Частина 1 ст. 59 ГК передбачає дві правові форми припинення суб'єкта господарювання: реорганізацію і ліквідацію.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого суб'єкта господарювання одного або більше нових суб'єктів господарювання. У разі реорганізації суб'єкта господарювання усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Загалом законодавство визначає чотири правових способи реорганізації суб'єкта господарювання: злиття, приєднання, поділ та перетворення (ч. 1 ст. 59 ГК). З юридичної точки зору ці способи розрізняються залежно від того, до якого суб'єкта права переходять всі майнові права та обов'язки підприємства, що реорганізуються.

Злиття двох і більше суб'єктів господарювання в один означає перехід прав і обов'язків кожного з них до суб'єкта господарювання, що виник внаслідок правового акта злиття. У цьому випадку виникає новий суб'єкт господарювання, а суб'єкти господарювання, що злилися, припиняються.

Приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого означає, що до останнього переходять права і обов'язки приєднаного суб'єкта господарювання. Новий суб'єкт господарювання внаслідок такої реорганізації не виникає, проте суб'єкт господарювання, який приєднався, припиняється.

Поділ суб'єкта господарювання є створенням на базі одного існуючого суб'єкта господарювання двох і більше суб'єктів господарювання як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна суб'єкта господарювання. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (уповноваженим органом) роздільного акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна та відповідні прана і обов'язки реорганізованого суб'єкта господарювання переходять до суб'єктів господарювання, створених внаслідок поділу.

Перетворення суб'єкта господарювання як спосіб реорганізації означає перетворення однієї форми власності в іншу (наприклад, державної або комунальної в колективну або приватну) і. відповідно, зміну організаційно-правової форми суб'єкта господарювання. Такий спосіб реорганізації масово застосовувався в процесах корпоративні і приватизації майна державних підприємств. При перетворенні до суб'єкта господарювання, який щойно виник, переходять права і обов'язки колишнього суб'єкта господарювання.

У випадку ліквідації суб'єкт господарювання припиняється як суб'єкт права без правонаступництва. Згідно з ч. 6 ст. 59 ГК суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у частині першій ст. 59 ГК; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

35. ПОВНОВАЖЕННЯ НБУ В СФЕРІ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Стаття 11. Повноваження Національного банку України у сфері валютного регулювання

1. Нацiональний банк України у сферi валютного регулювання: здiйснює валютну полiтику виходячи з принципiв загальної економiчної полiтики України; складає разом з Кабiнетом Мiнiстрiв України платiжний баланс України; контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України лiмiту зовнiшнього державного боргу України; визначає у разi необхiдностi лiмiти заборгованостi в iноземнiй валютi уповноважених банкiв нерезидентам; видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язковi для виконання нормативнi акти щодо здiйснення операцiй на валютному ринку України; нагромаджує, зберiгає i використовує резерви валютних цiнностей для здiйснення державної валютної полiтики; видає лiцензiї на здiйснення валютних операцiй та приймає рiшення про їх скасування; установлює способи визначення i використання валютних /обмiнних/ курсiв iноземних валют, виражених у валютi України, курсiв валютних цiнностей, виражених у iноземнiй валютi або розрахункових /клiрингових/ одиницях, згiдно iз статтею 8 цього Декрету; установлює за погодженнями з Мiнiстерством статистики України єдинi форми облiку, звiтностi та документацiї про валютнi операцiї, порядок контролю за їх достовiрнiстю та своєчасним поданням; забезпечує публiкацiю банкiвських звiтiв про власнi операцiї та операцiї уповноважених банкiв.

2. Кабiнет Мiнiстрiв України у сферi валютного регулювання: визначає i подає на затвердження до Верховної Ради України лiмiт зовнiшнього державного боргу України; бере участь у складаннi платiжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової полiтики в частинi, що стосується руху валютних цiнностей; забезпечує формування i виступає розпорядником Державного валютного фонду України згiдно iз статтею 14 цього Декрету;

визначає порядок використання надходжень у мiжнародних розрахункових /кл i рингових/ одиницях, як i використовуються у торговельному оборот i з iноземними державами, а також у неконвертованих iноземних валютах, якi використовуються у неторговельному оборотi з iноземними державами на пiдставi положень мiжнародних договорiв України.

36.ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Джерела міжнародного права - це зовнішня форма вираження правил поведінки суб'єктів міжнародного права. У міжнародному праві відсутній єдиний нормотворчій орган, а також відповідна систе­ма судових органів, які б мали юрисдикцію тлумачення та визначення порядку застосування норм міжнародного права.

Згідно зі ст. 38 Статуту Міжнародного Суду «Суд... застосовує: а) міжнародні конвенції, як загальні", так і спеціальні, що встановлюють правила, безперечно визнані державами, які є сторонами спору; б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми; в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями; г) із застереженням, вказаним у ст. 59, судові рішення та доктрини найкваліфікованіших фахівців із міжнародного публічного права різних націй у якості допоміжного засобу для визначення правових норм».

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: