Тема 2. Продовження і закінчення Першої світової війни.

Мета: охарактеризувати внутрішнє становище воюючих країн, розкрити особливості розвитку державних механізмів регулювання, змін, що відбулися у тилу; охарактеризувати бойові дії у 1917—1918 рр.; показати вплив на їх перебіг російської революції, з'ясувати причини поразки країн Четвертного союзу; підсумувати основні результати Першої світової війни та виділити її прямі наслідки; закріпити навички аналізу і зіставлення історичного матеріалу, уміння розглядати історичні явища в конкретно-історичних умовах; виховати студентів у дусі патріотизму, національної свідомості та гідності

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Перша світова війна», атлас, картосхеми в підручниках.

 

План

1. Внутрішнє становище воюючих країн та зміни у складі Антанти.

2. Загальний перебіг бойових дій у 1917-1918 роках.

3. Поразка країн Четверного Союзу.

4. Основні підсумки і наслідки Першої світової війни.

 

Основні поняття і терміни до теми: пропаганда, державне регулювання, мілітаризація економіки, ерзац, карткова система, окупація, біженці, антивоєнний рух, «пасхальне повстання», революція, перемир'я, «братання», сепаратний мир, капітуляція, анексія, контрибуція.

Основні дати і події: 1914 р. — розвал II Інтернаціоналу; 1916 р. — розгортання і наростання антивоєнних, національно-визвольних рухів, 1 лютого 1917 р. - початок Німеччиною необмеженої підводної війни; лютий 1917 р. — лютнева революція в Росії; квітень 1917 р. — вступ у війну США; 7 листопада 1917 р. — більшовицький переворот у Росії; грудень 1917 р. — укладення перемир'я на Східному фронті; серпень 1918 р. — наступ військ Антанти по всіх фронтах; вересень-жовтень 1918р. — капітуляція Болгарії й Туреччини. Розпад Австро-Угорщини; 11 листопада 1918 р. — Комп'єнське перемир'я. Кінець Першої світової війни.

 

Головні персоналії: В.Вільсон, Ж.Клемансо, Д.Ллойд-Джордж, П.Гінденбург, Е.Людендорф, Ж.Фош, М.Баденський, Ф.Еберт, Ф.Петен, П.Брусілов, В.Ленін, В.Орландо.

 

Методичні рекомендації:

Розглядаючи перше питання, студенти повинні розкрити особливості внутрішнього становища у суспільствах воюючих країн. Слід акцентувати увагу на виснаженні воюючих країн.

Перша світова війна на відміну від всіх попередніх війн, які пережило людство, справила величезний вплив на внутрішнє життя країн. Перемога у війні визначалася не стільки фронтом, скільки тилом. Тривала війна зумовила перебудову економік країн на воєнні рейки, запровадження механізмів державного регулювання. Важливим фактором мобілізації населення на війну стала пропаганда й агітація.

Незважаючи на всі зусилля, війна несла голод, холод і злидні для більшості населення. Чим довше затягувалися бойові дії, тим більше наростало невдоволення населення, поширювались антивоєнні настрої.

Затягування війни дало зрозуміти, що перемога визначається не стільки фронтом, скільки тилом. Командування воюючих країн розраховувало на короткочасність воєнних дій, тому великих запасів спорядження та боєприпасів не було зроблено, і вже 1915 р. всі зіткнулися з труднощами постачання армії. Найбільший дефіцит озброєння, через слабість її економіки, відчувала Росія. Щоб розширити масштаби воєнного виробництва, почалася перебудова економіки. У всіх країнах вона насамперед означала введення жорсткого державного регулювання. Держава визначала обсяги необхідного виробництва, розміщувала замовлення, забезпечувала сировиною та робочою силою. Вводилася трудова повинність, яка давала можливість зменшити дефіцит робочих рук, що був викликаний призовом до армії майже всіх дорослих чоловіків. Оскільки воєнне виробництво зростало за рахунок мирного, виник дефіцит споживчих товарів, який примусив вводити регулювання цін та норми споживання. Мобілізація шкодила сільському господарству. В усіх воюючих країнах, крім Англії, виробництво продовольчих товарів скоротилося, а це призвело до введення карткової системи розподілу продуктів харчування. У Німеччині, яка традиційно ввозила продовольчі товари, через блокаду склалося дуже скрутне становище. Уряд там був змушений заборонити відгодівлю худоби зерном і картоплею, вводилися різні замінювачі продуктів — ерзаци. Система державного контролю над виробництвом і споживанням найбільш жорсткого вигляду набула в Німеччині, яка потерпала від обмеженості ресурсів.

Відтак життя більшості населення воюючих країн кардинально змінювалося. Його рівень усюди знизився. У Німеччині до 1917 р. наповнення продуктових карток навіть не задовольняло фізіологічних потреб — почався голод (зима 1916/1917 рр.), жертвами якого стало близько півмільйона людей. Труднощі війни — довгий робочий день, погане харчування призвели до великої смертності серед цивільного населення. Разом із бойовими втратами це спричинило значне скорочення кількості населення Австро-Угорщини, Німеччини та Франції. Тяжка повсякденна праця, черги, голод і холод стали долею мільйонів людей. У прифронтовій смузі постійними небезпечними супутниками життя цивільного населення стали артилерійські обстріли з далекобійних гармат. Почалося використання авіації для бомбардування цивільних об'єктів у тилу. Під час бойових дій цивільне населення потрапляло під окупацію армій противника. Окупаційна влада зазвичай не рахувалася з місцевим населенням: реквізиції, контрибуції стали звичним явищем. Надзвичайною жорстокістю відзначався окупаційний режим німецьких військ. Особливе обурення у світі, викликало вивезення на німецькі підприємства 60 тис. бельгійських робітників. (Це був ще один прецедент, породжений першою світовою війною. Під час Другої світової війни це стало звичайним явищем.) Мирне населення прагнуло уникнути окупації, з'явилися біженці.

Усі ці проблеми більшість населення сприймало як необхідність страждати в ім'я інтересів своєї держави. Та терпіння народів було не безмежне.

Студенти мають звернути увагу і на антивоєнні виступи. Хвиля патріотизму створила сприятливі умови для проведення мобілізації та початку перебудови тилу. Коли ця хвиля вщухла, її почали нагнітати штучно, для чого створювалися спеціальні пропагандистські установи. Вони випускали брошури, листівки, що прославляли доблесть військ і пробуджували ненависть до ворога. Кожна зі сторін при цьому намагалася довести, що саме вона найбільш цивілізована, що їй доводиться вести боротьбу проти варварів.

Та вже 1916 р. дедалі більше людей у воюючих країнах почали усвідомлювати, що ніякі цілі не можуть виправдати тих жертв, що їх забрала війна, і бажали лише одного — якнайшвидшого її завершення. Виразником цих настроїв стало наростання страйкової боротьби. Справжньою сенсацією виявилася першотравнева демонстрація в Німеччині під гаслами «Кінець війні», «Геть уряд!». В Австро-Угорщині на знак протесту проти війни соціал-демократ Фрідріх Адлер застрелив 21 жовтня 1916 р. голову Ради міністрів графа Штюргка.

Доказом того, що патріотичні гасла втратили свій запал, було повстання 1916 р. в Ірландії («пасхальне повстання»). Країна мала отримати статус домініону в 1914 р., але цьому завадила війна. Це підштовхнуло радикальну частину діячів національно-визвольного руху, до збройного виступу. У ніч на 24 квітня 1916 р. 1200 повсталих захопили важливі пункти в Дубліні та проголосили незалежність Ірландії. Протягом тижня 20-тисячна англійська армія придушила повстання. П'ятьох його керівників було страчено.

Зрушення в суспільній свідомості позначились і на тактиці соціал-демо-кратичних партій. Студенти мають проаналізувати причини краху II Інтернаціоналу. Позиція лівого крила соціал-демократії, які таврували війну як імперіалістичну, загарбницьку і закликали перетворити її в громадянську проти експлуататорів, спершу не користувалася підтримкою. Але з кожним роком число її прихильників зростало.

Ще більше зміцніла позиція соціал-демократів центру. Вони виступили за укладення демократичного миру без анексій і контрибуцій. їхня позиція збігалася з позицією пацифістів, які виступали проти розв'язання конфліктів збройними засобами взагалі.

Студенти повинні проаналізувати вплив Лютневої революції в Росії на перебіг війни. При цьому слід обговорити наступні проблеми: чи революція призвела до затягування війни; чи стала вона прикладом революційного виходу з війни; чи сприяла прискоренню поразки Росії та розгортанню революційних рухів у країнах Європи. Слід проаналізувати позиції Антанти після виходу Росії з блоку.

Досить важливо визначити причини і наслідки приєднання до Антанти США. Сполучені Штати Америки були країною, яка ніяк не бажала поразки Антанти. Тривалий час їм було невигідно вступати у війну — адже США постачали країнам Антанти зброю, боєприпаси, продовольство, а з державами австро-німецького блоку торгували через нейтральні країни. У 1914 р. американський борг країнам Європи, особливо Англії, складав близько 6 млрд доларів. У роки війни вони не лише розрахувалися з боргами, а й перетворилися з боржника європейських держав на їхнього кредитора (позики становили понад 10 млрд доларів). Можлива поразка Антанти могла б зробити проблематичним повернення цих величезних коштів. Також правлячі кола США прагнули, щоб країна відігравала більш вагому роль у світі, а не взявши участі у війні неможливо було претендувати на участь у розподілі «післявоєнного пирога».

З лютого 1917 р. США розірвали дипломатичні відносини з Німеччиною. Коли стало відомо, як небезпечно для союзників розгортаються події в Росії, Конгрес США оголосив війну Німеччині. Це трапилося 6 квітня. Вступаючи у війну, США не стали зв'язувати себе якимись союзницькими угодами, сподіваючись по війні відігравати провідну роль під час мирних переговорів як головний арбітр. Формальним приводом до війни стала німецька дипломатична депеша («Нота Ціммермана»), перехоплена англійською розвідкою і передана американцям, у якій йшлося про таємні переговори Німеччини і Мексики про союз проти США. А вже через рік на Західному фронті було понад 2 млн американців. Американська промисловість отримала нові замовлення. На потреби армії та флоту виділялися значні кошти. Економічна, військова, фінансова міць США була спрямована проти Німеччини і не залишила їй шансів на перемогу.

Під час розгляду другого питання, студенти повинні звернути увагу на генеральний наступ країн Антанти одночасно на всіх фронтах навесні 1917 р., що виявився невдалим. У квітні об'єднане англо-французьке командування зробило спробу атакувати противника в районі Реймса. Сім тижнів тяжких боїв успіху не принесли. Французи втратили убитими й пораненими понад 500 тис. вояків. Через величезні втрати цю операцію французьких військ за ім'ям їх командуючого генерала Р. Ж. Нівеля назвали «Бійня Нівеля» У французькій армії спалахнули заколоти проти продовження безглуздої війни. Новий командуючий французькими військами Петен (герой оборони Вердена) жорстокими заходами зумів навести порядок на фронті. Тим часом у наступні півроку вся тяжкість подальших боїв лягла на плечі англійців. їм вдалося провести ряд вдалих операцій, що зміцнило підірваний дух військ Антанти.

На сході оговталися російські війська і в липні 1917 р. перейшли в наступ на львівському напрямі. Та це їм коштувало нової поразки і величезних втрат. Німецькі війська перейшли в контрнаступ. Вони остаточно вибили росіян із Галичини, а також захопили Ригу і встановили контроль над Ризькою затокою.

На сході, як і на заході, воювали неохоче. Війна всім набридла, перетворившись на смертельно небезпечну й невдячну, нічим не виправдану роботу.

Тим часом невдача спіткала італійців, що зазнали ніщивної поразки під Капоретто в жовтні 1917 р., хоча мали кількісну перевагу. Італійські вояки вдалися до панічної втечі. 300 тис. із них потрапили в полон, 130 тис. загинули. Лише перекинуті з Ніцци на автомобілях англійські та французькі дивізії дещо виправили становище і не допустили, щоб Італія вийшла з війни.

Поразка біля Капоретто стала катастрофою для італійської армії та навчальною для всіх союзників. Керівники урядів і представники штабів Англії, Франції, Італії та СІЛА для координації дій на Західноєвропейському театрі війни в листопаді 1917 р. утворили Вищу воєнну раду. Верховним головнокомандувачем у березні 1918 р. було призначено французького генерала Фоша.

Тим часом Росія, у результаті більшовицького перевороту 7 листопада (25 жовтня) 1917 р., стрімко міняла курс. Захопивши владу, більшовики 15 грудня уклали з австро-німецьким командуванням перемир'я. Раніше це зробила Румунія. З березня 1918 р. між Німеччиною та радянською Росією було підписано сепаратний Брестський мир. У результаті цього мир.у Німеччина отримала контроль над величезною територією (Україна, Білорусія, Прибалтика, Фінляндія, Закавказзя) зі значними ресурсами. В урядових колах Німеччини починають визрівати плани створення могутньої імперії, яка б об'єднала країни Центральної, Північної, Східної і Південно-Східної Європи.

Німецькі війська були перекинуті на захід, щоб, як здавалося, здобути остаточну перемогу.

Німецьке командування, зібравши сили, намагалося розбити англійців і французів до прибуття на фронт американських військ. Від кінця березня до початку червня німці провели на заході три наступальні операції, які увійшли в історію під назвою «Битва Кайзера». У них були деякі переваги, але бракувало адекватної оцінки противника. Пожертвувавши життям сотень тисяч своїх солдатів, вони перейшли річку Марну і наблизилися до Парижа. Столицю Франції обстрілювали з далекобійних гармат («велика Берта»), бомбардували за допомогою авіації. Та ці руйнування не могли змінити на краще становище Німеччини. Людські резерви було вичерпано. На фронт із Німеччини гнали навіть підлітків. Зневірені в усьому солдати неохоче корилися наказам командирів. 18 липня союзники рушили в наступ, відкинули німців від Марни і вже не поступалися ініціативою.

Розглядаючи третє питання, слід зауважити, що остаточного удару німецьким військам союзники завдали біля Ам'єна 8 серпня, де англійські танки прорвали оборону німців. За один день було розбито 16 німецьких дивізій. Цей день назвали «чорним днем німецької армії». Командувач німецької армії генерал-фельдмаршал фон П. Гінденбург заявив імператорові Вільгельму II про доцільність укладення миру, поки війська перебувають на території противника.

Не чекаючи кроків Німеччини, під натиском військ Антанти 29 вересня капітулювала Болгарія. Через місяць запросили миру Австро-Угорщина, яка вже почала розвалюватись, і Туреччина.

Австро-Угорську імперію роздирали внутрішні суперечності. Національно-визвольні рухи переросли в демократичні та національні революції. Про створення Чехо-Словацької республіки оголосили, Чехія і Словаччина. Об'єднану незалежну державу вирішили утворити серби, хорвати і словенці. У Галичині було проголошено самостійну Західноукраїнську Народну Республіку. На початку листопада від Австрії відділилась Угорщина. Австро-Угорська монархія розпалась. З листопада командування австро-угорської армії підписало перемир'я з Антантою.

Внутрішнє становище Німеччини вже давно було непевним. Наростали масові протести проти політики уряду. У квітні 1917 р. на військових заводах Німеччини страйкувало понад 300 тис. робітників. У серпні вибухнули заворушення серед матросів військового флоту. Після виходу Росії з війни бойовий дух німецької армії не посилився, а підупав. їхати на захід і гинути, продовжуючи фактично програну війну, ніхто не бажав. У Німеччині назрівала революція.

Оцінивши загрозливу ситуацію, німецьке верховне командування в ультимативній формі поставило вимогу імператорові припинити війну і запобігти вибуху революції. Уряд Німеччини звернувся до американського президента з проханням про перемир'я та укладення миру. В.Вільсон погодився розпочати переговори за умови відведення німецьких військ із загарбаних територій і зречення кайзера. Студентам слід проаналізувати зміст документу «14 пунктів Вільсона».

Необхідно простежити розвиток подій восени 1918 року. Доки у Берліні розглядали американські пропозиції, у місті Кіль 3 листопада повстали військові моряки. Вони були обурені спробою командування кинути їх в останній бій. Для захисту своїх інтересів моряки створили першу в Німеччині раду. У Берліні на боротьбу піднялися робітники. Це було початком революції в Німеччині.

6 листопада президент США повідомив, що головнокомандувач Антанти маршал Ж.Фош уповноважений прийняти представників німецького командування. Наступного дня німецька делегація на чолі з міністром М.Ерцбергером під білим прапором перетнула лінію фронту. Далі залізницею вона прибула на станцію Ретонд у Комп'єнському лісі, де стояв штабний вагон маршала Ж.Фоша.

Тим часом революційна хвиля не вщухала, і 9 листопада Німеччину було проголошено республікою. Канцлер Макс Баденський оголосив про зречення кайзера, який утік до Голландії. Влада перейшла¹ до соціал-демократа Ф.Еберта.

Переговори в Комп'єнському лісі велися від імені нового уряду. В ультимативній, принизливій для німецьких делегатів формі союзники виставили низку умов. Протягом двох тижнів німці повинні були евакуювати війська з Бельгії, Франції, Люксембургу, Ельзасу і Лотарингії. Вони мали відмовитися від Брест-Литовського договору, передати все озброєння переможцям, відпустити на батьківщину полонених. Водночас союзне командування погодилося тимчасово залишити німецькі війська в Україні та Прибалтиці, щоб запобігти встановленню над ними контролю більшовиків. Термін перемир'я становив 36 днів. На світанку 11 листопада 1918 р. між Німеччиною та її противниками було підписано Комп'єнське перемир'я. Об 11-й годині ранку пролунав сигнал «Припинити вогонь!». Прогримів перший залп артилерійського салюту. Перша світова війна закінчилася. Слід проаналізувати текст угоди «Комп’єнське перемир’я». Працюючи над другим і третім питанням, слід активно використовувати карту.

Розглядаючи четверте питання, слід зауважити, що перша світова війна призвела до серйозних політичних, економічних і територіальних змін у багатьох регіонах світу, особливо в Європі, її закінчення вже не могло повернути світ до попереднього стану.

Сталися зміни у співвідношенні сил у світі. Змінився склад головних дійових осіб у світовій політиці. Студенти повинні визначити основні підсумки війни:

1) революція в Росії, про справжню мету якої мало хто здогадувався, на певний час вивела країну з кола великих держав;

2) країни Четвертного блоку (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) зазнали поразки і теж випали з кола держав, які визначали світову політику;

3) позиції Англії та Франції послабилися внаслідок зростання впливу США та Японії;

4) перестали існувати імперії: Німецька, Російська, Австро-Угорська, Османська;

Прямим наслідком Першої світової війни стало утворення в Європі нових держав: Польської Республіки, Чехо-Словацької Республіки, Королівства сербів, хорватів і словенців (з 1929 р. —Югославії), Австрії, Угорщини, Фінляндії, Литви, Латвії, Естонії, України. Це докорінно змінило становище в Східній Європі. Порушення етнічного принципу під час установлення кордонів нових держав та амбіції їхніх лідерів перетворили цей регіон у постійне джерело напруження.

Значно змінилися кордони європейських держав: на 70 % сучасні кордони в Європі склалися внаслідок Першої світової війни.

Слід простежити процес утворення національних держав у Європі: проголошення незалежності Литви (червень 1917 р);утворення незалежної Фінляндії (грудень 1917 р); проголошення незалежності Української Народної Республіки (січень 1918 р); утворення незалежної Естонії (лютий 1918 р); утворення Чехословаччини (жовтень 1918 р); проголошення Західноукраїнської Народної Республіки; утворення незалежної Польської держави; проголошення Австрійської республіки; проголошення Угорської республіки; утворення незалежної Латвії (все в листопаді 1918 р); створення Королівства сербів, хорватів, словенців (грудень 1918 р); Листопадова революція в Німеччині та проголошення Веймарської республіки (червень 1919 р)

Бойові дії минулої війни призвели до розорення економіки багатьох країн, зокрема промисловості, транспорту, сільського господарства. Так, Росія втратила 60 % того, що мала перед початком війни; Австро-Угорщина — 41, Німеччина — 33, Франція — 31; Англія — 15 %. Загальні втрати країн-учасниць оцінюють у 80 млрд дол. Лише Японія та США примножили свої багатства, оскільки не брали активної участі у війні, а їхні території не були ареною бойових дій.

Водночас війна прискорила технічний прогрес, сприяла завершенню індустріалізації та заклала принципово нові форми організації та управління виробництвом.. Державне втручання у виробництво і його регулювання значно посилились.

Великими були людські втрати — 10 млн загиблих, 20 млн поранених і калік (із них 90 % становили військові, а 10 % —цивільне населення). Не менше 6 млн осіб, ослаблених тягарем війни, померло в результаті страхітливої епідемії грипу (іспанка) 1918—1919 рр.

Мирне населення, що потерпало від неймовірних труднощів, із якими воно мирилось у перші роки війни, із затягуванням бойових дій почало боротьбу не тільки за свої права, а й проти тих сил, які цю війну розв'язали. Як наслідок у ряді європейських країн: Росії, Німеччині, Угорщині, Австрії, Фінляндії, Словаччині — спалахнули революції. В інших: Англії, Франції, США — були здійснені реформи. В Італії було встановлено фашистську диктатуру.

Війна і революції привели до краху монархій: із 41 правлячої династії в Європі напередодні війни після її завершення залишилося тільки 17.

Відтак посилилися міграційні процеси: великі маси людей переселилися з однієї країни в іншу. Гостро постала проблема біженців. Тільки з Росії протягом 1918—1920 рр. емігрували 2 млн осіб.

Перша світова війна активізувала національно-визвольний рух у країнах Азії та Африки.

Перша світова війна позначилася й на воєнному мистецтві та методах ведення війни. Уперше у війнах з'явилися безперервні фронти, стала масово використовуватися бойова техніка (танки, літаки, машини тощо). Стали застосовуватися і варварські методи ведення війни: використання зброї масового знищення — хімічної. Уперше війна зачепила всіх громадян воюючих держав. Вагомим чинником війни стала економіка, могутність якої визначала могутність армії.

Підсумовуючи заняття, студенти мають зробити висновок, що Перша світова війна стала важливим рубежем у розвитку людства. Вона довела єдність і взаємозалежність світу і започаткувала докорінні зміни в економіці, внутрішньополітичному житті, міжнародних відносинах, культурі, а головне — у свідомості й поведінці людей.

 

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: