Передумови і причини Великої депресії 1929-1933 рр.

Характер і розвиток Великої депресії, її особливості в різних країнах.

Пошуки шляхів виходу з кризи. Державно-монополістичний капіталізм.

Економічна криза 1937-1938 рр та її наслідки.

Методичні рекомендації

 

Розкриваючи перше питання, студенти мають звернути увагу на характер розвитку індивідуально-монополістичного капіталізму упродовж 1923-1929 років. Слід проаналізувати місце великих монополій в економічній системі країн Європи і Америки. Студенти мають зрозуміти, що криза — це раптове падіння, скорочення виробництва, що супроводжується розоренням значної частини підприємств, зростанням безробіття, зниженням заробітної плати і курсу акцій. Слід зазначити, що однією з головних причин економічної кризи, яка є неминучою і необхідною умовою економічного циклу, вважають невідповідність між виробництвом (пропозицією) і попитом, (тобто на ринку вироблених товарів більше, ніж попит на них). Велика депресія була кризою відносного перевиробництва перенакопичення капіталу. Велика депресія завершила історичну еволюцію типу господарювання, характерного для кінця XIX — початку XX ст. Слід зазначити, що економічна криза 1929—1933 рр. не була звичайною. Циклічна криза перевиробництва збіглася зі структурною кризою і з нижчим щаблем так званої довгої хвилі розвитку капіталізму. Під довгими хвилями маються на увазі періодичні коливання економічної активності тривалістю 40—60 років. Такі коливання фіксувалися з кінця XVIII ст. і на 1929—1933 рр., припала, як вважають економісти, четверта хвиля в найнижчій фазі. У ці періоди з інтервалом у 50 років проходить зміна технічної і технологічної бази економіки і відбувається розширення її на всі галузі господарства. Нова техніка і технології, створені в 1920—1930-ті рр. могли забезпечити масове виробництво, але цей процес оновлення не міг вийти на рівень піднесення без забезпечення умов масового споживання. Для масового виробництва потрібен був масовий покупець. Інша гостра проблема, виявлена кризою, — його небувало затяжний характер. Це свідчило про те, що традиційний ринковий механізм виходу з кризи повинен бути доповнений механізмами державного регулювання. Ці проблеми були типовими для останньої третини XIX — початку XX ст.

Під час розгляду другого питання, слід зазначити, що криза почалась з паніки 24 жовтня 1929 р. на Нью-Йоркській біржі («чорний вівторок»), коли за один день акції впали в ціні на мільйони доларів. Це був крах ринку цінних паперів. Падіння курсу акцій тривало до 14 листопада. За цей період акції знецінилися на 26 млрд дол., тобто на 50—75 %. Але крах на біржі був лише зовнішнім проявом кризи в економіці. За крахом фондового ринку настав спад виробництва. У провідних країнах падіння сягало 38 % . Криза вплинула на життя значної частини населення. Ця криза, що охопила майже всі країни світу, отримала назву Велика депресія.

Щоб звільнитися від затоварювання, виробники під час кризи занижували ціну, скорочували виробництво, звільняли робітників, припиняли капіталовкладення. Криза породила також небачене безробіття (у 1932 р, в 32 країнах зареєстровано 26,4 млн безробітних), загрозу голоду для багатьох сотень тисяч людей, небезпеку стихійного виступу, повстання, тобто загострились соціальні проблеми, вирішення яких було можливе лише після зміни соціальних функцій держави.

Криза 1930-х рр., на відміну від попередніх, охопила відразу всі країни світу, а найбільшого удару зазнали ті, що були сировинними придатками індустріально розвинутих держав. Зрештою, це дало могутній поштовх до пошуку цими країнами шляхів-забезпечення економічної незалежності. Глибина і тривалість кризи визначались значною мірою тим ударом, якого завдали світовому господарству світова війна і дії держав-переможниць після неї. Традиційні господарські зв'язки були порушені.

Студенти мають зрозуміти, що світова економіка була перевантажена борговими зобов'язаннями Війна породила безпрецедентне зростання американської економіки і перетворила США у світового кредитора. Американські позики дозволяли Німеччині сплачувати репарації, які у свою чергу повертали ся в США у вигляді платежів Англії та Франції за воєнними боргами Уся світова економіка стала залежною від добробуту американської економіки.

Слід звернути увагу і на те, що криза відбилась і на міжнародних відносинах. Країни Заходу віддали перевагу діям, які перекладали труднощі кризи один на одного а не пошуку спільного шляху виходу з кризи. Митні й торговельні війни загострили відносини між провідними країнами і паралізувала їх здібність підтримувати світовий порядок. Цим скористалися агресивні держави. Першою з них була Японія, яка кинула відкритий виклик Версальсько-Вашингтонській системі, порушила Вашингтонські домовленості щодо Китаю, захопивши Маньчжурію.

Необхідно проаналізувати і два типи розвитку економічної кризи: перший — бурхливий, різкий і швидкий (США, Німеччина), другий — повільний, тягучий і довгий (Англія, Франція). Варто зазначити, що в Італії криза була набагато слабшою, ніж в інших великих країнах. Це пояснювалося наявністю в економіці Італії елементів планової економіки і державного регулювання. Єдиною країною, якій вдалося уникнути руйнівних наслідків кризи, був СРСР, де саме в цей час розгорталась індустріалізація.

Розглядаючи третє питання, студенти повинні зазначити, що кожна країна виходила з кризи по-різному. Проте основою подолання кризи стало державне втручання в економіку та запровадження системи ДМК. Слід проаналізувати сутність ліберального реформізму, процес створення державної системи регулювання трудових відносин, активну державну підтримку виробників і споживачів, корекцію системи оподаткування на користь більшості громадян. Крім того, варто наголосити на створенні урядів Народного фронту як спробі консолідації суспільства для подолання кризи (Франція, Іспанія) Варто розглянути прийняття пакетів соціальних законів, процес встановлення робітничого контролю над виробництвом, «справедливий» розподіл прибутків. Разом з тим окремі країни виходили з кризи шляхом встановлення воєнних, монархічних, фашистських, нацистських диктатур (авторитарних і тоталітарних режимів). Для них було характерне одержавлення економіки, формування тоталітарної держави, жорстке пряме регулювання всього суспільного життя. Слід розглянути також запровадження соціал-демократичної (шведської) моделі розвитку економіки. Ця модель характеризувалася формуванням системи взаємодії робітників і роботодавців, тобто соціального партнерства, створенням дієвого механізму соціального захисту, корекцією оподаткування на користь більшості громадян. Таким чином, економічна криза зумовила посилення державного втручання в економіку, остаточне створення державних механізмів регулювання економічних і соціальних процесів у суспільстві.

Під час розгляду четвертого питання, слід проаналізувати причини і характер економічної кризи 1937-1938 рр. Потрібно наголосити, що в більшості країн у 1934 р Велику депресію змінила стагнація — застій, а в інших країнах (США, Німеччина) навпаки спостерігалося стрімке піднесення. Варто зазначити, що державне втручання в економіку не завжди було позитивним: збільшення державних витрат на соціальні потреби, широка практика дефіцитного фінансування збільшували державний борг і посилювали податковий тиск, що важким тягарем лягав на населення. Держава в першу чергу допомагала великим монополіям, а це стимулювало зростання концентрації виробництва і капіталу, що посилювало дезорганізацію виробництва. Студенти мають проаналізувати і світові господарські зв’язки, які в другій половині 1930-тих років були порушені, а також посилення економічного націоналізму, створення у фашистських державах автаркії, створення нових митних і валютних блоків, скорочення обсягів зовнішньої торгівлі і як наслідок — загострення конкуренції і суперечностей між монополіями. Варто наголосити, що криза 1937-1938 рр не була такою руйнівною як Велика депресія. Це передусім заслуга системи ДМК. Досить важливо зрозуміти історичні наслідки кризи, яка посилила фашистські країни і послабила країни західних демократій.

 

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: