Співвідношення СПО з іншими дисциплінами.

Предметом навчальної дисципліни є: 1) структурний устрій судових та правоохоронних органів у їх сукупності і кожного з них окремо; 2) організація системи судових та правоохоронних органів щодо забезпечення виконання поставлених завдань та

 цілей органу; 3) діяльність судових та правоохоронних органів в аспекті реалізації покладених на них функцій. Під системою будь-якої науки чи навчальної дисципліни розуміють взаємопов’язане розташування її розділів, які залежать від складових частин предмета конкретної науки чи навчальної дисципліни. Система навчального курсу також визначається його змістом, що викладається у певній послідовності, забезпечуючи поетапне та зрозуміле викладення цієї юридичної дисципліни.

Співвідношення:

функціональні принципи судової влади вивчаються в курсах процесуального права, функції та повноваження Конституційного Суду України - у навчальному курсі з конституційного права, повноваження міліції - у курсі адміністративного права тощо. Так, «Основи прокурорської

діяльності», «Організація роботи прокуратури» - предмети, що дають знання про зміст, форму і методи здійснення всіх напрямів діяльності прокуратури; «Судове право», «Організація роботи суду» - предмети, що дають знання щодо особливостей реалізації правовідносин у сфері к

омпетенції судової влади.Дисципліна, що розглядається, тісно стикається з цивільним процесом і арбітражним процесом. У курсі цивільного процесу переважно вивчається діяльність суду по

розгляду цивільних справ, а в курсі арбітражного процесу — порядок розгляду спорів в арбітражних судах.

Дуже тісно організація судових та правоохоронних органів пов'язана з кримінальним процесом, основне призначення якого — глибокий аналіз змісту діяльності всіх правоохоронних органів, що здійснюють провадження по справах про злочини.

 

5.Загальна характеристика та класифікація правових актів про СПО

Оскільки предмет цієї дисципліни є комплексним, пізнання основ організації судової влади та правоохоронних органів потребує вивчення значної кількості нормативно-правових актів. Усі нормативно-правові акти залежно від їх змісту (предмета) можна поділити на групи. Це: 1) акти загального характеру;

2) нормативні акти щодо організації й функціонування органів:

 а) судової влади і суддів; б) юстиції і установ, що здійснюють виконання судових рішень; в) прокуратури; г) досудового розслідування злочинів; д) з наданим правової допомоги;

е) нотаріату.

6. Класифікація правових актів про судові та правоохоронні ограни за їх змістом

повний зміст зазначених нормативно-правових актів. До її предмета належать положення, що стосуються кола органів, які виявляють і розслідують злочини, їх структури, основних повноважень, взаємодії між собою та іншими державними й недержавними органами. Законодавство про організацію правової допомоги. Право кожного на правову допомогу передбачено Конституцією України. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 5 липня 2012 р. містить завдання, принципи й організаційні форми діяльності адвокатури, види й гарантії адвокатської діяльності, основи правового статусу адвоката, підстави й порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Важливу роль у забезпеченні права на правову допомогу відіграє Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні 2006 р., більшість положень якої реалізовано в ухваленому нещодавно Законі України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р., що вперше визначив механізм надання правової допомоги громадянам, які не в змозі оплатити послуги кваліфікованого фахово- Г0 юриста, і створив передумови для розвитку мережі установ, що Надаватимуть відповідні послуги громадянам. Законодавство про нотаріат. Центральне місце серед нормативно-правових актів, які регулюють діяльність нотаріату, займає Закон УКРАЇНИ «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. Питання організацій діяльності цього органу в Україні визначаються також указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України,інструкціями й наказами Міністерства юстиції України

7. Класифікація правових актів про судові та правоохоронні ограни за Юридичною силою

Акти загального характеру. Конституція України.

Для дисципліни першочергове значення мають положення розділів: II - «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»; VII – «Прокуратура»; VIII - «Правосуддя»; XII - «Конституційний СудУкраїни» Основного Закону.

Міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 9 Конституції України такі чинні міжнародні договори є частиною національного законодавства. Найважливішими з них є: - Загальна декларація прав людини, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.; - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня

 1966 р.; - Конвенція про захист прав людини основоположних свобод від 4 листопада 1950 р.;- Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів обходження або покарання; Основні принципи незалежності суддів, схвалені резолюцією Генеральної

 Асамблеї ООН 13 грудня 1985 р., та ін.

Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК) регламентує:

 а) процедуру досудового розслідування злочинів; б) повно­ важенняпрокурора з кримінального переслідування злочинів; в) принципи судочинства; г) процедуру розгляду справ у всіх судових інстанціях; д) порядок оскарження

 рішень суду та ін.

КПК 2012 р. наводить 22 загальні засади кримінального судочинства, яким повинні відповідати зміст і форма кримінального провадження, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до

людської гідності, забезпечення права на свободу й особисту недоторканність, недоторканність житла чи іншого володіння особи, таємниця спілкування, невтручання у приватне життя, недоторканність права власності, презумпція невинності й забезпечення доведеності вини, свобода від самовикриття і

 право не свідчити проти близьких родичів і членів сім’ї, заборона двічі притягати до кримінальної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя й обов’язковість судових рішень, змагальність сторін і свобода на подання

 ними до суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості,безпосередність дослідження показань, речей і документів, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи без­ діяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, публічність, диспозитивність, гласність і

 відкритість судового провадження і його повне фіксування технічними засобами, розумність строків, мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Законодавство про судову владу і статус суддів. До них належатьзакони України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.; «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.; «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 р.; «Про Вищу раду юстиції» від15 січня 1998 р.; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів

 України щодо недопущення зловживань правом на оскарження»від 13 травня 2010 р. «Про гарантії держави щодо виконання судовихрішень» від 5 червня 2012 р. «Про виконання рішень та застосування

 практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р.; «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. та ін.

Акти програмного характеру, які закладають підвалини для реформування органів юстиції. До них належать: Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 р.,

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: