|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
|
|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
КІЛЬКІСТЬ ВІДКРИТИХ РАХУНКІВ У РОЗРІЗІ ТИПІВ РАХУНКІВ
Дані табл. 9.6 свідчать про те, що банк не відкриває коррахунки банкам і рахунки клієнтам, які утримуються з державного бюджету; головними для банку є поточні рахунки суб’єктів господарської діяльності, які не утримуються з бюджетів, кількість їх зростає; кількість рахунків фізичних осіб значно зменшилася. Залежно від утримувача платежу, який здійснює клієнт банку, розрізняють внутрішньосистемні платежі, отримувачем яких є клієнт цього ж банку, і зовнішні, отримувачем яких є клієнт іншого банку. Збільшення питомої ваги внутрішньосистемних платежів дає змогу банку зменшити відплив коштів із коррахунка банку в НБУ і скоротити термін проходження платежів для клієнтів. Банки здійснюють внутрішні платежі клієнтів, як правило, безкоштовно. З метою збільшення таких платежів банки вивчають грошові потоки клієнтів за призначенням і отримувачами. Джерелом інформації для аналізу внутрішніх і зовнішніх платіжних оборотів є дані розрахункової палати. Аналіз проводиться за показниками динаміки кількості документів і сум платежу. Ураховуючи коливання кількості документів і сум платежів у днях, аналіз здійснюють за середньоденними показниками. В організації розрахунків у банку важливу роль має склад клієнтів за розміром оборотів коштів на їх поточних рахунках. Позиціювання клієнтів за сумами надходжень на поточний рахунок клієнта і за сумами списань коштів з рахунка дає змогу виявити групу клієнтів, за рахунками яких рух коштів впливає на стан кореспондентського рахунка банку в НБУ. Аналіз здійснюється на підставі даних оборотно-сальдової відомості про дебетові і кредитові обороти за рахунками клієнтів. Надходження на рахунок клієнта і списання з нього можуть значно коливатися в днях, тому аналіз здійснюється на підставі щоденних даних протягом усього місяця. Чим більше в банку великих клієнтів, тим менша трудомісткість здійснення розрахункових операцій. Залишок коштів на поточному рахунку клієнта є головним фактором, що впливає на умови його розрахункового обслуговування: клієнти зі значними оборотами, як правило, використовують електронну форму надання платіжних документів; банки встановлюють для цих клієнтів пільгові тарифи на обслуговування. Для оцінки складу клієнтів за залишками на поточному рахунку, здійснюється групування клієнтів за цією ознакою. Групування здійснюється за середньоденними залишками коштів на поточних рахунках клієнтів. На структуру касових операцій банку впливає склад клієнтів за видами діяльності. Якщо банк обслуговує переважно торговельні підприємства, то для нього мають значення операції з інкасації готівки і продажу її іншим банкам. Якщо банк обслуговує підприємства промисловості, яким потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати, то для нього має значення організація купівлі готівкових грошей в інших банках. Для визначення переважаючих видів касових операцій аналізуються джерела надходження коштів у касу і напрями видатків за даними звіту про касові обороти банку (форма 748 місячна). Як свідчать дані табл. 9.7, надходження в касу банку готівкових коштів від клієнтів менше, ніж видача клієнтам із каси; 2/3 надходжень у касу становить виручка від продажу товарів та послуг клієнтів; недостача готівкових коштів покривається за рахунок купівлі коштів у НБУ та інших банках. Таблиця 9.7 КАСОВІ ОБОРОТИ БАНКУ
Закінчення табл. 9.7
Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Проведення розрахунків за цими способами суттєво різниться. Розрахунки з використанням системи «Клієнт-банк» здійснюються на підставі окремого договору між банком і клієнтом. Виявити значення електронної форми надання розрахункових документів можна на підставі статистики сплачених документів, яка ведеться щодня. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Найпоширенішою формою платіжних інструментів юридичних осіб є платіжні доручення, а фізичних осіб — платіжні картки. Аналіз операцій із застосуванням платіжних карток здійснюється на підставі статистичної звітності за цими операціями (форми № 401, 402, 403 квартальна). Аналіз здійснюється щоквартально, а також за звітний рік у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Він складається із таких частин: n Аналіз даних про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток, емітованих для клієнтів банку (загальна сума операцій, кількість і сума операцій з оплати товарів, кількість і сума операцій із отримання готівки). Аналіз показників обсягів операцій здійснюється в розрізі платіжних систем за фізичними та юридичними особами. n Аналіз даних про розрахунки, які здійснені на підприємствах торгівлі (послуг), та операції з видачі готівки із застосуванням платіжних карток через власну інфраструктуру банку (кількість операцій, сума операцій на підприємствах торгівлі, кількість операцій і сума операцій при видачі готівки) у розрізі платіжних систем (груп платіжних систем) та емітентів (резидентів і нерезидентів). n Аналіз даних про кількість емітованих (розповсюджених) платіжних карток для клієнтів банку та технічні засоби, що використовуються під час здійснення операцій з їх застосуванням. У результаті аналізу робиться висновок з питань обсягів операцій, видів операцій, їх динаміки, структури операцій за групами клієнтів, групами платіжних систем, емітентів. 9.1.4. Аналіз конкурентоспроможності банку В умовах конкуренції і можливостей клієнта щодо вибору обслуговуючого банку, конкурентоспроможність розрахунково-касових послуг, які банк надає клієнтам, має вагоме значення для розширення його клієнтської бази. Аналіз конкурентоспроможності послуг банку включає такі етапи: · визначення ринку банку, що включає географічну зону, клієнтів, ідентифікацію банків-конкурентів; · визначення показників конкурентоспроможності розрахунково-касового обслуговування; · порівняльний аналіз показників конкурентоспроможності банку з показниками банків-конкурентів;. · висновки щодо напрямів підвищення конкурентоспроможності банку на ринку розрахункових і касових послуг. Аналіз ділянки ринку банку здійснюється в складі маркетингового дослідження. Показники конкурентоспроможності банківських послуг є типовими для ринку послуг, але мають враховувати особливості банківської діяльності. Аналіз конкурентоспроможності розрахунково-касових послуг здійснюється за такими показниками: наявність розвиненої мережі структурних підрозділів, які надають розрахункові та касові послуги (кількість і типи); кількість банкоматів; кількість торговельних (банківських) терміналів та інших електронних пристроїв; зручність розташування; кількість імпринтерів; послуги, які надає банк, порівняно з особливостями та характеристиками послуг банків-конкурентів; наявність вільного входу до місця здійснення операції; зручність місця проведення операції для клієнта; рівень конфіденційності операції; тривалість надання послуги; тривалість операційного часу банку; регламент обміну інформацією по каналах зв’язку при електронній формі розрахункових документів; можливість філії щодо надання всього переліку послуг, які надає головний банк; своєчасність здійснення переказів; кількість випадків і сума пені за перевищення нормативного терміну проходження платежів; термін замовлення для зняття з рахунка готівкових коштів; рівень тарифів на послуги відносно рівня тарифів банків-конкурентів; розмір плати банком клієнтові за тимчасове користування залишком коштів на його поточному рахунку; періодичність сплати банком клієнтові процентів за користування залишком коштів на його поточному рахунку; розмір пені, яку клієнт сплачує банку у випадку несвоєчасного повідомлення банку про факти помилкового зарахування коштів на рахунок та /чи несвоєчасного їх повернення; розмір пені, яку клієнт сплачує банку у випадку несвоєчасної оплати послуг банку; наявність технічних засобів зв’язку для отримання інформації про стан рахунку; можливість проведення електронних банківських операцій. Аналіз конкурентоспроможності розрахунково-касових послуг здійснюється окремо для оптового і роздрібного ринку у зв’язку з різними умовами надання послуг, різними критеріями оцінки якості послуг юридичними і фізичними особами, різним ступенем відкритості інформації на цих сегментах. 9.1.5. Аналіз тарифів банку на розрахунково-касове Взаємовідносини між комерційними банками та їх клієнтами ґрунтуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Банки укладають з клієнтами—юридичними особами щодо розрахунково-касових послуг два види договорів: договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування і договір на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк». У договорі на здійснення розрахунково-касового обслуговування, який комерційний банк укладає з клієнтами, передбачаються взаємні зобов’язання щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме: умови відкриття, переоформлення, закриття рахунків; користування тимчасово вільними коштами клієнта; здійснення розрахункових операцій; касове обслуговування; транспортне обслуговування перевезень готівки. У договорі на встановлення і використання програмного забезпечення системи «Клієнт-Банк» передбачаються організаційно-технічне забезпечення розрахунків за допомогою документів в електронній формі, взаємні зобов’язання сторін щодо здійснення електронних платежів, вартість програмного забезпечення при встановленні системи, ціна за подальший супровід задачі. Комерційні банки встановлюють плату за касове обслуговування бюджетних установ та організацій згідно з правилами, установленими Національним банком України. Комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування клієнтів викладені в тарифах, які затверджуються керівником установи банку та додаються до договорів на розрахунково-касове обслуговування. До комісійних винагород за розрахунково-касове обслуговування належать: плата за відкриття, закриття поточних рахунків, переоформлення поточних рахунків у зв’язку з перереєстрацією; плата за видачу довідок клієнтам; плата за обслуговування в системі «Клієнт-Банк»; плата за розрахункове обслуговування; плата за видачу дублікатів виписок; плата за відправлення спецзв’язком платіжних документів на інкасо; плата за видачу готівки; плата за оформлення чекових книжок; плата за перерахування на рахунок торговельної виручки клієнтам інших банків; продаж векселів; продаж різної бланкової продукції. Аналіз тарифів банку здійснюється з метою з’ясування конкурентоспроможності банку щодо їх рівня та можливості підвищення доходів банку через цінову політику. Аналіз тарифів включає такі етапи: визначення видів тарифів банку і банків-конкурентів; порівняльний аналіз рівня тарифів банку з рівнем тарифів банків-конкурентів; висновки щодо рівня тарифів банку: перебувають вони на верхньому, середньому чи нижчому рівні відносно конкурентів. У банках діють окремі тарифи за банківські послуги, що надаються юридичним особам, і окремо за банківські послуги, що надаються фізичним особам. Тому аналіз рівня тарифів здійснюється в розрізі цих двох груп клієнтів. Розмір плати банку юридичним особам за тимчасове користування коштів установлюється залежно від суми середньоденних залишків коштів на поточних рахунках клієнтів. Тарифи на кожну послугу встановлюються відповідно до різних ознак операцій. Тарифи на розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб у національній валюті враховують такі ознаки операції: відкриття рахунків — тип рахунка, вид валюти; закриття рахунка — причина закриття; переоформлення поточних рахунків — причина переоформлення; касове обслуговування — напрям руху грошей (прийняття, видача готівки); умови замовлення суми готівки на видачу (в межах замовленої суми, без попереднього замовлення або за рахунок коштів, які надійшли в день видачі); суб’єкт операції (клієнт, не клієнт банку); перерахування коштів із рахунків — від банку-контрагента (в межах однієї системи, за межами системи), вид розрахункових документів (на паперових носіях, в електронному вигляді), момент надання розрахункових документів у банк (протягом операційного часу, після операційного часу), характер коштів на рахунку платника (залишок на початок операційного дня, поточне зарахування коштів); акредитиви в національній валюті — вид послуги (відкриття акредитиву, авізування акредитиву, за відмову від акредитива, закриття акредитива, перевірку документів за акредитивом, внесення змін до умов акредитива); місце депонування акредитива (в банку бенефіціара, в банку заявника акредитива). Аналіз тарифів на надання послуг юридичним особам на переказування коштів у національній валюті проводиться детальніше, оскільки вони мають головне значення для клієнтів і банків. Тарифи на переказування коштів можуть установлюватися у вигляді абсолютної плати за один документ або у вигляді відсотка від суми платежу. Банками перекази в межах однієї системи здій- Порівняння тарифів банку з тарифами банків-конкурентів проводиться за однаковими умовами переказів. Приклад порівняльного аналізу тарифів на переказування коштів юридичних осіб у національній валюті наведений у табл. 9.8. Таблиця 9.8 ТАРИФИ НА ПЕРЕКАЗУВАННЯ КОШТІВ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
На підставі даних таблиці можна зробити висновок щодо конкурентоспроможності тарифів на переказування коштів у межах залишку на початок дня та необхідності перегляду тарифу на платежі клієнтів за рахунок надходжень поточного дня. Тарифи на касове обслуговування юридичних осіб включають тарифи на видачу готівки з рахунків юридичних осіб; внесення та перерахунок готівки, що доставлена в банк; повторне перерахування інкасованої виручки у разі розходження фактичної суми з сумою, вказаною у супровідній відомості; інкасація торговельної та іншої виручки; супроводження касира з цінностями, доставка клієнтам розмінної монети та ін. Тарифи банку встановлюються за стандартними умовами обслуговування. Для клієнтів зі значними залишками коштів на поточних рахунках банки встановлюють пільгові тарифи на розрахунково-касове обслуговування і підвищені процентні ставки за залишками на рахунках. 9.1.6. Аналіз результатів здійснення операцій Мета аналізу результатів розрахунково-касових операцій — виявлення напрямів збільшення доходів і зниження витрат на їх здійснення. Аналіз фінансових показників розрахунково-касових операцій здійснюється банками щомісячно на підставі даних балансу, щоквартально — за даними звіту про прибутки та збитки банку. У разі деталізованого аналізу результатів за операціями використовуються дані аналітичного обліку доходів і витрат. Банки аналізують результати розрахунково-касового обслуговування в складі аналізу фінансового результату, який здійснюється щомісячно за звітний місяць і наростаючим підсумком з початку року (порівняно з відповідним періодом минулого року). Результати здійснення розрахунково-касових операцій можна поділити на дві групи: 1) прямі результати від здійснення розрахунково-касових операцій; 2) непрямі результатами розрахунково-касових операцій. Прямими результати розрахунково-касових операцій є комісійні доходи та витрати, пов’язані з цими операціями, які обліковуються за рахунками доходів та витрат. На підставі даних бухгалтерського обліку доходів та витрат розраховуються такі показники результатів: комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування; комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування; непроцентна маржа комісійних доходів і комісійних витрат, пов’язаних із розрахунково-касовим обслуговуванням. Приклад аналізу прямих показників фінансового результату розрахунково-касового обслуговування наведено в табл. 9.9. Таблиця 9.9 ПРЯМІ ПОКАЗНИКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ
На підставі даних таблиці можна зробити висновок, що в банку знижуються комісійні доходи і витрати за розрахунково-касовими операціями. У зв’язку з тим, що доходи знижуються вищими темпами, ніж витрати, має місце падіння непроцентної маржі. На наступному етапі аналізу потрібно з’ясувати причини змін непроцентної маржі від здійснення розрахунково-касових операцій. Причинами, які впливають на доходи та витрати від розрахунково-касових операцій, є зміни обсягів операцій, тарифів на розрахунково-касове обслуговування клієнтів, тарифів інших банків на розрахунково-касове обслуговування, тарифів Національного банку України на касове обслуговування комерційних банків, тарифів на послуги з інкасації та перевезення банкнот, монет, інших цінностей. Зміни вказаних тарифів можуть впливати на маржу в окремих випадках, а зміни обсягів операцій є постійною причиною змін непроцентної маржі. Тому доцільно спочатку визначити головні розрахункові та касові операції, за якими утримуються комісійні доходи та сплачуються комісійні витрати, а потім з’ясувати причини змін цих доходів і витрат. Джерелом інформації для аналізу комісійних доходів у розрізі видів послуг є дані аналітичного обліку доходів у банку, а саме: оборотно-сальдова відомість, яка складається за кожен день в розрізі виконавців і відображає обороти та залишки за аналітичними рахунками. Кожен банк в аналітичному обліку доходів використовує власне групування операцій за їх видами. Аналіз структури комісійних доходів за видами операцій дає змогу виявити операції, за якими банк отримує основну суму доходів, та напрями розвитку окремих видів операцій. Приклад аналізу комісійних доходів від операцій з розрахункового і касового обслуговування відділення банку наведено в табл. 9.10. Таблиця 9.10 КОМІСІЙНІ ДОХОДИ ВІД ОПЕРАЦІЙ З РОЗРАХУНКОВОГО
Закінчення табл. 9.10
Як свідчать дані таблиці, відділення банку отримує комісійні доходи в основному через розрахункове обслуговування юридичних осіб за допомогою системи «Клієнт-Банк» і видачі готівки; у банку відсутні операції в національній валюті з акредитивами, розрахунковими чеками, інкасації чеків, безготівкового зарахування заробітної плати на вкладні рахунки, операції з платіжними картками, емітованими для клієнтів. Отже, банк має розширювати коло послуг для клієнтів. Комісійні витрати на розрахунково-касове обслуговування обліковуються не за видами операцій, як доходи, а за їх призначенням. Витрати банку складаються з витрат на: відкриття та закриття рахунків; ведення рахунків; міжбанківські перекази; видачу, зарахування, підкріплення готівки; транспортування готівки; переоформлення юридичних справ; купівлю різної бланкової продукції, надання довідок; інші комісійні витрати. Банки сплачують за розрахунково-касове обслуговування тільки банкам, і витрати обліковуються на одному балансовому рахунку. Аналіз за призначенням витрат здійснюється на підставі їх аналітичного обліку, а джерелом інформації є дані за аналітичними рахунками в оборотно-сальдовій відомості. Приклад аналізу витрат банку за призначенням наведено в табл. 9.11. Таблиця 9.11 КОМІСІЙНІ ВИТРАТИ НА РОЗРАХУНКОВО-КАСОВЕ
9.2. Аналіз операцій із банківськими 9.2.1. Мета та завдання аналізу операцій Операції з банківськими платіжними картками є досить новим напрямом банківського бізнесу, який, з одного боку, розширює спектр послуг банку, задовольняючи тим самим зростаючі потреби клієнтів, з іншого боку — є потужним джерелом ресурсів як в іноземній, так і в національній валютах. Відповідно до чинного законодавства, платіжна картка — спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Для забезпечення розрахунків з використанням платіжних карток банки виконують функцію емісії та еквайринг. Емісія платіжних карток передбачає відкриття карткового рахунка і випуск платіжної картки певної платіжної системи. Еквайринг — діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операціями з використанням платіжних карток. Таким чином, емісія банківських платіжних карток передбачає відкриття карткових рахунків, залишки за якими є додатковим джерелом ресурсів. З цією метою банки залучають до карткового бізнесу різні категорії клієнтів, пропонуючи різноманітні умови обслуговування. Банківські платіжні картки можуть мати дебетову та кредитову схеми обслуговування. Дебетова схема — платіжна схема, що передбачає розрахунки за операціями з платіжною карткою в межах власних коштів клієнта, які обліковуються на його картковому рахунку. Кредитна схема — платіжна схема, що передбачає виконання розрахунків за операціями з платіжною карткою за рахунок кредиту банку. Зауважимо, що практично кредитна картка надається клієнтові на умовах забезпечення кредитного ризику. Найчастіше у практиці банків використовуються форми гарантійних депозитів, які теж забезпечують формування ресурсної бази банку. За операціями агентів, що розповсюджують платіжні картки у банках—членах МПС, розміщують гарантійні депозити, які теж є додатковим джерелом ресурсів. Аналіз діяльності банку з використанням міжнародних платіжних карток проводиться з метою з’ясування доцільності здійснення цих операцій як для самого банку, так і для його клієнтів, а також для доцільності його участі у міжнародних платіжних системах. Зважаючи на те, що оцінка результатів діяльності одного банку недостатня для певних висновків щодо розвитку неторговельних операцій банку, необхідно використати дані про операції з платіжними картками інших українських банків, які є членами міжнародних платіжних систем. У табл. 9.12 наведено обсяг емісії платіжних карток на ринку України. Таблиця 9.12 ОБСЯГ ЕМІТОВАНИХ КАРТОК VISA INTL. І MASTER CARD
* Джерело: Інформація Української асоціації банків—членів Master Card. Як видно з даних табл. 9.12, лідерами в емісії платіжних карток міжнародних платіжних систем є системні банки, що входять до групи великих. Розгалужена філійна мережа, реалізація зар- Для того щоб оцінити конкурентне становище банку на національному ринку карток, використаємо дані банків України, які є членами Української асоціації банків—членів Master Card. З наведених даних таблиць 9.13—9.15 видно, що банки України однаковою мірою є прихильниками обох платіжних систем. Наприклад, у структурі емісії Приватбанку карти VISA intl. становлять 79,82 % проти 20,18 % Master Card, а в банку Правекс співвідношення на користь карток Master Card. Така інформація необхідна для вивчення конкурентного становища ринку, його структури та тенденцій, з тим щоб орієнтуватись на найменш зайняті ніші ринку. Таблиця 9.13 ПИТОМА ВАГА УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ У ЗАГАЛЬНОМУ ОБСЯЗІ
Таблиця 9.14 ПИТОМА ВАГА УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ У ЗАГАЛЬНОМУ ОБСЯЗІ
Таблиця 9.15 ПИТОМА ВАГА КАРТОК У ЗАГАЛЬНІЙ ЕМІСІЇ КАРТОК
Відповідно до чинного законодавства міжнародна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказування грошей з однієї країни в іншу. Найвідомішими у світі є VISA International, American Express, Diners Club International, Master Card International. На сьогодні найбільшою міжнародною платіжною організацією у світі є VISA International, на яку припадає 60 % ринку банківських карток. Другою за світовими показниками є Master Card International, вона володіє 30 % світового ринку. Майже у такому співвідношенні розподіляється картковий ринок України, перевагою якого є Необхідним та впливовим фактором розвитку карткового ринку є оснащеність банку обладнанням для виконання еквайрингу. Для цього доцільно вивчити фондооснащеність ринку провідних банків. Таблиця 9.16 КІЛЬКІСТЬ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ОБСЛУГОВУВАННЯ
З наведеної таблиці видно, що на національному картковому ринку великі банки-емітенти є одночасно і лідерами у сфері еквайрингу. Отже, для зміцнення своїх позицій банку доцільно розширювати свою еквайрингову діяльність за рахунок розширення мережі обслуговування та розвитку конкурентоспроможних тарифів. 9.2.2. Інформаційне забезпечення З погляду категорії клієнта карткові рахунки відкриваються фізичним особам — індивідуальні картки, юридичним особам — корпоративні картки. Значна кількість карткових рахунків фізичних осіб відкривається через реалізацію зарплатних проектів, сутність яких базується на перерахуванні заробітної плати співро- Для аналізу цієї групи ресурсів банку слід визначити: загальну кількість карткових рахунків; балансові рахунки в аналітичному розрізі № 2605 «Кошти суб’єктів господарської діяльності для розрахунків платіжними картками», № 2625 «Кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками»; загальну кількість емітованих карток; обсяг коштів, залучених на карткові рахунки; темпи зростання та приросту коштів, залучених на карткові рахунки. Для оцінки потужності карткових рахунків як додаткового джерела ресурсів банку слід проаналізувати, яку частку займають залучені на них кошти у загальному обсязі ресурсів. Це значення необхідно розглянути у такому розрізі: Категорії клієнтів: фізичні особи та суб’єкти підприємницької діяльності. Дебетові та кредитові платіжні картки. Таблиця 9.17 |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2019-05-08; Просмотров: 172; Нарушение авторского права страницы