Визначення та структура грошового ринку

Грошовий ринок ─ це особливий сектор ринку, на якому здійснюються купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція і ціна на цей товар.

Грошовий ринок ─ це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб’єктів економіки.

Продаж грошей виступає у формі передачі грошей їх власниками своїм контрагентам у тимчасове користування в обмін на фінансові інструменти, які надають їм можливість зберегти право власності на ці гроші, відновити право розпорядження ними та одержати процентний дохід.

Купівля грошей є формою одержання суб’єктами ринку у своє розпорядження певної суми грошей в обмін на фінансові інструменти.

Фінансові інструменти ─ це зобов’язання покупців перед продавцями грошей:

1) неборгові: зобов’язання з надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, завдяки чому за продавцем грошей зберігається не тільки право власності на них, а й певною мірою право розпорядження ними (акції, деривативні інструменти, страхові угоди тощо).          

2) боргові: зобов’язання, за якими покупець грошей має повернути продавцеві одержану від нього суму і сплатити за неї дохід:

─ депозитні зобов’язання, за якими продавці передають гроші у повне розпорядження покупцям за умови їх повернення і сплати процентного доходу (поточні та строкові рахунки (депозити), депозитні та ощадні сертифікати, трастові вклади тощо);

─ позичкові зобов’язання, за якими продавці, передаючи гроші покупцям, вносять певні обмеження в право розпоряджатися цими грошима (кредитні угоди, облігації, векселі, бонди, бони тощо).

Особливості грошового ринку:

- купівля-продаж грошей відбувається лише за наявності вільних ресурсів у одних суб’єктів ринку та необхідності у їх використанні іншими;

- передача грошей від власника до їх отримувача відбувається за допомогою фінансових інструментів;

- внаслідок купівлі-продажу грошей їх продавець не втрачає право власності на продану суму грошей і добровільно передає право розпоряджатися нею покупцеві на заздалегідь визначених умовах;

- у момент продажу грошей продавець не отримує еквівалента, а покупець ─ відповідного реального права власності, оскільки розпоряджається купленими грошима тимчасово;

- метою купівлі-продажу грошей є отримання додаткового доходу продавцем ─ проценту, покупцем ─ прибутку.

Інституційні зв’язки грошового ринку (інституція, інститут ─ узагальнено ─ суб’єкт грошового ринку):

1) Пряме фінансування (фінансування без посередників) ─ переміщення грошей по каналах ринку безпосередньо від їх власника до того, хто їх потребує для реального використання:

- капітальне фінансування ─ купівля підприємством грошей в обмін на право участі у його власності (через акції);

- запозичення ─ купівля підприємством грошей в обмін на зобов’язання повернути їх у встановлений строк з виплатою процентів (через облігації).

2) Опосередковане фінансування ─ рух коштів від кредитора до позичальника по каналах ринку через фінансових посередників. Фінансові посередники ─ особливі підприємства, які акумулюють кошти на грошовому ринку і передають їх позичальникам на комерційних засадах.

Структуризація складових грошового ринку (див. рис. 4.1):

- за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку (ринок грошей; ринок капіталів);

- за інституційними ознаками грошових потоків (фондовий ри­нок; ринок банківських послуг; ринок послуг небанківських фі­нансово-кредитних установ - НФКУ);

- за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців (ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок).

 

 

Рис. 4.1 ─ Структуризація грошового ринку

 

Ринок грошей ─ це сегмент грошового ринку, на якому купують короткострокові грошові кошти (до 1 року).

Класичними операціями на ринку грошей є:

- короткострокові депозитні та кредитні угоди;

- міжбанківське кредитування;

- облік комерційних векселів;

- операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов’язаннями тощо.

Ринок капіталів ─ це сегмент грошового ринку, на якому купують середньо- та довгострокові грошові кошти (більше 1 року).

Класичними операціями на ринку капіталів є:

- операції з фондовими інструментами (акціями та облігаціями);

- середньо- та довгострокові депозитні та кредитні угоди;

- операції небанківських фі­нансово-кредитних установ (НФКУ) тощо.

Ринок банківських кредитів здійснює акумуляцію вільних грошових коштів та надання їх у кредит на умовах зворотності, строковості та платності. Інституційними органами є комерційні банки.

Ринок послуг небанківських фі­ нансово-кредитних установ (НФКУ) здійснює акумуляцію заощаджень і розміщення їх у доходні активи. Інституційними органами є:

- страхові компанії;

- пенсійні фонди;

- інвестиційні фонди;

- фінансові компанії тощо.

Фондовий ринок здійснює переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться у рух за допомогою фондових цінностей. Інституційними органами є фондові біржі.

Ринок позичкових зобов’язань охоплює відносини банків з їх клієнтами щодо формування і розміщення кредитних ресурсів.

Валютний ринок охоплює відносини між економічними суб’єктами з приводу купівлі-продажу валюти на основі попиту та пропозиції.

Ринок цінних паперів охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними документами (цінними паперами), що можуть продаватися, купуватися, погашатися.

Структуризація грошового ринку за функціональними ознаками:

- міжбанківський ринок забезпечує проведення банківських операцій щодо розміщення тимчасово вільних грошових ресурсів у формі міжбанківських депозитів та кредитів. Для банківських установ міжбанківський ринок є основною формою балансування платіжного обороту і підтримка поточної ліквідності, управління процентними ставками і банківськими ризиками та джерелом отримання додаткових прибутків.

- відкритий ринок забезпечує купівлю-продаж цінних паперів (короткострокових зобов’язань держави) ЦБ. Продаючи частину свого портфеля цінних паперів безпосередньо комерційному банку чи посередникам ринку, а через них ─ населенню та фірмам, ЦБ зменшують обсяги їх вільних резервів і кредитний потенціал. І навпаки, якщо ЦБ купують цінні папери у КБ, фірм та населення, то розмір вільних резервів та кредитний потенціал КБ зростатиме. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найбільш гнучким інструментом грошово-кредитної політики ЦБ.

Попит на гроші

Попит на гроші - це запас грошей, який прагнуть мати у своєму роз­порядженні економічні суб’єкти на певний момент.

Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, яким володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) у ліквідній формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом, який назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Мотиви та види попиту на гроші:

- трансакційний мотив ─ створення запасу купівельних і платіж­них засобів, достатнього для задоволення поточних потреб еко­номічних суб’єктів у товарах та послугах (попит на поточний запас платіжних засобів);

- спекулятивний мотив ─ накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід у ви­гляді процента

Механізм грошового ринку має істотні відмінності від механізму звичайного товарного ринку: продаж грошей виступає у формі надання позичок чи купівлі особливих фінансових інструментів; купівля грошей ─ у формі одержання позичок чи продажу таких фінансових інструментів; попит на гроші ─ у формі бажання економічних суб’єктів мати у своєму розпорядженні певну масу грошей на визначену дату; пропозиція грошей ─ у формі запасу грошей, який економічні суб'єкти готові передати у тимчасове користування; ціна грошей ─ у формі процента.

-  (попит на постійний запас грошей як форми багатства і додаткового джерела доходів для їх власника);

- мотив завбачливості ─ попит на тривалий запас грошей для здійс­нення майбутніх платежів та отримання доходів у майбутньому.

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: