Класифікація інформаційних систем

 

Класифікація інформаційних систем виконується за рядом ознак: за масштабом, архітектурою, характером використання інформації, підтримуваними стандартами управління і технологіям комунікації, ступенем автоматизації, структурованістю розв'язуваних завдань, функціональною ознакою, рівнями управління, сферою застосування, типом використовуваної інформації.

За масштабом ІС поділяються на однокористувацькі, групові та корпоративні.

Однокористувацькі ІС призначені для використання на одному робочому місці. В даний час на світовому та вітчизняному ринку представлено безліч рішень, призначених для автоматизації діяльності окремого користувача, Вони отримали назву автоматизовані робочі місця (ЛРМ). Як правило, це рішення, орієнтовані на фахівця окремої області, наприклад створення специфікацій для складання виробів з комплектуючих, планування ремонту обладнання, облік витрат і доходів приватного підприємця, складання розкладів занять у деканаті. В даний час альтернативу таким вузькоспеціалізованим системам склали пакети прикладних програм, які не мають проблемної спеціалізації, наприклад, програмні продукти інтегрованого пакета МS Оffiсе. Системи цього класу важко віднести до класу ІС, але часто вони дозволяють необізнаному у програмуванні фахівцеві створити і, що дуже важливо, самостійно розвивати власні рішення, що замінюють функціональні можливості однокористувацьких систем.

В основі більшості однокористувацьких систем лежить стандарт Х-Ваsе (приклад – СУБД СІіррeг, FохРго, dВаsе). Широко використовуються також рішення на базі СУБД Раradox, Сlarion, МS Ассеss. Кожна з перелічених систем володіє власним високорівневим інструментальним середовищем, що дозволяє спроектувати базу даних, логіку обробки, користувальницький інтерфейс та звіти за допомогою спеціальних модулів. Також існують і однокористувацькі рішення на базі промислових реляційних СУБД. У цьому випадку програмне забезпечення сервера інсталюється безпосередньо на робочу станцію користувача. Прикладом може служити Рersonal Оrасlе. Дані рішення пред'являють значні вимоги до ресурсів робочої станції, проте несуть у собі переваги промислових СУБД.

Групові ІС призначені для автоматизації діяльності у межах робочої групи (відділі, групі проекту тощо). На відміну від однокористувацьких ІС, групові системи, як правило, представляють спеціалізовані клієнтські рішення для різних учасників групи. Наприклад, для оптової фірми ІС може представляти набір таких АРМів, як «Менеджер з продажу», «Постачальник», «Директор» тощо. Для навчального планування прикладами можуть стати такі модулі як «Викладач», «Працівник бюро планування», «Працівник навчального відділу», «Спеціаліст із планування на кафедрі», «Працівник деканату».

При створенні групових ІС в цілому використовуються аналогічні засоби та інструментальні середовища, що і при створенні однокористувацьких ІС. Слід, зазначити, що для використання таких ІС слід віддавати перевагу реакційному серверу, причому доцільно використання виділеного сервера. Це може бути, наприклад, сервер Огасlе, DВ2, МS SQL, Sybase, Informix.

Корпоративні ІС (КІС) призначені для автоматизації діяльності підприємства. В англомовній літературі поняття «КІС» нерозривно пов'язане з поняттям «ERP» (Еnterprise Resourse Planning). В основі ERP –снстeм лежить міжнародний стандарт управління підприємством МRP–ІІ (Manufacture Resource Planning), що забезпечує можливість обліку, аналізу та планування основних ресурсів – фінансів, кадрових, матеріальних. Відповідно, під корпоративними ERP–системами розуміється набір інтегрованих програм, які комплексно, в єдиному інформаційному просторі, підтримують усі основні аспекти управлінської діяльності підприємств: планування ресурсів, оперативне управління виконанням планів (включаючи постачання, збут, ведення договорів), всі види обліку та аналіз результатів господарської діяльності.

Серед вимог, що пред'являються до сучасних КІС, можна відзначити наступні:

1) централізація даних в єдиній базі.

2) близький до реального часу режим роботи.

3) збереження загальної моделі управління для підприємств різних галузей.

4) підтримка територіально розподілених структур.

5) робота на широкому колі апаратно-програмних платформ і СУБД.

За характером використання інформації виділяють такі класи ІС:

1. Інформаційно–пошукові (ІПС). Здійснюють введення, систематизацію, зберігання, видачу інформації за запитом користувача без складних перетворень даних. Кінцеві користувачі ІПС, як правило, мають доступ до збережених даних тільки «з читання» і використовують дані системи для пошуку відповідей на ті чи інші питання. Доступ для модифікації даних має адміністратор системи, у функції якого входить забезпечення актуальності інформації та усунення помилок. Класичні приклади ІПС — системи пошуку в бібліотеках, на транспорті (довідки про наявність квитків). На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій класичні ІПС поступово витісняються пошуковими Інтернет–серверами (загального призначення і спеціалізованими);

2. Інформаційно–вирішальні. Здійснюють всі операції переробки інформації за певним алгоритмом. Дії кінцевих користувачів таких систем призводять до модифікації інформації, що, звичайно, не виключає можливості просто отримувати інформацію, як в ІПС. За ступенем впливу виробленої результатної інформації на процес прийняття рішень вони діляться на два види:

– керуючі – виробляють інформацію, на підставі якої людина приймає рішення. Для них характерні типи завдань розрахункового характеру та обробка великих обсягів даних (наприклад, система бухгалтерського обліку, система оперативного планування тощо);

– утворюючі поради — виробляють інформацію, яка приймається людиною до відома і не перетворюється негайно у серію конкретних дій. Мають більш високий ступень інтелекту, тому що для них характерна обробка знань, а не даних.

Розглянемо класифікацію за підтримуваним стандартам управління і технологіям комунікації. Сучасні ІС розробляються, виходячи з реалій автоматизованого управління бізнесом. Існує значна кількість концепцій, технологій та підходів, що знайшли своє ефективне застосування у різних галузях промисловості всього світу. Деякі з них набули статусу міжнародних стандартів. У специфікації ІС, що розробляється для масового продажу, як правило, вказується, які стандарти і технології управління вона підтримує. Менш суворі вимоги до ІС, які створюються на замовлення для конкретного підприємства. Однак і в цьому випадку дотримання певних вимог обов’язкове. Нижче перераховані найбільш важливі технології та стандарти:

§ MRP (Material Requirements Planning) планування поставок матеріалів, виходячи з даних про комплектацію виробленої продукції та плану продажу.

§  CRP (Capacity Requirements Planning) — планування виробничих потужностей, виходячи з даних про технології виробленої продукції й прогнозу попиту.

§  MRPII (Manufacture Resource Planning) - планування матеріальних, потужних і фінансових ресурсів, необхідних для виробництва.

§  ERP (Enterprise Resource Planning) - фінансово-орієнговане планування ресурсів підприємства, необхідних для отримання, виготовлення, відвантаження та обліку замовлень споживачів на основі інтеграції всіх відділів і підрозділів компанії.

§  SCM (Supply Chain Management) - управління ланцюгами поставок. Реалізація бізпес-процесів на базі зовнішніх підприємств і торговельних майданчиків Засноване на референтній моделі SCOR, стандартизованої Supply Chain Council.

§  CRM (Customer Relationship Management) - управління взаємовідносинами із замовниками. Комплекс методів і засобів, націлений па завоювання, задоволення вимог і збереження платоспроможних клієнтів.

§  ERPIl (Enterprise Resource & Relationship Processing) управління ресурсами і взаєминами підприємства. Об'єднує у собі З вище перелічені технології.

§  Workflow - технологія, яка керує потоком робіт за допомогою програмного забезпечення, здатного інтерпретувати опис процесу, взаємодіяти з його учасниками та при необхідності викликати відповідні програмні додатки.

§  Ü LAP (Online Analytical Processing) - оперативний аналіз даних. Технологія підтримки прийняття управлінських рішень на основі концепції багатовимірних кубів інформації.

§ Project Management - управління проектами. Підтримується низкою міжнародних стандартів.

§  CALS (Continuous Acquisition and Lifecycle Support) безперервна інформаційна підтримка поставок і життєвого циклу. Описує сукупність принципів і технологій інформаційної підтримки життєвого циклу продукції на всіх його стадіях. Об'єднує у собі практично всі перераховані вище підходи і технології.

За ступенем автоматизації виділяють класи ІС (рис. 2):

1) ручні ІС характеризуються відсутністю сучасних технічних засобів переробки інформації та виконанням всіх операцій людиною. Наприклад, про діяльність менеджера у фірмі, де відсутні комп'ютери, можна говорити, що він працює з ручною ІС;

2) автоматичні ІС виконують всі операції з переробки інформації без участі людини;

3) автоматизовані ІС припускають участь у процесі обробки інформації і людини, і технічних засобів, причому головна роль відводиться комп'ютеру.                         У сучасному тлумаченні у термін «інформаційна система»,                            як правило, вкладається поняття автоматизованої системи.

Рис. 2. Класифікація інформаційних систем за ступенем автоматизації

 

Автоматизовані ІС, враховуючи їх широке використання при організації процесів управління, мають різні модифікації і можуть бути класифіковані, наприклад, за характером використання інформації та за сферою застосування.

За структурованістю розв'язуваних завдань ІС діляться на два класи:

1) ті, що створюють управлінські звіти. Орієнтовані на стандартні процедури обробки даних – пошук, сортування, фільтрацію, групування тощо. Використовуючи дані, які вони формують, людина приймає управлінське рішення. Застосовуються для структурованих задач;

2) ті, що розробляють можливі альтернативи рішень. Застосовуються для частково структурованих завдань. Генерують безліч рішень та пропонують їх людині; прийняття людиною рішення зводиться до вибору однієї з альтернатив. Такі ІС діляться на два види:

– модельні – надають користувачу різні моделі (математичні, статистичні, фінансові тощо), використання яких полегшує вироблення та оцінку альтернатив рішення. Користувач може отримати відсутню інформацію шляхом встановлення діалогу з моделлю у процесі її дослідження;

– експертні – забезпечують вироблення та оцінку можливих альтернатив за рахунок створення експертних систем, пов'язаних з обробкою знань. Експертна підтримка прийнятих користувачем рішень реалізується на двох рівнях. На першому застосовується концепція «типових управлінських рішень», відповідно до якої проблемні ситуації, що часто виникають у системі управління, можна звести до деяких однорідних класів управлінських рішень, тобто до деякого типового набору альтернатив. Якщо проблемна ситуація не асоціюється з наявними класами типових альтернатив, активізується другий рівень, який генерує альтернативи на базі наявних даних, правил перетворення та процедур оцінки синтезованих альтернатив.

За функціональною ознакою ІС поділяються на:

– виробничі. Здійснюють планування обсягів робіт і розробку календарних планів, оперативний контроль та управління виробництвом, аналіз роботи обладнання, участь у формуванні замовлень постачальникам, управління запасами;

– маркетингові. Досліджують ринок і прогнозують продаж товару, управляють продажем, виробляють рекомендації з виробництва нової продукції, аналізують та встановлюють ціни, враховують замовлення;

– фінансові. Керують портфелем замовлень; кредитною політикою; розробляють фінансовий план; виконують фінансовий аналіз та прогнозування; контролюють бюджет; здійснюють бухгалтерський облік і розрахунок зарплати;

– кадрові. Аналізують та прогнозують потреби у трудових ресурсах, ведуть архіви записів про персонал, планують підготовку та перепідготовку кадрів;

– інші (наприклад, для керівництва). Контролюють діяльність підприємства, виявляють оперативні проблеми, аналізують

управлінські та стратегічні ситуації, забезпечують процес вироблення стратегічних рішень.

За рівнями управління виділяють такі класи ІС:

1) ІС оперативного рівня – підтримують персонал, що складається з фахівців–виконавців, обробляючи дані про події, що відбуваються в об'єкті управління. Призначення таких ІС – відповідати на запити про поточний стан об’єкта управління і відстежувати потік подій на виробництві, що відповідає оперативному управлінню. Для цього інформаційна система повинна бути легкодоступною, безперервно діючою та надавати точну інформацію. Завдання, цілі і джерела інформації заздалегідь визначені;

2) ІС тактичного рівня – включають такі види інформаційних систем:

– офісної автоматизації – мають за мету підвищення ефективності роботи персоналу, спрощення канцелярської праці, підтримку інформаційних комунікацій. Основні функції: обробка текстів на комп'ютерах, виробництво високоякісної друкованої продукції, архівація документів, ведення електронних календарів для ділової документації, підтримка електронної пошти та телеконференцій;

– обробки знань (включаючи експертні системи) – призначені для створення нової інформації та нового знання на основі знань експертів з деякої предметної області;

– управлінські – обслуговують персонал, який потребує періодичної інформації про стан справ. Основне призначення таких ІС – відстеження щоденних дій на виробництві та періодичне формування строго структурованих зведених звітів. Інформація надходить з ІС оперативного рівня управління. Характерні риси: використовуються для підтримки прийняття рішень структурованих і частково структурованих задач на рівні контролю за операціями; орієнтовані па контроль, звітність і прийняття рішень; спираються на існуючі дані та їх потоки всередині організації; мають малі аналітичні можливості та негнучку структуру;

– підтримки прийняття рішень – обслуговують частково структуровані задачі, результати яких важко спрогнозувати заздалегідь. Мають більш потужний аналітичний апарат з кількома моделями. Інформацію отримують з управлінських і операційних ІС. Використовуються тими користувачами, яким необхідно приймати рішення. Характеристики: забезпечують вирішення проблем, розвиток яких важко прогнозувати; оснащені складними інструментальними засобами моделювання та аналізу; дозволяють легко зміняти суть вирішуваних завдань та вхідні дані; відрізняються гнучкістю, легко адаптуються до зміни умов кілька разів на день; мають технологію, максимально орієнтовану на користувача;

3) стратегічного рівня – забезпечують підтримку прийняття рішень щодо реалізації стратегічних, перспективних цілей розвитку виробництва. Володіють такими можливостями: допомагають

персоналу вищої ланки вирішувати неструктуровані завдання; здійснюють довгострокове планування шляхом порівняння зовнішніх змін у виробництві з потенціалом виробництва; реалізують миттєву інформаційну підтримку з багатьох джерел; відіграють допоміжну роль через складність вирішуваних завдань.

Відповідно до класифікації за сферою застосування виділяють такі види ІС:

1) організаційного управління. Призначені для автоматизації функцій управлінського персоналу. Сюди відносяться ІС управління як промисловими, так і непромисловими виробництвами. Основні функції: оперативний контроль та регулювання, оперативний облік і аналіз, перспективне та оперативне планування, управління збутом і постачанням; інші економічні та організаційні завдання;

2) управління технологічними процесами – для автоматизації функцій виробничого персоналу. Використовуються при організації потокових ліній, виготовленні мікросхем, на збірці, для підтримки технологічного процесу у різних видах промисловості;

3) автоматизованого проектування (САПР). Призначені для автоматизації функцій інженерів-проектувальників, конструкторів, архітекторів, дизайнерів при створенні нової техніки або технології. Основні функції: інженерні розрахунки, створення графічної документації (креслень, схем, планів), створення проектної документації, моделювання проектованих об'єктів;

4) інтегровані (корпоративні) – для автоматизації всіх функцій виробництва, що охоплюють весь цикл робіт від проектування до збуту продукції.

За типом використовуваної інформації виділяють такі класи ІС:

1) фактографічні. У таких ІС реєструються факти – конкретні значення даних про об'єкти реального світу. Всі дані повідомляються комп'ютеру у заздалегідь обумовленому форматі. Інформація має чітку

структуру, що дозволяє комп'ютеру відрізняти дані один від одного. Така інформаційна система здатна давати однозначні відповіді на запитання типу: «Скільки студентів отримали 5 з інформатики? » і т.д.;

2) документальні. Обслуговують принципово інший клас задач, які не передбачають однозначної відповіді на поставлене питання. БД таких систем утворює сукупність неструктурованих текстових документів і графічних об'єктів, яка забезпечується певним формалізованим апаратом пошуку. Мета системи – видати у відповідь на запит користувача список документів або інших об'єктів, що задовольняють сформульованим у запиті умовам. Прикладом подібної системи є будь-яка пошукова система Інтернету.

Основним завданням документальних інформаційних систем є накопичення та надання користувачеві документів, які задовольнять його інформаційні потреби. Тому можна дати таке визначення документальної інформаційної системи – єдине сховище документів з інструментарієм пошуку і відбору необхідних документів.

Відповідність знайдених документів інформаційним потребам користувача називається пертипентністю. Внаслідок теоретичних і практичних труднощів із формалізацією смислового змісту документів пертинентність відноситься швидше до якісних понять, хоча, може виражатися певними кількісними показниками.

Залежно від особливостей реалізації сховища документів і механізмів пошуку документальні ІС можна розділити на дві групи:

– системи на основі індексування;

– семантично-навігаційні системи.

У семантично-навігаційних системах документи, що містяться у сховищі документів, оснащуються спеціальними навігаційними конструкціями, відповідними смисловим зв'язкам між різними документами або окремими фрагментами одного документа. Такі конструкції реалізують деяку семантичну (смислову) мережу у базі документів. Спосіб і механізм вираження інформаційних потреб у подібних системах полягають в явній навігації користувача по смисловим посиланням між документами. Сьогодні такий підхід реалізується в гіпертекстових ІПС.

У системах, побудованих на основі індексування, вихідні документи поміщаються в базу без будь-якого додаткового перетворення, але при цьому смисловий зміст кожного документа відображається у деякому пошуковому просторі. Процес відображення

документа у пошуковому просторі називається індексуванням, який полягає у привласненні кожному документу деякого індексу – координати в пошуковому просторі. Формалізоване подання (опис) індексу документа називається пошуковим образом документа. Користувач висловлює свої інформаційні потреби засобами та мовою пошукового простору, формуючи пошуковий образ запиту до бази документів. Система на основі певних критеріїв і способів шукає документ, пошукові образи яких відповідають або близькі пошуковим образам запиту користувача, і видає відповідні документи. Відповідність знайдених документів запиту користувача називається релевантністю.

Звичайно в функції документальних ІС включаються і задачі інформаційного оповіщення користувачів про всі нові документи, що поступають до системи та відповідають заздалегідь визначеним інформаційним потребам користувача.

Принцип вирішення завдань інформаційного оповіщення у документальних ІС на основі індексування аналогічний принципу вирішення завдань пошуку документів за запитами, який заснований на відображенні у пошуковому просторі інформаційних потреб користувача у вигляді так званих пошукових профілів користувачів. Інформаційно–пошукова система у міру надходження та індексування нових документів порівнює їх образи з пошуковими профілями користувачів і приймає рішення про відповідне сповіщення.

Пошуковий простір, що відображає пошукові образи документів і реалізує механізми інформаційного пошуку документів так само, як і в СУБД фактографічних систем, будується на основі мов документальних баз даних, так званих інформаційно–пошукових мов. Інформаційно–пошукова мова (ІІІМ) являє собою деяку формалізовану семантичну систему, призначені для відтворення змісту документа.

За аналогією з мовами баз даних фактографічних систем, ІПМ містить структурну і маніпуляційну складові.

Структурна складова ІПМ документальних ІПС па основі індексування реалізується через індексні покажчики у формі інформаційно–пошукових каталогів, тезаурусів і генеральних покажчиків.

Інформаційно–пошукові каталоги є традиційними технологіями організації інформаційного пошуку в документальних фондах бібліотек і архівів. Вони являють собою класифікаційну систему знань

з певної предметної області. Смисловий зміст документа у інформаційно–пошукових каталогах відображається тим чи іншим класом каталогу, а індексування документів полягає у присвоєнні кожному документу спеціального коду (індексу) та створення на цій основі спеціального індексного покажчика.

Тезаурус являє собою спеціальним чином організовану сукупність основних лексичних одиниць (понять) предметної області і опис парадигматичних відносин між ними. Парадигматичні відносини виражаються семантичними відносинами між елементами словника, не залежними від будь-якого контексту. Незалежність від контексту передбачає узагальненість (абстрагованість) смислових відносин, наприклад відносини «рід – вид», «предмет – ціле», «суб’єкт – об’єкт – засіб — місце – час дії». Так само, як і в інформаційно–пошукових каталогах, в системах на основі тезаурусів в інформаційно–пошуковому просторі відображається не весь текст документа, а лише виражений засобами тезауруса смисловий зміст документа.

Генеральний покажчик (конкорданс) у загальному вигляді являє собою перерахування всіх слів (словоформ), наявних у документах сховища, із зазначенням (посилання) координатного місцезнаходження кожного слова (№ документа – № абзацу – № пропозиції – № слова). Індексування нового документа у таких системах проводиться через додавання координатних відсилань тих словоформ генерального покажчика, які присутні в новому документі.

'Гак як пошуковий простір у таких системах відображає повністю весь текст документа (всі слова у документі), а не тільки його смисловий зміст, то такі системи одержали назву повнотекстових ІПС. У спеціальній літературі такі системи іноді називають системами без лексичного контролю, тобто без урахування можливої синонімічності окремих груп словоформ, об'єднання окремих груп словоформ в загальні смислові групи, семантичних відношень між словоформами.

Структурна складова ІПМ семантично-навігаційних систем реалізується у вигляді техніки смислових відсилань у текстах документів і спеціальному навігаційному інтерфейсі, В даний час вона представлена гіпертекстовими технологіями.

Пошукова (маніпуляційна) складова ІПМ реалізується дескрипторними та семантичними мовами запитів. У дескрипторних мовах документи та запити представляються наборами деяких лексичних одиниць (слів, словосполучень, термінів) – дескрипторів, що не мають між собою зв’язків (не мають граматики). Таким чином, кожен документ або запит представлений деяким набором дескрипторів. Пошук здійснюється через пошук документів з відповідним набором дескрипторів. У якості елементів-дескрипторів виступають або елементи словника ключових термінів, або елементи генерального покажчика (глобального словника всіх словоформ). У силу відсутності зв’язків між дескрипторами, набір яких для конкретного документа і конкретного запиту висловлює, відповідно, пошуковий образ документа або пошуковий образ запиту. Такі мови застосовуються, перш за все, у повнотекстових системах.

Семантичні мови містять граматичні та семантичні конструкції для вираження (опису) смислового змісту документів і запитів. Все різноманіття семантичних мов підрозділяється на дві великі групи:

· предикатні мови;

· реляційні мови.

У предикатних мовах в якості елементарної осмисленої конструкції висловлювання виступає предикат, який являє собою багатомісне ставлення деякої сукупності граматичних елементів. Багатомісність означає, що кожен елемент предиката відіграє певну роль для групи лексичних елементів в цілому, але не має конкретних відносин з кожним елементом цієї групи окремо. Аналогом предикативного висловлювання на природній мові виступає речення, що констатує певний факт або описує певну подію.

У реляційних мовах лексичні одиниці висловлювань можуть вступати тільки в бінарні (один з одним), але не в спільні, тобто не багатомісні відносини.

У якості лексичних одиниць семантичних мов виступають функціональні класи природної мови, найважливішими з яких є:

§ поняття–класи (загальне визначення сукупності однорідних елементів реального світу, ідо володіють деяким характерним набором властивостей, які дозволяють одні поняття відокремлювати від інших);

§ поняття-дії (лексичний елемент, що виражає динаміку реального світу, містить універсальний набір ознак, який включає суб'єкт дії, об'єкт дії, час дії, місце дії, інструмент дії, мсту тощо);

§ поняття-стан (лексичні елементи, що фіксують стани об'єктів);

§ імена (лексичні елементи, що ідентифікують поняття-класи);

§ відносини (лексичні елементи, які служать для встановлення зв’язків на безлічі понять та імен), тощо.

Семантичні мови складають мовно-маніпуляційну основу інформаційно–пошукових каталогів, тезаурусів і семантично– навігаційних (гіпертекстових) ІПС, описуючи своїми засобами власне самі каталоги, тезауруси, семантичні мережі та висловлюючи смисловий зміст документів і запитів.

Основними показниками ефективності функціонування документальних ІПС г повнота та точність інформаційного пошуку.

Повнота інформаційного пошуку R визначається відношенням числа знайдених пертинентних документів А до загального числа пертинентних документів С, які наявні в системі або в досліджуваній сукупності документів: R = А / С.

Точність інформаційного пошуку Р визначається відношенням числа знайдених пертинентних документів А до загального числа документів Ь, виданих на запит користувача: Р = А / L.

Наявність серед відібраних на запит користувача нерелевантних документів називається інформаційним шумом системи. Коефіцієнт інформаційного шуму к, відповідно, визначається відношенням числа нерелевантних документів (L–А), виданих у відповіді користувачу до загального числа документів R, виданих на запит користувача: к = (LА) / L.

В ідеалі повнота інформаційного пошуку та точність інформаційного пошуку повинні наближатися до одиниці, хоча на практиці їх значення коливаються в межах від 60 до 90 %.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: