Тема 1. Поняття, види судової експертизи та її роль як засобу доказування

1.1. Поняття судової експертизи. Мета і завдання судової експертизи. Роль судової експертизи в процесі доказування. Оцінка висновку судового експерта органом чи особою, що призначили експертизу.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Таким чином, проведення експертизи – це процесуальна дія, яка полягає в дослідженні експертом за завданням правоохоронних органів речових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактичного стану і обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, яка виникла в процесі правовідносин.

Різни види судових експертиз мають загальну юридичну базу і виконуються відповідно до вимог єдиних процесуальних норм. Разом з тим, кожен вид судової експертизи відрізняється від інших предметом, об'єктами і методами експертного дослідження.

Від правильного визначення предмету експертизи залежить практична діяльність експерта, межа його компетенції та коло питань, які він вирішує.

Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів: затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2005 № 86/5. Зі змінами і доповненнями від 29.04.2013р.

II. Економічна експертиза	види та підвиди судових експертиз	індекси експертних спеціальностей	Види експертних спеціальностей
6	Бухгалтерського та податкового обліку	11.1	Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності
7	Фінансово- господарської діяльності	11.2	Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій
8	Фінансово- кредитних операцій	11.3	Дослідження документів фінансово-кредитних операцій

 

1.2. Нормативно-правове регулювання судово-експертної діяльності. Загальна характеристика Закону України «Про судову експертизу».

1.4. Принципи судово-експертної діяльності.

Судово – експертна діяльність в Україні заснована на принципах, які чітко виписані в Законі України “Про судову експертизу”, а саме: законність, незалежність, об'єктивність і повнота дослідження 5.

 

1.5. Порядок призначення судової експертизи. Обов’язкове призначення судової експертизи.

Законодавство про порядок провадження судово-економічниних експертиз у судах сьогодні в Україні містить колізійні норми суть яких заклечається у тому, що в інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень ст..1 пп.2.10 визначенні первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи а в кодексах КПК України - 2012, ЦПК України, КАС України, КУпАП не передбачено таких експертиз і тільки в ГПК України є призначення додаткової експертизи. Практика застосування судово-економічних експертиз є мінімальною. 1.6. Поняття судової експертизи в кримінальному та цивільному судочинстві.

Правовою основою призначення та проведення судових експертиз є Закон України "Про судову експертизу", Кримінально-процесуальний кодекс (КПК України-1963) 1963 року, Кримінальний процесуальний кодекс (КПК України - 2012) 2012 року, Цивільний процесуальний (ЦПК України) та Господарський процесуальний (ГПК України), Кодекс адміністративного судочинства України (КАС України), Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Чинне законодавство встановлює, що судові експертизи з кримінальних, господарських, цивільних справ призначаються у тих випадках, коли в процесі судового провадження за цими справами для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання[1-4, 7-14].

Відповідно до ст. 31 ГПК України п.5 ст.69 КПК України 2012р, ст..47 та ст.53 ЦПК України та ст..31. ГПК України, ст..66. КАС України, ст..273 КУпАП у судовому процесі може брати участь судовий експерт, права, обов’язки та відповідальність якого визначаються Законом України «Про судову експертизу» та відповідними кодексами України.

У відповідності зі згаданим вище законодавством за клопотанням сторони захисту або потерпілого можуть клопотати в залученні експерта, таке клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п'яти днів із дня його надходження до відповідного суду. Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Ці дослідження виконуються відповідним експертом, а результати дослідження залученого експерта, викладаються в письмових висновках. Такі експертизи проводяться експертними установами або самостійними експертами у відповідності до регіональних зон їх обслуговування.

При призначенні експерта суди мають врахувати, що можуть відвести призначену кандидатуру судового експерта якщо є обставини що визначенні чинним законодавством (згідно зі ст.ст. 20, 23 - 27 ЦПК України, ст.31 ГПК України, ст.69 КПК України 2012 р.) для відводу судового експерта, а саме:

•      якщо експерт особисто, прямо чи побічно зацікавлений у результаті справи;

•      якщо він є родичем сторін чи інших осіб, що беруть участь у справі;

•      якщо судовий експерт знаходиться в особливих стосунках з особами, що беруть участь у справі;

•      якщо експерт знаходиться чи знаходився у службовій чи іншій залежності від сторін, інших осіб, що беруть участь у справі;

•      якщо він проводив ревізію, матеріали якої послужили підставою для порушення даної справи;

•      якщо експерт є некомпетентним;

•      якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумніви в його неупередженості[21].

За цими ж підставами експерт зобов'язаний заявити і самовідвід. Причому, цей обов'язок лежить на ньому і тоді, коли експерт особисто вважає, що зазначені вище обставини перешкоджають його участі у справі.

Якщо експертиза у суді призначається з додержанням правил, передбачених ГПК України, КПК України 2012р, ЦПК України та КАС України, КУпАП експерт у судовому засіданні бере участь у дослідженні доказів і може з дозволу суду ставити питання підсудному, потерпілому і свідкам про ті обставини, які мають значення для його висновку.

Після з'ясування обставин, що мають значення для висновку експерта, головуючий пропонує прокуророві, підсудному, його захисникові та іншим учасникам судового розгляду подати у письмовому вигляді питання, які вони бажають поставити експертові. Суд обмірковує ці питання, враховуючи при цьому думку учасників судового розгляду, усуває ті з них, які не стосуються справи або не належать до компетенції експерта, а також формулює ті, які він ставить перед експертом з власної ініціативи.

Після цього суд виносить ухвалу, а суддя – постанову, в якій викладає поставлені на вирішення експертизи питання. Висновок експерта має відповідати встановленим вимогам, оголошується на судовому засіданні та приєднується до справи.

У судових справах судово-економічна експертиза призначається суддею для забезпечення доказів під час підготовки справи або судом – під час розгляду справи.

На стадії досудового слідства економічна експертиза призначається у тих випадках, коли без застосування спеціальних знань в галузі бухгалтерського обліку слідчий не може розв'язати суттєві питання, що виникли по справі.

Призначення експертизи є процесуальною дією, яка включає: визначення підстав для проведення експертизи, формулювання питань, на які необхідно надати відповіді експертам, вибір експертів, складання постанови про призначення експертизи, ознайомлення з даною постановою звинуваченого та роз'яснення йому його прав.

Важливо зазначити, що згідно ГПК України, КПК України 2012р, ЦПК України та КАС України, КУпАП, Кримінальним Кодексу (КК) України та Закону «Про судову експертизу» експерт несе відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді.

Експерт призначається органом (посадовою особою), у впровадженні якого перебуває справа, тоді, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Суд зобов'язаний перевірити повноваження експерта, наявність у підприємця Свідоцтво на право здійснювати експертну діяльність та свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта за відповідною спеціалізацією у безпосереднього виконавця експертизи. Суддя до експертної установи надсилає: постанову (ухвалу) про призначення експертизи, а також об'єкти дослідження (у разі потреби - зі зразками для порівняльного дослідження, протоколами вилучення речових доказів, їх огляду, схемами тощо).

Якщо експертиза призначається з метою перевірки акту документальної перевірки, в постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються заінтересованими особами, переконливо обґрунтовані перевіряючими). А документи по справі мають бути систематизованими (за епізодами діяння, періодами тощо), підшитими, прошнурованими та пронумерованими.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти перевірок, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката або іншої сторони по справі.

Призначення експертизи пов'язане з вирішенням ряду організаційних питань:

•      вибору місця і часу проведення експертизи;

•      визначення вихідних даних та матеріалів, з якими потрібно ознайомити експерта тощо.

Згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. (Інструкція про призначення судових експертиз 53/5 зміни 26.12.2012р.)

У випадках призначення додаткових та повторних експертиз необхідно пам’ятати що ці поняття визначені насамперед в Інструкція про призначення судових експертиз та досліджень № 53/5 зміни 26.12.2012р. та тільки у ЦПК України ст.. 150 та КАС України ст.. 85 інші кодекси КПК України 2012 р., ГПК, та КУпАП України не визначають таких понять, тому і призначення такої експертизи в цих процесах неможливе[8].

Судово-економічна експертиза призначається у тих випадках, коли зібрані всі матеріали по справі, допитані (підозрювані) і свідки.

Експертиза проводиться після подання особою чи органом, які призначили експертизу, матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних дослідження».

1.7. Поняття предмета, об’єкта та методики судової експертизи.

Предмет експертизи – її суттєва ознака, якою визначаються природа і джерела пізнань експерта будь-якої спеціальності.

В економічній літературі немає єдиного визначення предмету судово-економічної експертизи. Та найбільш використовуване: «предметом судово-економічної експертизи є стан і результати економічної діяльності суб'єктів економічних відносин, а об'єктом–показники, що характеризують вказану діяльність» 12.

На будь – якому підприємстві систематично здійснюються різні господарські операції. За здійсненням господарських операцій ведеться спостереження і контроль за допомогою документації.

Отже, предметом судово – економічної експертизи є відображені в документах господарські (фінансові) операції, що є об'єктами дослідження, відображають стан і результати економічної діяльності суб'єктів економічних відносин та визначається завданнями, поставленими перед нею, змістом питань, які вона вирішує у правоохоронній і судовій діяльності. Виходячи з поставлених питань, експерт досліджує лише ті бухгалтерські (фінансові) операції, які цікавлять судово-слідчі органи і стосуються справи. Разом з тим, експерт має право встановлювати нові факти та обставини, які відносяться до предмету експертизи і мають значення по справі.

Основними видами судово-економічної експертизи є: дослідження документів Бухгалтерського та податкового обліку , фінансово-кредитна та фінансово-економічна експертизи, кожна з яких має свій предмет та завдання.

Предмет судово – економічної експертизи що досліджує документів Бухгалтерського та податкового обліку - це відображені в документах бухгалтерського та податкового обліку господарські операції відносно яких експерт дає висновок з поставлених на його вирішення питань.

Господарські операції є предметом бухгалтерського обліку, але експерт досліджує не самі господарські операції, а відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку підприємства (організації, установи).

Предмет фінансово-економічної експертизи - це відображена в документах інформація щодо фінансово – економічних показників діяльності підприємства (організації, установи), акціонування, банкрутства, орендних відносин, цільового використання бюджетних коштів.

На підставі відображеної в фінансовій документації підприємства інформації встановлюються дані, які характеризують утворення, розподіл і використання на підприємстві доходів, грошових фондів, наявність негативних відхилень у цих процесах, що вплинули на показники господарської діяльності або сприяли здійсненню правопорушень, які пов’язані з невиконанням фінансової дисципліни.

Пошук ефективних форм економічного та юридичного захисту від шахрайства, невиконання зобовязань по боргах та вкладах, незаконне отриманням економічними субєктами кредитів та несвоєчасне їх погашення і захист інших прав учасників економічних відносин надає значну роль судовій фінансово-кредитній експертизі.

Предмет фінансово-кредитної експертизи – це відображені в документах господарські операції банків та підприємств (організацій, установ) при взаємовідносинах з банками.

Основною метою фінансово-кредитної експертизи є експертне дослідження операцій з отримання кредитів без матеріального і правового забезпечення, аналіз повернення кредиту, дослідження документального оформлення готівкових і безготівкових розрахунків.

Обєкти експертизи конкретизують предмет певного виду експертизи і визначають параметри дослідження.

Обєктами судово-економічної експертизи є:

- документи бухгалтерського, податкового обліку і звітності, а саме:

а) первинні і зведені документи (накладні; податкові накладні; акти прийому – передачі; касові ордери; платіжні доручення; чеки; квитанції; платіжні відомості; митні декларації (ВМД); інвентаризаційні описи тощо);

б) облікові регістри (головні книги; касові книги; журнали – ордери; відомості аналітичного обліку; картки складського обліку; реєстри податкових накладних тощо);

в) бухгалтерська, фінансова, податкова і статистична звітність (товарні звіти матеріально – відповідальних осіб; касові звіти; авансові звіти; баланс; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; податкові декларації тощо).

- інші матеріали справи, до яких відносяться:

а) акти ревізій, документальних перевірок діяльності підприємств;

б) протоколи допитів, свідчення звинувачених і свідків;

в) висновки експертів інших спеціальностей;

г) протоколи виїмок і ін.

При розгляді документів бухгалтерського і податкового обліку та звітності, як обєктів судово-економічної експертизи, експерт вивчає їх з науково-технічної точки зору і дає оцінку, яка не повинна виходити поза межі його спеціальних знань: вказує на неправильність оформлення документів, наявність чи відсутність обовязкових реквізитів, арифметичні помилки, невідповідність даних обліку і звітності. Неприпустимо надання експертом бухгалтерським операціям юридичної оцінки, а також визначення їх місця та доказовість у кримінальній (або цивільній, господарській) справі.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: