Історичні чергування приголосних.

Внаслідок дії різноманітних звукових законів і закономірностей у мові відбувались позиційні зміни приголосних. З часом ті фонетичні закони, які викликали ці зміни при словотворенні і словозміні, стали реалізуватись у вигляді чергувань

 

Чергування /г/, /к/, /х/ - /ж/, /ч/, /ш/ - /з//, /ц//, /с//

У давньоруській мові г, к, х були тільки тверд. і могли сполучатися лише з голосними заднього і середнього рядів (а, о, у, ъ, ы). Коли у силу певних умов після г,к, х з’являються голосні переднього ряду (и, е, ь, ъ (ять)) та j, то вони переходять у звуки іншої якості, тобто відбувається чергування.

 

/г, к, х/ - /ж, ч, ш/ перед приголосними переднього ряду. Це І палаталізація, бо ж,, ч,, ш, у минулому були м’якими. У сучасній українській літературній мові це чергування закріпилось тільки як чергування кінцевих приголосних основи. Воно відбувається:

1. В іменникових формах (пастух – пастуше, друг – друже, око - очі).

2. У дієслівних формах, в дієприкметниках теперішнього часу (пекти – печений, запрягти - запряжений).

3.При словотворенні перед іменниковими, дієслівними, прикметниковими суфіксами : Ольга – Ольжин, дівка – дівочий, книга – книжечка.

/г/, /к/, /х/ - /з//, /ц//, /с// Якщо після г, к, х йшли давні і, ъ (ять), то приголосні г, к, х пом”якшувались і переходили в /дз/, ц/, с//, пізніше /дз// скоротився до /з/. Це чергування припадає на пізніший час і зберігається лише в українській мові.

Воно відбувається:

1. У давальному і місцевому відмінках іменників перед флексією –і- (мука – муці, рух – у русі, берег – на березі, дочка - дочці)

2. При творенні іменників жіночого роду від іменників чоловічого роду з суфіксом –ник- (робітник – робітниця, будівельник - будівельниця).

 

Чергування /д/ -/дж/, /д/ - /ж/, /т/ - /ч/, /з/ - /ж/, /с/ - /ш/, /ц/ - /ч/, /зд/ - /ждж/

Відбуваються:

1.В особових формах дієслів теперішнього і майбутнього часу (водити – воджу, носити – ношу, їздити - їжджу).

2. У неозначеній формі дієслів перед суфіксами – ати-, -увати- (зарядити – заряджати, погасити – погашати, знизити –знижати - знижувати).

3. У формах дієприкметників перед суфіксом –ен (відрядити – відряджений, закрутити – закручений, морозити - заморожений).

4. При творенні іменників перед флексією а та суфіксом –к- (прати – прачка, покладу – поклажа, квасити - кваша)

5. У кількох іменниках середнього роду із зменшувальним значенням (серце – сердечко, яйце – яєчко, сонце - сонечко).

6. /д/ - /с/; /т/ - /с/ у небагатьох дієслівних формах (бреду – брести; плету - плести).

 

Чергування твердих фонем з парними м’якими

Чергування твердих приголосних з парними м’якими можливе при словотворенні. Зміна твердої фонеми на м” яку пов’язана з впливом /j/, м”якого знака та /і/: береза – березі, гонити – ганять, кладу – кладімо, злазити - злазь . М”які можуть чергуватися з твердими: буря – бурею, пісня – з піснею, гість – гості, доповідь – доповідей.

 

Чергування однієї фонами зі сполученням двох

1. Чергування /б/ - /бл//, /п/ - /пл//, /м/ - /мл//, /в/ - /вл//, /ф/ - /фл// відбувається у дієслівних формах: любити –люблю, ліпити – ліплю, ловити – ловлю.

2. /б/ - /бj/, /п/ - /пj/, /м/ - /мj/, /в/ - /вj/, /ф/ - /фj/ відбувається:

 а) у дієсловах (бити – б’ю, пити – п’ю);

б) у відмінкових формах іменників (імені – ім’я, сімей – сім’я, верф – верф’ю);

в) при словотворенні (слива – слив’янка, голуб – голуб”ята, дерево – дерев’яний)

3. Чергування приголосної фонеми з такою ж подовженою (знань – знання, міць - міццю).

 

Чергування в групах приголосних

При словотворенні у групах приголосних може відбуватись цілий комплекс різноманітних чергувань приголосних: історичних, фонетичних, зумовлених асиміляцією, спрощенням. Вони суттєво змінюють фонетичну і морфемну структуру слова. Творення прикметників та іменників супроводжується змінами, які з синхронного погляду мають статус чергувань приголосних. Фонетичні зміни виникли на межі твірних основ і суфіксів – ськ, - - ств, - щ після занепаду зредукованого ь, що первісно входив до їх складу.

48.Чергування *г, к, х* з *ж, ч, ш* як наслідок першої перехідної палаталізації.

Зміна [г],[к],[х] на [ж],[ч],[ш]: гонити – жену, плуг –плужок, друг – дружба, друже, вік – вічний, муха – мушка. Це чергування дуже давнє, виникло воно ще на спільнослов’янському грунті. Звуки [г],[к],[х] були твердими приголосними й у той час зовсім не могли пом’якшуватися. Голосні ж переднього ряду [і], [е], [ь] [ъ] з довгого [е] та [е] (носовий е) вимагали обов’язкового м’якшення тих приголосних, що стояли безпосередньо перед ними. З цієї причини [г],[к],[х] перед голосними первиннопереднього ряду не могли зберігатися, в такій позиції на їх місці розвинулися нові приголосні, а саме [ж],[ч],[ш]. Перед голосними заднього ряду [г],[к],[х] збереглися. Оскільки в тій самій морфемі [г],[к],[х] при словотворенні, а іноді й при словозміні можуть попадати в різні позиції щодо наступного голосного, то вони й чергуються з [ж],[ч],[ш]. У сучасній українській мові, як і в інших слов’янських мовах, приголосні [ж],[ч],[ш], що виникли на місці [г],[к],[х] перед голосними переднього ряду, досить часто вживаються й перед голосними заднього ряду [а] й [о] та перед приголосними, наприклад: здригатися – дрижати, крик – кричати, ріка – річка, поміха – помішати. Таке вживання їх зумовлене пізнішими фонетичними змінами. Отже, якщо [г],[к],[х] чергуються тепер з [ж],[ч],[ш] перед голосними заднього ряду [а] й [о] та перед приголосними, то таке чергування розвинулося ще тоді, коли після них був голосний переднього ряду. Перед сучасним голосним [и] в українській мові можуть уживатися як [г],[к],[х], так і [ж],[ч],[ш]. Пояснюється це історичним походженням звука [и]. Якщо він розвинувся з давнього [ы], то перед ним зберігаються [г],[к],[х]: книги, руки, мухи із кънигы, рукы, мухы; якщо ж він походить з давнього [і], графічно давньоруське [и], то перед ним на місці [г],[к],[х] вживаються [ж],[ч],[ш]: дружити, мочити, сушити, кришити – давньоруській мові дружити, мочити, сушити. Зміну [г],[к],[х] на [ж],[ч],[ш] перед голосним переднього ряду називають першим перехідним пом’якшенням їх. У сучасній українській мові закон цього пом’якшення вже не діє, тому перед голосними переднього ряду [і] та [е] вторинного походження [г],[к],[х] на [ж],[ч],[ш] не змінюються, наприклад: гість, гірко, гілка, кінь, кіт, загін ( із гость, горько, конь,); Відсутня зміна [г],[к],[х] на [ж],[ч],[ш] перед [е] та [і] також і в словах іншомовного походження, які до слов’янських мов зайшли тоді, коли закон першого перехідного пом’якшення задньоязикових приголосних уже перестав діяти, наприклад: геній, герой, гектар,

49.Чергування приголосних *г, к, х* з *з′, ц′, с′*.

Зміна [г], [к], [х] на [з], [ц], [с]. звичайно це чергування відбувається перед закінченням –і у давньому відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників жіночого, чоловічого й роду: перемога – перемозі, книга-книзі, річка-річці, Наталка-Наталці, макуха-макусі, цокотуха-цокотусі. Приголосні [г], [к], [х] змінилися на [з], [ц], [с] теж ще на спільнослов’янському грунті, хоч і пізніше, ніж на [ж], [ч], [ш]. Тому таку зміну називають другим перехідними пом’якшенням [г], [к], [х]; вона відбувалася тоді, коли закон першого перехідного пом’якшення уже перестав діяти. Виникнення [з],[ц],[с] на місці [г],[к],[х] відбувалося у тих випадках, коли [г],[к],[х] ставали в позицію перед [ъ] та [і], що розвинулися з давнього дифтонга оі (аі). Перед дифтонгом оі (аі), першим компонентом якого є голосний заднього ряду, приголосні [г],[к],[х] зберігалися. Зміна ж його на голосні переднього ряду [ъ] та [і], що вимагали обов’язково пом’якшення попередніх приголосних, зумовила зміну тоді й твердих [г],[к],[х] на пом’якшені [з], [ц], [с]: нога – нозъ, бок-боцъ. Згодом африката [з] утратила проривний компонент і змінилася на простий приголосний звук [з]: нозъ – нозъ. Звук [ъ] в українській мові змінився на [і], внаслідок чого і відбувається чергування [г], [к], [х] із [з], [ц], [с] перед [і] з колишнього [ъ]. Форми із давнім голосним [і] з дифтонга оі(аі) в українській мові не збереглися, тому в ній немає і чергування [г], [к], [х] із [з], [ц], [с] у цій позиції, за винятком форми називного відмінка множини іменника друзі.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: