Сучасні концепції природного права

    Розрізнення давніми греками природного права ізакону продовжує жити й у правознавстві XXI ст. Природноправові концепції розвивають традиції філософського осмислення права і визнають існування поряд з позитивним правом(законами і звичаями) ідеального порядку відносин між людьми. Цей вищий нормативний порядок (за наявності системи позитивного права) і називають природним правом. Відповідно до таких поглядів закони держави є дійсними і легітимними, якщовони відповідають ідеальному праву.

 

422

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

Сучасне розуміння природного права істотно відрізняється від трактувань епохи антифеодальних революцій, поглядів на людину як носія природних прав. По-перше, на противагу доктринам минулого, філософія і правознавство XX століття розглядають людину не як відособленого індивіда, а як учасника різноманітних суспільних зв'язків. У перелік природних прав включаться не тільки невід'ємні права особистості, покликані гарантувати її незалежність від державної влади, але і політичні, соціально-економічні і культурні права людини, права соціальних спільнот (права народу, нації, національних меншин).

По-друге, послідовники І. Канта (неокантіанці), зокрема, німецький теоретик права Рудольф Штаммлер (1856—1938), абсолютним природним правом оголосили початок справедливості, «природним правом зі змінним змістом», яке включає моральні і духовні цінності конкретного суспільства чи народу. Цей початок став сприйматися як вимога справедливості й відповідного пристосування права до цінностей існуючого суспільства. На думку Штаммлера, не можна заперечувати природне право, якщо бачити в ньому й критерій для права позитивного як керівництва законодавцю.

По-третє, вчення про природне право у XX ст., розвиваючи традиції філософського осмислення права, утворили кілька філософських течій - неокантіанство, неотомізм, персоналізм та ін., які зближуються  в його трактуванні.

Сучасні неотомісти зводять своє розуміння природного права до філософії Т. Аквінського, чиє вчення було визнано католицькою церквою канонічним. Видатний представник неотомізму французький філософ і громадський діяч Жак Марітен  (1882—1973) брав участь у підготовці Загальної декларації прав людини 1948 р. У своїх творах «Інтегральний гуманізм», «Права людини і природний закон», «Людина і держава» будував свою концепцію на традиційних для релігійної філософії уявленнях про божественне походження права і держави, спираючись на принципи історизму, соціальної обумовленості політики.

В ессе «Права людини і природний закон» Марітен визначає природне право як неписаний закон. Це означає, що існує, в силу самої людської природи, «вказівка чи положення, яке людський

 423

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

 

розум може відкрити і відповідно до якого людська воля повинна діяти, щоб бути в згоді з необхідними цілями людської істоти». Природний закон, властивий кожній розумній істоті, повинен сприйматися як писаний кодекс і стати еталоном будь-якого справедливого закону. Природний закон доповнюється «рядом положень людського закону залежно від розмаїтості конкретних моментів і обставин», прийнятих людьми зобов'язань і прав, в міру розвитку культури. Кожна епоха, вважає він, має свій історично конкретний ідеал.

Ж. Марітен запропонував виділити права різних рівнів: 1) Відповідаючі абсолютній вимозі природного закону (тобто фундаментальні права) — право на життя й особисту свободу, право одружуватися, право приватної власності, право на прагнення до щастя й ін. Ці права особистості є природними в точному значенні слова, тому що кореняться в самій природі людини як вільної і духовної істоти. Особистість, писав Маритен, належить світу вищих цінностей.

2) Політичні права (чи права громадянина) визначаються законодавством країни, утворюють продовження природного права: право народу встановлювати конституцію держави і визначати форму правління, право громадян на активну участь у політичному житті, у т.ч. у виборах, право об'єднання в політичні партії і громадські об'єднання, свобода висловлювань і дискусій, рівність громадян перед законом і судом. Марітен пише, що останні види свободи ймовірно ніколи не будуть вивищені до абсолютного права, але вони складають право в суспільстві, яке досягло «стану політичної справедливості».

3) Соціальні права людини (права трудящих): право на працю, створення профспілок, на справедливу заробітну плату, на соціальне забезпечення та ін., «обумовлені загальним благом». Визнання соціальних прав людини поряд із правом приватної власності дозволяє, писав Марітен, уникнути пороків як капіталізму, так і соціалізму. Французький філософ відстоював ідею «третього шляху» розвитку суспільства.

Отже, права людини грунтуються на природному праві, яке є джерелом прав і обов'язків. З прийняттям Загальної декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав

 

 

 

424

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

людини й основних свобод 1950 р., наступних Протоколів до неї, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р. й інших конвенцій була створена ефективна система міжнародних норм для захисту прав людини. Тим самим природно-правова теорія вирішила одне зі своїх основних завдань, але не втратила свого значення в правознавстві.

Природно-правове сприйняття права піддає оцінці позитивне право не лише з інструментального, але і з погляду позапозитивних правових принципів моральності і справедливості. Щоб відповідати вимогам права, закони повинні враховувати ці принципи і ґрунтуватися на них, а законодавець повинен слідувати природному праву. На думку Штаммлера, «суб'єкти суспільних відносин і законодавець, керуючись ідеєю права, а не сваволею, прагнуть до належного упорядкування суспільних відносин, тобто до «істинного», або природного права».

Головна мета права полягає в утвердженні справедливості. Тому так важлива внутрішня мораль права, вважає сучасний англійський правознавець Лон Фуллер. Він доводив взаємодію внутрішньої і зовнішньої моралі права. Правова норма як певне сполучення належної мети і належних засобів являє собою моральну цінність. У природно-правовій концепції Фуллера мораль набуває конкретного характеру, того часу як для теорії «чистого» Права трактування подій і конфліктів є характеристикою байдужою, несуттєвою. Американський юрист Рональд Дворкін вважає, що фундаментальні суб'єктивні права утворюють ті принципи і критерії, які повинні братися в основу морального виміру права з погляду справедливості. Ведучим, головним і визначальним принципом, на його думку, є право на рівність, по-іншому — «право на рівну повагу і ставлення».

Американські теоретики Джон Роулс і Джон Фінніс тлумачать справедливість як правильність, сумлінність, неупередженість, як свого роду «процесуальну справедливість», яка забезпечується за допомогою правових норм, що відповідають принципу правління справедливого закону. Владним і результативним інструментом справедливого розподілу сукупності суспільних благ чи цінностей людського життя може бути тільки позитивне право, відповідне справедливості.

 

 

 

425

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна

______________________________________________________________________

 

 Висновки

Таким чином, розмаїття сучасних концепцій права і типів праворозуміння дозволяє праву розвиватись, змінюватись і удосконалюватись, використовуючи переваги кожного з підходів і залучаючи сучасні досягнення конкретних наук. Сьогодні «інтегративна юриспруденція» підходить до права як багатомірного соціального явища. Сучасна вітчизняна концепція природного права включає: 1) права людини, головними з яких є свобода, рівність, власність, прагнення до щастя 1; 2) права територіальної громади, що стосуються спільних інтересів регіонального значення; 3) права нації (збереження власної ідентичності, самовизначення у межах етнічної території); 4) права народу.

У такому вигляді природне право є тією основоположною доктриною, що лежить в основі всіх галузей права (насамперед — конституційного) розвинутих країн.

____________________________________________

1. Деякі дослідники поширюють права людини навіть на юридичних осіб (неурядові організації, суб'єктів підприємницької діяльності).

 

 

 

 

Закінчення

 

    Світ права і держави, політики і суспільства віддавна був і залишається актуальним і цікавим для вивчення й осмислення. Ідеї і концепції минулого про право і державу, накопичені знання — фундамент сучасного правознавства, методологічна основа його розвитку.

Світ постійно розвивається і змінюється. Минуле XX століття було століттям соціальних потрясінь, революцій і світових воєн, боротьби тоталітаризму і демократії, сваволі і права. Крах тоталітарних держав підтвердив цінності демократії і права, необхідність позитивної діяльності держави, спрямованої на вирішення економічних, соціальних, екологічних і інших життєво важливих проблем. Громадянське суспільство, права і свободи людини, правова демократична і соціальна державність стали головними орієнтирами світового співтовариства.

Створення громадянського суспільства, становлення України як демократичної, соціально орієнтованої правової держави — процес, який став актуальним з проголошенням її незалежності, після прийняття Конституції України 1996 р. Вона проголосила людину найвищою соціальною цінністю, а її права і свободи та їх гарантії — змістом і спрямованістю держави. її розробники спирались як на теоретичний, так і практичний світовий і вітчизняний досвід демократичного державотворення.

Історія вчень про право і державу як наука і навчальна дисципліна покликана допомагати удосконалювати правотворчии і державотворчий процеси в Україні, формування політико-пра-вової свідомості кваліфікованого правознавця, громадянина України.

 

 

Іменний      покажчик

Авіценна (Ібн Сина) 84      

Аврелій Августин (Блаженний) 68—71

Марк Аврелій 60—61

Агригентський П. 40

 Адамс Д. 234, 236

 Айртон Г. 130, 132

Андрузький Г. Л. 290-291,293-294

 Антифонт 38—40

Аристотель 13, 32, 34, 48-50, 150

 

Бабьоф Г. 188, 192-194       

Бакунін М. О. 312-314

Беккаріа Ч. 12, 198-201, 213, 218, 242

БентамІ. 255-259,277,278,302

Біант 34         

Боден Ж. 11, 107-110, 120, 142

Боттомор Т. 412       

Будда 22—23

 

Вебер М. 414

ВиговськийІ. 158-159

Винниченко В. К. 377, 382-384

Вишенський І. 153—154

 Вишинський А. Я. 395

 ВікоД. 198

Вольтер 13, 171-175, 179, 226

 ВольфХ. 195, 197-198,289

 

Гай 62

Гамільтон О. 225, 232-236

Гегель Г. В. 13-14, 64, 237, 243-249,

254, 332, 337, 353, 378

Геракліт 13, 32, 35-36, 38, 55 * іі:

ГерценО. І. 333-335 мт

Гесіод 32-34, 55

 Гессен В. М. 339, 346

Гіппій 38-40,42 

ГоббсТ. 11, 13, 136-143, 185, 195,205, 209, 257

Гомер 32—33, 55

Горгій 38—40

Градовський О. Д. 329, 330, 333

Гроций Г. 116-123, 129, 152, 195, 205, 208-209

Грушевський М. С. 13, 291, 295, 377,379-382, 384

 ГугоГ. 250,251

 

Даль Р. 407

Данило Заточник 95 ,

Данте А. 13,77,78    

Дворкін Р. 424         

Демокріт 12—13, 32, 36—37, 51, 55

 Десницький С. Ю. 213—216

Джефферсон Т. 225, 229-231, 236

ДонцовД. І. 15, 369-371

Драгоманов М. П. 13, 295, 319-324, 326, 338, 365

Дюверже М. 406

Дюгі Л. 398-400       

Дюркгейм Е. 398,414

 

Еллінек Г. 300-301, 303

Енгельс Ф. 304, 305, 306, 307, 308, 314, 387

 Епіктет 60—61

Епікур 32, 51-52, 57

Ерліх Є. 413-415

 

Зенон 52

Златоуст І. 68—69

Ібн Рушд 84  

Ібн Хальдун 84

Іван IV 165—166, 168

Ієрінг Р. 10, 297-301, 347, 351

Іларіон 87—90, 93, 96

 

Каллікл 40—41

 КальвінЖ. 105-106, 116

 КампанеллаТ. 110—111, 113—114

 Кант І. 10, 12-13, 237-243, 247, 249, 254, 271, 289, 298, 313, 337, 351, 353-354, 356, 378, 422

Карамзін М. М. 279, 282-283

 Катков М. 328-329

 КейнсД. 401

 КельзенГ. 418-420

 Кечекьян С. 396

Кістяківський Б. О. 342—347, 354—356, 360, 365

Клеобул 34

Ковалевський М. М. 338, 343—346,350-351, 360

Козачинський М. 208, 209

Козельський Я. П. 216, 217, 218, 219, 224

Констан Б. 13, 262—266, 282

Конт О. 274, 275, 276, 350, 351, 398, 399, 400

Конфуцій 13, 25, 26, 29, 31

Коркунов М. М. 349, 350

Костомаров М. І. 13, 290, 291

 Котляревський І. П. 220, 288—289, 340-342, 345-346, 366

Крижанич Ю. 169

Крозьє М. 409

КурбськийА. 166—168

Курський Д. І. 394  

Ла Боесі Е. 107

 

Лао-цзи 24—25

Ласкі Г. 404

Ленін В. І. 314, 385—390, 393

Леонтьєв К. 328

Липинський В. К. 295, 363-365, 371, 384

Ллевелін К. 416, 417

 Локк Дж. 10, 13, 142-147, 152, 179, 209-210, 226, 248

Лютер М. 104—105

           

Мазепа І. 160—163, 203

Макіавеллі Н. 11, 13, 22, 98—103, 160, 184, 219, 313

 Малицький А. 395

 Мангейм К. 412

Марат Ж. П. 188-190

Маритен Ж. 423

Маркс К. 304-308, 314, 386-387, 390

Медісон Д. 232,235-236

 МізельДж. 412

 Мілль Дж. 255, 259-262, 303

Міллз Ч. 412

МільтонДж. 130-131

Міхновський М. І. 366—370, 384

Могила П. 154-155, 168, 208, 289

Модестин 62, 64      

Мономах В. 12, 87, 91-92, 94, 96

Монтеск'є Ш. 152, 175-181, 187—188, 190, 218, 222-233, 246, 248, 266, 282, 284, 329, 339, 405

Мор Т. 110-113, 115, 120, 135-136

Моска Г. 364,411     

Мо-цзи 28     

МуравйовМ. М. 283-285    

МуромцевС.А. 347—348   

Мюнцер Т. 105

Мюрдаль Г. 402, 409

Недбайло П. 396      

Нестор 93—94, 96   

НиколенкоЯ. 396    

Ніцше Ф. 15

Новгородцев П. І. 340,344-345,347, 354, 360

Оріу М. 405, 406

Оріховський С. (Роксолан) 149—153

Орлик П. 161—163

Остін Дж. 277-278,402,418,421     

Оуен Р. 268,272,273

 

Павел 62       

Падуанський М. 78—81, 85

Папініан 62, 64        

Парето В. 410-411

 Паунд Р. 414—416

Пашуканіс Є. 394

Пейн Т. 225, 227-230, 234, 236

Пересвєтов І. 168

Периандр 34

Пестель П. І. 283, 285-287, 289

Петражицький Л. І. 357—360

Піонтковський О. 396

Піттак 34

Піфагор 32, 34, 35, 36, 55

Победоносцев К. 327

Полібій 13, 32, 53-55, 57, 100, 198

Полоцький С. 168, 169

Поппер К. 406—407

Посошков І. Т. 209, 211 -212

Продик 38

Прокопович Ф. 203—208

Протагор 13, 38—40, 44

ПрудонП. 309,310, 311, 312

Пуфендор С. 195-197, 205, 209

Пухта Г. 251, 252, 253

 

Радіщев О. І. 216, 222-224, 288

Раковський X. Г. 392

Рейснер М. 395

Робесп'єр М. 188, 190-192, 288

Роулс Дж. 424

Руссо Ж. Ж. 181-188, 190, 194, 217, 241, 264, 387

 

Савіньї Ф. К. 251-253, 297

 СенекаЛ. 60—61

Сен-Сімон А. 268, 270-271, 274

Сковорода Г. С. 12, 209, 216, 219-221, 224

Скрипник М. О. 392—394

Сократ 12-14, 32, 35, 41—, 49, 50,55, 208, 220, 342

Солон 34

Спенсер Г. 301-304,350

Сперанський М. М. 279— 282

Спіноза Б. 12, 116, 123-129, 152, 195, 209

 Сталіні. В. 390—393

 

Терлецький К. 153

ТоквільА. 262,266-267

Тома Аквінський 75, 77, 85, 105, 111, 136, 195-197, 227, 229, 365

 Томазій Х. 195-197

Туган-Барановський М. І. 377—379, 384

 

Уїнстенлі Дж. 134—136

Ульпіан 62—64

 

Фалес 34

Фарабі 84

Філофей 164 .

Фінніс Дж. 424

Флавій Г. 62

Франклін Б. 225,226,236

Франко І. Я. 154, 295, 324-327, 362, 376

Фрасімах 38, 40       

Френк Дж. 416,417

Фур'є Ш. 268, 269, 270

ХайєкФ. 402,403

ХартХ. 421

 Хілон 34

Хмельницький Б. М. 156—159, 161, 163, 221, 288, 293, 373

 

Цицерон М. Т. 14, 57-60, 69—71, 99, 120, 150, 234

 

Чернишевський М. Г. 333—336

Чичерін Б. М. 330-333, 344-347

 

Шан Ян 29, 30         

Шевченко Т. Г. 13, 290-293, 324

Шершеневич Г. Ф. 351—353

Штаммлер Р. 314,422,424

Штірнер М. 311-312

Щербатов М. М. 209-210, 212-213, 283    

 

 

 

 

 

 

Рекомендована література

⇐ Предыдущая49505152535455565758

Поделиться: