Система державної опіки дітей-сиріт і дітей, які залишились без нагляду батьків: дитячий будинок, школа-інтернат, притулок, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я та ін.

Прийомна сім'я - сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування..

Прийомні батьки - подружжя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані до прийомної сім'ї.

Прийомні діти виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у

професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.У разі утворення прийомної сім'ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарногігієнічних та побутових умов/ За прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює служба у справах дітей.

Дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати всіх типів і форм власності для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - інтернатні заклади), - навчально-виховні або виховні заклади, що забезпечують дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя.

Інтернатні заклади створюються для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у яких вони перебувають від трьох років до здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності - до повноліття, на повному державному утриманні за рахунок коштів відповідних бюджетів та інших, не заборонених законодавством, джерел фінансування.

притулок або центр соц.допомоги і реабілітації----6місяців дитина може перебувати

 

 

34робота соціального педагога у притулках та інтернатах з перших днів важливу ділянку роботи соціального педагога складає збір і ведення документації на кожного підопічного та оформлення особових справ. У папку особової справи збираються всі дані про сім'ю, акти її відвідування, свідоцтво про народження (або його копія), соціальний номер, страховий поліс, ощадна книжка, опис майна, рішення суду і копії приговору, запити у різноманітні органи тощо. Зберігаються також документи, які засвідчують надану раніше допомогу і підтримку постраждалому та передбачуване вирішення його долі.

 подальшій роботі з вихованцем наставник установлює контакти з іншими структурами, що займаються наданням допомоги дітям із неблагополучних сімей (центрами соціальних служб для молоді, управліннями та відділами у справах сім'ї і молоді, відділами соціального захисту, опікунськими радами, службами у справах неповнолітніх, відділами кримінальної міліції, обласними відділеннями Дитячого фонду і товариства Червоного Хреста, Асоціаціями молодіжних громадських організацій, благодійними фондами, жіночими та релігійними організаціями). У випадку необхідності захисник соціальних прав дитини допомагає директору притулку готувати документи для порушення кримінальної справи в інтересах підопічного на усиновлення (удочеріння), встановлення опікунства чи переведення в інший заклад.

для досягнення взаєморозуміння соціального педагога і клієнта:

1. Бесіду починати з "розминки"-розмови на нейтральні теми. Особливо важливо дотримуватися цього правила, починаючи розмову з підлітками, оскільки вони переживають стадію звільнення від впливу дорослих і насторожено ставляться до будь-яких спроб проникнути у їх внутрішній світ.

2. Продемонструвати співчутливий відзив, висловити розуміння складності ситуації. Чутливість сприяє встановленню контакту, оскільки співрозмовник починає сприймати соціального педагога як людину, зацікавлену в його долі.

3. Ставитися до клієнта "як до рідного" - бути природним, ширим, не приглушувати своїх почуттів. Манера спілкування - відкрита, безпосередня. Такий спосіб спілкування сприяє нейтралізації негативних емоцій клієнта.

 

35Соціально-педагогічна діяльність при усиновленні дитини.  однією формою влаштування дитини на подальше виховання є усиновлення. Згідно з основними положеннями Сімейного кодексу усиновлення провадиться судом за заявою осіб (особи), які бажають усиновити дитину, за участю органів опіки та піклування.

Орган опіки та піклування за місцем фактичного знаходження дитини здійснює первинний облік та підготовку необхідних документів для передачі дитини на виховання в сім'ю. Даний орган протягом трьох днів з дня отримання відомостей про дитину, що залишилася без піклування батьків, зобов'язаний провести обстеження умов життя дитини і, встановивши факт відсутності піклування батьків, зареєструвати дані про нього в журналі первинного обліку, забезпечити тимчасове влаштування дитини до вирішення питання про передачу його на виховання в сім'ю або в одне з установ для дітей-сиріт або дітей, які залишилися без піклування батьків. Участь у зборі та оформленні необхідних документів приймають соціальні педагоги, які, як правило, безпосередньо контактують з дитиною. У разі якщо дитина не був переданий протягом одного місяця з дня його первинної реєстрації за фактичним місцем проживання (перебування) на виховання в сім'ю, орган опіки та піклування передає документи для постановки дитини на регіональний облік.

 

36 Загальна педагогічна характеристика дітей з обмеженими можливостями. Діти з обмеженими можливостями - це діти, що мають різні відхилення психічного або фізичного плану, які обумовлюють порушення загального розвитку, що не дозволяють дітям вести повноцінне життя.

За класифікацією, запропонованою В.А.Лапшиним і Б.П.Пузановим, до основних категорій аномальних дітей відносяться:

1. Діти з порушенням слуху (глухі, слабочуючі, пізнооглохші);

2. Діти з порушенням зору (сліпі, слабобачачі);

3. Діти з порушенням мови (логопати);

4. Діти з порушенням опорно-рухового апарату;

5. Діти з розумовою відсталістю;

6. Діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР);

7. Діти з порушенням поведінки і спілкування;

8. Діти з комплексними порушеннями психофізичного розвитку, з так званими складними дефектами (сліпоглухонімі, глухі або сліпі діти з розумовою відсталістю).

Соціально-педагогічна допомога дітям з особливими потребами. Організація соціальної допомоги дітям і молодді, які позбавлені можливості вести повноцінне життя внаслідок вад фізичного або психологічного розвитку, потребує, в першу чергу, зміни ставлення суспільства до дітей з особливими потребами та проблеми інвалідності і Україні взагалі. Внаслідок обмежень у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні, контролі за своєю поведінкою розвиток цих дітей залежить від задоволення їх потреб іншими людьми, що складає багатогранний процес соціальної реабілітації.

Зміст соціально-педагогічної роботи з дітьми які мають функціональні обмеження, як правило, включає такі напрями:1. вивчення соціально- психологічного стану клієнта;

2. соціально – педагогічне дослідження особливостей соціалізації дитини;

3. побутова реалізація (навчання елементам самообслуговування та дотриманню найпростіших норм повкдінки в різних мікросоціумах);

4. психологічне консультування дітей;

5. консультування членів сімей, де виховуються діти – інваліди, з правових та психолого – педагогічних питань;

6. психолого – педагогічна корекційна робота;

7. розвиток потенційних творчих можливостей дітей;

8. формування особистісних якостей дітей спеціальними засобами психологічного тренінгу;

9. організація культурно – дозвіллєвої діяльності дітей спеціальними засобами психологічного тренінгу;

10. організація культурно – дозвіллєвої діяльності дітей через проектування та впровадження різноманітних програм та форм роботи соціальних служб;

11. професійна орієнтація підлітків з вадами здоров’я;

12. лобіювання пропозицій на рівні органів місцевої влади і самоврядування щодо поліпшення роботи з підлітками з вадами здоров’я;

13. координація діяльності різних соціальних інститутів, що опікуються проблемами дітей з особливими потребами.

Соціальна робота з підлітками з обмеженими можливостями мас ґрунтуватися на засадах соціально-психологічної та педагогічної допомоги, соціальної адаптації та реабілітації.

Професійне інформування та консультування включає в себе забезпечення інвалідам вільного доступу до консультаційної до-помоги з боку відповідних спеціалістів у використанні різно-манітних джерел інформації (описів професій, відеофільмів, аудіо записів, листівок, буклетів, довідників, переліків рекомендо-ваних інвалідам професій і навчальних закладів, де можна їх от-римати, медичних протипоказань до засвоєння певних професій, паспортів підприємств та організацій тощо). Всі ці джерела інформації використовуються для допомоги інвалідам у виборі або зміні професії відповідно до стану здоров'я, нахилів і здібно-стей, а також з урахуванням потреб ринку праці.

.Психологічна підтримка шляхом здійснення психологічної консультації, психологічної корекції забезпечує досягнення оптимального психоемоційного стану інваліда, його гармонізації, сприяє самореалізації особистості. Як приклад можна назвати створення п'яти центрів соціально-психологічної реабілітації на-селення та його інформування з питань подолання наслідків Чор-нобильської катастрофи в Київській та Житомирській областях, в яких проводиться інформаційно-просвітницька робота.

Професійна орієнтація через надання послуг з професійної інформації й адаптації сприяє особам з обмеженими можливостями у виборі професії, спеціальності, виду трудової діяльності відповідно до стану здоров'я, обдарувань, здібностей, інтелектуального рівня, інтересів, бажань, з одного боку, та потреб суспільного виробництва в працівниках — з іншого. Оскільки для інвалідів звужені межі професійного вибору, їм більше, ніж здоровим громадянам, потрібні послуги з психологічної підтримки та професійної орієнтації. Адже обґрунтований вибір професії с першим важливим стратегічним кроком, від якого залежить ефективність не лише професійної реабілітації, а й майбутньої трудової діяльності. При адекватному виборі професії, спеціальності така людина зможе реалізувати себе в праці, розвивати власний творчий потенціал, підвищувати професійно – кваліфікаційний рівень.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: