Святий Альфонс Марія де Ліґуорі

Святий Альфонс Марія де Ліґуорі

 

ВЕЛИЧАННЯ Марії

 

 

Передмова

Святий Альфонс Марія де Ліґуорі (1696-1787) – Доктор Церкви, засновник Чину Отців Редемптористів, ревний почитатель Пречистої Діви Марії, народився в Неаполі (Італія), в родині шляхетній та заможній. Свій життєвий шлях молодий Альфонс розпочав як адвокат. Всі пророчили йому блискуче світське майбутнє, однак Господь Бог вибрав для юного Ліґуорі зовсім іншу дорогу і покликав його до служіння Йому та бідним і опущеним. Покинувши світ, родину, адвокатську практику, Альфонс Ліґуорі цілковито віддається Господу. 23 грудня 1724 року Альфонс отримав перші свячення. За Божим Провидінням св. Альфонс став засновником нового Чину Отців Редемптористів і з цілим жаром свого серця поринув у місії для бідних та духовно опущених людей.

Св. Альфонс Ліґуорі у духовному житті особливо ревно заохочував усіх вірних до почитання Ісуса у Пресвятій Євхаристії, Матінки Божої, до розважань про Страсті Христові... Святий Альфонс був не лише невтомним пастирем бідних та принижених суспільством душ, але й талановитим вченим-теологом.

Помер св. Альфонс Ліґуорі 1 серпня 1787року, залишивши для Церкви та вірних понад тисячу творів, посеред яких “Величання Марії” займає одне з перших місць.

У 1816 році Папа Пій VІІ проголосив Альфонса Блаженним, а Папа Ґриґорій ХІV канонізував його в 1839 році. Папа Пій ІХ надав йому титул Доктора Церкви 1871-го року. Папа Пій ХІІ всередині минулого століття оголосив св. Альфонса патроном сповідників і моралістів.

 

ЗМІСТ

Роздуми над молитвою “Радуйся, Царице”

Прохання автора до Ісуса і Марії ......................................................................................... 3

ВСТУП ..........................................................................................................................................................4

Розділ І Радуйся, Царице, Мати милосердя

1. Яку велику віру ми повинні покладати на Марію як Царицю милосердя ..................5

2. Ми повинні більше уповати на Марію, бо Вона наша Мати ..........................................7

3. Сила любові Марії до нас ...................................................................................................... 9

4. Марія – також Мати розкаяних грішників ....................................................................... 13

Розділ 2 Життя. Насолода

1. Марія – наше життя, бо випрошує нам прощення гріхів ............................................... 16

2. Марія ще й тому наше життя, що випрошує нам ласки витривалості ........................ 18

3. “Насолодо” – Марія осолоджує смерть Своїм почитателям .......................................... 20

Розділ 3Надіє наша, радуйся

1. Марія – надія всіх людей ....................................................................................................... 22

2. Марія – надія грішників ....................................................................................................... 25

Розділ 4 До Тебе взиваємо ми, вигнані сини Євині

1. Готовність Марії нести допомогу Своїм почитателям .................................................... 27

2. Сила Марії у захисті Своїх почитателів від напастей сатани ....................................... 30

Розділ 5 До Тебе зітхаємо, стогнучиі плачучи на тій долині сліз

1. Про потребу посередництва Марії для нашого спасіння ................................................ 33

2. Про необхідність посередництва Марії для нашого спасіння (продовження) ............ 37

Розділ 6 А тому, Заступнице наша…

1. Марія Своїм заступництвом може випросити спасіння всім людям ........................... 40

2. Марія як милосердна Посередниця захищає навіть найнещасніших ......................... 43

3. Марія єднає грішників з Богом ........................................................................................... 45

Розділ 7 Свої милосердні очі зверни на нас

1. Марія поглядає на нас із милосердям, щоб полегшити наші терпіння ........................ 48

Розділ 8 Ісуса, благословенний плід лона Твого, нам після вигнання покажи

1. Марія захищає Своїх почитателів від пекла ...................................................................... 51

2. Марія допомагає Свої почитателям у Чистилищі ............................................................ 54

3. Марія запроваджує Своїх слуг до Неба ............................................................................... 56

Розділ 9 О ласкава, о милосердна

1. Які великі доброта і милосердя Марії .................................................................................. 58

Розділ 10 О солодка Діво Маріє

1. Насолода від імені Марії у житті і в час смерті .................................................................. 61

Закінчення ......................................................................................................................... 64

Чудові молитви деяких Святих до Божої Матері

Молитва св. Єфрема ................................................................................................. 65

Молитва св. Бернарда .............................................................................................. 65

Молитва св. Германа Константинопольського .................................................. 66

Молитва Раймунда Йордана, монаха з Целлесу .................................................. 66

Молитва св. Методія ................................................................................................. 66

Молитва св. Йоана Дамаскина ............................................................................... 66

Молитва св. Андрія з Кріту ..................................................................................... 67

Молитва св. Ільдефонса ........................................................................................... 67

Молитва св. Атаназія ............................................................................................... 67

Молитва Еадмера ...................................................................................................... 67

Молитва Миколая Монаха ..................................................................................... 68

Молитва Вільгельма, паризького єпископа ........................................................ 68

Святий Альфонс Марія де Ліґуорі .......................................................... 68

Роздуми над молитвою “Радуйся, Царице”

 

 

ВСТУП

Дорогий мій читачу і брате у прославлянні Марії! Побожність, яка змусила мене до писання, а тебе до читання цієї книжки, робить нас обох щасливими дітьми доброї Матері: якщо колись почуєш чиюсь думку, що я міг відмовитись від праці над створенням цього видання, бо на цю тему існує багато мудрих та знаменитих книг, відповідай на це, будь ласка, словами одного монаха, який твердив, що прославляння Марії – таке невичерпне джерело, що чим більше розширюється, тим більше наповнюється, а чим більше наповнюється, тим більше розширюється. Таким чином він хотів довести, що благословенна Діва така прекрасна і велична, що чим більше Її славлять, тим більше відкривають багатств, якими Вона наділена, достойних возвеличення. Св. Авґустин писав, що аби проспівати Її славу, на яку Вона заслуговує, не вистачить усіх мов світу, навіть якби кожен став знаряддям обожнювання, поклоніння.

Досить прискіпливо перечитував я багато книжок, що славлять Марію, як великих, так і малих, і, дійшовши висновку, що вони або надто короткі, або надто детальні і не для мого розуму, вибрав з творів різних авторів найкращі і найвидатніші розповіді Отців Церкви і різних теологів, аби почитателі Марії могли за їхньою допомогою – без великої праці і видатків – запалити в собі любов до Неї. Власне робив я це з тією метою, щоб підготувати для священиків матеріал для проповідей, аби вони щиріше могли розвивати культ Божої Матері.

Для тих, хто правдиво любить, природно часто згадувати і прославляти улюблених осіб, щоб їх любили і шанували інші люди. Тому неміцною видається любов тих, хто вважає себе почитателем Марії, а так мало про Неї думає, говорить і для Неї чинить, щоб Її любили інші. Не так поступає правдивий почитатель найдорожчої Владичиці: він хотів би славити Її всюди і бачити улюбленицею цілого світу, тому, як тільки може, публічно чи приватно, прагне розпалити у всіх серцях той любовний вогонь, який є виявом гарячої любові до найдорожчої Цариці(…).

А ми (редемптористи), маючи в Уставі розпорядження, щоб ніколи під час місії не відмовлятись від проповідей про Марію, абсолютно правдиво можемо твердити, що жодна інша проповідь не приносить людям стільки користі і не спонукає до такого жалю за гріхи, як проповідь про милосердя Марії. Повторюю, про милосердя Марії, бо – як каже св.Бернард – хоч славимо Її смирення, дивуємося Її непорочності, проте, оскільки самі ми грішники, з найвищою увагою слухаємо про Її милосердя. Воно нам найдорожче, і до Її милосердя найщиріше звертаємось.

Тому для інших авторів я залишив опис розмаїтих чеснот Марії, у своїй книжці про Неї прагнув писати передусім про Її неосяжне милосердя і потужне заступництво. Як тільки це стало можливо, завдяки багаторічній праці, зібрав я все те, що Отці Церкви і різні відомі релігійні автори оповідали про милосердя і силу Марії. Вчинив я так ще й ось чому: велика молитва Salve Regina (Радуйся, Царице), котру прийняла Церква і постановила, щоб усе духовенство відмовляло протягом більшої частини літургійного року, особливо присвячена милосердю і силі Пресвятої Владичиці; із цієї причини я дозволив собі пояснити детально саме цю молитву (…).

Побожний Читачу, якщо тобі сподобається цей твір, а маю таку надію, то прошу тебе, щоб ти насамперед поручив мене Пресвятій Діві, аби Вона ще дужче розпалила мою віру в Її заступництво. Про таку ласку прошу тебе для себе, а я тобі обіцяю, що буду в Неї благати про тебе.

Який щасливий той, хто з любов’ю і вірою тримається за два правдиві якори спасіння, тобто за Ісуса і Марію. Цілком певно, що ця людина не погубить себе.

Промовмо спільно, мій дорогий Читачу, з гарячою любов’ю молитву отця Альфонса Родріґеса: “Ісусе і Маріє, найдорожча моя Любове, для Вас хочу терпіти, для Вас умерти, щоб я цілком собі не належав, а був Ваш. Любімо Ісуса і Марію, і станемо святими, а понад це нема більшого щастя, до якого можемо прагнути і на яке можемо уповати. До зустрічі якогось дня в Небі, біля стіп Матері та Її улюбленого Сина, де будемо Їх прославляти, складати Їм подяки і разом любити, віч-на-віч, цілу вічність. Амінь.

 

Розділ І

Приклад

 

У житії сестри Катерини, із Згромадження св. Авґустина, читаємо, що в місцевості, у якій жила ця Божа слугиня, мешкала також якась жінка на ім’я Марія. У молоді роки вона вела грішне життя і навіть у літньому віці не покидала своїх поганих звичок. Нарешті життя викинуло її як непотріб, і вона змушена була жити самітницею у печері, де й померла від гидкої хвороби, залишена всіма, без Найсвятіших Тайн. Поховали її в полі, як звіра.

Сестра Катерина мала звичку пристрасно поручати Богові душі померлих, та коли довідалася про смерть нещасної бабуні, їй навіть на думку не спало, щоб за неї помолитися, бо вважала її подібною до засуджених на вічні муки. Через чотири роки з’явилася їй якась душа з Чистилища і так сказала: “Сестро Катерино, яка я бідна! Доручаєш Богові душі всіх померлих, лише до мене не маєш співчуття!”

– Хто ж ти? – запитала слуга Божа.

– Я та нещасна Марія, яка вмерла у печері.

– А хіба, ти помилувана? – спитала сестра Катерина.

– Так! Мене помилувала милосердна Діва Марія.

– Але ж як?

– Коли я вже була близько до смерті, повна гріхів і покинута всіма, я звернулася до Матері Божої із такими словами: “Владичице, Ти потіха покинутих; я ж покинута усіма. Ти моя єдина надія, тільки Ти можеш мене спасти, змилуйся наді мною!”

Пресвята Владичиця змилувалася наді мною і випросила для мене акт покаяння. Коли я померла, то отримала спасіння. І не тільки. Моя Цариця навіть випросила для мене полегшення кари: замість того, щоб переносити великі терпіння, я маю розплатитися так: буду зносити легші терпіння незрівняно більшу кількість літ. Мені ще треба кілька Богослужінь, щоб мене помилували остаточно. Прошу тебе, подбай про це, і я тобі обіцяю, що завжди буду молитися за тебе Богу і Марії”. Сестра Катерина відразу подбала про відправу Служби Божої у цій потребі; а за кілька днів знову з’явилася їй ця душа і сказала: “Дякую тобі, Катерино, вже йду до Неба славити милосердя Боже і молитися за тебе”.

 

Молитва

 

Мати Божа і Владичице моя Маріє! Ось стою перед Тобою, Царице Неба і землі, як той жебрак, покритий страшними ранами, перед Великою Царицею. Прошу Тебе, з висоти Свого трону скоріше зверни Свої ласкаві очі на мене, бідного грішника. Бог дав Тобі всі багатства для того, щоб допомагати бідним, і назвав Тебе Царицею милосердя, щоби Ти могла спасати нещасних. Глянь на мене і змилуйся наді мною. Дивись на мене і не опускай очей, поки з грішника не стану праведником. Звичайно, я знаю, що на це не заслуговую, а навіть більше, своєю невдячністю заслужив, щоб Бог відібрав від мене навіть ті ласки, які Ти мені подарувала, але проте, Царице милосердя, Ти не шукаєш заслуг, лиш убогості, щоб рятувати тих, хто потребує допомоги. А хто нещасніший від мене, хто ж більше потребує Твоєї підтримки?

Преславна Владичице, я знаю, що Ти – Цариця світу, а отже, й моя, і хочу по-особливому посвятити себе службі Тобі, щоб Ти могла розпоряджатися мною згідно зі Своєю волею. Тому звертаюся до Тебе, як св. Бонавентура: “Владичице моя, хочу віддатися Твоєму пануванню, щоб Ти всім, що мені належить, вільно керувала і розпоряджалася; не залишай мене самого собі! Керуй мною, Царице моя, використовуй згідно зі Своєю волею, навіть накажи мені, коли я буду непослушний, бо спасінням будуть для мене ті кари, які відміряє Твоя рука. Для мене більша ласка бути Твоїм слугою, ніж стати володарем цілої землі. “Твій я: спаси мене” (Пс. 119, 94). Візьми мене, Маріє, як власність і подбай про моє спасіння. Не хочу більше собі належати: я віддаюся Тобі. А якщо в минулому погано Тобі служив і втратив стільки можливостей осягнути Твою науку, то на майбутнє прагну стати найстараннішим і найвірнішим Твоїм слугою. Не хочу допустити, щоб від цієї хвилини хто-небудь перевищив мене у любові до Тебе, моя найулюбленіша Царице. Це Тобі обіцяю і цього сподіваюсь дотримати з Твоєю допомогою. Амінь.

 

 

Приклад

Історія монастирів Згромадження Ісуса в Неаполітанському Королівстві оповідає про якогось відомого молодика із Швеції, Вільгельма Ельфінстона, про якого читаємо, що він був родичем короля Якуба і від народження протестантом. Однак освітлений Божим світлом, усвідомив, що перебуває на хибному шляху, а прибувши до Франції, з допомогою одного священика-єзуїта – так само шведа, – а ще більше через опіку Пресвятої Матері прийняв правдиву віру, зрікся єресі і став католиком. Потім відправився до Риму. Якось, коли був дуже сумний і стурбований, відвідав його один з приятелів і запитав про причину смутку. Молодик відповів, що вночі приснилася йому мати і сказала: “Сину, який ти щасливий, що опинився у правдивій Церкві. А я, через те, що померла у єресі, засуджена”.*

З того часу він став ще пристрастнішим у набожності до Марії і вибрав собі Її за свою єдину Матір. Вона ж надихнула йому думку вступити до монастиря, до чого він зобов’язався клятвою. Та позаяк був хворим, виїхав до Неаполя для поліпшення здоров’я через зміну клімату. Та Бог хотів, щоб він там помер, і то як монах. Як тільки він прибув до Неаполя, смертельно захворів, але попри це плачем і настирливими благаннями домігся прийняття в монастир. Склав обіти і при Найсвятіших Тайнах присягнув і став членом Згромадження. Був надзвичайно схвильований із найвищими почуттями дякував Матері Марії, що вирвала його з єресі і добилася для нього щастя померти у лоні правдивої Церкви, серед монахів, своїх братів.

“О, як гарно, – вигукував, – мати довкола себе стільки ангелів”. Коли його намовляли, щоб відпочив, говорив: “Тепер нема часу на спочинок, коли наближається кінець мого життя!” Перед смертю сказав до присутніх: “Браття! Чи ж ви не бачите ангелів, що довкола мене?” Коли один з монахів почув, що він щось сам до себе шепоче, спитав його, що він каже. Відповів, що Ангел-Хоронитель йому об’явився, що ще на дуже короткий час затримається при житті, а потім відразу піде до Неба. Потім знову почав розмовляти із найдорожчою своєю Матір’ю Марією і повторював: “Мамо, Мамо!” І так спокійно віддав свого духа, як засипаюче дитя в обіймах матері. Невдовзі один із святенників- монахів побачив в об’явленні, що він уже в Небі.

 

Молитва

 

О Пресвята Мати Маріє, Ти ж така свята Матір, а я такий убогий. Маю Матір, що горить найчистішою любов’ю до Бога, а попри це я такий прив’язаний до спокус; маю Матір, таку багату на цноти, а попри це в мене нема жодних чеснот. Ох, Мати моя найулюбленіша, направду я не заслуговую на те, щоб надалі бути Твоїм сином, бо негідний я цього через свої вчинки. Буду задоволений, якщо приймеш за свого слугу, і я готовий відректися усіх багатств світу, якщо зможу ним стати. Тим вдовольнюся, але не забороняй мені називати Тебе Моєю Матір’ю. Це ім’я мене втішає і наповнює радістю, а також нагадує мені про обов’язок любити Тебе. Це ім’я заохочує мене до великої віри до Тебе. Коли мої гріхи і думка про Божу справедливість наповнюють мене жахом, згадую, що Ти – моя Мати, це додає мені надії. Дозволь мені надалі звертатися до Тебе: “Мати моя, Мати моя найулюбленіша”. Так зараз прагну Тебе називати і так хочу Тебе називати завжди. Ти ж моя після Бога єдина надія, моя втіха і моя любов на цій долині плачу. З цією вірою прагну вмерти, а в останній хвилині мого життя віддати у Твої святі руки мою душу, одночасно взиваючи: “Мамо моя, Мамо моя Маріє, підтримуй мене і змилуйся наді мною. Амінь”.

Сила любові Марії до нас

 

Марія наша Мати, і ми можемо собі уявити, як сильно Вона нас любить.

Любов батьків до дітей – це природна любов. Тому, як зауважує св. Тома, Бог справді наказав дітям любити батьків, але жодним приписом не зобов’язав любити своїх дітей. “Адже ж любов до нащадків так глибоко закорінена у природі, що навіть найдикіші звірі, – каже св. Амброзій, – мусять любити своїх малят”. Оповідає, що тигри, почувши голос своїх щенят, виловлених мисливцями, готові навіть кинутися в море і плисти за кораблем, аби їх віднайти. “Якщо знаєте, – ніби чуємо голос нашої найулюбленішої Матері Марії, – що навіть дикі звірі не можуть забути про своє потомство, то як Я могла б перестати любити Моє улюблене дитя? “Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, Я тебе не забуду” (Іс. 49, 15). Якби навіть знайшлася така мати, – додає, – яка забула б про своє потомство, то це неможливо, щоби Я перестала любити якусь душу, що є Моїм дитям.

Справді, Марія, тілом – не наша Мати, – як уже було сказано, – Вона Мати за правом любові. Власне Її любов до нас творить Її нашою Матір’ю. “Я тому так тішуся, – мовив один автор* , – бо маю Матір прекрасної любові, Вона уся палає любов’ю до нас, Своїх прибраних дітей”

Хто ж, однак, міг би передати ту любов, яка живить Марію до нас, бідних? Арнольд Карнутенський каже, що Марія в час смерті Господа Ісуса незмірно прагнула вмерти разом із Сином з любові до нас. І таке сильне було це прагнення, – додає св. Амброзій, – що коли Син умирав на Хресті, Вона віддала Себе в руки катам з любові до нас.

Розважмо про причини тієї любові, щоб таким чином пізнати, як сильно нас любить та добра Марія.

Перша причина великої любові Марії до людей – це Її велика любов до Бога. Любов до Бога і до ближнього – як пише св. Йоан – в єдиній заповіді: “І таку ми заповідь одержали від нього: “Хто любить Бога, той нехай любить і брата свого” (1 Йо. 4, 21). Тому, чим більша любов до Бога, тим більша любов і до ближнього! Чого тільки не робили святі з любові до ближнього? Поштовхом до тих справ милосердя була їхня велика любов до Бога. Для добра ближнього вони жертвували своєю волею, а навіть життям. Прошу прочитати, що творив св. Франциск Ксаверій в Індії. Аби рятувати душі тамтешніх людей, піднімався на високі гори і наражався на тисячі небезпек, і все це чинив лише з тією метою, щоб добратися до печер, в яких жили бідні люди, а діставшись до них, прагнув допомогти їм пізнати Бога. А чого тільки не робив св. Франциск Салезій, щоб навернути єретиків з провінції Хаблаїс? Щоденно цілий рік він перетинав ріку, повзучи по вузенькій кладці, часто покритій льодом, щоби лише добратися на другий берег і проповідувати. Св. Паулін навіть сам віддав себе в неволю, щоб звільнити сина якоїсь убогої вдови. А св. Фідель, щоби навернути до Бога єретиків, навіть зрадів з того, що під час проповіді його позбавлено життя.

Такі-то дії чинили святі задля любові до ближніх, бо в їхніх серцях палала велика любов до Бога. А хто ж любив Бога більше, ніж Марія? Адже Вона дуже полюбила Бога від першої хвилини Свого існування, дужче, ніж усі ангели і всі святі за своє ціле життя.(…). У порівнянні з Її любов’ю любов серафимів – тільки холодний вечірній вітерець. Бо жоден із благословенних духів не любить Бога сильніше, ніж Марія, тому нема і не може бути нікого після Бога, хто би нас більше любив, ніж благословенна Мати. І якщо б навіть з’єднати любов усіх матерів до дітей, хлопців до наречених, усіх святих й ангелів до їхніх почитателів, то така любов ще не дорівнялась би тій любові, яку має Марія до однієї душі. Отець Ніремберґ розповідає, що любов усіх матерів до своїх дітей є лиш тінню у порівнянні з любов’ю Марії до кожного з нас: Вона сама любить нас більше від усіх ангелів і святих.

Марія так палко нас любить ще й тому, що ми Їй довірені Ісусом перед самою Його смертю, як Її улюблені діти: “Жінко, оце син Твій” (Йо. 19. 26).

Тими словами – як уже було сказано – Ісус охопив в особі учня Йоана всіх людей. Були це останні Його слова до Матері. А власне саме останнє доручення, яке нам перед своєю смертю передає улюблена особа, таке дороге, що його ніяк не можна забути.

Марія любить нас як Своїх дітей і тому, що здобула нас ціною великих терпінь. Матері зазвичай дужче люблять тих дітей, з якими мали більше праці. Отож ми – ті діти, яким Марія випросила життя ласки, бо у Своєму незмірному болі добровільно пожертвувала на смерть таке дороге Їй життя Ісуса і погодилася на те, щоб власними очима дивитися на Його болісне конання. Та велика жертва Марії породила нас до життя ласки. Отже, ми є найдорожчими Її дітьми, бо Вона перенесла за нас так багато терпінь.

Святе Письмо розповідає про Предвічного Отця, який з любові до людей віддав на смерть Свого власного Сина: “Бог бо так полюбив світ, що Свого Єдинородного Сина дав…” (Йо. 3, 16). “Так можна сказати і про Марію, – писав св. Бонавентура. – Так нас полюбила Марія, що Сина Свого Єдинородного віддала”.

Коли це зробила? “Тоді, – каже о. Ніремберґ, – віддала Його за нас перший раз, коли дозволила Йому видати Себе на смерть. А потім, коли не захищала Його перед суддями, як інші не хотіли цього на себе взяти – або з ненависті, або з боязні. А могла це вчинити, і можемо допускати, що слова такої мудрої і улюбленої Матері могли б справити велике враження на Пилата, і може не скарав би на смерть Того, кого, пізнавши, сам визнав невинним. А Марія в захист Сина не хотіла сказати жодного слова, аби не перешкодити смерті, від якої залежало наше спасіння. Віддала Його, зрештою, за нас мільйон разів біля підніжжя Хреста за ті три години присутності при Його смерті. Тоді, власне, з величезного болю і любові до нас пожертвувала за нас Його життя (…)”.

Якими ж ми повинні бути вдячними Марії за цей акт великої любові! – за той акт болючої жертви, яку вчинила з життя Свого Сина, аби нам усім випросити спасіння? Бог щедро винагородив Авраама за жертву, яку хотів вчинити з Ісаака. А ми щось можемо зробити для Марії за те, що пожертвувала життям Ісуса, Божого Сина, набагато шляхетнішого, ніж син Авраама? Любов Марії – нагадує нам св. Бонавентура – зобов’язує нас до великої любові до Неї, бо Вона більше нас полюбила, ніж хто-небудь інший: дала нам Свого єдиного Сина, якого любила дужче, ніж саму Себе.

З цього випливає ще одна причина любові Марії до нас: Вона усвідомлює, що ми відкуплені ціною смерті Господа Ісуса. Коли яка-небудь мати знала б, що невільника викуплено ціною двадцятилітньої важкої неволі її коханого сина, то чи тільки через це не шанувала б того невільника? Отож Марія добре знає, що Її Син прийшов на землю лише з тією метою, щоб спасти нас, нещасних, як Сам сказав: “Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло” (Лк. 19, 10). А щоб нас спасти, постановив віддати у жертву Своє життя, “ставши послушним аж до смерти” (Флп. 2, 8). Якщо б Марія несильно любила нас, дала би доказ того, що мало дорожить Кров’ю Сина, яка є ціною нашого спасіння.

Господь Ісус відкупив усіх людей, і тому Марія всіх любить і обдаровує ласками. Св. Йоан бачив Її зодягнену в сонце: “І знамення велике видно було на небі – жінка, одягнена в сонце” (Од. 12, 1). Представлена зодягненою в сонце, бо нема на землі нікого, хто міг би сховатися від дії сонця (пор. Пс. 19,7), так само нема такої людини, яку Марія не любила б (…).

А св. Антоній запитує: “Хто ж і коли зможе зрозуміти турботу, якою улюблена Мати оточує кожного з нас?” Усім жертвує і уділяє Своє милосердя. Прагне і хоче спасіння всіх і співдіє у спасінні всіх. Підтверджує це св. Бернард: “Нема сумніву, – каже, – що Вона турбується про цілий людський рід”. Спасенна практика, яку застосовують деякі почитателі Марії – а про неї мовить Корнелій від Лапіде, – аби просити Бога про ті ласки, які хоче нам виблагати Пресвята Діва Марія. І роблять це слушно, бо наша Мати прагне для нас більших ласк, ніж ті, яких ми самі прагнемо. А побожний Бернардин з Бустісу додає, що Марія прагне більше засвідчити нам добродійств, ніж ми їх прагнемо отримати. Св. Альберт Великий звертається до Марії з такими словами мудрості: “Хто Її прагне, тим Вона дає наперед Себе пізнати” (Муд. 6, 13). Така любов Матері до нас, – мовить св. Річард, – що як Вона тільки побачить нас у потребі, тут же спішить на допомогу.

Якщо Марія така добра до всіх, навіть невдячних і холодних, що Її мало люблять і рідко до Неї прибігають, то як же незрівнянно дужче любить тих, хто Її любить і часто призиває! “Легко ті Її лицезрять, які люблять Її , і знаходять Її ті, які її шукають” (Муд. 6, 12). “О, як легко знайде Марію той, – знову додає св. Альберт Великий, – хто Її любить, хто сповнений співчуттям і любов’ю! “Я люблю тих, що Мене люблять” (Пр. 8, 17). Тими словами стверджує, що не може не любити Своїх почитателів. І хоч наймиліша Владичиця любить усіх, як Своїх дітей, однак Вона вміє розпізнати і зрозуміти любов тих, хто Її сердечно любить. Так твердить св. Бернард. А один монах сказав, що Марія не тільки любить, а навіть служить Своїм почитателям.

Хроніки Домініканського Чину оповідають, що брат Леонард мав за звичай двісті разів на день поручати себе Матері милосердя. Коли вже був близько до смерті, йому явилася прекрасна Цариця і сказала так: “Леонарде, чи хочеш умерти і прийти до Мого Сина і до Мене?”

– Хто ж Ти є? – запитав Її.

– Я, – відповіла Діва, – Мати милосердя. Багато разів ти Мене кликав, отож Я прийшла тепер до тебе. Ходімо до Неба.

Помер того самого дня – віримо: пішов за Марією до вічного щастя.

О Маріє найдорожча! Щасливий той, хто Тебе любить. Св. Ян Верхманс із Ордену Ісуса мав звичай казати: “Я люблю Марію, тому впевнений, що все витримаю і виблагаю у Бога, чого лише прагну”. Ось чому постійно оновлював і повторював таку постанову: хочу любити Марію, хочу любити Марію. Як добра Мати перевищує у любові Своїх дітей! “Навіть якщо б я любив, як тільки можу, то однак Марія ще дужче любить”, – мовив св. Іґнатій-мученик.

Вона і так перевершує нас у любові, навіть якби Її любити так сильно, як св. Станіслав Костка. Марію, свою дорогу Матір, він любив з такою сердечністю, що кожного, з ким лише розмовляв, запалював глибоким почуттям до Неї. Винаходив на Її честь нові звертання і титули. Не розпочинав жодного діла, не попросивши у Марії благословення перед Її іконою. Якщо відмовляв требник, вервицю або іншу молитву, робив це з таким запалом і сердечністю, ніби віч-на-віч розмовляв із Марією. Коли ж слухав спів антифону “Радуйся, Маріє”, його серце і обличчя палали любов’ю. А коли один з отців-єзуїтів, з котрим св. Станіслав йшов поклонитися іконі Пресвятої Владичиці, запитав його, чи він любить Марію, то він відповів: “Отче, чи можу сказати щось більше, ніж те, що Вона – моя Мати?” Цей отець розповідав, що він вимовляв ті слова з такою чулістю в голосі й очах, що видавався вже не людиною, – сам ангел розмовляв з Марією (…).

І хоч би слуги Марії вчинили все, що тільки може зробити улюблений для своєї улюбленої, бажаючи довести Їй, що любить Її, то ніколи не зможе Її так любити, як Вона їх любить. “Знаю, Владичице моя, – взиває св. Петро Даміан, – що з-посеред тих, хто Тебе любить, Ти найдужче любиш, і що любові Твоєї жодна інша любов не може перевершити”.

Коли одного разу св. Альфонс Родріґес, єзуїт, клячав перед іконою Пресвятої Владичиці, серце його раптово наповнилося любов’ю до Марії, і він вигукнув: “Мамо моя найулюбленіша, знаю, що мене любиш, але ж не так сильно, як я Тебе люблю”. Тоді Марія, голосом із глибини серця, відповідала йому з ікони: “Що ти кажеш, Альфонсе, що ти кажеш? Незрівнянно вища Моя любов до тебе, ніж твоя до Мене! Знай, що між Небом і землею нема такої різниці, як між любов’ю Моєю і твоєю”.

Слушні слова св. Бонавентури: “Щасливі ті, хто вірно служить Марії, благословенні, хто любить наймилішу Матір!” Велика Цариця не дозволить, щоб слуги перевершували Її в любові. Марія наслідує в цьому улюбленого Відкупителя Ісуса і подвійно обдаровує ласками і добродійствами тих, хто Її любить.

Тому і я взиваю зі св. Анзельмом, що горів любов’ю до Марії: “О улюблений мій Спасителю Господе Ісусе, о дорога Мати моя Маріє, нехай моє серце завжди палає для Вас і нехай душа моя цілком згорЯє у любові до Вас. Та позаяк, о Ісусе і Маріє, не можу вас любити без Вашої допомоги, дайте мені, прошу вас, не задля моїх, а задля Ваших заслуг ті ласки, щоб я вас любив так сильно, як лише здатний на це. О Боже, Ти так любиш людей! Ти, що віддав Своє життя навіть за ворогів, чи ж ти міг би хоч раз відмовити тому, хто просить про ласку любові до Тебе і Твоєї Матері?”

Приклад

 

Оповідає о. Авріємма: якась убога пастушка так любила Марію, що найбільшим щастям уважала відвідини каплички Матері Божої, збудованої на горі, а також молитву в цьому затишку. Овечки тоді паслися самі, а вона розмовляла зі своєю дорогою Матір’ю і віддавала Їй свої почесті. Оскільки скульптура Марії у тій капличці не мала жодних прикрас, пастушка зробила для Неї власними руками плащ, а з польових квітів виплела віночок. А потім вилізла на вівтар і наклала його на голову фіґури, кажучи: “Мамо моя! Я прагнула б покласти Тобі на скроні корону із золота і перлин, але ж я така бідна! Прийми цей скромний віночок з квітів і візьми його як доказ любові, якою до тебе палаю”. Так побожна дівчинка старалася служити і віддавати честь своїй улюбленій Владичиці. А тепер побачимо, як добра Мати відповіла Своїй дочці на її натхнення і любов. Отож пастушка за якийсь час захворіла і була дуже близько до смерті. Сталося так, що двоє монахів переходили тією місцевістю і, змучені мандрівкою, всілися під деревом, аби трошки відпочити. Один спав, а другий чував, але оба мали те саме видіння. Побачили гурт прекрасних дівчат і серед них одну, що перевершувала всіх інших красою і гідністю. До неї звернувся один з монахів: “Пані! Хто Ти є і куди йдеш?”

– Я, – відповіла Мати Божа, – йду з тими святими дівчатами у село неподалік звідси, де вмирає одна пастушка, яка часто Мене відвідувала.

То сказавши, зникла, а обидва поштиві монахи вигукнули: “Ходімо і ми до неї”. Подалися далі дорогою і віднайшли убогу хатку, у якій лежала на соломі вмираюча дівчинка, зайшли всередину і привіталися. А вона так до них одізвалася: “Брати мої, прошу Бога, щоб вам дозволив побачити гурт навколо мене”. Уклякнули тут же і побачили Марію, яка стояла перед хворою з короною в руці і сердечно її втішала. Тут же всі святі діви почали співати, а під час їхнього солодкого співу благословенна душа опустила тіло. Марія вклала вмираючій на голову корону і взяла її душу зі Собою до Неба.

 

Молитва

 

Взиваю до Тебе разом зі св. Бонавентурою: “Пресвята Владичице, Ти любов’ю і ласками зворушуєш серця Своїх слуг, зворуш і моє бідне серце, яке дуже прагне Тебе любити. Мати моя! Твоя краса захопила серце Самого Бога і спровадила Його з Неба до Твого лона! Як же я міг би Тебе не любити?! О ні, відповідаю Тобі словами іншого улюбленого сина, Яна Берхманса, єзуїта: “Не заспокоюся, поки не матиму певності, що люблю Тебе постійно і сердечно, Мамо моя. Ти ж так чуйно любила ще тоді, коли я був такий невдячний щодо Тебе. А що ж сталося б зі мною, якби Ти, о Маріє, мене не любила і не випросила мені стільки добродійств? Якщо Ти мене любила так тоді, коли я Тебе не любив, то чи ж не має бути більшою моя віра у Твою доброту, коли Тебе люблю?”

Люблю Тебе, о Мамо моя, і хотів би мати серце, яке любило б Тебе за тих усіх нещасних, які Тебе не люблять. Я хотів володіти словами, гідними возвеличувати Тебе тисячами мов, аби об’являти всім Твою велич, світлість, милосердя і любов, якою винагороджуєш тих, хто Тебе любить. Якби я мав багатства, хотів би їх використати для того, щоб восхваляти Тебе; коли б мав підданних, прагнув би їх усіх надихнути любов’ю до Тебе. Я прагнув би, нарешті, якби була потреба, навіть віддати своє життя за Тебе і для Твоєї слави.

Люблю Тебе, Мати моя, та водночас переживаю, чи моя любов до Тебе правдива. Чув же, що любов уподібнює один до одного тих, що між собою любляться. А я знаю, що до Тебе не подібний, і це означає, що Тебе ще не люблю. Ти ж така чиста, а я такий чуттєвий! Ти ж така смиренна, а я такий гордий! Ти ж така свята, а я такий грішний! Але як любиш мене, Маріє, то мусиш мене зробити подібним до Себе. Адже тобі належить сила перемінювати серця. Візьми моє серце і переміни його. Покажи світові, що можеш зробити для Своїх почитателів. Зроби мене святим, зроби мене Своїм гідним дитям. Сподіваюся на це, і так хай станеться!

 

 

Приклад

 

О. Карл Бовіо,ТІ, помістив у своїх записках оповідання, в якому йде мова про те, що в одній з місцевостей Англії в 1430 році жив молодий шляхтич на ім’я Ернест; він віддав убогим цілий свій маєток і став монахом в одному з монастирів. Вів там життя надзвичайно досконале, отож його оточення дуже його шанувало, зокрема, за його особливу набожність до Пресвятої Діви. Сталося так, що в тій місцевості запанувала пошесть, і мешканці довколишніх сіл попросили монахів того монастиря молитися за них. Настоятель наказав Ернестові, аби він так довго молився перед образом Пречистої, поки Марія не відповість йому. Через три дні молодий монах отримав відповідь Марії, яка порадила відмовити конкретні молитви, що й було зроблено, і пошесть припинилася.

Однак за якийсь час його любов до Марії пригасла: біс оточив його багатьма спокусами, особливо нечистими, схиляючи його до думки покинути монастир. Нещасний постановив собі це зробити, утекти через монастирський мур. Коли він проходив коридором, де висіла Її ікона, раптом почув: “Сину мій, чому Мене покидаєш?” Збентежений, він упав на підлогу: “Владичице моя, бачиш, що я вже не маю сили витримати! Чому Ти не прийшла мені на поміч?” На це Марія відповіла: “А ти чому Мене не кличеш? Коли б ти Мені довірився, не закінчив би так марно: почни знову Мене взивати і більше не переживай”.

Ернест повернувся до монастиря, але спокуси далі тривали. Перестав поручати себе Марії, отож нарешті втік з монастиря і віддався грішному життю. Чинив один гріх за другим, став навіть убивцею: будучи власником корчми, вбивав і обкрадав прибулих мандрівників.

Якогось дня в корчму зайшов один молодий шляхтич. Корчмар-перевертень за своїм звичаєм ступив до покою гостя, аби його вбити: однак на ліжку не побачив подорожнього, там був розп’ятий Ісус, який, зі співчуттям дивлячись на нього, сказав: “Чи тобі не досить, невдячний, що Я за тебе помер? Хочеш Мене вбити ще раз? Скорше простягни руки і побажай Мені щось!”

Нещасний Ернест був вражений і заплакав: “Господи мій, я хочу до Тебе вернутися, бо Ти виявляєш мені велике милосердя”. Він негайно покинув трактир і подався у бік монастиря, аби чинити покуту. По дорозі його затримав слуга закону і припровадив до судді, перед яким Ернест признався у всіх своїх злочинах. Його покарали на смерть через повішання; не дали йому навіть часу для прийняття таїнства покути. Тоді він поручив себе Марії. Його повісили, але Марія так учинила, що він не помер. Вона сама його визволила і сказала: “Повертайся до монастиря, покутуй, а коли побачиш у Моїх долонях запевнення про прощення гріхів, тоді приготуйся до смерті”. Ернест повернувся, все оповів настоятелеві, віддався покуті, а через багато років, побачивши в руках Марії запевнення у прощенні гріхів, приготувався до смерті й умер як святий.

Молитва

О найдостойніша моя Царице, гідна мого Бога, Пресвята Маріє, почуваю себе бідним і обтяженим гріхами, і не повинен би насмілюватись наближатися до Тебе і називати Тебе Матір’ю. Але не хочу, щоб моя бідність позбавила мене тієї втіхи і вдячності, яку пізнаю, коли Тебе так називаю. Знаю добре, що заслуговую бути відкиненим. Однак благаю Тебе, не дивись на мене, а глянь на те, що вчинив і витерпів Твій Син Ісус Христос. Я, бідний грішник, і більше, ніж інші, зневажав Божий Маєстат. Це зло я вже зробив.

Але тепер до Тебе прибігаю, бо Ти можеш допомогти, Мати моя. Не кажи, що не можеш мене врятувати, бо знаю, що Ти могутня і що Бог для Тебе вчинить усе, чого тільки прагнеш. А якщо кажеш, що не хочеш мені допомогти, то принаймні розкажи мені, у кого маю шукати порятунку в цьому нещасті? Взиваю до Тебе і Твого Сина разом із св. Анзельмом: “Змилуйся наді мною, мій Спасителю, і пробач мені! Май співчуття до мене, Маріє моя, і заступися за мене. Або хоч скажи мені, хто із вас співчутливіший, щоб я міг на нього покласти більшу надію? Та все ж ні на землі, ні на Небі нема нікого, хто б більше співчував усім нещасним і хто міг би їм більше помогти! Ти, о Ісусе, мій Отець, а Ти, о Маріє, моя Мати. Ви любите всіх у потребі і шукаєте їх, щоб їм прийти на допомогу. Я справді заслужив на пекло і з усіх найнещасніший, але ж зараз не мусите мене шукати. Сам до Вас приходжу із безмежною вірою, що мене не опустите. Ото стою біля Ваших стіп. Ісусе мій, прости мені! Маріє моя, рятуй мене!”

 

 

Розділ 2

Життя. Насолода

Приклад

Як розповідає о. Бовіо, ТІ, одна жінка, що вела грішне життя, на ім’я Гелена, раз пішла до церкви і випадково там почула проповідь про вервицю. Після проповіді купила собі вервицю і таємно її носила, щоб ніхто не бачив. Почала навіть на ній відмовляти, і хоч чинила це без набожності, Пресвята Владичиця слала стільки їй утіх і насолод, що жінка вже ніколи не могла покинути цієї молитви. Водночас так відкинуло її від попереднього способу життя, що не могла собі знайти спокою і якось мимоволі пішла до сповіді. Відбула сповідь з таким почуттям, що аж здивувала сповідника, після сповіді підійшла до вівтаря Пресвятої Матері, аби подякувати своїй Заступниці. Відмовила вервицю, а Божа Мати так відізвалася до неї з ікони: “Гелено, ти так сильно образила Бога і Мене, зміни віднині своє життя, а Я обдарую тебе повнотою Своїх ласк”. Бідна присоромлена грішниця відповіла: “О Пресвята Владичице, це правда, що досі була я злочинницею, але Ти все можеш, підтримай мене. Віддаюся зараз Тобі. Решту життя, яке ще маю прожити, хочу покутувати за свої гріхи”. Будучи під опікою Марії, Гелена подарувала вбогим усе, що мала, і віддалася строгій покуті. Зазнавала страхітливих спокус, але не переставала себе поручати заступництву Матері Божій. Завдяки цьому завжди переможно виходила з цієї боротьби. Отримала багато надзвичайних ласк, мала видіння і була навіть обдарована даром пророцтва. Про момент смерті Марія повідомила їй на кілька днів раніше. Пресвята Владичиця прийшла до неї в цю хвилю зі Своїм Сином. Коли грішниця, що відпокутувала, померла, бачили її душу у вигляді прекрасної голубки, яка летіла до Неба.

Молитва

О Мати Бога мого, єдина моя надіє, Маріє, ось стою біля стіп Твоїх, нещасний грішник, і прошу змилування. Уся свята Церква і всі вірні називають Тебе Прибіжищем грішників. Ти і моє прибіжище, а тому мусиш мене спасти. Знаєш добре, як Твій Син прагне нашого спасіння. Тобі також відомо, скільки для мене витерпів Ісус. О Мати моя! Згадай усі Його терпіння: холод, який пережив у стаєнці, кроки, які робив у дорозі до Єгипту, працю, піт, пролиту Кров, болі, від яких сконав на Твоїх очах на Хресті. Доведи мені, що любиш Свого Сина, через Його любов прошу Тебе про допомогу. Подай руку тому, хто упав, який благає у Тебе співчуття. Якби я був святим, не просив би Тебе про змилування, але ж я грішник, і прибігаю до Тебе, о Мати милосердя. Знаю, що Твоє співчутливе Серце зазнає втіхи в несенні допомоги нещасним, якщо тільки їхня затверділість не перешкоджає Тобі сприяти їхньому порятунку. Вияви сьогодні Своє співчутливе Серце і допоможи мені. Оце маєш можливість спасти бідного грішника, відданого на пекельні муки, а можеш мені помогти, бо вже не хочу більше перебувати у такому стані, віддаю себе у Твої руки. Скажи мені, що маю робити, і випроси мені сили здійснити моє рішення: постановляю вчинити все, що є лише в моїх силах, щоб заслужити Божу ласку.

Прибігаю під Твій покров. Сам Ісус хоче, щоб я до Тебе прибігав, бо прагне Своєї і Твоєї хвали (адже ж Ти Його Мати), щоб у спасінні помогли мені не тільки Його Кров, але й і Твоя молитва. То Він посилає мене до Тебе, щоб Ти мене підтримала, о Маріє! Я тут, до Тебе прибігаю і на Тебе покладаю надію. Молишся за багатьох, отже, і на мій захист вимови хоч одне слово. Розкажи Богові, що прагнеш мого спасіння, і Бог напевно спасе мене. Розкажи Йому передовсім, що Тобі належу. Нічого іншого не бажаю.

 

 

Приклад

Загальновідома історія св. Марії Єгиптянки, описаної в першій книзі житій отців-пустельників. Маючи років дванадцять, вона втекла з отчого дому і подалася до Александрії, де вела спосіб життя, що спричинив розпусту в цілому місті. Після шістнадцяти років блуду, волочачись по світу, прибула до Єрусалиму, де якраз проходили урочистості у честь Святого Хреста. Ведена радше цікавістю, ніж побожністю, вона хотіла разом з іншими увійти до святині. Але при самих дверях відчула, що її відпихає якась невідома сила. Ще раз спробувала, але її знову відіпхнуто, і так аж чотири рази. Тоді нещасна пішла у закут храмового подвір’я і, просвітлена ласкою, зрозуміла, що то сам Бог виштовхав її зі Своєї святині за її розпусне життя. На щастя, піднесла очі і побачила образ Марії, на стіні піддашшя. Звернулася з плачем до Неї і сказала: “О Мати Божа, змилуйся наді мною, бідною грішницею. Знаю, що через свої гріхи не заслуговую на те, щоб Ти на мене глянула, але оскільки Ти – Прибіжище грішників, через любов Свого Сина Ісуса допоможи мені, дозволь увійти до святині, бо я хочу змінити життя і відбути покуту там, де мені покажеш”. Тоді вона почула внутрішній голос, ніби їй Пресвята Владичиця відповіла: “Якщо ти прибігаєш до Мене і прагнеш змінити життя, увійди до святині; її брама не буде більше для тебе зачиненою”. Отож увійшла грішниця, притулилася до Святого Хреста і облила його сльозами, потім повернулася до ікони і сказала: “Владичице моя, я готова! Де маю відбувати покуту?” Пресвята Владичиця відповіла їй так: “Іди за Йордан, там знайдеш місце свого спочинку”. Жінка висповідалася, прийняла св. Причастя, переправилася через ріку і зайшла в пустелю. Зрозуміла, що тут має покутувати. У перші роки її життя в пустелі злі духи дражнили її страшними спокусами, аби знову привести до падіння. І що вона тоді робила? Поручала себе тільки Марії, а Вона випрошувала їй силу. Завдяки цьому жінка вистоювала перед напастями протягом сімнадцяти років. Тоді боротьба припинилася. Після 57-их років життя в пустелі, коли мала вже 87 літ, за дорученням Провидіння її відвідав монах Зозумус. Вона оповіла йому про ціле своє життя і попросила, щоби прийшов за рік і приніс їй св. Причастя. Святий монах виконав її бажання. Прийнявши св. Причастя, покутниця прохала його, щоб іще її відвідав. Зозумус так і зробив, але застав уже мертвою; її тіло огорнуло голубе світло, а біля голови був такий напис: “Тут поховано тіло бідної грішниці. Молися за неї”. Монах поховав її у ямі, яку вигріб лев, що звідкись надбіг, а коли повернувся до монастиря, усім оповідав про чуда Божого милосердя у житті цієї покутниці.

Молитва

О Мати милосердя, Пресвята Діво, оце біля Твоїх ніг зрадник, котрий відплатив невдячністю за Божі ласки, отримані через Твої руки, зрадив Тебе і Бога. Але Ти знаєш, о Владичице, що моя нужденність не відбирає моєї довіри до Тебе, а ще її примножує, коли бачу, що мій нещасний стан посилює Твоє співчуття. Покажи, Маріє, що Ти для мене така ж, як для всіх, що до Тебе взивають: повна великодушності і милосердя. Мені того достатньо, що на мене дивишся і мені співчуваєш. Якщо Твоє Серце співчуває мені, то певно не залишить мене без допомоги. А коли Ти мені допоможеш, то кого ще я можу боятися? Не боюся вже нічого, не лякаюся своїх гріхів, бо Ти можеш виправити шкоду, яку я вчинив. Не боюся сатани, бо Ти міцніша від пекла; не боюся Твого Сина, який на мене справедливо сердитий, бо одне Твоє слово Його вблагає. Боюся тільки, щоб з власної вини не перестав поручатися Тобі у спокусах і щоб через це не погубив себе. А тому Тобі нині обіцяю: хочу завше прибігати до Тебе, допоможи мені здійснити цю постанову. Глянь, як досконало вмієш заспокоювати таких бідних, як я, що прагнуть підтримки.

О Мати Божа, моя віра в Тебе велика. Від Тебе очікую ласки, щоб належно оплакувати свої гріхи, від Тебе сподіваюся сили, щоб не впасти у майбутньому. Якщо я хворий, Ти можеш мене оздоровити, о небесна Лікарко. Якщо моя вина мене ослабила, Твоя допомога мене зміцнить. О Маріє, від Тебе всього сподіваюся, бо Ти у Бога все можеш. Амінь.

 

 

Приклад

Св. Йоан Божий мав велику набожність до Пресвятої Владичиці, і коли зближався його час смерті, очікував Її відвідин. Але Вона не приходила, і він був дуже сумний, навіть нарікав. Коли ж надійшла та хвилина, появилася Божа Мати і, докоряючи йому за брак віри, відізвалася до нього лагідними словами, які завжди додають надії Її почитателям: “Йоане, Я не покидаю в такі хвилини Своїх слуг”. Ніби тим хотіла сказати: “Дорогий Йоане, що ж ти собі думаєш? Чи ж Я могла тебе покинути? Чи ти не віриш, що в годину смерті не покидаю Своїх почитателів? Я не прийшла раніше, бо ще не настала визначена хвилина; тепер, коли та година вибила, Я прийшла до тебе. Ходімо до Неба”. Незадовго по тім святий помер, і його душа полетіла до Неба хвалити навіки найулюбленішу Царицю.

Молитва

О Мати моя найдорожча, якою ж буде смерть такої нещасної людини, як я? Коли думаю про ту страшну хвилину, в котрій маю вмерти і стати перед Божим судом, а при цьому згадаю, що стількома гріхами я заслужив собі вирок суду, то тремчу, соромлюся і побоююся за своє вічне спасіння. О Маріє, у Крові Ісуса і в Твоїм заступництві моя надія. Ти – Цариця Неба, Владичиця світу, Мати Божа. Ти направду піднесена до найвищої гідності, але Твоя велич не віддаляє нас від Тебе, радше схиляє Тебе до милосердя над нещасними. У світі той, хто досяг якихось вершин, відходить і навіть не хоче дивитися на своїх давніх приятелів з нижчого стану. Так не чинить Твоє шляхетне і повне любові Серце: чим більше бачиш у нас нещастя, тим більше думаєш, як нам допомогти. Ще ми лиш починаємо Тебе призивати, а Ти вже спішиш із поміччю, а навіть випереджуєш наші молитви Своїми ласками; втішаєш нас у печалі, віддаляєш бурі, громиш ворогів, словом – не оминаєш жодної можливості, щоб засвідчити нам доброчинство.

Нехай завжди буде благословенна та Божа творча рука, яка з’єднала у Тобі такий маєстат з такою чуйністю, таку гідність з такою великою любов’ю. Дякую за це неустанно моєму Господеві і радуюсь з цього, адже у Твоєму щасті перебуває і моє щастя. О Потішителько засмучених, порадуй опечаленого, який Тобі поручається. Сумом мене наповняють докори сумління, які обтяжені стількома гріхами; я не певний, чи гідно за ними жалую. Так само у всьому, що роблю, спостерігаю стільки помилок і недосконалостей, пекло чигає на мою смерть, аби мене осудити, а Божа справедливість жадає винагородження. Мати моя, що станеться зі мною? Якщо Ти мене не порятуєш – згину. Що мені скажеш? Чи захочеш мені допомогти? О Владичице милосердя, втіш мене, випроси мені правдивий жаль за гріхи, випроси сили, щоби я виправився і відтепер вірно служив Богові. А коли наблизиться моя година смерті, о Маріє, Надіє моя, не опускай мене; підтримай мене тоді більше, як будь-коли, і додай надії, щоб я не впав у розпач при вигляді гріхів, які сатана поставить перед моїми очима.

О Владичице моя, пробач сміливість мою, коли прошу, щоб Ти прийшла втішити мене Своєю присутністю. Так багатьом Ти виявила ласки, і я хочу їх отримати. Якщо сміливість моя така велика, то ще більша Твоя доброта, Ти шукаєш навіть найнещасніших, щоб прийти до них з допомогою. На неї покладаю свою надію! Нехай Твоєю вічною славою буде те, щоТи вирятувала із пекла ще одного нещасного, покараного за проступки, і що запровадила його до свого Царства. Сподіваюся, що там буду мати щастя складати біля Твоїх стіп подяки, благословити Тебе і любити навіки. О Маріє, чекаю на Тебе, не залишай мене без допомоги. Хай так станеться! Так. Амінь. Амінь.

 

Розділ 3

 

Надіє наша, радуйся

Марія – надія всіх людей

 

Сучасним єретикам важко перенести, що ми вважаємо і називаємо Богородицю нашою надією: “Надіє наша, радуйся”. Кажуть, що тільки Бог – надія людини і що Він проклинає кожного, хто покладає надію на створіння: “Проклятий той, хто уповає на людину” (Єр. 17, 5). “Марія, – твердять вони, – є створінням, а чи якесь створіння може бути нашою надією?” Так кажуть єретики, та попри це св. Церква хоче, щоби всі священики і монахи щоденно зверталися до Неї і від імені всіх вірних взивали до Марії з таким солодким звертанням: “Надіє наша, надіє всіх, радуйся”.

“У двоякий спосіб, – каже св. Тома, ангельський Доктор, – можемо покладати на когось надію: або безпосередньо, або через посередника”. Хто сподівається отримати благо від царя, покладає на нього надію як на володаря або надіється на міністра чи на його улюбленця як на посередника. Якщо одержує ласки від царя, але через посередництво його улюбленця, то може цілком слушно назвати посередника своєю надією. Цар Небес, будучи безмежною добротою, незмірно прагне обдаровувати нас Своїми ласками. Оскільки Він потребує нашої віри, то, щоб її у нас збудити, дав нам за матір Свою власну Матір і наділив Її абсолютною владою, щоб підтримати нас. Господь хоче бачити, що ми на Неї уповаємо задля нашого спасіння і що ми від Неї сподіваємося всяких ласк. “Без сумніву, тих, хто вірить лише створінням, виключаючи Бога, – як то роблять грішники, які у пошуках людської приязні і ласки не бояться ображати Бога – Бог осуджує”, – як мовить пророк Єремія. Тим часом тих, хто надію покладає на Марію як на Матір Божу, котра може випросити ласку і вічне життя, тих Бог благословить і знайде в них уподобання. Адже Він прагне, щоби Її всі почитали – це велике Діло Його рук, яке само возлюбило Його на землі дужче, ніж всі люди та ангели.

“Отож ми слушно називаємо Пресвяту Владичицю нашою Надією, – так оповідає св. Роберт Беллярмін, – і сподіваємося отримати через Її заступництво те, чого ми не могли б отримати через власну молитву”. “Просимо Посередницю, – мовить Суарес, – про заступництво, аби Її гідність заступила нашу убогість. Якщо, – роздумує, – звертаємося до Марії з такою надією, то це не означає, що не віримо Богові, а чинимо це із-за власної недостойності”.

Свята Церква слушно називає Її Матір’ю святої надії (…); Матір’ю, яка будить у нас надію не тільки на здобуття земних дібр, бідних та недовговічних, а дібр незмірних, вічних, які належать до життя благословенних у Небі. “Радуйся, надіє наша, – вітає Марію св. Єфрем, – радуйся, правдиве спасіння християн, допомого грішників, обороно вірних і спасіння світу”. Св. Бонавентура називає Її єдиною нашою Надією після Бога. Св. Бернард підтверджує, що всі, хто прагне спасіння, можуть спастися через заступництво Марії, звертаючись до Неї так: “Владичице, не переставай оберігати нас і пригортати під покров Своєї опіки, бо після Бога не маємо жодної надії, крім Тебе”. Так само вчить нас св. Тома з Вілланова, називаючи Марію єдиним нашим прибіжищем, поміччю і охороною. Оце досконало мотивує св. Бернард: “Придивись, людино, до плану Бога, який його накреслив для того, щоби нам щедро уділити Своє милосердя. Постановивши визволити людей, Він уклав усю силу Відкуплення у руки Марії, аби Вона розпоряджалась за Своєю волею”.

Господь Бог наказав Мойсеєві, аби спорудив ковчег із чистого золота, і предрік, що з нього буде промовляти. “Спорудиш ковчег із щирого золота (…) і також віко (…) і говоритиму з тобою” (Вих. 25, 17 – 22). Один автор пише, що тим ковчегом є Марія, через яку Господь промовляє до людей і прощає нам, роздає ласки і добродійства. Ось чому – як зауважує св. Євгеній – Боже Слово перед вступом до лона Марії вислало до Неї Архангела з просьбою про дозвіл. Бог хотів, щоб таємниці Втілення світ завдячував ще й Пресвятій Владичиці. “Чому містерія Втілення не сталася б без згоди Марії? Тому що Бог хотів, щоб Вона була початком всяких дібр. Через Неї світ уже має і матиме усяке добро”. Усе добро, уся поміч, уся ласка, яку люди отримують і до кінця світу отримуватимуть, зумовлені посередництвом Марії. Через це слушно взивав побожний Людвик Блозій: “О Маріє, яка ж Ти достойна любові і яка ласкава до тих, хто Тебе любить! Хто ж був би такий немудрий та нещасний, аби Тебе не любити?”

У непевності і сумнівах просвічуєш помисли тих, котрі до Тебе прибігають у своїх терпіннях, тих, хто довіряє Тобі, втішаєш у небезпеках, підтримуєш тих, хто до Тебе взиває. Після Свого Сина Ти правдиве спасіння Своїх вірних слуг. Радуйся, о надіє розпачливих, о прибіжище опущених. Маріє, яка Ти могутня: Твій Син, вшановуючи Тебе, тут же сповняє Твої просьби.

Св. Герман уважає Марію засобом здобуття всіх наших дібр і визволення від усяких нещасть. Він так до Неї молиться: “О моя Владичице, тільки Ти моя втіха, дана Богом, провідниця у моїй подорожі до звільнення з в’язниці, надія мого спасіння. Вислухай, благаю Тебе, мої просьби і змилуйся наді мною, моя Царице, моя втіхо, допомого, надіє і сило моя”.

Отож св. Антонін слушно наводить цей фраґмент Книги Мудрості, що стосується Марії: “От і прийшли до мене з нею разом усі блага” (Мдр. 7, 11). “Оскільки Марія Мати і Дарувальниця всіх ласк, – каже він, – можна твердити, що всі ті, хто має до Цариці велику набожність, отримали разом з нею усі інші блага. Хто знайшов Марію, той знайшов усі блага, усі ласки і чесноти. Вона ж Своїм потужним заступництвом випрошує нам усе, чого потребуємо, аби були багаті на ласки. Сама нас повчає, що Їй належать усі скарби Бога, тобто Боже змилування, аби його роздала Своїм почитателям: “Багатство й слава в Мене, постійні блага і справедливість, (…) щоб дати блага тим, які Мене люблять, щоб наповнились їхні скарбниці” (Пр. 8. 18, 21). Тому св. Бонавентура нагадує нам, щоб ми завше звертали очі на руки Марії, бо через Її заступництво отримуємо те, чого прагнемо.

Скільки-то гордих людей стало покірними завдяки набожності до Марії, скільки гарячкових – лагідними, скільки сліпих отримало світло, скільки розпачливих – надію, скільки грішників – спасіння! Сама Марія це оповідала, коли в домі Єлизавети заспівала чудовий Свій гімн: “Бо Він зглянувся на покору рабині Своєї; ось бо віднині Мене благословлятимуть усі роди” (Лк. 1, 48). “Так, Маріє, – повторює св. Бернард, – усі народи називають Тебе благословенною, бо Ти всім народам дала життя і славу, бо в Тобі грішники знаходять прощення, а праведні витривалість у ласці Божій”. Лансперґій вкладає це зізнання в уста Ісуса: “О люди, бідні діти Адама, що живете серед стількох ворогів і нужд, старайтеся особливо почитати Матір Божу і Матір нашу, бо Я дав вам Марію як узірець, щоб ви від Неї навчилися, як маєте жити; зробив Її вашою втіхою, щоб ви у Неї шукали охорони в нещастях. Свою (духовну) Сестру Я вчинив власне такою, щоби Її ніхто не боявся і не барився шукати в Неї порятунку. Через це Я дав Їй таке ласкаве і милосердне Серце, яке не погорджує ніким з тих, котрі шукають помочі, воно не вміє відмовити тим, хто просить про ласку. Перед усіма розкриває покров Свого милосердя і не допустить, аби хтось відійшов від Неї без утіхи”. Нехай буде благословенна і обожнювана безмірна доброта нашого Бога, який велику Матір і оборонницю зробив такою чутливою і милосердною до нас.

 О Боже, яка ж велика віра переповнює св. Бонавентуру, замилуваного найулюбленішим нашим Відкупителем Ісусом і наймилосерднішою Владичицею нашою Марією. Він так сказав: “Що б Бог мені не призначив, то твердо знаю, що Він не може покинути душу, яка любить і шукає Його цілим серцем. Тому огорну Його своєю любов’ю і, поки мене не поблагословить, доти не покину Його. А Він не зможе відійти від мене. А якщо я нічого іншого не зможу зробити, принаймні сховаюся в Його Ранах і буду в них перебувати, щоб мене забрав з Собою. А якщо Відкупитель через мої гріхи відкине мене від Своїх стіп, кинуся до ніг Його Божої Матері і перебуватиму поруч з Нею, поки Вона не випросить мені прощення. Адже Мати милосердя ніколи не може і не могла без хвилювання дивитися на наші біди, не прагнучи тут же допомогти нещасним, котрі в Неї шукають порятунку. Коли навіть не буде зобов’язана, то із милосердя не перестане благати Сина, щоби мені простив”.

“Зглянься, – закінчимо із Евтимієм, – зглянься над нами, о наймилосердніша наша Мати, Своїми милостивими очима: адже ми – слуги Твої і на Тебе покладаємо всі наші надії”.

Приклад

Св. Ґеорґ Великий, Папа, розповідає про одну дівчину на ім’я Муза, яка відзначалася надзвичайною набожністю до Пресвятої Владичиці. Коли вона одного разу через поганий приклад приятельок опинилася у небезпеці – їй загрожувала втрата невинності, перед нею появилася Марія в оточенні багатьох святих дівчат і сказала: “Музо, чи хочеш належати до цього кола?” А коли Муза ствердно відповіла, Марія мовила: “Добре! Одійди від своїх приятельок і належно підготуйся, бо за місяць прилучишся до нас”. Муза розповіла про своє об’явлення і виконала все, що їй доручила Божа Мати. Через тридцять днів захворіла, і тоді знову їй появилася Марія: кликала її до Себе. Муза, відповівши: “Вже йду, Владичице”, спокійно заснула у Бозі.

 

Молитва

О Мати святої любові, життя, прибіжище і надіє наша, Ти добре знаєш, що Твій Син Ісус не хотів бути тільки нашим оборонцем перед Предвічним Отцем, Він прагнув, аби й Ти зверталася до Нього, просячи про Боже помилування. Постановив, що Твої молитви мають нам допомагати у спасінні, і дав їм таку силу, що можеш усе випросити. Я, бідний грішник, звертаюся до Тебе, Надіє нещасних. Сподіваюся на спасіння, о Владичице, через заслуги Ісуса і Твоє заступництво. Я впевнений у цьому. А навіть коли моє спасіння було б в моїх руках, то переклав би його на Тебе, бо вірю більше Твоєму милосердю й опіці, ніж усім своїм учинкам. Мати і Надіє моя, не покидай мене, хоч на Твоє милосердя не заслуговую. Споглянь на мою нужденність і змилуйся наді мною, допоможи мені й ізціли мене. Визнаю, що чимало разів своїми гріхами відкидав я світло і допомогу, яку Ти випросила у Господа, але ж милосердя Твоє до нещасних і влада, якою Тебе наділив Бог, перевищують кількість і силу всіх мої несправедливостей. Знає про це Небо і земля: той, ким опікуєшся, не загине. Нехай усі про мене забудуть, лише б Ти про мене пам’ятала, о Мати Всемогутнього Бога. Скажи Богові, що я – Твій слуга, розкажи Йому, що Ти мною опікуєшся, і я буду спасенний. О Маріє, Тобі вірю; моя надія живе, з нею хочу і сподіваюся вмерти, а тому завжди повторюю: “Єдина моя надія – Ісус, а після Ісуса – Марія”.

 

Марія – надія грішників

 

Бог, творячи Землю, зробив два тіла, що світять: одне велике, а саме – сонце, щоб світило вдень, друге менше, щоб розганяло темноту ночі (пор. Бут. 1,16). “Сонце, – як каже кардинал Гуґо, – було образом Ісуса Христа, бо Його світло радує всіх праведних, що живуть у променях ласки Божої; а місяць відображає Марію, бо Вона є світлом для грішників, що застрягли у ночі гріха”. Якщо Марія – спасительний місяць для бідних грішників, то що повинна робити людина, – запитує Папа Іннокентій ІІІ, – яка загрузла у ночі гріха?” На це він відповідає так: “Якщо хтось утратив світло сонця, марнуючи ласки Божі, то повинен звернутися до місяця; хай благає Марію, а Вона дасть йому світло, аби пізнав своє нещасне становище, а також додасть йому сили, щоб вийти з нього”. Св. Методій твердить, що дякуючи молитвам Марії, щохвилини навертається множество грішників.

З-посеред імен, якими свята Церква почитає Пресвяту Матір у литіях до Неї, найбільше віру у серцях грішників наповнює таке: “Прибіжище грішників”. У давні часи на ізраїльській землі існували міста (так зв. міста втечі), в яких могли заховатися злочинці: там звільнялися від заслуженої кари* . Сьогодні на карті вже нема таких міст; маємо лиш одне таке “місто”, і це – Марія. Саме про Неї мовить Святе Письмо: “Преславні речі говорять про тебе, місто Боже! (Пс. 87, 3). Однак існує різниця між Марією і тими ізраїльськими містами втечі: не для всіх злочинців і не за всякі провини узаконено в них прибіжище, а під омофором Марії можуть знайти притулок всі грішники. Навіть якщо вони допустили великі гріхи, того досить, аби до Неї прибігали. Тому св. Йоан Дамаскин укладає в уста Марії такі слова: “Я прибіжище для тих, хто до Мене приходить”.

Достатньо звернення до Неї. Якщо вже грішник увійде в це місто, не муситиме навіть просити про зцілення: “Збирайтесь та ходімо у міста-твердині” (Єр. 8,14). Таким містом-твердинею, за Альбертом Великим, є Пресвята Владичиця, бо Вона повна ласки і хвали (…). Через те, що не маємо відваги самі просити прощення, нам достатньо увійти до того міста втечі, а Марія промовлятиме і молитиметься за нас. Ось чому один автор заохочує всіх грішників, щоби ховалися під омофор Марії. Ось його слова: “Утікайте, о Адаме, Єво і ви всі, їхні діти, ви, хто Бога образив; утікайте, щоб сховатися на лоні доброї Матері. Чи ж не знаєте, що Вона єдине місто втечі і єдина надія грішників?” Св. Августин ще раніше називав Її так: “Єдине прибіжище грішників”.

Майже так само і св. Єфрем промовляє до Марії: “Ти єдина заступниця грішників і тих, хто ніде не може знайти допомоги. Радуйся, Прибіжище і охороно грішників; у Тобі єдиній вони можуть знайти порятунок”. Це ж хотів виразити Давид у такому фраґменті: “Господь мене сховає у Своєму наметі у день недолі” (Пс. 27, 5). Бо що ж є, власне, наметом Божим, як не Марія? Вона – Притулок, збудований Богом, до котрого лише Він ходить, аби сповняти великі таємниці Відкуплення людини.

Ось чому св. Василій каже, що Бог дав нам Марію, аби в Ній, ніби в якомусь народному шпиталі, були прийняті всі хворі, позбавлені будь-яких засобів утримання. Отож тепер запитую, хто передовсім має право бути прийнятим у шпиталь для убогих? Чи ж не найубогіші і найхворіші? Тому ті, найбідніші, найбільше позбавлені заслуг, які більше терплять, обтяжені власними гріхами, мають ще більше право взивати до Марії: “Владичице, Ти – охорона бідних і хворих, отже, мене не відкидай, бо я, будучи біднішим від інших і хворим, тим паче маю право, аби Ти мене прийняла”. І промовляймо ще до Неї зі св. Томою з Вілани: “О Маріє, окрім Тебе не можу знайти жодного іншого захистку. Ти єдина надія, якій ми поручаємо наше спасіння; Ти єдина Заступниця у Господа Ісуса, до Тебе всі звертаємося”.

В об’явленнях св. Бриґіди Марія названа Зіркою, що сходить перед сонцем. Можемо з цього зробити такий висновок: якщо у якійсь грішній душі народиться набожність до Матері Божої, це незаперечний факт, що невдовзі прийде до цієї душі Бог і збагатить її Своїми ласками. Св. Бонавентура, бажаючи пробудити в грішників віру в опіку Марії, просить нас уявити буремне море. Грішники випали з корабля ласки Божої, докори сумління і боязнь Божої справедливості кидають їх на всі боки; вони зосталися без світла і провідника, невдовзі втратили всяку надію і впали у розпач. Але Господь указав на Марію, яку повсюдно називають Зіркою моря, і так до них промовив: “Бідні грішники, ті, хто стоїть над берегом розпачі, не тратьте надії, піднесіть очі на ту прекрасну зорю, відпочиньте і наберіться відваги. Вона врятує вас від цієї бурі і допровадить до порту спасіння”.

Так уважав і св. Бернард: “Якщо не хочеш бути втопленим під час бурі, звернися до Зірки, поклич на поміч Марію. Вона – єдине прибіжище (за Блозієм) для тих, хто образив Бога, для спокушених і пригнічених. Мати Милосердя дарує ласку і насолоду не лише праведним, а й грішникам і тим, хто огорнений розпачем. Як тільки побачить, що до Неї прибігають, і пізнає, що щиро шукають Її допомоги, тут же їх вирятує, прийме і випросить прощення у Сина. Ніким не погорджує, навіть якщо це найнещасніші, нікому не відмовляє у Своїй опіці, а також усіх утішає: хто лиш до Неї взиває, тут же спішить до нього з допомогою. Своєю ніжністю Вона часто привертає грішників до Себе через набоженство і будить їх, навіть дуже далеких від Бога і тих, що застрягли у сні гріха. У такий спосіб Вона підготовляє їх до прийняття Божої ласки і чинить їх гідними вічної слави. Бог дав Своїй улюбленій Доні таке чутливе і милосердне Серце, що ніхто не повинен Її боятися просити у Неї допомоги. Тобто – так закінчив побожний її почитатель – це неможливо, аби загубився той, хто почитає Матір Божу ревно і покірно (…).

“О грішнику, – заохочує св. Василій, – не трать віри, а прибігай до Марії у всіх своїх потребах і приймай Її допомогу, бо Вона завше готова підтримати тебе; адже Бог хоче, щоб Вона помагала усім і в будь-якій потребі”. Мати Милосердя так сильно прагне рятувати грішників, і то навіть найбільших, що Сама вишукує їх, аби прийти їм на допомогу; а якщо вони до Неї прибігають, уміє поєднати їх з Богом”.

Ісаак запрагнув раз поживи із лісової звірини і сказав Ісавові, що за це вділить йому благословення (див. Бут. 27); Ревека хотіла, щоб це благословення отримав молодший син Яків. І доручила йому принести двоє козлят, бо мала намір догодити смакові Ісаака. Св. Антонін мовить, що Ревека була прообразом Марії. “Припровадьте Мені грішників (їх втілення – козлята), – взиває Марія до ангелів, -а Я їх так “приправлю”, і то власним жалем і доброю постановою, що стануть милими Моєму Господеві”. А монах Францоне, роздумуючи над цим, твердить, що Марія так уміє тих козлят приправити, що вони не тільки за смаком як олені, але навіть їх перевершують.

Сама Пресвята Владичиця оповідала св. Бриґіді, що нема на світі грішника, навіть вороже настроєного проти Бога, якого не могла б з Ним поєднати і збагатити наново ласкою, якщо він тільки до Неї прибігає і благає про допомогу. Ця ж свята якось чула, як Марія говорила до Ісуса, що Вона готова випросити ласку Божу навіть для Люципера, якщо він упокориться і попросить про допомогу. Той гордий дух ніколи не упокориться і в Марії не попросить підтримки, але якби це було можливо, Пресвята Діва з певністю змилосердилася б над ним і в силу Свого заступництва випросила б йому прощення і спасіння. А що це неможливе у випадку із сатаною, то можливе для грішників, що прибігають до Матері милосердя.

І Ноїв ковчег був прообразом Марії: як у ньому врятувалися всі звірята, так під покровом Марії перебувають усі грішники, які через свої тілесні гріхи, а властиво злочини, подібні до звірів. Але тут є певна різниця: звірята, які увійшли до ковчегу, зосталися і надалі звірятами – вовк залишився вовком, тигр тигром, – а під покровом Марії вовк стає ягням, а тигр – голубом. Св. Ґертруда бачила одного разу Марію з розгорненим омофором, а на його краях зауважила багато різних диких звірят: леопардів, левів, ведмедів. Пресвята Мати не тільки їх не відганяла, а пригортала і ласкала. Ця свята зрозуміла, що тими дикими звірятами є нещасні грішники. Марія приймає їх з насолодою і любов’ю, якщо лише звертаються до Неї.

Тому слушно мовить св. Бернард до Марії: “Ти не погордуєш жодним грішником, що прибігає до Тебе, хоч який би він був нечистий та огидний. Якщо тільки позве Тебе на допомогу, не забаришся простягнути Свою милосердну руку і витягнути його з прірви розпачу. Нехай навіки буде прославлений Бог, який, о найулюбленіша Маріє, створив Тебе такою солодкою і ласкавою навіть для найнещасніших грішників. Бідний, хто Тебе не любить, хто може до Тебе прибігати, а Тобі не довіряє. Осуджений, хто у Марії не шукає захисту. Хто ж був осуджений, якщо до Тебе звернувся?”

Читаємо у Книзі Рути (2, 3), що Вооз дозволив молодиці на ім’я Рут збирати колоски, які залишили на його полі жниварі. “Як Рут знайшла ласку в очах Вооза, так Марія, – каже св. Бонавентура, – знайшла ласку у Господа і Їй можна збирати колоски, які полишили зневірені; жниварями є євангелійні трудівники, місіонери, проповідники і сповідники, які своєю працею збирають і притягають душі для Бога”. Але є душі, такі збунтовані і затверділі, яких і вони полишають. Єдина Марія має такий привілей, що Своїм потужним заступництвом рятує колоски, що вони залишили. Але ж які бідні ті, хто не дозволяє ласкавій Владичиці себе “зібрати”! Вони очевидно погублять себе й будуть засуджені. Однак щасливий той, хто звертається до доброї Матері. “Нема на світі, – оповідає Блозій, – такого великого і порочного грішника, котрим би Марія погордувала і котрого б від Себе відштовхнула. Якщо лише попросить Її про допомогу, добра Мати зажадає і вмітиме поєднати його із Сином і випросити для нього вічне спасіння”.

Слушно, о моя найулюбленіша Царице, св. Йоан Дамаскин звертається до Тебе, називаючи Тебе надією розпачливих. Слушно так само св. Вавринець Юстиніан називає Тебе надією злочинців, св. Авґустин – єдиним прибіжищем грішників, св. Єфрем – безпечним портом для жертв морської катастрофи (…). Нарешті слушно св. Бонавентура нагадує тим, хто у розпачі, аби не губили надії. Повний радості і любові, він звертається до Марії і з почуттям узиває: “О Владичице, хто ж би на Тебе не покладав надії, коли Ти підтримуєш навіть тих, хто у розпачі? Не сумніваюся зовсім, – додає, – що отримаємо від Тебе, що тільки захочемо, якщо тільки до Тебе прибігатимемо. Отож Тобі повинен вірити той, хто втратив надію” (…).

Приклад

Св. Антонін оповідає про одного грішника, якому певний період часу здавалося, що він стоїть перед Божим Судом: сатана його оскаржував, Марія захищала. Ворог подав цілий аркуш його гріхів, які, покладені на шальки Божої справедливості, значно переважили його добрі вчинки. І що ж тоді зробила його велика Захисниця? Простягнула Свою милосердну руку, поклала її на другу шальку і добилася того, що вона перехилилася на користь Її почитателя. Таким чином дала йому зрозуміти, що випросить йому прощення, якщо змінить своє життя. І той грішник навернувся після того видіння, і розпочав нове життя.

Молитва

Поклоняюся, о найчистіша Владичице Маріє, перед Твоїм Пресвятим Серцем, яке було розкішшю і відпочинком Бога, Серцем, повним покори, чистоти і Божої любові. Оце я, нещасний грішник, приходжу до Тебе із серцем, покритим брудом і ранами. О Мати милосердя, не погорди мною через мою вину: нехай ця провина прихилить Тебе до більшого милосердя і прагнення допомогти мені. Не шукай в мені ані чеснот, ані заслуг. Я погублений і заслужив собі пекло. Поглянь, прошу Тебе, на віру, яку до Тебе маю і на моє бажання виправитися. Глянь на те, що для мене зробив і витерпів Господь Ісус, і після цього погляду мене залиши, якщо будеш на це здатна. Згадай усі терпіння Христа: холод, який пізнав у стаєнці, утечу до Єгипту, пролиту кров, труд, сум, смерть заради мене у Твоїй присутності. Через любов Ісуса старайся мене зцілити. О Мати моя, не хочу і не можу боятися, що мене покинеш, коли до Тебе прибігаю і благаю про допомогу. Якби я того боявся, причинив би кривду Твоєму милосердю, що шукає бідних, аби їм допомогти. Владичице, не відмовляй у милосерді тому, котрому Господь Бог не відмовив у Своїй Крові. Але заслуги Його Крові не стануть мені в пригоді, якщо Ти не заступишся за мене перед Богом: на Тебе покладаю надію на спасіння. Не прошу в Тебе багатства, захисту або інших земних багатств; прошу Тебе лише про ласки Божі: любов до Твого Сина, сповнення Його святої волі, врешті про Небо, щоб я міг Його там любити вічно. Чи ж це можливо, щоб Ти мене не вислухала? Але ні. Ти мене вислухала, у це вірю, і Ти вже за мене молишся, вже випрошуєш мені ласки, про котрі благаю, уже мене приймаєш під Свою опіку. Мати моя, не опускай мене і молися, молися за мене, допоки не побачиш мене, спасенного, в Небі, що хвалить Тебе біля Твоїх стіп і прославляє навіки. Амінь.

 

Розділ 4

До Тебе взиваємо ми,

Вигнані сини Євині

Приклад

Св. Франциск Салезій дуже добре оцінив результат цієї молитви. Маючи сімнадцять років, він подався на навчання в Париж; із запалом віддався студіям та вдосконаленню любові до Бога; пізнав він у цих стараннях багато небесних утіх. Щоб його випробувати і ще ближче злучити з Собою, Господь у певний момент допустив, аби сатана зумів його переконати, що намарне йде все, що він робить, якщо Бог у Своєму присуді покарав його на муки. Одночасно Бог зіслав на нього таку душевну темінь і черствість, що його зовсім не вражали навіть найвтішніші думки про Божу доброту. Спокуса так пригнітила серце святого юнака, що в цьому пригніченні і опущенні втратив сон і апетит, а з його обличчя зникла веселість і свіжість. Жаль було на нього дивитися.

Під час цієї страшної боротьби його огорнув такий смуток, що він майже заволав: “Чи то Бог, який досі був для мене такий добрий і милостивий, відібрав Свої ласки від мене? О любове, о красо, яким я присвятив усі свої почуття, хіба я вже ніколи не зазнаю цих утіх? О Діво, Мати Божа, найкрасивіша із дочок єрусалимських, чи я Тебе побачу в Небі? О Владичице! Якщо я не можу дивитися на Твоє обличчя, принаймні не дозволяй мені, щоб я мав у пеклі блюзнірствувати і проклинати Тебе”. Ось які любовні почуття мучили його згорьоване серце, залюблене в Бога і найсвітлішу Владичицю. Спокуса тривала місяць; нарешті Бог уподобав звільнити його через посередництво Потішительки світу, Пресвятої Марії. Святий уже раніше присвятив Їй свою чистоту, на Неї поклав свою надію. Коли він якогось вечора повертався додому, вступив на хвильку до однієї церкви. І побачив там на стіні табличку, на якій було написано таку молитву: “Пам’ятай, о наймилосердніша Діво Маріє, що від віків не чувано, щоб був опушений той, хто прибігає під Твою опіку”.

Тоді він укляк перед іконою Пресвятої Матері, відмовив з пристрастю цю молитву, відновив обітницю чистоти, дав собі слово щоденно відмовляти вервицю і наприкінці додав: “Царице моя, будь моєю заступницею у Свого Сина, бо не смію звертатися до Нього. Мати моя, якщо я, нещасний, не зможу любити у майбутньому свого Господа, гідного любові, принаймні випроси мені, щоб я любив Його усією силою на тому світі. Ото ласка, про яку Тебе прошу і котрої від Тебе сподіваюся”. Так просячи, віддався цілком Божому милосердю і здався на Божу волю. Як лише закінчив свою молитву, найулюбленіша його Мати звільнила його від тієї спокуси: прийшов до нього внутрішній спокій, а з ним – здоров’я тіла. Відтоді жив глибокою набожністю до Марії і через усе своє життя словом і пером не переставав поширювати Її славу і милосердя.

Молитва

О Мати Божа, Царице ангелів і Надіє людей, вислухай того, хто до Тебе взиває і прибігає. Оце я біля Твоїх стіп, бідний невільник пекла, віддаюся на вічну службу Тобі, хочу Тобі служити і почитати Тебе всією моєю силою ціле своє життя. Знаю, що Тобі не принесе великої слави служба невільника, такого убогого і вартого погорди, бо я важко образив Твого Сина і свого Відкупителя Ісуса. Але якщо приймеш до себе на службу таку негідну людину, якщо своєю молитвою зміниш її і зробиш її гідною, то саме Твоє милосердя принесе Тобі таку хвалу, яку я Тобі віддати не можу. Прийми мене скоро і не відкидай, о Мати моя. Адже Предвічне Слово прийшло з Неба на землю шукати таких втрачених овечок для того, щоб їх спасти, і стало Твоїм Сином. Чи ж Ти можеш погордувати овечкою, яка до Тебе прибігає, щоб знайти Ісуса? Відкуплення мого спасіння вже відбулося. Мій Ізбавитель пролив уже Свою Кров, яка може спасти не лише наш світ, а безконечну кількість світів. Треба тільки, щоб я отримав плоди тієї Крові, а це від Тебе залежить, Пресвята Діво. “Бо Ти, – як мовить св. Бернард, – повинна поділити заслуги Ісусової Крові між тими, кому хочеш уділити”. “Ти можеш зцілити тих, кого прагнеш зцілити”, – запевняє також св. Бонавентура. Поможи мені, Царице моя; зціли мене, Царице моя. Тобі сьогодні віддаю усю мою душу; Ти ж потурбуйся про її спасіння. “Маріє, Спасіння тих, які Тебе призивають, – закінчую словами святого, – зціли мене!”

Приклад

У Райхенберзькому монастирі жив канонік на ім’я Арнольд. Жив він у великій набожності до Пресвятої Матері Божої. Коли став на порозі життя, прийняв св. Причастя, покликав до себе всіх братів і попросив їх, щоб не покидали його у ці останні хвилини. Невдовзі у їхній присутності його тіло почало тремтіти, він закотив очі, а холодний піт виступив на його чоло. “Хіба ви не бачите, – закричав, – що злі духи хочуть мене затягнути в пекло?” А потім додав: “Брати мої, моліться за мене до Марії; сподіваюсь, що Вона мені поможе перемогти”. Тут же всі почали відмовляти літанію, а коли пролунали слова: “Свята Маріє, молися за нього”, умираючий заволав: “Повторюйте, повторюйте ім’я Марії, бо я стою перед Божим судом”. На хвилю замовк, а потім сказав: “Це правда, що я допустив такий гріх, але я його відпокутував”. Звертаючись до Пресвятої Діви, промовив: “Маріє, допоможи мені, і я спасуся”. Тоді злі духи знову вчепилися до нього, а він боронився знаком святого Хреста і взивав ім’я Марії. Так минула ціла ніч; під ранок Арнольд із просвітленим обличчям радісно заволав: “Маріє, Владичице моя, Прибіжище моє, випроси мені прощення і спасіння”. Потім, побачивши Пресвяту Матір, яка запрошувала його до Неба, сказав: “Іду, Владичице, іду” і зробив спробу піднятися. Оскільки не мав сили піти за Нею тілом, пішла, сподіваємось, за Нею його душа до царства вічної слави, солодко заснувши у Господі.

Молитва

Надіє моя, Маріє, оце стою я біля Твоїх стіп, нещасний грішник, який через свої гріхи віддався пеклові у неволю. Визнаю, що віддався сатані тому, що не прибігав до Тебе, Прибіжище моє. Коли б я Тебе взивав, ніколи б не зазнав падіння. Сподіваюся, моя найулюбленіша Владичице, що я за Твоїм посередництвом визволився із сатанинських рук і що Бог мені простив. Однак боюся, щоб знову не попав у неволю. Знаю, що вороги не втратили надії перемогти мене і підготували нові атаки і спокуси. О Царице і Прибіжище моє, допоможи мені. Візьми мене під Свій покров, не дозволь, щоб я знову став їх невільником. Знаю, що мене підтримаєш і завжди бажатимеш мені перемоги, як тільки буду Тебе взивати; але боюся, щоб у спокусах не забути про Тебе і не занедбати звертання до Тебе. Про ту ласку прошу і благаю, Пресвята Діво, щоб я завше пам’ятав про Тебе і, перш за все, під час боротьби; випроси мені, щоб я не перестав часто взивати до Тебе: “Маріє, допоможи мені! Маріє, допоможи мені!” А коли нарешті настане останній день моєї розправи з пеклом у годину смерті, тоді, Царице моя, особливо будь при мені і Сама нагадай мені, щоб я взивав до Тебе устами і серцем і щоб, умираючи з Твоїм і Твого Сина святими іменами на устах, міг вічно благословляти і вихваляти Тебе в Небі у Твоїх стіп через цілу вічність. Амінь.

 

Розділ 5

До Тебе зітхаємо, стогнучи

Приклад

Один молодик із знатного роду, пливучи якось морем, читав негідну книжку і насолоджувався нею. А його товариш у подорожі, монах, побачив це, так до нього звернувся: “Ти хочеш щось зробити на честь Пресвятої Діви?” Молодик виявив готовність. “Отож прошу тебе, – сказав монах, – з любові до Марії знищ ту книжку і кинь її в море”. “Візьми її, отче!” – запропонував молодик. “Ні, – заперечив чернець, – хочу, щоб ти сам зробив цю офіру на честь Марії”. Молодик погодився і викинув книжку в море. Повернувшись до свого родинного міста, Генуї, він загорівся такою любов’ю до Бога, до Пресвятої Діви, що покинув світ і став монахом.

Молитва

О душе моя, подивись, якою великою надією на спасіння і вічне життя наділив тебе Бог, даючи у Своєму милосерді віру в посередництво Своєї Матері, незважаючи на те, що через гріхи ти заслужила радше на відкидання і пекло. Через це складай подяки своєму Богові і своїй опікунці Марії, що зволила взяти тебе під Свій покров, як свідчать про це численні ласки, які ти отримала за Її посередництвом. Так, дякую Тобі, о найлюбіша Мати, за те, що Ти зробила для мене нещасного, того, хто заслуговує на пекло. О Царице! Із скількох небезпек Ти мене вирвала! Скільки-то освячень і помилувань Ти випросила мені у Бога! А за що Ти завдячуєш мені? Яку я Тобі виявив честь, що так турботливо обсипаєш мене добродійствами?

Спонукала Тебе до цього лише Твоя доброта. Навіть коли б пролив за Тебе свою кров і віддав життя, то цього було б замало у порівнянні з тим, що я Тобі винен, бо Ти врятувала мене від вічної смерті й допомогла мені – вірю – віднайти ласки Бога; словом, Тобі завдячую за все моє щастя. Найласкавіша моя Владичице, нічого іншого не можу Тобі дати, як тільки прагнення, аби я завше Тебе почитав і любив. Не погорди поклонінням бідного грішника, який так залюбився у Твою доброту. Через те, що моє серце не заслуговує на те, щоб Тебе любити, бо брудне і повне земних почуттів, переміни його, бо тільки Ти можеш це вчинити.

З’єднай мене з моїм Богом, зв’яжи мене з Ним так міцно, щоб я вже ніколи не міг втратити любов до Нього. Ти жадаєш від мене, аби я любив Твого Бога, а я цього домагаюся від Тебе. Випроси мені ласку, щоб я Його любив, щоб Його завжди любив; нічого іншого не прагну. Амінь.

 

 

Приклад

Нині всюди відома історія Теофіла, описана Патріархом Константинопольським Євтихіаном, наочним свідком випадку, який зараз оповімо. А його правдивість – за о. Крассетом – підтверджують св. Петро Даміан, св. Бернард, св. Бонавентура, св. Антонін та інші.

Теофіл був архідияконом церкви в Адані, в Кілікії. Він заслужив такої почесті: люди захотіли, щоб він став єпископом; але Теофіл з покори не погоджувався. Невдовзі злі люди очорнили його. Теофіла позбавили місця служіння, і він так засмутився, що в засліпленні звернувся за порадою у нещасті до одного чорнокнижника, єврея. Той постарався звести його із сатаною. Чорт запропонував Теофілу свою допомогу з умовою, що він відречеться від Ісуса та Його Матері Марії, а також власноручно підпише відповідний акт. Теофіл підписав цей ганебний документ. Наступного дня єпископ, переконавшись, що Теофіла скривджено, попросив у нього вибачення і повернув його на своє місце. З того часу Теофіла стали мучити докори сумління через важкий гріх, який допустив, і він постійно заливався сльозами. І що ж він робить? Іде до церкви, кидається із плачем на коліна перед іконою Матері Божої і благає: “О Мати мого Бога, не можу впадати у розпач, бо знаю, що ще маю Тебе, ту, що наймилостивіша і може мені допомогти”. І так плакав і молився до Марії сорок днів. Наприкінці однієї ночі об’явилася йому Мати милосердя і сказала: “Теофіле, що ти зробив? Ти викреслив себе із Моїх і Мого Сина друзів, а віддався твоєму і моєму ворогові!” – Владичице, – відповів Теофіл. – Ти мусиш мені простити і так само випросити прощення у Сина. – Марія, бачачи його віру, сказала до нього: “Не трать надії; помолюся за тебе Богові”. Теофіл, вражений цим видінням, ще більше заплакав, подвоїв покуту і молитви й уже не віддалявся від цього образу. І знову об’явилася йому Марія та зі щасливим обличчям розповіла: “Теофіле, радуйся; Я оповіла Богові про твої сльози і молитви, а Він їх прийняв і вже тобі простив. Але від сьогодні будь вдячний і вірний”. – Владичице, – відказав Теофіл, – але я ще не цілком спокійний, коли мій ворог тримає в руках той безбожний акт, в якому я відрікся Тебе і Твого Сина; постарайся, аби він мені його віддав. Через три дні Теофіл пробудився вночі і знайшов на своїх грудях той лист. Уранці, коли єпископ прийшов до церкви, Теофіл упав йому до ніг серед багатьох вірних і з плачем розповів усе, що сталося. Потім віддав єпископові лист, а той наказав відразу його спалити перед юрбою. Усі плакали зі зворушення і вихваляли доброту Бога і милосердя Марії до нещасного грішника. Теофіл повернувся до церкви Пресвятої Владичиці, де й помер через три дні, спокійний і вдячний Ісусові і Його Пресвятій Матері.

 

Молитва

О Царице і Мати милосердя, Ти наділяєш ласками всіх, що до Тебе прибігають, і чиниш це з великою щедрістю, бо Ти ж – Цариця, а також з великою любов’ю, бо Ти – найчутливіша Мати; Тобі сьогодні поручаюся я, такий бідний на заслуги і чесноти, а також боржник Божої справедливості. Маріє, Ти маєш ключ до Божого милосердя; не забудь про моє нещастя і не залиши мене у цій біді. Ти така щедра до всіх: навіть маєш звичку давати більше, ніж Тебе просять, стався так і до мене. Владичице, опікуйся мною – оце все, що Тебе прошу. Якщо Ти мене візьмеш під опіку, не буду нічого боятися. Не боюся злих духів, бо Ти – сильніша за ціле пекло, і не лякаюся своїх гріхів, бо вистачить одного Твого слова, щоб Бог простив усі мої провини. Якщо Ти до мене прихильна, не боюся навіть, що Бог гнівається на мене, бо одна Твоя просьба може Його заспокоїти. Словом, коли Ти будеш мною опікуватися, я можу сподіватися на все, бо Ти все можеш. О Мати милосердя, Ти вважаєш, що підтримувати найнещасніших – це честь і радість; і можеш це робити, якщо тільки вони не затверділи у своїх гріхах. Я – грішник, але не затверділий, хочу виправитись. І Ти можеш мені допомогти; допоможи мені і спаси мене. Нині цілковито віддаю себе у Твої руки. Розкажи мені, що маю вчинити, щоб уподобатися Богу, і я виконаю це з Твоєю допомогою, о Маріє, світлосте моя, утіхо, прибіжище, надіє моя. Амінь. Амінь. Амінь.

 

 

Розділ 6

А тому, Заступнице наша…

Приклад

Один німецький шляхтич, допустивши важкий гріх, через фальшивий сором не хотів з нього висповідатись. Через це зазнав таких докорів сумління, що навіть не захотів жити і задумав утопитися. Однак не виконав цього наміру, а зі сльозами попросив Бога, щоби простив йому гріх без сповіді. Якоїсь ночі він почув, що хтось торкається його плеча, і йому здалося, що почув голос: “Іди до сповіді”. Він пішов до церкви, але таки не висповідався. Наступної ночі почув той самий голос. Пішов знову до церкви, але сказав собі, що воліє радше вмерти, ніж признатись у гріху. Але перед тим, як піти зі святині, підійшов до ікони Пресвятої Діви, аби Їй поручитись. Заледве він клякнув, як щось у ньому змінилося: тут же встав і почав кликати сповідника, та ревно плачучи, висповідався у гріху. Потім відчув себе дуже щасливим, наче знайшов усі скарби світу.

Молитва

О найдостойніша Мати Божа, дозволь звернутися до Тебе, повторюючи слова св. Бернарда: “Твій Син вислуховує Тебе і сповняє усі Твої прохання”. А тому молися, молися, наша Заступнице, за нас, нещасних. Пригадай собі, що це для нашого добра Бог обдарував Тебе силою і честю. Бог тому став Твоїм боржником, беручи від Тебе людську природу, аби Ти за Своєю волею розділила поміж нещасними скарби Божого милосердя. Ми – Твої слуги, особливо віддані Тобі; я сподіваюся, що теж належу до тих щасливих обранців. Гордимося, що живемо під Твоєю опікою. Якщо Ти робиш усім добро, навіть тим, хто Тебе не знає і не почитає, взагалі, навіть тим, хто Тебе ображає і богохульствує, то ж з якою певністю ми можемо розраховувати на Твою доброту, що вишукує нещасних, аби їм допомогти? – ми, хто тебе почитає, любить і Тобі вірить! Це правда, що ми великі грішники, але ж Бог обдарував Тебе талантом милосердя і силою, яка набагато перевищує нашу недостойність. Ти можеш і хочеш нас спасти, а ми тим більше на це сподіваємося, чим менше на це заслуговуємо, аби тим гарячіше хвалити Тебе у Небі, коли туди попадемо завдяки Твоєму заступництву.

О Мати милосердя, віддаємо Тобі наші душі, прикрашені й обмиті колись Кров’ю? Ісуса, але потім забруднені гріхом. Тобі їх віддаємо, щоб Ти їх очистила. Щиро випроси нам поправу життя, милість Божу, терпіння, а потім Небо. Справді, просимо у Тебе багато, але ж чи це не в Твоїй силі здобути нам це все? Хіба любов, якою Тебе живить Бог, не може перевищувати будь-які людські просьби? Досить, щоб Ти промовила до Сина одне слово, і Він Тобі в нічому не відмовить. Молися, молися, о Маріє, за нас; молися, і будеш вислухана, а нас чекатиме спасіння.

 

 

Приклад

Під час місії, яку проводили редемптористи, після проповіді про Пресвяту Матір, до сповіді зголосився один старець і сказав, повний радості: “Отче, Пресвята Матір обдарувала мене великими ласками”. – А чим саме? – запитав сповідник. “Бачите, отче, я тридцять п’ять років сповідався по-святотатськи, бо соромився визнати один гріх. У той час мене переслідували великі небезпеки, кілька разів я стояв близько від смерті, і коли б тоді вмер, точно пішов би до пекла. А зараз Марія наділила мене великою ласкою і пробудила моє сумління”. Говорив він з таким жалем, що його зворушення огорнуло й сповідника. Після сповіді місіонер запитав старця, чи він виконував якусь побожну практику на честь Пресвятої Матері. Відповів, що кожної суботи на честь Марії стримувався від споживання молока. Пресвята Владичиця прийняла цю його почесть і змилостивилася над ним. Він дозволив місіонерові розповідати про цей випадок іншим людям.

 

Молитва

Найдосконаліша Матінко мого Господа, я усвідомлюю, що через мою невдячність, яку я часто виявляв Богові і Тобі, заслужив на те, аби Ти мене покинула. Але, знаючи, о Владичице, Твою доброту, розумію, що вона набагато більша, ніж моя невдячність. Підтримуй мене надалі, Потішителько грішників, і не переставай засвідчувати добродійство грішникові, який Тобі довірився. О Мати Милосердя, простягни Свої руки і піднеси падшого, який благає Тебе про милосердя. О Маріє, захисти мене або скажи мені, до кого маю звернутися, щоб міг захистити мене ліпше від Тебе? Однак де ж я знайду милостивішу і сильнішу Заступницю перед Богом від Тебе, Його Матері? Будучи Матір’ю Спасителя, Ти зобов’язана спасати грішників, для того і мені дана на порятунок. О Маріє, спаси того, хто прибігає до Тебе. Я не заслуговую на Твою милість, але Твоє прагнення спасати тих, хто гине, підказує мені вірити у те, що мене любиш. А якщо Ти мене любиш, то чи я повинен турбуватися?

Моя улюблена Мати, якщо я завдяки Тобі врятуюся, у що вірю, то не буду більше невдячним, славитиму Тебе вічно і з щирою любов’ю своєї душі винагороджуватиму Тобі за мою давню недбалість, віддячуючи за Твою любов до мене. Як щасливий житель Неба, де Ти царюєш і царюватимеш повік, буду неустанно оспівувати Твоє милосердя і цілувати руки за Твою велику милість, яка стільки разів рятувала мене від пекла.

О Маріє, моя Спасителько, моя Надіє, Царице, Заступнице, Мати моя, люблю Тебе, люблю і завжди прагну Тебе любити. Амінь. Амінь. У це вірю, так нехай станеться.

 

 

Приклад

У Браґанзі в Португалії біля 1550 року жив, згідно з хронікою Ісусового Товариства, один юнак, член Марійського братства. На жаль, він вийшов з нього і віддався розпусному життю. Упав так низько, що одного дня з розпачу хотів утопитися. Однак перед тим, як здійснити цей намір, звернувся до Пресвятої Матері: “Маріє, я служив Тобі у Твоєму братстві, допоможи мені”. Тоді йому об’явилася Пресвята Діва і так до нього відізвалась: “А що ж ти хочеш зараз зробити? Хочеш згубити душу і тіло? Іди, висповідайся і знову вступи у братство”. Юнак опам’ятався, подякував Марії за допомогу і змінив своє життя.

Молитва

“Найулюбленіша моя Владичице, якщо Твій обов’язок, – як нагадує Тобі Вільгельм Паризький, – бути посередницею між грішниками і Богом, то я хочу взивати до Тебе разом із св. Томою з Віллана: “Заступнице наша, сповни Свій обов’язок і щодо мене”. Не кажи мені, що мою справу важко виграти, бо знаю (а кажуть це всі), що жодна справа, навіть зовсім безнадійна, не буде програна, коли Ти візьмеш її у свої руки. Чи ж мою єдину не буде виграно? Ні, не боюся за це. Міг би злякатися, що Ти не візьмешся за мій захист лише через незліченність моїх гріхів. Але й за це не переживаю, коли згадую про Твоє незмірне милосердя і гаряче прагнення, яке маєш у Своєму найсолодшому Серці, – допомагати усім грішникам, навіть тим, що зовсім опустилися. Чи коли-небудь були осуджені ті, що до Тебе прибігають? Тому благаю Тебе: допоможи мені, велика моя Заступнице, Утіхо моя, Надіє і Мати моя Маріє. У Твої руки вкладаю справу свого спасіння. Тобі віддаю свою загублену душу; Твій обов’язок – спасти мене. Завжди дякую моєму Господеві, що надихнув у мене таку велику віру в Тебе, бо відчуваю, що незважаючи на мої провини, ця віра запевняє мені спасіння.

Переживаю лише за одне, наймиліша моя Царице, щоб я через своє недбальство не втратив віру в Тебе. Благаю Тебе, о Маріє, силою Своєї любові до Ісуса постійно підтримуй і зміцнюй у мені ту солодку віру в Твоє заступництво, адже я вже не сподівався віднайти Божу ласку, якою ще недавно так легковажно погорджував і яку втратив. Коли ж поверну її собі, то сподіваюся, що з Твоєю допомогою зумію її утримати, і вірю, що через Тебе дістануся до Неба, де неустанно цілу вічність буду дякувати Тобі за це і славити милосердя Боже, а також Твоє. Амінь. Так вірю, і так нехай станеться.

 

 

Розділ 7

Приклад

Один пропащий грішник, що жив у Королівстві Валенсії, аби втекти від рук закону, вирішив стати мусульманином. Перед тим, як зійти на корабель, цілком випадково проходив повз храм, у якому власне о. Єронім Лопез, єзуїт, виголошував проповідь про милосердя Боже. Грішник, зворушений проповіддю, висповідався у того священика. Коли його запитали, чи проводив якісь побожні практики, завдяки яким досягнув ласки навернення, відповів, що молився щоденно до Марії, щоб Вона його не покинула.

Той самий священик знайшов в одній лікарні грішника, який не сповідався п’ятдесят п’ять років, однак сповняв одну побожну вправу на честь Пресвятої Матері, а саме: часто дивився на образ Марії, славив Її і просив, щоб Вона не допустила, аби він помер у гріху. Так само розповів, що одного разу під час поєдинку запекла його згага і він тут же звернувся до Марії і заволав: “О, біда мені! Мене зараз вб’ють, і я буду осуджений. Мати грішників, рятуй мене!” Як тільки він це вимовив, то зауважив, що невідомо як опинився в безпечному місці. Той чоловік висповідався в отця Лопеза і невдовзі помер з великою вірою в Бога.

 

Молитва

О Пресвята Діво, найсильніша і найвитриваліша серед усіх створінь, я, бідний і нещасний, славлю Тебе з цього земного долу. Я повстав проти Бога і заслужив кару, а не ласку, радше відшмагання, ніж милосердя. О Владичице моя, не кажу це через брак віри в Твоє милосердя. Знаю, що Ти тим ласкавіша, чим більшими достоїнствами наділена. Знаю, що тішиться тим, що така багата, бо можеш і нам з тих скарбів щось віддати. Знаю також те, що чим нещасніші ті, хто до Тебе прибігає, тим більше Ти опікуєшся ними і дбаєш про їхнє спасіння. О Мати моя, Ти колись плакала, як умирав Твій Син, розп’ятий на Хресті за мене. Пожертвуй, прошу Тебе, Свої сльози Богові і виблагай через них щирий жаль за мої гріхи. Мої гріхи принесли Тобі таку прикрість, а я знову засмучую Тебе своїми проступками. Випроси мені, Маріє, щоб я принаймні віднині не виявляв невдячності Тобі і Твоєму Синові. Бо чи допоможуть мені Твої сльози, якщо я надалі буду невдячним? Навіщо мені Твоє милосердя, якщо я знову буду невірним і йтиму на вічні муки? Ні, Царице моя, не допусти цього. Вірю, що Ти виправиш мої помилки; Бог сповнить усі Твої бажання, а Ти вислухаєш усіх, хто Тебе про це просить. Прошу Тебе про ті дві ласки – цього сподіваюся і прагну: випроси мені, щоб я був вірний Богові і не ображав Його, а також щоб я в майбутньому так Його любив, як досі його ображав.

 

Розділ 8

Ісуса,

Приклад

У Фландрії коло 1604 року жило двоє студентів, які замість того, щоб освоювати науки, пиячили і вели розпусне життя. Якось, зазвичай, пішли до публічного дому; один з них, Річард, за якийсь час повернувся, а інший затримався. Засинаючи, Річард згадав собі, що не відмовив кілька “Радуйся, Маріє”, як це робив щодня. Але, хоч був зморений сном і цілком не готовий до молитви, все-таки переміг себе і відмовив молитву, хоч і без набожності і напівсонний. Відтак приліг і заснув; невдовзі почув ґвалтовний стук у двері і за хвилю побачив перед собою якусь огидну постать, яка увійшла до світлиці, не відчиняючи дверей. То був його приятель. “Хто ти?” – запитав. – Не пригадуєш мене? – почув від колеги. “Але ж ти так змінився… Виглядаєш, як сатана!” – О, я нещасний! – простогнав він, – мене засуджено. – “Як це?” – Коли я виходив з того будинку, на мене напав сатана і задушив мене. Моє тіло лежить на вулиці, а душа занурена в пекло. Те саме і тебе очікувало, але Пресвята Діва випросила тобі життя за те мале набоженство, яке ти практикував на Її честь. Будеш щасливий, коли скористаєш цією пересторогою, яку тобі пересилає через мене Пресвята Мати”. Після цих слів засуджений розгорнув плащ, показав вогонь і змію, що мучили його, і тут же зник. Юнак вибухнув плачем, упав обличчям до землі, щоб подякувати своїй Спасительці; роздумуючи над тим, як змінити своє життя, почув ранішній дзвін у францисканському монастирі. “Бог мене кличе, щоб я там покутував”, – сказав сам до себе. Тут же пішов у монастир і попросив, щоб його прийняли. Монахи спочатку не погоджувалися, бо знали його добре, але він з плачем розповів їм про той випадок. Два монахи негайно покинули стіни монастиря і пішли на вказану вулицю. Вони знайшли там почорнілий, як вугілля, труп приятеля Річарда. Опісля Річарда прийняли до монастиря, і він розпочав там побожне життя, а небавом подався з місією до Індії, потім до Японії, де мав щастя і ласку бути спаленим як мученик за віру*.

Молитва

О Маріє, Мати моя наймиліша, в якій прірві зла перебував би я сьогодні, якби Ти не охоронила мене Своєю милосердною рукою! Як багато років був би я вже у пеклі, якби Ти не врятувала мене Своїми потужними просьбами! Мої важкі гріхи завели б мене туди, Божа справедливість мене б через них осудила, а роз’ярені злі духи могли би цей вирок виконати, якби Ти, Матінко моя, не прийшла мені на допомогу і не спасла мене, хоч я Тебе не просив про це і не взивав до Тебе. О дорога Спасителько, що ж я можу Тобі офірувати за таку велику ласку і за таку безмежну милість? Ти перемогла затверділість мого серця і повернула мене до любові та віри в себе. У яку велику пропасть зла я б упав, якби Ти не домогла мені Своєю милосердною рукою у небезпеках, що загрожували мені! Допомагай мені, Надіє моя, допомагай і надалі обережи від пекла, а власне від гріхів, які можу допустити. Не дозволь, щоб я нарікав на Тебе в пеклі. Моя улюблена Владичице, люблю Тебе. Чи могла б Твоя доброта перенести засудження одного з Твоїх почитателів? Випроси мені ласку, щоб я ніколи вже не був невдячний Тобі і своєму Богові, який уділив мені стільки ласк з любові до Тебе. О Маріє, що Ти на це скажеш? Чи буду засуджений? Буду, якщо Тебе опущу. Але хто ж міг би Тебе опустити і забути про любов, яку Ти йому виявила? Ти – любов моєї душі після Бога; не можу вже більше жити без любові до Тебе. Люблю Тебе сердечно, люблю і маю надію, що завше Тебе любитиму тепер і вічно, о найпрекрасніша із творінь, найсвятіша, найсолодша, наймилостивіша. Амінь.

 

 

Приклад

 

Одній відомій пані донесли, що її єдиний син замордований, а вбивця випадково переховується у її власному палаці. І пані, пригадавши собі, як Марія простила катам смерть Свого Сина, постановила з любові до Пресвятої Діви простити вбивці Своєї дитини. І не лише простила, але навіть дала йому коня, гроші і одяг, щоб він міг заховатися від суду справедливості. Невдовзі об’явився їй син і сказав, що він спасенний за її шляхетний учинок. Пресвята Діва визволила його тут же з Чистилища. Якби не це, він мусив би довго терпіти, а тепер він вступає до Неба.

Молитва

 

 Царице Неба і землі, Мати Господа Всесвіту, о Маріє, вибрана з-поміж усіх людей, найтерпеливіша, наймилосердніша! Це правда, що багато людей Тебе не знає і не любить, але ж скільки у Небі ангелів і вибраних, які люблять Тебе і вічно славлять. І навіть на цій землі є багато щасливих душ, які огортають Тебе любов’ю і розкошують у Твоїй доброті! Дай, щоб і я Тебе любив, найулюбленіша моя Владичице, щоб і я старався завжди служити Тобі, славити Тебе, почитати і поширювати набоженство до Тебе. Ти поступала так, що Бог полюбив Тебе і – якщо так можна висловитись – Ти Своєю красою “звабила” Його з лона Предвічного Отця і спровадила на землю, щоб Він став людиною і Твоїм Сином. Чому ж і я, бідний, не мав би полюбити Тебе? Так довше не може бути, моя найсолодша Мати, і я хочу Тебе любити, і то любити сильно, і хочу чинити, що тільки в моїх силах, щоб Тебе так й інші любили. Прийми, о Маріє, це моє прагнення любити і допоможи його втілити. Знаю, що Бог милостивим оком поглядає на Твоїх почитателів, коли, крім Своєї слави, нічого так гаряче не прагне, як того, щоб Тебе всі шанували, славили і любили. Від Тебе, Владичице, сподіваюся всіх ласк; Ти виблагаєш для мене прощення всіх моїх гріхів і правдиву витривалість, Ти визволиш мене з Чистилища; Ти заведеш мене до Неба. Цього сподіваються від Тебе Твої почитателі, і не дивуйся, того теж сподіваюся і я – той, хто Тебе любить цілим серцем – після Бога понад усе інше.

Приклад

Францисканські хроніки оповідають, що якийсь брат Лев бачив одного разу в об’явленні дві драбини; одна була червона, друга біла. На верху червоної драбини стояв Господь Ісус, а на верху білої – Його Пресвята Мати. Бачив, як дехто з людей пробував піднятися по червоній драбині, але, ледве вибравшись на кілька сходинок, падав; та це їх не зупиняло, і вони пробували наново, але даремно. Тоді їм порадили, щоб скористалися білою драбиною. І вже ті спроби не були даремними, бо Пресвята Діва простягнула до них руки, і вони безпечно дісталися до Неба.

Молитва

О Царице Небесна, Мати святої любові, Ти найдостойніша любові, найбільше люблена Богом і водночас найгарячіше любиш Його. Дозволь, щоб я Тебе любив, я, найневдячніший і найнещасніший зі всіх грішників на землі. Та коли я побачив, що Ти вберегла мене від пекла і без жодних моїх заслуг обсипала мене стількома ласками, полюбив я Тебе. Хотів би, якщо це можливо, всім людям, які Тебе не знають, повідомити, на яку велику любов Ти заслуговуєш, щоб усі Тебе почитали і любили. Хотів би навіть умерти в любові до Тебе, оберігаючи Твою непорочність, Твоє достоїнство як Матері Бога, Твого Непорочного Зачаття, якщо треба було б віддати життя за ці Твої привілеї. Моя найулюбленіша Мати, прийми мої почуття і не допусти, аби Твій слуга, який Тебе так любить, колись міг стати ворогом, якого Ти так любиш. О, я нещасний! Відколи я жив у гріху, був ворогом Творця! І тоді, о Маріє, я Тебе так само не любив і про Твою любов не дбав. А тепер нічого так після Божої ласки не прагну, крім того, щоб Тебе любити і щоб Ти мене теж любила.

Тому не розпачаю, незважаючи на свої давні гріхи, бо знаю, найласкавіша і найулюбленіша Владичице, що Ти не забороняєш любити Себе навіть найстрашнішим грішникам, якщо і вони Тебе люблять. Ти також не дозволиш, аби хто-небудь перевершив Тебе в любові. О найулюбленіша Царице, я хочу дістатися до Неба, аби там Тебе любити. Там, біля Твоїх стіп, глибше пізнаю, яка Ти достойна любові і що Ти зробила, щоб мене спасти. Тому буду Тебе більше любити: вічно і не боячись, що можу колись перестати Тебе любити. О Маріє, гаряче вірю, що спасуся через Твоє посередництво. Молися за мене до Ісуса. Нічого іншого не прагну. Ти мусиш мене спасти, Ти – надія моя.

О Маріє, надіє моя,

Ти мусиш мене спасти!

 

 

Розділ 9

О ласкава, о милосердна

Приклад

У житії о. Антонія де Кореллі читаємо про такий випадок. Одна жінка мала грішні взаємини з двома молодиками. Коли один з них замордував другого із заздрості, вражена грішниця побігла на сповідь до о. Онуфрія, піяра. Оповіла сповідникові, що невдовзі після вбивства об’явився їй нещасний коханець, цілий чорний, закутий у ланці, огорнений полум’ям. У руках тримав меч. Підніс його догори, хотів ним її вбити. Тоді вона, тремтячи від жаху, заволала: “Чому ж хочеш мене замордувати? Що я тобі зробила?” Тут осуджений крикнув зі злістю: “О нечестива, ти питаєш, що мені зробила? Ти винна в тому, що я втратив Бога”. Бідна грішниця тоді стала кликати Пресвяту Матір. Тоді молодик, почувши ім’я Марії, зник.

Молитва

О Мати милосердя, Ти така милостива, так сильно прагнеш засвідчити Своє милосердя нам, нещасним, і завжди сповняєш наші просьби, тому я, найбідніший зі всіх людей, нині біжу благати в Тебе милості, аби Ти дала мені те, чого прагну. Інші просять Тебе про здоров’я, дочасні добра і маєтки; я, моя Владичице, приходжу Тебе просити те, чого Ти сама прагнеш для мене і що найбільше подобається Твоєму Серцю. Ти ж така смиренна, випроси і мені смирення і зневаги до терпінь. Ти пломеніла любов’ю до Бога, випроси і мені дар святої і чистої любові. Ти так гаряче любила ближнього, випроси і мені любов до всіх, зокрема до тих, котрі мені небажані. Ти була цілком поєднана з волею Божою, випроси і мені примирення із вироками Спасіння. Нарешті, о Ти, Найсвятіша з усіх створінь, зроби і мене святим.

Знаю, що Тобі не бракує любові; Ти все можеш і все хочеш для мене випросити, лише моє власне недбальство у взиванні Тебе або брак віри у Твоє заступництво можуть мене позбавити отримання Твоїх ласк. Але й цю віру і цю ревність у молитві до Тебе Ти однаково сама мусиш мені випросити. Про ці дві найвищі ласки прошу Тебе і цього з вірою від Тебе сподіваюся, Маріє, Мати моя, любове, життя, прибіжище, допомого й утіхо моя. Амінь.

 

 

Розділ 10

О солодка Діво Маріє

Приклад

Св. Каміл з Лелліса доручив своїм монахам заохочувати вмираючих до частого взивання імені Марії. Він сам за життя робив це дуже пильно, але з особливим почуттям вимовляв це святе ім’я в час смерті, і це розпалило ревну любов до Бога у всіх присутніх при ньому. З очима, зверненими на хрест, з руками, складеними на грудях, він спокійно віддав Богові свій дух. Останні його слова – імена Ісуса та Марії.

Молитва

О велика Мати Бога і моя Мати, Маріє, це правда, що я недостойний вимовляти Твоє ім’я. Але ж саме Ти, хто мене любить і прагне мого спасіння, дозволила мені, щоб Я взивав Тебе на допомогу, вимовляючи Твоє найсвятіше і найпотужніше ім’я, хоч мій людський язик нечистий. Твоє ім’я є милостинею тим, хто живе, і спасінням для умираючих.

О Мати найчистіша і найсолодша, вчини, щоб Твоє ім’я було подихом мого життя. Владичице, ніколи не барися з допомогою, коли я до Тебе взиваю. Перед кожною моєю спокусою, яка мені загрожує, у кожній моїй потребі не хочу занедбувати взивання Твого імені, а завжди буду повторювати: “Маріє, Маріє!” Сподіваюсь, що так робитиму в момент смерті, щоб потім у Небі навіки вихваляти Твоє святе ім’я: “О ласкава, о милосердна, о солодка Діво Маріє”.

О Маріє, найулюбленіша Маріє, яку силу, яку насолоду, яку віру, яку радість відчуває моя душа при вимовлянні Твого імені, при самій думці про Тебе! Дякую моєму Богові і Господеві, що дав Тобі для мого добра ім’я, таке солодке, таке миле, таке потужне.

Але не вистачить мені, о Владичице, тільки взивання Твого імені; я прагну чинити це з любов’ю; хочу, щоб любов нагадала мені, що я повинен постійно Тебе взивати, аби я міг заволати, як св. Анзельм: “О ім’я Матері Божої, ти ж – моя любов”.

Люба Мати моя, любий мій Ісусе, хай Ваші найсвятіші імена живуть як у моїм, так і в усіх людських серцях. Моя пам’ять стерла всі інші імена, я можу пригадувати і взивати тільки добрі улюблені Ваші святі імена.

О Ісусе, мій Відкупителю, і Мати моя, Маріє, коли надійде хвилина смерті і моя душа залишить цей світ, уділіть мені задля Ваших заслуг тієї ласки, щоб я повторював: “О Ісусе, о Маріє, люблю вас! Ісусе, Маріє, вам віддаю своє серце і душу”.

Закінчення

 

І ото, мій дорогий Читачу і Брате, люблячий нашу Матір Марію, прощаюся з тобою і ще раз заохочую: почитай і люби добру Владичицю, а також старайся згідно зі своїми можливостями запалити і в інших любов до Неї. І не переживай, а будь твердо переконаний, що коли перебуватимеш у правдивій набожності до Марії аж до смерті, напевне досягнеш спасіння. Закінчую, але не тому, що більше не маю що сказати на славу великій Цариці… Цього небагато, що я написав, проте, напевне вистачить, щоб збудити у твоєму серці любов до великого скарбу, яким є набоженство до Пресвятої Матері. Вона напевне відплатить тобі потужною опікою. Нехай сповниться моє прагнення, яке дало поштовх до написання цієї книжки, а саме: щоб ти спасся і освятився, ставши улюбленим дитям і ревним почитателем найулюбленішої Цариці. Якщо ця книжка не допоможе тобі в цьому, тоді, на милосердя Боже, поручи мені Марію і попроси Її про цю ласку, про яку я молюся для тебе, щоб ми колись побачились біля Її стіп разом з усіма Її дітьми.

Наприкінці звертаюся до Тебе, о Мати мого Господа і Мати моя Маріє. Прошу тебе, щоб Ти прийняла цю мою скромну працю і прагнення, щоб Тебе всі славили і любили. Знаєш, як сильно я прагнув завершити цю справу на Твою хвалу, поки не закінчив життя, а сподіваюся, що наступить це незабаром* . Тепер можу спокійно умерти, бо залишив на землі книжку, котра буде Тебе хвалити і славити так, як то я сам чинив, почавши з дня мого навернення, чим Тобі теж завдячую* *. О Непорочна Маріє! Поручаю Тобі всіх, хто Тебе любить, зокрема тих, котрі читатимуть цю книжку, а передовсім тих, котрі зроблять мені цю послугу і будуть поручати мене Тобі. Уділи їм, Владичице, ласки витривалості, зроби їх святими і припровадь нас усіх до Неба, щоб ми могли Тебе разом прославляти. О моя найсолодша Мати! Це правда, що я – бідний грішник. Тішуся, однак, тим, що Тебе люблю і сподіваюся великих справ від Тебе, а особливо того, що умру, люблячи Тебе. Коли в останній моїй годині сатана буде представляти мої гріхи, то мука Ісуса і Твоє заступництво додадуть мені сили. Завдяки цьому відійду з тієї бідної землі у стані Божої ласки і піду Тебе любити і дякувати Тобі, Мати моя, навіки-віків. Амінь. Того сподіваюся, і так хай станеться.

 

До Божої Матері

Наприкінці додаю кілька молитов не лише для побожних душ, а також, щоб показати, яку високу уяву мали святі про силу і милосердя Пресвятої Владичиці і яку велику віру покладали на Її заступництво.

 

 

Молитва св. Єфрема

 

(Молитва складена з різних праць св. Єфрема)

О Непорочна, Пречиста Діво Маріє, Мати Божа, Царице всесвіту, найкраща наша Владичице, піднесена над святими, Ти була єдиною надією патріархів, радістю святих душ. Через Тебе ми поєднані з Богом. Ти – єдина заступниця грішників, безпечний порт для розбитих кораблів. Ти – розрада світу, відкуплення в’язнів, допомога хворих, підкріплення сумних, розрада, спасіння цілого світу. О найдостойніша Царице, Мати Божа, накрий нас крилами милосердя, змилуйся над нами. Не маємо іншої надії, крім Тебе, Пречиста Діво. Ми віддалися і посвятилися Тобі на службу, тому називаємо себе Твоїми невільниками; отож не дозволь, щоб сатана забрав нас до пекла. О Непорочна Царице, ми під Твоєю опікою і тому до Тебе прибігаємо і благаємо Тебе: не допусти, щоб Твій Син, який загинув за наші гріхи, залишив нас на поживу сатані.

О повна ласки! Освяти мої помисли, розв’яжи мій язик, щоб я співав славу Тобі, а врешті – гідне Тебе Вітання Ангелів: “Вітаю Тебе, мире, радосте і втіхо цілого світу. Вітаю Тебе, о найвище диво, яке тільки бачив світ, раю розкішний, порте безпечний для тих, хто перебуває у небезпеці, джерело ласки, посереднице між Богом і людьми”.

 

 

Молитва св. Бернарда

 

О Царице світу, до Тебе підносимо свої очі. Обтяжені стількома гріхами, маємо стати перед нашим Суддею; хто його злагіднить? Нема нікого, хто б це зробив ліпше, ніж Ти, о Пресвята Діво, яка так Його любила і яку Він щиро любив. Нахили, о Мати милосердя, вухо Свого Серця і вислухай наші зітхання і просьби. Прибігаємо під Твою опіку; смири гнів Свого Сина і приверни нам Його ласку. Ти не нехтуєш жодним грішником, хоч би який він був опущений. Ти ним не гордуєш, якщо до Тебе молиться і скрушно благає Тебе бути посередницею. Своєю милостивою рукою рятуєш його від розпачу; додаєш йому розради і надії, кріпиш його й не опускаєш, поки не поєднається зі своїм Суддею.

Ти та благословенна Жінка, у якої Спаситель знайшов відпочинок і в якої склав усі незмірні скарби ласк. Тому цілий світ, моя пресвята Діво, почитає Твоє пречисте лоно як святиню Бога, у якій розпочалося спасіння світу. Так звершилося поєднання Бога з людиною. Ти – зачинений сад, о Мати Бога, до якого ніколи не пробралася рука грішника, аби там зірвати квіти. Ти – сад розкішний, у якому Бог вирощує всякі квіти, що прикрашають Церкву, між іншими – фіалки Твого смирення, лілії Твоєї чистоти, троянди Твоєї любові. З ким Тебе порівняємо, о Мати ласки і краси? Ти – рай Божий. З Тебе вийшов потік води живої, який зрошує цілу землю. Як багато добра Ти принесла світові, бо змогла направити на нас води Божої ласки.

Це про Тебе мовить Святий Дух: “Хто це, що наче рання зоря сходить, гарна, як місяць, ясна, мов сонце” (Пп. 6, 10). Ти прийшла на світ, о Маріє, як промениста зоря, випереджуючи світлом Своєї чистоти сонце справедливості. День, у який Ти з’явилася на світ, можна назвати днем спасіння, днем ласки. Ти гарна, мов місяць; як нема жодної іншої планети, подібної до сонця, так нема іншого створіння більш подібного до Бога. Місяць освітлює ніч світлом, отриманим від сонця, а Ти розсіюєш нашу темінь блиском Своїх чеснот, але Ти гарніша за місяць, бо на Тобі нема ні вади, ані тіні. Ти вибрана, мов сонце, як те Сонце Боже, що створило наше сонце. Воно вибране серед усіх людей, а Ти – вибрана серед усіх дів. О солодка, о велика, о пречиста Маріє, не можна вимовляти Твоє ім’я серцем і не запалюватися вогнем Твоєї любові, а Твої почитателі, як тільки згадають про Тебе, отримують розраду і ще більше Тебе люблять.

О Пресвята Діво, підтримай нас у слабостях. Хто ж ліпше від Тебе може заступитися за нас перед Ісусом? Ти ж так близько від Нього. Говори, Владичице, говори, бо Твій Син слухає Тебе, і Ти отримаєш від Нього все, що просиш.

 

 

Молитва св. Методія

 

Твоє ім’я, о Богородице, повне ласк і Божого благословення. Ти огорнула Неогорненого, годувала Того, хто все живить. Той, хто наповнює Небо і землю, і є Господом всесвіту, мав потребу в Тобі, бо Ти дала тіло, якого перед тим не мав. Радуйся, о Мати і слуго Бога. Тішся і радій, бо Твій боржник – Той, хто дає життя всім створінням; ми всі боржники Бога, а Бог – Твій боржник. Через це, о Пресвята Мати Бога, відзначаєшся більшою добротою і любов’ю, ніж усі інші святі, і можеш ближче приступити до Бога, ніж всі інші, бо Ти – Його Мати. Славимо Твою силу і визнаємо велич Твоєї доброти; благаємо Тебе, пам’ятай про нас і наші душі.

 

 

Молитва св. Йоана Дамаскина

 

Радуйся, о Маріє, Ти – надія християн; прийми просьби грішника, який Тебе щиро любить, особливо почитає і на Тебе покладає всі надії Свого спасіння. Від Тебе маю життя. Ти повернула мені ласку Свого Сина, Ти певний задаток мого спасіння. Благаю Тебе, визволь мене від тягаря моїх гріхів; розсій темінь моїх помислів, викинь з мого серця земні почуття, стримай спокуси, які напускають на мене мої вороги, і так провадь моїм життям, щоб я з Твоєю допомогою і під Твоїм заступництвом міг досягти вічного щастя в раю.

 

Молитва св. Андрія з Кріту

 

Поклоняюся Тобі, о повна ласки, Господь з Тобою. Вклоняюся Тобі, причино нашої радості; завдяки Тобі відкликано вирок нашого засуду і замінено на вирок благословення. Вклоняюся Тобі, святине слави Божої, святе пристанище Небесного Царя. Ти поєднала Бога з людьми. Вклоняюся Тобі, Мати нашої радості. Ти направду благословенна, бо з-поміж усіх жінок єдина визнана достойною, щоб стати Матір’ю Творця. Усі народи звуть тебе благословенною.

О Маріє, якщо на Тебе покладаю всі надії, буду спасенний; якщо Ти мною заопікуєшся, нічого не боятимуся, адже бути Твоїм почитателем – це мати зброю для спасіння. Бог дає її лише тим, кого хоче спасти.

О Мати милосердя, преблагай Свого Сина. Коли Ти жила на землі, Ти займала лише її дрібну частку, а тепер, коли Ти вивищена в Небі, цілий світ уважає Тебе троном ласки для всіх народів. Благаємо Тебе, Пресвята Діво, допоможи нам Своїми молитвами, які ми більше цінимо і любимо, ніж всі земні скарби. Твоє заступництво чинить так, що і при наших гріхах на нас ласкаво споглядає Бог; воно випрошує нам величезну щедрість ласк, прощення вини і силу для випробування себе у чеснотах. Твої молитви стримують ворогів, роблять даремними їхні задуми і приносять перемогу над їхньою силою.

Молитва св. Ільдефонса

 

Приходжу до Тебе, Богородице, і прошу Тебе, щоб Ти випросила мені прощення гріхів і очищення мого життя від усіх плям. Прошу Тебе про ласку милого поєднання з Твоїм Сином і з Тобою; з Твоїм Сином як моїм Богом і з Тобою як Матір’ю мого Бога.

 

 

Молитва св. Атаназія

 

Пресвята Діво, вислухай наші просьби і глянь на нас. Обдаруй нас дарами зі Своєї скарбниці і щедрості ласк, якими Ти наділена. Архангел уклоняється Тобі і називає повнотою ласки; усі народи звуть Тебе благословенною; усі небесні хори благословляють Тебе, а ми, земні мандрівники, взиваємо до Тебе: “Будь благословенна, повна ласки, Господь з Тобою; молися за нас, о Мати Божа, наша Владичице і наша Царице”.

 

 

Молитва Еадмера

 

О Пресвята Діво, Бог Тебе вивищив і так вчинив, що разом з Ним усе можеш. Через ті великі ласки просимо Тебе, о повна ласки, вчини, щоб ми стали учасниками Твоєї слави. О наймилостивіша Царице, нехай Тобі припадає до серця діло нашого спасіння, для якого Бог вирішив уступити до Твого лона. Якщо Ти заступишся за нас перед своїм Сином, Він тут же Тебе вислухає. Досить того, щоб Ти хотіла нашого спасіння, і ми спасемося. Бо хто ж насмілиться виставляти межі Твоєму милосердю? Якщо Ти не змилосердишся над нами, о Мати милосердя, то що ж з нами станеться, коли Твій Син стане на суд?

Допоможи нам, о наймилостивіша Владичице, незважаючи на множество наших гріхів. Розваж над тим і зваж, що Твій Син прибрав людське тіло не для того, щоб осудити грішників, а щоб їх спасти. Якщо б Ти стала Матір’ю Бога задля Своєї користі, можна було б сказати, що Ти не сильно переживаєш за те, чи будемо спасенні, чи засуджені; але Бог прибрав людське тіло і для Твого спасіння. Навіщо Тобі бути такою сильною і оточеною такою славою, якщо не допускаєш нас до участі у Своєму щасті? Допоможи нам і опікуйся нами; бачиш, що ми дуже потребуємо Твоєї допомоги. Поручаємо Тобі себе; вчини, щоб ми не були засуджені, а щоб почитали і вічно любили Твого Сина Ісуса Христа.

 

Молитва Миколая Монаха

 

Діво Пресвята і Мати Божа, допоможи тим, хто благає Тебе про опіку! Зглянься над нами! Чи, може, Ти забула про нас, бо так сильно поєднана з Богом? Напевне, ні! Знаєш добре небезпеки, в яких нас залишила, і наш нещасний стан; ні, не допусти, щоб таке велике милосердя, як Твоє, забуло про таку біду, як наша. Застосуй до нас Свою силу, бо Той, хто всемогутній, учинив Тебе всемогутньою на Небі і на землі. Для Тебе нема нічого неможливого, бо Ти можеш учинити, що навіть ті, хто в розпачі, матимуть надію на спасіння. Чим більше Ти сильна, тим більше мусиш бути милосердною.

Повернись до нас також з любов’ю. Знаю, Владичице, що Ти ласкава і любиш нас із сердечністю, до якої ніхто не може дорівнятися. Скільки разів Ти вгамовувала гнів нашого Судді, який мав намір нас карати! Усі скарби милосердя у Твоїх руках. Не переставай засвідчувати нам Свою доброту! Ти тільки шукаєш способи порятунку всіх нещасних і наповнення їх Своїм милосердям; здебільшого, це – Твоя заслуга, коли покутники отримують прощення через Твоє посередництво, а поєднані з Богом – Небо. Повернись до нас також для того, щоб ми могли дивитись на Тебе у Небі. Адже після споглядання Бога не можемо мати більше щастя понад те, як бачити Тебе, любити Тебе і бути під Твоєю опікою. О, вислухай нас, коли Твій Син хоче почитати Тебе так – ніколи в нічому Тобі не відмовляти.

 

 

Святий Альфонс Марія де Ліґуорі

 

ВЕЛИЧАННЯ Марії

 

 

Передмова

Святий Альфонс Марія де Ліґуорі (1696-1787) – Доктор Церкви, засновник Чину Отців Редемптористів, ревний почитатель Пречистої Діви Марії, народився в Неаполі (Італія), в родині шляхетній та заможній. Свій життєвий шлях молодий Альфонс розпочав як адвокат. Всі пророчили йому блискуче світське майбутнє, однак Господь Бог вибрав для юного Ліґуорі зовсім іншу дорогу і покликав його до служіння Йому та бідним і опущеним. Покинувши світ, родину, адвокатську практику, Альфонс Ліґуорі цілковито віддається Господу. 23 грудня 1724 року Альфонс отримав перші свячення. За Божим Провидінням св. Альфонс став засновником нового Чину Отців Редемптористів і з цілим жаром свого серця поринув у місії для бідних та духовно опущених людей.

Св. Альфонс Ліґуорі у духовному житті особливо ревно заохочував усіх вірних до почитання Ісуса у Пресвятій Євхаристії, Матінки Божої, до розважань про Страсті Христові... Святий Альфонс був не лише невтомним пастирем бідних та принижених суспільством душ, але й талановитим вченим-теологом.

Помер св. Альфонс Ліґуорі 1 серпня 1787року, залишивши для Церкви та вірних понад тисячу творів, посеред яких “Величання Марії” займає одне з перших місць.

У 1816 році Папа Пій VІІ проголосив Альфонса Блаженним, а Папа Ґриґорій ХІV канонізував його в 1839 році. Папа Пій ІХ надав йому титул Доктора Церкви 1871-го року. Папа Пій ХІІ всередині минулого століття оголосив св. Альфонса патроном сповідників і моралістів.

 

ЗМІСТ

Роздуми над молитвою “Радуйся, Царице”

Прохання автора до Ісуса і Марії ......................................................................................... 3

ВСТУП ..........................................................................................................................................................4

Розділ І Радуйся, Царице, Мати милосердя

1. Яку велику віру ми повинні покладати на Марію як Царицю милосердя ..................5

2. Ми повинні більше уповати на Марію, бо Вона наша Мати ..........................................7

3. Сила любові Марії до нас ...................................................................................................... 9

4. Марія – також Мати розкаяних грішників ....................................................................... 13

Розділ 2 Життя. Насолода

1. Марія – наше життя, бо випрошує нам прощення гріхів ............................................... 16

2. Марія ще й тому наше життя, що випрошує нам ласки витривалості ........................ 18

3. “Насолодо” – Марія осолоджує смерть Своїм почитателям .......................................... 20

Розділ 3Надіє наша, радуйся

1. Марія – надія всіх людей ....................................................................................................... 22

2. Марія – надія грішників ....................................................................................................... 25

Розділ 4 До Тебе взиваємо ми, вигнані сини Євині

1. Готовність Марії нести допомогу Своїм почитателям .................................................... 27

2. Сила Марії у захисті Своїх почитателів від напастей сатани ....................................... 30

Розділ 5 До Тебе зітхаємо, стогнучиі плачучи на тій долині сліз

1. Про потребу посередництва Марії для нашого спасіння ................................................ 33

2. Про необхідність посередництва Марії для нашого спасіння (продовження) ............ 37

Розділ 6 А тому, Заступнице наша…

1. Марія Своїм заступництвом може випросити спасіння всім людям ........................... 40

2. Марія як милосердна Посередниця захищає навіть найнещасніших ......................... 43

3. Марія єднає грішників з Богом ........................................................................................... 45

Розділ 7 Свої милосердні очі зверни на нас

1. Марія поглядає на нас із милосердям, щоб полегшити наші терпіння ........................ 48

Розділ 8 Ісуса, благословенний плід лона Твого, нам після вигнання покажи

1. Марія захищає Своїх почитателів від пекла ...................................................................... 51

2. Марія допомагає Свої почитателям у Чистилищі ............................................................ 54

3. Марія запроваджує Своїх слуг до Неба ............................................................................... 56

Розділ 9 О ласкава, о милосердна

1. Які великі доброта і милосердя Марії .................................................................................. 58

Розділ 10 О солодка Діво Маріє

1. Насолода від імені Марії у житті і в час смерті .................................................................. 61

Закінчення ......................................................................................................................... 64

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: