Особливості розвитку української філософії другої пол. ХІХ-ХХ ст.

Значний вплив на розвиток філософії в Україні мала творчість українського вченого зі світовим ім'ям, визнано­го фахівця в галузі загального мовознавства, фольклору етнографії О. О. Потебні (1835-1891). Потебня пер­шим із українських філософів дав глибокий і всебічний аналіз проблеми взаємозв'язку мови і мислення. Він показав, що мислення формується за допомогою мови, на її основі, розкрив зв'язок мови не тільки з мислен­ням, а й з психікою в цілому. Творчо опрацювавши деякі ідеї німецьких вчених В.Гумбольдта і Г.Штейнталя, Потебня став засновником "психологічного напрямку" у вітчизняному мовознавстві.

Потебня був не тільки мовознавцем, а й творцем "лінгвістичної поетики", яка мала величезне філософське значення. Тут він наближався до трактування творчості як мислення художніми образами.

Одним із визначних українських філософів минулого століття був П.Д.Юркевич (1827 - 1874). За вічнозмінними явищами природи, які сприймаються нашими органами чуття, він як філософ намагався (в дусі платонізму) знайти незмінну ідею обєкта в цій ідеї мисленні і буття тотожності. істина відкривається не тільки мисленням, а й серцем, оскільки пошук істини пов'я­заноЇ З релігійними моральним прагненнями люди­ни. Значний вклад у розвиток філософії України зробили видатні вчені-природознавці другої половини XIX— початку XX ст. Основними центрами розвитку прогресивних світоглядних ідей у природознавстві були такі визнані наукові установи, як Київський, Харківський і Новоросійський (Одеський) університети. Ряд всесвітньо відомих вчених, таких як М.П.Авенаріус, М. С.Ващенко-Захарченко, Д. О. Граве, Г. Г.Де-Метц, В.П.Єрмаков, Й.Й.Косоногов, Т.Ф.Осшювський, М Н.Остроградський, С.М. Реформатський, О.М.Сєверцов та ін.сконцентрували світоглядно-філософську увагу на обгрунтованні положень про об'єктивне, незалежне від свідомості людей існування світу.вони обґрунтовували прогресивні погляди на рух простір і часяк форми існування матерії пропагували ідею єдності світу.

Одна з центральних ідей: світ не є продуктом людської свідомості, навпаки людина – продукт цього світу. Звідси розуміння необхідністі вивчення законів природи як однієї з основних умов поліпшення життя людини і людства в цілому. Життя людини на землі постає як найвища цінність. Однак ціннісне усвідомлення природи людини, його творчої діяльності перебуває у певній залежності від соціальних факторів Великий внесок у розвиток української філософії другої половини XIX- початку XX ст. зробили М П Драгоманов (1841 - 1895), І.Я.Франка (1856-1916) та Леся Українка (1871-1913).М.П.Драгоманов розглядав історичним його різноманітності як результат дії багатьох факторів різних комбінацій суспільних сил; визнавав велику роль філософії в історичному процесі, підкреслюючи, що без. філософії, без глибоких теоретичних узагальнень неможливе не тільки з'ясування основних законів історичного розвитку, а й розумна організація всіх суспільних і державних порядків.

І.Я.Франко перший в українській (і один з перших у європейській) літературі всебічно розробляє тему праці і трудової моралі. Вже в першому своєму філософському трактаті "Поезія і її становисько в наших временах" Франко говорить, що духовне ледарство, то злочин про­ти гуманності. Ставлячи в центр своєї філософії люди­ну, І.Франко формулює головний закон людяності, суть якого в тому, що неробство — зло, а праця — добро. Праця у розумінні Франка — єдине, що здатне творити і вдосконалювати людську душу, вселяти в неї почуття гідності й правди.

Але жити лише для праці неможливо, вважає Франко - крім праці є внутрішнє благо людини, її творче натхнення. У Франковій творчості постійно виступають дві взаємозалежні сили, які володіють істотою людини і природою суспільства. Це пісня і праця, дух і матерія, книга і хліб  Одна з основних філософських ідей 1. Франка — думка про те, що найбільшою цінністю на землі є непросто людина, а "правдивий живий чоловік" Така людина - носій духу, а той дух є "вічний революціо­нер". Філософія І.Франка замішана на почуттях і розумінні благородності людського духу.

Франківська філософія породжує досить важливу і актуальну ідею: людина носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках, у муках свого сумління, а тому в сфері духу панує, власне, та найдорожча різнорідність, яка робить людей несхожими, цікавими і цим дає людям основу для їхньої єдності. Філософія Франка — це також заповідь любові до Батьківщини й до людства. В цілому його філософія — це яскраве втілення філо­софії українського духу початку XX ст., основи якої заклали Г.Сковорода і Т.Шевченко. Оригінальність філософії Лесі Українки полягає насамперед в оспівуванні ліризму української душі і драми її реалізації. Грунтуючись на Біблії, філософських ідеях Г.Сковороди і Т.Шевченка, Леся Українка будує філософію синтезу вічних проблем і сучасних запитів. письменниця закликала українську громадськість позбавитися інертності, малюючи в разючих образах жахливі картини поразки, що є наслідком байдужості доправди.

Висновки: українська філософія є особливим, оригінальним явищем. Ця особливість визначається домінантою етико-морального спрямування. Український народ створює філософію, у центрі якої є людина з її внутрішнім світом, який перебуває в органічній єдності з умовами її самореалізації .Це не просто людина, а передусім людина Землі, яка критерієм істини має свою власну діяльність, розглядає своє буття через єдність чуттєвого і раціонального. Українська фі­лософія — це оригінальна система, в основі якої постає філософський дух українського народу як органічна єдність віри, надії і любові у вічному прагненні lо втілення їх у свободі.

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: