Контрольні тестові завдання

Пропоновані студентам дворівневі тестові завдання призначені для перевірки засвоєння теоретичних знань лекційного курсу та знань методик якісного та кількісного аналізу зі статичної біохімії в обсязі, передбаченому програмою дисципліни. Перший рівень завдань передбачає вибір однієї правильної відповіді з приведеного переліку. Другий рівень завдань передбачає вибір трьох і більше правильних відповідей із запропонованого переліку.

Тема: ВУГЛЕВОДИ

І-ий рівень

1. За хімічною природою вуглеводи – це органічні речовини:           а) що є похідними гліцеролу; б) що є похідними багатоатомних спиртів; в) що є похідними альдегідів; г) що є похідними кетонів;                 д) що є альдегідами й кетонами багатоатомних спиртів; е) що є альдегідами й кетонами багатоатомних спиртів і полімерами цих сполук; є) що завжди відповідають загальній формулі С_n(Н₂О)_n;              ж) що є похідними органічних кислот.

2. Існування D- та L-форм моносахаридів пов’язане з присутністю в їх молекулі: а) глікозидних груп ОН; б) альдегідних груп;                       в) кетонних груп; г) хіральних атомів вуглецю; д) циклічних угруповань; е) кратних зв’язків; є) карбоксильних груп.

3. α- та ß-форми вуглеводів характерні: а) лише для лінійних молекул; б) лише для циклічних молекул; в) для лінійних і циклічних молекул; г) лише для L-стереоізомерів; д) лише для D-стереоізомерів;              е) лише для фуранозних ізомерів; є) лише для піранозних ізомерів.

4. Внаслідок відновлення моносахаридів утворюються:                    а) гідроксикислоти; б) кетокислоти; в) амінокислоти; г) вуглекислий газ і вода; д) альдегідоспирти; е) одноатомні спирти; є) багатоатомні спирти.

5. Специфічною якісною реакцією на сахарозу є: а) реакція Фелінга; б) реакція “срібного дзеркала”; в) реакція з йодом;                 г) реакція Троммера; д) реакція з сульфатом міді (ІІ); е) реакція з оксидом міді (І); є) реакція з нітратом кобальту.

6. В результаті реакцій Троммера та Фелінга молекули гексоз зазнають: а) відновлення; б) окислення; в) дегідратації; г) утворення кратних зв’язків; д) циклізації; е) розкладання; є) декарбоксилування.

ІІ-ий рівень

1. Із перерахованих органічних речовин рослинного організму вказати ті, що є моносахаридами: а) гліцерол; б) рибоза; в) целюлоза; г) віск; д) глюкоза; е) манноза; є) аланін; ж) сахароза; з) фруктоза;         и) цитозин.

2. Із перерахованих органічних речовин рослинного організму вказати ті, що є олігосахаридами: а) фосфатидилхолін; б) рибоза;              в) целобіоза; г) галактоза; д) мальтоза; е) гліцин; є) сахароза;                   ж) лактоза; з) рафіноза; и) целюлоза.

3. Із перерахованих органічних речовин рослинного організму вказати ті, що є гліканами: а) мальтоза; б) крохмаль; в) целюлоза;             г) віск; д) тирозин; е) манноза; є) агар-агар; ж) дезоксирибоза;        з) геміцелюлоза; и) тимін.

4. Моносахариди характеризуються такими загальними властивостями: а) складаються з залишків декількох простіших речовин; б) складаються з залишків великого числа відносно простих речовин і є полімерами; в) входять до складу полісахаридів; г) при розкладанні втрачають основні вуглеводні властивості; д) при розкладанні своїх вуглеводних властивостей не втрачають; е) солодкі на смак; є) не мають солодкого смаку; ж) добре розчинні в воді; з) у воді не розчинні.

5. Олігосахариди характеризуються такими загальними властивостями: а) складаються з 2-10 залишків моносахаридів;                б) складаються з великого числа залишків моносахаридів;                        в) складаються з 2-10 залишків амінокислот; г) при розкладанні втрачають основні вуглеводні властивості; д) при розкладанні своїх вуглеводних властивостей не втрачають, бо утворюють при цьому моносахариди; е) як правило, солодкі на смак; є) не мають солодкого смаку; ж) переважно добре розчинні в воді; з) у воді не розчинні.

6. Глікани характеризуються такими загальними властивостями:           а) складаються з 2-10 залишків нуклеотидів; б) складаються з великого числа залишків моносахаридів; в) складаються з 2-10 залишків моносахаридів; г) при розкладанні втрачають основні вуглеводні властивості; д) при розкладанні своїх вуглеводних властивостей не втрачають, бо утворюють при цьому моносахариди; е) як правило, солодкі на смак; є) не мають солодкого смаку;                  ж) переважно добре розчинні в воді; з) у воді не розчинні, можуть лише набухати.

 

Тема: ЛІПІДИ

І-ий рівень

1. Ліпіди за хімічною природою переважно є: а) гомополімерами;         б) гетерополімерами; в) одноатомними спиртами; г) багатоатомними спиртами; д) вищими спиртами; е) жирними кислотами; є) складними ефірами багатоатомних спиртів і вищих жирних кислот; ж) простими ефірами одноатомних спиртів.

2. З приведеного переліку груп ліпідів вказати ту, представники якої є похідними пергідроциклопентанфенантрену: а) нейтральні жири; б) стероїди; в) гліколіпіди; г) фосфоліпіди; д) воски; е) терпени; є) ацилгліцерини; ж) сфінголіпіди.

3. Для отримання нерозчинного мила до його розчину слід додати:               а) розчин соляної кислоти; б) розчин гідроксиду калію; в) розчин хлориду кальцію; г) розчин хлориду натрію; д) діетиловий ефір;              е) бензин; є) розчин карбонату натрію.

4. Число міліграмів їдкого калію, що необхідне для нейтралізації всіх, як вільних, так і тих, які входять до складу триацилгліцеринів, жирних кислот, що містяться в 1 г жиру, називається: а) числом омилення; б) кислотним числом; в) йодним числом; г) ефірним числом; д) величиною ізоелектричної точки; е) величиною константи дисоціації; є) перекисним числом.

5. Число міліграмів їдкого калію, що необхідне для нейтралізації вільних жирних кислот, які містяться в 1 г жиру, називається:          а) числом омилення; б) кислотним числом; в) йодним числом;                 г) ефірним числом; д) величиною ізоелектричної точки; е) величиною константи дисоціації; є) перекисним числом.

 

ІІ-ий рівень

1. Ліпіди характеризуються такими загальними властивостями:           а) нерозчинні у воді; б) розчинні у воді; в) розчинні в неполярних органічних розчинниках; г) за хімічною природою є переважно альдегідами та кетонами багатоатомних спиртів; д) за хімічною природою є переважно складними ефірами багатоатомних спиртів і вищих жирних кислот; е) проявляють гідрофільні властивості;                є) проявляють гідрофобні властивості.

2. Із перерахованих органічних речовин рослинного організму вказати ті, що є ліпідами: а) фосфатидилхолін; б) рибоза; в) віск;                г) галактоза; д) мальтоза; е) ситостерол; є) фосфатидилсерин;                   ж) лактоза; з) тристеариногліцерол; и) целюлоза.

3. До складу нейтральних жирів входять: а) спирт гліцерол;                 б) спирт сфінгозин; в) етиловий спирт; г) лінолева кислота; д) щавлева кислота; е) вищі жирні кислоти; є) пальмітинова кислота; ж) оцтова кислота; з) амінокислота.

 4. Фосфоліпіди характеризуються такими загальними властивостями: а) до їх складу входить гліцерол; б) до їх складу входить метанол; в) до їх складу входить етиленгліколь; г) до їх складу входять вищі жирні кислоти; д) до їх складу входить залишок ортофосфорної кислоти; е) до їх складу входить залишок азотної кислоти; є) переважно містяться в клітинних мембранах;                        ж) переважно містяться в клітинних рибосомах.

 

Тема: ОРГАНІЧНІ КИСЛОТИ. РОСЛИННІ ПІГМЕНТИ

І-ий рівень

1. Із запропонованих формул речовин вказати формулу щавлевої кислоти: а) H – COOH; б) H – COH; в) CH₃ – COOH; г) HOC – COOH; д) HOOC – COOH; е) HOOC – CH₂ – COOH; є) HOCH₂ – COOH;                ж) CH₃ – CO – COOH.

2. За хімічною природою каротиноїди є похідними: а) ізопрену;            б) бутадієну; в) хлорофілінової кислоти; г) фітолу;                                    д) пергідроциклопентанфенантрену; е) фенолів; є) ацилгліцеринів;                ж) пуринів.

3. Визначення вмісту щавлевої кислоти в рослинному матеріалі ґрунтується на її здатності утворювати нерозчинну сполуку з:                  а) каротинами; б) діетиловим ефіром; в) солями натрію; г) солями калію; д) солями кальцію; е) гідроксидом натрію; є) соляною кислотою; ж) етанолом.

4. При обережній дії на хлорофіл сильних мінеральних кислот утворюється: а) сіль хлорофілінової кислоти; б) метанол; в) етанол;       г) фітол; д) каротин; е) ксантофіл; є) феофітин; ж) пірол.

 

ІІ-ий рівень

1. Із приведених кислот вибрати ті, що є двоосновними органічними кислотами: а) оцтова; б) мурашина; в) яблучна;                    г) лимонна; д) щавлева; е) малонова; є) масляна; ж) янтарна;                      е) фумарова.

2. Із приведених груп органічних речовин вказати основні фотосинтезуючі пігменти рослин: а) антоціани; б) глікозиди;                 в) хлорофіли; г) ксантофіли; д) стероли; е) фікобіліни; є) феноли;           ж) органічні кислоти; з) каротини.

3. Із приведених речовин вказати ті, залишки яких є складовими компонентами хлорофілів: а) порфірин; б) метанол; в) бутанол;                      г) каротин; д) фітол; е) Fe³⁺; є) Fe²⁺; ж) Mg²⁺; з) хлорофілінова кислота.

4. Особливостями структури молекули хлорофілів є:                         а) відсутність кратних зв’язків; б) наявність декількох подвійних зв’язків; в) наявність багатьох спряжених подвійних зв’язків;                      г) наявність потрійного зв’язку; д) наявність координаційних зв’язків; е) наявність складного неорганічного йона; є) наявність йона металу;                   ж) наявність піранозних кілець; з) наявність пірольних кілець.

5. Фотосенсибілізуюча дія хлорофілу на модельних реакціях за участю виділених із рослин пігментів може проявитися при обов’язковому використанні таких компонентів: а) аскорбінова кислота; б) оцтова кислота; в) щавлева кислота; г) етиловий спирт;          д) гліцерол; е) метиленовий синій; є) метиленовий червоний;                 ж) темнота; з) світло.

 

Тема: ВІТАМІНИ

І-ий рівень

1. Провітаміном вітаміну А в рослинах виступають: а) феноли;           б) стероли; в) ненасичені жирні кислоти; г) глікозиди; д) азотовмістні сполуки; е) нафтохінони; є) каротиноїди.

2. Провітаміном вітаміну D в рослинах виступають: а) феноли;           б) стероли; в) ненасичені жирні кислоти; г) глікозиди; д) азотовмісні сполуки; е) нафтохінони; є) каротиноїди.

3. Для якісного визначення вітаміну К використовують:                а) трихлористу сурму; б) метиленовий синій; в) концентровану сірчану кислоту; г) ацетат міді; д) діетилмалоновий ефір;                          е) гексаціано-(ІІІ) феррат калію; є) 2,4-динітрохлорбензол.

4. Для якісного визначення вітаміну B₂ використовують:                а) діетилдитіокарбомат; б) металічний цинк і соляну кислоту;                 в) концентровану сірчану кислоту; г) ацетат міді; д) діетилмалоновий ефір; е) гексаціано-(ІІІ) феррат калію; є) анілін.

5. Для якісного визначення вітаміну B₅ використовують:                а) металічний цинк і соляну кислоту; б) метиленовий синій;                    в) концентровану сірчану кислоту; г) ацетат міді; д) діетилмалоновий ефір; е) гексаціано-(ІІІ) феррат калію; є) анілін.

6. Для якісного визначення вітаміну С використовують:                а) трихлористу сурму; б) метиленовий синій; в) концентровану сірчану кислоту; г) ацетат міді; д) діетилмалоновий ефір;                          е) 2,4-динітрохлорбензол; є) діетилдитіокарбомат.

ІІ-ий рівень

1. Біологічна роль вітамінів полягає в тому, що вони: а) є добрими розчинниками; б) є фізіологічно активними речовинами; в) входять до складу клітинних оболонок рослин; г) виступають коферментами або простетичними групами ферментів; д) беруть участь у багатьох окисно-відновних процесах; е) підтримують осмотичний тиск у клітинах; є) є мономерними одиницями білків.

2. Із приведеного переліку вітамінів вказати жиророзчинні вітаміни: а) біотин; б) аскорбінова кислота; в) ергокальциферол;             г) токоферол; д) рибофлавін; е) ретинол; є) філлохінон; ж) тіамін.

3. Із приведеного переліку вітамінів вказати водорозчинні вітаміни: а) біотин; б) аскорбінова кислота; в) ергокальциферол;          г) токоферол; д) рибофлавін; е) ретинол; є) філлохінон; ж) тіамін.

4. Вітамін С характеризується такими загальними властивостями: а) має назву – нікотинова кислота; б) має назву – аскорбінова кислота; в) жиророзчинний вітамін; г) водорозчинний вітамін; д) за хімічною природою є азотовмісною сполукою; е) за хімічною природою є похідним вуглеводів; є) в рослинах знаходиться в готовому вигляді; ж) в рослинах знаходиться у вигляді провітаміну – каротину.

5. Вітамін B₂ характеризується такими загальними властивостями: а) має назву – тіамін; б) має назву – рибофлавін; в) жиророзчинний вітамін; г) водорозчинний вітамін; д) за хімічною природою є азотовмісною гетероциклічною сполукою; е) за хімічною природою є похідним амінокислот; є) входить до складу коферменту ФАД;                ж) входить до складу коферменту НАД⁺.

6. Вітамін К характеризується такими загальними властивостями: а) має назву – α-токоферол; б) має назву – філлохінон;                      в) жиророзчинний вітамін; г) водорозчинний вітамін; д) за хімічною природою є азотовмісною сполукою; е) за хімічною природою є похідним хінонів; є) в рослинах знаходиться в готовому вигляді; ж) у рослинах знаходиться у вигляді провітаміну – стеролу; з) приймає участь в окислювальному фосфорилюванні; й) приймає участь в обміні ліпідів.

 

Тема: АМІНОКИСЛОТИ

І-ий рівень

1. Із приведених речовин вказати протеїногенну амінокислоту:            а) фосфатидилсерин; б) тіамін; в) лізин; г) нікотинова кислота;                д) орнітин; е) каротин; є) біотин; ж) гуанін; з) гліцерин.

2. Значення рН, при якому сумарний заряд молекули амінокислоти дорівнює нулю, називається: а) константою седиментації;                             б) константою дисоціації; в) константою Міхаеліса; г) константою інгібування; д) ізойонною точкою; е) ізоелектричною точкою;                       є) коефіцієнтом розподілу.

3. Реакція Фоля дозволяє виявити: а) всі α-амінокислоти;                б) аланін; в) цистеїн; г) аскорбінову кислоту; д) аргінін; е) тирозин;           є) гліцин.

4. Ксантопротеїнова реакція дозволяє виявити: а) лізин; б) пролін; в) фенілаланін; г) валін; д) аланін; е) метіонін; є) аргінін.

5. Для якісного визначення тирозину слід скористатися:                    а) нінгідриновою реакцією; б) реакцією з азотистою кислотою;                 в) реакцією з карбонатом міді (ІІ); г) реакцією Фоля; д) біуретовою реакцією; е) реакцією Паулі.

ІІ-ий рівень

1. Із приведених амінокислот вибрати нециклічні моноаміномонокарбонові протеїногенні амінокислоти: а) пролін;             б) серин; в) лізин; г) гліцин; д) орнітин; е) гістидин; є) аргінін;               ж) цитрулін; з) лейцин.

2. Із приведених амінокислот вибрати циклічні протеїногенні амінокислоти: а) тирозин; б) серин; в) лізин; г) триптофан; д) орнітин;             е) гістидин; є) аргінін; ж) фенілаланін; з) лейцин.

3. Загальними властивостями протеїногенних амінокислот є:              а) входять до складу білкових макромолекул; б) присутні в організмі лише у вільному стані; в) у водних розчинах присутні лише в недисоційованому стані; г) у водних розчинах присутні у вигляді йонів; д) у білках сполучені між собою пептидними зв’язками; е) у білках сполучені між собою йонними зв’язками; є) у переважній більшості у воді нерозчинні; ж) у переважній більшості добре розчинні у воді.

4. Нінгідринова реакція є якісною реакцією на: а) α-амінокислоти; б) γ-амінокислоти; в) тирозин; г) гідроксикислоти; д) лізин;                   е) насичені карбонові кислоти; є) β-аланін; ж) цистеїн.

Тема: БІЛКИ

І-ий рівень

1. Мономерними одиницями білкових макромолекул є:                    а) моносахариди; б) амінокислоти; в) аміни; г) карбонові кислоти;             д) нуклеотиди; е) азотисті основи; є) фосфоліпіди.

2. Порядок розміщення амінокислотних залишків, які сполучені пептидними зв’язками, та положення дисульфідних зв’язків у макромолекулі білків називається: а) поліпептидом; б) доменом;                   в) первинною структурою; г) вторинною структурою; д) третинною структурою; е) четвертинною структурою; є) конформацією.

3. Впорядковане просторове розміщення окремих ділянок макромолекули білка без врахування розміщення бічних радикалів називається: а) поліпептидом; б) доменом; в) первинною структурою; г) вторинною структурою; д) третинною структурою; е) четвертинною структурою; є) денатурацією.

4. Просторове розміщення впорядкованих і аморфних ділянок у молекулі білка в цілому з врахуванням розміщення бічних радикалів називається: а) поліпептидом; б) доменом; в) первинною структурою; г) вторинною структурою; д) третинною структурою; е) четвертинною структурою; є) денатурацією.

5. Структура з декількох окремих, взаємно розміщених і поєднаних макромолекул білка, називається: а) поліпептидом;                  б) доменом; в) первинною структурою; г) вторинною структурою;             д) третинною структурою; е) четвертинною структурою;                          є) денатурацією.

6. Основним зв’язком первинної структури білка є: а) пептидний зв’язок; б) йонний зв’язок; в) гідрофобний зв’язок; г) дисульфідний зв’язок; д) водневий зв’язок; е) складноефірний зв’язок.

7. Вторинна структура білків підтримується за рахунок виникнення: а) пептидних зв’язків; б) ковалентних зв’язків;                       в) гідрофобних зв’язків; г) дисульфідних зв’язків; д) водневих зв’язків; е) складноефірних зв’язків.

8. Окремий поліпептидний ланцюг із третинною структурою в складі білків, які мають четвертинну структуру, називається:                  а) мономером; б) протомером; в) доменом; г) протеїном; д) шарніром; е) фібрилою.

9. Видовжені макромолекули білків, які мають ступінь асиметрії 80 і більше, називаються: а) аморфними; б) протомерними;                      в) доменними; г) глобулярними; д) фібрилярними; е) простими.

10. За своїми фізико-хімічними властивостями білки є:                       а) малодисоційованими сполуками; б) сполуками, нездатними до дисоціації; в) сполуками, що піддаються у водних розчинах гідролізу; г) амфотерними поліелектролітами; д) виключно кислотними електролітами; е) виключно лужними електролітами.

11. Значення рН середовища, при якому білкова макромолекула містить однакове число позитивно та негативно заряджених груп, називається: а) константою седиментації; б) константою дисоціації;           в) константою Міхаеліса; г) константою інгібування; д) ізойонною точкою; е) ізоелектричною точкою; є) коефіцієнтом розподілу.

12. Втрата білком своїх нативних властивостей під впливом різних факторів, називається: а) інгібуванням; б) активацією; в) йонізацією; г) висалюванням; д) гідратацією; е) денатурацією.

13. У результаті денатурації білки: а) розпадаються на окремі амінокислоти; б) розпадаються на короткі поліпептиди;                            в) розпадаються на окремі мономери; г) втрачають первинну структуру; д) втрачають вторинну, третинну та четвертинну структури; е) стають більш розчинними; є) набувають каталітичних властивостей.

ІІ-ий рівень

1. Білки як речовини рослинного організму характеризуються такими загальними особливостями: а) є низькомолекулярними сполуками; б) є гомополімерами; в) є гетерополімерами;                       г) складаються з залишків амінокислот; д) складаються з залишків нуклеотидів; е) можуть виконувати каталітичні функції; є) є обов’язковими компонентами всіх живих організмів; ж) входять до складу лише окремих груп організмів; з) є виключно нерозчинними сполуками.

2. Пептидний зв’язок у білкових макромолекулах характеризується такими особливостями: а) є проміжним між одинарним і подвійним; б) є одинарним; в) є подвійним;                       г) є планарним; д) утворюється за рахунок –СООН групи однієї амінокислоти та –NН₂ групи іншої амінокислоти; е) утворюється за рахунок –СООН групи однієї амінокислоти та –SН₂ групи іншої амінокислоти; є) утворюється за рахунок –СОН групи однієї амінокислоти та –ОН групи іншої амінокислоти; ж) переважно представлений цис-формою; з) переважно представлений транс-формою.

3. Основними типами вторинної структури білків є: а) паралельні ß-складчасті шари; б) антипаралельні ß-складчасті шари;                          в) поліпептидні ланцюги; г) правозакручені α-спіралі; д) лівозакручені α-спіралі; е) фібрилярні структури; є) глобулярні структури;                   ж) протомери; з) ß-згин.

4. Денатурацію білка може викликати: а) додавання води;              б) високі температури; в) низькі температури; г) розведені розчини йонів Na⁺, K⁺; д) розчини важких металів; е) помірне освітлення;                є) йонізуюче випромінювання; ж) розчин глюкози; з) розчин алкалоїдів.

5. Із приведеного переліку вибрати групи простих білків:                а) фосфопротеїни; б) гістони; в) провітаміни; г) глікозиди;                         д) альбуміни; е) протаміни; є) каротини; ж) хромопротеїни;                      з) порфірини; й) глобуліни.

6. Біуретова реакція дозволяє виявити в білках: а) вільні аміногрупи; б) SH-групи; в) вільні ОН-групи; г) вільні карбоксильні групи; д) пептидні зв’язки; е) водневі зв’язки; є) основні зв’язки первинної структури; ж) зв’язки типу O  H     .

С  N

7. Реакція Паулі дозволяє виявити в білках: а) всі α-амінокислоти; б) циклічні амінокислоти; в) сірковмісні амінокислоти; г) тирозин;                 д) аспарагінову кислоту; е) гістидин. 

Тема: ФЕРМЕНТИ

І-ий рівень

1. Ферменти за хімічною природою є: а) похідними полісахаридів; б) фосфоліпідами; в) пігментами; г) лише простими білками;            д) лише складними білками; е) простими та складними білками;            є) похідними нуклеотидів.

2. Механізм прискорення ферментами біохімічних реакцій ґрунтується на: а) збільшенні розчинності субстратів; б) зменшенні розчинності субстратів; в) підвищенні температури реакційного середовища; г) зниженні температури реакційного середовища;            д) зміні значення рН реакційного середовища; е) підвищенні енергії активації молекул субстрату; є) зниженні енергії активації молекул субстрату.

3. Білкова частина ферменту називається: а) коферментом;                 б) апоферментом; в) інгібітором; г) активним центром;                              д) простетичною групою; е) мономером; є) каталізатором;                      ж) активатором.

4. Субстрат – це речовина, яка: а) збільшує швидкість ферментативної реакції; б) зменшує швидкість ферментативної реакції; в) стабілізує структуру ферменту; г) входить до складу активного центру ферменту; д) зазнає перетворення під дією ферменту; е) знижує енергію активації ферментативної реакції.

5. Активним центром ферменту є: а) його білкова частина;             б) його небілкова частина; г) протомер; д) лише кофермент; е) лише простетична група; є) частина молекули ферменту, де відбувається безпосереднє зв’язування й перетворення субстрату.

6. Із поступовим збільшенням концентрації субстрату швидкість ферментативної реакції: а) залишається незмінною; б) поступово збільшується; в) поступово зменшується; г) реакція припиняється;              д) спочатку поступово збільшується, а потім залишається незмінною; е) спочатку поступово збільшується, а потім різко зменшується.

 

ІІ-ий рівень

1. Ферменти характеризуються такими особливостями: а) за своєю природою є простими або складними білками; б) за своєю природою є гомо- та гетерополісахаридами; в) володіють широкою специфічністю до субстратів; г) володіють вузькою специфічністю до субстратів;               д) при перетворенні речовин часто утворюють побічні продукти;                е) при перетворенні речовин не утворюють побічних продуктів;                     є) володіють такою властивістю як регульованість; ж) важко піддаються регулюванню в організмі.

2. Субстрат під час ферментативної реакції: а) стабілізує структуру ферменту; б) входить до складу активного центру ферменту; в) приймає участь у формуванні перехідного комплексу ферментативної реакції; г) піддається перетворенню за участю ферменту; д) зменшує швидкість ферментативної реакції; е) збільшує швидкість ферментативної реакції; є) є одним із факторів, який впливає на кінетику ферментативної реакції.

3. Із приведеного переліку компонентів вибрати ті, що можуть виступати коферментами в молекулах ферментів: а) білкова частина; б) небілкова частина, що міцно зв’язана з білковою; в) небілкова частина, що легко від’єднується від білкової; г) НАД⁺; д) похідні вітамінів; е) протомери; є) йони металів.

4. В утворенні фермент-субстратного комплексу беруть участь:         а) міцні ковалентні зв’язки; б) водневі зв’язки; в) йонні зв’язки;                  г) дисульфідні зв’язки; д) пептидні зв’язки; е) металічні зв’язки;                 є) координаційні зв’язки.

5. Константа Міхаеліса є величиною, яка: а) дорівнює концентрації субстрату, при якій швидкість ферментативної реакції складає 1/3 від максимальної; б) дорівнює концентрації субстрату, при якій швидкість ферментативної реакції складає 1/2 від максимальної; в) дорівнює концентрації субстрату, при якій швидкість ферментативної реакції є максимальною; г) залежить від температури; д) є одиницею ферментативної активності; е) виражає спорідненість ферменту до субстрату; є) є специфічною для конкретної ферментативної реакції.

6. При класифікації ферментів згідно діючої нині номенклатури враховують такі ознаки: а) швидкість каталізованої ферментом реакції; б) тип і характер каталізованої реакції; в) природу субстрату; г) відносну молекулярну масу ферменту; д) джерело виділення ферменту; е) практичне використання ферменту; є) природу продуктів ферментативної реакції.

7. Із приведеного переліку вибрати класи ферментів: а) альдози;     б) оксидоредуктази; в) гідролази; г) амілази; д) кетози;                    е) фосфорилази; є) нуклеази; ж) ізомерази; з) трансферази.

Тема: НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ

І-ий рівень

1. Мономерними одиницями нуклеїнових кислот є:                    а) моносахариди; б) амінокислоти; в) аміни; г) карбонові кислоти;            д) нуклеотиди; е) азотисті основи; є) фосфоліпіди.

2. Із приведених речовин вибрати пуринову азотисту основу:              а) урацил; б) аланін; в) тимін; г) глюкованілін; д) лейцин; е) гуанін;              є) глутамін.

3. Із приведених речовин вибрати піримідинову азотисту основу:              а) аденін; б) аланін; в) глутамін; г) глюкованілін; д) лейцин; е) гуанін;                 є) цитозин.

4. Із приведених речовин вибрати мінорну азотисту основу:              а) аденін; б) метилцитозин; в) глутамін; г) аланін; д) лейцин; е) гуанін;              є) етаноламін.

5. Сполуки азотистих основ із рибозою або дезоксирибозою називаються: а) нуклеозидами; б) нуклеотидами; в) нуклеопротеїнами; г) полінуклеотидами; д) глікозидами; е) нуклеосомами; є) нуклеїнами.

6. Порядок розміщення залишків нуклеотидів у макромолекулах нуклеїнових кислот, які сполучені фосфодиефірними зв’язками, називається: а) поліпептидом; б) доменом; в) первинною структурою;    г) вторинною структурою; д) третинною структурою; е) четвертинною структурою; є) конформацією.

7. Вторинна структура ДНК представляє собою: а) одинарний полінуклеотидний ланцюг; б) одинарний поліпептидний ланцюг;             в) два паралельні полінуклеотидні ланцюги; г) два антипаралельні полінуклеотидні ланцюги; д) два антипаралельні поліпептидні ланцюги; е) нуклеосому; є) соленоїд.

8. Комплементарні азотисті основи в дволанцюговій молекулі ДНК сполучені між собою: а) пептидним зв’язком; б) дисульфідним зв’язком; в) ковалентним зв’язком; г) йонним зв’язком;                      д) координаційним зв’язком; е) водневим зв’язком.

9. Прикладом третинної структури ДНК у рослин є: а) одинарний полінуклеотидний ланцюг; б) одинарний поліпептидний ланцюг;             в) два паралельні полінуклеотидні ланцюги; г) два антипаралельні полінуклеотидні ланцюги; д) два антипаралельні поліпептидні ланцюги; е) нуклеосома; є) нуклеотид.

10. Біологічна роль молекули ДНК полягає в тому, що вона:              а) забезпечує захист рослинного організму від мікроорганізмів;                   б) входить до складу рибосом; в) виконує каталітичні функції;                  г) забезпечує зберігання та відтворення спадкової інформації організму; д) передає спадкову інформацію від ядра до рибосом;                е) переносить амінокислоти; є) входить до складу клітинних оболонок рослин.

11. Біологічна роль молекули транспортної РНК полягає в тому, що вона: а) забезпечує захист рослинного організму від мікроорганізмів; б) входить до складу рибосом; в) виконує каталітичні функції; г) забезпечує зберігання та відтворення спадкової інформації організму; д) передає спадкову інформацію від ядра до рибосом;                е) переносить амінокислоти; є) входить до складу клітинних оболонок рослин.

12. Біологічна роль молекули інформаційної РНК полягає в тому, що вона: а) забезпечує захист рослинного організму від мікроорганізмів; б) входить до складу рибосом; в) виконує каталітичні функції; г) забезпечує зберігання та відтворення спадкової інформації організму; д) передає спадкову інформацію від ядра до рибосом;                е) переносить амінокислоти; є) входить до складу клітинних оболонок рослин.

13. Пуринові азотисті основи в складі нуклеопротеїнів можна виявити за допомогою реакції з: а) солями міді; б) солями срібла;            в) солями барію; г) фосфорним реактивом; д) орциновим реактивом;                е) солянокислим цистеїном. 

14. Наявність залишку ортофосфорної кислоти в складі нуклеїнових кислот можна виявити за допомогою реакції з: а) солями міді; б) солями срібла; в) солями барію; г) фосфорним реактивом;            д) орциновим реактивом; е) солянокислим цистеїном.  

15. Якісне визначення вмісту ДНК за Діше ґрунтується на використанні реакції з: а) солями міді; б) солями срібла; в) солями барію; г) фосфорним реактивом; д) орциновим реактивом;                      е) солянокислим цистеїном.  

 

ІІ-ий рівень

1. Нуклеїнові кислоти як речовини рослинного організму характеризуються такими загальними особливостями: а) є низькомолекулярними сполуками; б) є гомополімерами; в) є гетерополімерами; г) складаються з залишків амінокислот;                       д) складаються з залишків нуклеотидів; е) виконують каталітичні функції; є) виконують функції, що пов’язані зі зберіганням, відтворенням і реалізацією спадкової інформації організму; ж) є обов’язковими компонентами всіх живих організмів; ж) входять до складу лише окремих груп організмів; з) можуть піддаватись денатурації.

2. Із приведених речовин вибрати ті, залишки яких можуть входити до складу нуклеотиду: а) рибоза; б) рибулоза;                              в) дезоксирибоза; г) галактоза; д) ортофосфорна кислота; е) азотна кислота; є) фумарова кислота; ж) урацил; з) тимін; и) аланін;                    і) аденін.

3. Мінорними азотистими основами є: а) урацил; б) аденін;             в) азотисті основи, що часто входять до складу нуклеїнових кислот;                            г) ксантин; д) гуанін; е) метилцитозин; є) β-D-рибофураноза;                   ж) азотисті основи, що зрідка входять до складу нуклеїнових кислот; з) тіоурацил.

4. До складу РНК входять: а) урацил; б) аденін; в) β-D-рибо-фураноза; г) β-D-2^'-дезоксирибофураноза; д) гуанін; е) тимін;                   є) ортофосфорна кислота; ж) цитозин; з) β-D-2^'-дезокси-галактопіраноза.

5. До складу ДНК входять: а) урацил; б) аденін; в) β-D-рибо-фураноза; г) β-D-2^'-дезоксирибофураноза; д) гуанін; е) тимін;                  є) ортофосфорна кислота; ж) цитозин; з) цистеїн.

6. Подвійна спіраль ДНК характеризується такими особливостями: а) представлена антипаралельними ланцюгами; б) представлена паралельними ланцюгами; в) переважно правозакручена; г) переважно лівозакручена; д) утворена комплементарними азотистими основами, що сполучені складноефірними зв’язками; е) утворена компле-ментарними азотистими основами, що сполучені водневими зв’язками; ж) при денатурації вона розділяється на окремі ланцюги;   з) при денатурації вона розпадається на нуклеотиди.

7. Третинна структура ДНК представляє собою: а) комплекс ДНК із РНК; б) комплекс ДНК із гістоновими білками; в) комплекс ДНК із проламіновими білками; г) фібрилярну витягнуту структуру у вигляді соленоїда; д) суперспіралізовану компактну структуру; е) подвійну спіраль; є) одинарну спіраль; ж) нуклеосому.

Тема: ОБМІН РЕЧОВИН

І-ий рівень

1. Субстратне фосфорилювання відбувається за рахунок: а) енергії світла; б) електрохімічного потенціалу; в) окислення багатих на енергію речовин; г) синтезу спеціальних фітогормонів; д) активації ферментів; е) інгібування ферментів.

2. Окислювальне фосфорилювання відбувається за рахунок:                  а) енергії світла; б) електрохімічного потенціалу; в) окислення багатих на енергію речовин; г) синтезу спеціальних фітогормонів; д) активації ферментів; е) інгібування ферментів.

3. У результаті відновного дезамінування амінокислоти утворюється: а) нова амінокислота; б) амін; в) насичена карбонова кислота; г) ненасичена карбонова кислота; д) кетокислота;                            е) гідроксикислота; є) складний ефір.

4. У результаті гідролізного дезамінування амінокислоти утворюється: а) нова амінокислота; б) амін; в) насичена карбонова кислота; г) ненасичена карбонова кислота; д) кетокислота;                            е) гідроксикислота; є) складний ефір.

5. У результаті активації амінокислоти під час ініціації трансляції до неї приєднується: а) інша амінокислота; б) карбонова кислота;           в) вітамін; г) АТФ; д) хлорофіл; е) моносахарид.

6. Утворення води як кінцевого продукту при аеробному перетворенні вуглеводів відбувається: а) під час функціонування дихального ланцюга; б) в процесі здійснення ЦТК; в) під час утворення оксалоацетату; г) під час субстратного фосфорилювання;  д) під час циклічного фотофосфорилювання; е) під час нециклічного фотофосфорилювання.

 

ІІ-ий рівень

1. Особливостями С-3 шляху асиміляції вуглекислого газу в темновій фазі фотосинтезу є: а) першою речовиною після приєднання СО₂ тут є піруват-3-фосфат; б) першою речовиною після приєднання СО₂ тут є гліцерат-3-фосфат; в) першою речовиною після приєднання СО₂ тут є оксалоацетат; г) він характерний для переважної більшості звичайних рослин; д) він характерний переважно для тропічних теплолюбних рослин; є) вихідною речовиною, до якої приєднується СО₂, є фосфоенолпіруват; ж) вихідною речовиною, до якої приєднується СО₂, є рибулозо-1,5-дифосфат; з) цей шлях носить назву цикл Кребса; і) цей шлях носить назву цикл Кальвіна.

2. Біосинтез нуклеїнових кислот: а) відбувається в результаті трансляції; б) відбувається в результаті редуплікації; в) відбувається в результаті транскрипції; г) мономерами для їх біосинтезу є амінокислоти; д) мономерами для їх біосинтезу є нуклеозид-трифосфати; е) вихідною речовиною для біосинтезу пуринових азотистих основ є оротова кислота; є) вихідною речовиною для біосинтезу пуринових азотистих основ є інозинова кислота;                    ж) вихідною речовиною для біосинтезу піримідинових азотистих сполук є інозинова кислота; з) вихідною речовиною для біосинтезу піримідинових азотистих сполук є оротова кислота.

3. Особливостями окислювального фосфорилювання є:                        а) відбувається лише на мембранах хлоропластів; б) відбувається лише в гіалоплазмі клітини; в) відбувається лише на мембранах мітохондрій; г) кінцевим результатом його є синтез НАДФ(Н)Н⁺;               д) кінцевим результатом його є синтез АТФ; е) його рушійною силою є електрохімічний потенціал; є) його рушійною силою є фотони світла; ж) головним ферментом при цьому є цитратсинтетаза;                        з) головним ферментом при цьому є АТФ-синтетаза.

4. Особливостями гліколізу є: а) відбувається лише на мембранах хлоропластів; б) відбувається лише в гіалоплазмі клітини;                            в) відбувається лише на мембранах мітохондрій; г) кінцевим продуктом його є вода та вуглекислий газ; д) кінцевим продуктом його є молочна кислота; е) кінцевим продуктом його є гліцеральдегід-3-фосфат; є) відбувається при обов’язковій участі кисню;                           ж) відбувається без участі кисню; з) синтез АТФ тут відбувається в результаті субстратного фосфорилювання; і) синтез АТФ тут відбувається в результаті окислювального фосфорилювання.

5. Особливостями С-4 шляху асиміляції вуглекислого газу в темновій фазі фотосинтезу є: а) першою речовиною після приєднання СО₂ тут є піруват-3-фосфат; б) першою речовиною після приєднання СО₂ тут є гліцерат-3-фосфат; в) першою речовиною після приєднання СО₂ тут є оксалоацетат; г) він характерний для переважної більшості звичайних рослин; д) він характерний переважно для тропічних теплолюбних рослин; е) вихідною речовиною, до якої приєднується СО₂, є фосфоенолпіруват; є) вихідною речовиною, до якої приєднується СО₂, є рибулозо-1,5-дифосфат; ж) цей шлях носить назву цикл Кребса; з) цей шлях носить назву цикл Кальвіна.

6. Особливостями світлової фази фотосинтезу є: а) відбувається всередині хлоропластів; б) відбувається в гіалоплазмі клітини;        в) відбувається всередині мітохондрій; г) відбувається лише на світлі; д) відбувається і в темноті й на світлі; е) під час цієї фази відбувається циклічне фотофосфорилювання; є) під час цієї фази відбувається окисне фосфорилювання; ж) на відновлення хлорофілу використовується глюкоза й виділяється СО₂; з) на відновлення хлорофілу використовується вода й виділяється О₂; і) головним результатом її є отримання піровиноградної кислоти та води;                      ї) головним результатом її є отримання АТФ та відновних еквівалентів.

7. Особливостями біосинтезу білка є: а) цей процес називається транскрипцією; б) цей процес називається трансляцією; в) цей процес називається редуплікацією; г) відбувається на рибосомах;                      д) відбувається на лізосомах; е) поділяється на три етапи;                               є) поділяється на два етапи; ж) мономерами для синтезу білка є активовані амінокислоти; з) мономерами для синтезу білка є звичайні амінокислоти; і) матрицею для синтезу білка є і-РНК.

8. Особливостями темнової фази фотосинтезу є: а) відбувається всередині хлоропластів; б) відбувається в гіалоплазмі клітини;        в) відбувається всередині мітохондрій; г) відбувається лише на світлі; д) відбувається і в темноті й на світлі; е) під час цієї фази відбувається поглинання та відновлення Н₂О; є) під час цієї фази відбувається поглинання та відновлення СО₂; ж) тут використовується синтезована в світловій фазі АТФ; з) тут використовується синтезована в світловій фазі молочна кислота; і) головним результатом її є отримання глюкози та інших вуглеводів; ї) головним результатом її є отримання АТФ.

9. Особливостями дихального ланцюга є: а) представляє собою початковий етап аеробного перетворення вуглеводів; б) представляє собою проміжний етап аеробного перетворення вуглеводів;                         в) представляє собою кінцевий етап аеробного перетворення вуглеводів; г) представляє собою послідовний ланцюг перенесення електронів; д) представляє собою послідовний ланцюг перетворення азотистих основ; е) до його складу входять ацетил-SКoA, рибулозо-1,5-дифосфат, піровиноградна кислота; є) до його складу входять білки цитохроми, кофермент Q, флавопротеїни; ж) під час його функціонування відбувається циклічне фотофосфорилювання; з) під час його функціонування відбувається окислювальне фосфорилювання.

10. Особливостями циклу трикарбонових кислот є: а) відбувається всередині хлоропластів; б) відбувається в гіалоплазмі клітини;            в) відбувається всередині мітохондрій; г) кінцевим продуктом його за участю дихального ланцюга є вода та вуглекислий газ; д) кінцевим продуктом його є молочна кислота; е) кінцевим продуктом його є гліцеральдегід-3-фосфат; є) відбувається при безпосередній участі кисню; ж) кисень у цьому процесі безпосередньої участі не приймає; з) головним результатом його є отримання відновних еквівалентів – ФАД·Н₂ та НАД(Н)Н⁺; і) головним результатом його є отримання піровиноградної кислоти та води.

⇐ Предыдущая12131415161718192021Следующая ⇒

Поделиться: