У цінностях різних культур виділяються різні домінанти.

- Десять заповідей Божих — для християнської куль­тури;

- аскетизм, самозречення, медитація — для будизму.

-  В рам­ках європейської культури до основних цінностей належать такі, як: індивідуальна свобода самовираження, демократія, раціоналізм, успіх у роботі, сімейний добробут тощо.

Цінності не є статичними: вони змінюються з плином часу.

Скажімо, дослідження показують, що в останні десятиліття наша студентська молодь розглядає свою освіту переважно не як спосіб самовдосконалення, як колись, а , як спосіб опанування шляху до здобуття певного життєвого достатку та успіху.

Норми. У перекладі з лат. по r та — правило, взірець.

У соціології під нормами розуміють засоби соціальної регу­ляції поведінки індивідів і груп.

У нормативній структурі виді­ляють звичаї, моральні норми і закони.

Звичаї — традиційний тип поведінки, закріплений колек­тивними звичками.

Якщо звички є буденністю соціальної дійсності, то звичаї вказують на більш загальний її аспект.

Звичаї — це схвалені суспільством масові взірці дій, які рекомендується виконувати.

Прокидатись о 7-ій ранку — звич­ка, а святкувати Різдво, вітаючись — подавати руку, або одяга­тися відповідним чином — звичаї.

Звичаї часто є справою смаку і якщо хтось не дотримується звичаїв — його вважатимуть ексцентричною особою, але не злою чи небезпечною людиною

(-  можна, одру­жуючись, не обмінюватися обручками і не організовувати ве­сілля;

- можна пофарбувати волосся в ультрафіолетовий колір  

-   грати футбол у капелюсі).

До порушників звичаїв застосову­ють різні неформальні санкції — несхвалення, ізоляцію, запере­чення.

Моральні норми — сукупність культурних норм, які отри­мали ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, спра­ведливості тощо.

Усім відомо, що аморально

- ображати слабких,

- бити жінок,

- знущатися над інвалідами.

Але в давньогрецькому місті-державі Спарті вважалося цілком моральним скинути в урвище слабку дитину.

Отже, що є моральним, а що — ні — вибирає саме суспільство. Цей відбір триває постійно.

Напри­клад, сьогодні у багатьох країнах дискутують стосовно того, чи треба забороняти аборти, чи може бути дозволена евтаназія — добровільна смерть як визволення від невиліковної і боліс­ної хвороби.

Що стосується евтаназії, то можемо сказати, що людство в цілому ще не готове до вирішення цієї моральної проблеми.

Вперше евтаназію на державному рівні було легалізовано на­цистами в Німеччині. У1939 р.Адольф Гітлер підписав таєм­ний наказ, згідно якого евтаназії належало піддати всі "фор­ми життя, які негідні життя", а саме:

- божевільних,

- невилі­ковних сифілітиків,

- деформованих немовлят тощо.

Було створено 6 евтаназійних центрів, де протягом двох років нацисти знищили (за різними даними) від 100 тис. до 275 тис. осіб.

Хоча це і не була евтаназія у точному значенні цього слова, бо евтаназія передбачає добровільний відхід із життя, а наци­сти практикували швидше "добровільно примусовий", тобто, за словами відомого персонажа, "робили пропозицію, від якої було неможливо відмовити».

 Тільки рішучий протест като­лицької, церкви змусив нацистів припинити цю злочинну прак­тику.

Однак, уже в наш час, у 1993 р., евтаназію дозволили в Ні­дерландах, у 1997р. її легалізували в американському штаті Орегон, а в 2002 р. — у Бельгії.

Закони — це нормативні акти, прийняті вищим органом державної влади в установленому конституцією порядку.

Вони є вищим різновидом соціальних і культурних норм і вимага­ють безумовного підпорядкування.

Розрізняють два види законів:

- звичаєве право, яке стано­вить сукупність "неписаних" правил поведінки і переважає у доіндустріальному суспільстві та

- юридичні закони, закріплені конституцією.

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: