Аксіологічні аспекти трудового права.

Під аксіологією [гр. аxios цінний + ... логія] розуміється «філософське вчення про цінності». У більш розгорнутому вигляді аксіологія - це «філософське вчення про природу цінностей, їх місце в реальності і про структуру ціннісного світу, тобто про зв'язок різних цінностей між собою, з соціальними і культурними факторами і структурою особистості. Для аксіології права (в тому числі і трудового) найбільш важливі зв'язки загальнолюдських цінностей з правовими явищами, особливо ті принципи і норми, які мають як юридичний, так і морально-ціннісний характер. З позиції теорії природного права і юридико-лібертарной концепції праворозуміння онтологія і аксіологія права взаємопов'язані. Ідеї загальної свободи, формальної рівності, справедливості та гуманізму, що представляють собою сутність права (а разом з ним природного права) одночасно є вищими морально-правовими цінностями, хоча і не вичерпують останні. Слід розглянути такі загальноправові цінності як справедливість, рівність, свобода.

Справедливість - це, з одного боку, правове явище, що належать до самої сутності права, одному з основних відмінних ознак права, принципів права, а, з іншого боку, феноменом моралі, оскільки виступає ідеєю, визначальною моральні засади суспільства. Отже, ідею справедливості можна назвати морально-правовим принципом.

Цікаві міркування Р.З. Лівшиця, який пояснює феномен справедливості на прикладі інституту заробітної плати: «У розподільних відносинах справедливість є відповідність між діями громадянина, його трудовим внеском і у відповідь реакцією суспільства. Це означає, що трудове законодавство, наприклад, покликане встановити механізм справедливої ​​винагороди за працю: той хто великі і краще працює, повинен більше отримати».

З поняттям справедливості тісним чином пов'язана ідея гуманізму. Згідно словниковому визначенню гуманізм - це «світогляд, заснований на принципах рівності, справедливості, людяності відносин між людьми, перейнятий любов'ю до людей, повагою до людської гідності, турботою про благо людей...». Гуманізм, так само як і ідея справедливості, за своєю природою є морально-правовим принципом. З одного боку, він знаходить (в усякому випадку повинен знаходити) своє втілення у праві, а, з іншого боку, виступає одним з найбільш основоположних моральних начал у житті суспільства.

Гуманізм - це керівне морально-правове начало, за яким людина визнається вищою цінністю суспільства, права і держави; мірою всіх речей; носієм ряду невідчужуваних недоторканних природних прав.

Обмеження та позбавлення прав і свобод особистості допускається лише у суворо обмежених випадках у спільних інтересах (інтересах суспільства). Виділяється деякими вченими принцип поваги прав людини в нашому підході повністю охоплюється принципом гуманізму.

Ідея свободи була ключовою в епоху буржуазних революцій. Досить нагадати відоме гасло, під яким проходила Велика французька революція: свобода, рівність, братерство.

Під свободою найчастіше розуміють можливість прояву волі, незалежність, відсутність утисків, обмежень.

Начала свободи проявляються в трудовому праві в двох правових принципах: свободи праці та свободи трудового договору. Принципи свободи праці та свободи трудового договору, також як ідеї справедливості і гуманізму, є морально-правовими, але на відміну від розглянутих вище правових почав перший є міжгалузевим, характерним як для трудового, так і цивільного права, а другий - галузевим, чинним саме в галузі трудового права. У той же час вони обидва є конкретизованим втіленням загальноправового принципу загальної свободи, а принцип свободи трудового договору, крім цього, - ще й різновидом міжгалузевого принципу свободи договору. У цивільному праві діє аналогічний принцип свободи цивільно-правового договору.

Принцип свободи визначимо як загальне морально-правове начало, згідно з яким всі індивіди від народження вільні, тобто володіють можливістю надходити свавільно, обмежуючись у своїй поведінці тільки свободою інших осіб.

Принцип свободи праці - це керівна морально-правова ідея, відповідно до якої ніхто не може бути примушений до праці, індивід вільний сам визначати трудитися йому чи ні і яким саме видом трудової діяльності займатися.

Принцип свободи трудового договору є спільне морально-юридичне становище, що означає вільне волевиявлення працівника і наймача з питань встановлення, зміни та припинення трудових відносин між ними.

Загальнозначимі суспільні ідеали реалізуються у трудовому праві через його аксіологічну структуру, що є сукупністю явищ, які забезпечують зв'язок з потребами та інтересами між учасниками трудових відносин. Одним із важливих елементів аксіологічної структури права є норма трудового права. Значимість норми визначається тим як вона встановлює те чи інше правило поведінки,забезпечує реалізацію більш загальних соціальних цінностей.

Показником цінностей у трудовому праві є обсяг потреб,які задовольняються з його допомогою. Ці потреби відображаються у предметі трудового права. Тому предмет ТП є елементом цінісної структури.

Серед факторів, які визначають цілісність трудового права певне місце займають принципи трудового права. Їх цінісна роль визначається тим,що вони забезпечують його розвиток та застосування.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: