ТЕМА 10. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА САМОРЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ.

Мета державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні. Суб’єкти державного регулювання ринку фінансових послуг. Основні завдання Уповноваженого органу. Методи діяльності та заходи впливу Уповноваженого органу.

Регулювання банківської діяльності. Державне регулювання надання послуг на ринку цінних паперів. Валютне регулювання. Регулювання ринку страхових послуг.

Роль саморегулюючих організацій в забезпеченні стабільності функціонування та розвитку ринку фінансових послуг.

Студент повинен знати:

Поняття державного регулювання ринку фінансових послуг та його мету; суб’єкти державного регулювання ринку фінансових послуг; основні завдання ДКРРФП; основні завдання ДКЦПФР; основні засади діяльності Національного банку України; основні завдання Антимонопольного кабінету України; поняття саморегулівних організацій та їх функцій.

Студент повинен вміти:

Охарактеризувати систему державного регулювання ринку фінансових послуг України; пояснити механізм взаємодії органів державного регулювання ринку фінансових послуг; пояснити механізм діяльності ДКРРФП; пояснити механізм діяльності ДКЦПФР; пояснити механізм діяльності Національного банку України; пояснити механізм діяльності Антимонопольного кабінету України; пояснити механізм діяльності саморегулівних організацій; обґрунтувати шляхи удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг України.

Державне регулювання ринків фінансових послуг – здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.

Метою державного регулювання фінансового ринку в Україні є: проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг; захист інтересів споживачів фінансових послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг, а також ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг; забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції; контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг тощо.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом: ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ; нагляду за діяльністю фінансових установ; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.

Суб’єкти державного регулювання фінансового ринку:

· щодо ринку банківських послуг – Національним банком України (далі НБУ);

· щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів – Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі ДКЦПФР);

· щодо інших ринків небанківських фінансових послуг – спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Згідно Указу Президента України № 292/2003 від 04.04.2003 в. функції уповноваженого органу виконує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (далі ДКРРФП);

· Антимонопольний комітет України.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, а також відповідно до інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність на окремих сегментах ринку фінансових послуг.

Антимонопольний комітет України, Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.

Державні органи, що здійснюють регулювання ринку фінансових послуг, за допомогою засобів зв'язку, що дозволяють фіксувати інформацію, своєчасно повідомляють один одному про будь-які спостереження та висновки, які є необхідними для виконання покладених на них обов'язків; мають право на доступ до інформаційних баз даних одне одного, які ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.

Голова державного органу, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, або уповноважена ним особа беруть участь у роботі інших органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, з правом дорадчого голосу, коли на них обговорюються питання нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.

Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Саморегулівна організація - неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг. Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг можуть бути передбачені додаткові повноваження, які можуть делегуватися саморегулівним організаціям.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Мета та завдання державного регулювання ринку фінансових послуг.

2. Основні законодавчо-нормативні акти, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг.

3. Органи державного регулювання ринку фінансових послуг та їх взаємодія.

4. Основні засади діяльності Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України.

5. Основні засади діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.

6. Основні засади діяльності Національного банку України.

7. Управління золотовалютними резервами Національного банку України.

8. Валютне регулювання, що здійснює національний банк України.

9. Операції на відкритому ринку Національного банку України.

10. Основні засади діяльності Антимонопольного комітету України.

11. Особливості створення та функціонування саморегулівних організацій на ринку фінансових послуг.

12. Роль саморегулівних організацій на фінансовому ринку.

13. Сучасні світові тенденції та перспективи удосконалення державного регулювання ринку фінансових послуг.

14. Перспектива створення єдиного регулюючого органу фінансового сектору.

15. Взаємодія органів державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні.

16. Посилення ролі саморегулівних організацій на ринку фінансових послуг.

 

Література: [1-6, 10, 30, 31, 50, 53, 60, 62, 112, 123-125, 138]

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: