А.П. Батутіна, І.В. Ємченко. Узагальнююча частина включає оцінку об'єкта дослідження з наведенням зауважень і. Експертиза товарів

Експертиза товарів

 

Узагальнююча частина включає оцінку об'єкта дослідження з наведенням зауважень і пропозицій стосовно екологічного обґрунтування об'єкта екологічної експертизи, а також висновки і рекомендації.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи за­тверджуються Міністерством охорони навколишнього природ­ного середовища та ядерної безпеки України, строк дії позитив­ного висновку — 3 роки.

Висновки громадської екологічної експертизи можуть оголо­шуватися через засоби масової інформації для формування гро­мадської думки і інформування населення. Висновки подаються до відповідних місцевих рад народних депутатів, органів держав­ної екологічної експертизи, іншим зацікавленим сторонам.

Кожне харчове підприємство повинно мати екологічний пас­порт, який являє собою нормативно-технічний документ, що містить дані про використання підприємством ресурсів і визна­чення впливу виробництва на навколишнє середовище.

Паспорт розробляється за рахунок коштів підприємства, уз­годжується з радою народних депутатів і територіальним орга­ном Міністерства охорони навколишнього середовища.

У випадках невідповідності промислового підприємства, ма­шин, матеріалів нормативам безпеки і екології, проводиться ком­плекс заходів, спрямованих на покращання показників безпеки.

Відповідно до санітарних норм (СанПіН) основними напря­мами поліпшення показників безпеки є:

• заміна шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідли­вими;

• заміна сухих методів переробки матеріалів, які обумовлю­ють запиленість підприємства, мокрими (борошномельне, цук­рові виробництва);

• заміна процесів і технологічних операцій, які пов'язані з ви­никненням шуму, вібрації та інших шкідливих факторів, на більш безпечні;

• повне вловлювання та очищення технологічних викидів,
промислових стоків;

• застосування маловідходних і безвідходних технологій.

При отриманні висновку, внаслідок якого відхиляється діяль­ність, виробництво нових видів товарів, матеріалів, об'єктів, заці­кавлені юридичні або фізичні особи можуть подати обґрунтовану заяву до відповідних рад народних депутатів на спростування вис-

240

новку або окремих його положень або оскаржити в судовому по­рядку. Відповідні ради народних депутатів, органи державної еко­логічної експертизи зобов'язані в місячний термін розглянути заяву і за наявності обґрунтованих підстав призначити проведення додат­кової екологічної експертизи із залученням незалежних експертів.

Однак, висновки державної екологічної експертизи можуть бути визнані недійсними у разі:

• порушення вимог законодавства під час проведення експер­тизи;

• недотримання державних санітарних норм, правил, гігієніч­них нормативів, вимог стосовно безпеки навколишнього середо­вища, здоров'я людей;

• неповного врахування факторів небезпеки;

• порушення умов і вимог щодо процедури проведення екс­пертизи — упередженість висновків, розбіжності і неузгодженість наведених даних тощо.

Висновки додаткової державної експертизи є остаточними для прийняття відповідного рішення. В Законі України "Про еко­логічну безпеку" в ст. 50 визначено правопорушення при прове­денні екологічної експертизи і відповідальність за порушення.

Випадки правопорушень спостерігаються в галузі еколого-ек-спертної процедури при порушенні вимог проведення експерти­зи; це такі порушення як дезінформація здійснення екологічної експертизи, фальсифікацію її результатів; підготовка свідомо не­правдивого висновку державної екологічної експертизи.

За правопорушення накладається дисциплінарна, адміністра­тивна, кримінальна і майнова відповідальність.

Екологічний контроль здійснюється і на кордоні України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 20 березня 1995 року "Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон". Контроль здійснює державна екологічна інспекція Міністерства охорони навколиш­нього природного середовища та ядерної безпеки.

В пунктах пропуску через державний кордон контролюють транспортні засоби, у тому числі літаки, судна, військові кораблі; вантажі, які містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні, хімічні, радіоактивні та інші небез­печні для навколишнього середовища і здоров'я людей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива; всі види риб, диких тварин і рослин, зоологічні, ботанічні колекції.

241

А.П. Батутіна, LB. Ємченко

Експертиза товарів

 

Екологічний контроль здійснюється за плату, розміри якої за­лежать від видів і кількості вантажів та транспортних засобів. Контроль проводиться з метою попередження попадання на те­риторію України шкідливих речовин, що може заподіяти небез­пеку навколишньому середовищу, здоров'ю людей.

Згідно із законами і положеннями про державну екологічну експертизу визначається необхідність, обов'язковість її виконан­ня. Закони сприяють збереженню екологічної безпеки, покра­щанню стану навколишнього середовища.

Експерти ООН підрахували, що в теперішній час на послаб­лення найгостріших екологічних проблем світу потрібно близько 600 млрд. доларів. До 1990 року на Землі зникло близько 1 тис. видів рослин і тварин, майже 20 тис. видів перебуває під загро­зою знищення, тому захист навколишнього середовища є найак­туальнішою справою сьогодення.

7.4. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля

Дотримання безпечного життя і здоров'я людей навколишнь­ого середовища можливо у випадку зменшення шкідливого впли­ву різного роду забруднювачів.

До основних факторів, які сприяють забрудненню навколишнь­ого природного середовища, відносять такі (їх об'єднують в групи):

• за походженням — механічні, хімічні, біологічні (в тому числі мікробіологічні), фізичні;

• за часом взаємодії з навколишнім середовищем — стійкі, се­редньо-тривалі, нестійкі;

• за способом впливу — прямого, непрямого впливу, навмисні, сукупні, аварійно випадкові.

За таким принципом можна розглядати дію товарів на навко­лишнє середовище, а відповідно їх екологічні властивості, які ха­рактеризують безпечність товарів і здатність впливати негативно на довкілля.

Механічні забруднення — це тверді частинки, викинуті як не­придатні, вилучені з вжитку, які знаходяться на поверхні землі, в ґрунті, воді, повітрі, а також тверді відходи (сміття) промислових виробництв, торговельних та інших підприємств, які складуються.

Тверді частинки у вигляді пилу утворюються на борошномель­них, цукрових виробництвах і підприємствах, які використовують 242

борошно; при виробництві розчинної кави, сухих продуктів. їх ча­стинки, навіть за наявності пиловловлювачів, попадають в повітря, на одяг працюючих, оточуючі предмети, навколишні рослини.

Забруднення у вигляді техногенних відкладів мають великі масштаби, в наш час на кожного жителя міста припадає на рік 1 м³ сміття, до складу якого входить папір, металеві банки, скло, полімерні матеріали. Все це використовується або як пакуваль­ний матеріал — папір, або як матеріал для споживчої тари.

Хімічні забруднення — тверді, газоподібні і рідкі речовини, хімічні елементи і сполуки неприродного походження, які попа­дають у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії. Хімічні речовини попадають з ви­робничих підприємств у вигляді димових викидів, отруйних газо­подібних речовин — оксиду сірки, сірководню, оксиду вуглецю, бензапірену та інших вуглеводнів, аміаку; твердих речовин у ви­гляді золи, пилу сульфідів і сульфатів заліза, міді, цинку, інших металів, хлоридів, сполуки натрію, кальцію; у вигляді рідких ае­розолів, таких як пари кислот, феноли.

Хімічні забруднення різних видів утворюються в основному при виробництві харчових продуктів. Газоподібні забруднювачі попадають в повітря в процесі виробництва вудженини, ковбас­них виробів, копченої риби, при консервуванні плодових при­пасів сульфінацією, обробці крохмалю, сухофруктів сірчистим ан­гідридом; при бродіння в процесі виробництва спирту, вин, пива.

Рідкі забруднювачі утворюються під час екстрагування і ви­лучення необхідних хімічних речовин і видалення в якості відхо­дів інших при виробництві цукру, крохмалю, лікеро-горілчаних, безалкогольних напоїв, інших продуктів.

Розчини хімічних речовин можуть бути складовою харчових продуктів, яка не використовується в їжі і стає відходом, напри­клад, таким є тузлук, в якому зберігаються солона риба, оселедці; розсіл, який є частиною солоних огірків, томатів, інших фермен­тованих овочів.

До основних хімічних забруднювачів відносяться пестици­ди — хімічні речовини, що використовуються для знищення бу­ряків, грибків, бактерій та різноманітних комах та тварин. Вони мають токсичні властивості і є небезпечними.

Біологічні забруднення — різні організми, що з'явились внас­лідок життєдіяльності людей, до них відносяться нові віруси, ка­тастрофічне розмноження рослин чи тварин. Стосовно харчових

243

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

продуктів, це зараженість їх комахами, гельмінтами, гризунами, які споживають продукти і одночасно переносять хвороботворні мікроорганізми.

Забруднення може відбуватися на всіх етапах життєвого цик­лу продуктів.

Мікробіологічні забруднення. Більшість виробництв харчової промисловості безпосередньо або опосередковано пов'язана з дією мікроорганізмів, які розповсюджені всюди. Вони добре при­стосовуються до зовнішніх умов і живуть в повітрі, воді, ґрунті, На всіх оточуючих людину предметах, на поверхні тіла людини і у внутрішніх органах.

Мікроорганізми є причиною багатьох перетворень речовин у природі. Окремі їх види сприяють відновленню плодючості ґрунту або є збудниками хвороб людей, тварин, рослин. Розвиток деяких мікроорганізмів призводить до псування продуктів харчування. В той же час функціонування таких мікроорганізмів, як дріжджі, за­стосовується при виробництві хліба, пива, вина, спирту. Мікроор­ганізми використовуються у виробництві кисломолочних про­дуктів, оцту, квасу і деяких інших харчових і смакових товарів.

В процесі виробництва і зберігання може розвиватися неба­жана мікрофлора, яка призводить до псування продуктів. Особ­ливо інтенсивно цей процес протікає при порушенні умов зберігання, внаслідок чого вони потребують утилізації.

Під дією гнилісних мікроорганізмів (Proteus vulgaris, Bacterium vulgare, Bacillus putrificus та інші) відбувається розкладання білко­вих речовин з утворенням неприємно пахучих (сірководень, аміак, вуглекислий газ) і отруйних для людини речовин — фено­лу, скатолу, індолу.

При неправильному зберіганні продуктів харчування утво­рюються відходи, які повинні вивозитися і утилізуватися відпо­відно до існуючих правил. Захоронения поблизу місць зберігання забруднює грунт, повітря, воду; мікроорганізми розповсюджу­ються, забруднюючи повітря сховищ, що сприяє інфікуванню свіжої продукції.

Мікробіологічну безпечність продуктів харчування визначають шляхом бактеріоскопічного дослідження кількості мікроор­ганізмів (коків і паличок) в м'ясі або загальної кількості бактерій в 1 см³ молока, встановлюючи титр кишкової палички. В деяких продуктах, на тарі, обладнанні, приміщеннях визначають загаль­ну обсеміненість.

244

Для зниження бактеріального обсемінення в сховищах, де зберігаються продукти харчування, підтримують санітарно-гігієнічний порядок. При необхідності їх очищують від сміття, гнилих залишків, спалюючи їх або закопуючи в землю, з наступ­ною обробкою вапняним розчином.

Приміщення дезінфікують при потребі шляхом окурювання сірчистим газом, обприскуванням розчином формаліну, оброб­кою ультрафіолетовим промінням. При обробці керуються від­повідними інструкціями з дезінфікування.

!.' До фізичних видів забруднення відносять електромагнітне, теплове, акустичне, радіоактивне.

• Електромагнітне забруднення виникає внаслідок роботи ра­діо, телевізійних і радіолокаційних станцій, високовольтних ліній електропередач, електротранспорту, побутової техніки.

Рівень електромагнітних випромінювань в обласних центрах, великих містах знаходиться в межах від 50-100 Гц до ГГц для раді­очастот, і часто спостерігається перевищення допустимих гігіє­нічних норм, що негативно впливає на людей, які живуть поруч.

Ступенем забруднення електромагнітними полями є напру­женість поля (В/м), яке негативно впливає на нервову систему. Напруженість поля 1000 В/м викликає головний біль, сильну вто­му, більші значення сприяють розвитку неврозів, безсоння, важ­ких захворювань.

На основі медико-біологічних досліджень розроблено сані­тарні норми та правила щодо радіотехнічних і електромагнітних об'єктів, апаратів. Вони регламентують умови їх експлуатації з метою охорони людей від шкідливого впливу електромагнітних випромінювань. Найбільшу небезпеку становлять апарати або генератори струму високих Зх10⁴-3х10⁶ Гц; ультрависоких — Зх10⁶-3х10⁸ Гц та надвисоких 3xlO^s-3xlO^u Гц частот, високочас­тотні пристрої нагрівання матеріалів. Навколо таких високопо* тужних ліній, апаратів, які використовують надвисокі і ультрави­сокі напруги, утворюються потужні електромагнітні поля, які не­гативно впливають на людину, порушують природну міграцію тварин, процеси росту рослин.

Електромагнітні, магнітні і електричні поля підвищеної на­пруги утворюються в житлових приміщеннях, в яких використо­вується значна кількість побутової техніки. Це телевізори, маг­нітофони, комп'ютери, холодильники, пилососи, мікрохвильові печі.

245

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Теплове забруднення відбувається внаслідок дії підвищених температур, джерелами яких є печі, паро- і теплопроводи на ви­робництвах. Найбільша кількість тепла виділяється під час про­цесів, пов'язаних з нагріванням, випіканням. До виробництв, які використовують такі процеси, відносяться хлібопекарне, конди­терське (борошняних виробів), ковбасне, м'ясної копченини, консервів. У цих випадках частина енергії розсіюється в зовнішнє середовище і температура підвищується. Нагрівання повітря від­бувається при експлуатації побутової техніки.

Акустичне забруднення включає шумові, інфразвукові та вібраційні забруднення.

Шум являє собою хаотичне нагромадження звуків різної час­тоти, сили, тривалості, які утворюють звуковий дискомфорт. Шум виникає внаслідок згущення і розрідження повітряних мас. Пристосуватися до шуму організм людини практично не здатний, тому регулювання і обмеження шумового забруднення навколиш­нього середовища є важливим і обов'язковим. На здоров'я люди­ни шум впливає негативно: знижує працездатність, викликає за­хворювання органів слуху, ендокринної, нервової, серцево-судин­ної систем. У таблиці 7 представлені рівні шуму від різних джерел.

Шум навколишнього природного середовища становить 30-60 децибел, він оздоровче впливає на людину, особливо шум річки, дощу, листя, спів птахів.

Джерелами забруднення є всі види транспорту, промислові об'єкти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти тощо.

Хвилі з частотою 20 Гц організм людини сприймає як вібра­цію, тривалі вібрації негативно впливають на здоров'я людини: викликають сильну втому, сприяють виникненню змін багатьох функцій організму, в деяких випадках викликаючи струс мозку, розривання тканин, порушення серцевої діяльності, руйнування нервової системи, деформації м'язів і клітин тощо. Встановлено гранично допустимі рівні вібрації.

Існує два види нормування виробничого шуму: санітарно-гігієнічне і технічне. Норматив житлово-побутового шуму — 40 ДБ в день, ЗО ДБ — включно, для роботи в лабораторії, механізо­ваних підприємств — 52-61 ДБ. В проблемі взаємодії суспільства і природи важливе місце повинно займати виховання звукової культури, для боротьби із шумовим забрудненням.

Радіоактивне забруднення являє собою небезпечний вплив ра­діоактивного випромінювання на організм людини, відбувається

246

Експертиза товарів

Таблиця 7 Рівні шуму від різних джерел

 

Показники шуму	ДБ	Показники шуму
	150	Зліт реактивного літака
	140
Руйнівна межа для органів слуху	130	Потужна сучасна електромузика
Больовий поріг	120	Гуркіт грому
	ПО	Шум реактивного літака
	100	Шум поїзда метро
Шумовий поріг початку руйнування слуху	90	Максимальний шум на виробництві
	80	Інтенсивний шум на шосе
	60	Шум на вулиці
Рівень шуму, що викликає чисельні скарги	50
Межа, за якою починається шумовий стрес	40
Межа, за якою починається шумова втома	ЗО	Норма гучності шуму вночі
Звуковий комфорт	20	Домашній звуковий комфорт
	10	Шелест листя тихий
	0	Повна тиша

при випробуванні ядерної зброї в атмосфері, при аваріях на атом­них станціях (Чорнобильська АЕС), складуванні радіоактивних відходів, при споживанні продуктів з підвищеним вмістом радіонуклідів.

За силою і глибиною впливу на організм людини іонізуюче ви­промінювання вважається найсильнішим. Після Чорнобильської катастрофи радіоактивні продукти (гама-випромінювачі) створи­ли на окремих територіях в Україні високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому опроміненню людей. Після аварії основним радіонуклідом був радіоактивний йод, який є одним з найбільш токсичних радіонуклідів і накопичується у щитовидній залозі і ча­стково виводиться з організму. Радіоактивний цезій відкладається в м'язах, проникає у клітини, внаслідок чого відбувається рівно-

247

А.П. Батутіна, LB. Ємченко

Експертиза товарів

 

мірне опромінення організму. Плутоній після перетворень погли­нається організмом і викликає важкі захворювання. Радіоактивні елементи накопичуються в рослинах, їх кількість залежить від рівня забруднення ґрунту і біологічних особливостей рослин. В ор­ганізм тварин радіоактивні речовини попадають з кормами. При споживанні продуктів рослинництва і тваринництва вони попада­ють в організм людини. Для контролю за рівнями вмісту радіонук­лідів існують норми їх вмісту у харчових продуктах.

Забруднення можуть бути стійкими, які довго не зникають, не нейтралізуються природою самостійно шляхом розкладання. До них належать полімери, деякі метали, які використовуються як пакувальні матеріали. Деякі містять небезпечні токсичні речо­вини (поліхлоровані біфеніли, поліциклічні ароматичні вуглево­ди, яких виробляється у світі близько 600 видів, вінілхлориди, які містяться в різних плівках, поліетиленових упаковках, пластин­ках тощо).

Нестійкі забруднювачі негативно діють короткий час і роз­кладаються, розчиняються або знищуються в результаті перебігу природних фізико-хімічних, біохімічних процесів.

Навмисні забруднення являють собою планомірне знищення лісів, використання родючих земель під забудову, створення кар'єрів, вилов риби.

Супутні забруднення виникають в результаті комплексного бпливу антропогенної діяльності, внаслідок чого висихають бо­лота, озера, моря, відбувається спустошення земель, потепління клімату Землі, зменшення озонового шару.

Утилізаційні забруднення — шкідливі забруднення, які утво­рюються внаслідок знищення харчових нестандартних товарів, відходів, браку, шкідливої небезпечної продукції.

Небезпечна продукція рослинного і тваринного походження віднесена до відходів; утилізується відповідно до Закону України "Про відходи" (Відомості Верховної Ради, №36-37, ст.242, 1998). Закон визначає умови зменшення і запобігання обсягів утворен­ня відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, знешкодження та заховання. Основним принципом державної політики у сфері поводження з відходами є захист на­вколишнього природного середовища та здоров'я людини від не­гативного впливу відходів.

Основними напрямами державної політики стосовно ре­алізації принципів екології є:

248

а забезпечення повного збирання, знешкодження і видалення відходів при дотриманні правил екологічної безпеки;

а скорочення обсягів і небезпечності відходів;

□ забезпечення комплексного використання матеріально-си­ровинних ресурсів;

а розробка і застосування екологічно безпечних методів утилізації, забезпечення при можливості повторного використан­ня відходів;

а контроль за місцями розміщення відходів з метою запобі­гання шкідливого впливу на навколишнє середовище;

а обов'язковий облік відходів, їх паспортизація.

Міністерство охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України проводить координацію робіт у галузі утилізації відходів та контролю за дотриманням вимог екологічної безпеки.

До компетенції державної санітарно-епідеміологічної служби України стосовно відходів належить здійснення державного сані­тарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів при утворенні, збиранні, транспор­туванні, зберіганні, утилізації, знешкодженні та похованні відходів. Санітарна служба видає висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами, визначає вимо­ги до продукції, яка виробляється з відходів; здійснює контроль при визначенні рівнів небезпечності відходів.

В Україні впроваджено державний стандарт України ДСТУ ISO 14004-97 "Системи управління навколишнім середовищем".

Згідно з існуючим законодавством громадяни України по­винні берегти природу, охороняти, раціонально використовува­ти її багатства, дотримуватись вимог екологічної безпеки, не по­рушувати екологічні права інших суб'єктів; вносити штрафи за екологічні правопорушення або компенсувати шкоду, яка вини­кає при забрудненні або при негативному впливі на навколишнє природне середовище.

249

АьІІ. Батутіна, I.Bv Ємченко

Експертиза товарів

 

Список літератури

1. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміо­логічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року №4004 — XII.

2. Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23 грудня 1997 року №771/77 — ВР.

3. Закон України "Про ветеринарну медицину" від ЗО червня 1999 року №738.

4. Закон України "Про захист прав споживачів" від ЗО червня 1999 року №78З —XIV.

5. Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилі­зацію, знищення або подальше використання неякісної та не­безпечної продукції" від 14 січня 2000 року №1393 — XIV.

6. Наказ від 25 вересня 1996 року №72 Мінсільгосппродукт Ук­раїни. Головна державна інспекція з карантину рослин. Пра­вила фітосанітарного контролю на державному кордоні Ук­раїни.

7. ДР — 97 Державні гігієнічні нормативи "Допустимі рівні раді­онуклідів 137Cs і 90Sr у продуктах харчування та питній воді".

8. ДСТУ 2925-94 Якість продукції. Оцінювання якості. Терміни та визначення.

9. ДСТУ 3355-96 Продукція сільськогосподарська рослинна. Методи відбору проб у процесі карантинного огляду та екс­пертизи.

10. Андрейцев В.І. Концепція Закону України про екологічну ек­спертизу // Вісн. Київ, ун-ту. Суспільно-політ.науки. — 1991.

11. Андрейцев В.І.Екологічне право.-Київ.: Вентурі, 1996. — 207 с

12. Безвредность пищевых продуктов. Под ред. Робертса, 1986.

13. Беляев С.Д., Гурвич Ф.Д. Математико-статистические мето­ды экспертных оценок. — М.:Статистика, 1980. — 255 с.

14. Бешелев С.Д. Математико-статистические методы эксперт­ных оценок. — М.: Статистика, 1974. — 159 с.

15. ВайхоненВ.Д., Суханова Г.А. Техника санитарно-гигиениче­ских исследований. — К.: Вища школа, 1983. — С.255

16. Ветеринарное законодательство // Под общ. Ред. Третьякова А.Д. — М.: Колос, 1972. — 718 с.

250

 

17. Ветеринарно-санитарная экспертиза продуктов животновод­ства /Хитейко П.В., Боровков М.Ф., Макаров В.А. и др. — М.:ВО Агропромиздат, 1989. — 367 с.

18. Ветеринарно-санітарна експертиза сировини та продуктів тваринного походження /Власенко В.В., Кравців Р.Й., Хо-менко В.І., Ковбасенко В.М., Касянчук В.В., Безсмертний В.М., Микитюк П.В. — Вінниця, 1999. — 513 с

19. Ветеринарно-санитарная экспертиза с основами технологии животноводства / Горегляд Х.С., Макаров В.А. — М.: Колос, 1981.

20. Вольпер И.М., Гримм А.И., Зайцев В.И. и др. Органолепти-ческие методы оценки продовольственных товаров. — М.:Экономика, 1967. — 157 с.

21. Востоков В.М., Худекова Т.А. Особенности сертификации пищевой и сельскохозяйственной продукции //Надежность и контроль качества. — 1998. — №11. — С. 33-36.

22. Гигиенические требования к качеству и безопасности продо­вольственного сырья и пищевых продуктов. Сан-ПиН 2.3.2.560 — 96. — М.: 1997.

23. Гличев А.В. Основы управления качеством продукции. — М.: Изд-во стандартов, 1998.

24. Горбунова В.П., Тесля Э.П. Порядок и сроки приемки това­ров по количеству и качеству. — М.: Экспертное бюро, 1998. — 98 с.

25. Довбенко М.А. Научно-технический реферат. Сборник Госкомитета СССР по стандартам, серия "Научно-техниче­ская терминология". — М.:ВНИИКШ, 1980,вып. 3-4. — 75 с.

26. Екологія і закон, Екологічне законодавство України /Відп. Ред., проф.В.І.Андрейцев: Книга 1 і 2. — К.: Юрінком Інтер, 1998. —698 с.

27. Європейські вимоги до харчових добавок: Довідник. — Львів: Леонорм, 1997. — 126 с

28. Європейські вимоги до харчових добавок: Довідник. — Львів: Леонорм, 1998. — 126 с.

29. Загаевский И.С. Справочник по ветеринарно-санитарной экспертизе животноводческой продукции. — К.: Уро­жай, 1976.—559с.

30. Законодавство України про ветеринарну медицину. /За ред. к.вет.н. Достоєвського П.П., док.вет.н.Хоменко В.Г. — К.:Урожай, 1999. — 590 с.

251

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: