ЗВЕРНЕННЯ-СПОВІДЬ журналіста, вченого, громадянина Петра Ігнатенка до

Матері

 

“Стою перед Вами, як перед Матір’ю Божою, у тихій зажурі й невимовній печалі – на колінах.

 

Вдивляюсь у ясний погляд Ваших голубих очей, пещу сиве й м’яке, як коноплі, волосся, торкаюся натруджених рук і шершавих, мов язик, долонь, розгладжую холодні зморшки обличчя, цілую припухлі губи своїми такими ж – відчуваю гранітне тепло Вашого зболеного серця і розкраяної душі. І сповідуюся внутрішньою молитвою перед Вами – у ній і вдячність блудного сина, і щира спокута за гріхи перед Вами.

 

Вдячний,

 

• що передали мені у спадок і ту ж голубінь своїх очей з-під густих брів; і обриси обличчя, і неспокійну вдачу, і нестямну жагу працьовитості;

 

• що народили мене в день Святого Апостола Петра не в пологовій палаті, а під копицею сіна на нашій колись чарівній Ірпінській заплаві. Казали: “Коли почалися схватки, то відчула, що до хати вже не дійду. Поклала граблі на покіс, прилягла під копицею... Отак і з’явився ти на світ”;

 

• що, співаючи колискову, міцно вклали в серце й вуста мої рідну мову, якою прозрівав і ставав людиною в тому ненадійному світі манкуртів і перевертнів;

 

• що в дні великих свят брали за руку й водили аж у сусіднє село до церкви, від якої, одначе, войовничий атеїзм згодом відлучив мене, але не витравив до кінця непорочності і святості народної моралі;

 

• що в часи ідеологічного одурманення гени Ваші не тільки не дозволили мені вродитися, а й пронести любов до Ваших колискових співанок рідної мови нашого родоводу і народу, і що інстинкт родоводу щораз завертає мене з далеких і близьких доріг

 

в отчий край сюди, на цвинтар, до Вас на сповідь і до нашої

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 342 Формування громадянської культури особистості школяра

 

приземкуватої хати, де над припічком, пам’ятаю, висіла колиска, а під піччю, казали Ви, закопаний мій пуп, –

 

• за все це, згадане й незгадане, синівська вдячність, довічна пам’ять про Вас і любов. От тільки дібрати слів, щоб висловити ту вдячність не лише письмово (хоч десятки літ тримаю в руці перо),

 

а й подумки, не можу. Та й навіть найгеніальніші генії людства не змогли і не зможуть передати вдячність і любов до Матері. Нема в мові таких слів, щоб висловити це. Бо Ви –

МАТИ!

 

І цим все сказано.

 

Молюся перед Вами, як Ви молилися, пам’ятаю, схилившись перед образами, що на покуті, благаючи Бога, щоб відвернув від мене всяку напасть, – спокутуюсь перед Вами за ті жалі й болі, що завдавав Вам.

 

За Ваші невиплакані сльози й недодумані думи про непослуха Вашого в роки безтурботного дитинства й буйної юності;

 

• за те, що в голодний 1947-й, пригадую, Ви, лежачи опухлою на лаві, простягнули мені останню крихту перепічки;

 

• за те, що, очолюючи комсомольську організацію колгоспу, не послухав Вас і на Пасху зорганізував таких же іновірців та поїхав з ними на станцію в Боярку розвантажувати вагон з міндобривами; ще й зараз бачу Ваше розгублене обличчя, зволожені очі, а німий Ваш докір і досі ятрить моє серце;

 

• за те, що звабившись ідеями альтруїзму, подався на великі будови комунізму і не відремонтував поріг нашої оселі;

 

• за те, що написав сотні нарисів про маяків, ударників п’ятирічок й переможців соцзмагання і за тими журналістськими клопотами забував написати та надіслати Вам вітальну листівку в день Вашого святого Ангела;

 

• за те, що в фуфайці й кирзовиках Ви завжди стрічали міжнародний день 8 Березня в багнюці на фермі;

 

• за те, що в щоденних спільноколгоспних і домашніх турботах Ви так ні разу, мабуть, і не відчули щастя й радості земного блага;

Додатки                                                                                             343

 

 

• за те, що всі ми разом занапастили Вашу материнську святість –

• за все це й інше я завжди в отвіті й довічній спокуті перед

Вами.

 

Єдине, що в змозі пообіцяти Вам, – пронести Ваш образ біля серця, допоки воно битиметься, а перестане – востаннє промовити єдине світле і святе слово “М А М О...” [Ігнатенко П., 1992].

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 344 Формування громадянської культури особистості школяра

 

ДОДАТОК З

 

Опитувальник МП „Модель поведінки”

 

1. Відчуваю природний потяг до спільноти, схильність належати до якогось гурту (громади, державного організму) з метою виживання, самозахисту.

 

2. Охоче здійснюю патріотичні дії, пов’язані з усвідомленням потреби ситуації, випадку, що робить мене незалежним від певних умов.

 

3. Поєдную свої інтереси з можливістю задовольнити громадську потребу.

 

4. Прагну до найповнішого виявлення і розвитку своїх можливостей, реалізації свого особистісного потенціалу в громадській (соціальній, державній) творчості.

 

5. Цілком осмислюю реальну потребу цивілізованої людини світу мати власну державу, розбудовувати її суверенність, цілісність.

 

6. Усвідомлюю норми й суспільні вимоги до патріотичної поведінки для досягнення найвищої справедливості серед членів класу (гурту, громади, держави).

 

7. Вмію ставити громадянські цілі й досягати їх виконання, не зупиняюся на досягнутому, мої національно-патріотичні переконання збігаються з моїми діями.

 

8. Керуюсь у громадських справах взірцями “значущих інших” у їхній патріотичній досконалості, образами зразкової громадянської поведінки.

 

9. Часто розв’язую суперечливі громадські ситуації на основі зіставлення норм громадянської поведінки, зразків-ідеалів, ціннісних орієнтацій, переконань, що допомагає мені справедливо регулювати мою патріотичну поведінку.

 

10. Чітко дотримуюсь громадянського обов’язку в наслідуванні й передачі обрядових дій і народних традицій у процесі реалізації окремого патріотичного вчинку.

 

11. Усвідомлюю свої можливості, адекватно сприймаю себе

 

в різних ситуаціях патріотичної діяльності, проявляю самоповагу

Додатки                                                                                             345

 

 

до своїх дій у зіставленні з патріотичними цінностями нашої держави.

 

12. Формую самооцінку своїх патріотичних дій-ставлень на основі справедливого зіставлення моїх громадських учинків з ідеальним зразком та оцінкою їх із боку інших членів класу (гурту, громади).

 

13. Реально розраховую свої потенційні можливості при розв’язанні суперечливих патріотичних ситуацій.

 

14. Здатний контролювати свої патріотичні вчинки, які підтримують репутацію класу (гурту, громади, краю, країни, нації), авторитет школи (міста/села, області, України), готовий вносити корективи у них, утриматись від негативних дій.

 

15. Розв’язую ситуації патріотичного змісту на основі зіставлення рівня домагань та самооцінки своєї патріотичності.

 

16. У своїх патріотичних діях зіставляю оціночний, самовиправдальний і регулятивний мотиви їх здійснення.

 

17. Приймаю усвідомлені рішення щодо своїх патріотичних дій через порівняння зовнішніх стимулів (з боку членів групи, класу, гурту, громади) та внутрішніх спонук.

 

18. Зовнішні стимули з боку членів групи (класу, гурту, громади) для моєї реальної патріотичної поведінки завжди є доречними.

 

19. У своїх патріотичних діях-ставленнях часто відчуваю внутрішній підсвідомий мотив і чиню не так, як би мені хотілося.

 

20. Більшість моїх громадянських дій-ставлень є усвідом-леним вибором між моїми потребами, домаганнями, громадян-ськими нормами, зразками та переконаннями.

Н. ДЕРЕВ’ЯНКО, В. КОСТІВ 346 Формування громадянської культури особистості школяра

 

ДОДАТОК К

 

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: