Організація системи суб’єктних відносин в умовах формування громадянської культури школярів

 

Розкриваючи систему суб’єктних громадянських відно-син, у які включається учнівська молодь, ми, насамперед, підкреслюємо нашу особливу позицію щодо взаємозалеж-ності понять – “громадянське виховання” та “національне виховання”, що нерідко дискутується в педагогічній діяль-ності та педагогічній пресі. Аналіз сучасних напрацювань у галузі особистісного розвитку учнівської молоді дає змогу відійти від так званого комплексного підходу, коли змішу-ються різні громадянські чи інші якості та відносини залежно від тієї чи іншої обґрунтованої чи необґрунтованої позиції автора.

 

Звичайно, обмін думками з цього приводу – цілком на-дійний шлях розв’язання складної проблеми. На наш погляд, зазначені поняття близькі, у них багато спільних елементів – успадкування духовних надбань українського народу, вихо-вання національної самосвідомості й патріотичних почуттів, любові до рідної землі, поваги до символів держави, народ-них святинь і традицій, особистісних рис громадянина тощо. Тому й стверджує наша педагогічна наука і практика, що особистість формується не за окремими якісними сторонами, а цілісно.

 

Наприклад, досить важко простежити, де закінчується громадянське виховання і розпочинається моральне. Як під-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 138 Формування громадянської культури особистості школяра

 

креслює А. Розенберг, виховання громадянськості безпосе-редньо впливає на формування всіх типів взаємин, що скла-дають моральність. Це – ставлення людини до суспільства (патріотична самосвідомість, суспільна активність та ініціа-тивність, громадянська відповідальність та ін.), ставлення до інших людей (гуманізм, доброзичливість, толерантність, взаєморозуміння, дружність, здатність до співчуття, благо-дійність, глибока повага до батьків, до літніх людей і т. ін.), ставлення до самого себе (громадянська гідність, чесність, мужність, принциповість тощо). Багато спільного з грома-дянським у полікультурного виховання, яке покликане фор-мувати цивілізовану поведінку серед людей різних етнічних і політичних утворень, зокрема шанобливе ставлення до культури, традицій і звичаїв інших народностей, котрі на-селяють Україну, високу культуру міжнаціонального спіл-кування [Розенберг А., 2001, 53]. Тому системне охоплення різних видів суспільних, групових чи особистісних відносин у рамках окремої інтегральної властивості є цілком виправдане на певному історичному етапі.

 

Проте, коли розробляються теоретичні положення про цілісний всебічний розвиток особистості, формування висо-кої загальної особистісної культури, поняття “національне виховання” значно ширше й охоплює в тому числі і грома-дянську культуру особистості. Але навіть у рамках реалізації Концепції громадянського виховання на сучасному етапі розвитку суспільних відносин в Україні ніяких неузгоджень, тим більше суперечностей, між цими поняттями немає. Ми усвідомлюємо необхідність обґрунтування саме такої позиції і запровадження саме такої Концепції на загальнонаціональ-ному рівні, яку маємо сьогодні. Це своєрідний відступ у відповідних складних умовах розбудови української держав-ності. Головне тут, що і національне, і громадянське вихо-вання спрямовані на всебічний розвиток людини як особис-

2. Аналіз педагогічного процесу формування	139
громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

 

тості й найвищої цінності суспільства – громадянина Української держави.

 

Згідно з нашою концепцією, система суб’єктних відно-син на рівні другої підсистеми формування громадянської культури особистості включає здійснення школярами грома-дянських вчинків у вище означених стосунках: з представ-никами рідної нації та національних меншин, громадянами своєї та інших держав; відносинах до вселюдських і націо-нальних громадянських цінностей, прав і обов’язків людини; до ідеї національного (державного) буття й національної ідеології; до загальносуспільного надбання і природи рідного краю; до справ державотворення й державної вірності; до суспільних груп (родини, гурту, громади) та асоціацій (орга-нізацій) громадян; до престижу й захисту Вітчизни.

 

У цьому зв’язку можуть бути такі типові варіанти від-носин і сформованих громадянських якостей особистості:

 

1) школяр вперше зустрічається з ситуацією вибору в сфері окремих громадянських відносин, у нього нульовий чи низь-кий рівень сформованості окремих громадянських якостей;

 

2) школяр має певний рівень підготовленості до означеної сфери діяльності, попередній досвід включення у сферу ок-ремих громадянських відносин та відповідний (низький чи середній) рівень сформованості окремих громадянських яко-стей; 3) школяр включений у систему окремих громадян-ських відносин, проявляє середній рівень сформованості більшості інтегративних громадянських якостей та низький чи високий рівень інших таких якостей; 4) школяр включе-ний у різноманітні аспекти громадянських відносин, має ви-сокий рівень сформованості більшості інтегративних грома-дянських якостей та середній чи ідеальний рівень сформо-ваності окремих із них; 5) школяр проявляє активність у сфері різноманітних громадянських відносин, володіє висо-ким та ідеальним рівнем сформованості окремих інтегра-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 140 Формування громадянської культури особистості школяра

 

тивних громадянських якостей (див. експрес-методику “Ква-ліметричний профіль” у підрозділі 3.4).

 

Кожний із цих варіантів доповнюється підваріантами, які характеризуються здійсненням громадянського вчинку а) на свідомому рівні; б) на підсвідомому рівні; в) на несвідо-мому рівні.

 

Що стосується спрямованості функціонування механіз-му нормативно-ціннісної регуляції громадянської поведінки особи, а також реального здійснення громадянського вчинку особистості, то тут проявляються, відповідно, чотири варіан-ти такої спрямованості: космополітичний, патріотичний, на-ціоналістичний та шовіністичний. Наші висновки у цьому співзвучні з положеннями окремих науковців, які займалися цими проблемами. Зокрема, психологи наводять певну ієрар-хію громадянського самовизначення особи в процесі її взає-модії з природним, предметним і соціокультурним оточен-ням (на інтра-, інтер- та метаіндивідному рівнях), розріз-

 

няють прагматичне самовизначення на інтраіндивідному

 

рівні, що реалізує егоїстичні мотиви в сфері життєтворчої діяльності, безвідносно до інтересів інших людей і соціальних груп; соціальне (особистісне) самовизначення на

 

інтеріндивідному рівні, що опосередковує характер взаємодії індивіда із соціумом; та власне громадянське самовизначення (на метаіндивідному рівні), коли учні виявляють більшу схильність до серйозних громадсько-значущих справ, пов’я-заних із професійним самовизначенням, коли вони виявля-ють готовність до праці на користь людям, до виконання певної ролі в суспільстві, до самостійності в рішеннях і діях [Киричук О., Тисячник І., 1995, 42-43]. Причому ці рівні певною мірою проявляються за окремими віковими катего-ріями школярів.

 

Якщо процес прагматичного самовизначення спостері-гається ще в дошкільному періоді та молодшому шкільному

2. Аналіз педагогічного процесу формування	141
громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

 

віці, коли психічний розвиток дитини, зміна її статусу в системі офіційних і неофіційних стосунків породжує потребу в розвитку окремих сторін своєї індивідуальності, то сенси-тивним періодом особистісного самовизначення вважається підлітковий вік (5-7 класи), коли учні прагнуть до сумісної діяльності, спілкування з ровесниками і старшими, до самоствердження себе в контактних соціальних спільнотах (сім’ї, референтних групах тощо).

 

Таким чином, виділяємо п’ять типів включення школя-рів у суб’єктні відносини і, відповідно, п’ять рівнів сформо-ваності громадянської культури особистості; три рівні здійс-нення громадянських вчинків залежно від усвідомлення зробленого вибору, що проявляється через функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки людини, а також чотири рівні – космополітичну, патріотичну, націоналістичну і шовіністичну спрямованість громадянських вчинків учнівської молоді. Реальне поєднання всіх взаємодіючих чинників у процесі конкретної ситуації вибору та здійснення окремого вчинку громадянської пове-дінки залежить від кількісного та якісного їх детермінант-ного взаємозв’язку. Ці чинники актуалізуються в рамках кон-кретної ситуації суспільного блага і рівня сформованості гро-мадянської культури людини: наприклад, поєднання трьох факторів зумовлює 7 видів реальних співвідносин, співут-ворень особистості; чотирьох факторів – 15 видів співвідно-син; 5 факторів – 32 різних варіанти прояву якостей громадянської культури особистості; 6 чинників породжує 67 варіантів, сім – 132 і т. д. за геометричною прогресією.

 

За результатами досліджень, проведених у навчально-виховних закладах Запоріжжя, Донецька та Івано-Франків-ська, на процес громадянського самовизначення старшоклас-ників впливають такі основні суб’єкти виховного впливу: сім’я в особі матері, батька, близьких родичів (рангове місце

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 142 Формування громадянської культури особистості школяра

 

3,9); навчально-виховний заклад в особі вчителів (РМ – 6,2); засоби масових інформацій і комунікацій (література, преса, телебачення, кіно – РМ – 6,7; референтна група у складі сестер, братів, друзів (РМ – 7,2); контактна соціальна група ровесників (РМ – 8,4) [Киричук О., Тисячник І., 1995, 43].

 

Розглянемо конкретний приклад здійснення вчинку-прояву громадянської поведінки школяра. Такі орієнтовні варіанти-приклади ми неодноразово використовуємо перед освітніми працівниками та майбутніми вчителями в процесі роз’яснення їм особливостей функціонування механізму цін-нісно-нормативної регуляції громадянської поведінки особи.

 

Варіант перший.

 

Розглянемо приклад ставлення учня до одного з батьків і до родини в цілому, в процесі яких формуються такі якості, як бережливе ставлення до родинної традиційної честі, сла-ви, справедливості. Не секрет, що саме вони визначають пізніше ставлення особи до інших людей, громади, асоціацій та організацій громадян, формують демократичність і спра-ведливість людських вчинків.

 

Виникла конкретна ситуація вибору. Дівчинка, радо прибігши додому, повідомляє матері: під час загальношкіль-ного огляду представлення народних звичаїв, традицій їх клас отримав перше місце і всі учні класу нагороджені по-їздкою до м. Львова. Але, для цього потрібно ще 10-15 грн. для оплати за відвідування музеїв, архітектурних пам’яток, виставок тощо. Мати звернула увагу дівчинки на те, що зараз у них не передбачено для цього коштів, тому треба сказати класному керівникові, що в цей день, мовляв, у них родинне свято, приїжджають гості, тому дівчинка не зможе поїхати разом із класом. Яка може бути реакція дівчинки на цю ситуацію?

 

Усвідомлюючи ситуацію домашнього бюджету (напе-редодні виникла проблема оплати грошей за молоко, яке во-

2. Аналіз педагогічного процесу формування	143
громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

 

ни отримують від сусідки) – позицію суспільного блага, в якому перебуває сім’я через скрутне матеріальне становище – дочка розуміє, що певною мірою мати є права. Крім того, дівчинка знає мамині принципи: не позичати грошей на зайві, на її думку, витрати. Але в дівчинки проявився дуже сильний інтерес, потреба бути разом із класом (адже вони так довго й відповідально готувалися до цього свята-огляду!).

 

Ця ситуація з громадянською колізією перетворюється у сукупне накладання декількох проблем – моральної, еконо-мічної тощо. Дівчинка усвідомлює норму суспільної пове-дінки: бути разом із групою, з ровесниками, адже вони так мріяли побачити стародавнє міста Лева, старовинні замки, картинну галерею, ознайомитися з мистецькими шедеврами. Окрім того, – це ж майбутнє спілкування з улюбленим класним керівником, друзями...

 

Далі ланцюжок механізму ціннісно-нормативної регу-ляції громадянської поведінки дитини може вивершуватися за різними варіантами. Перший – дитина вимушена змири-тись із ситуацією і чинить за порадою матері. Тут дія грома-дянської поведінки припиняється (дівчинка тільки в уяві може знайомитися з тими цінностями, вартісними момента-ми ознайомлення з рідним краєм). Причому у неї проявля-ється неприємне відчуття незадоволення свого, хоч і невисо-кого, але цілком достатнього досі рівня домагань, і, відповід-но, підсвідомо формується занижена самооцінка. Дівчинка усвідомлює, що не буде знати того, з чим ознайомляться її однокласники, тобто вона не має таких можливостей, вона не така, як інші. Цей імпульс цілком ясно підкріплюється у загальному циклі заниження її самооцінки, що призводить до виникнення певних комплексів різниці, неповноцінності, до згасання кожного такого наступного разу загальної зацікав-леності, пізнавальної творчої іскорки вже на рівні появи подібної ситуації. Відповідно, дитина не набуває можливості

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 144 Формування громадянської культури особистості школяра

 

збагачення досвіду в сфері громадянських відносин, а також отримує обмежені можливості для збагачення рис громадян-ськості.

 

Проте ця ситуація спричинює негативний заряд у ви-вершенні ланцюжка ціннісно-нормативної регуляції ще й моральної культури особистості дівчинки. Знаючи моральну норму (не обманювати), усвідомлюючи ціннісну орієнтацію (можна обманювати, приховуючи певні обставини) в рамках свого внутрішнього морального закону як імператив до по-дібного ідеалу поведінки (мати неодноразово до цього ста-вила дівчинку в подібні ситуації), переживши цю мотивацій-ну боротьбу добра (сказати реальну правду) і зла (повідо-мити материну “правду”), дівчинка здійснює власноручний вибір моральної дії, обманюючи вчителя і своїх ровесників, прикриваючи матеріальні нестатки родини (вона проживає тільки з мамою, п’яничка-батько живе окремо, не надає їм матеріальної допомоги). Навіть незважаючи на благородний мотив приховування страшної правди, дівчинка однаково нагромаджує досвід нечесної поведінки, що в майбутньому значно полегшує її наступні моральні й громадянські дії вже по торованому шляху.

 

Варіант другий.

 

На цей час дівчинка “випадково” (за допомогою психо-лога, яка вчасно виявила мотиваційний неспокій вихованки) зустрічається зі своєю хресною матір’ю, яка не тільки допо-магає їй грошима, але й підтримує її морально, схвалюючи активність у громадському житті загальноосвітньої школи. Дівчинка життєрадісно, активно знайомиться з історичними традиціями й монументальністю галицької землі, пройма-ється гордістю за рідний край, його героїчне минуле.

 

Ця ж сама ситуація може відбуватися і в іншому варі-анті. В процесі мотиваційного вирішення ситуації, що скла-лась, зовнішнім стимулом прискорення ланцюжка механізму

2. Аналіз педагогічного процесу формування	145
громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

 

ціннісно-нормативної регуляції поведінки особи може послу-жити агресивна поведінка матері, неврівноваженість її стану в період спілкування з дочкою. У відповідь на невиконання дочкою певних вимог чи інший чинник (вчасно не прийшла від подруги тощо) мати зривається і грубить дочці, на що та адекватно відповідає таким же вибухом і зникненням із дому. У результаті цього мати звинувачує громадську спрямова-ність дочки, відвернення її працівниками школи від домаш-нього впливу, що збільшує дистанцію між нею та дочкою, нею і вчителями.

 

У період інтенсивного державотворення в Україні важ-ливо, щоб зростаюче покоління було підготовлене до актив-ної участі в цьому процесі. Оскільки громадянськість моло-дого покоління є інтегральною особистісною якістю, її мож-на розглядати, в числі інших, як основу для формування низки позитивних інтегративних якостей учнівської молоді. Це зумовлює виділення саме тих ефективних видів громадян-ських відносин, включення яких до організації педагогічного процесу прискорить процес громадянського самовизначення особистості. Таку спробу визначення основних способів реалізації громадянських відносин у практичній взаємодії педагогів та вихованців здійснив А. Розенберг [2001, 52-55],

 

з багатьма положеннями якого співзвучні наші ідеї:

 

1. Пробудження та розвиток національної самосвідомо-сті відбувається в процесі виховання любові до природи рідного краю, рідної землі; вивчення історії українського на-роду, його оригінальної і багатої культурної спадщини, тра-дицій та звичаїв; виховання поваги до державних символів, народних святинь; відповідальне ставлення до державної мо-ви, досягнення її високої культури; виховання національної самосвідомості, гордості за свою країну, її народ, громадян.

 

Центром такої роботи є різні види діяльності школярів чи студентів – навчальної, ігрової, трудової, художньої, спор-

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 146 Формування громадянської культури особистості школяра

 

тивної, творчої, громадської. Використовуються різні форми: навчальні заняття, на яких набуваються знання, усвідом-люються норми й цінності громадянської культури; поза-урочні виховні заходи: бесіди, екскурсії, походи “Козаць-кими шляхами”, збирання краєзнавчих матеріалів, участь в експедиціях – археологічних, фольклорних, етнографічних, свята рідної мови, створення музеїв фольклору та етнографії тощо; функціонування клубів “Берегиня”, “Шевченківська світлиця” та ін.

 

2. Залучення вихованців до справ рідного народу, його громадянських цінностей, активне включення школярів у су-спільні громадянські справи: в добродійні акції, в благо-устрій міст і сіл, у збереження народного добра та охорону навколишнього середовища; у культурне обслуговування та шефську допомогу окремим верствам населення; у взаємодію

 

з громадськими організаціями тощо.

 

3. Формування умінь і навичок реалізації своїх патріо-тичних почуттів, прав та обов’язків: набування досвіду само-стійної діяльності, умінь і навичок в організації конкретних справ; формування організаторських і комунікативних умінь, навичок поведінки в умовах широкої демократії; форсування умінь і навичок через навчання самостійного мислення, участь у громадській роботі та учнівському самоврядуванні через прояви самостійності та ініціативності в серйозних громадянських заходах, благодійних акціях.

 

4. Включення школярів у діяльність позашкільних освітніх закладів, у заходи, близькі до життя суспільства, які захоплюють дітей і підлітків, відповідають їхнім інтересам та прагненням, створюють можливості для самовираження за допомогою органів самоврядування.

 

5. Самоствердження учнів через спілкування з ровес-никами та старшими, самореалізація, самовизначення через діяльність тимчасових дитячих громадських об’єднань.

2. Аналіз педагогічного процесу формування	147
громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

 

Серед різних форм такої діяльності виправдовують себе своєрідні заходи-ігри, в яких старшокласники виконують ро-лі організаторів, керівників, розпорядників; органи самовря-дування, створені на виборній основі і т. ін.; діяльність дитя-чих громадських об’єднань “Пласт”, “Сокіл” тощо; створен-ня молодіжної общини, в якій поєднується трудове, куль-турне та громадянське виховання; функціонування “дитячих республік”, своєрідних общин, де є власне виробництво, діють відповідні органи самоврядування, свої “закони”, пра-вила поведінки, відносини дисципліни та відповідальності, створюються найсприятливіші умови для громадянського виховання.

 

Усвідомлюючи важливість використання навчального процесу для залучення школярів у систему громадянських відносин (окремі варіанти таких занять наводяться у підроз-ділі 3.2), аналізуючи зміст діяльності практичних працівників загальноосвітньої школи у формуванні громадянської куль-тури школярів, зазначимо можливості використання у цьому шкільних предметних курсів, зокрема з гуманітарних дис-циплін.

 

Так, на ґрунті рідної мови формується загальнолюдська картина світу, визначаються погляди людини на довкілля, за-кладається фундамент родинних, міжособистісних і міжет-нічних взаємин [Кононенко В., 2000, 10]. На думку академіка В. Кононенка, рідна мова стала основним засобом відобра-ження дійсності в її національному виявленні, вироблення системи понять і суджень, на ґрунті яких формується націо-нально орієнтована мовна картина світу. А в процесі залу-чення учнів до оволодіння мовними категоріями розви-вається національна самосвідомість особистості [1996, 5]. Так само використання особливостей місцевого етнолінгвіс-тичного матеріалу сприяє вихованню почуття “малої бать-ківщини” – невід’ємної складової великої України. Адже

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 148 Формування громадянської культури особистості школяра

 

створення у свідомості дітей, наприклад, уявлення про міс-цевий діалект як цілком життєздатний і визнаний засіб спілкування чи застосування іншого етнолінгвістичного матеріалу знімає недопустимі комплекси, утверджує почуття поваги до батьків, дає в руки вчителя важелі для формування у школярів кращих рис українського національного харак-теру, їх самовдосконалення на засадах ментальності україн-ського народу [Кононенко В., 1995а; 1995б, 55]. Автор під-креслює, що “національно-культурна мотивація мовленнєвої поведінки визначається не лише національною належністю мовної особистості, а й передовсім усвідомленням своєї без-посередньої причетності до державотворчих процесів і явищ, безумовним визнанням державної мови як основи безпеки українського національного буття” [Кононенко В., 2000, 10-11].

 

На уроках історії вдало поєднується висвітлення таких завдань як конкурентна спроможність особистості в суспіль-стві, її загальне спільне добро; вміння виробляти стратегію власного життя, визначати життєве кредо і рівність можли-востей, розмаїття, справедливість; організація діяльності для досягнення визначених цілей і патріотизм.

 

Відкритість уроків історії, історична поінформованість учнів надасть змогу набути їм уміння критично мислити, щоб ефективно аналізувати, інтерпретувати інформацію, розуміти складність питань, поважати культурну різно-манітність і стати активними громадянами.

 

Важливим у системі виховної роботи загальноосвітньої школи постає поєднання навчальної та позанавчальної її форм з окремих предметів чи їх сукупності, внаслідок чого чіткіше постає організація процесу суб’єктних відносин у формуванні громадянської культури учнівської молоді в позанавчальний час.

2. Аналіз педагогічного процесу формування	149
громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

 

Для прикладу, організація учнівського самоврядування як основа формування учнівської громади ЗСШ № 80 м. Львова сприяє практичному втіленню ідей громадянської освіти. Тут організовано цикл занять “Практикум громадя-нина”; спільно, за принципом колегіальності, складено “Пра-вила проведення виборів президента школи”; затверджено основні документи здійснення учнівського самоврядування: “Хартія прав учнів в ЗСШ № 80”, “Порядок введення хартії в дію”, “Шкільний наглядовий комітет”, “Про співпрацю із радою профілактики”. Наступним доробком школи стала розробка проекту міського конкурсу “Від магдебурзького права до муніципального самоврядування”, а також заняття вчителів на предметних, методичних об’єднаннях із пробле-ми реалізації концепції громадянської освіти [Освіта для демократії, 2000, 3].

 

Розвитку учнівського самоврядування в контексті гро-мадянської освіти в Україні приділяють велику увагу в ЗОШ № 1 м. Комсомольська (Полтавської області). Досягненням працівників школи стала перемога у Всеукраїнському бліцтурнірі “Школа виховання”. Особливістю моделі, що діє в школі, є чітке правове забезпечення кожного етапу діяль-ності учнівського самоврядування. Учні є членами терито-ріальної громади й беруть активну участь в обговоренні та внесенні пропозицій щодо покращення життя в місті. Лідери школи увійшли до складу групи стратегічного планування розвитку Комсомольська на період до 2010 року, активно працюють над проектом “Місто моєї мрії”. Молоді вчителі, взаємодіючи з учнями, розробили навчальну програму “Мистецтво жити громадою” для учнів 9-11 класів. Мета цієї програми, щоб учні перші кроки у формуванні громадян-ськості зробили в своїй учнівській групі як її члени, у своєму місті чи селі як жителі територіальної громади [Освіта для демократії, 2000, 2-3].

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 150 Формування громадянської культури особистості школяра

 

Аналізуючи тенденції розвитку громадянської освіти в Україні, можливості включення молоді в систему грома-дянських відносин, виділимо такі неоднозначні чинники, що засвідчують про позитивні зрушення в цьому напрямі:

 

· існують елементи плюралістичної моделі, що виявля-ється у функціонуванні інституцій та організацій грома-дянської освіти різних форм власності та різної ідеологічної спрямованості;

 

· визначаються початкові обставини відносної змагаль-ності, що спричиняють об’єктивне поліпшення та вдоскона-лення як традиційних, так і новітніх існуючих мереж грома-дянської освіти;

 

· дедалі більше поширюються приклади прямого та від-носного запозичення й адаптування на українському ґрунті альтернативних освітніх програм та концепцій;

 

· констатуємо творче вдосконалення та розвиток тради-ційних для України освітніх методик (практики вільного розвитку освітніх технологій ще дорадянського періоду та досвіду й традицій, що склалися за умов панування в Україні тоталітарного режиму);

 

· важливою тенденцією є розвиток недержавних форм громадянської освіти, через які поступово, враховуючи пере-хідний етап участі державних структур у їх впровадженні, суспільство перейде до громадянського самоуправління й дедалі більшого впливу на вирішення актуальних проблем.

 

Таким чином, система суб’єктних відносин учнівської молоді, включення школярів у різноманітні види громадян-ських відносин, які сприяють формуванню свідомого став-лення до громадянського вчинку особистості, збагачує адек-ватність функціонування механізму ціннісно-нормативної регуляції громадянської поведінки особи й розвиток до-вершених громадянських якостей особистості.

2. Аналіз педагогічного процесу формування	151
громадянської культури учнів загальноосвітньої школи

 

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: