Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
ДУХОВНИЙ КОНЦЕРТ № 15 «ПРИДІТЕ, ВОСПОЄМ»
Одним із кращих духовних концертів Д.Бортнянського є концерт № 15 «Придіте, воспоєм». Він включає в себе три частини, кожна з яких позначена яскравим самобутнім настроєм. Перша заснована на мотивах улюбленого і часто використовуваного композитором у концертах канта-вівата, як називали тоді прославний кант. Урочисті, закличні інтонації перших тактів одразу вводять слухача в настрій радісного, піднесеного свята. Невелика, дуже динамічна, ця частина побудована на зразок пісні, чи того ж канта– в ній немає яскраво контрастних епізодів, а навпаки, весь розвиток підпорядковується провідному емоційному стану. Майстерно прикрашена мелодія викладається у чотирьох голосах подібно, до українських пісень. Композитор застосовує тут виразні прийоми для досягнення своєї мети, зокрема такі, як перегукування окремих голосів, короткі, енергійні вигуки, завдяки чому створюється враження великого просторого світлого храму, короткі, уривчасті фрази нагадують радісні, збуджені вигуки свята. Друга частина, де йдеться про страждання й розп’яття Христа, раптово переносить слухачів у цілком інший світ – світ скорботи й жалоби. М’які, спадаючі закінчення мелодії звучать, ніби болісне зітхання, яке виривається з грудей. Несподівані патетичні вигуки, раптовий, просторово " розкиданий" перехід від однієї групи голосів до іншої, прямолінійне зіставлення чоловічих і жіночих тембрів у хоровій масі, - все це справляє сильне емоційне враження як оплакування Божого сина, передає стан розпачу і жалю. Недаремно, крім зрозумілих для слухачів всієї Європи зворотів оперної арії lamento[32], композитор використовує елементи українського фольклорного траурного жанру - голосіння, яке іноді нагадує зосереджений суворий настрій релігійних кантів, де також йшлося про страждання Христа. Третя частина урочиста й радісна - адже в ній йдеться про Христове воскресіння й славу Господу. Проте цей настрій з’являється не зразу. Спочатку величні біблійні «фанфари і труби» (ніби зображені хоровими голосами) відлунюють здалека, несміливо, і лише поступово наближаючись, досягають найбільшої гучності, впевнено стверджуються. Утворюється своєрідна змістовна арка з першою частиною, повертається те ж відчуття свята, що вражало на початку концерту. Навіть окремі фрази фіналу побудовані на основі тих самих мелодій, наближених до канта-вівата. Загальний образ, настрій концерту, незважаючи на трагічні почуття, висловлені в середній частині, складається як радісний, славетний, урочистий, як і годиться для музики, написаної з приводу найвеличнішого християнського свята – Воскресіння Христа, Великодня. Спадщина Д.Бортнянського, значна за масштабами, різноманітна за настроями та образами, здобула визнання і за життя композитора, і в наступні століття не лише на Батьківщині, але й у всьому світі. Французький композитор ХІХ ст. Гектор Берліоз, відомий своїми гостро критичними оцінками навіть найбільших знаменитостей, так відгукувався про музику нашого геніального співвітчизника: «У цій гармонічній тканині були поєднання, які здаються неможливими: то чулись зітхання, то неясний дрімотний шепіт, часом з’являлись акценти, за силою схожі на крик, який захоплює ваш дух, стискає серце й груди, а потім усе розчинялося в безмірному легкому завмиранні[33]; здавалось, хор ангелів залишав землю і поступово зникав у небесній височіні»[34].
ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-03-19; Просмотров: 564; Нарушение авторского права страницы