Основні прогнозні показники економічного і соціального розвитку України на 2011-2013 роки

Найменування показника	2011 рік	2012 рік	2013 рік
ВВП номінальний, млрд. гривень	1384, 3	1637, 6	1891, 7
ВВП реальний, темпи зростання, відсотків	105, 4	107, 2	106, 5
Індекс споживчих цін, відсотків: грудень до грудня попереднього року	109, 2	107, 9	105, 5
Індекс цін виробників, відсотків: грудень до грудня попереднього року	112, 9	110, 3	109, 5
Фонд оплати праці, млрд. гривень	393, 8	467, 7	548, 1
Середньомісячна заробітна плата працівників, номінальна, скоригована на індекс споживчих цін, у відсотках до попереднього року	105, 5	107, 3	106, 6
Баланс товарів і послуг (платіжний баланс), млн. доларів США	-401	-819	295
Експорт товарів і послуг: млн. доларів США відсотків до попереднього року	73354 112, 7	82327 112, 2	92659 112, 6
Імпорт товарів і послуг: млн. доларів США відсотків до попереднього року	-73755 116, 6	-83146 112, 7	-92364 111, 1

 

Визначення індикативних прогнозних показників Державного бюджету України пов’язане з ризиками, тобто можуть мати місце зміни у зовнішньоекономічній кон’юнктурі, зростання цін на енергоресурси, собівартості виробленої продукції, зволікання з проведенням структурних реформ, реформ у житлово-комунальній та інших сферах, зростання інфляції понад прогнозні показники, невиконання державних цільових програм та ін.

У січні-лютому Міністерство фінансів України на підставі прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий бюджетний період та аналізу виконання бюджету у минулих та поточному бюджетних періодах готує попередній баланс доходів і видатків державного бюджету та загальний рівень його кредитування на плановий рік.

Збалансовані Міністерством фінансів поточні показники проекту державного бюджету мають бути доведені до міністерств, інших головних розпорядників бюджетних коштів, а до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласних, Київської та Севастопольської міських державних адмі­ністрацій доводяться показники, які характеризують відносини між державним і місцевими бюджетами.

Отримані показники щодо проекту державного бюджету головні розпорядники коштів розглядають протягом двох тижнів і подають Міністерству фінансів свої пропозиції з відповідними розрахунками та обґрунтуваннями.

Подані пропозиції розглядаються у Міністерстві фінансів з участю представників відповідних головних розпорядників коштів державного бюджету. На основі такого розгляду складається проект державного бюджету, який повинен бути поданий на розгляд Уряду. Разом із проектом державного бюджету Кабінету Міністрів подається інформація з питань, щодо яких не відбулося погодження між Міністерством фінансів та головними розпорядниками коштів.

Стаття 33.

Для вироблення узгоджених дій у забезпеченні реалізації стратегії економічного і соціального розвитку країни, формування бюджетних показників на черговий бюджетний рік Уряд щорічно розробляє Основні напрями бюджетної політики (ст. 32, п. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). В основу розробки покладаються прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку країни на плановий рік, а саме: показники номінального та реального обсягу валового внутрішнього продукту, індекси споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівень безробіття.

Правові, економічні й організаційні засади формування основних напрямів бюджетної політики визначені Законом України " Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України" від 23.03.2000 р. №1602-III зі змінами та доповненнями. Оптимальний та ефективний бюджетний процес, а відповідно, і бюджетна політика, залежать від того, як реалізується економічна політика через комплексну взаємодію її інструментів, в складі яких є монетарні засоби та показники.

Виходячи із технологій бюджетного процесу, можна впевнено стверджувати, що бюджетна та монетарна політики як дві складові фінансової, а значить, і економічної політики, не є протилежностями, між ними необхідна координація та взаємоузгодженість.

Координація бюджетної та монетарної політики – це процес, за допомогою якого Міністерство фінансів і Центральний банк модифікують свою політику (коригують заходи) таким чином, щоб вона мала взаємовигідний характер у реалізації загальносуспільних інтересів.

Бюджетна політика через свою специфіку не може не враховувати цілі монетарної політики, прогнозні монетарні показники, а монетарна політика Національного банку України, у свою чергу, здійснює вплив на формування і виконання державного бюджету. Як бюджетна, так і монетарна політики потребують високої компетентності, належного рівня професіоналізму та управлінської культури, і не допускають волюнтаристського втручання й політичного тиску.

Для більш реального прагматичного визначення Основних напрямів бюджетної політики Національний банк до 15 березня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів прогнозні монетарні показники на наступний рік (ст. 7, п. 1 Закону України «Про Національний банк України») та до 1 квітня року, що передує плановому, – проект кошторису доходів та витрат Національного банку на наступний рік (ст. 5 Закону України «Про Національний банк України»), які використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.

Основними прогнозними монетарними показниками, які необхідні при складанні проекту цього закону, є: купівельна спроможність, валютний курс гривні (середньорічний курс та курс на кінець року), рівень цін, інфляції, монетизації ВВП, емісія готівки, номінальна маса грошей (М₃), темпи росту грошової маси, швидкість обертання грошової маси, рівень облікової ставки, норма обов’язкового резерву комерційних банків, обсяги рефінансування, загальний обсяг депозитів, у тому числі довгострокових (розділ 4 Закону України «Про Національний банк України»).

Після схвалення Кабінетом Міністрів Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік, вони подаються до Верховної Ради у триденний строк і розглядаються за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради. Регламент має силу закону, який встановлює порядок скликання і проведення сесій Верховної Ради України, її засідань, формування органів державної влади, визначає законодавчу процедуру, порядок здійснення контрольної діяльності, процедуру окремих видів діяльності Верховної Ради, її органів і організацій, народних депутатів, посадових осіб та інші процедури, а також функції органів Верховної Ради та її посадових осіб, які випливають з їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Верховна Рада на своїх сесіях вирішує питання, що за Регламентом належать до спеціальних процедур. Серед таких процедур, що здійснюються Верховною Радою, слід назвати:

— затвердження державного бюджету та контроль за його виконанням;

— порядок розгляду і затвердження загальнодержавних програм економічного, соціального, національно-культурного розвитку, звіт та інформація про їх виконання;

— порядок розгляду питань про воєнний та надзвичайний стан;

— розгляд зовнішньополітичних питань;

— порядок застосування процедури імпічменту;

— забезпечення порядку реалізації процедур, зумовлених рішеннями Конституційного Суду України;

— порядок дострокового припинення повноважень народного депутата України.

Розгляд Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний рік відбувається за спеціальною процедурою, що визначена Регламентом. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики виступає Прем'єр-міністр України або, за його дорученням, Міністр фінансів України.

Результат розгляду не повинен порушувати законодавчо визначений виключний перелік питань, які мають міститися в Основних напрямах бюджетної політики (ст. 33, п. 4). Особлива увага в цих напрямах приділяється: основним завданням бюджетної політики, пріоритетним завданням податкової політики, завдяки виконанню яких буде наповнена доходна частина бюджету, реалізовані пріоритетні державні (цільові) програми; взаємовідносинам державного бюджету з місцевими (включаючи обґрунтування питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України).

Стаття 34.

Міністерство фінансів України за дорученням Уряду організовує розробку державного бюджету на плановий рік. Параметри державного бюджету, що визначають обсяг його показників, формуються на основі положень соціально-економічної та фінансової політики на черговий рік, на середньо- та довгострокову перспективу.

Для забезпечення якісної підготовки проекту бюджету Міністерство фінансів України забезпечує центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, інших головних розпорядників коштів державного бюджету методичними матеріалами з формування проектів основних видатків на плановий рік. Особливу вагу в цих матеріалах мають інструкції, якими повинні керуватися головні розпорядники коштів при підготовці бюджетних запитів, а також терміни їх підготовки та подання до Міністерства фінансів України.

Поряд з організаційними заходами щодо підготовки бюджетних запитів в інструктивних листах (інструкціях) можуть міститися фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватись усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів (наприклад, обмеження строку формування бюджетних запитів). Недостатність фінансових ресурсів, проблеми, що мають місце у бюджетній сфері, викликають необхідність визначати обмежене коло пріоритетів, обмежувати обсяги видатків, які не є першочерговими, пропонувати різні заходи посилення контролю за забезпеченням раціонального використання державних коштів. Водночас Міністерство фінансів України доводить граничні обсяги видатків державного бюджету на наступний рік, які можуть бути покладені в основу розробки бюджетних запитів. До інших обмежень можна внести, наприклад, обмеження строку формування бюджетних запитів.

Стаття 35.

Відповідно до вимог інструкції Міністерства фінансів з підготовки бюджетних запитів головні розпорядники коштів державного бюджету забезпечують складання запитів для подання Міністерству фінансів з урахуванням звітів про виконання паспортів бюджетних програм, а також висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, у терміни та порядку, встановлені Мінфіном.

Відповідно до ст. 2 Кодексу бюджетний запит – це документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди. У підготовленому запиті має міститися: інформація стосовно проекту граничного обсягу видатків/надання кредитів головного розпорядника коштів бюджету на наступний бюджетний період (рік) у цілому за бюджетною програмою та за функціональною й економічною класифікаціями показників мережі, штатів і контингентів, що обслуговуються бюджетною установою. Визначаючи основну мету діяльності на черговий рік, головні розпорядники повинні відобразити результати фінансово-господарської діяльності попереднього року, що передує плановому, та середньострокову перспективу, а також навести детальні розрахунки та обґрунтування до них щодо потреби у бюджетних асигнуваннях на наступний рік. Форми розрахунків, порядок і методика їх вкладання щорічно визначаються Міністерством фінансів. При заповненні бюджетних запитів необхідно забезпечити реальне планування показників надходжень до спеціального фонду, враховуючи обсяги їх фактичного надходження у попередніх роках.

Форми складаються послідовно, тобто Форма-2 складається на підставі показників Форми-1, і лише після їх заповнення, в разі необхідності, заповнюється Форма-3.

Усі показники повинні бути відображені в тисячах гривень з округленням до десятої (наприклад: 52, 8 тис. гривень).

Форми та характеристики бюджетних запитів – загального (Форма-1), індивідуального (Форма-2) та додаткового (Форма-3) – наведені нижче.

БЮДЖЕТНИЙ ЗАПИТ: загальний (Форма-1)

Форма-1 призначена для наведення узагальненого запиту по головному розпоряднику.

Вона передбачає: чітке формулювання основної мети діяльності, стратегічних цілей та завдань головного розпорядника, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей соціально-економічного розвитку та визначені планами його діяльності на середньострокову перспективу; розподіл головним розпорядником обсягів видатків/надання кредитів загального фонду бюджету на відповідний рік та складання прогнозу видатків/надання кредитів загального фонду бюджету на наступні два роки в розрізі бюджетних програм/проектів; відповідальні виконавці та коди тимчасової класифікації видатків ( КТКВ).

У пункті 2 необхідно висвітлити мету діяльності головного розпорядника коштів та привести нормативно-правові акти, на підставі яких здійснюється його діяльність.

Мета діяльності головного розпорядника – це те, чого він намагається досягти шляхом реалізації всіх своїх бюджетних/галузевих програм.

При визначенні мети діяльності на рік необхідно керуватися такими критеріями:

1) слід ураховувати насамперед визначені нормативними актами пріоритетні напрями розвитку відповідної галузі;

2) формулювання повинно бути чітким та лаконічним;

3) мета має бути пов’язана з досягненням певного результату;

4) має охоплюватися вся діяльність головного розпорядника, але не повинно бути роздробленості та численності.

Крім того, необхідно вказати назву програми, номер та дату рішення міської ради про затвердження та внесення змін до неї.

Пункт 3 містить інформацію про взаємозв’язок стратегічних цілей головного розпорядника бюджетних коштів, визначених планами його діяльності на середньострокову перспективу, із бюджетними/галузевими програмами (проектами), що ним виконуються.

Стратегічні цілі головного розпорядника – це кінцеві результати діяльності, яких необхідно досягти і які встановлюються на виконання основної мети діяльності головного розпорядника.

При визначенні стратегічних цілей кожен головний розпорядник повинен виходити зі стратегічних цілей та пріоритетів соціально-економічного розвитку країни, регіону та окремих галузей економіки, соціальної сфери, окреслених стратегічними і програмними документами. Так, необхідно врахувати положення Декларації цілей та завдань бюджету на відповідний рік (Бюджетної декларації), Програми діяльності Кабінету Міністрів України, проекту Державної програми економічного та соціального розвитку України та проекту прогнозу економічного та соціального розвитку України на середньостроковий та короткостроковий періоди. При цьому стратегічні цілі головного розпорядника мають бути оптимально визначені з огляду на можливі ризики виконання завдань соціально-економічного розвитку, не бути занадто віддаленими у часі та не залежати від інших причин, не пов’язаних із завданнями головного розпорядника.

Визначаючи стратегічні цілі, необхідно керуватися такими критеріями:

1) цілі мають бути встановлені для кожного виду діяльності головного розпорядника та відповідати їм;

2) досягнення цілі має бути оцінено за допомогою індикаторів;

3) повинен існувати чіткий зв’язок цілей з основною метою діяльності головного розпорядника;

4) цілі мають бути реалістичними (тобто досяжними за існуючих умов).

Кількість стратегічних цілей головного розпорядника не повинна перевищувати п’яти.

Бюджетні програми можуть бути спрямовані на досягнення як однієї стратегічної цілі, так і декількох. Наприклад, для галузі «Охорона здоров’я» можна визначити наступну ціль: «Підвищення рівня та збереження стану здоров’я населення», для галузі «Освіта»: «Формування нової якості освітніх послуг».

Пункт 4 містить інформацію про розподіл головним розпорядником граничного обсягу видатків/надання кредитів загального фонду бюджету на відповідний рік та прогноз видатків/надання кредитів загального фонду за бюджетними програмами/проектами на наступні два роки.

БЮДЖЕТНИЙ ЗАПИТ НА 2010 РІК: загальний (Форма-1)

1. _________________________________________________ (__) ( __) (__)

^{(найменування головного розпорядника коштів)}

^КВК

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: