С. ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ. «ЗАПОРОЖЕЦЬ ЗА ДУНАЄМ»

 

       Біля хати запорожця Івана Карася його дочка Оксана мріє про зустріч із коханим Андрієм, про повернення в Україну. Юнаки і дівчата співчувають їй, розділяючи її прагнення побачити рідну оселю, та рушають разом з нею до роботи.

       Повертається додому Карась, який вже давно повинен був прибути, проте загуляв по дорозі в корчмі. Сповнений страху перед своєю грізною половиною - Одаркою, він не встигає сховатися від неї, тож доводиться вигадувати різні відмовки, яким не дуже вірить його розгнівана половина, а випадкова згадка про небогу, в якої довелося заночувати Карасеві, остаточно виводить її з себе.

       Неспокійно на душі в турецького султана. Войовничі запорожці видаються йому не надто покірливими підданими. Тож він вирішує таємно відвідати їхні оселі й подивитись, як вони живуть і чи не задумують чогось супроти влади. Першою на дорозі трапляється йому хата Карася. Господар немало здивований появою в себе на подвір’ї розкішно вбраного турка і припускає, що гість прибув на мусульманське свято - байрам, на якому, кажуть, має бути сам султан. Гість не заперечує і навіть обіцяє познайомити Карася з султаном. Гостинний господар повертається в хату за пляшкою горілки, щоби як слід прийняти знатного незнайомця, а тим часом султан викликає свого царедворця Селіха й наказує йому привести Карася на свято в палац. Карась вкрай здивований, коли, вийшовши з хати, застає на подвір’ї іншого турка, не менш розкішно вбраного і пишного, ніж попередній, у супроводі чорношкірого хлопчака, що несе багато оздоблений турецький одяг. Коли Карась перевдягається, Селіх-ага пропонує йому називатись не Іваном, а Урханом і стати мусульманином. Карась вирушає за царедворцем у палац на свято.

       На березі ріки зустрічаються Оксана і Андрій після довгої розлуки. Вони мають намір утекти з чужини і дістатися до берегів України. Проте їм не вдається вибратися з Туреччини: варта хапає втікачів і доставляє їх у султанський палац.

       Після свята в султана Карась гордовито повертається додому. Свою жінку він вражає не лише своїм чудернацьким вбранням, але й повідомленням, що він тепер не Іван, а Урхан і заведе собі гарем. Гіркі скарги Одарки перериває раптова поява турецьких вартових із зв’язаними Оксаною і Андрієм. Молодим втікачам грозить неминуча розправа. Та з’являється імам (султанський посланець) і оголошує фірман: султан дозволяє всім без перешкод покинути Туреччину й повернутися в Україну. Щасливі й здивовані, Оксана та Андрій розпитують батька про його гостину у султанському палаці і тоді розуміють причину великодушності володаря: уникаючи сутичок та заворушень у своїх володіннях, султан сам вирішив позбутися вільнолюбивих козаків. Запорожці з-за Дунаю співають молитву подяки за врятування молодих і готуються до повернення на Батьківщину.

Список літератури:

 

1. Антонович М. Українські співаки на Московщині в 17 ст. - Мюнхен, 1961.

2. Архимович Л. Гордійчук. Микола Віталійович Лисенко. Життя і творчість. - Вид. 2-е, доп. - К.:, 1992.

3. Архимович Л. Шлях розвитку української радянської опери. - К.: 1970.

4. Архимович Л., Каришева Т., Шеффер Т., Шреєр-Ткаченко О. Нариси з історії української музики: В 2-х т. - К.: 1964.

5. Белза І. Б.М.Лятошинський. - К.: 1947.

6. Білинська М. Грає кобзар, виспівує. - К.: 1982.

7. Білинська М. Ісидор Воробкевич. - К.: 1958.

8. Брилинська-Блажкевич Г. Фортепіанна творчість С.Людкевича. - Львів, 1999.

9. Булат Т. Микола Лисенко. - К.: 1973.

10.Булат Т. Український романс. - К.: 1979.

11.Булка Ю. Нестор Нижанківський. – Львів, Сполом, 1998.

12.Бялик М. Л.М.Ревуцький. Нарис про життя і творчість. - К.: 1974.

13.Витвицький В. Максим Березовський. - Львів: 1994.

14.Волинський Й. Музична культура Галичини 60-х рр. ХІХ ст. // Живі сторінки української музики. – К.: Наукова думка, 1965.

15.В.С.Косенко у спогадах сучасників. Зб.ст. Упорядник Косенко А.В. - К.: 1967.

16.В.С.Косенко. Спогади. Листи. - 2-е вид., доп. Упорядник Косенко А.В. - К.: 1975.

17.Герасимова-Персидська Н. Хоровий концерт на Україні в ХУІІ - ХУІІІ ст. - К.: 1978.

18.Гордійчук М. Леся Дичко. - К.: 1978.

19.Гордійчук М. Микола Леонтович. - К.: 1972.

20.Гордійчук М. Григорій Іларіонович Майборода. - К.: 1963.

21.Гордійчук М. Платон Іларіонович Майборода. - К.: 1964.

22.Гордійчук М. Українська радянська симфонічна музика. - К.: 1969.

23.Горюхіна Н. Симфонізм Л.М.Ревуцького. - К.: 1965.

24.Гриневецький І. А.К. Вахнянин. - К.: 1961.

25.Грица С. Мелос української народної епіки. - К.: 1973.

26.Грица С. Ф.М.Колесса. – К: 1962.

27.Грінченко М. Історія української музики // під ред. І. Соневицького –2-ге вид. – Нью-Йорк, 1961.

28.Дилецький М. Граматика музикальна. - К.: 1970.

29.Загайкевич М. Драматургія балету. - К.: 1978.

30.Загайкевич М.Михайло Вербицький. Сторінки життя та творчості - Л.: 1998.

31.Загайкевич М. Іван Франко і українська музика. - К.: 1958.

32.Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. - К.: 1960.

33.Загайкевич М. С.П.Людкевич. Нарис про життя і творчість. - К.: 1957.

34.Зінькевич О. Григорій Майборода. - К.: 1983.

35.Єрмакова Г. Іван Карабиць. - К.: 1983.

36.Іваницький А. Українська народна музична творчість. - К.: 1990.

37.Іванов Г. Дмитро Бортнянський. - К.: 1987.

38.Іванов Г. Навчання церковного співу в Україні у ІХ – ХVІІ ст. – К.: 1997.

39.Івасейко С. Віктор Матюк: з життя і творчої діяльності. – Стрий, 1992.

40.Історія української культури. За заг. ред. І. Крип’якевича. - К.: 1994.

41.Історія української музики. - Т.1. - К.: 1987. - Т.2. - К.: 1989. - Т. 3. - К.: 1990. Т. 4. – К.: 1994.

42.Історія української радянської музики. - К.: 1990.

43.Кауфман Л. Семен Гулак-Артемовський. - К.: 1962.

44.Кирило Стеценко. Спогади. Листи. Матеріали // упор. Є.Федотов. - К.: 1981.Кисельов Г. Семен Гулак-Артемовський. - К.: 1961.

45.Кияновська Л. Мирослав Скорик. – Львів: 1998.

46.Кияновська Л.Йосип Кишакевич. – Львів: 1998.

47. Кияновська Л.Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ – ХХ ст. – Тернопіль: 2000.

48.Клин В. Л.Ревуцький - композитор, піаніст. - К.: 1972.

49.Клин В. Українська радянська фортепіанна музика (1917 - 1977) - К.: 1981.

50.Козаренко О. Феномен української музичної мови. – Львів: 2000.

51.Козицький П. Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування. - К.: 1971.

52.Козицький П. Тарас Шевченко і музична культура. - К.: 1952.

53.(Микола) Колесса - композитор, дириґент, педагог. - Збірка статей.- Львів, 1996.

54.Колодій Я. Композитор Євген Козак. - Львів: 1974.

55.Колодій Я. Остап Нижанківський. - Львів: 1994.

56.Корній Л. Історія української музики. - Ч.1 – Київ-Харків-Нью-Йорк, 1996. – Ч. 2. - Київ-Харків-Нью-Йорк, 1998. – Ч. 3. – Київ-Харків-Нью-Йорк, 2001.

57.Корній Л. Українська шкільна драма і духовна музика ХУІІ - першої половини ХУІІІ ст. - К.: 1991.

58.Кошиць Олександр. Листи до друга. 1904 – 1931 // Редактор-упорядник Л.Пархоменко. – К.: 1998.

59.Кудрик Б. Огляд історія української церковної музики. - Львів, 1995.

60.Кудрик Б. Українська народна пісня і всесвітня музика. – Львів, 1927.

61.Кузик В. Платон Майборода. - К.: 1978.

62.Лисенко О. Микола Віталійович Лисенко. Спогади сина. - Вид. 2-е, доп. - К.: 1991.

63.Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині. - Львів-Нью-Йорк: 1994.

64.Лісецький С. Кирило Стеценко. - К.: 1974.

65.Лісецький С. Євген Станкович. - К.: 1987.

66.Луговенко В., Ніколаєва Н. Українська хорова література. - К.: 1985.

67.Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії. - К.: 1973.

68.Людкевич С. Дослідження і статті. - К.: 1976.

69.Людкевич С. Дослідження, статті і матеріали. В 2-х томах. – Львів: 2000.

70.Макаров А. Світло українського бароко. – К.: 1995.

71.Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. - К.: 1992.

72.Майбурова К. Віталій Кирейко. - К.: 1979.

73.Макаров А. Світло українського барокко. - К.: 1994.

74.Микола Леонтович. Спогади, листи, матеріали. - К.: 1982.

75.Міньківський О. Українські народні пісні О. Кошиця. - К.: 1965.

76.Мистці України: Бібліографічний довідник: Під ред. А.Кудрицького. - К.: 1992.

77.Михайлов М. Костянтин Данькевич. - К.: 1974.

78.Мірчук І. Історія української культури. – Львів-Мюнхен, 1994.

79.Оперные либретто. - Т.1. - Москва, 1971.

80.Немирович І. Олександр Білаш. - К.: 1986.

81.Огієнко І. Українська культура. – К.: 1991.

82.Олійник О. Фортепіанна творчість В.Косенка. - К.: 1977.

83.Павлишин С. Василь Барвінський. - К.: 1989.

84.Павлишин С. Денис Січинський. - К.: 1987.

85.Павлишин С. Станіслав Людкевич. - К.: 1974.

86.Павлишин С. Валентин Сильвестров. - К.: 1989.

87.Павлишин С. Ігор Соневицький. - Львів, 1995.

88.Павлишин С. Композитор Мар’ян Кузан. - Львів, 1993.

89.Паламарчук О. Микола Колесса. - К.: 1990.

90.Пархоменко Л. Кирило Григорович Стеценко. - К.: 1973.

91.Пархоменко Л. Петро Ніщинський. - К.: 1989.

92.Пархоменко Л. Українська хорова п’єса. Типологія, тематизм, композиція. - К.: 1979.

93.Праці музикознавчої комісії НТШ. Т. ССХХУІ. - Львів: 1993.

94.Праці музикознавчої комісії НТШ. Т. ССХХХ. - Львів: 1998.

95.Розповіді про композиторів // під ред. Я.Якуб’яка. - К.: 1994.

96.Самохвалов В. Борис Лятошинський. - К.: 1981

97.Семчишин М. Тисяча років української культури. – К.: Либідь, 1993.

98.Сов’як Р. Остап Нижанківський. Нарис про життя і творчість - Дрогобич, 1994.

99.Соневицький І. Артем Ведель і його музична спадщина. - Нью-Йорк, 1966.

100.Стельмащук С. У світлі його доброти (спогади про С.Людкевича). - Дрогобич, 1992.

101.Стецюк Р. Віктор Косенко. - К.: 1974.

102.Сучасна українська музика. Зб. статей. - К.: 1965.

103.Творчість М. Леонтовича. Зб. статей // Упоряд. В. Золочевський. - К.: 1977.

104.Творчість С.Людкевича. Зб. статей // Упоряд. М.Загайкевич. - К.: 1979.

105.Творчість С. Людкевича. Зб. статей // Упоряд. Я.Якуб’як. - Львів: 1995.

106.Творчість Мирослава Скорика. Зб. Статей // Упоряд. Я.Якуб’як. – Львів: 1999.

107.Терещенко А. Роман Сімович. - К.: 1973.

108.Терещенко А. Анатолій Кос-Анатольський. - К.: 1986.

109.Терещенко А. Українська радянська кантата і ораторія (1917 - 1945). - К.: 1980.

110.Терещенко А. Українська радянська кантата і ораторія (1945 - 1974). - К.: 1975.

111.Українська музика. Зб. статей. - К.: 1972.

112.Українська радянська музика. Зб. статей. - К.: 1962. - Вип. 2.

113.Українське музикознавство. Наук. - метод. міжвідомчий щорічник. - К.: 1964 - 1989. - Вип. 1 - 23.

114.Фільц Б. Український радянський романс. - К.: 1970.

115.Фільц Б. Хорові обробки українських народних пісень. - К.: 1965.

116.Хижняк З. Києво-Могилянська академія. - К.: 1981.

117.Цалай-Якименко О. Духовні співи давньої України. – К.: 2000.

118.Черкашина-Губаренко М. Опера ХХ ст. Нариси. - К.: 1981.

119.Шеффер Т. Левко Ревуцький. - К.: 1982.

120.Шреєр-Ткаченко О. Історія української музики. - Ч. 1. - К.: 1980.

121.Щириця Ю. Мирослав Скорик. - К.: 1979.

122.Яворський Е. Віталій Губаренко. - К.: 1972.

ЗМІСТ

Передмова.....................................................................................................с 3

Музична культура Київської Русі. Українська музика до XVIII ст….с. 4

Максим Березовський……………………………………….......……….с. 9

Дмитро Бортнянський……………………………………………………с. 14

Артем Ведель…………………………………………………......………с. 18

Семен Гулак-Артемовський……………………………………………..с. 21

Михайло Вербицький……………………………………………...…….с. 27

Петро Ніщинський…………………………………………………...…..с. 31

Микола Лисенко……………………………………………………….....с. 36

Українська опера в лисенківську добу.................................................... с. 46

Михайло Калачевський……………………..............................................с. 48

Галицька музична культура другої половини ХІХ ст.                       с. 52

Кирило Стеценко………………………………………………………… с. 59

Микола Леонтович………………………………………………………..с. 63

Яків Степовий..............................................................................................с. 67

Станіслав Людкевич………………………………………………………с. 70

Василь Барвінський……………………………………………………….с. 76

Левко Ревуцький…………………………………………………………..с. 81

Борис Лятошинський…………………………………………………… с. 87

Віктор Косенко…………………………………………………………….с. 92

Українська музична культура 50-х - 60-х років………………………….с. 97

Микола Колесса……………………………………………………………с. 98

Українська музична культура 70-х - 90-х років………………………….с. 101

Віталій Губаренко.........................................................................................с. 107

Валентин Сильвестров.................................................................................с. 107

Мирослав Скорик…………………………………………………………..с. 109

Леся Дичко

Євген Станкович...........................................................................................с. 113

Віктор Камінський........................................................................................с. 116

Музика української діаспори……………………………………………...с. 119

Додаток: сюжети опер……………………………………………………..с. 122

Нотні приклади..............................................................................................с.

Список літератури…………………………………………………………...с.

 

[1] Гусляри – виконавці на давньому інструменті – гуслях, який трохи нагадує на нашу бандуру. Вважається, що гусляром був і віщий Боян.

[2] Володимир Святославович (р.н. невідомий – 1015) – київський князь, котрий перший, разом з дружиною Ольгою, прийняв християнство.

[3] Цит. за книгою: Л.Корній. Історія української музики. – Ч. 1 (від найдавніших часів до середини ХУІІІ ст.). – Київ - Харків - Нью-Йорк: вид-во М.П.Коць, 1996. - С. 62.

[4] Цит. за кн.: Корній Л. Історія української музики – С. 72.

[5] Корній Л. Історія української музики. – С. 73.

[6] Гудки та свирелі - старовинні духові музичні інструменти.

[7] Сьогодні - районній центр Рівненської області.

[8] Septem artes liberales, в перекладі з латини " сім вільних мистецтв", що включали в себе: квадріум (арифметика, геометрія, астрономія й музика) та трівіум (риторика, граматика й діалектика), –належали до основних обов’язкових предметів всіх європейських університетів, починаючи від пізнього Середньовіччя. В добу Відродження були замінені так званою " класичною системою".

[9] " Єстество Человеческоє" (старослов.) – людська сутність.

[10] Комедіями називались у жанрі шкільної драми на біблійні тексти сюжети з життя святих, які щасливо закінчувались.

[11] Академіками в той час називали учнів академій та університетів.

[12] Л.Корній. Історія української музики. - с. 204.

[13] Сьогодні - столиця Литви Вільнюс.

[14] Гуманіст - так в добу Відродження (ХІV - ХVІ ст.), а також у пізніші епохи називали філософів, вчених, котрі підносили вартість людської особистості, захоплювались величчю людського духу на противагу засудженню людини як вмістилища гріхів у попередню епоху Середньовіччя.

[15] Резиденція - місцезнаходження палацу й всіх прилеглих службових приміщень володаря або намісника того чи іншого краю.

[16] Цит. за: Яков фон Штелин. Музыка и балет в России. – Ленинград, Музгиз, 1935. – С. 58.

[17] Оранієнбаум - маєток Петра Федоровича, нині – російське м. Ломоносов неподалік Санкт-Петербурга.

[18] Духовний концерт - хоровий багаточастинний твір на релігійну тематику, найчастіше на тексти Псалитря, творився, в основному, в ХVІІІ ст., що став продовженням партесного концерту.

[19] Грецькою мелодією іноземці називали тип мелодії, яка панувала в православному церковному співі.

[20] Цит. за: Яков фон Штелин. Музыка и балет в России. – Ленинград, Музгиз, 1935. – С. 59 – 60.

[21] Францісканці - дуже впливовий монаший орден у Єаропі, шанувальники св. Франціска Асізського.

[22] Російський драматург першої половини ХІХ ст., українець за походженням, Нестор Кукольник, навіть припускає, що Березовський і Моцарт могли зустрічатись у Болоньї в 1767 році.

[23] Контрапункт – об’єднання рівноправних мелодичних голосів у багатоголосному творі, те саме, що й поліфонія.

[24] Цит. за: В.Витвицький. Максим Березовський. – Львів: Логос, 1995 – С. 27.

[25] Чембало - старовинний різновид фортепіано.

[26] Колісниченко Ю. Плачинда С. Неопалима купина. – К., 1968.

[27] Вчені-музикознавці, зокрема автор книги про Березовського, Василь Витвицький, вважають, що це вимисел.

[28] Швидше навіть 1765р., бо саме цього року М.Березовський виїжджає на навчання в Італію (Цит. за: В.Витвицький. Максим Березовський. – Львів: Логос, 1995).

[29] Фуга - одна з основних поліфонічних форм, де початкова тема повторюється пізніше у всіх інших голосах від різних нот.

[30] Херувимська пісня - одна з важливих частин Літургії.

[31] Про ці політичні рішення в православній церкві див. докладніше в наступному розділі, присвяченому А.Веделю.

[32] Lamento (в перекладі з італійської мови означає «скорботно») - певний характер оперної арії, яка склалася в Італії ще наприкінці ХУІ ст. і втілювала найбільш сильні драматичні почуття героїв.

[33] Переклад автора: в оригіналі латинське слово decrescendo, що буквально означає «затихаючи, завмираючи».

[34] Цит. за книгою: Д.Іванов. Дмитро Бортнянський. - К.: Музична Україна, 1980. - С. 8.

[35] Поділ - район у Києві, одне з найстаріших поселень, де знаходилися численні монастирі, а також Києво-Могилянська академія.

[36] Цит. за книгою: І.Соневицький. Артем Ведель і його музична спадщина. - Нью-Йорк, 1966. - С.46.

[37] Дж. Сарті (1729 - 1802) - італійський композитор, автор опер та церковних творів. З 1784 р. жив у Росії.

[38] І. Соневицький. Артем Ведель і його музична спадщина - С. 76.

[39] Баритон - нижчий за тенор і вищий за бас тембр чоловічого голосу.

[40] Меценат (лат.) - покровитель митців, заможна людина, що підтримує розвиток культури.

[41] Всі оперні співаки ХVІІІ – ХІХ ст. в обов’язковому порядку повинні були вивчати іноземні мови, особливо італійську, німецьку та французьку, бо опери йшли на сцені завжди мовою оригіналу.

[42] Див. примітку 21 про Нестора Кукольника в розділі " Максим Березовський".

[43] Імпресаріо - адміністратор театральної чи оперної трупи, котрий займається комплектуванням трупи та підбором репертуару.

[44] Цит. за кн.: Л.Кауфман. Семен Гулак-Артемовський. // Творчі портрети українських композиторів. - К.: Музична Україна, 1973. - С. 15.

[45] Маріїнський театр - головний придворний оперний театр у тодішній столиці царської Росії, Санкт-Петербурзі.

[46] Л.Кауфман. Семен Гулак-Артемовський - С. 17.

[47] Характерні ролі - ролі, в яких особливо яскраво треба було показати реалістичні риси характеру, поведінку в побуті.

[48] Водевіль (франц.) – п’єса комедійного, розважального характеру з численними музичними номерами.

[49] Л.Кауфман. Семен Гулак-Артемовський. - С. 24.

[50] Лібрето - текстова основа опери.

[51] Детальний сюжет опери подається в кінці книжки.

[52] Амплуа - коло ролей, яке особливо вдавалось акторові. типовіні амплуа - ліричні, комедійні, героїчні, характерні та ін.

[53] Аріозо – невеличкий сольний фрагмент, який вставляється у більшу сцену, і тому не має завершеної побудови.

[54] Мав парохію - тобто, був парохом, священником.

[55] Цит. за книгою: З.Лисько. Піонери музичного мистецтва в Галичині. - Львів, 1994. - С. 36.

[56] Консисторія - канцелярія при єпископаті, де провадились справи єпископату і де утримувалися церковні папери.

[57] Русинами називали українців Галичини.

[58] Про це свідчить, зокрема, факт виконання твору на Шевченківському концерті в Перемишлі в 1865 році під орудою Анатоля Вахнянина.

[59] Рукопис " Ще не вмерла Україна" як сольної пісні в супроводі гітари зберіг учень Вербицького, Віктор Матюк.

[60] Основне музичне оформлення зробив директор театру Омелян Бачинський.

[61] Йдеться про Тадея Рильського, фольклориста й культурного діяча, батька майбутнього відомого поета.

[62] Цит. за кн.: Пархоменко Л. Петро Ніщинський. - К.: Музична Україна, 1989. - С. 28.

[63] Див. стор. 17 з розділу " Семен Гулак-Артемовський", зокрема мається на увазі дует Одарки і Карася з 1-ї дії та арія Одарки " Ой казала мені мати".

[64] Опус (лан) – твір з певним порядковим номером, який присвоюється йому в повному опусі спадщини композитора.

[65] Смольний інститут - інститут шляхетних панночок у Петербурзі, де навчалися дівчата з аристократичних родин.

[66] Згідно з традицією, діти з дворянських родин у Російській імперії навчались не в державних школах, а в спеціальних закритих пансіонах, де найбільша увага приділялась іноземним мовам та мистецтвам.

[67] Шуман Роберт (1810 - 1856) - славетний німецький композитор, педагог, критик, піаніст, один із засновників Лейпцигської консерваторії.

[68] Цит. за кн.: Т.Булат. Николай Лысенко. - К.: Музична Україна, 1981. - С. 18.

[69] Клавірабенд (нім.) - букв. фортепіанний вечір, так прийнято називати сольні концерти піаністів.

[70] Див. також розділ, присвячений М.Вербицькому.

[71] Солоспів - те саме, що й романс, сольна пісня.

[72] Римський-Корсаков М.А. (1844 - 1908) - російський композитор, педагог, теоретик, учасник творчого угрупування «Потужна громадка» («Могучая кучка»), автор 13 опер, серед яких найвідоміші - «Снігуронька», «Садко», «Царева наречена».

[73] Див. про це також у розділі " Петро Ніщинський".

[74] Елегія - вірш, вокальний або інструментальний твір, в якому передається печаль за минулим, скорботні спомини.

[75] Про духовний концерт – див. примітку 17.

[76] Про кант див. стор. 6.

[77] Пісні-забавлянки - пісні, що співають діти під час гри.

[78] Про їх роботу над оперою див. відповідні розділи в книзі.

[79] Цит. за кн.: Лисенко Микола. Листи. - К.: Музична Україна, 1964. - С. 114.

[80] Стилізація - свідоме написання власного твору в стилі іншого автора з метою досягнути певної образної мети.

[81] Лібрето опери написане російською мовою.

[82] Зокрема подібне тріо в 20-х рр. ХХ ст. організує вЖитомирі Віктор Косенко.

[83] Довгі роки ніде не виконувалаь і зберігалась в рукописі в архівах. Її редакцію на початку 70-х років нашого сторіччя здійснив М.Скорик.

[84] Фугато – поліфонічний епізод у творі, що нагадує початковий розділ фуги (див. примітку 20 до теми “М.Березовський”).

[85] Бетховен, Людвіг ван (1770 – 1827) – геніальний німецький композитор, представник так званої школи віденського класицизму, автор дев’яти симфоній, численних фортепіанних та скрипкових сонат, концертів, інструментальних ансамблів, опери “Фіделіо”. Його творчість була дуже добре знаною в Україні, де здобула палких прихильників серед професійних митців та аматорів.

[86] Нині - Івано-Франківськ.

[87] Цит. по кн.: Лисько З. Піонери музичного мистецтва в Галичині. - С. 105.

[88] Старогалицька елегія - жанр сумовитої любовної пісні, що широко побутував у Галичині ХІХ ст. і грунтувався частково на народних піснях, частково на європейських романсах.

[89] «Весна народів» - весна 1848 р., коли більшість європейських народів, що знаходилися під владою чужих імперій, насамперед Австро-Угорської, повстали за оборону своїх прав.

[90] Володимир Шашкевич (1839 - 1885) - син поета Маркіяна Шашкевича, теж талановитий поет, на вірші якого, окрім ВМатюка, писали свої твори й інші композитори, Михайло Вербицький, Іван Лаврівський.

[91] Цит. за кн.: Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії - К.: Музична Україна, 1976. - С.206.

[92] Анатоль Вахнянин. Спомини з життя (посмертне видання). – Львів, 1908. – С.113 і 114.

[93] Збережений правопис оригіналу – мало б бути " Наше життя".

[94] Пізніше до цієї музики поет Олександр Колесса дописав нові слова «Шалійте, шалійте, скажені кати», а в російському перекладі - «Беснуйтесь, тираны», вона стала революційною піснею.

[95] Вивчення музично-теоретичних наук в ХІХ ст. ( а в більшості європейських країн - і сьогодні) відбувалося на філософському факультеті університету.

[96] Кароль Мікулі (1819 – 1897) – польський композитор, піаніст і педагог, румун за походженням, учень Фридерика Шопена. З 1858 р. до 1887 працював у Львові директором консерваторії Галицького музичного товариства, потім заснував разом з дружиною приватну музичну школу.

[97] Див. примітку 64.

[98] На той час (1904) училищем називалось відділення Російського музичного товариства, що згодом оформилось як чисто навчальний музичний заклад, що передувавнавчанню в консерваторії.

[99] Кантата (з іт. " cantare" - " співати" ) - багаточастинний музично-поетичний твір для хору, солістів та оркестру, об’єднаний або спільним сюжетом, або узагальненим задумом. Виник у ХVІІ ст.

[100] Монодрама - музично-драматичний твір для одного виконавця (частіше - вокаліста) у супроводі інструментального ансамблю чи оркестру.

[101] Унісон - ведення однієї і тієї самої мелодії вокальними голосами чи інструментальними тембрами.

[102] Фактура - те саме, що і тип викладу.

[103] Реквієм (з лат. – Requiem aeternam – вічная пам’ять) - заупокійна служба у католиків, у переносному значенні, твір на увічнення пам’яті.

[104] Архаїчний - такий, що виник у дуже давні часи і сприймається як зовсім далекий від сучасності.

[105] Цит. за кн.: Гордійчук М. Микола Леонтович. - К.: Музична Україна, 1974. - С.51-52.

[106] Гордійчук М. Микола Леонтович. - С. 7.

[107] Про навчання М.Лисенка у Римського-Корсакова – див. розділ “Микола Лисенко”.

[108] На жаль, ця опера збереглася частково лише в рукописі, якій згодом загубився.

[109] Тобто добирає гармонічний супровід до пісні, що викладається різним складом виконавців – можливо, для хору (як у даному випадку), але частіше у партії фортепіано (чи рідше – ансамблю або оркестру).

[110] На жаль, згодом лист було загублено в буремні роки Першої світової війни.

[111] Фонограф - один з перших звукозаписуючих і звуковідтворюючих апаратів.

[112] Партитура - повний запис твору з усіма хоровими та оркестровими голосами, виписаними на окремому рядку.

[113] Повітовий - районний.

[114] Наукове товариство ім. Шевченка (скорочено - НТШ) - товариство, засноване у Львові в дев’яностих роках XIX сторіччя, яке ставило собі за мету розвиток всіх галузей знань, підтримку українських вчених, що об’єднувались у секції за спеціальностями і готували до видання свої томи.

[115] Скерцо - жанр інструментальної музики, що в точному перекладі з італійської мови означає «жарт». Від симфоній Людвіга ван Бетховена входить часто як третя частина в багаточастинні симфонії.і

[116] Цит. за кн.: Павлишин С. Станіслав Людкевич. - К.: Музична Україна, 1974. - С. 13.

[117] Фуга - див. примітку 18 до розділу «М.Березовський».

[118] Рядки з вірша Т.Шевченка «Доля».

[119] Посол сейму - депутат австрійського парламенту в Австро-Угорщині, який представляв інтереси свого краю та нації.

[120] Див. примітку 93.

[121] Консерваторія Галицького музичного товариства - найстаріша консерваторія в Україні, заснована 1854 р. австрійськими музикантами, проте пізніше в ній вчились і польські, і українські студенти.

[122] Курц Вілем – відомий чеський піаніст і педагог, в перших десятиріччях ХХ ст. – ректор Празької консерваторії.

[123] Цит. за вид.: Попіль М. Вілем Курц - один із засновників львівської фортепіанної школи// Методичні рекомендації. - Львів: 1992. - С. 12.

[124] В консерваторії тоді вчилися з 8-9 років проягом 8-10 навчальних років, таким чином, консерваторія реально включала в себе і шкільний період, і час, що відповідає навчанню в музучилищі, і частково вищі студії.

[125] Новак Вітезслав (1870 – 1949) – чеський композитор і педагог, учень Антоніна Дворжака. В 1909 – 1939 роках – професор Празької консерваторії. Серед його українських учнів – Василь Барвінський, Нестор Нижанківський, Микола Колесса, Роман Сімович, Євген Цегельський та інші.

[126] Павлишин С. Василь Барвінський. - Київ: 1990. - С. 10.

[127] Про СУПРОМ див. попередній розділ «Станіслав Людкевич».

[128] Абсолютний слух - слух, при якому висота ноти визначається одразу, без попередньої настройки.

[129] Камертон - пристрій, котрий при ударі видає ідеально настроєний звук «ля» першої октави, тому неодмінно використовується для настройки інструментів і співаків, хорових колективів тощо.

[130] Микола Тутковський (1857 – 1931) – український піаніст, композитор і педагог, заснував у 1893 році в Києві музичну школу, яку закінчило багато видатних музикантів-виконавців та композиторів.

[131] Цит. за кн.: Шеффер Т. Лев Ревуцький// Вид. 2-е - К.: Музична Україна, 1979. - С. 7.

[132] Ходоровський Григорій (1853 – 1927) – український піаніст, композитор і педагог, випускник Лейпцизької та Петербурзької консерваторії, учень і асистент Ференца Ліста у Веймарі, професор Київської консерваторії.

[133] В обробках галицьких пісень значне місце посідали стрілецькі, створені в колі УСС, тому за Радянської влади не виконувались.

[134] Шеффер Т. Лев Ревуцький. - С. 20.

[135] Перша симфонія писалася композитором ще в час навчання в консерваторії, проте сам автор не вважав за потрібне її виконувати, маючи за учнівську спробу. Виконуваласяв другій редакції, котру автор здійснив у роки Великої Вітчизняної війни.

[136] Паркові концерти - концерти, що відбувалися на відкритих естрадах у парках, на площах тощо.

[137] Імпресіонізм - художній напрямок у малярстві й музиці другої половини ХІХ - початку ХХ ст, котрий ставить собі за мету передати щонайперше яскраві зорові враження, особисто й неповторно сприйняті автором.

[138] Цит. за кн. Гоголь Н.В. Рассказы и повести. - К.: Дніпро, 1964. - С. 29. (Переклад автора).

[139] М. Рильський. Левкові Ревуцькому // М.Рильський. Сонети. – К.: Молодь, 1974. – С. 136. 

[140] Див. про Київську консерваторію і Глієра попередній розділ «Л.Ревуцький».

[141] Цит. за кн.: В.Самохвалов. Борис Лятошинський. - К.: Музична Україна, 1974. - С. 9-10.

[142] Варшава до Першої світової війни входила до Російської імперії.

[143] Цит. за кн.: В.С. Косенко у спогадах сучасників. - К.: Музична Україна, 1967. - С. 95.

[144] В.С.Косенко у спогадах сучасників. - С. 14.

[145] В.С.Косенко у спогадах сучасників. - С. 35.

[146] Найвидатніші зразки таких сюїт, поділивши їх відповідно на французькі, англійські й партити (італійські сюїти), дав у XVIII ст. славетний німецький композитор Й.С.Бах.

[147] Бароковий - той, що належить до стилю бароко, пануючого в європейському мистецтві протягом ХVІІ - першої половини ХVІІІ ст.

[148] Цит. за кн.: Р.Стецюк. Віктор Косенко. - К.: Музична Україна, 1974. - С. 39.

[149] Анахронізм - застаріле явище, яке не відповідає духові часу.

[150] Старогалицька елегія - див. примітку до розділу «Михайло Вербицький».

[151] Див. примітку 122

[152] Вакації - канікули.

[153] Пасакалія - старовинна форма, в якій початковий мотив, викладений у басовому голосі, проводився незмінно до кінця.

[154] Про СУПРОМ див. розд. «Станіслав Людкевич», с. 62.

[155] Я.Якуб’як. Микола Колесса як композитор. – В зб.: Творчість Миколи Колесси. – Львів, 1997. – С. 24.

[156] Авангард - напрямок у мистецтві 50-60-х рр., що особливу увагу приділяв технічним можливостям кольору (у живописі), слова, звуку.

[157] Монодія - музика, в якій принципово використовується лише один голос, здебільшого вокальний..

[158] Тобто, без супроводу.

[159] Курбас Лесь (Олександр Степанович) (1887 – 1937) – видатний український режисер, актор, драматург. Заснований ним у 1922 р. театр " Березіль" відкрив нову сторінку в історії українського театрального мистецтва. Був репресований у 1937 р., висланий в концтабори на Соловки і там розстріляний.

[160] Див. примітку 99.

[161] В перекладі з латинської – " З глибин взиваю Тебе, (Господи)".

[162] Про творчість Бориса Лятошинського див. окремий розділ.

[163] Метром звичайно називають видатного фахівця у якійсь творчій галузі.

[164] Лютня - старовинний струнно-щипковий інструмент, часто використовувався в супроводі вокальної музики. Табулатура - назва збірника інструментальних п’єс у ХV - ХVІІ ст., в якому партія кожного інструмента записувалась окремою нотацією.

[165] Транскрипція - переклад свого твору або твору іншого композитора для іншого інструмента чи виконавського складу.

[166] Паганіні Нікколо (1782 - 1840) - легендарний італійський скрипаль і композитор, про якого говорили, що своєю досконалою грою він зобов’язаний дияволу, котрому продав душу. Каприси для скрипки соло, тобто віртуозні п’єси, належать до найпопулярніших у його спадщині.

[167] Так від 2000 року називається Львівська державна консерваторія ім. Лисенка.

[168] Про творчість Бориса Лятошинського див. окремий розділ.

[169] Спочатку її керівником був призначений Б.Лятошинський, після його смерті в 1968 р. – професор Московської консерваторії М.Пейко.

[170] Два інші – “Каменярі” М.Скорика та “Відьма” В.Кирейка.

[171] Симфонієта - букв. “маленька симфонія”, різновид симфонічного жанру, який передбачає більш камерний склад оркестру та лірико-зосереджений образний стрій.

[172] ЮНЕСКО - міжнародна організація при ООН, що відповідає за розвиток і підтримку науки, освіти, культури та мистецтва.

[173] Духові інструменти були тоді в особливій моді, як солюючі в концертах, так і призначені для домашнього музикування, і не один граф чи герцог з охотою вправлявся у грі на флейті та гобої.

[174] Так її називає німецький просвітитель Х VIII ст. Й.Маттезон ст. у праці “Про оркестрові інструменти”.

[175] Пастораль ( з лат. “пастуший”) – старовинний жанр придворного театрального мистецтва (ХVІ ст.), в якому прикрашено відображався світ природи.З ХVІІ ст. з’являється також в інструментальній музиці. Пізніше пасторальними в мистецтві взагалі називали твори, котрі оспівували єдність людини з природою.

[176] Тепер Борщівський р-н.

[177] Маркітант - той, хто забезпечує військо продовольством та іншими необхідними у військовому побуті речами.

⇐ Предыдущая78910111213141516

Поделиться: