Основні особливості і етапи розвитку філософської думки в Україні

Філософська думка Київської Русі розвивається на основі до християнської міфології та християнізації Русі, що виражає вплив античної традиції через візантійську культуру.

Визначальні риси :

1. атеїзм – усвідомленість єдності людини з природою, черпання сил у Землі, природі.

2. екзистенціально Софійне спрямування – заглибленість у внутрішнє буття людини яке виступає точкою перетину світу благодаті і світу гріха, тобто зводить воєдино думку, волю та віру.

3. кондоцентризм або « Філософія серця ». Орієнтація на серце як способу осягнення істини

4. недостатній розвиток абстрактно-категоріального філософування. Тому довго відсутні проблеми гносеології та логіки.

Х – ХІІІ ст. Доба Київської Русі – філософія розуміється теологічно, тобто як богопізнання. Перше визначення в слов’янській літературі зустрічаємо у роботі болгарського мислителя Кирило - філософом. Він писав філософія – це знання про них та людських речей, що навчає як людина може наблизитись до Бога, як ділами своїми уподібнитись образі і подобі своєму творцеві.

- одна з характеристик філософії є книжність

XIV – XV ст. формування української народності - пантеїстичні дохристиянської доби. Раціоналістична критика богословя, заглибленість у внутрішній світ людини.

Х VI ст Доба гуманістично-реформаційної ідеології – реформаційні ідеї в Україні: діяльність протестантських громад; братства; острозький літературно-освітній центр; полемічна література. Філософія українських гуманістів мала яскраво виражені риси антропоцентризму. Так, С. Оріховський, на відміну від томістської точки зору, вважав, що кожна людина має самодостатню цінність, і від неї самої залежить, чи стане вона гідною високого призначення, чи перетвориться на тварину Наприкінці XVI ст. починається новий етап у розвитку духовної думки в Україні. Цей етап позначається становленням нової характерології, що виникає на грунті формування української версії реформаційної ідеології та ренесансного гуманізму. Важливу роль у розвитку філософської культури тогочасної України відіграла Острозька академія там сконцентрований значний науковий інтелектуальний потенціал, що сприяло інтенсифікації процесів взаємообміну ідеями, духовного взаємозбагачення їх носіїв (острозьких книжників).

XVII перша пол. XVIII філософія Києво-Могилянській Академії – Видатні професори Києво-Могилянської академії розуміли філософію як систему дисциплін чи всіх наук, покликаних віднайти істину, причини речей, даних людині Богом, а також як дослідницю життя й доброчесності. Істину вони ототожнювали з вищим буттям, тобто з Богом, якого називали також творящою природою. Будучи переконаними у раціональності світу, професори академії шукали істину на шляху дослідження наслідків Божої діяльності створеної природи. здобуття істини мислилося викладачами Києво-Могилянської академії як результат складного процесу пізнання, здійснюваного на двох рівнях — чуттєвому і раціональному. Другий етап в розвитку філософії Києво-Могилянської Академії – пов'язаний з зближенням філософії з наукою, критикою догматизму і авторитаризму, схоластичного мислення, особлива увага до гносеологічних проблем. Вчення про істину на основі розмежування віри і розуму. Вчення про методи людського пізнання, дедуктивний та індуктивний. Людина і світ її моралі. Бога і моральне благо вирішення проблем конкретного життя людини.

Філософія Сковороди - Основні риси: - світоглядні засади вчення про «три світи» й «дві натури»:їх співвідносність ; - «Філософія серця» як визначний внесок у європейську філософську думку. ( Розум має менше знання чим переживання); - Гносеологія ( «Гродна праця» й «Пізнай самого себе!»).

XIXc т Доба університетської філософії -  Вплив Канта, Фіхте, Шилінга. Шад – професор Харківського університету, спирається на філософію Канта і в центр ставить проблему гідності і свободи людини але виступає проти підпорядкування розуму віри. Визнає існування єдиного розуму, але який функціонує у вигляді теоретичного і практичного розуму. Філософія Юркевича – серцю притаманні такі стани, що недоступні абстрактному знанню – абстрактне знання повинно проникнути у духовну глибину серця, щоб стати діяльною силою духовного життя людини.

Перша пол. XIX ст Доба укр.романтизму – Витоки укр.романтизму Кирило – Мефодіївське товариство його соціально-політичні й світоглядні засади. Його два крила: революційно-демократичне і ліберально-помірковане. Микола Гоголь як виразник української філософії ментальності.

Натуралістично-позитивістські мотиви в філософії другої пол. XIX ст. – Ідеї республіканізму в поглядах Драгоманова. Соціалістичні ідеї Франка, критика ним деяких моментів марксизму та соціального федералізму Драгоманова. Критика релігійно-ідеалістичних поглядів. Позитивізм ( Франко, Лесевич). Філософія мови. Екзистенцій ний романтизм.

XX ст Новітня укр.філософія – Екзистенціально – романтична хвиля Київської школи. Філософія конкордизму ( Винниченко). Культурно-філософське піднесення 20-х років. Шестидесятники ( Копнін та його послідовники: Шинкарук, Бичко, Кримський та ін.).

ХХст Українська філософія діаспори – Розробка проблеми історії укр.філософії. Ідеологія національного радикалізму ( Донцов ).

Філософія України другої половини XIX - поч XX ст.

Значний вплив на розвиток філософії в Україні мала творчість О.П.Потебні П. Юркевич О. Потебня першим із українських філософів дав глибокий і всебічний аналіз проблеми взаємозв'язку мови і мислення. П. Юркевич як філософ за вічно змінними явищами природи, які сприймаються нашими органами чуття, намагався (в дусі платонізму) знайти незмінну ідею об'єкта; в цій ідеї мислення і буття тотожні. Величезної цінності вклад у розвиток української філософії другої половини XIX— початку XX ст. зробили М.П-Драгоманов (1841—1895), І.Я.Франко (1856-1916) та Леся Українка (1871-1913). Найсуттєвішою рисою філософії М.ПДрагоманова є те, що він розглядав історичний процес у всій його різноманітності як результат дії багатьох факторів і різних комбінацій суспільних сил; При розгляді соціальних питань МДрагоманов користувався не суб'єктивним методом, а порівняльно-історичним, який вимагав конкретно-історичного розгляду всіх суспільних явищ у їхньому взаємозв'язку з іншими явищами та в історичному розвитку. .Я. Франко перший в українській і один з перших у європейській літературі всебічно й по-справжньому розробляє тему праці, трудової моралі, яка розвивається пізніше в одну з провідних філософських тем. Оригінальність філософії Лесі Українки полягає насамперед в оспіуванні ліризму української душі і драми її реалізації. Зокрема, виходячи з ідеї, що існування будь-якої національної філософії реалізується як прояв філософії духу, можемо стверджувати:

українська філософія є особливим, оригінальним явищем. Ця особливість визначається домінантою етико-морального ії спрямування. Український народ витворює філософію, у центрі якої є людина з її внутрішнім світом, який перебуває в органічній єдності з умовами її самореалізації. Це не просто людина, а передусім людина Землі, яка критерієм істини має свою власну діяльність, розглядає своє буття через єдність чуттєвого і раціонального. Українська філософія — це оригінальна система, в основі якої постає філософський дух українського народу як органічна єдність віри, надії і любові у вічному прагненні до втілення їх у свободі, яка й скеровує людське життя.

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: