Охарактеризуйте характерні риси та основні напрямки філософії ХХ ст.

   Позитивізм — філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.Виникає як формування позитивного знання. Що ставиться на місце філософії і опирається на розвиток природничо-наукового знання і дослідження мови і науки. В ньому виділяють «первинній позитивізм» і «другий позитивізм»

Основні ідеї та настанови позитивізму можна звести до таких тверджень:

1. Справжня наука не виходить за сферу фактів, за межі чуттєвого даного.

2. Наука, яка вивчає факти, є всемогутньою. Не існує меж науковому пізнанню.

3. Суспільство також підлягає науковому пізнанню. Наукою про суспільство є соціологія.

4. Розвиток науки і техніки, а також соціології є запорукою суспільного прогресу.

Неопозитивізм — один із основних напрямів філософії XX ст., який зводить філософію до аналізу мови науки і намагається вилучити з науки поняття («метафізичні залишки»), які, на його думку, не грунтуються на фактах; напрямок позитивізму, що спирався на позитивне знання у вирішенні проблем науки, знання і мови.Основні принципи:

1. Світ розглядається як сукупність одиничних фактів.

2. Факт виступає як певний образ предметі.

3. Знання – це сукупність неподільних простих висловлювань.

Структуралізм – виникає як напрям і метод гуманістичних наук, завданням якого є осмислення культури через структурну систему методології. Позитивні риси:

1. Спроба розробки методу гуманітарних наук.

2. Дослідження взаємозв’язку несвідомого і свідомого в культурі

3. Розробка проблем ментальності людської свідомості.

4. Дослідження мови, ритуалу, міфу.

У ряді філософських концепцій в нових умовах став поворот від раціональних установок , від властивого практично всієї філософії нового часу культу розуму до ірраціоналізму, до нераціональним елементам людської психіки - до волі і інстинктам, інтуїції, емоціям, підсвідомості і т. д. Цей поворот намітився ще в XIX столітті в філософських поглядах А. Шопенгауера (1788-186О) та Ф. Ніцше (1844-19ОО), що виступили з позицій крайнього волюнтаризму, у поглядах С. К'єркегора, яка поклала перші камені у фундамент екзистенціальної філософії.

Екзистенціалізм — суб'єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого (що таке річ, просторовість, часовість, інша людина та ін.) виводяться з існування (екзистенції) людини. Поняття «екзистенція» сформульоване Кіркегором і означає неповторність людського буття, що не може бути вичерпно пізнаним.Основні ідеї екзистенціалізму:1.Світ одвічно абсурдний і людина замкнуті в цей світ проти своєї волі. Прагнення людини подолати цей абсурд і внести логіку в своє буття – марна праця.2.Існування людини – єдина достовірна реальність, відправна точка людського буття, тому існування людини передує її сутності.3.Людина відчужена від світу тому відчуження виступає екзистенцій ним станом людини, яке можна прагнути подолати, але повністю змінити не можна.4Свобода виступає як універсальна характеристика і життєва цінність людського буття. Свобода для людини трагічна 5.Розгляд проблеми життя і смерті через проблему граничної ситуації.

Ірраціоналізм знайшов свій вияв в філософських поглядах З. Фрейда (1856-1939), що отримали назву психоаналізу. Важливим досягненням було відкриття психоаналізу та спеціальне вивчення несвідомого, роль і місце якого у психіці людини дуже значні. Ірраціоналізм у сучасному світі нерідко набуває і вигляд як крайніх ірраціоналістіческіх, так і відверто містичних ідей і концепцій

   Критичний раціоналізм по суті заперечує світоглядну ф-цію ф-ї, бо відкидає об’єктивну істину, визначаючи плюралізм істини, тобто суб’єктивний характер знання.

    Філософська антропологія – об’єднувала представників різних галузей знань через ідею створення синтетичної концепції людини. Суть: визначити основні сфери власне людського буття і завдяки цьому пояснити природу і творчі можливості людини, а також світ і місце людини в ньому. Основними характеристиками людини є: духовність, свобода, моральність, здатність до комунікації. Основна думка: специфіка людського буття полягає в тому, що воно виступає як відкрите і незавершене, а людина постійно переступає межі наявного, тому вона відкрита світові, а світ – людині.

    Серед головних напрямів філософії ХХ ст..важливе місце займає неотомізм, представники неотомізму - Жан Маріт, Етьєн Жільсон, Ван Стеенберген та ін - вбачають головну мету у філософському обгрунтуванні християнського віровчення. Інакше кажучи, у главу кута чесно і відкрито зводиться принцип: "Філософія - служниця богослів'я".Не можна обійти увагою такого найважливішого явища сучасності, як наука. . Одна з позицій зводиться до культу науки і техніки, до відродження колишньої культу розуму. Концепції подібного роду отримали назву сцієнтистськогоА між тим вплив прогресу науки і техніки на общественную жізнь дійсно суперечливо. неспроможності ілюзій сцієнтизму викликає посилення антісціентістскіх настроїв.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: