Комплексні загальногеографічні карти

Розробка систем знаків комплексних загальногеографічних карт має деякі принципові відмінності. Загльногеографічні карти рівнозначно відображають всі елементи земної поверхні (населені пункти, шляхи сполучення, рельєф, рослинність і ґрунти), обмежують свободу вибору знаків їх традиційно встановленою системою. Штрихове і фонове оформлення топографічних і оглядово-топографічних карт виконується у відповідності з діючими інструкціями, настановами і зразками оформлення аркушів. Система знаків загальногеографічних карт дрібних масштабів також уніфіковано за формою, рисунком і кольором. Деяка різноманітність відмічається лише в способах оформлення рельєфу. Розміри знаків визначаються в залежності від призначення і характеру використання карти.

Для загальногеографічних карт характерним є постійна послідовність розміщення знаків. На топографічних і оглядовотопографічних картах встановлено наступний порядок розміщення групи знаків: населені пункти, важливі промислові й соціально-культурні об’єкти, шляхи сполучення, гідрографія, рельєф, рослинний покрив і ґрунти, кордони. На картах дрібного масштабу послідовність дещо інша: на початку розміщуються в компактній формі соціально-економічні елементи (населені пункти, кордони, шляхи сполучення), а потім елементи природи (гідрографія, рельєф, рослинність і ґрунти).

 

Типологічні карти

Найбільш складне проектування системи знаків для карт з типологічними класифікаціями, які складають групи різної таксономічної подрібненості  і співпорядкованості. В процесі проектування систем знаків вирішується два завдання:

1. Вибір зображувальних засобів.

2. Раціональне розміщення знаків у визначеній послідовності й логічному поділі їх за групам.

На графічну мову повинні бути переведені принципи класифікації, прийняті в основу проектування карти. Основними умовами розробки знаків є:

- наочність поділу таксономічних категорій;

- передача логічних зв’язків і співпорядкованості ієрархічних ступенів;

- показ взаємозв’язку системи знаків, які відображують класифікацію за основними ознаками, із знаками, побудованими на принципах групування явищ.

Для реалізації цих вимог використовують сукупність графічних прийомів – штрихових і шрифтових засобів у їх взаємодії і взаємодоповнюваності. Зміст таких карт включає велике число знаків (до сотні й більше).

Головний зображувальний засіб у відображенні структури таксономічних категорій і їх логічних зв’язків – колір з багатьма варіаціями його властивостей і характеристик. Практично на всіх картах цього типу колір визначає смислову і логічну побудову легенди (перший план змісту). Для деяких карт, наприклад геологічних, розроблена єдина уніфікована система кольорів, обов’язкова для карт всіх масштабів. Вона відображає стратиграфічний принцип класифікації гірських порід, де кожній системі присвоєний свій колір. Зміна насиченості й світлоти кольору дає диференціацію системи на нищі категорії, причому збільшення насиченості й пониження світлоти вказує на більш давній вік породи в межах системи. Розробка уніфікованих систем кольорового оформлення значно полегшує сприйняття змісту карти.

При великому поділі основних класифікаційних одиниць, наприклад типів ґрунтів, де виділяються підтипи, види, підвиди, а також ще додається характеристика ґрунтів за специфічними ознаками (засолення, надлишкове зволоження), колір сполучається зі штриховими позначеннями (штриховки, дискретні значки на фоні).

У загальній системі знаків типологічних карт, крім показу основної класифікаційної ознаки, проектують позначення інших додаткових ознак. Наприклад, на геоморфологічних картах дають льодовикові та кріогенні форми рельєфу; на картах ґрунтів – механічний склад і ґрунтоутворюючі породи. Для цієї групи використовують штриховки, лінії різного рисунку. Вони складають другий план при читанні карти, що обумовлюється застосуванням тонкого рисунку і нейтрального кольору для їх виконання, що не змінює сприйняття основних кольорів карти.

Велике число знаків на типологічних картах, які максимально використовують кольорові та штрихові можливості, повинно супроводжуватися буквено-цифровою індексацією або їх порядковою нумерацією, що полегшує розпізнавання близьких за насиченістю і світлотою кольорових відмінностей на карті.

Графічна побудова легенди типологічної карти – складний процес, пов’язаний з необхідністю відображення декількома взаємопов’язаними ознаками явищ, а також з громіздкістю підсистем знаків. До того ж умовні позначення супроводжуються далеко не лаконічними пояснювальними підписами.

Тому при розміщення системи позначень на карті виникають завдання смислового порядку:

- логічне розміщення знаків у визначеній послідовності, які наочно відобружають класифікаційну структуру;

- систематичний поділ знаків за групами і відносному значенню;

- врахування технічних можливостей при компоновці легенди в межах аркуша карти.

Часто розміщення системи знаків проводиться їх побудовою в класифікаційну розграфку, яка відображає таксономічний поділ різних рангів системою роздільних ліній. Це так звана таблична побудова знаків, часто застосовується на тематичних картах. Співпорядкованість категорій додатково підкреслюється розміром і жирністю підписів. Для збереження стрункості, компактності легенди при детальних пояснювальних підписах у легенді ставлять їх порядкові номери, а пояснювальний текст кожного знаку дають поза графічною легендою на вільних місцях у межах аркуша карти. Компактний графічний вид системи знаків при табличній побудові досягається також розміщенням класифікаційних характеристик явища за двома вісями таблиці – горизонтальної та вертикальної. Такий прийом можна бачити на багатьох стінних картах і картах комплексних атласів.

У графічній побудові легенди типологічних карт велика роль належить шрифтам пояснювальних підписів, які наочно підкреслюють логічну побудову знаків і їх структурну відповідність. При цьому розробляється спеціальна система шрифтів за видом і розміром у залежності від складності структури легенди. Вид і розміри шрифтів встановлюються у відповідності з різною значимістю класифікаційних категорій, які вони позначають. Нерідко для чіткої графічної побудови легенди необхідний багатоступінчастий за видом і розміром ряд шрифтів з їх вертикальним і горизонтальним розміщенням.

Велике значення має розрахунок відстаней, як поміж написами різних класифікаційних груп визначених рангів, так і пояснювальними підписами безпосередньо умовних позначень. Цей прийом посилює наочність класифікаційної структури легенди, більш чітко виділяє співпорядкованість підрозділів. Вибір видів і розмірів шрифтів для пояснювальних підписів легенди карти залежить від призначення, характеру використання карти, лаконічності самих написів і наявності вільного місця в межах аркуша, виділеного для легенди. Зазвичай, для настільних карт мінімальний розмір шрифта, який забезпечує нормальну читаність, не повинен бути меншим ніж 1,2 мм. Пояснювальні підписи в легендах стінних карт приймають більш великих розмірів (2-3 мм), але їх читання розраховане на невелику відстань.

 

Синтетичні карти

Проектування систем позначень синтетичних карт сильно відрізняється за складністю застосування зображувальних засобів.

Одна група - карти районування (фізико-географічне, сільсько-господарське), карти типів поселень (промислових, будівництва) – мають доволі просте оформлення. Воно полягає в розробленні кольорової шкали для виділення районів (типів території) або типів пунктів, які позначаються головним чином геометричними значками з кольоровою заливкою. Умовні позначення цих карт мають детальні пояснювальні написи, які розкривають багатофакторний принцип виділення відповідних типів. Нерідко для графічної побудови системи знаків доцільна таблична розграфка зі словесним розшифруванням (за горизонтальною та вертикальною вісями) значимості ознак кожного типу.

У другій групі карт передбачається відображення графічними засобами всіх ознак, які прийняті для виділених типів. Так, на карті типів промислових пунктів (додаток до Комплексних регіональних атласів, 1976) характеристика передається за чотирма ознаками:

- основному з них – виробничій спеціалізації пунктів – був наданий колір (заливка значків);

- економічна ефективність промисловості показана товщиною діаметра круга;

- об'єм чистої продукції – розміром круга;

- участь у територіальному поділу праці – внутрішнім рисунком знака.

Таке економне застосування графічних засобів не перевантажує карту і разом з тим забезпечує наочну просторову диференціацію типів промислових пунктів.

Значно складнішим є проектування систем знаків синтетичних карт оцінки природних умов і ресурсів. Відображення великого числа показників, їх зв’язків, відношень примушує до багатократних перекриттів площинних (фонових і штрихових), лінійних і значкових позначень, які є об'ємними за своєю інформативністю.

 

Запитання і завдання

1. Вплив системного підходу на проектування картографічних позначень географічних карт

2. Вплив масштабу, призначення та використання карти на проектування картографічних позначень

3. Проектування систем позначень для аналітичних карт

4. Проектування систем позначень для комплексних карт

5. Проектування систем позначень для синтетичних карт

6. Як оформлюється топографічна основа для тематичних карт

7. Як проектується система знаків із врахуванням технології видання карт

 

 

 

 

⇐ Предыдущая28293031323334353637Следующая ⇒

Поделиться: