Зовнішньополітична діяльність Італії у XII – XV ст

В умовах політичної роздробленості, що панувала в Італії, окремі області — Ломбардія, Середня Італія, Папська область. Південна Італія — розвивалися в економічних і політичних відносинах зовсім відокремлено.

Підйом італійських міст. Утвір комун. За рівнем економічного розвитку й у раннє середньовіччя, і в епоху розвиненого феодалізму Північна й Середня Італія перевершувала всі країни Західної Європи. В XI-XII вв. відбувався бурхливий підйом ремесла й торгівлі в містах Ломбардії й Тоскани. Значний прогрес спостерігався в сукнарстві, виробництві лляних тканин, видобутку металів і металообробці, кораблебудуванні. До кінця XII в. у більшості міст з'явилися цехи.

Широко розвивалася торгівля. У ряді міст поряд з постійними ринками періодично збиралися ярмарки, на які приїжджали не тільки італійські, але й чужоземні купці. Зросла посередницька торгівля по Середземному морю. Венеція, Генуя, Пиза, Амальфи вели жваву торгівлю із країнами Леванту, Алжиром, Тунісом, Марокко. Генуя створила свої торговельні бази також у Каталонії, Провансі, Північній Африці, Пиза — у містах Південної Франції, на Корсиці й Сардинії. Торгівля зі Сходом приносила італійським містам надзвичайні прибутки.

Міста в Італії, як і в інших країнах Європи, перебували спочатку під владою сеньйорів — здебільшого єпископів. З кінця IX в. міста Північної й Середньої Італії вступили в збройну боротьбу із сеньйорами, яка завершилася в XII в. створенням незалежних комун. На чолі комуни стояли консули, що обираються звичайно на рік, які здійснювали адміністративну й судову владу, відали міським ополченням і фінансами, підтримували зовнішні зносини з іншими комунами й державами. Законодавчу владу здійснював «рада довірених осіб» (креденца), що обирається від усіх районів міста. В окремих випадках скликалися загальні збори всіх повноправних громадян — парламенті.

Завойованою волею скористалися насамперед міські верхи — багаті купці й проживаючі в містах дрібні й середні феодали. З їхнього середовища обиралися консули, члени міських рад і інші посадові особи. Ремісники й дрібні торговці виявилися безправними. Стояла кривава боротьба пополанов («пополо» — народ) проти міської аристократії за владу в комунах.

Міста-Держави. Боротьба міст Північної й Середньої Італії проти феодалів не минулася створенням комун. Міста прагнули підкорити своєму пануванню сільську округу — до про н-т а д про и феодалів, що проживали там. Городяни не могли жити в безпеці, поки поруч перебували феодальні замки, з яких відбувалися напади й грабежі. До того ж феодали вимагали з купців мита за проїзд через їхні володіння. Тому підпорядкування сільської округи стало нагальною потребою для подальшого розвитку міст. Панування над сільською округою вирішувало проблему постачання міста продовольством, що було особливе важливо в умовах частих воєн з феодалами й сусідніми комунами. Разом з тим воно давало можливість міським ремісникам і купцям підкорити собі сільське ремесло.

В XII в. міста Північної й Середньої Італії поступово підкоряли своєму пануванню грандів, руйнували їхні замки, а самих феодалів змушували жити в межах міських стін на положенні васалів комуни. Так міські комуни підкоряли контадо, що простиралося звичайно в радіусі 15-20 км від міста. Найбільш могутні з них завоювали великі території й перетворилися в міста-держави. У результаті в Північній Італії й Тоскані замість феодальних сеньйорій утворювалася безліч міст, що суперничали між собою, сдержав, що змінило характер феодальної роздробленості, але жодною мірою не сприяло її подоланню. Навпаки міста, що зміцнилися, ддержави постійно ворогували між собою як торговельні конкуренти й вступали у військові конфлікти через території й торговельних баз. Це дозволяло імператорам втручатися в конфлікти й робити спроби підкорити североитальянские міста своєму пануванню.

Найбільш запекла боротьба розвернулася між містами-республіками Венецією й Генуєю через зовнішні ринки й торговельних баз у Леванті й Візантії. У результаті четвертого хрестового походу Венеція зміцнилася в Далмації, Константинополі й на Егейськім морі, потіснивши Геную. Але з відновленням Візантійської імперії в 1261 м. Генуя одержала за свою допомогу Візантії ряд опорних пунктів у Босфорі, Малій Азії й у Криму й витиснула венецианцев із цих районів. Вона завдала поразки своїй суперниці Пизе, а потім розбила в морській битві під Курцоле й Венецію (1298 г.). Майже на сторіччя встановилося морське преобладаниз Генуї. В 1380 г. венецианцы побрали реванш, розбивши генуэзский флот у битві під Кьодже й установивши свою гегемонію в Східному Середземномор'я.

Постійно ворогували між собою Милан із Кремоной і Па-вией Лукка з Пизой. Дрібні міста Ломбардії боролися за незалежність від великих міських республік. Тільки перед особою загальної погрози з боку імператорів ломбардские міста на час забували взаємну ворожнечу й поєднували свої сили для захисту свободи й незалежності. Однак без загального політичного центру міста були не в змозі добитися міцного єдності.

⇐ Предыдущая23242526272829303132Следующая ⇒

Поделиться: