Основні етапи формування трудового законодавства України. Статут про промислову працю.

Метод правового регулювання трудових відносин у роботах науковців. Особливий галузевий режим правового регулювання трудових відносин: поняття та структура.

Міжнародні акти в системі джерел трудового права: проблеми реалізації в Україні.

Серед джерел трудового права важлива роль відводиться міжнародним актам. Особливе місце в системі джерел трудового права посідає акти Міжнародної організації праці (МОП).Сутність прийнятих конвенцій у сфері трудового права полягає у тому, щоб створити для держави,що їх ратифікували,зобов’язання по внесенню зімн до національного законодавства. На відміну від конвенцій, акти МОП мають рекомендаційний характер і не покладають на держави ніяких зобов`язань.

Див.стаття Четковского.

Основні етапи формування трудового законодавства України. Статут про промислову працю.

1.1. Становлення та сучасний стан трудового права України

 

Своїм виникненням трудове право завдячує бурхливому розвитку промислового виробництва у XIX ст., що ґрунтувалося на використанні найманої робочої сили. Формувався ринок праці, система відносин пов'язаних із використанням юридично вільних, але економічно залежних працівників, які не мали нічого окрім вільних "робочих рук". Значне збільшення кількості працюючих на промислових підприємствах (мануфактурах, фабриках, заводах, копальнях), жорстока, нелюдська експлуатація їх праці, призводили до протестів і виступів робітників, а подекуди й до прямих зіткнень з представниками власників та держави. Все це й стало передумовою для прийняття ряду законодавчих актів, які хоча б деякою мірою обмежували свавілля господарів та зменшували соціальну напругу у суспільстві. Першими актами трудового права, що були прийняті в Російській Імперії, були Положення від 24 травня 1835 р. про відносини між господарями фабричних закладів і робочими людьми, що вступають до них за наймом і Положення від 7 серпня 1845 р. про заборону фабрикантам призначати в нічні роботи малолітніх до 12-річного віку.

3 моменту свого виникнення і до сьогодні трудове право України пройшло складний шлях формування, який характеризувався різними історичними віхами. Від визнання трудового права головною ланкою ідеологічної боротьби з протилежною соціально-економічною формацією (радянський період) і до занепаду та майже фактичної втрати соціальної цінності (поча ток i середина 90-х років XX ст.). Кожен із етапів історичного розвитку трудового права спонукає вчених до глибокого аналізу його значення для працівників, розвитку суспільства, держави, формування новітнього трудового законодавства. Детальніше з історією трудового права можна познайомитися у книзі видатного радянського і російського вченого, фахівця з проблем міжнародного і порівняльного трудового права І.Я. Кисельова "Трудовое право России. Историко-правовое исследование".

Сучасний етап розвитку трудового права України характери­зується певною нестабільністю та протиріччями між економічною доцільністю виробництва, інтересами роботодавців з їх бажанням отримати максимальний результат за мінімуму витрат і соціальними потребами працюючих та їх бажанням мати максимум правових гарантій. Активне стимулювання "авто­номної праці", здійснюваної в різних юридичних, організаційних формах, складає офіційну політику усіх владних структур України. Найважливіший вияв "маргіналізації" ринку праці — збільшення чисельності й частки у працюючому населенні найманих працівників, трудові відносини яких мають специфічний, нетиповий характер: тимчасові працівники, особи, які працюють на умовах неповного робочого часу, або вдома. Спостерігається формування і розростання "чорного ринку праці", що значною мірою є реакцією бізнесу на сучасний стан трудового і соціального законодавства, яке суттєво обмежує експлуатацію працівників підприємцями. Показовим прикладом цього є становище працівників в Україні, де підприємець вважає себе господарем усього, у тому числі й працівників. Більше того, він вважає себе вільним і від трудового законодавства. На цю проблему звертають увагу як вітчизняні, так і західні юристи. Якщо такі тенденції знайдуть подальший розвиток, то результа­том цього буде зниження захисного характеру трудового законо­давства і порушення балансу трудових відносин, а, як наслідок, і стабільності держави.

Виданий в 1913 році Статут про промислову працю (далі – Статут) [11]був, по суті, першим кодифікованим джерелом трудового права у нашій державі. Цей Статут імперативно закріплював певне коло прав й обов'язків сторін договору про особистий найм – так тоді іменувався трудовий договір(ст.ст.42-54, 56-57 та ін.); передбачав певну відповідальність за порушення встановлених обов'язків (ст.ст.541-545 та ін.); гарантії судового захисту права працівника на винагороду за працю (ст.55); докладно регламентував контрольно-наглядову діяльність державних органів, що було гарантією забезпечення передбачених у Статуті прав сторін договору про особистий найм (ст.ст.1-41 та ін.); установлював вік, з якого було можливе приймання на роботу – 15 років (ст.64); передбачав особливості застосування праці неповнолітніх – у віці від 15 до 17 років й жінок (ст.ст.64-71 та ін.) тощо. Таким чином, можна зробити висновок, що у Статуті трудоправовой статус учасників суспільних відносин по застосуванню найманої праці (працівників, роботодавців, контрольно-наглядових органів держави) одержав легальне визнання й був наповнений певним змістом, який відповідав потребам свого часу. Статут не виключав можливості договірного визначення умов праці,разом з тим, приписання, що встановлюють права та обов'язки сторін договору про особистий найм носили імперативний характер й не підлягали скасуванню за згодою сторін.

http://www.hist.msu.ru/Labour/Law/ustav.htm Текст статуту

12345678Следующая ⇒

Поделиться: