Основні напрями соціально-педагогічної допомоги для оптимізації сімейного виховання:

1. Дослідження ситуації в сім'ї (вивчення сім'ї; складання карти сім'ї; вивчення виховання дитини).

2. Звернення до програм допомоги, орієнтація на стабілізацію, встановлення функційних зв'язків сім'ї.

3. Психокорекційні заходи (зміна самооцінок дорослих і дітей, відучення від негативних стереотипів, виробіток навичок позитивного, доброзичливого ставлення один до одного, пошук роботи для батьків, поліпшення побутових умов.

4. Сімейна терапія (з конфліктними сім'ями). Це бесіда, корекція стереотипів, навчання конфліктного спілкування.

Роботу з сім'єю соціальний педагог починає з її вивчення (різновиди, типи, стосунки, спілкування, соціальний статус батьків, житлові умови, емоційний, моральний клімат тощо).

.Поняття сімейного мікроклімату.

Сімейний мікроклімат- це своєрідна атмосфера відносин, що склалися в сім’ї між її членами. Поняття “благополучна”, “не зовсім благополучна”, “неблагополучна сім’ям характеризують зміст усталених у ній відносин і процесів, що обумовлюють атмосферу повсякденного життя. В основі сімейного мікроклімату лежать перш за все відносини між подружжям, іноді подружжям і старшими членами родини (бабуся, дідусь, теща, свекруха та ін.) Складність міжособистісних відносин у тому, що кожен з подружжя повинен пристосовуватися до звичок, бажанням, інтересам і потребам іншого, у той час як до шлюбу вони задовольнялися автономно або в залежності від батьків. Можливі й зрозумілі різні відтінки в поведінці однієї людини з різними людьми. У сімейному житті ці відносини будуються з однією людиною – шлюбним партнером. В основі цих відносин лежать індивідуальність і неповторність кожного, а також гідність громадянина і людини. Сімейне життя – це здатність подружжя узгоджено діяти в усіх сферах: в мовному спілкуванні, в інтимних

В естетиці сімейних відносин немає строгих правил, тут потрібен творчий початок кожного. З точки зору людських норм найбільш виправдані і кращі рівність між подружжям (чоловіком і жінкою), взаємна повага, обов’язок перед родиною і суспільством. Мікроклімат у значній мірі залежить від загальної культури людини, її знань життя, уявлень про красу, доброту, міжособистісних відносинах. В основі добрих відносин лежить поступливість подружжя. У щасливих родинах це правило зазвичай виконується неухильно. Іноді їм розпоряджаються усвідомлено, а частіше інстинктивно: спрацьовує єдиний в природі “вічний двигун – механізм взаємного тяжіння, довіри. Свій неповторний стиль відносин притаманний кожній сім’ї. Доброзичливі відносини в родині в поєднанні із затишком створюють ту особливу атмосферу, яка народжує відчуття домашнього вогнища. Щоб воно проявилося, потрібно спільне зусилля всіх членів сім’ї, їх колективний душевний і фізична праця.

Поняття і види батьківського авторитету.Батьківський авторитет - це важливе явище, яке є опорою, як для батьків, так і для його дітей. Для батьків - це можливість виконувати свої батьківські функції по захисту дитини, здатність чинити на неї вплив, транслювати загальносімейні цінності, це найважливіша умова для забезпечення умов для її росту, розвитку, можливість прояву турботи, тепла.

Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет відбиває такі особливості поведінки батьків:• авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість.• авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами та труднощами у навчанні, знання інтересів та вподобань, кола друзів, товаришів;• авторитет допомоги має виявлятися не у виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів.• авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктивний контроль матері та батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяльності;• авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі — "не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьмиавторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість.

ВИДИ ПОМИЛКОВОГО АВТОРИТЕТУ :1.Авторитет придушення. Найстрашніший вид авторитету. Якщо батько завжди сердитий, на кожну дрібницю вибухає громом, хапається за ремінь, карає, то такий батьківський терор тримає в страхові всю родину.2. Авторитет відстані. Є такі батьки, що всерйоз переконані: щоб діти слухалися, потрібно поменше з ними розмовляти, триматися на відстані, зрідка виступаючи в ролі начальства. 3. Авторитет чванства Хтось із батьків вважає, що він – важливий, заслужений діяч, і показує цю важливість на кожному кроці, зокрема і своїм дітям.4. Авторитет педантизму. У цьому випадку батьки більше звертають уваги на дітей, однак впевнені в тому, що кожне батьківське слово повинно сприйматися з трепетом, воно – святиня.5. Авторитет резонерства .У цьому випадку батьки буквально заїдають дитяче життя нескінченними повчаннями. 6.Авторитет любові. Багато батьків переконані: щоб діти слухалися, потрібно, щоб вони любили батьків, а щоб заслужити цю любов, необхідно на кожному кроці показувати любов батьківську7. Авторитет доброти .Поступливість, мякість, надмірна доброта батьків.8. Авторитет дружби. 9. Авторитет підкупу. Найбільш аморальний вид авторитету.

 

30 Зв'язок сім'ї зі школою.У роботі з батьками учнів використовують різноманітні її види й методи. Відвідування батьків удома допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та педагогічну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом батьківського виховання, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра.

Відвідування може мати різну мету: загальне ознайомлення з умовами життя, встановлення єдиних вимог школи і сім'ї до учня, допомога в організації режиму, обговорення з батьками відхилень у поведінці дитини, залучення батьків до участі в роботі школи.

Перш ніж відвідувати родину, необхідно мати певні відомості про неї та її зв'язки зі школою, відтак з'ясувати основні дані про самого учня, його успішність, поведінку, стосунки з учителями тощо. Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлінної підготовки, а й від поведінки вчителя. З самого початку зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. В сім'ях, які не мають систематичного зв'язку зі школою, візит учителя розцінюється як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому бесіду про дітей починають з позитивних моментів їх характеру і поведінки. Поступово переходять до негативних якостей учня. Своє судження варто висловлювати спокійно, тактовно.

Встановлення істинного стану справ дає змогу накреслити спільний план дій школи і сім'ї, домовитися про взаємне інформування про досягнуті успіхи й труднощі.А також, для ефективної співпраці з батьками використовують такі методи взаємодії, як:

1. Запрошення батьків до школи.

2. День відкритих дверей для батьків у школі.

3. Класні батьківські збори

4. бесіди і лекції на педагогічну тематику

5. тематичні вечори і вечори запитань та відповідей

6. батьківські конференції тощо.

.Система підготовки молоді до сімейного виховання.

Готовність означає систему соцільно психологічних установок особистості, яка визначає моційно психологічне становлення до способу життя цінностейй подружжя.

Готовність до сімейного життя включає в себе цілий комплекс аспектів

1 аспект формування певного морального комплеку це готовність перейнятим на себе нову систему обов'язків , щодо свого шлюбного партнера і майбутніх дітей.

2. підготовленість до міжособистісного сілування та співпраці .

3. здатність до самовідданості щодо партнера

4. Наявність яккостей пов'язаних із проникненням у внутрішній світ .

5. висока естетична культура почуттів та поведінки особистості.

 

31соціально педагогічна діяльність з дітьми позбавлених батьківського піклування Сирітство - це соціальне явище, поява якого обумовлена наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, які залишилися без піклування батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними, безвісно відсутніми.

Форми опікування дітей-сиріт:

Усиновлення є найкращою формою влаштування долі дитини-сироти і досі єдиною, в результаті якої дитина вибуває з системи державної опіки та піклування, позбуваючись статусу дитини-сироти чи такої, що лишилася без батьківського піклування.

Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка встановлюється над дітьми, які не досягли п'ятнадцяти років; піклування віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років.

Прийомна сім'я - це сім'я, яка добровільно взяла з закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей для виховання і спільного проживання. Загальна кількість рідних та прийомних дітей у родині не повинна перевищувати п'яти чоловік.

Дитячий будинок сімейного типу - це окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі. Така сім'я бере на виховання і спільне проживання не менше 5 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.

Отже, у роботі з дітьми, позбавленими батьківського піклування, соціальний педагог повинен виконувати певні професійні функції.Л.М. Артюшкіна та А.О. Поляничко, які виділили дві основні професійні функції соціального педагога:

--- соціально-терапевтичну - спрямована на своєчасне подолання

кризових ситуацій та проблем неповнолітніх на основі

самоусвідомлення особистістю ставлення до себе, до оточуючих та

навколишнього середовища;

--охоронно-захисну спрямована на реалізацію соціально-правового захисту дітей. Для цього соціальний педагог повинен добре орієнтуватися у правовому механізмі захисту дітей.Реалізація професійних функцій дозволяє вирішувати безліч складних завдань.

 

 

32.Зміст понять “опіка” і “опікунство”.Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки .

Водночас, крім загальних цілей опіки і піклування, закон визначає також спеціальні цілі щодо двох груп осіб, права й інтереси яких покликаний захищати інститут опіки і піклування, — неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб.

Стосовно неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є виховання неповнолітніх, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також захист особистих немайнових і майнових Інтересів цих дітей.

Щодо повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування встановлюються для захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, а також для піклування про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування .

Опіка встановлюється над неповнолітніми особами віком до 14 років. Піклування встановлюється над неповнолітніми віком 14 -18 років.

.Категорії дітей, що потребують опіки.Опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка встановлюється над неповнолітніми віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років та над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами. Піклування також може бути встановлене над особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно захищатисвої права.

Опіка (піклування) над неповнолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки: померли; невідомі; визнані в судовому порядку безвісно відсутніми або померлими.

Над повнолітніми дієздатними особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права і виконувати свої обов'язки, піклувальник може бути призначений лише на їх прохання.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: