КАНТАТА «РАДУЙСЯ, НИВО НЕПОЛИТАЯ»

       Серед творів «Музики до «Кобзаря» особливе місце посідає монументальна п’ятичастинна кантата «Радуйся, ниво неполитая», в якій композитор використав один із найцікавіших шевченкових переспівів текстів Біблії, відомих поруч із його поетичними перевтіленнями Давидових псалмів, - вірш «Ісайя. Глава 35», де в алегоричній формі подається світлий ідеальний образ нової, нескореної України, через біблійні символи змальовується майбутнє нації у напрочуд оптимістичних і життєствердних барвах. У кантаті використані традиції духовних хорових концертів ХVІІІ ст., насамперед відчувається тут вплив концертів Д.Бортнянського з його гнучкою опорою на інтонації кантів-віватів, ліричних пісень поруч із зворотами думного епосу та використанням різноманітних прийомів європейського хорового письма. Така своєрідна стилізація[80], що вкрай рідко трапляється у М.Лисенка, викликана потребою передати позачасовий «вічний» образ, не пов’язаний з конкретними історичними подіями, але актуальний для будь-якої епохи української історії, а також через те, що в основі поетичного твору лежить бібілйний прообраз, отже, і в музичному вирішенні варто було озирнутися на вітчизняні традиції духовної музики.

       У кожній з п’яти частин кантати вагомо й рельєфно підкреслюється певний провідний настрій, душевний стан, зосереджений в окремих рядках поетичного тексту. Композитор спирається на зміст окремих «ключових» слів і, відштовхуючись від них, творить цілісний образ кожного розділу. В результаті цикл обрамлюється прославними, величними частинами, а поміж ними акцентуються і ліричні споглядання, і гіркі роздуми, і очікування вищої справедливості.

       Так перша частина, «Радуйся, ниво неполитая», найповніше передає глибинний сенс слова «радуйся». Всі засоби виразності спрямовані саме на його втілення: цьому сприяє і типово кантовий виклад хору, і радісні, збуджені вигуки початкових «віватів». Разом з тим тут можна почути й характерні звороти старовинних українських колядок, що теж часто починаються зі слів «радуйся» (нп., «Ой, радуйся, земле, Син Божий народився»). Ця частина особливо розгорнута й побудована на просторових перекличках фраз окремих груп хору. Маса хорового звучання надзвичайно яскраво підкреслює святковий, величальний характер музики.

       Друга частина «І процвітеш, позеленієш, мов Іорданові святії» доручена квартетові солістів. Образ квітучої землі викликав у композитора паралелі з веснянковими мелодіями, а також - в ширшому сенсі - з романтичною «пейзажною» лірикою. Настрій цього розділу кантати вражає своїм внутрішнім спокоєм, гармонією, плавна наспівна мелодія ллється ніби на одному «широкому диханні».

       Третя частина «І спочинуть невольничі утомлені руки» написана для соло сопрано в супроводі хору. Музика цього розділу викликає досить яскраві асоціації з образом Насті з опери «Тарас Бульба»: в ній так само переважає м’яка, «благальна» лірика українських тужливих пісень, а в кульмінаційних моментах навіть вчуваються певні «схлипуючі» інтонації плачів-голосінь. Композитор не обмежується тут у прочитанні поетичного слова лише конкретним віршем - за символом «невольничих утомлених рук» постає вся галерея жінок-страдниць, покривджених і зраджених, від Катерини до Княжни, знаних нам й з творчості Кобзаря.

       Четверта частина, «Тоді, як, Господи, святая на землю правда прилетить» трактується, як урочистий голос пророка, як очікування вищої Божої справедливості, яка визволить знедолених. Очевидно, тому ці слова призначаються для соліста-тенора на тлі супроводу, що немовби проголошує незаперечну істину. Невипадково саме в цьому розділі найсильніше відчутна драматична, театрально-патетична інтонація оратора, що провіщає цілому народу його шлях.

       Фінал кантати - знову хоровий номер «Оживуть степи, озера», викладений у формі фуги, де головний мотив, через «перекидання» його по черзі до різних голосів, сприймається дуже вагомо та урочисто. Сама енергійна жвава мелодія має багато спільного і з мужніми козацькими піснями, і зі згаданими вже кантами-віватами. Вона докладно відповідає змісту завершальних рядків пророчої поезії Шевченка - це картина буяння життя в рідній Україні.

 

       ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:

1. Хто прищепив М.Лисенкові в дитинстві любов до рідної пісні? Де він міг її чути?

2. Де пройшли юнацькі роки композитора? Де він навчався і який здобув початковий фах?

3. Де, в яких містах, у яких педагогів та в яких навчальних закладах він вдосконалював свою професійну майстерність як композитор, теоретик та піаніст?

4. Чому в творчості М.Лисенка таку важливу роль відіграв жанр опери? Скільки опер він написав?

5. До яких образів, сюжетів і тем найчастіше звертається М.Лисенко в своїх операх?

6. Як трактує М.Лисенко зміст поезії Т.Шевченка у хорах і солоспівах монументального циклу «Музика до «Кобзаря»? Які теми і образи найчастіше обирає?

7. До творчості яких ще українських і зарубіжних поетів, окрім Т.Шевченка, звертався М.Лисенко в солоспівах та хорах? У чому полягає особливість ліричного світовідчуття композитора?

8. В якому жанрі М.Лисенко став першим не лише в національній, але й у світовій музиці

9. Хто з відомих українських композиторів ХХ ст. навчався у М.Лисенка, коли і де?

10. Які навчально-музичні заклади заснував М.Лисенко, і яку роль вони відіграли в музичній культурі України?

11. Як втілюється тема боротьби козацтва в опері «Тарас Бульба». Які хори та сольні номери позначені тут мужнім, героїчним настроєм? У чому полягає трагізм образів опери?

12. Хто здійснив оркестрову редакцію опери?

13. Які традиції української музики розвиває кантата «Радуйся, ниво неполитая»?

14. Яка головна ідея кантати " Радуйся, ниво неполитая"? Які відтінки почуттів обирає автор для її втілення?

 

Українська опера в лисенківську добу
(“Осада Дубно” П.Сокальського, “Катерина” М.Аркаса)

 

       У другій половині ХІХ ст. одним із найважливіших музичних жанрів, котрий майже у всіх європейських країнах займав важливе місце в культурно-просвітницькому процесі, втілював національні ідеали і свідчив про належний духовний рівень нації, залишалась опера. Тож не дивно, що поруч з М.Лисенком, котрий створив найвидатніші оперні зразки в українській культурі ХІХ ст., працюють і інші, можливо, менш масштабні автори, проте і їх внесок у вітчизняну музику є достатньо вагомим. Серед цих композиторів у першу чергу згадаємо Петра Петровича Сокальського (1832 – 1887) – плідного композитора, фолькльориста, критика, громадського діяча. Він народився у Харкові, в родині професора університету. За освітою був хіміком, закінчив природознавчий факультет Харківського університету. Проте не надто довго прцював за основним фахом, а присвятив себе більше мистецтву та просвітницькій діяльності. Після закінчення університету переїжджає в Петербург, щоб там поповнити освіту, проте в пошуках заробітку йому доводиться працювати вихователем поміщицьких дітей у російській провінції. Декілька років він перебував у США, навчав дітей російського консула. Тоді ж, за океаном виникають задуми написання опер – “Мазепа” на текст О.Пушкіна, “Майська ніч” за М.Гоголем та “Осада Дубна” за його ж повістю “Тарас Бульба”. У 1858 р. повертається в Одесу, провадить активну фолькльористичну та музично-критичну діяльність. На початку шістдесятих років знову недовгий час перебуває в Петербурзі, відвідує заняття в консерваторії. Від 1864 р. і до смерті живе в Одесі, і в ці роки виявляється одним із найбільш діяльних організаторів культурного життя: утворює хор, читає лекції, засновує Товариство любителів музики, а водночас не покидає композиції та науково-критичної праці.

Різносторонність інтересів, виняткова ерудиція, широке коло художніх інтересів позначились і на творчості Сокальського, зокрема на розмаїтості її жанрів і образів: його перу належать численні хори, солоспіви на вірші українських і російських поетів, фортепіанні п’єси, кантата “Пир Петра Великого”, програмні оркестрові твори, зокрема “Відгомони України (“На лугах”) та багато інших. Але основним здобутком митця була опера “Осада Дубна”, котра випередила за часом написання (1878) оперу “Тарас Бульба” М.Лисенка на той же самий сюжет.

       П.Сокальський спирався в опері на інтонаційні джерела української народної пісні, не уникаючи при тому і прямих цитат: так, в другій дії хор “Есть защита для отчизны”[81] грунтується на темі української народної пісні часів козаччини “Гей, не дивуйте, добрії люди”. Дуже часто арії та хори з опер наближені до епічних дум, до їх розповідно-героїчної манери, як, наприклад, в монументальній арії-монолозі Тараса “Вы слышали от дедов и отцов” або насичені активними маршовими ритмами, як арія Остапа “Гей, был отаман завзятый”. На противагу до них польські персонажі охарактеризовані інтонаціями й ритмами польських придворних танців – насамперед полонезу. Вводить композитор і елементи східного, екзотичного колориту в партії татарки Аглаї, служниці панночки. У цілому опера П.Сокальського написана в романтичному дусі, її музична мова - емоційна, відкрита, насичена декламаційно-драматичними зворотами, що сприяє напруженості, динамічності музично-театральної дії.

       Цікавою постаттю в українській культурі кінця ХІХ ст. був Микола Миколайович Аркас (1852 – 1909). Він народився в місті Миколаєві, в сім’ї адмірала Чорноморського флоту. Юнак отримав дуже ґрунтовну й різнобічну освіту: спочатку навчався в Училищі правознавства в Петербурзі, потім – в одеській гімназії, де серед його вчителів був і П.Ніщинський, врешті на фізико-математичному факультеті Новоросійського (Одеського) університету. Після завершення навчання, за родинною традицією М.Аркас працював у морському міністерстві, згодом покинув службу чиновника, проте погодився на посаду мирового судді в сусідньому Херсоні. Всі ці роки, паралельно зі службовими обов’язками, Аркас багато часу присвячує улюбленим заняттям - вивченню української історії та композиції, підтримує зв’язки зі своїм колишнім педагогом Петром Ніщинським, за його посередництвом знайомиться з видатними українськими акторами, засновниками “театру корифеїв” - Марком Кропивницьким, Панасом Саксаганським, Миколою Садовським, а також з М.Лисенком. Хоча композитор довгі роки був невиліковно хворим, він не покидає серйозних занять історією та композицією. У 1908 р., за рік до смерті, М.Аркас завершив плід своєї багаторічної праці – книгу “Історія України-Руси”, в якій автор відстоює позицію української державності, її відрубності від російської імперії. Значення цього дослідження належним чином оцінили лише наші сучасники. Паралельно з історичними студіями він не покидає й роботи над основним музичним твором – оперою “Катерина” за поемою Т.Шевченка, котру закінчив у 1890 р.

       Сюжет славнозвісної поеми Т.Шевченка дещо змінений в опері порівняно з першоджерелом: композитор вводить постать сільського парубка Андрія Безверхого, закоханого в Катерину, детальніше змальовує батьків Катрі, дає й розбудовані народні сцени. За традицією основне місце в музичній мові опери належить народнопісенним джерелам, проте композитор особливу увагу приділяє більш пізньому різновиду – пісні-романсу, проте доповнює її і здобутками новішого оперного стилю: драматичного, дієвого, зосередженого на психології особистості. Отже, “Катерину” можемо окреслити, як лірико-драматичну оперу. Великий вплив на її стиль мала сценічна та вокальна творчість М.Лисенка, зокрема ліричні епізоди “Тараса Бульби”, “Утопленої”, такі солоспіви, як “Ой, одна я, одна” чи “Полюбилася я” на вірші Т.Шевченка, почасти також оперна лірика П.Чайковського.

У центрі уваги автора - детальний і різнобічний показ переживань головної героїні, які коливаються від щастя кохати і бути коханою (сцени з Іваном та з Андрієм в І дії), до надії всупереч всім пересторогам (ІІ дія), врешті - до глибокого розпачу (ІІІ дія). Всі інші персонажі лише відтіняють складний і суперечливий внутрішній світ Катерини, трагічність її долі. Недаремно й самі засади пісні-романсу з його м’якою наспівністю, задушевною ліричністю доповнюються в її партії драматичними, розповідними елементами, часом імітують чисто мовні ефекти - вигуки, ствердні репліки або замріяну розповідність. Саме тому основною формою опери стає не розгорнута арія, а коротше, зате набагато динамічніше й стисліше за розвитком аріозо, поруч з тим дуже важливу роль відіграють діалогічні сцени персонажів. Як найважливіші для розгортання музичної драми моменти, згадаємо аріозо Катрі “Чи правда, сестриці” (І д.), аріозо зі сцени з батьками “Ой, згляньтесь, рідні, на моє лихо”, а особливо два моменти з фінального акту – аріозо “Не вернуся” та “Колискова”, яку Катря співає своєму синові на зимовій дорозі перед тим, як відібрати собі життя.

Близьким до ліричної чутливої Катрі є й Андрій, його аріозо з першої дії – “Здається, неначе і справді і я колись був щасливий” – теж має народнопісенну основу. У партії батьків Катрі переважають драматичні риси, яскраво представлених в аріозо батька “Сподівався бачить дочку” з ІІ д., та інтонації плачів-голосінь, особливо відчутних в аріозо матері “А хто ж мою головоньку” з ІІ д.

Важливе місце в опері займають і хори. Це пов’язано в значній мірі з традицією українського фольклору, в якому хорова музика завжди належало чільне місце. Відповідно важлива роль хорів перейшла і до національної опери, котра велику увагу приділяла масовим хоровим епізодам, особливо часто спиралася на календарно-обрядові жанри фолькльору. Проте хорові сцени прекрасно гармоніюють і з індивідуальним задумом композитора в трактуванні особистої драми: в народних сценах “відлунює” драма героїні, вони створюють виразний український колорит. М.Аркас використовує іноді яскраві цитати з фолькльору: так, в першій дії одразу експонуються дві народні пісні в обробці композитора, пристосовані до сценічної дії; - парубочий хор “Гей по синьому морю” та дівочий “У неділю ранечко”. У принципах обробки М.Аркас орієнтується на досягнення М.Лисенка.

Опера “Катерина” стала помітним досягненням українського музичного театру кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Її першу постановку здійснив друг композитора, М.Кропивницький, у 1899р., після чого вона неодноразово відновлювалася на сценах оперних театрів України.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ:

1. Які були напрямки діяльності П.Сокальського?

2. В яких жанрах музичної творчості він працював?

3. Хто ще з українських композиторів звертався до того ж сюжету М.Гоголя, що й П.Сокальський у своїй опері?

4. Який внесок зробив М.Аркас в українську науку?

5. Під чиїм впливом він вирішив займатись композицією, зокрема писати оперу?

6. Які особливості побудови опери “Катерина”?

 

 

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: