Стаття 14. Обов'язковість судових рішень

1.Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. 2. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. 3. Невиконання судових рішень тягне за собоювідповідальність, встановлену законом.Судоверішення, яким закінчується розгляд справи, є найважливішим актом судової влади. Вонопостановляється іменем України незалежно від того, до якого рівня судової системи абоюрисдикції належить суд і в якому складі суддів (одноособово чи колегіально) розглянуто справу.Принцип обов’язковості судових рішень, що набрали законної сили, надає їм властивості законупо справі, у якій вони постановлені. Тому вони обов’язкові для виконання на території Українивсіма фізичними і юридичними особами, яких ці рішення стосуються.За невиконання судовогорішення може настати кримі­нальна, адміністративна або дисциплінарна відповідальність.Обов’язкове і точне виконання судових рішень дер­жавними і недержавними організаціями,установами, підприємствами, службовими особами і громадянами забез­пе­чується системоюдержавних органів, на які покладено виконання судових рішень у цивільних, господарських,адміністративних, кримінальних справах, справах про адміністративні правопорушення (органи Державної виконавчої служби України,Державного департаментуУкраїни з питань виконання покарань та ін.).Обов’язковий характер судового рішення,постановленого іменем держави, підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню в Україні режиму законності

 

 

Принцип незалежності і недоторканості судів ,

Їх підкорення лише закону.

При здійсненні правосуддя судді незалежні, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні (ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій України»). Вони вирішують цивільні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них. Отже, зміст цього принципу розкривається в поєднанні двох правил – незалежності суддів та підкоренні їх тільки законові. Незалежність суддів полягає в тому, що ніякі державні органи, політичні партії, громадські організацій посадові особи не мають права впливати на них, вказувати судові, як необхідно вирішити конкретну справу, розв'язати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вони незалежні від осіб, які беруть участь у справі.

 Недоторканність суддів полягає в тому, що носій судової влади не може бути:

— без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом;

— притягнений до відповідальності й покараний за прийняття судовог рішення або інші дії, пов’язані зі здійсненням своїх посадових функцій. Це можемати місце, лише коли встановлено його вину в зловживанні своєю владою або вчиненні іншого злочину у сфері службової діяльності;

— затриманий за підозрою у вчиненні злочину, приведений чи примусово доставлений у будь­який державний орган у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. У разі затримання судді за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, стягнення за яке накладається в судовому порядку, він має бути негайно звільнений після з’ясування його особи.

Гарантії недоторканності поширюються на житло, службове приміщення судді, його особистий і службовий транспорт, телефонні розмови, кореспонденцію, речі й документи.

Принцип змагальності та диспозитивності сторін.

Рівність усіх учасників судового процесу перед

Законом і судом.

Змагальність — це така побудова процесу, за якоїзаінтересовані сторони, сторони обвинувачення та захисту мають рівні можливості для відшукання істини та відстоювання своїх тверджень або

оспорювання тверджень іншої сторони; функції обвинувачення і захисту відокремлені від правосуддя і розслідування; обвинувачений може здійснювати свій захист як самостійно, маючи всі права щодо дослідження доказів, так і допомогою захисника; сторони мають рівні процесуальні можливості брати участь у судовому слідстві; кожна зі сторін має можливість захищати свої права, свободи та законні інтереси в процесі судових дебатів, де обмеження в обґрунтуванні своєї юридичної позиції не допускаються; суд має всебічно проаналізувати доводи кожної зі сторін; правосудця здійснюється судом з додержанням принципу рівності сторін, гласності та інших засад судочинства. Сторони в судовому процесі, а саме сторона обвинувачення (прокурор, потерпілий, цивільний позивач та їхні представники) і сторона захисту (підсудний, захисник і законний представник, Цивільний відповідач і його представник), користуються рівними правами щодо заявлення відводів і клопотань, подання доказів, участі в їх дослідженні та доведенні їх переконливості, виступів у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду. Змагальність передбачає відокремлення обвинувачення від суду, незалежність суддів та процесуальну самостійність слідчого,процесуальну рівність сторін,незаінтересованість суду в результатах справи.

Диспозитивність — принцип судочинства, згідно з яким сторони в процесі вільно розпоряджаються своїми матеріальними процесуальними правами: представляти чи непредставляти доказ, давати показання чи відмовитисьвід давання показань, заявляти клопотання чи ні, подавати скаргу чи не подавати тощо, включаючи право на примирення сторін у визначених законом випадках. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом полягає в тому, що відповідно до Конституції України всі люди є вільними та рівними у своїй гідності та правах (ч. 1 ст. 21). Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч. 2 ст. 24 Конституції України).

24. Принцип забезпечення обвинуваченому,підозрюваному підсудному права на захист .

Відповідно до кримінально­процесуального законодав­­ства підозрюваний, обвинуваченийпідсудний мають право на захист. Цей принципозначає, що на слідчого, прокурора, особу, яка провадить дізнання, покладено обов’язок сприяти реалізації права обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) на захист.Забезпечення права на захист є важливою гарантією об’єктивного розгляду справи й запобігання притягнення до кримінальної відповідальності невинних.

У змісті цього принципу можна виділити окремі аспекти. По­перше,закон передбачає значний обсяг прав, що дозволяють обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) за його бажаннямсамостійно захищатися від висунутого обвинувачення. Обвинувачений (підозрюваний, підсудний) має право: 1) знати, у чому він обвинувачується; 2) давати пояснення по суті висунутого обвинувачення або відмовитисявід дачі свідчень та відповідей на запитання; 3) надавати докази; 4) заявляти клопотання; 5) мати захисника й побачення з ним наодинці до першого допиту; 6)знайомитися з усіма матеріалами справи; 7) заявляти відводи;

8) подавати скарги на дії й рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду; 9) підсудний має право на останнє слово. По­друге, на органи, які висунули обвинувачення, покладається обов’язок: 1) до першого допиту обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) пояснити йому право мати захисника; 2) надати можливість обвинуваченому (підозрюваному,

підсудному) захищатися встановленими законом способами; 3) особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані забезпечити охорону особистих і майнових прав обвинуваченого (підозрюваного, підсудного). Таким чином, принцип забезпечення обвинуваченому (підозрюваному, підсудному) права на захист значною міроюспирається на обов’язок посадових осіб сприяти реалізації цих прав.

По­третє, свої права обвинувачений (підозрюваний, підсудний) може реалізувати через запрошення випадках, коли за законом його участь є обов’язковою).Закон містить норму, яку також можна трактувати як реалізацію принципу забезпеченняобвинуваченому (підозрюваному, підсудному) права на захист, а саме: прокурор, слідчий та особа,

 яка провадить дізнання, повинні використати всі передбачені закономзаходи для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи, виявити обставини, що не тільки викривають, а й виправдовують обвинуваченого, не тільки обтяжують, а й пом’якшують його відповідальність.

 

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: