Елементи загального оформлення карт

До основних елементів загального оформлення карт відносяться: назва карти, рамки (зовнішня та внутрішня); легенда карти; додаткові карти (карти-врізки); діаграми, графіки, профілі, фотографії, художні рисунки; пояснювальні тексти (вказівки масштабу, вихідні дані); поля карти.

Велике значення для композиції елементів загального оформлення карт мають розмір та конфігурація регіону картографування. Зокрема, при картографуванні території України її конфігурація обумовлює розміщення легенди під південним кордоном контуру. Контур регіону займає центральне положення в межах аркушу. На картах атласів конфігурація регіону коригує їх загальний формат і відповідно розмір аркушу, обумовлює розміщення контуру регіону по горизонтальні або вертикалі аркушу; при витягнутих обрисах у межах аркушу допускається його діагональне розміщення. Специфіка атласних карт – багаторазове повторення на аркушах контуру регіону в одному або різних масштабах картографування. Їх взаємна композиція дуже багатообразна, вона пов’язана з конфігурацією регіону масштабами картографування.

Розглянемо прийоми раціонального розміщення окремих елементів зовнішнього оформлення відносно картографічного зображення.

Назва карти – елемент допоміжного змісту, на який читач звертає увагу в першу чергу. Тому тип шрифту, його розмір та рисунок, а також характер розміщення назви повинен мати чіткість, наочність і естетичність сприйняття. Назва карти розміщується над верхньою рамкою симетрично або в лівому куті, а також всередині загальної рамки. Інколи вона посилюється спеціальною додатковою рамкою або для контрасту дається на білому фоні при загальному кольоровому фоні. Вибір шрифту пов'язаний в основному з характером використання карти. Зазвичай для настільних карт застосовують шрифти академічного стилю з досить тонким та прозорим рисунком. Розміри назв на різних настільних картах варіюють при середньому форматі аркуша від 2 до 5 мм.

На стінних картах застосовують художні шрифти великих розмірів. Їх рисунок та стиль є різнобічними, нерідко вони спеціально розробляються з урахуванням смислового змісту карти, відображують у рисунку шрифту особливості національного мистецтва. Розмір шрифту погоджується з форматом карти і умовами читаності на відстані. Зазвичай на стінних картах висота шрифту складає 3-5 см.

Рамки обмежують картографічне зображення та інші додаткові елементи карти. Форма рамок може бути прямокутною, мати вигляд кола, овалу, трапеції. Розрізняють рамки зовнішні та внутрішні.

Внутрішні рамки обмежують картографічне зображення. При складних компоновках карт широко застосовують внутрішні роздільні рамки для виділення карт-врізок, легенди основної карти або іншого додаткового змісту. Роздільні рамки підкреслюють загальну композиційну структуру аркуша, слугують для розмежування декількох карт, які розміщуються на одному аркуші. Вони різнобічні за своїм виглядом: прямокутні, складені із ламаних ліній, плавних (лекальних) кривих.

Зовнішні рамки відокремлюють карту від вільного поля аркуша, виконуючи в основному декоративні функції. Їх оформлення дуже різне. Для настільних карт довідкового типу доцільні зовнішні рамки геометричного рисунку в одну або дві лінії.

Для серії карт або атласів вибирають єдині типові рамки. Наприклад в Атласі світу (1999) всі карти мають єдиний рисунок рамок, виконаний в одному стилі з елементами загальногеографічного змісту.

На картах культурно-просвітницького призначення зазвичай використовують кольорові рамки. При оформленні стінних карт допускають як геометричні рамки в декілька ліній різної товщини, так і художні з орнаментальним і іншим рисунком. У цьому випадку рамки не тільки обмежують карту у визначених межах, але і є декоративним оздобленням картографічного твору, надають карті елемент художності.

У цілому художнє оформлення рамок часто узгоджується з рисунком шрифту, назвою карти з метою єдиного гармонійного сприйняття.

Легенда карти – головний елемент компоновки. Її місце в загальній композиції визначається в першу чергу. Основні умови при розміщенні легенди:

- зручність її читання, чітка приуроченість картографічному зображенню;

- відокремлення легенди і її частин від додаткового змісту (карт-врізок, діаграм, графіків);

- компактність розміщення.

Виконання двох перших умов забезпечується різними оформлювальними прийомами, наприклад, обмеження єдиною рамкою контуру регіону і легенди або виділення її серед інших додаткових елементів рамкою з подвійними лініями.

Наочним прикладом, який полегшує єдине і чітке сприйняття карти і легенди, є їх оформлення на єдиному кольоровому фоні (наприклад білому), на відмінну від інших елементів, які відображуються на іншому фоні (сірому, світло-жовтому). Такий прийом вдало застосований на багатьох комплексних науково-довідкових атласах.

Складніше зберегти приуроченість легенди до карти на аркуші, який вміщує декілька карт. При різних темах кожна карта має свою легенду, які розміщується безпосередньо біля карти. Для карт із взаємопов’язаними сюжетами, які мають повторення позначень, доцільно давати єдину зведену легенду.

Компактність розміщення легенди пов’язана з її графічним виглядом, який у свою чергу залежить від типу карти, складності тематичного змісту. Різні типи географічних карт обумовлюють різнобічні легенди за їх графічним виглядом, об’ємом, складністю побудови.

Раціональні прийоми оформлення – розміщення знаків у визначеній послідовності, вибір шрифтів для заголовків різних рангових груп, розрахунок відстаней між таксономічними категоріями, що забезпечить наочність і розуміння загальної структури легенди, які стосуються безпосередньо її внутрішньої композиції, але і в той же час впливають на компоновку карти в цілому.

Не викликає особливих ускладнень компоновка легенди елементарних карт. Вони прості й не займають великих площ на аркуші карти. На галузевих економічних картах легенди можуть обмежуватися досить коротким поясненням: «одна точка – 2500 га» - для карти посівних площ. На багатьох кліматичних картах, які використовують спосіб ізоліній, легенда представляє нескладну кольорову шкалу, яка складається із декількох ступенів. Але при наявності на цих картах великого числа додаткового змісту (карт-врізок, діаграм, профілів) важливо, щоб легенда основної карти чітко виділялась і не була відірвана від картографічного зображення.

Легенди тематичних карт, які вміщують ряд якісних і кількісних характеристик, мають більш складну графічну побудову. Нерідко при громіздкості легенд виникають труднощі у розміщенні їх на одному аркуші. Тому можливе розчленування легенди і розміщення в різних місцях вільного поля аркушу, але при збереженні послідовності читання взаємопов’язаних показників «зліва направо» і «зверху вниз». У цьому випадку легенди створюють визначену свободу в композиції аркуша карти, полегшують отримання врівноваженості та стрункості її загального вигляду. Без великої втрати наочності та єдності сприйняття розділяють легенди комплексних карт, де показники, що відображуються можуть вивчатися послідовно.

Найбільша складність виникає при розміщення типологічних і синтетичних легенд карт. Складні за змістом і великі за об’ємом легенди цих карт відображують багатокомпонентний взаємопов’язаний комплекс показників, які практично важко розділити на частини. Для них важливим є - цілісне представлення системи прийнятої класифікації, відображення її структури, рангових групувань їх співпорядкованостей.

При громіздкості легенд (особливо ландшафтних карт) не завжди вдається виконати естетично врівноважений композиційний склад, причому додаткові труднощі виникають, якщо картографічне зображення займає на аркуші значно менше місця, ніж легенда. Нерідко легенди такого типу розміщують на окремій сторінці, наприклад на розвороті аркушу, де ліва сторона зайнята картою, а права – легендою. Гірший варіант для роботи з картою, коли легенда розміщується на зворотній стороні її аркушу.

Карти-врізки збагачують основний зміст карти і тісно з нею взаємопов’язані. Загальні рекомендації по розміщенню карт-врізок передбачають:

- заповнення врізками не більше трьох кутів карти;

- врівноваженість компонування з урахуванням розмірів та кольорового оформлення врізок;

- їх обмеження найпростішими рамками з мінімальним числом ламаних ліній.

Додаткові карти мають свої легенди, які доцільно компонувати разом з картою, об’єднуючи їх одною рамкою. Однак у практиці компоновки зовнішнього оформлення спостерігаються невдалі композиції, коли легенди основної і додаткової карт сприймаються читачем рівноцінно або виникають утруднення в їх швидкому знаходженні.

Діаграми, графіки, профілі, художні рисунки розміщуються в залежності від їх значення й наявності для них вільного місця в межах аркуша.

Пояснювальні тексти різнобічні, вони включають вказівки масштабу, вихідні дані, статистичні таблиці, текстові пояснення, які вміщують природні, економічні, історичні й інші відомості, які доповнюють зміст карти. Особливе значення тексти мають на туристичних картах і в комплексних атласах.

Поля карти (смуги між зовнішньою рамкою та лінією обрізання аркуша) слугує для розміщення назв, підписів масштабу, вихідних даних, на атласних картах – для нумерації сторінок, а також виконують декоративну функцію. Розміри полів зазвичай не перевищують 2-3 см для настільних і 3-5 см для стінних карт. При розміщенні назви карти за рамкою доцільно збільшувати ширину верхнього поля. Для підвищення художнього сприйняття можливе проектування кольорових полів; у комплексних атласах для них використовують декілька кольорів, які виділяють різні тематичні групи карт.

 

⇐ Предыдущая29303132333435363738Следующая ⇒

Поделиться: