Для усіх антибіотиків характерні побічні дії- алергія, дисбактеріоз.

Для профілактики алергічних реакцій небхідно перед парентеральним введенням зробити пробу на чутливість; одночасно з антибіотиками, які приймають перорально, призначати антигістамінні (протиалергічні засоби).

 

Для попередження дисбактеріозу одночасно з антибіотиками призначають протигрибкові засоби.

 

Більшість антибіотиків для парентерального введення - порошкоподібні речовини у флаконах, які розчиняють безпосередньо перед ін'єкцією. Розчинниками для антибіотиків можуть бути вода для ін'єкцій, ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду, а найчастіше для зменшення больових відчуттів при ін єкціях- 0,25-0,5% розчин новокаїну чи лідокаїну.

Антибіотики, розчинені у новокаїні, лідокаїні, вводять тільки внутрішньом'язово.

Способи розведення антибіотиків:

v спосіб 1:1 - 1 мл розчиненого препарату містить 100 000 ОД, або 0,1 г антибіотика. У такий спосіб розводять антибіотики у флаконах, що містять 500 000 ОД (0,5 г) препарату і менше;

v спосіб 1:2 - 1 мл розчиненого препарату містить 200 000 ОД, або 0,2 г, антибіотика; у цей спосіб розводять антибіотики у флаконах, в яких міститься 500 000 ОД (0,5 г) препарату і більше.

Кількість мілілітрів розчинника для антибіотиків у флаконах визначають шляхом ділення одиниць чи грамів, що містить флакон, на

Чи 200 000 (0,2) відповідно.

Сьогодні описано понад 6000 антибіотиків.

Класифікація антибіотиків

1. Препарати групи пеніциліну - бензилпеніциліну натрієва сіль, бензилпеніциліну калієва сіль; феноксиметилпеніцилін; біцилін-1, біцилін-5, оксациліну натрієва сіль (простафлін, ампіцилін, ампіокс).

2. Макроліди і азаліди - еритроміцин, олеандоміцину фосфат, олететрин, спіраміцин (роваміцин), рокситроміцин (рулід), азитроміцин (сумамед).

3. Цефалоспорини - цефалексин, цефазолін, цефтріаксон, цефепім, цефотаксим, цефпіром.

4. Тетрацикліни - тетрацикліну гідрохлорид, метацикліну гідрохлорид (рондоміцин), доксицикліну гідрохлорид (вібраміцин).

5. Хлорамфеніколи - левоміцетин, левоміцетину сукцинат розчинний.

6. Аміноглікозиди і глікопептиди - стрептоміцину сульфат, гентаміцин, амікацин, канаміцин, сизоміцин, ванкоміцин;

7. Поліміксини- поліміксину В сульфат, поліміксину М сульфат

Ріфампіцини

Лінкозаміни

Фузидини

 

За типом протимікробної дії антибіотики поділяють на бактерицидні (пеніциліни, цефалоспорини, поліміксини) та бактеріостатичні (тетрацикліни, левоміцетини, макроліди). Така класифікація має практичне значення для вибору тактики лікування. При легкому і середньому ступені перебігу інфекційних захворювань призначають антибіотики бактеріостатичної дії. Їх застосовують більш тривалими курсами. Хворим з тяжкими інфекціями та з ослабленими захисними силами організму призначають антибіотики бактерицидної дії.

3. Пеніцилін продукує плісняві гриби роду Репісіllіпит. Історія відкриття пеніцилінів пов'язана з іменами О. Флемінга, Х.В. Флорі та Е.Б. Чейна, яким у 1945 p. за відкриття пеніциліну присуджено Нобелівську премію в галузі медицини.

Таблиця 3. Класифікація пеніцилінів

Природні Для парентерального введення: нетривалої дії (бензилпеніциліну натрієва і калієва солі) · пролонгованої дії (бензилпеніциліну новокаїнова сіль, біцилін-1, біцилін-5) Для ентерального введення: · феноксиметилпеніцилін (пеніцилін-фау, оспен)

Напівсинтетичні Оксациліну натрієва сіль Ампіцилін Амоксицилін Карбеніциліну динатрієва сіль Азлоцилін Мезлоцилін

Комбіновані Ампіокс (ампіцилін + оксацилін) Уназин (ампіцилін + сульбактам) Аугментин (амоксицилін + клавуланова кислота)

Для пеніцилінів характерними є:

- бактерицидна дія;

- спектр протимікробної дії: коки, клостридії, бацили сибірки, дифтерійна паличка, спірохети;

- низька токсичність;

- дешевизна і доступність препаратів.

Бензилпеніциліну натрієва сіль - кислотонестійкий антибіотик. Руйнується під дією β-лактамаз кишок. Уводять внутрішньом’язово, внутрішньовенно, ендолюмбально та в різні порожнини організму. Перед уведенням розводять у розчинниках. Препарат добре проникає в слизові оболонки, нирки, серце, стінку кишок, плевральну і синовіальні рідину, погано проходить крізь ГЕБ. Тривалість дії - від 3 до 4 год. Активний переважно до Грам-позитивної мікрофлори (коків), збудників дифтерії, сибірки, сифілісу та ін. Виділяється нирками.

Показання до застосування: гнійно-септичні інфекції, пневмонія, абсцеси, сепсис, менінгіт, дифтерія, сифіліс та ін..

Бензилпеніциліну калієва сіль має такі самі властивості, але на відміну від натрієвої солі її вводять тільки внутрішньом'язово.

Феноксиметилпеніцилін (пеніцилін-фау, оспен) –антибіотик, що на відміну від бензилпеніциліну є кислотостійким, добре всмоктується і виявляє високу тривалу концентрацію в крові. Застосовують при легких формах інфекційних захворювань, спричинених збудниками, чутливими до пеніцилінів.

 

Біциліни - пролонговані антибіотики пеніцилінового ряду. Вводять тільки внутрішньом'язово. Перед уведенням розчиняють у воді для ін'єкцій або в ізотонічному розчині натрію хлориду.

Показання до застосування: профілактика рецидивів ревматизму, хірургічних інфекцій, лікування пневмонії, сифілісу та ін..

Біцилін-1 вводять внутрішньом'язово 1 раз на тиждень, біцилін-5 - один раз на 4 тиж.

Бензилпеніциліну новокаїнову сіль вводять внутрішньом'язово 2 рази на добу.

Оксациліну натрієва сіль - кислотостійкий препарат, стійкий до

β-лактамаз і ефективний при захворюваннях, зумовлених пеніцилінорезистентними мікроорганізмами. Препарат швидко всмоктується; терапевтична дія триває 4-6 год, виділяється нирками.

Ампіцилін – антибіотик широкого спектру дії, кислотостійкий препарат, не стійкий до β-лактамаз. Швидко всмоктується в кров, проникає в тканини і рідини організму, крім спинномозкової рідини. Виділяється нирками (25-35%) і у великій кількості - виводиться з жовчю.

Ампіокс – антибіотик, що є сумішю натрієвих солей ампіциліну і оксациліну в співвідношенні 2:1. Виявляє широкий спектр протимікробної дії, діє бактерицидно на пеніциліназоутворювальний стафілокок.

Показання до застосування: гнійно-септичні та ЛОР- інфекції, інфекції органів дихання, жовчо- та сечовивідних шляхів, абсцеси, сепсис, перитоніт, менінгіт та ін..

Карбеніцилін - антибіотик, що має широкий спектр протимікробної дії, найбільш ефективний при інфекціях, спричинених грамнегативними бактеріями та синьогнійною паличкою, не стійкий до β-лактамаз; кислотостійкий, але не всмоктується з травного каналу, тому його вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Амоксицилін - напівсинтетичний пеніцилін широкого спектру дії, що має біозасвоєння понад 90%, не потребує дотримання режиму дозування (таблетки можна ковтати, розжовувати, розчиняти), зменшує загрозу дисбактеріозу.

 

Показання до застосування антибіотиків групи пеніциліну: гнійно-септичні інфекції( сепсис, флегмона, абсцес); захворювання верхніх дихальних шляхів; ангіна, скарлатина, отит; сифіліс, гонорея; менінгіт; інфекції сечових шляхів; ревматизм (біциліни).

Пеніциліни є малотоксичними антибіотиками .

Побічні ефекти: алергійні реакції, свербіж, шкірний висип, анафілактичний шок; подразнювальна дія (глосит, стоматит, нудота, діарея); дисбактеріоз, кандидамікоз; при застосуванні у високих дозах - нейротоксичні ефекти (марення, судоми, маячення).

 

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: