Характеристика соціально-педагогічної роботи місцевих громадських організацій.

У дитячому й особливо молодіжному рухах на початку XXI ст. дедалі помітнішою стає соціально-педагогічна зорієнтованість громадських організацій, тому цей напрям роботи соціального педагога особливо актуальний і важливий. У його межах соціальний педагог діє як організатор заходів із надання соціальної допомоги різним категоріям населення. На думку дослідників дитячого руху (Р. Литвак, С. Тетерський, Є. Чепурних, А. Волохов), саме залучення учасників дитячих організацій до соціально значущої діяльності дає змогу розвинути ініціативу дітей, підлітків, створити умови для їх самостійного включення в життя суспільства, навчити здійснювати усвідомлений вибір. Соціальна діяльність сучасних дитячих та молодіжних організацій різнопланова. Вони надають соціальну і матеріальну допомогу незахищеним верствам населення (громадянам похилого віку, особам із функціональними обмеженнями, дітям-сиротам, самотнім), зокрема збирають речі, продукти, сприяють у розв'язанні побутових проблем, беруть шефство над будинками дитини, інтернатами, підтримують дитячі спортивні команди тощо. Члени громадських дитячих та молодіжних організацій беруть активну участь в організуванні дозвілля дітей та молоді, в т. ч. дітей-сиріт і дітей із функціональними обмеженнями. Культурно-масові заходи, як правило, мають тематичний характер (профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі, підготовка юнаків до військової служби, пропаганда здорового способу життя, підтримка творчої молоді та ін.). Ці види діяльності громадських організацій пов'язані з їх профілем, місцевими особливостями, кадровим забезпеченням, можливостями та іншими чинниками. З огляду на це важливо в практиці їх діяльності вдаватись до технологій волонтерської роботи. Громадські дитячі та молодіжні організації мають великий потенціал у здійсненні волонтерської діяльності. Це зумовлено історичними традиціями і актуальними потребами сьогодення. Основним напрямом волонтерської діяльності членів дитячих і молодіжних організацій є надання соціальних послуг незахищеним категоріям населення: придбання і доставка медикаментів, продовольчих, промислових та господарських товарів, книг, газет, журналів, гарячих обідів; приготування їжі, годування; допомога у проведенні заходів особистої гігієни; прибирання приміщення, прання білизни; обробіток присадибних ділянок; виконання ремонтних робіт; відвідування хворих у стаціонарних медичних закладах; читання художньої літератури, преси, написання листів; організування дозвілля тощо. Волонтери дитячих і молодіжних організацій беруть активну участь у масштабних акціях, святах, реалізації соціальних програм (фестиваль творчості дітей-інвалідів "Повіримо у себе", збір-похід "Молодь - за здоровий спосіб життя" та ін.).

 

 

59Особливості діяльності соціального-педагога в пенітенціарних закладах.

соціально-педагогічна робота з неповнолітніми засудженими в пенітенціарних закладах– це вид професійної діяльності, що полягає у створенні освітньо-виховними засобами сприятливих умов для ресоціалізації та подальшої соціалізації особистості неповнолітнього на основі використання ресурсів особистості і громади.

Одним із системоутворювальних елементів організації соціально-педагогічної роботи з неповнолітніми засудженими постають принципи – основоположні ідеї, керівні правила, що лежать в основі будь-якої людської діяльності (.На основі принципів розробляються в теорії та реалізуються на практиці мета, завдання, зміст, форми й методи діяльності

Діяльність соціального педагога має бути заснована на засадах толерантності. Слід мати на увазі, що фахівець працює зі спецконтингентом,кий відбуває покарання. Соціальний педагог має будувати свою роботу на основі терпимості до засуджених, не керуватися у своїй діяльності неприязним ставленням за національною, релігійною, віковою, статевої чи іншоюприналежністю, рівнем моральної зрілості та соціальним статусом.У своїй діяльності соціальний педагог має ознайомитися із загальновизнаними міжнародними нормами утримання засуджених у пенітенціарних установах

Спеціалісту також слід керуватися основними положеннями Загальної декларації прав людини, Конвенції ООН про права дитини, Конституції України як важливих документів в соціально-педагогічній роботі із засудженими.

Варто зазначити, що одним із основних завдань спеціаліста є розробка концепції соціально-педагогічної діяльності в пенітенціарній установі на основі вимог чинного законодавства, вивчення конкретних особливостей та умов діяльності виправної установи з допомогою адміністрації і соціально- психологічної служби. Саме зазначена концепція, на нашу думку, має стати основою для складання планів перспективної та річної роботи соціального педагога.

Для більш ефективної та продуктивної роботи із засудженими соціальний педагог має організовувати свою діяльність комплексно. Спеціаліст повинен тісно співпрацювати із усіма працівниками установи виконання покарань (психологом, адміністрацією, медиками, керівниками загонів тощо).

 

 

61соціально-педагогічна діяльність у громадських організаціях та релігійних конфесіях. Багатовекторність практичної діяльності соціального педагога дає йому змогу працювати в різних закладах та установах: загальноосвітніх і спеціалізованих школах різного типу, школах-інтернатах, дитячих будинках, будинках для дітей-інвалідів, будинках і центрах дитячої освіти та виховання, культурологічних центрах, соціально-виховних службах та клубах за інтересами, за місцем проживання, центрах технічної та екологічної освіти, центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрах молодої сім'ї; соціальних притулках для дітей і підлітків, соціальних службах у справах дітей, соціально-реабілітаційних центрах для дітей та ін. На базі багатьох із цих закладів та установ діють сучасні громадські дитячі та молодіжні організації, тому взаємодія, співпраця з ними соціального педагога є об'єктивною необхідністю.

напрями співпраці соціального педагога з дитячими і молодіжними організаціями:

- допомога у створенні спеціальних програм для привернення уваги до проблем організації;

- створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу, що сприятиме становленню особистості неповнолітньої дитини, її здатності протистояти різним негативним впливам;

- привернення уваги державних та муніципальних органів до розв'язання проблем дитинства, дитячих об'єднань, організацій;

- налагодження взаємодії дитячих та молодіжних організацій з іншими соціальними інститутами для організації соціальної допомоги дітям і молоді;

- залучення дітей і молоді до розв'язання проблем через спеціально створені органи дитячого самоуправління;

- організація роботи дітей і підлітків для надання соціальної допомоги ровесникам та іншим людям;

- підготовка членів організації до соціального самозахисту, тобто формування в них тих соціальних знань та вмінь, які забезпечать єдність соціального захисту і самозахисту;

- здійснення педагогічної корекції соціальної поведінки і зв'язків;

- профілактика асоціальної поведінки.

Серед різних форм взаємодії соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями (партнерство, посередництво, координація, наставництво) значну увагу приділяють розгляду соціального педагога як керівника, лідера дитячої чи молодіжної організації.

За 21 рік незалежності нашої держави соціальна діяльність діючих українських релігійних конфесій набула вираженого багатовекторного спрямування. Ряд релігійних організацій насамперед докладають зусиль до розв’язання проблем соціально незахищених верств населення: облаштовують пункти безкоштовного харчування нужденних;забезпечують медичне лікування малозабезпеченим людям; організовують літній відпочинок дітям з бідних сімей,сиротам та інвалідам;допомагають школам,будинкам-інтернатам,медичним закладам;створюють при храмах і монастирях дитячі будинки,школи-сиротинці, соціально-реабілітаційні центри для нарко- та алко- залежних,хворих на СНІД; займаються духовної опікою громадян,які перебувають у виправних закладах,тощо.

Християнські конфесії динамічно розгортають волонтерський рух. Його суть:створення невеликих груп віруючих,які надають адресну соц.,мед. та патронажну допомогу інвалідам,хворим,людям похилого віку,дітям-сиротам,опікуються засудженими в місцях позбавлення волі.

 

 

62Громадська організація як об’єкт і суб’єкт соц.-пед діяльності.

Громадська організація- об'єднання, яке створюють за ініціативою і на основі вільного волевиявлення дітей і дорослих, не є безпосереднім структурним підрозділом державного органу, але може функціонувати на його базі і за його підтримки, не ставить своєю статутною метою отримання прибутку та розподілу Його між членами організації.

Серед різних форм взаємодії соціального педагога з громадськими організаціями (партнерство, посередництво, координація, наставництво) значну увагу приділяють розгляду соціального педагога як керівника, лідера організації. Тобто йдеться не про безпосередню постійну роботу соціального педагога в дитячій чи молодіжній громадській організації, а саме про налагодження контактів, постійну взаємодію, співпрацю, наставництво, посередництво, координування діяльності.

На основі аналізу професіограми соціального педагога, наукових концепцій його співпраці з дитячими та молодіжними об'єднаннями, практики діяльності сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій було розроблено модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями.

Отже, саме соціальний педагог у своїй професійній діяльності має сприяти виведенню сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій на рівень функціонування соціально-педагогічної системи з пріоритетністю соціально значущої і суспільно корисної діяльності, оптимальним поєднанням особистісних і колективних інтересів, активною взаємодією цієї системи із соціумом. Такий підхід становить концептуальну основу пропонованої моделі професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями.

 

 

63Діяльність дитячих і молодіжних організацій в Україні.В Україні діяльність громадських дитячих та молодіжних організацій на сучасному етапі регулюють і визначають міжнародні та українські нормативно-правові акти.

З кожним роком кількість всеукраїнських дитячих і молодіжних об'єднань, відповідно до даних Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерства юстиції України невпинно зростає.

Сучасні громадські організації орієнтуються на задоволення насамперед інтересів і потреб своїх учасників, перетворення їх на активних суб'єктів соціовиховного процесу. З кожним роком збільшується кількість й урізноманітнюється зміст програм, які реалізують громадські дитячі та молодіжні організації; запроваджуються інноваційні форми і методи роботи в дитячому та молодіжному середовищах. У діяльності дитячих громадських організацій реалізується варіативно-програмний підхід. Стратегія цього підходу орієнтує керівництво організацій на врахування соціально-економічних, політичних змін у навколишньому середовищі, надання кожній дитині можливості випробувати себе в різних соціальних ролях, обрати вид діяльності відповідно до своїх потреб і досвіду. Варіативно-програмний підхід передбачає можливість дітей переходити з одного об'єднання до іншого, реалізовувати будь-яку вподобану програму або кілька програм, навіть кілька напрямів з різних програм, а також змінювати їх залежно від інтересів.

Застосовують варіативно-програмний підхід в організації діяльності й інші сучасні дитячі громадські організації, у яких значну увагу приділено реалізації програм різного спрямування із залученням активних форм і методів роботи індивідуального, колективного та масового характеру. В основі діяльності більшості дитячих громадських організацій - ігровий метод як особливий вид об'єктивних суспільних відносин, притаманних дитячим об'єднанням. У процесі ігрової взаємодії члени організації не тільки виконують різні соціальні ролі, а й інтеріоризують певні настанови, які перетворюються на їхні внутрішні переконання, входять до структури особистості, стають внутрішньою сутністю.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: