ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА Стр 1 из 14Следующая ⇒ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ЕКОНОМІКИ Кафедра державного управління та місцевого самоврядування                    ЗАТВЕРДЖУЮ Проректор з навчальної роботи ___________________Л.І. Чорний ___________________ 2013 року       ЕКОНОМІКА ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ   МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до семінарських, практичних занять та самостійної роботи студентів Для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Бакалавр З галузі знань 0306 Менеджмент і адміністрування За напрямом підготовки 6.030601 Менеджмент За денною формою навчання   (ВПП 4)   Хмельницький Рік Економіка праці і соціально-трудові відносини: Методичні рекомендації до семінарських, практичних занять і самостійної роботи студентів для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Бакалавр з галузі знань 0306 Менеджмент і адміністрування за напрямом підготовки 6.030601 Менеджмент / [розр. В.В. Романова, І.Б. Ковтун]. – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2013. – 55 с.     Розробники: Романова В.В., професор кафедри державного управління та місцевого самоврядування, кандидат економічних наук, доцент, професор університету; Ковтун І.Б. , доцент кафедри державного управління та місцевого самоврядування, кандидат наук з державного управління, доцент     Затверджено кафедрою державного управління та місцевого самоврядування Хмельницького університету управління та права «22» січня 2013 року, протокол № 5.         Завідувач кафедри ___________________ В.І.Пила   ___________________ 2013 року     Декан факультету управління та економіки ___________________ Н.П.Захаркевич   ___________________ 2013 року     Схвалено методичною радою університету ________________ 2013 року, протокол № __.   Голова методичної ради ___________________В.Т.Савицький   ___________________ 2013 року   Ó Романова В.В., Ковтун І.Б., 2013 рік Ó Хмельницький університет управління та права, 2013 рік ЗМІСТ Стор.   Вступ 4 1. Опис навчальної дисципліни 5 2. Структура навчальної дисципліни 6 3. Зміст семінарських занять 7 4. Зміст самостійної роботи студентів 30 5. Модульний контроль 38 6. Індивідуальні завдання 40   6.1. Умови виконання завдань 40   6.2. Теми завдань 40     6.2.1. Теми рефератів 40     6.2.2. Теми науково-дослідних завдань 41   6.3. Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань 42 7. Система оцінювання знань студентів в умовах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС) 46 8. Рекомендовані джерела 50 9. Інформаційні ресурси 54   Вступ   Методичні рекомендації до семінарських, практичних занять і самостійної роботи розроблені відповідно до змісту програми і робочої програми вибіркової навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально тудові відносини», вивчення якої передбачене освітньо-професійною програмою та навчальним планом підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Бакалавр з галузі знань 0306 Менеджмент і адміністрування за напрямом підготовки 6.030601 Менеджмент. Головна мета методичних рекомендацій полягає у сприянні розвитку в студентів здатності до самонавчання та самовдосконалення. Методичні рекомендації спрямовані на формування у студентів здатності самостійно мислити, поглиблене засвоєння теоретичних знань, опанування практичними навичками щодо вміння менеджерів аналізувати та управляти процесами, що відбуваються на внутрішньому та зовнішньому ринках праці. Методика вивчення навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» базується на єдності лекцій, семінарських, практичних занять та самостійної роботи студентів. У розрізі кожної теми подаються ключова термінологія, методичні поради стосовно самостійного вивчення теоретичного матеріалу, вказівки щодо рекомендованих джерел. Для визначення рівня засвоєння теоретичного матеріалу пропонуються питання для самоперевірки. В окремих розділах запропоновано тематику індивідуальних завдань, подано питання для підготовки до модульного контролю та приклади тестових завдань, систему оцінювання поточної успішності та знань студентів за результатами модульного і підсумкового семестрового контролю, список рекомендованих джерел.   Опис навчальної дисципліни Найменування показників Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни денна форма навчання заочна форма навчання Кількість кредитів – 3,5 Галузь знань: 0306 Менеджмент і адміністрування вибіркова Модулів – 2 Напрям підготовки: 6.030601 Менеджмент Рік підготовки: Змістових модулів – 2 3-й - Індивідуальні науково-дослідні завдання: наукові роботи, реферати Семестр Загальна кількість годин – 126 6-й - Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 3 самостійної роботи студента – 4,5	Освітньо-кваліфікаційний рівень: Бакалавр	34 год.	-
		Практичні, семінарські
		16 год.	-
		Лабораторні
		-	-
		Самостійна робота
		76 год.	-
		Індивідуальні завдання: 10 год.*
		Вид контролю: залік

 

Примітки.

 

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 40 % : 60 %;

для заочної форми навчання – відсутнє.

 

* – у межах обсягу годин для самостійної роботи. 

 

 

Модуль 1

Зміст семінарських занять

Семінарське заняття 1

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є : ринок праці; індивідуальна робоча сила; сукупна робоча сила; сукупний попит на робочу силу; індивідуальний попит на робочу силу; пропозиція робочої сили; кон'юнктура ринку праці; зовнішній ринок праці; внутрішній ринок праці; відкритий ринок праці; прихований ринок праці; сегментація ринку праці; глобалізація на ринку праці. 

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Для того, щоб заглибитися в тенденції розвитку ринку праці, студентам слід звернутися до загальноекономічної категорії ринку. Ринок – це інститут або механізм, за допомогою якого відбувається об’єднання та взаємодія покупців та продавців конкретного товару або послуги.

Вивчення теми доцільно продовжити із вияснення сутності ринкової системи та її складової – ринку праці. Необхідно визначити поняття ринку праці та особливості його функціонування. У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати, як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Для формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови: правові, економічні, організаційні, соціальні.

В економічній літературі існують дещо різні підходи до трактування ринку праці та ринку робочої сили, тому студентам доцільно опрацювати різні літературні джерела, які рекомендовано до вивчення цієї теми.

Вивчаючи тему, слід чітко засвоїти елементи ринку праці, якими є товар, який пропонує ринок праці (індивідуальна робоча сила), попит, пропозиція та ціна.

Також студентам необхідно засвоїти сутність і типи кон’юнктури ринку праці, серед яких виділяють трудодефіцитну, трудонадлишкову та рівноважну.

Важливим питанням теми є визначення сегментації ринку праці, тобто поділу працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками. Студентам необхідно з’ясувати ознаки сегментації ринку праці, а також те, що сегментація ринку праці передбачає його поділ на дві частини: первинний та вторинний ринки праці.

Далі потрібно розглянути функції ринку праці та його основні суб’єкти, а також структуру і типи ринків. Особливу увагу слід приділити відмінностям між відкритим і прихованим ринками праці; з’ясувати, у чому полягає жорсткість і гнучкість ринку.

Необхідно також розглянути теоретичні підходи до аналізу ринку праці, а також моделі ринку. Розрізняють такі основні концепції аналізу сучасного ринку праці, які розкривають його структуру, функціонування й особливо безробіття на макро- і мікро-рівнях: неокласична, концепція кейнсіанців, монетаризм, інституціоналістська, марксистська концепції. Відомо кілька моделей ринку праці, які пов’язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах: японська модель ринку праці, модель США, шведська модель та ін.

Важливим проблемним напрямом вивчення теми є формування й розвиток ринку праці в Україні в сучасних умовах. Студенти повинні вміти давати сутнісну оцінку цих явищ.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є : населення; природний рух населення; міграційний рух населення; соціальний рух населення; економічний рух населення; економічно активне населення; економічно неактивне населення; трудові ресурси; відтворення населення; режими відтворення населення; формування робочої сили; екстенсивне відтворення робочої сили; інтенсивне відтворення робочої сили; баланс трудових ресурсів; трудовий потенціал працівника; трудовий потенціал підприємства; трудовий потенціал суспільства; розподіл і перерозподіл трудового потенціалу суспільства; використання трудового потенціалу суспільства.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Розпочинаючи вивчення цієї теми, потрібно знати, що населення є сукупністю людей, що проживають на певній території – у країні, області, місті, районі, селі тощо, а також є джерелом ресурсів для праці, споживачем, що формує попит.

В останні роки чисельність населення України скорочується, що пояснюється зменшенням чисельності народжених і збільшенням кількості померлих. При цьому спостерігається процес старіння населення (збільшення частки людей пенсійного віку і зменшення частки молоді).

Необхідно розглянути природний, міграційний, соціальний, економічний рух населення. Природний рух характеризується результатами процесів народження та смерті людей. Якщо переважає процес народження, то відбувається природний приріст населення, і навпаки, коли переважає процес смертності, спостерігається природне зменшення населення. Міграційний рух населення пов’язаний з механічним просторовим переміщенням населення, яке зумовлюється політичними, економічними, соціальними причинами тощо. Міграція може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня міграція пов’язана зі зміною країни постійного проживання – еміграція, імміграція. Внутрішня міграція пов’язана зі зміною проживання людей у межах певної країни й обумовлена насамперед особистими й економічними причинами. Соціальний рух населення полягає у зміні освітньої, професійної, національної структур населення тощо. Економічний рух населення пов’язаний зі зміною трудової активності, що сприяє відповідному збільшенню або зменшенню трудових ресурсів. Усі види рухів населення взаємозалежні і взаємопов’язані і загалом визначають кількісні та якісні характеристики населення.

Треба знати, що відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій статистиків праці ,все населення поділяється на економічно активне й економічне неактивне. До економічно активного населення належать особи у віці 15-70 років. Вони виконують певну роботу за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого дня, працюють індивідуально(самостійно) або в окремих громадян – роботодавців, на власному(сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. За цією методикою зайнятими вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше чотирьох годин (в особистому підсобному господарстві – не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота. Економічно неактивне населення – це та частина населення, яка в даний момент не здатна виявити економічну активність (школярі, студенти, курсанти й аспіранти всіх денних навчальних закладів, ті, хто доглядає дітей і хворих, домогосподарки). Сюди можна віднести і військовослужбовців.

Потрібно з’ясувати сутність поняття “трудові ресурси”. Ознайомитися з системою законодавчих актів, що визначають категорії працездатних і непрацездатних осіб, розглянути баланс трудових ресурсів.

Необхідно засвоїти сутність поняття відтворення населення як історичного, соціального й економічного процесу постійного і безперервного поновлення людського потенціалу, а також виокремити види відтворення населення, зокрема розширене, просте, звужене.

Відтворення робочої сили перебуває у постійному взаємозв’язку із відтворенням суспільного продукту і є постійним і безперервним поновленням кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. Необхідно знати, що процес відтворення робочої сили поділяється на окремі фази: формування, розподіл і перерозподіл, використання. Усі фази органічно пов’язані між собою. Студенти повинні засвоїти сутність кожної фази відтворення.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є : зайнятість, повна зайнятість, неповна зайнятість, явна неповна зайнятість, прихована неповна зайнятість, часткова зайнятість, первинна зайнятість, вторинна зайнятість, зайнятість неповний робочий час, тимчасова зайнятість, сезонна зайнятість, нерегламентована зайнятість, безробіття, безробітній, абсолютне безробіття, відносне безробіття, фрикційне безробіття, структурне безробіття, природний рівень безробіття, сезонне безробіття, циклічне безробіття, приховане безробіття, рівень безробіття, загальний коефіцієнт безробіття, закон А. Оукена, державне регулювання зайнятості, активні та пасивні заходи регулювання зайнятості, Державна служба зайнятості.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Тема пов’язана з важливим аспектом економіки праці – використанням трудових ресурсів.

Необхідно з’ясувати як економічну, так і соціальну сутність зайнятості. Зайнятість населення є узагальненою характеристикою економіки країни, відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, а також відображає потреби людини в самовираженні, у задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід, який особа отримує за свою працю.

Студентам потрібно розглянути основні положення Законів України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» як правові підстави для визначення: зайнятих і незайнятих, безробітних категорій населення і соціального захисту від безробіття. З’ясувати, які є форми і види зайнятості. Звернути увагу на поширення нерегламентованої зайнятості в Україні.

У сучасних ринкових умовах великого значення набуває вивчення проблеми безробіття, що є складним економічним, соціальним і психологічним явищем. Водночас безробіття – це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини, пов’язані з вимушеною незайнятістю працездатного населення.

Далі необхідно розглянути фактори формування безробіття та його види. Розвиток ринкової економіки супроводжується також виникненням та розширенням масштабів хронічного безробіття. Визначити його причини.

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

Вивчаючи тему, студентам необхідно засвоїти сукупність показників, за якими характеризують зайнятість населення.

На основі даних доцільно порівняти показники кількості й рівня безробіття в Україні за офіційними даними і за результатами обстежень за методикою МОП, зробити висновки. Проблемним напрямом теми є регулювання зайнятості населення як одного із основних соціальних заходів розвитку суспільства. Державна політика зайнятості населення залежить від темпів і характеру ринкових перетворень. Вона може бути активною, тобто спрямованою на підвищення конкурентоспроможності робочої сили і розширення сфери докладання праці з метою запобігання безробіттю і збільшення чисельності зайнятих, та пасивною, яка передбачає відповідальність держави за становище найманих працівників і роботодавців.

Державна політика зайнятості здійснюється за такими напрямами: правові, організаційно-економічні, адміністративні і соціальні. Вона передбачає розроблення програм сприяння зайнятості (державних, регіональних). Потрібно зрозуміти, що являють собою ці програми, для чого вони призначені, заходи, що відображені в них, як здійснюється формування цих програм.

Далі потрібно розглянути, що являє собою державна служба зайнятості в Україні та визначити її основні функції.

Семінарське заняття 4

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є : вартість робочої сили; ціна робочої сили; доходи населення; сукупні доходи населення; рівень життя; якість життя; прожитковий мінімум; мінімальний споживчий бюджет; платоспроможний попит населення.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Одним із важливих елементів ринкової системи господарювання є наймана праця. Робоча сила найманих працівників на ринку праці є товаром, який має вартість. Тому необхідно з’ясувати, що являє собою вартість робочої сили і які саме чинники впливають на її величину, збільшуючи або зменшуючи її.

Далі треба розглянути саму структуру вартості, виявити які елементи входять до її складу.

Важливим питанням є визначення ціни робочої сили і залежність її від стану ринку праці, його кон’юнктури.

Вивчаючи тему, необхідно зрозуміти, що вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці.

Необхідно визначити поняття доходів населення, а також їх формування і використання. Визначити, які фактори впливають на формування доходів. Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.

Об’єктивною характеристикою рівня грошових доходів є відповідність їх прожитковому мінімуму. Дуже важливим є правильне визначення прожиткового мінімуму як показника, що має особливе значення для періоду подолання кризового стану економіки.

Слід розглянути методичні підходи, розроблені профспілками України щодо розрахунку прожиткового мінімуму. Більш правомірною та науково обґрунтованою категорією є мінімальний споживчий бюджет (МСБ), що забезпечує нормальне відтворення робочої сили працездатних і нормальну життєдіяльність непрацездатних громадян.

Студентам необхідно також засвоїти методи державного регулювання доходів і споживання, серед яких виділяють законодавчі, економічні, адміністративні, погоджувальні.

Важливим питанням теми є з’ясування сутності рівня життя населення, під яким розуміють ступінь розвитку і задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб населення, а також умови в суспільстві для розвитку і задоволення цих потреб. Рівень життя визначають в цілому по країні, по окремих територіях та соціальних групах. Рівень життя населення залежить від економічного потенціалу і значною мірою визначається величиною ВВП і структурою його використання. Для оцінювання зміни рівня життя населення визначають індекс вартості життя, який розраховується за набором товарів та послуг для різних соціально-демографічних груп населення і за мінімальним набором. Необхідно також запам’ятати, що для характеристики рівня життя у вітчизняній та зарубіжній практиці використовують показники бідності: абсолютні та відносні.

Проблемним напрямом даної теми є визначення студентами тенденцій зміни реальних та номінальних доходів населення України, вплив на ці величини інфляції, визначення факторів бідності в Україні.

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є : ефект; ефективність; ефективність використання трудових ресурсів; ефективність праці; праця; продуктивність; продуктивність праці; інтенсивність праці; виробіток; трудомісткість; фактори підвищення продуктивності: зовнішні і внутрішні; фактори підвищення продуктивності праці: матеріально-технічні; організаційно-економічні; соціально-психологічні; методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, вартісний, трудовий; резерви підвищення продуктивності праці: поточні, перспективні, загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, внутрішньовиробничі.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

При вивченні цієї теми необхідно усвідомити сутність продуктивності в цілому і продуктивності праці зокрема та взаємозв’язок цих економічних категорій. Продуктивність розглядають як загальний показник, що характеризує використання ресурсів для виробництва продукції або надання послуг.

Продуктивність праці відбиває сутність ефективності процесу праці. У її визначенні вихідною категорією є праця. Необхідно звернути увагу на те, що продуктивність праці тісно пов’язана з її інтенсивністю. Продуктивність праці слід розглядати як економічну категорію і як показник ефективності використання трудових ресурсів.

Доцільно засвоїти значення продуктивності в сучасних умовах. Підвищення продуктивності є вираженням загального економічного закону, економічною необхідністю розвитку суспільства.

Важливим напрямом вивчення теми є визначення результативності праці через правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх сферах економіки.

Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньо облікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або зворотного відношення розрізняють два показники: виробіток і трудомісткість.

Необхідно засвоїти методику вимірювання продуктивності праці. Знати, що існуючі методи вимірювання продуктивності праці (натуральний, трудовий, вартісний) мають як переваги, так і недоліки. У зв’язку з цим їхнє застосування має свої особливості і сферу дії. У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний метод, який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції.

Особливу увагу необхідно приділити вивченню факторів продуктивності як рушійної сили, причини, що впливають на певний процес або явище та змінюють рівень і динаміку продуктивності.

Дію факторів, їх виявлення і реалізацію доцільно розглянути в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов.

Необхідно засвоїти поділ факторів продуктивності на зовнішні і внутрішні. Зовнішні включають політичні, соціальні й економічні аспекти розвитку суспільства, урядові рішення і інституційні механізми; наявність фінансів, транспорту, комунікацій і сировини. Вони перебувають поза контролем зі сторони окремого підприємства. Внутрішні фактори – це ті, які перебувають в зоні контролю окремого підприємства і поділяються на “тверді” і “м’які”.

Виходячи із сутності праці як процесу споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об’єднати в такі групи:

­ матеріально-технічні;

­ організаційно-економічні;

­ соціально-психологічні.

Треба звернути увагу на те, що серед матеріально-технічних факторів важливу роль відіграє науково-технічний прогрес, поліпшення використання засобів праці. В зв’язку з цим доцільним є подальший розвиток інвестиційного ринку в Україні.

У ринкових умовах важливого значення набувають організаційно-економічні фактори підвищення продуктивності праці, що характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва, а також соціально-психологічні, що пов’язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Останнім питанням теми є виявлення і використання резервів підвищення продуктивності, що набуває великого значення в ринкових умовах. Необхідно визначити поняття резервів та їх класифікацію і вміти визначити кількісну оцінку їхнього впливу на продуктивність праці.

Важливо також визначити основні напрями програм управління продуктивністю праці та етапи її планування.

Семінарське заняття 6

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є : заробітна плата; номінальна заробітна плата; реальна заробітна плата; основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; заохочувальні та компенсаційні виплати; мінімальна годинна заробітна плата; державне регулювання заробітної плати; договірне регулювання заробітної плати; тарифна система; класифікатор професій; довідник кваліфікаційних професій працівників; тарифна сітка; тарифна ставка; відрядна форма оплати праці; пряма відрядна система оплати праці; відрядно-преміальна система оплати праці; відрядно-прогресивна система; непряма відрядна система заробітної плати; акордна система оплати праці; проста почасова система; почасово-преміальна система; почасово-преміальна система з нормованими завданнями; гнучка система оплати праці; безтарифна система оплати праці; контрактна система оплати праці; контракт; преміювання; індивідуальне преміювання; колективне преміювання.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Приступаючи до вивчення цієї теми, студент повинен звернути увагу на те, що ефективність праці певною мірою визначається діючою системою її оплати. Остання є найбільш дійовим інструментом активізації людського фактора і використання трудового потенціалу.

Необхідно з’ясувати сутність заробітної плати як соціально-економічної категорії та як елементу ринку праці. Потрібно визначити також і функції, які заробітна плата має виконувати в ринковій економіці.

Вивчивши сутність номінальної та реальної заробітної плати, важливо зрозуміти, у чому полягає відмінність між ними.

Заробітна плата працівників складається з основної та додаткової частин, а також заохочувальних виплат.

У системі оплати праці важливим питанням є визначення мінімальної заробітної плати.

Треба звернути увагу на принципи правильної організації заробітної плати, а також знати, що ці принципи здійснюються за допомогою її складових елементів, кожний з яких має певне призначення, проте вони взаємодіють між собою, створюючи при правильному їх застосуванні дійову систему матеріальної заінтересованості в досягненні певних виробничих показників.

Проблемним напрямом теми є подальше удосконалення організації заробітної плати, яке має здійснюватися разом з проведенням загальної соціально-економічної (структурної, податкової, цінової) політики.

Регулювання заробітної плати полягає в подальшій її диференціації та індивідуалізації на основі повного урахування як індивідуальних результатів праці, так і особистих ділових якостей. Ринкове регулювання заробітної плати повинно поєднуватися з державним втручанням у соціальні процеси. Проте, як свідчить досвід зарубіжних держав, це втручання повинно мати непрямий, соціально орієнтований характер.

Необхідно знати законодавчі основи регулювання заробітної плати. Держава регулює оплату праці працівників підприємств усіх форм власності і господарювання через встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов і розмірів оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, керівників державних підприємств, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Розглядаючи сутність договірного регулювання заробітної плати треба чітко засвоїти, що воно є важливою складовою системи соціального партнерства. Потрібно знати, що договірне регулювання оплати праці найманих працівників України здійснюється на основі системи тарифних угод на всіх рівнях управління, які досягаються в результаті колективних переговорів. Необхідно з’ясувати зміст тарифних угод (генеральної, галузевої, на виробничому рівні), звернути увагу на те, що тарифна угода на виробничому рівні є складовою колективного договору.

В ході вивчення цієї теми студентам необхідно з’ясувати сутність і призначення тарифної системи, порядок її розроблення, введення в дію і перегляд. У зв’язку з реформуванням системи оплати праці слід вивчити всі зміни, що відбуваються в тарифних умовах. Основними елементами тарифної системи є довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, тарифні сітки та ставки і схеми посадових окладів, або єдина тарифна сітка.

У сучасних економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій та вимог генеральної, галузевої, регіональної тарифних угод згідно з чинним законодавством.

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників – це систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які наведені в класифікаторі професій. Класифікатор професій (КП) є складовою державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, розроблений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики” від 04.05.1993 р. За основу розроблення КП було взято Міжнародну стандартну класифікацію професій
(1998 р.).

У Класифікаторі професій виділяються такі професійні групи працівників:

1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники.

2. Професіонали.

3. Фахівці.

4. Технічні службовці.

5. Робітники сфери торгівлі та побутових послуг.

6. Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства.

7. Кваліфіковані робітники з інструментом.

8. Оператори та складальники устаткування і машин.

9. Найпростіші професії.

Довідник є нормативним документом, обов'язковим в управлінні персоналом в організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності. Він складається з випусків і розділів випусків, які згруповані за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.

Згідно з загальними положеннями Довідника кожен випуск або розділ випуску містить обов'язкові частини, співвідносні з розділами класифікації професій за Класифікатором професій, а саме “Керівники”, “Професіонали”, “Технічні службовці”, “Робітники”. Зміст випуску або розділу випуску складається зі “Вступу”, “Кваліфікаційних характеристик”, уміщених в абетковій послідовності з порядковими номерами, а також допоміжних переліків професій з діапазонами розрядів.

Кваліфікаційна характеристика професій працівника має так розділи: “Завдання та обов'язки”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги”, “Спеціалізація”, “Приклади робіт”.

У розділі “Завдання та обов'язки” описуються роботи, характерні для даної професії. Для визначення професійних завдань та обов'язків застосовуються посилання на галузь необхідних знань, устаткування, машини, інструмент, сировину, матеріали, деталі, продукцію та послуги.

Розділ “Повинен знати” містить описи знань, умінь, навичок, методів і прийомів безпечного виконання робіт, засвоєння і застосування яких є обов'язковим. У цілому галузі знань і способи реалізації робіт тісно пов'язуються з напрямами необхідної для цього освіти, практичною підготовкою у вигляді професійної спеціалізації відповідно до досягнень науки, техніки, технологій, організації праці на виробництві чи у сфері послуг.

У розділі “Кваліфікаційні вимоги” визначений рівень спеціальної підготовки працівника, який необхідний для виконання покладених на нього обов'язків, і вимоги до стажу роботи.

Для професійної групи “Керівники” встановлені три типи вимог, обов'язкових для керівників первинних підрозділів, керівників, структурних підрозділів вищого рівня, керівників підприємств, установ, організацій.

Для професійної групи “Професіонали” використовуються два типи вимог - для чотирьох і для п'яти рівнів професійного групування. Різниця між ними полягає в тому, щоб раціонально використати ґрунтовно підготовлених працівників з освітньо-кваліфікаційними рівнями “спеціаліст” і “магістр”. Даний тип кваліфікаційних вимог стосується розробників у складі груп наукових співробітників, а також професіоналів із різних галузей науки і практики, які зайняті на складних і відповідальних роботах.

Для професійної групи “Фахівці” (техніки) діють три рівні кваліфікаційних категорій.

Професійна група “Технічні службовці” включає професії, що вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти або повної загальної середньої освіти та курсового професійно-технічного навчання, курсового чи індивідуального навчання на виробництві, у сфері послуг.

Професійна група “Робітники” містить вимоги до виконавців щодо складності виконуваних робіт та необхідних знань. Кваліфікаційні характеристики вищих розрядів не повторюють вимоги кваліфікаційних характеристик нижчих розрядів.

Розділ “Спеціалізація” охоплює дані про похідні назви професій, характеристики робіт, галузеву належність, а також посилання на товари, послуги, устаткування, механізми та інструменти, які вказують на особливості застосування професії.

У розділі “Приклади робіт” наводяться назви робіт і пов'язаних з ними машин та устаткування, характеристики безпечних та нешкідливих умов виконання зазначених робіт, засобів оснащення технологічних процесів.

У кожній окремій організації згідно з вимогами чинного законодавства і на основі Довідника розробляють та затверджуються керівником посадові інструкції для керівників, професіоналів та фахівців. При цьому враховують конкретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису організації, підприємства

Посадові інструкції складаються з розділів “Загальні положення”, “Завдання та обов'язки”, “Права”, “Відповідальність”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги” та “Взаємовідносини (зв'язки) за професією, посадою”.

Для технічних службовців і робітників, у разі необхідності, розробляються робочі інструкції, в яких такі розділи, як “Загальні положення”, “Взаємовідносини (зв'язки) за професією”, можуть бути відсутні.

Тарифна сітка є основою регулювання професійно-кваліфікаційного поділу та руху робочої сили, слугує для визначення співвідношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності. Необхідно вміти розраховувати середній тарифний розряд робітників і робити висновки щодо відповідності виконуваних ними робіт.

Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Треба знати, що тарифні ставки диференціюються за складністю праці, кваліфікацією робітників. Оплата праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців здійснюється за допомогою посадових окладів, основою яких є мінімальна тарифна ставка.

Мінімальні посадові оклади встановлюють тим працівникам, які починають діяльність у тій чи іншій сфері, виконують вузьке коло завдань, а також працівникам, які відповідають посаді, яку обіймають, однак їм необхідно поліпшити роботу. Максимальні оклади установлюються працівникам, які володіють необхідною для даної посади кваліфікацією, досвідом роботи, самостійністю у виконанні робіт у межах даної функції, ініціативних та з творчим ставленням до праці.

Необхідно знати, що на підприємствах застосовуються різні доплати й надбавки, які залежать головним чином від виробничих умов.

Проблемним напрямом теми є подальше удосконалення тарифної системи через створення єдиних уніфікованих умов оплати праці всіх категорій працівників на основі створення єдиної тарифної сітки, упровадження безтарифної (пайової) системи оплати праці.

Треба з’ясувати сутність та умови застосування відрядної та почасової форм заробітної плати, а також їх систем і вміти розрахувати заробіток працівників.

В умовах становлення ринкової економіки, подальшої індивідуалізації заробітної плати дедалі більшого поширення набуває контрактна система оплати праці. Оплата праці за контрактом є складовою системи наймання та оплати, яка досить поширена в зарубіжних країнах.

Важливим питанням теми є організація колективних систем оплати праці. У зв’язку з цим необхідно з’ясувати умови, які визначають доцільність і необхідність колективних форм організації оплати праці. Застосування їх найдоцільніше тоді, коли об’єднання працівників у трудовий колектив обумовлено технологічною необхідністю, тобто коли для виконання певного технологічного комплексу потрібні суспільні зусилля працівників, а кінцеві результати виробництва є безпосереднім результатом праці цих працівників.

Необхідно звернути увагу на те, що преміювання має забезпечувати зацікавленість працівників у результатах праці.

В цій темі необхідно засвоїти, що залежно від того, який основний показник застосовується для визначення результатів праці, всі системи оплати праці підрозділяють на дві групи, що називають формами оплати праці (відрядну і почасову). Вони базуються на визначеній ринком праці ціні робочої сили й установленій законодавством тривалості робочого часу і враховують результат праці та необхідний для неї робочий час. Кожна з них відповідає певній мірі праці: відрядна – кількості виробленої продукції, почасова – кількості відпрацьованого часу.

Щоб підвищити стимулюючу роль форм оплати праці, використовують їх різновиди – системи оплати праці. Серед багатьох систем заробітної плати можна виділити традиційні – прості, преміальні, прямі й непрямі, індивідуальні і колективні, а також нові (сучасні) системи.

Також необхідно звернути увагу на преміювання, його функції, показники та умови.

Необхідно знати, що великого значення для стимулювання праці персоналу набуває його участь у прибутках, тобто розподіл певної частини прибутку підприємства, організації між працівниками.

Практичне заняття 4

Тема: Визначення розміру заробітної плати працівників
при застосуванні різних систем оплати праці

Завдання 1. Обчислити місячний заробіток швачки за відрядно-прогресивною системою оплати праці, якщо за місяць нею виготовлено 150 шт. виробів при завданні 130 шт. Розцінка за пошиття одиниці виробу – 25 грн. Вихідна база для нарахування доплат 100% від плану. Шкала для визначення проценту росту та вихідні дані наведені в таблиці.

Таблиця

Вихідні дані для розрахунку

% перевиконання вихідної бази	1-20	21-40	41-60	61-80	81-100
% росту розцінки	20	40	60	80	100

Завдання 2. Посадовий оклад економіста 1530 грн. при тривалості робочого дня 8,2 год. За графіком ним має бути відпрацьовано 22 дні, 1 з яких святковий, що не співпадає з вихідним, а фактично йому був наданий листок непрацездатності на 4 дні. Листок непрацездатності оплачується в розмірі
100 % денного заробітку. З фонду матеріального заохочення економісту нарахована премія в розмірі 15% посадового окладу. Обчислити місячну заробітну плату економіста.

Методичні рекомендації щодо розв’язання практичних задач:

При відрядно-прогресивній формі оплати праці виробіток в межах норми оцінюється за чинними на підприємстві розцінками, а його надлишок – за підвищеними розцінками.

Для визначення місячного заробітку швачки виробіток в межах норми необхідно помножити на розцінку за пошиття одиниці виробу і додати заробіток за підвищеною розцінкою (кількість виробів, вироблених понад норму необхідно помножити на розцінку за пошиття одиниці виробу, підвищену на % росту розцінки).

Плановий місячний фонд робочого часу економіста (ФРЧ_П):

,

де Д_Р – кількість робочих днів, яка має бути відпрацьована за графіком протягом місяця, дн.,

Т_Р – тривалість робочого дня, годин.

Годинна тарифна ставка економіста (ТС_Г):

,

де М_О – місячний оклад економіста, грн.

Зарплата за фактично відпрацьований робочий час (ЗП_ФРЧ):

,

де Д_Н – кількість днів, на які був наданий листок непрацездатності.

Оплата за дні непрацездатності (ЗП_НП):

.

Оплата в святковий день (ЗП_СВ) визначається за формулою:

,

де Д_СВ – кількість святкових днів.

Фонд основної оплати праці (ЗП_ОСН):

.

Розмір премії (П):

П = По × Пр

де Пр – премія, %.

Місячна заробітна плата економіста (ЗП_МІС):

.

Семінарське заняття 7

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є : організація праці; поділ праці; кооперація праці; бригада; робоче місце; організація робочого місця; обслуговування робочих місць; умови праці; атестація робочих місць; трудовий процес; умови праці; фактори умов праці, нормування праці; робочий час; режими праці та відпочинку; нормування праці; об’єкти нормування праці; хронометраж; фотографія робочого часу; фотохронометраж; норма часу; норма виробітку; нормоване завдання; норма обслуговування; норма керованості.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Розпочати вивчення теми необхідно зі з’ясування сутності організації праці та її завдань. В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Далі треба розглянути основні напрями організації праці. Необхідно розглянути сутність поділу праці на підприємстві та його види, серед яких виділяють технологічний, поопераційний, функціональний, професійний та кваліфікаційний поділи праці. Потрібно уяснити, що поділ праці на виробництві нерозривно пов’язаний з її кооперацією, тобто встановленням певних співвідношень і взаємодії між видами праці та виділити форми кооперації. Важливо також засвоїти сутність бригади, матеріально-технічні та організаційні передумови її створення.

Елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації та обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці. Необхідно знати поняття робочого місця та види класифікації їх, а також за якими функціями здійснюється обслуговування робочих місць.

Важливим розділом теми є вивчення умов праці та факторів їх формування. Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. Необхідно знати, в чому полягає сутність атестації робочих місць.

Практика підприємств свідчить про те, що оцінити поліпшення умов праці можна лише зіставивши фактичні умови праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.

Продовжити вивчення теми доцільно скороченою характеристикою законодавства України стосовно умов і охорони праці.

Вивчення питань нормування праці необхідно розпочати із з’ясування сутності робочого часу, при цьому слід мати на увазі, що робочий час є загальною мірою кількості праці. Потрібно також вивчити законодавчі основи регулювання робочого часу і відпочинку, засвоїти питання встановлення раціональних режимів праці та відпочинку. Розрізняють змінний, добовий, тижневий та місячний режими праці та відпочинку.

Далі треба розглянути сутність і зміст нормування праці, що є складовою організації праці і виробництва, основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо. Значну увагу потрібно приділити вивченню об’єктів нормування праці, зосередившись на тому, що під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи. Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові прийоми, дії, рухи. Для розрахунку норм праці потрібна чітка класифікація затрат часу, тому необхідно знати як можна здійснювати класифікацію.

Важливим розділом теми є з’ясування подальшого вдосконалення нормування праці в сучасних умовах.

Найпоширенішими методами дослідження трудових процесів є: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж.

Далі треба розглянути, які застосовуються норми праці та в чому їх сутність (норми часу, норми виробітку, нормовані завдання, норми обслуговування, норми чисельності робітників, норми керованості).

Норми затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості поділяються на технічно обґрунтовані та дослідно-статистичні. Визначити відмінності таких норм.

Розглянути, які застосовуються методи встановлення норм і в чому їх сутність.

Семінарське заняття 8

Методичні вказівки

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу теми, є : соціально-економічні відносини; трудові відносини; соціально-трудові відносини; соціальне партнерство; трипартизм; соціальна політика; соціальний захист; соціальне страхування; пенсійне забезпечення; соціальна підтримка; соціальна допомога.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Розпочинаючи вивчення теми, необхідно знати, що соціальна політика – це стратегічний соціально-економічний напрям розвитку суспільства. Вона є системою управлінських, організаційних, регулюючих дій і заходів, спрямованих, насамперед, на забезпечення зайнятості громадян, їх всебічний розвиток, гарантування відповідного рівня їх життя і праці, на соціальний захист населення.

Основним механізмом соціальної політики є соціальне управління та регулювання соціальних процесів.

Мета соціальної політики полягає у створенні необхідних умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, повного розкриття творчого потенціалу людини, підвищення рівня та якості життя громадян на основі стимулювання трудової і господарської активності населення, а також досягнення в суспільстві соціальної злагоди, стабільності та цілісності.

Необхідно засвоїти, що суб’єктами соціальної політики є люди, держава, суспільство, соціальні інститути і товариства, політичні партії, громадські організації, колективи, профспілки підприємців, різноманітні фонди тощо. Основним суб’єктом є особистість. Важливим суб’єктом соціальної політики у сучасних умовах є держава. Держава розробляє та здійснює комплекс заходів, які охоплюють різні сфери розвитку суспільства. Громадські організації як суб’єкт соціальної політики, здатні зробити значний внесок у соціальний розвиток суспільства. Серед громадських організацій найважливіше місце належить профспілкам. Профспілки – це масове самокероване громадське об’єднання трудящих певної галузі або суміжних галузей для захисту і представництва їхніх соціальних інтересів.

Соціальний захист включає законодавчо або іншим чином установлені гарантії соціального захисту, соціальної підтримки і соціальної допомоги. Це система заходів, які забезпечують соціальну захищеність переважно непрацездатного населення і соціально уразливих верств працездатного населення (соціальне страхування, пенсійне забезпечення, страховий захист від небезпек, медичне страхування).

Соціальне партнерство покликане забезпечити достатній ступінь компенсації доходу трудящих у разі працездатності, тобто це виплати допомоги у випадках загального захворювання, трудового каліцтва і професійного захворювання, виплати у зв’язку з вагітністю і пологами, по догляду за хворою дитиною після досягнення нею віку трьох років; пенсії; допомоги на поховання, компенсації вартості путівок на лікування і відпочинок.

Соціальне страхування пов’язане з трудовою діяльністю людини як члена суспільства. Об’єктом соціального страхування є ризик. Соціальне страхування може бути обов’язковим і добровільним.

Важливим напрямом соціального захисту є пенсійне забезпечення. Пенсійна система – це сукупність правових, економічних та соціальних інститутів і норм, які забезпечують надання пенсій за віком, по інвалідності, а також у зв’язку з втратою годувальника. Метою пенсійної системи є матеріальне забезпечення непрацездатного населення.

Пенсія є щомісячною грошовою виплатою громадянам при досягненні установленого законом пенсійного віку, настанні інвалідності, втраті годувальника. Необхідно охарактеризувати види пенсій.

Джерелом пенсійного фонду є: фонди обов’язкового державного соціального страхування, державний бюджет, а також недержавні пенсійні фонди.

Соціальна підтримка – це система заходів, які стосуються здебільшого економічно активного населення і спрямовані на створення умов, що дають змогу найманим працівникам забезпечити їх соціальну захищеність.

Вивчаючи питання соціальної допомоги, слід мати на увазі, що соціальна допомога – це заходи, які стосуються всього населення і являють собою допомогу, як правило, короткочасного характеру. Здебільшого вона надається людям, які потрапили в екстремальні життєві ситуації, що потребують додаткових витрат. При цьому необхідно з’ясувати завдання соціальної допомоги, переваги адресності, способи адресування і додаткові ефекти програм адресної допомоги.

При вивченні даної теми необхідно звернути увагу на з’ясування основних напрямів соціальної політики в Україні, засвоїти сутність соціального партнерства, яке являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, при якому в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх важливіших соціально-трудових відносин. Функціонування системи соціального партнерства здійснюється на тристоронній (трипартизм) співпраці спілки підприємців, тобто роботодавців, профспілок та органів державної влади.

Також необхідно визначити мету та принципи соціального партнерства. Система соціального партнерства передбачає розроблення і реалізацію узгоджених економічних і соціальних програм, забезпечення певних гарантій щодо оплати праці, робочого часу та відпочинку; регулювання ринку праці та створення необхідних умов для підвищення ефективності зайнятості населення; забезпечення на виробничому рівні згідно з угодами і договорами належних умов для ефективного використання трудового потенціалу. В Україні система соціального партнерства ґрунтується насамперед на укладанні колективних договорів та угод, веденні переговорів, використанні відповідної процедури розв’язання конфліктів тощо.

При ведені колективних переговорів, укладанні договорів та угод, взаємних консультаціях і контролі, а також вирішуванні колективних спорів необхідно брати до уваги, принципи, на яких повинно ґрунтуватися партнерство у процесі ведення колективних переговорів.

4. Зміст самостійної роботи студентів

Самостійна робота студента є однією з основних складових оволодіння навчальним матеріалом і виконується в позааудиторний час, передбачений тематичним планом навчальної дисципліни.

Під час вивчення навчальної дисципліни студенти повинні навчитися самостійно мислити, поглиблювати засвоєні теоретичні знання, опановувати практичні навики з організації праці менеджера. Відповіді на питання повинні бути стисло законспектовані з обов‘язковими посилання на використані джерела.

Форма контролю самостійної роботи – перевірка конспекту або обговорення на семінарському занятті. Питання самостійної роботи виносяться на поточний, модульний і підсумковий семестровий контроль.

З метою самостійного визначення рівня засвоєння теоретичного матеріалу студентам пропонуються питання для самоконтролю набутих знань.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте населення як суб’єкт економічних та соціальних відносин.

2. Які виділяють види руху населення?

3. Що являє собою економічно активне населення?

4. Які верстви населення належать до економічно неактивного населення?

5. Що являють собою трудові ресурси? Які джерела їх поповнення?

6. Хто належить до працездатних осіб?

7. Хто належить до непрацездатних осіб?

8. Що являє собою баланс трудових ресурсів?

9. Охарактеризуйте МОП, її функції.

10. Розкрийте сутність процесу відтворення населення, його види.

11. Дайте поняття відтворення робочої сили. Назвіть його характерні особливості.

12. Охарактеризуйте фази відтворення робочої сили.

13. Яким чином відтворюється населення та трудові ресурси в Україні?

Література: 4, 5, 9-13, 15, 17, 27, 28, 31, 32, 34-36, 38, 65.

Питання для самоконтролю:

1. В чому полягає зміст загальної і професійної освіти України?

2. Назвіть принципи загальної і професійної освіти України.

3. Назвіть складові системи загальної і професійної освіти України.

4. Охарактеризуйте сутність професійної орієнтації трудового потенціалу.

5. В чому полягає значення професійної орієнтації трудового потенціалу?

6. Яким чином здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації працівників?

7. На основі чого відбувається прогнозування професійно-кваліфікаційного попиту на робочу силу?

8. Охарактеризуйте сутність перепідготовки кадрів.

9. В чому сутність полягає сутність концепції людського капіталу?

10. Яким чином розраховується індекс людського розвитку та його складові?

Література: 1, 3-5, 9, 11-14, 17, 18, 27, 28, 31, 32, 34-36, 54, 60, 63, 65, 67, 68.

 

Тема 9. Організація праці

Самостійну роботу з цієї теми слід будувати з урахуваням логічної структури її змісту за таким планом:

9.1. Колективні форми організації праці. Поняття трудового колективу.

9.2. Атестація та паспортизація робочих місць.

9.3. Проектування прогресивних трудових процесів.

9.4. Управління нормуванням праці.

Питання для самоконтролю:

1. Визначити поняття ”організація праці”.

2. Які основні завдання постають на всіх рівнях управління щодо поліпшення організації праці?

3. Назвіть основні напрями організації праці на підприємстві.

4. Охарактеризуйте поділ праці та основні його види.

5. Назвіть форми кооперації праці. Які передумови визначають їх розвиток?

6. У чому полягає значення колективних форм організації праці та які їх характерні ознаки?

7. Що являє собою бригада і які передумови її створення7 Назвіть види бригад.

8. Що являє собою робоче місце? За якими параметрами класифікують робочі місця?

9. За якими функціями здійснюється обслуговування робочих місць?

10. Визначте поняття “умови праці”.

11. Які фактори виробничого середовища впливають на працездатність людини?

12. Що передбачає атестація робочих місць?

Література: 4, 5, 9, 11-13, 15, 17, 27, 31, 36, 41, 51, 59, 65

Модульний контроль

Протягом вивчення навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» проводиться модульний контроль рівня знань студентів з кожного з двох змістових модулів, передбачених тематичним планом. У завдання модульного контролю включається питання, що передбачають подання студентами текстових відповідей та визначення правильних відповідей із кількох запропонованих варіантів.

Змістовий модуль 1

Приклад задачі:

Визначити як змінився виробіток на підприємстві за 2011р., якщо трудомісткість продукції знизилася на 12%? (5 балів)

Ключові поняття і терміни: ринок праці; робоча сила; попит на робочу силу; пропозиція робочої сили; кон'юнктура ринку праці; зовнішній ринок праці; внутрішній ринок праці; відкритий ринок праці; прихований ринок праці; сегментація ринку праці; населення; природний рух населення; міграційний рух населення; соціальний рух населення; економічно активне населення; економічно неактивне населення; трудові ресурси; відтворення населення; трудовий потенціал; вартість робочої сили; ціна робочої сили; доходи населення; рівень життя; якість життя; прожитковий мінімум; мінімальний споживчий бюджет; платоспроможний попит населення; система управління трудовим потенціалом суспільства; керівна підсистема; керована підсистема; адміністративні методи управління трудовим потенціалом; економічні методи управління трудовим потенціалом; правовий метод управління трудовим потенціалом; якість робочої сили; освіта; ефект; ефективність праці; продуктивність праці; інтенсивність праці; виробіток; трудомісткість; резерв підвищення продуктивності праці. (3 терміни у кожному варіанті по 3 бали)

Приклади тестових завдань:

1. Розрізняють такі типи ринків праці:

А) зовнішній, внутрішній, відкритий та прихований;

Б) зовнішній, внутрішній, відкритий та закритий;

В) зовнішній, прихований, відкритий та посередницький.

2. Населення за методикою МОП поділяють на:

А) економічно активне і економічно неактивне;

Б) трудові ресурси і населення, що не належить до трудових ресурсів;

В) немає правильної відповіді.

3. Неповна зайнятість це:

А) зайнятість конкретної особи протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою праці;

Б) зайнятість конкретної особи протягом неповного робочого часу або з недостатньою ефективністю чи з неповною оплатою праці;

В) зайнятість конкретної особи протягом неповного робочого часу або з недостатньою ефективністю.

4. До вартості робочої сили не входять:

А) натуральні виплати (харчування, витрати на житло), які надаються працівникам підприємцями;

Б) пенсії, стипендії, інші соціальні виплати;

В) витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів.

…..

10. Виробіток та трудомісткість:

А) показники, що знаходяться у прямому відношенні один до одного;

Б) показники, що знаходяться у оберненому відношенні один до одного;

В) показники, що не залежать один від одного.

(по 1 балу за кожну правильну відповідь на тестове завдання)

Змістовий модуль 2

Приклад задачі:

Обчислити місячний заробіток швачки 3-го розряду, за відрядно-прогресивною системою оплати праці, якщо за місяць нею виготовлено 80 шт. виробів при завданні 50 шт. Розцінка за пошиття одиниці виробу – 25 грн. Вихідна база для нарахування доплат 100% від плану. Шкала для визначення проценту росту та вихідні дані наведені в таблиці.

Таблиця.

Вихідні дані для розрахунку

% перевиконання вихідної бази	1-20	21-40	41-60	61-80	81-100
% росту розцінки	20	40	60	80	100

(5 балів)

Ключові поняття і терміни: заробітна плата; номінальна заробітна плата; реальна заробітна плата; основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; заохочувальні та компенсаційні виплати; державне регулювання заробітної плати; договірне регулювання заробітної плати; тарифна система; гнучка система оплати праці; безтарифна система оплати праці; контрактна система оплати праці; контракт; преміювання; організація праці; поділ праці; кооперація праці; робоче місце; організація робочого місця; обслуговування робочих місць; умови праці; атестація робочих місць; трудовий процес; умови праці; нормування праці; робочий час; нормування праці; об’єкти нормування праці; норма часу; норма виробітку; соціально-трудові відносини; соціальне партнерство; трипартизм; соціальна політика; соціальний захист; соціальне страхування; соціальна підтримка; соціальна допомога. (2 терміни у кожному варіанті по 3 бали)

Приклади тестових завдань:

1. Згідно з Кодексом законів про працю України, нормальна тривалість робочого часу працівника:

А) не може перевищувати 40 годин на тиждень;

Б) повинна дорівнювати 40 годинам на тиждень;

В) не може бути менша за 40 годин на тиждень.

2. Одноразове переміщення робочого органу людини – руки, ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти інструмент) – це:

А) трудовий рух;

Б) трудова дія;

В) трудовий прийом.

….

5. Спостереження за роботою устаткування і перервами в ній з метою одержання даних для обґрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома) – це:

А) хронометраж;

Б) фотографія часу використання устаткування;

В) фотографія виробничого процесу.

(по 1 балу за кожну правильну відповідь на тестове завдання)

 

 

Індивідуальні завдання

Умови виконання завдань

Індивідуальні завдання передбачаються у формі реферату або у формі  індивідуальних науково-дослідних завдань (ІНДЗ).

Завдання у формі ІНДЗ обирається студентом добровільно на початку семестру. Виконання індивідуального завдання у формі ІНДЗ може передбачає:

- підбір та опрацювання літератури за темою;

- складання плану і виконання роботи (вступ, перше питання - розкриття теоретичних аспектів проблеми, виклад основних ідей та пропозицій авторів; друге питання - аналіз фактичних та статистичних даних; висновки; список використаної літератури та інформаційних джерел);

- презентація ІНДЗ на практичних заняттях (виступ до 5 хвилин).

Завдання у формі реферату обирається студентом добровільно або закріплюється за студентом викладачем протягом семестру і виконується за усталеними вимогами.

Теми завдань

Теми рефератів

1. Формування вартості робочої сили на ринку праці.

2. Вплив ринку на ціну робочої сили.

3. Диференціація доходів населення України.

4. Рівень та якість життя населення України.

5. Формування концепції управління людськими ресурсами.

6. Кадрове планування на підприємстві.

7. Економічна і соціальна ефективність управління персоналом.

8. Професійний добір і наймання персоналу.

9. Орієнтація і навчання працівників.

10. Управління діловою кар’єрою.

11. Основні аспекти кадрової роботи на підприємстві (організації).

12. Управління персоналом в державних установах, організаціях.

13. Мотивація персоналу як складова соціально-трудових відносин.

14. Макроекономічні проблеми регулювання заробітної плати.

15. Удосконалення тарифної системи оплати праці.

16. Зарубіжний досвід матеріального стимулювання працівників.

17. Методи нематеріальної мотивації трудової діяльності.

18. Удосконалення методів оцінки трудового внеску працівника у колективний результат.

19. Організація праці та її вдосконалення в ринкових умовах.

20. Особливості організації праці на підприємствах різних форм власності та господарювання.

21. Фактори формування умов праці на підприємстві.

22. Шляхи поліпшення використання робочого часу на підприємстві.

23. Удосконалення використання робочого часу керівників, професіоналів, фахівців на підприємстві.

24. Удосконалення використання робочого часу робітників.

25. Розробка плану продуктивності праці.

26. Планування персоналу як складова планування діяльності і розвитку підприємства.

27. Планування і аналіз заробітної плати.

28. Механізм соціального захисту населення України на етапі розвитку ринкової економіки.

29. Роль конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці в захисті прав працівників.

30. Глобалізація і сучасні моделі регулювання соціально-трудових відносин.

31. Удосконалення пенсійного забезпечення як важливий напрям соціального захисту населення.

32. Зарубіжний досвід розвитку підприємництва та лізингу робочої сили.

33. Інвестиції в людський капітал. Аналіз зисків і витрат при інвестиціях в освіту.

34. Методи оцінки економічної ефективності інвестування в людський капітал.

35. Гендерна нерівність у розвитку і використанні людського потенціалу.

36. Динаміка показників людського розвитку в Україні.

ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ЕКОНОМІКИ

РЕФЕРАТ

На тему:

„ ... назва теми ... „

 

Виконав:

Іванов

Іван Іванович ,

студент 3 курсу 1 групи

факультету управління та економіки

Перевірила:

Ковтун

Ірина Броніславівна ,

кандидат наук з державного

управління, доцент

Хмельницький

201 3

                   

 

Титульний аркуш творчої наукової роботи оформлюється за зразком 2.

 

Зразок 2

ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ЕКОНОМІКИ Навчальна дисципліна:
			НАУКОВ О-ДОСЛІДНА РОБОТА
		На тему:
	„ ... назва теми ... „
					Виконала:
					Петренко
					Оксана Петрівна ,
					студентка 3 курсу 2 групи
					факультету управління та економіки
					Перевірила:
					Ковтун
					Ірина Броніславівна ,
					кандидат наук з державного
					управління, доцент
	Хмельницький
	201 3

 

 

Творча наукова робота повинна бути структурованою, тобто після титульного аркуша містити: план, вступ, три (два) розділи, висновки, список використаних джерел. Складові частини творчої наукової роботи не обов’язково починати з нового аркуша. Розділи плану роботи формулюються самостійно студентом як найважливіші напрями розкриття її теми. Виклад роботи подається за наведеним нижче порядком.

 

ПЛАН                                                                                                 

			Стор.
	Вступ	-	2
1.	(назва першого розділу)	-	3
2.	(назва другого розділу)	-	6
3.	(назва третього розділу)	-	9
	Висновки	-	12
	Список використаних джерел	-	14

Вступ

. . . . . . . . .

(Виклад змісту вступу)

. . . . . . . . .

Назва першого розділу)

. . . . . . . . .

( Виклад змісту першого розділу)

. . . . . . . . .

Назва другого розділу)

. . . . . . . . .

( Виклад змісту другого розділу)

. . . . . . . . .

Назва третього розділу)

. . . . . . . . .

( Виклад змісту третього розділу)

. . . . . . . . .

Висновки

. . . . . . . . .

(Виклад змісту висновків)

. . . . . . . . .

Список використаних джерел

1. . . . ( реквізити джерела) ……

2. . . . ( реквізити джерела) ……

3. . . . ( реквізити джерела) …… ( і т.д. відповідно до вимог

                                                    оформлення списку джерел).

 

Нижче списку використаних джерел рукописним способом зазначаються дата виконання роботи і особистий підпис студента.

Оцінювання результатів виконання рефератів і творчих наукових завдань здійснюється відповідно до чинної в університеті системи оцінювання знань в умовах запровадження Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) і включається до поточної успішності.

 

7 . С истема оцінювання знань студентів в умовах
Є вропейської кредитно ї трансферно -накопичувальної системи ( ЄКТС )

Оцінювання знань студентів здійснюється згідно з Положенням про організацію навчального процесу в умовах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи в Хмельницькому університеті управління та права (далі – Положення про ЄКТС), затвердженим наказом університету від 22.06.2010 № 485/10, (зі змінами, затвердженими наказами університету від 01.03.2011 № 177/11 та від 30.10.2012 № 725/12), основні вимоги якого наведені нижче.

Загальні положення

Оцінювання знань студентів здійснюється паралельно за 4-бальною національною шкалою (позитивні оцінки - «відмінно», «добре», «задовільно», негативна оцінка - «незадовільно») і за 100-бальною накопичувальною шкалою та шкалою ЄКТС (табл. 7.1.).

Таблиця 7.1

Співвідношення оцінок

І критерії оцінювання знань

Критерії оцінювання

Рівень
компетентності

Оцінка
за національною шкалою

екзамен залік 90-100 A Студент виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить та опрацьовує необхідну інформацію, вміє використовувати набуті знання і вміння для прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розкриває власні обдарування і нахили Високий (творчий) відмінно

зараховано

82-89 B Студент вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі у стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна

Достатній

(конструктивно-варіативний)

добре

74-81 C Студент вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача; в цілому самостійно застосовувати її на практиці; контролювати власну діяльність; виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи для підтвердження думок 64-73 D Студент відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень; з допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих

Середній (репродук-тивний)

задовільно

60-63 E Студент володіє навчальним матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на репродуктивному рівні 35-59 FX Студент володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу

Низький

(рецептивно-продуктивний)

незадовільно (з можливістю повторного складання семестрового екзамену) незараховано  (з можли-вістю повторного складання семестрового контролю) 0-34 F Студент володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів незадовільно (з обов’язко-вим повторним вивченням залікового кредиту) незараховано (з обов’язко-вим повторним вивченням залікового кредиту)

 

Така система контролю дозволяє здійснювати оцінювання знань більш гнучко, об’єктивно і сприяє систематичній та активній самостійній роботі студентів упродовж усього навчання, забезпечує змагальність між студентами в навчанні, стимулює виявлення і розвиток творчих здібностей студентів.

Система оцінювання обов’язкова для використання в ході підготовки студентів за освітньо-кваліфікаційними рівнями Бакалавр відповідно до навчального плану.

Поточний контроль

З поточного контролю знань за семінарські (практичні) заняття та самостійну (індивідуальну) роботу студент максимально може набрати 60 балів – якщо підсумковий контроль з навчальної дисципліни передбачений у формі заліку.

Кількість набраних за семінарські (практичні) заняття та самостійну роботу балів визначається як результат множення семестрової середньої арифметичної оцінки з цих занять на 12 (ціну у балах однієї одиниці оцінки за національною шкалою), якщо підсумковий контроль з навчальної дисципліни передбачений у формі заліку.

Семестрова середня арифметична оцінка з семінарських (практичних) занять та самостійної роботи обчислюється шляхом ділення суми кодів (5; 4; 3; 2) отриманих студентом протягом семестру оцінок (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, „незадовільно”) на цих заняттях з урахуванням перездач, на кількість отриманих оцінок та пропущених з неповажних причин семінарських (практичних) занять.

Семестрова середня арифметична оцінка та кількість набраних з поточного контролю балів визначаються після проведення останнього у семестрі семінарського (практичного) заняття.

За кожне пропущене з неповажних причин лекційне заняття віднімається по одному балу від суми балів, набраних під час поточного контролю.

Семестрова середня арифметична оцінка заокруглюється до десятих бала.

Студентові, який має невідпрацьовані незадовільні оцінки чи пропущені заняття, семестрова середня арифметична оцінка та відповідна їй кількість балів за накопичувальною школою, набраних за результатами поточного контролю, виставляється після їх відпрацювання.

Оцінювання самостійної роботи за змістовий модуль здійснюється в рамках поточного контролю шляхом оцінювання за 4-бальною шкалою із занесенням до документів обліку успішності студентів.

Викладач, який проводить семінарські (практичні) заняття, виставляє у визначений термін кількість набраних з поточного контролю балів і заносить їх у відповідні документи обліку успішності студентів.

Модульний контроль

В умовах кредитної трансферно-накопичувальної системи зміст навчальних дисциплін залежно від їх обсягу розподіляється в робочій програмі на змістові модулі.

Кожний змістовий модуль оцінюється у балах за шкалою ЄКТС. Ціна модуля залежить від обсягу навчального матеріалу. Максимально за усі модульні контролі протягом семестру студент може отримати 40 балів, якщо підсумковий контроль з навчальної дисципліни передбачений у формі заліку. З навчальної дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини» передбачено складання студентами протягом семестру двох модульних контролів.

Модульний контроль здійснюється після проведення усіх форм організації навчального процесу в рамках змістового модуля, передбачених робочою програмою навчальної дисципліни, з урахуванням часу, необхідного для перездач.

Модульний контроль проводиться в письмовій формі.

Для проведення модульного контролю формуються варіанти контрольних завдань, які повинні бути рівнозначними за складністю. Структура завдань, система та критерії оцінювання результатів їх виконання визначаються робочою програмою навчальної дисципліни та доводяться до відома студентів на початку семестру.

До складання модульного контрою допускаються студенти, які не мають незадовільних оцінок чи невідпрацьованих пропущених семінарських (практичних) занять. Студенти, які з поважних причин не з’явилися на складання модульного контролю, допускаються до складання модульного контролю в установленому порядку. Студенти, які не були допущені або без поважних причин не з‘явилися на складання модульного контролю, за модульний контроль отримують 0 балів.

Кількість набраних за модульний контроль балів заноситься викладачем у документи обліку успішності студентів.

Модульний контроль проводиться у визначених розкладом час і місці. Тривалість модульного контролю не повинна перевищувати дві академічні години. На один день для студентів академічної групи встановлюється модульний контроль лише з однієї навчальної дисципліни.

Перевірка письмової компоненти здійснюється протягом 3-х робочих днів із внесенням результатів у документи обліку успішності студентів.

Контрольне завдання виконується кожним студентом індивідуально. Самостійність виконання студентом свого завдання та дотримання встановленого порядку проведення контрольного заходу контролюється викладачем. При виконанні контрольного завдання студент може користуватися лише дозволеними допоміжними матеріалами або засобами. Під час контрольного заходу студенту забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами, а також використовувати, розповсюджувати, збирати варіанти контрольних завдань. У разі порушення зазначеного порядку робота студента припиняється і йому виставляється 0 балів, незалежно від обсягу виконаного контрольного завдання.

Перескладання модульного контролю не допускається.

Студент має право ознайомитися з власними результатами модульного контролю після завершення його проведення на курсі.

 

Рекомендовані джерела

1. Антошкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденція та перспективи реформування: [моногр.] / Л.І. Антошкіна. – К.: Вид. дім «Корпорація», 2005. – 366 с.

2. Багрова І.В. Нормування праці: навч. посіб. / І.В. Багрова. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 212 с.

3. Безтелесна Л. Людський розвиток: підходи до трактування суті та умов його забезпечення / Л. Безтелесна // Економіка України. – 2009. – № 7. –
С. 4-20.

4. Богиня Д.П. Основи економіки праці: навч. посіб. / Д.П. Богиня,
О.А. Грішнова. – К.: Знання-Прес, 2000. – 313 с.

5. Буряк П.Ю. Економіка праці й соціально-економічні відносини: навч. посіб. / П.Ю. Буряк, Б.А. Карпінський, М.І. Григор’єва. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 440 с.

6. Винник О.В. Подолання бідності зайнятого населення шляхом удосконалення соціально-трудових відносин // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 6. – T. 2. – С. 81-84.

7. Волгин Н.А. Оплата труда: производство, социальная сфера, государственная служба (Анализ, проблемы, решения) / Н.А. Волгин. – М.: Издательство «Экзамен», 2004. – 224 с.

8. Гвелесіані І. Вплив соціально-економічного розвитку на рівень диференціації доходів населення України / А. Гвелесіані, І. Литвин // Економіка України. – 2010. – № 1. – С. 82-89.

9. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підруч. / О.А. Грішнова. – [4-те вид., оновл.] – К.: Знання, 2009. – 391 с.

10. Дружиніна В.В. Трудова мобільність робочої сили в системі соціально-економічних показників / В.В. Дружиніна // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - № 1. – T. 2. – С. 106-110.

11. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / [Качан Є.П., Дяків О.П., Надвиничний С.А. та ін.]; під ред. Є.П. Качан. – К. : Знання, 2008. – 407 с.

12. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / А.М. Колот [та ін.]; за наук. ред. д-ра екон. наук., проф. А.М. Колота; ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана» / Колот (Наук. ред.). – К.: КНЕУ, 2009. – 711 с.

13. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / Н.І. Єсінова. – К.: Кондор, 2004. – 432 с.

14. Жиліна М.В. Основні властивості регіонального ринку праці / М.В. Жиліна, Р.В. Бєлозерцев // Економіка та право. – 2011. – № 2. – С. 9-15.

15. Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. посіб. / Г.Т. Завіновська. – К.: КНЕУ, 2003. – 300 с.

16. Зуб М.Я. Вплив світових тенденцій на процеси розвитку ринку праці в Україні / М.Я. Зуб // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 6. – T. 2. – С. 88-91.

17. Калина А.В. Економіка праці: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] /
А.В. Калина. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.

18. Кір'ян Т. Людський капітал в історії економічної думки / Т. Кір'ян // Економіка України. – 2008. – № 9. – С. 64-73.

19. Кодекс Законів про працю України: від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII за станом на 1 січня 2010 р. // Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

20. Колосок А.М. Інституційне забезпечення соціального партнерства /
А.М. Колосок // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 10. – С. 74-80.

21. Костенко М. Професійне навчання безробітних як засіб відновлення та розвитку трудового потенціалу // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 2. –
С. 32-40.

22. Костишина Т.А. Сучасні проблеми оплати праці в контексті конкурентоспроможності національної економіки / Т.А. Костишина // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. – № 2, T. 1 –
С. 65-69.

23. Кравець І.М. Проблеми та перспективи розвитку регіонального ринку праці в умовах глобалізації економічного розвитку держави / І.М. Кравець,
У.М. Шевцова // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. - № 4. – T. 1. – С. 81-83.

24. Кремень О.І. Сутність і значення соціально-економічної категорії «зайнятість населення» / О.І. Кремень // Вісник Хмельницького національного університету. – № 1. – 2009. – С. 85-88.

25. Куляк І.І. Проблеми зайнятості населення та шляхи їх вирішення в умовах розвитку ринкових відносин / І.І. Куляк // Економіка та право. – 2008. –
№ 3. – С. 102-107.

26. Лібанова Е.М. Ринок праці: навч. посіб. / Е.М. Лібанова. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.

27. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. [для студ. вищих навч. закл.] / В.М. Лукашевич. – Л. : Новий Світ-2000, 2007. – 248 с.

28. Любченко О.М. Діагностика регіональних тенденцій формування та розвитку трудового потенціалу України / О.М. Любченко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 1. – T. 2. – С. 117-121.

29. Майсюра О.М. Зайнятість населення і вирішення кадрової проблеми в Україні / О.М. Мойсюра // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 5. – С. 166-175.

30. Маршавін Ю. Як підвищити роль державної служби зайнятості /
Ю. Маршавін // Праця і зарплата. – 2006. – № 46, грудень. – С. 5.

31. Махсма М.Б. Економіка праці і соціально-трудові відносини: навч. посіб. / М.Б. Махсма. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 164 с.

32. Назарова М.І. Сучасні підходи формування, використання та управління трудового потенціалу області / М.І. Назарова, Г.Г. Старостенко // Вісник ХНУ. – 2009. – № 2. – С. 86-90.

33. Неліпович О.В. Посилення ролі накопичувальної складової як основний напрям реформування пенсійної системи України // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 1. – T. 1. – С. 65-68.

34. Ніколайчук М.В. Економіко-демографічні чинники відтворення людського капіталу України / М.В. Ніколайчук // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 6. – T. 2. – С. 23-27.

35. Новікова О.Ф. Державне регулювання якістю та конкурентоспроможністю трудового потенціалу в контексті сталого розвитку / О.Ф. Новікова // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 5. – Т. 1. – С. 211-213.

36. Осовська Г.В. Управління трудовими ресурсами: навч. посіб. /
Г.В. Осовська, О.В. Крушельницька. – К.: Кондор, 2003. – 224 с.

37. Панюк Т.П. Характеристика ринку праці в сучасних умовах / Т.П. Панюк // // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 5. – 204-209.

38. Петришина О.В. Особливості сучасного управління людськими ресурсами / Петришина О.В., Квасницька Р.С. // Вісник ХНУ. – 2009. – №2. – С. 70-74.

39. Петюх В.М. Ринок праці: навч. посіб. / В.М. Петюх. – К.: КНЕУ, 1999. –
288 с.

40. Попова І.А. Систематизація чинників, що впливають на рівень продуктивності праці й заробітної плати / І.А. Попова // Економіка та право. – 2010. – № 1. – С. 115-121.

41. Про відпустки: Закон України 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР // Голос України від 17.12.1996.

42. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування контрактної форми трудового договору: Закон України від
26 квітня 2001 р. № 2401-III // Урядовий кур'єр від 26.05.2001. – № 92.

43. Про внесення змін і доповнень, що стосуються трудового договору, до Кодексу законів про працю України: Закон України від 19 січня 1995 р.
№ 6/95-ВР // Голос України від 21.02.1995.

44. Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються: Конвенція МОП №131 від 3 червня 1970 р.

45. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV // Голос України від 03.11.1999

46. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000 № 1533-III // Голос України від 11.04.2000.

47. Про зайнятість населення: Закон України від 05 липня 2012 р. № 5067-VI // Урядовий кур'єр від 12.09.2012. – № 164.

48. Про колективні договори та угоди: Закон України від 1 липня 1993 р.
№ 3356-XII // Голос України від 29.07.1993.

49. Про оплату праці: Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР // Голос України від 25.05.1995.

50. Про організації роботодавців: Закон України від 24 травня 2001 р. № 2436-III // Голос України від 26.06.2001. - № 112.

51. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII // Голос України від 24.11.1992.

52. Про порядок і вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР // Голос України від 31.03.1998.

53. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 № 1045-XIV // Голос України від 05.10.1999.

54. Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів: Конвенція МОП №142 від 23 червня 1975 р.

55. Про регулювання питань праці: роль, функції й організація: Конвенція МОП № 150 від 7 червня 1978 р.

56. Про сприяння зайнятості і захист від безробіття: Конвенція МОП № 168 від 21 червня 1988 р.

57. Про статистику праці: Конвенція МОП № 160 від 25 червня 1985 р.

58. Прощаков В. Якість і ціна робочої сили / В. Прощаков // Праця і зарплата. – 2007. – №5, лютий. – С. 4-5.

59. Решміділова С.Л. Організація праці на підприємстві: основні завдання та напрями удосконалення / Решміділова С.Л., Мул Н.А., Зелена М.І. // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 4. – T. 3. –
С. 66-69.

60. Ривкова Т. Шляхи підвищення ефективності професійного навчання безробітних / Т. Ривкова // Подільські вісті. – 2007. – № 13, 30 січня. – С. 2.

61. Ринок праці та соціальний захист: навчальний посібник із соціальної політики / Е. Лібанова, О. Палій. – К.: Вид-во «Основи», 2004. – 419 с.

62. Рофе А.И. Рынок труда: учеб. [для вузов] / А.И. Рофе – М.: Издательство “МИК”, 2003. – 272 с.

63. Рудич Л.В. Фактори формування конкурентоспроможного людського потенціалу / Л.В. Рудич // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 4. – T. 3. – С. 85-91.

64. Скібіна С.О. Динаміка, тенденції й системність формування доходів домашніх господарств в умовах трансформації економіки в Україні /
С.О. Скібіна // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 11. – С. 190-200.

65. Управління трудовим потенціалом: навч. посіб. [Васильченко В.С., Гриненко А.М., Грішнова О.А., Керб Л.П.]. – К.: КНЕУ, 2005. – 403 с.

66. Харазішвілі Ю. Методичний підхід до оцінки тіньової зайнятості в Україні / Ю. Харазішвілі, Н. Дмитренко // Економіка України. – 2010. – № 12. –
С. 16-27.

67. Хромов М.І. Методика та показники оцінки людського капіталу на макроекономічному рівні / М.І. Хромов // Економіка та право. – 2010. –
№ 2. – С. 42-47.

68. Хромов М.І. Сутність і особливості людського капіталу в системі соціально-економічних категорій / М.І. Хромов // Економіка та право. – 2009. – № 3. – С. 140-146.

69. Чернов В.І. Нормування праці: навч.-метод. посіб. [для самост. вивч. дисципліни] / [за ред. Є.І. Оленич]. – К.: КНЕУ, 2004. – 148 с.

Інформаційні ресурси

1. http:// www.rada.gov.ua – офіційний сайт Верховної Ради України;

2. http://www.president.gov.ua – офіційний сайт Президента України;

3. http://www.kmu.gov.ua – офіційний сайт Кабінету Міністрів України;

4. http://www.mlsp.gov.ua – офіційний сайт Міністерства соціальної політики України

5. http://www.management.com.ua – інтернет-портал для управлінців;

6. http://infomanagement.ru – інформаційний сайт для менеджерів.

 

Романова В.В. Економіка праці і соціально-трудові відносини: Методичні рекомендації до семінарських, практичних занять і самостійної роботи студентів для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня Бакалавр з галузі знань 0306 Менеджмент і адміністрування за напрямом підготовки 6.030601 Менеджмент / [розр. В.В. Романова, І.Б. Ковтун]. – Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2013. – 55 с.

 

 

Ковтун Ірина Броніславівна

 

Розробники методичних рекомендацій __________________ В.В. Романова

 

                                                               __________________ І.Б. Ковтун

 

 

31 січня 2013 року

 

 

Підписано до друку ___.___.2013. Формат А5. Папір друкарський. Друк різографічний. Гарнітура Times New Roman. Умовн. друк. арк. 2,89.  Тираж ___ прим. Зам. № _____ .

Видруковано в Хмельницькому університеті управління та права Комп’ютерний набір: Ковтун І.Б. Відповідальний за випуск: Ковтун І.Б.

Театральна вул., буд. 38, м. Хмельницький, 29013 Редакційно-видавничий відділ Тел. (038-2) 71-75-91, факс 71-75-70. Е-mail: info@univer.km.ua

 

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

ФАКУЛЬТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ЕКОНОМІКИ

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: