США в період республіканських президентів Гаррісона та Мак-кінлі.

 Президентська виборча кампанію 1888 р. з боку Республіканської партії була проведена під популярними у суспільстві гаслами проведення обмежувальних законів проти монополістичних корпорацій. Відтак 23-ім президентом США став республіканець Бендамін Гаррісон (4.03. 1889 – 3.03.1893). Склад його урядової команди засвідчив, що глава держави продовжував орієнтуватися на торгово-промислові кола країни та їх інтереси. 6 жовтня 1890 р. був прийнятий протекціоністський тариф, який за ім’ям голови бюджетного комітету дістав назву тариф Мак-Кінлі. Були встановлені рекордні митні збори, а їх середній рівень сягнув 50% від вартості товару. Найвищими митами обкладалися бавовна, металічні вироби, скло, ячмінь та інші с/г продукти. Під захист було взято ті промислові галузі, які тільки розпочали розвиватися. З іншого боку скасовувалися мита на цукор та вводилися додаткові премії для вітчизняних цукровиробників. Була розроблена спеціальна система зовнішньоторговельних стосунків, за якою могли запроваджуватися взаємні пільгові умови між країнами. Так, у 1891 р. було підписано американсько-німецьку угоду про безмитний ввіз німецького цукру в обмін на такі ж пільги для американської свинини. Слід наголосити, що затвердження тарифу Мак-Кінлі стало можливим завдяки домовленості між представниками промислового Сходу країни та аграрниками Заходу, за якою останні отримували вигідний їм закон Шермана про державну закупівлю срібла (14 липня 1890 р.). Це була поступка прихильникам біметалізму (валютний стандарт на основі золота та срібла) національної валюти. Передбачалися щомісячна закупівля 450 тис. унцій срібла казначейськими білетами (тобто паперовими грішми). Це призвело до збільшення в країні паперового грошового обігу, послабленню національної валюти, скорочення золотого запасу.

Соціальна політика команди Гаріссона позначена прийняттям закону про пенсії ветеранам Громадянської війни, в результаті якого сума державної пенсійної допомоги зросла з 89 млн. доларів у 1889 р. до 159 млн. у 1893 р. Охарактеризовані закони призвели до перевантаження бюджету, негативно вплинули на економічне життя країни і стали причиною глибокої кризи 1893 р. з біржовим крахом, розоренням більш ніж 15 тис. підприємств та 4 млн. безробітних.

В період президентства Гаріссона був також прийнятий Антитрестівський закон Шермана, який забороняв утворення промислових монополій та законопроект про контроль центрального уряду за виборами у конгрес, що мав на меті захист виборчих прав негрів, які систематично порушувалися особливо у південних штатах. Проте реального практичного втілення вказані закони не мали. У 1889-1893 рр. загострилася соціальна боротьба у США. Політичних форм набув фермерський рух за відстоювання інтересів с\г виробників. Була утворена загальнонаціональна мережа фермерських альянсів. Активізував діяльність робітничий “Орден лицарів праці”. У 1892 р. відбувся масовий Гомстедівський страйк сталеварів у Пенсільванії (близько 25 тис. учасників), який був жорстоко придушений урядовими військами. В результаті об’єднання фермерських альянсів та робітничих організацій у 1892 р. оформилася альтернативна Популістська партія, яка висунула програму демократичних перетворень.

У зовнішній політиці США в період президентства Гаріссона спостерігається нарощування потужності та тоннажності військового флоту, у 1889 р. була проведена Перша панамериканська конференція, яка засвідчила претензії США на гегемонію у Західній півкулі. Гаріссон твердо відстоював американські інтереси під час дипломатичного конфлікту з Англією навколо прав промислового лову риби в Берінговому морі; в справі встановлення трьохстороннього англо-німецько-американського кондомініуму над островами Самоа; в ході конфлікту з Чілі у 1891 р. щодо нападу на американських матросів судна “Балтимор”. Гарісон домігся утвердження американського впливу на Гаваями та у зоні спорудження майбутнього міжокеанського каналу, а також підтримав акцію безкоштовної продовольчої допомоги голодуючим у Російській імперії у 1891-1892 рр. (в Росію було направлено 5 американських кораблів з 10 тис. тонн продовольства на борту).

Вибори президента у 1896 р. велися в умовах широкої фінансової підтримки великого фінансово-промислового олігарха Ханни кандидата від республіканців Уїльяма Мак-Кінлі. Це великою мірою визначило результат виборів і він став 25-им президентом США (1896-1901 рр.). Новий президент звісно виражав інтереси промислових кіл, які й привели його до влади. 15 березня 1897 р. був прийнятий новий протекціоністський тариф (тариф Дінглі). Під приводом подолання депресії та бюджетного дефіциту мита на імпортні товари підвищувалися до 57% їх вартості. Особливо високими зборами обкладалися шкіра, шерстяні вироби, в меншій мірі бавовна та вироби з металів. Уряд отримав право знижувати мита у відповідності з укладеними міжнародними договорами про взаємні торговельні пільги. Такі угоди були укладені з Англією, Францією, Німеччиною. Аналогічний американсько-російський договір підписати не вдалося через спротив “цукрового” тресту.

В соціальній сфері був прийнятий закон про федеральне посередництво у трудових конфліктах на залізниці (червень 1906 р.), державне фінансування фермерів. Закон про золотий стандарт (березень 1900 р.) відміняв біметалізм та передбачав створення філіалів Національного банку у населених пунктах з 3 тис. жителями.

В роки президентства Мак-Кінлі США розпочали активну зовнішньополітичну експансію. Країна провела переможну іспано-американську війну (1898 р.), в результаті якої під її контроль перейшли Філіппіни та о. Куба. Останній була нав’язана так звана поправка Платта, що дозволяла США здійснювати інтервенцію та розміщувати військові бази на острові. Було остаточно анексовано Гаваї (1898 р.) та частину о. Самоа (1900 р.). Держсекретар Хей висунув доктрину “вільних дверей” у Китаї (1899 р.) та американська дипломатія брала участь у підписанні Заключного протоколу про врегулювання наслідків національного “боксерського” повстання у Китаї. В результаті США постали в образі нової світової колоніальної держави. Економічний підйом, що розпочався на рубежі століть, сприяв перемозі Мак-Кінлі на президентських виборах 1900 року. Проте у вересні 1901 р. під час відвідин всесвітньої виставки у Буффало він загинув в результаті вдалого замаху анархіста Чолгоша. Президентський пост обійняв Т.Рузвельт.            

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: