Можливості впровадження системно-синерге-тичної моделі громадянської культури людини

 

Окреслимо декілька загальних положень, які стосу-ються впровадження означеної моделі громадянської культу-

1. Концептуальні засади формування	91
громадянської культури особистості

 

ри особистості в теорію і практику навчально-виховного процесу загальноосвітніх шкіл.

 

Розробляючи системно-синергетичну модель громадян-ської культури особистості, ми виходили також з позицій особистісно зорієнтованого підходу до навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи. За такого підходу не заперечується роль внутрішніх сил самої особистості, її самодіяльність і самореалізація й водночас підкреслюється величезна роль створення необхідних умов для розвитку особистості. “Паростки всього кращого, що є в потенціалі дитини... проростають за сприятливих умов для їхнього розвитку, інакше вони загинуть...” [Фром Е., 1992, 144].

 

Поєднання цих двох чинників – створення відповідних умов та саморозвиток особистості – виходить з концепту-альної функціональної моделі динамічного процесу форму-вання громадянської культури особи, що буде показано нами

 

в наступному розділі.

 

У формуванні інтегративних якостей громадянської культури учнівської молоді вважаємо перспективним відтво-рення й використання багатовікової мудрості українського й інших народів. Кожна людина буде ставитися справедливо й з повагою до інших громадян, насамперед у тому випадку, коли усвідомить соціально-громадянські заповіді дитинства та юності, що при певних умовах поступово переростають у глибокі переконання. Немаловажну роль у цьому відіграють звичаї як стереотипно-механістичні вчинки людей та тради-ції як спрямованість поведінки, зумовленої відповідною соціально-духовною мотивацією дій.

 

Також не можемо не враховувати окремих положень концепції полікультуралізму як важливого чинника розвитку

 

в школярів високих громадянських якостей, яку пропагує за американським зразком М. Красовицький [1998, 89-94]. Сутність цієї концепції проста: більшість людей живе в

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ

92   Формування громадянської культури особистості школяра

 

різноманітному расовому, національному, релігійному і культурному оточенні. Важливою умовою плідного спів-існування і взаємодії є глибоке знання власної національної культури, а також розуміння культур і традицій інших народів. Для збагачення своєї культури, зміцнення єдності та взаєморозуміння людей у світі слід поважати відмінність кожної особистості, кожного народу. Потрібно розвивати у школярів почуття співвідповідальності за інших людей, які оточують їх у школі, місті, країні, у всьому світі. Саме школа має прокладати міст між культурами й дати дітям шанс культурного зближення у процесі навчання. Г. Ховард – ке-рівник дослідницького центру мультикультурної та глобаль-ної освіти – стверджує: “Ми всі повинні навчитися врешті-решт двох речей: навчатися власної культури, зрозуміти, хто ми як особистості у межах наших власних коренів, нашої єдності з минулим і сучасним. Але нам також потрібно навчатися й іншої культури. Це дасть нам змогу більше побачити різних думок і різного досвіду, рухатися вперед” [Красовицький М., 1998, 89-90].

 

Мультикультурну діяльність американські педагоги пов’язують зі створенням міцного, дружнього community, зокрема Коммюніті справедливості (Just community) – групи зі спільними інтересами й управлінням, тобто спільності дітей різних рас і національностей і включенням у зміст навчання різних культур. Завдання педагогів – допомогти дітям порозумітися між собою, показувати надбання кожної культури, сприяти єдності дітей у навчанні і спілкуванні. Тобто фактично ставиться питання про підвищення ролі дитячої групи у вихованні. Звичайно, у цій справі чимало труднощів існує як у США, так і в Україні.

 

Ідея єдності індивідуальної та групової відповідаль-ності поступово стає рідкісною в багатьох державах, які

1. Концептуальні засади формування	93
громадянської культури особистості

 

вибрали демократичний стиль суспільних відносин основою державного правління.

 

Складається своєрідний парадокс: школа не бажає брати участі у підтримці дитячих та юнацьких громадських об’єднань, намагаючись діяти в єдності, обов’язковій участі з батьками, неурядовими громадськими організаціями. Так, для розгляду конфліктних ситуацій, поведінки окремих дітей у США створюється Рада Справедливості.

 

Такі цінності, як повага, довір’я, турбота, відповідаль-

 

ність розглядаються не лише як завдання, а передусім як умова ефективного громадянського виховання школярів. Високо цінується індивідуалізм (але не завжди в тому нега-тивному розумінні, до якого ми звикли), самостійність, само-розвиток і самореалізація. Повага розглядається як досить складна структура (повага до себе та інших, до прав людини, державних законів, символів, Прапора; расова терпимість). Важливого значення надають повазі до самостійності іншої людини, її неповторності і несхожості, різноманітності людського оточення [Красовицький М., 1995, 199-200].

 

Структурно-функціональна модель розвитку громадян-ської культури учнівської молоді має стати орієнтиром для її особистісного становлення, надавати вихователям і вихован-цям упевненості в процесі виховання та самовиховання. У цьому плані важливою постає постановка реальних цілей у вихованні школярів.

 

Педагогічна думка завжди в пошуку найоптимальніших цілей виховання молоді. Свідченням тому є розмаїття ідей у постановці мети національного виховання галицьких педа-гогів першої половини ХХ століття, відображене у книзі Б. Ступарика і В. Моцюка [1995]. У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) головна мета національного виховання зростаючого покоління визнача-ється таким чином: “набуття молодим поколінням соціаль-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ

94   Формування громадянської культури особистості школяра

 

ного досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної належності особистісних рис громадян української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури” [1994, 15].

 

Фактично програмний документ у галузі реформування сучасної освіти, навчання й виховання повторює лозунги, які проголошувались у побудові комуністичного суспільства: формування всебічної і гармонійно розвиненої особи. Навіть на фоні положень, висунених прогресивними галицькими педагогами 1930-х років, мета національного виховання сто-годні невигідно вирізняється своєю нереальністю. Нині в центрі всієї виховної роботи ми повинні не просто ставити особистість, її всебічний розвиток, а індивідуальну своєрід-ність, оригінальність кожної конкретної особи, її унікаль-

 

ність. Звідси, головною метою національного виховання молоді є формування особистості громадянина Української держави у зоні найближчого, більш високого рівня розвитку його інтегральних якостей [Костів В., 1995, 25], зокрема й громадянської культури особистості.

 

Положення про зони актуального і найближчого роз-витку якостей особистості, сформульовані ще Л. Виготським, розкриваються сьогодні як регулювання діяльності й пове-дінки дитини з метою розвитку позитивної домінанти у ціліс-ній структурі особи, підтягування відповідних “западаючих” ланок. У такому випадку вибір оптимальної системи вихов-них умов і засобів (з метою диференціації та індивідуалізації виховних впливів соціальних інститутів) здійснюється на основі діагностики рівня сформованості основних означених інтегративних якостей особи.

1. Концептуальні засади формування	95
громадянської культури особистості

 

Постановка ідеальних цілей не обов’язково має означати досягнення межі “граничної досконалості” [Бех І., 1998, 146]. Вона становить модель наступного кроку вихованця на шляху його саморозвитку, виховання бажаної якості чи ряду якостей у зоні найближчого, більш високого рівня їх розвитку.

 

Сьогодні актуальним постає спрямованість на досягнен-ня конкретного результату у виховній діяльності, що допо-магає диференціювати та індивідуалізувати навчально-вихов-ний процес у сучасній школі. Врахування зони актуального розвитку конкретного школяра, зони найближчого розвитку

 

окремих його інтегративних якостей може відбуватися за допомогою державної компетентної шкільної психологічної служби.

 

Працівники таких служб в аспекті формування грома-дянської культури особистості основну увагу зможуть зосере-дити на: виявленні позитивної й негативної домінанти у структурних компонентах сформованих інтегративних якос-тей школярів на рівні означених вище трьох підсистем, тобто визначати зону актуального розвитку окремої особистості; регулюванні діяльності й поведінки особи у зоні найближ-чого, більш високого рівня розвитку цих якостей; корекції “западаючих” ланок за рахунок розвитку інших позитивних якостей.

 

Звичайно, така переорієнтація з процесуального до ре-зультативного підходу розрахована на тривалу перспективу. Впровадження такої перспективи значною мірою залежить від забезпечення шкільної навчально-виховної практики аргу-ментованими вивіреними науковими розробками. Практична реалізація цього підходу передбачає організацію дослідно-експериментальної роботи в окремих загальноосвітніх шко-лах, районах, областях, системне забезпечення розробки но-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ

96   Формування громадянської культури особистості школяра

 

вих і втілення відомих вітчизняних і зарубіжних напра-цювань.

 

Таким чином, визначення структурних компонентів громадянської культури особистості є умовою наступного об’єктивного встановлення актуального рівня сформованості окремих громадянських якостей учнів (що здійснюється в результаті спеціального вивчення) та науково-педагогічного обґрунтування організації і включення школяра в різно-манітні види громадянських відносин і самовдосконалення громадянських рис характеру особистості.

 

На основі проведеного аналізу громадянське виховання учнів загальноосвітньої школи трактуємо як спільну творчу діяльність, взаємодію вчителів, батьків, вихователів та їх вихованців-учнів, яка систематично стимулює розвиток і саморозвиток у школярів громадянських якостей у зоні актуального і найближчого, більш високого їх рівня через забезпечення необхідних умов для ефективного функціону-вання механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи та включення їх у різноманітні громадянські відносини.

 

Визначення таких умов буде здійснено нами після детального теоретичного аналізу психолого-педагогічного процесу формування громадянських вчинків особи, які розглядаємо як повторювальні цикли дії механізму внутрішньої ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки людини, що функціонує в рамках реалізації виникаючого багатства різнопланових громадянських відносин особистості.

1. Концептуальні засади формування	97
громадянської культури особистості

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: