Поїзд з локомотивом у голові состава

11.2.1. Локомотиви повинні мати компресори типу КТ, дозволяється використовування локомотивів з компресорами Е-500 за умови подвійної тяги та роботи компресорів за системою ба­гатьох одиниць.

Стабілізатор крана має бути відрегульований на темп ліквідації понадзарядного тиску 6, 0-5, 8 кгс/см² за 100-120 с.

11.2.2. Підготовку та випробування гальмівного обладнання в составі провадять від стаціонарної компресорної установки (зарядний тиск 4, 8-5, 0 кгс/см²). За роздільної підготовки та вип­робування автогальм удвох составах, що знаходяться на різних коліях, від стаціонарних установок чи локомотивів з наступним їх з'єднанням зарядний тиск для порожніх соста­вів має бути 4, 0 кгс/см², для завантажених - 4, 8-5, 0 кгс/см². Такий же зарядний тиск повинні мати локомотиви, які забезпечують маневрові переміщення цих составів під час їх з'єднування.

Порядок підготовки та випробування автогальм відобра­жається у місцевих інструкціях.

11.2.3. Зарядний тиск у ГМ поїзного локомотива з составом порожніх вагонів має бути 4, 8-5, 0 кгс/см², при цьому тиск у ГМ хвостового вагона після зарядження автогальм - не менше 4, 0 кгс/см². Якщо состав складається із навантажених вагонів, то зарядний тиск у ГМ поїзного локомотива має бути 5, 3-5, 5 кгс/см², у гальмівній магістралі хвостового вагона, після закінчення зарядження гальмівної мережі, тиск - не нижчий 4, 5 кгс/см². Значення тиску у ГМ хвостового вагона поїзда слід записувати в довідці ВУ-45. Тиск у ГМ хвостового вагона визна­чають за показаннями манометра, з'єднаного через стандартну головку з рукавом ГМ хвостового вагона.

11.2.4. У кожному з составів, сформованих у поїзд підвищеної ваги та довжини, слід проводити повне випробуван­ня автогальм від стаціонарної компресорної установки. Заряд­ження та повне випробування автогальм від локомотива прова­дять лише у випадку відсутності на станції компресорної уста­новки.

Після з'єднання составів, причеплення поїзного локомоти­ва і зарядження гальмівної мережі перевіряють цілісність ГМ згідно з п. 9.2.4, її щільність за положення II РКМ і виконують скорочене випробування автогальм. Відпускати автогальма при випробуванні необхідно з підвищенням тиску в Зр.Р. на 0, 5-0, 6 кгс/см² вище за нормальний зарядний, гальмування та відпускання перевіряти за п'ятьма хвостовими вагонами сфор­мованого поїзда.

Під час випробування гальм цього поїзда від локомотива не раніше ніж через 2 хв. після гальмування за положення IV РКМ слід перевірити щільність ГМ поїзда аналогічно встановленій перевірці в поїзному положенні РКМ. Різниця значень часу змен­шення тиску в головних резервуарах локомотива при поїзному положенні РКМ і в положенні перекриті із живленням (IV) після ступеня гальмування допускається не більше 10 %.

11.2.5. На рівнинному профілі колії зі спусками до 0, 008 включно під час прямування на зелений вогонь світлофора чи по вільному перегону дозволяється перший ступінь гальмуван­ня (крім перевірки дії гальм) - 0, 3-0, 5 кгс/см².

На основі дослідних поїздок з динамометричним вагоном з урахуванням місцевих умов допускається проводити службові гальмування аж до повних службових у два прийоми - з першопочатковим зменшенням тиску в Зр.Р. на 0, 4 кгс/см², наступним затриманням РКМ у положенні IV 4-6 с і повторним зменшен­ням тиску в зрівнювальному резервуарі положенням V ручки крана на необхідний, але не менше ніж на 0, 3 кгс/см².

11.2.6. Відпускання автогальм на шляху прямування прово­дять за положенням І РКМ із затриманням її у цьому положенні до підвищення тиску в Зр.Р. залежно від довжини состава та щільності гальмівної мережі на 0, 5-1, 0 кгс/см² вище нормаль­ного зарядного, після чого ручку крана переводять у поїзне по­ложення. Після збільшення тиску в Зр.Р. на вказану величину РКМ дозволяється перевести з положення І у положення IV і по закінченні 30-40 с після короткочасного переміщення її в поло­ження І ручку слід перевести в поїзне положення.

Якщо під час відпускання автогальм підвищеним тиском у ГМ час для підзарядження робочих камер повітророзподільників цим тиском був менший 2 хв, то черговий ступінь гальмування проводять, знижуючи тиск у Зр.Р. на 0, 3 кгс/см² більше початко­вого ступеня.

У момент початку відпускання автогальм необхідно загаль­мовувати локомотив краном № 254 з тиском у гальмівних циліндрах 1, 5 кгс/см², витримувати локомотив у загальмовано­му стані 40—60 с, після чого відпустити ступенями гальмо локо­мотива. Повне відпускання локомотивного гальма виконують тільки після відпускання гальм усього поїзда.

Забороняється починати відпускання автогальм состава за швидкості менше 20 км/год до повної зупинки поїзда.

11.2.7. Час з моменту переведення РКМ у положення відпускання до включення тяги під час зрушення поїзда з місця після зупинки має бути:

- після службового гальмування - не мен­ше 3 хв;

- після повного службового гальмування - 4 хв,

- після екстреного — 8 хв.

У зимку вказаний час збільшується в 1, 5 рази.

11.2.8. Під час перевірки дії гальм порожніх поїздів на шляху прямування відпускання проводять після ступеня гальмування, з витриманням в перекриші протягом 8-10 с. При цьому змен­шення швидкості за час гальмування та відпускання має бути не менше 10 км/год.

11.2.9. Для поліпшення управління автогальмами вантажних поїздів з порожніх вагонів з кількістю осей понад 350 дозволяєть­ся від'єднувати повітророзподільники не більше ніж на 1/3 ваго­на, розташованих рівномірно по довжині состава. При цьому нап'яти останніх вагонах у хвості состава автогальма мають бути увімкненими і справно діючими, про що робиться запис у довідціВУ-45.

Підготовку й управління автогальмами у таких поїздах про­вадять згідно з цією Інструкцією.

На пунктах підготовки вагонів під навантаження гальма усіх вагонів мають бути ввімкнені відповідно до діючих вимог.

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: