Розподіл ризиків у проектних контрактах

Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу проекту за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій. Здійснює це управління проект-менеджер у тісній взаємодії з усіма учасниками проекту [6].

Більшість ризиків проектної діяльності припадає на інвестиційну (будівельну) фазу проектного циклу. Загальні й остаточні результати проектної діяльності для всіх учасників проекту істотно залежать від процесу виконання контрактів на постачання інвестиційних товарів (машин, устаткування, транспортних засобів, будівельних матеріалів), а також виконання підрядних робіт (будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних) [15, с. 124].

Одним з головних завдань управління проектними ризиками є розроблення заходів щодо їх зниження. До методів зниження ризиків належать:

· розподіл ризиків між учасниками проекту (передача частини ризиків співвиконавцям);

· резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

· зниження ризиків у плані фінансування;

· страхування[12, с.173].

Розподіл проектних ризиків — це частковий трансферт партнерам ризиків по окремих операціях. На практиці найбільш поширені напрями розподілу ризиків, показані на рис. 8.1.

 

Рис. 8.1. Поширені напрями розподілу ризиків [8]

Розподіл ризиків між учасниками інвестиційного проекту. В процесі такого розподілу підприємство може здійснити передачу підрядникам ризиків, пов’язаних з невиконанням календарного плану будівельно-монтажних робіт, низькою якістю цих робіт тощо.

Розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини та матеріалів. Предметом такого розподілу є фінансові ризики, пов’язані з втратою (псуванням) майна (активів) у процесі їх транспортування і здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Форми такого розподілу ризиків регулюються відповідними міжнародними правилами “ІНКОТЕРМС- 90”.

Розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Наприклад, при операційному лізингу підприємство передає орендодавцю ризик морального старіння використаного активу, ризик втрати ним технічної продуктивності (за умов дотримання встановлених правил експлуатації), а також інші ризики, що обговорюються в контракті[8].

Розподіл ризику здійснюється в процесі підготовки плану проекту та контрактних документів. Для кількісного розподілу ризику в проектах можна використовувати модель, засновану на "дереві рішень". При цьому кожний учасник виконує запланований проектом обсяг робіт та несе відповідну частку ризику у разі невиконання проекту. Але найбільше ризикує інвестор. Тому потрібно враховувати, що труднощі пошуку інвестора, як правило, збільшуються із збільшенням ступеня ризику, що покладається на нього [6].

Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною в розподілі доходів від проекту.

Тому на переговорах, що стосуються проекту, потрібно:

· визначити можливості учасників проекту щодо запобігання наслідкам ризикових подій;

· визначити міру ризику, яку бере на себе кожен учасник проекту, зокрема замовник (власник) і виконавець (підрядник);

· домовитися щодо прийнятної винагороди за ризик;

· слідкувати за дотриманням паритету у співвідношенні ризику й доходів між усіма учасниками проекту[12, с. 173].

У таблиці 8.1 показані найбільш поширені категорії ризиків, характерні для замовника/власника/виконавця/підрядника. Найчастіше власник і підрядник мають інтереси, які суперечать один одному – низькі витрати проти якості. У кожного з них свій порядок дій. Тому розподіл відповідальності може стати найкращим способом знизити ризики. Планування повинно визначити, які ризики контролюються власником, а які — підрядником, а також які — ними обома [14, с. 181].

Таблиця 8.1

Розподіл ризиків між замовником та виконавцем проекту[14, с. 181]

Замовник (власник, керівник проекту)	Виконавець (підрядник)
1. Інфляція	1. Графік виконання робіт
2. Стихійне лихо	2. Зміна витрат на виконання   робіт
3. Зміна масштабу проекту
4. Технічні ризики

Спільно