Поняття корупції та корупційних дій

Як свідчать окремі енциклопедичні словники, слово «корупція» походить від латинського «соrruptio», що означає «псування», «розбещення», тобто може розумітися як розбещення окремих посадових осіб державного апарату, як соціальна корозія, що роз’їдає державну владу і суспільство в цілому.

Слід зазначити, що як серед українських вчених-правознавців, так і серед практиків не існує чіткого визначення поняття корупції. Основні підходи до розуміння корупції можна звести до наступного [6]:

- корупція розуміється як підкуп-продажність державних службовців;

- корупція розглядається як зловживання владою або посадовим становищем, здійснене з певних особистих інтересів;

- корупцію розуміють як використання посадових повноважень, статусу посади, а також її авторитету для задоволення особистого інтересу або інтересів третіх осіб;

- корупція розглядається як елемент (ознака) організованої злочинності.

Нормативно-правові акти України також не дають єдиного визначення поняття корупції [6].

Так, згідно Закону України «Про боротьбу з корупцією»: «під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, направлена на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг» [1].

Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» містить таке визначення:   «Корупція – використання особою (суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення) наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі (суб’єкту відповідальності за корупційні правопорушення) або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей» [2]. 

Інше визначення корупції дається в Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр.: «У правовому відношенні корупція – це сукупність різних за характером і ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних дій, інших правопорушень (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов’язаних зі здійсненням цих дій» [6].

Аналіз міжнародно-правових документів також свідчить про існування різних підходів розуміння корупції. Так, у Резолюції «Практичні заходи боротьби з корупцією», розповсюдженій на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинності (Гавана, 1990 р.), корупція визначається як «порушення етичного (морального), дисциплінарного, адміністративного, кримінального характеру, що проявилися в протизаконному використанні свого службового становища суб’єктом корупційної діяльності». Інший документ ООН (Довідковий документ про міжнародну боротьбу з корупцією) формулює поняття корупції як «зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях» [6].

Таким чином, корупція – це складне соціальне явище, що негативно впливає на всі аспекти політичного і соціально-економічного розвитку суспільства і держави. Воно полягає як у протиправних діях (бездіяльності), так і неетичних (аморальних) вчинках.

Сутність корупції полягає у тому, що вона має [9]:

- соціальну обумовленість;

- свою «ціну», що платить суспільство за її існування;

- негативний вплив на всі сфери суспільного життя;

- транснаціональний характер;

- економічні, політичні, правові, психологічні та моральні аспекти;

- здатність постійно пристосовуватися до нових реалій життя.

У кримінологічному аспекті корупція характеризується низкою ключових ознак [9]:

- вона можлива лише у сфері діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;

- її суб'єктом може бути тільки особа, наділена владою чи посадовими повноваженнями;

- корупційні відносини виникають внаслідок зловживання особою, наділеною владою чи посадовими повноваженнями, своїми повноваженнями. Тут вони виступають предметом торгу, в результаті якого суб'єкт одержує певні блага як матеріального, так і нематеріального характеру;

- корупцію складають лише такі діяння, які вчинені особою, наділеною владою чи посадовими повноваженнями, з метою задоволення корисливих власних або інтересів інших осіб. Неправомірність або й неетичність діянь посадової особи та їх спрямованість на задоволення корисливих інтересів по суті визначають, які саме діяння відносяться до категорії корупційних.

Розрізняють два основні види корупції – епізодичну і систематичну. Для кожного з видів характерна типова група ознак, що дає можливість визначити рівень корупції у конкретній державі (див. табл. 1) [3, с. 11].

Епізодична корупція характерна для більшості країн світу. Однак аналіз поданих ознак корупції дає усі підстави стверджувати, що в Україні корупція набула не епізодичного, а системного характеру. У нас вона нагадує замкнуте коло, розірвати яке можна шляхом послідовного вчинення певних дій, спрямованих одночасно на запобігання та подолання корупції у різних напрямах, зокрема і шляхом формування відповідної законодавчої бази та створення системи органів із боротьби з корупцією [3, с. 12].

Таблиця 1

Види корупції [3, с. 11-12]

Вид корупції	Основні ознаки
Епізодична	- залучена невелика кількість публічних службовців; - публічні службовці ухвалюють рішення, здебільшого, відповідно до стандартів професійних етичних вимог; - механізм контролю та подолання корупції залишається дієвим протягом тривалого часу; - переважна частина населення держави сприймає корупцію як негативне явище, що підриває верховенство права.
Системна	- до корупції залучена більша частина публічних службовців; - відсутність належних стандартів професійної етики публічних службовців, за якими вони мають ухвалювати рішення ; - механізми контролю подолання корупції є переважно недієвими; - більшість громадян вважає корупцію «нормальним явищем» або ж «явищем, якого неможливо уникнути».

 

Корупційними діяннями є [1]:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

Відомий дослідник корупції В. Рейсман розглядає такі види корупційних діянь (див. рис. 1) [4]:

- ділові корупційні діяння забезпечують своєчасне або прискорене виконання чиновником своїх прямих посадових (службових) обов’язків;

- гальмові сприяють тому, що посадова особа (державний службовець) не виконує вимог, які входять в коло його посадових (службових) обов’язків;

- прямий підкуп – це купівля суб’єктами підприємницької діяльності не окремої послуги, а самої посадової особи, політичного або громадського діяча, тобто його благонадійності не для одноразового виконання рішень, а для постійної підтримки дій, захисту інтересів на всіх рівнях.

 

 

Рис. 1. Види корупційних діянь

Корупція стала універсальною проблемою, яка впливає на всі сфери суспільного життя, а найбільше вражає сферу взаємовідносин громадян з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, з якими найчастіше стикаються громадяни при реалізації своїх конституційних прав. Найбільшу загрозу становить сприйняття громадянами «корупції» як «спрощеної форми» отримання громадянами адміністративних послуг. Таке явище за останні роки в Україні набуло великого поширення, і населення держави стало заручником корупції [3, с. 8].

 

 

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться: