|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
|
|
Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИСтр 1 из 29Следующая ⇒
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ 12.08 Виконавче провадження (шифр і назва навчальної дисципліни)
напрям підготовки 6.030401 Правознавство (шифр і назва напряму підготовки)
спеціальність 0304 Право (шифр і назва спеціальності)
Спеціалізація Господарське право (назва спеціалізації) інститут, факультет, відділення міжнародної економіки і права (назва інституту, факультету, відділення)
Кривий Ріг -2012 рік
Робоча програма з виконавчого провадження для студентів (назва навчальної дисципліни) за напрямом підготовки правознавство, спеціальністю право. . „___” ________, 20__ року- __ с.
Розробники: Панченко Микола Іванович, ст. викладач кафедри правознавства, адвокат
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри (предметної комісії) правознавства _______________________________________________________________________________ Протокол від. “____”________________20__ року № ___
Завідувач кафедри (циклової, предметної комісії)
_______________________ (Габріадзе Р.М. ) (підпис) (прізвище та ініціали) “_____”___________________ 20___ року
Схвалено методичною комісією вищого навчального закладу за напрямом підготовки (спеціальністю) Правознавство (право) (шифр, назва) Протокол від “____”________________20___ року № ___
“_____”________________20__ року Голова _______________ (_____________________) (підпис) (прізвище та ініціали)
Ó__________, 20__ рік Ó __________, 20__ рік
Опис навчальної дисципліни
Юрист
| Рік підготовки: | ||||||||||||||||
| Змістових модулів – 2 | 5 -й | ||||||||||||||||
| Індивідуальне науково-дослідне завдання Аналіз нормативно-правових актів (назва) |
Семестр | ||||||||||||||||
| Загальна кількість годин – 180 | 10-й | ||||||||||||||||
|
Лекції | |||||||||||||||||
| Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 4 самостійної роботи студента - 4 | Освітньо-кваліфікаційний рівень: Спеціаліст | 24 год. | |||||||||||||||
|
Практичні, семінарські | |||||||||||||||||
| 24 год. | |||||||||||||||||
|
Лабораторні | |||||||||||||||||
|
Самостійна робота | |||||||||||||||||
| 132 год. | |||||||||||||||||
| Індивідуальні завдання: год. | |||||||||||||||||
| Вид контролю: іспит | |||||||||||||||||
Примітка.
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання – 0,7
Вміти:
- правильно та грамотно складати процесуальні досументи виконачого провадження;
- приймати юридично грамотні та обгрунтовані рішення по реалізації норм матеріального права з виконавчого провадження;
- враховуючи складність виконавчого провадження як навчальної дисципліни і динаміку законодавства в даній сфері, слід виходити з того, що головне в її вивченні полягає не в заучуванні дефініцій виконавчого законодавства, а в пізнанні нових закономірностей цієї галузі права, у придбанні навичок самостійного і творчого аналізу чинних нормативно-правових актів та вибору правильних і ефективних рішень для їх реалізації.
Програма навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1. Загальна частина виконавчого провадженння
ТЕМА 1. ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ У СИСТЕМІ ЮРИСДИКЦШНОІ ДІЯЛЬНОСТІ
Державний виконавець.
Роль державного виконавця є визначальною, оскільки саме він як процесуальна фігура є тією особою, яку в силу закону уповноважено на виконання припису рішення юрисдикційного органу, яке підлягає виконанню, у тому числі у примусовому порядку.
Поняття "державний виконавець" має такі значення:
- посадова особа у системі органів державної виконавчої влади;
- процесуальна фігура — учасник (суб'єкт) виконавчих правовідносин.
У першому випадку державний виконавець є учасником (суб'єктом) адміністративних правовідносин, які складаються у системі органів державної виконавчої влади. У другому — це орган, уповноважений на повне, своєчасне, неупереджене виконання рішень, визначених законом.
Для реалізації мети виконавчого провадження, виконання завдань та призначення інституту виконавчого провадження необхідним є наділення його учасників відповідними правами та обов'язками, задля успішного виконання поставлених перед ними завдань.
Основною структурою, що займається виконанням судових рішень та інших виконавчих документів, є Державна виконавча служба, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (ст. 1 Закону України «Про ДВС»)
Завданням ДВС є своєчасне, повне та неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Органи ДВС:
Департамент ДВС Міністерства юстиції України (Департамент ДВС);
органи ДВС Головного управління юстиції Мін’юсту в АР Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиці,ї до складу яких входять відділи примусового виконання рішень.
Районні, районні у містах, міські, міжміські відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців. Районні, районні у містах, міські, міжміські відділи ДВС відповідних управлінь юстиції є юридичними особами, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум та зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку. Такі ж рахунки мають Міністерство юстиції, депраратмент ДВС Мінюсту, управління юстиції ДВС в АР Крим, головних управлінь областей (ст. З Закону України "Про ДВС").
Поворот виконання.
Поворот виконання – це спосіб захисту майнових прав відповідача , який полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачеві (боржнику) всього одержаного за скасованим рішенням.
Такий аномальний розвиток виконавчого провадження виникає у тому разі, якщо рішення суду чи іншого юрисдикційного органу, що було предметом виконання, скасовано чи змінено зі зменшенням обсягу присудженого.
Загальних правил, які б передбачали поворот виконання, немає, також знову слід звернутись до процесуального, процедурного чи іншого законодавства, яке передбачає винесення і виконання юрисдикційного рішення, що підлягає виконанню.
Цивільне судочинство. Відповідно до ст. 420 ЦПК питання про поворот виконання вирішує суд вищого рівня; скасувавши рішення, він закриває провадження в справі, залишає позов без розгляду, відмовляє у позові повністю або, змінивши рішення, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а під час нового розгляду справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, суд, постановляючи рішення, має зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
У разі неможливості повернути майно, в рішенні, ухвалі, постанові суду має бути передбачено відшкодування вартості цього майна в розмірі суми, одержаної від його реалізації. У ст. ст. 421 і 422 ЦПК визначено строк, протягом якого можна звернутися із заявою про поворот виконання, особливості застосування повороту в деяких категоріях справ. Ці ж положення містить ЦПК України. Зокрема, відповідно до ст. 381 ЦПК, у випадку, якщо питання про поворот виконання не було вирішено судом, який переглядав справу, то його може вирішити місцевий суд, в якому перебуває справа. Таку заяву розглядають у межах позовної давності у судовому засіданні з повідомленням сторін і вирішують постановленою ухвалою (ст. 381 ЦПК).
Також цивільним процесуальним законом встановлено спеціальні правила щодо повороту виконання в окремих категоріях справ. Наприклад, у разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем неправдивими відомостями або поданими підробленими документами. Відповідно до ст. 382 ЦПК 2004 р. та ст. 238 КЗпП у справах про стягнення аліментів, а також про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають із трудових правовідносин, поворот виконання не може бути застосовано, незалежно від того, в якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтовано за підробленими документами або завідомо неправдивими відомостями позивача.
Господарське судочинство. Відповідно до ст. 212 ГПК, якщо виконані рішення або постанову змінено чи скасовано та прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
У цьому випадку повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадить господарський суд за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.
Кодекс адміністративного судочинства України. Поворот виконання судових рішень визначають ст.ст. 265, 266 КАСУ.
Кримінальне судочинство. КПК не містить спеціальної норми про поворот виконання, однак визначає порядок розгляду питань, пов'язаних із виконанням вироку у кримінальних справах. Питання, пов'язані з виконанням вироку, вирішує суд у судовому засіданні з участю сторін.
У судове засідання, як правило, викликають засудженого, а за його клопотанням — і захисника. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, викликають також за потреби цивільного позивача і цивільного відповідача. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.
Розгляд справи розпочинається доповіддю суддів, після чого заслуховують пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, і думку прокурора. Потім суддя виходить до нарадчої кімнати для винесення постанови.
Інші органи та особи, що мають право виносити юрисдикційні рішення. Законом спеціально не визначено питання про поворот виконання рішень цих органів та осіб. У даному випадку можуть виникати зобов'язання з відносин набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (гл. 83 ЦК). Для повернення грошових коштів чи майна необхідно звертатися до юрисдикційного органу для захисту порушеного майнового права чи охоронюваного законом інтересу.
Змістовий модуль 2. Особлива частина виконавчого провадження
ТЕМА 6. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА
Оцінка майна боржника.
У разі якщо стягував і боржник або їх представники присутні під час опису й арешту майна не заперечують проти визначення вартості майна, державний виконавець одночасно з його описом сам проводить визначення вартості майна, про що складає відповідний акт. Тобто введено нове поняття "визначення вартості майна", що проводиться держвиконавцем, тоді як "оцінка майна" здійснюється суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Сторони отримали право подати держвиконавцю протягом 10 днів заперечення про результати визначення вартості майна або оцінки майна; при цьому держвиконавець зобов'язаний призначити рецензування звіту про оцінку майна з покладанням витрат на сторону, яка подала заперечення; повідомлення про результати визначення вартості майна або оцінки майна відсилається сторонам рекомендованим листом; результати оцінки, а також рецензування звіту про оцінку можуть бути оскаржені до суду; звіт про оцінку дійсний протягом 6 місяців, після чого оцінка проводиться повторно.
Визначення вартості майна боржника безпосередньо державним виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше п’яти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна державний виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких державний виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. З метою належного визначення вартості окремих видів майна державний виконавець може в установленому порядку залучити до процесу опису майна експертів чи спеціалістів.
За результатми визначення вартості майна державний виконавець складає акт визначення вартості майна, у якому зазначаються дата опису й арешту цього майна, опис та аналіз зібраних і використаних даних та іншої інформації під час визначення вартості майна, вартість кожного описаного предмета та загальна вартість майна. У разі заперечень з боку сторін виконавчого провадження вони мають право зазначити про це в акті. Акт складається у трьох примірниках. Акт визначення вартості майна вважається чинним протягом 6 місяців з дня його складання.
Копії акта визначення вартості майна надсилається сторанам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після його складання. Якщо сторони виконавчого провадження або їх представники присутні під час визначення вартості майна, копії акта вручаються їм під розписку на першому примірнику акта.
У разі якщо оцінку майна проводив суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання, державний виконавець направляє сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна. У звіті про оцінку майна оцінювач обов’язково повинен зазначити відомості, які необхідні для публікації оголошення про реалізацію такого майна. Необхідність зазначення таких відомостей передбачається у договорі, який укладається органом ДВС із суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Строк чинності звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні становить 6 місяців з дня його складання.
Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, державний виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна.
Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає оцінювача, що діє відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р.
Слід зазначити, що новим Законом встановлено, що якщо майно не продано протягом 2 місяців воно може бути знижене у вартості протягом 10 днів, але не більше ніж на 30%. Повторна уцінка не повинна перевищувати 50% початкової вартості майна. Нереалізоване майно буде передаватися стягувачу в рахунок погашення боргу за первісною вартістю. Така процедура в деякій мірі спрямована на захист інтересів боржника.
Зняття арешту з майна.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли останньому стало відомо про такі обставини. Копію цією постанови надсилають боржникові та до органу (установи), якому було надіслано для виконання постанову про накладення арешту на майно боржника.
Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного органу ДВС, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу ДВС про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту — боржникові.
За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або якщо витрати, пов'язані зі зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, щ яку його може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яку затверджує начальник відповідного органу ДВС. Копію цієї постанови не пізніше наступного після н винесення дня надсилають сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту.
У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт із майна чи коштів може бути знято за рішенням суду. Арешт може бути знятий і самим державним виконавцем. Відповідно до Закону, якщо немає документів, що характеризують об’єкт нерухомості, що перебуває у боржника, у зв’язку з чим його не можливо підготувати до реалізації, такі документи готують у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. Якщо стягував у 20-денний строк із дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати на виготовлення документів, що характеризують об’єкт нерухомості, арешт з нього знімається.
Модуль 1
Змістовий модуль 1. Загальна частина виконавчого провадження
Змістовий модуль 2. Особлива частина виконавчого провадження
Самостійна робота
| № з/п | Назва теми | Кількість Годин |
| 1 | Виконавче провадження у системі юрисдикційної діяльності | |
| 2 | Принципи виконавчого провадження | |
| 3 | Підстави виконання. Виконавчі документи | |
| 4 | Суб’єкти виконавчого провадження (виконавчих правовідносин) | |
| 5 | Стадії виконавчого провадження | |
| 6 | Звернення стягнення на майно боржника | |
| 7 | Особливості звернення стягнення на окремі види майна | |
| 8 | Звернення стягнення на доходи фізичної особи | |
| 9 | Виконання рішення у немайнових справах | |
| 10 | Гарантії захисту прав учасників виконавчого провадження | |
| 11 | Виконання рішень з іноземним елементом |
Методи навчання
Проблемні лекції— направлені на розвиток логічного мислення студентів і характеризуються тим, що коло питань теми обмежується двома-трьома ключовими моментами, увага студентів концентрується на матеріалі, що не знайшов відображення в підручниках, використовується досвід закордонних навчальних закладів з роздачею студентам під час лекцій друкованого матеріалу та виділенням головних висновків з питань, що розглядаються.
Міні-лекції — передбачають виклад навчального матеріалу за короткий проміжок часу й характеризуються значною ємністю, складністю логічних побудов, образів, доказів та узагальнень. Міні-лекції, як правило, проводяться як частина заняття-дослідження.
Мозкові атаки — це метод розв'язання невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть його полягає в тому, щоб висловити якнайбільшу кількість ідей за невеликий проміжок часу, обговорити і здійснити їх селекцію.
Рольові ігри — форма активізації студентів, за якої вони задіяні в процесі інсценізації певної виробничої ситуації у ролі безпосередніх учасників подій.
Дидактичні ігри — метод імітації (наслідування, відображення) прийняття управлінських рішень в різноманітних ситуаціях шляхом гри за правилами, що вже вироблені або виробляються самими учасниками, який реалізується через самостійне вирішення студентами поставленої проблеми за умови недостатності необхідних знань, коли він змушений самостійно опановувати повий зміст або шукати нові зв'язки в уже засвоєному матеріалі.
Учбовий симпозіум — готується і проводиться на заключному етапі вивчення розділу або спеціальної теми. Це своєрідна форма організації підведення підсумків і закріплення знань студентів. Усі студенти отримують тему для коротких виступів, які готуються ними у письмовому вигляді. На симпозіумі спочатку виступає викладач, який формулює загальну проблему. Потім йдуть доповіді, виступи усіх бажаючих і відповіді на питання учасників. У кінці викладач підводить підсумки, робить узагальнення по темі, оцінює виступи, активність студентів, виставляє оцінки.
Диспут — допомагає посилити проблемний, творчий характер навчання. Його організують у випадку необхідності поглибленою вивчення питань, які органічно пов'язані із вивченими та пройденими темами, метою подальшого творчого осмислення фактів, законів, подій. Диспут може починати або завершувати вивчення теми. Точки зору студентів стають, для викладача або відправним пунктом у викладенні нового матеріалу, або предметом критичної оцінки. Підготовка до диспуту починається з постановки проблеми. Студенти знайомляться з додатковою літературою, консультуються з викладачем.
Вступні повідомлення студентів виражають протилежні позиції і оцінки, підштовхують студентів до викладання і відстоювання своєї точки зору. Полеміка завершується оцінюючим виступом викладача. Викладач робить висновки, враховує для подальшої учбової діяльності рівень мислення та позиції своїх студентів.
Колоквіум — це бесіда викладача зі студентами з метою оцінювання та підвищення їх знань. Викладач своєчасно повідомляє студентів про колоквіум; оголошує тему, питання; список необхідної та рекомендованої літератури. Колоквіум проводиться як правило для поглибленого вивчення студентами декількох тем або цілого розділу, певної проблеми. Колоквіум може проводитися як із групою чи потоком, так і індивідуально. Може бути як в усній, так і у письмовій формі.
Кейс-метод (метод аналізу конкретних ситуацій) — дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів і передбачає розгляд виробничих, управлінських та інших ситуацій, складних конфліктних випадків, проблемних ситуацій, інцидентів у процесі вивчення навчального матеріалу.
Презентації— виступи перед аудиторією — використовуються для представлення певних досягнень, результатів роботи групи, звіт про виконання індивідуальних завдань, інструктажу, демонстрації нових товарів та послуг.
Банки візуального супроводження — сприяють активізації творчого сприйняття змісту дисциплін за допомогою наочності.
Методи контролю
Оцінювання знань студентів з нормативних дисциплін здійснюється на основі результатів поточного контролю знань та іспиту.
Оцінювання знань студентів з вибіркових дисциплін здійснюється на основі результатів поточного модульного контролю.
Якщо дисципліна вивчається протягом 2-х і більше семестрів, то в загальній підсумковій оцінці враховується середній бал за результатами поточного контролю в усіх семестрах, в яких вивчалася дисципліна, та результати іспиту.
1. Поточний контроль:
- оцінювання систематичності та активності роботи студента протягом семестру (відвідування семінарських і практичних занять, активність та рівень знань при обговоренні питань семінарів, підготовка рефератів та їх презентація, участь у студентських конференціях....) – 20 балів
- модульні завдання (тести, письмові завдання, індивідуальні завдання) - 20 балів.
За рішенням кафедри студентам, які брали участь в поза навчальній науковій діяльності - в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій тощо - можуть присуджуватись додаткові бали за результати додаткового контролю. При цьому загальна кількість балів, що вноситься до відомості за поточну роботу не може перевищувати 40 балів при підсумковому контролі у формі іспиту або 100 балів при поточному модульному контролі.
Кількість модульних контрольних завдань залежить від числа годин, відведених на вивчення дисципліни в семестрі, але не більше трьох.
2. Підсумковий контроль:
Оцінювання рівня знань студентів з нормативних дисциплін здійснюється у формі іспиту. На іспит виносяться вузлові питання, типові та комплексні задачі, завдання, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати знання і застосовувати їх при вирішенні практичних задач, тощо.
З вібіркових навчальних дисциплін, де оцінювання рівня знань здійснюється за результатами поточного модульного контролю, завдання поточного контролю оцінюється в діапазоні від 0 до 100 балів включно.
В разі невиконання певних завдань поточного контролю з обєктивних причин, студенти мають право, за дозволом декана, скласти їх до останнього семінарського (практичного, лаболаторного) заняття. Час та порядок складання визначає викладач.
Підсумковий бал за результатами поточного модульного контролю оформляється під час останнього семінарського (практичного, лаболаторного) заняття відповідного семестру.
Кількість балів (числом, кратним «5») з дисциплін, де оцінювання рівня знань студентів здійснюється за результатами поточного модульного контролю (від 0 до 100 балів (включно)), вноситься до відомості і є осноною для визначення загальної успішності студентів з даного предмету.
10. Розподіл балів, які отримують студенти
Приклад для заліку
| Поточне тестування та самостійна робота | Підсумковий тест (екзамен) | ||||||||
| Змістовий модуль №1 | Змістовий модуль № 2 | ||||||||
| Т1 | Т2 | Т3 | Т4 | Т5 | Т6 | Т7 | Т8 | Т9 | 50 сума 100 |
| 3 | 3 | 3 | 3 | 3 | |||||
Оцінювання знань студентів відбувається за 100 –бальною шкалою з подальшим переведенням у 4-и бальну шкалу та шкалу ЕСТS
Методичне забезпечення
1. Підучник Цивільне виконавче право України з грифом МОН -2007
2. Робоча навчальна програма дисципліни Виконавче провадження.
3. Методичні вказівки по вивченню тем курсу Виконавче провадження.
4. Методичні вказівки по вивченню тем курсу Виконавче провадження.
5. Методичні вказівки по самостійному вивченню дисципліни Виконавче провадження
Рекомендована література
Базова
1. Конституція України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України (ВВРУ) – 1996 - №30; Урядовий кур'єр - 1996- №129-130- ст.57.
2. Господарський кодекс України.//Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, ст.144
3. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 6, ст.56.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення.//Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122.
5. Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356.
6. Цивільно-процесуальний кодекс України.//
7. Закон України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» від 29 листопада 2001 року за N 2860-III// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 10, ст.76.
8. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 24, ст.207.
9. Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року//Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст.243.
10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів» від 26 лютого 1993 р. N 146.
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 р. N 1172.
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів виконавчого провадження та виконавчого збору, стягнутого з боржника» від 29 квітня 2004 р. N 554.
13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери» від 22 вересня 1999 р. N 1744.
14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби» від 11 липня 2002 р. N 985.
15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов обов'язкового державного страхування державних виконавців» від 17 серпня 1998 р. N 1292.
16. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів державної виконавчої служби» від 29 липня 2002 р. N 1087 .
17. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним» від 26 грудня 2001 р. N 1724.
18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про формений одяг державних виконавців» від 25 серпня 1998 р. N 1341.
19. Наказ Державного Казначейства України N 175 від 05.10.2001 «Про затвердження Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2001 р. за N 1001/6192.
20. Наказ Міністерства юстиції України, Пенсійний фонд України від 17.03.2004 N 25/5/39 «Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного Фонду України»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 березня 2004 р. за N 330/8929.
21. .Наказ Міністерства Внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України N 607/56/5 від 25.06.2002 «Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб)»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2002 р. за N 541/6829.
22. Наказ Міністерства юстиції України N 74/5 від 15.12.99 «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій»//Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р за N 865/4158.
23. Наказ Міністерства юстиції України від 20.05.2003 N 43/5 «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 р. за N 388/7709.
24. Наказ Міністерства юстиції України N 43/5 від 16.07.99 «Про затвердження Положення про районний, міський (міст обласного значення), районний у містах відділ державної виконавчої служби»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 липня 1999 р. за N 484/3777.
25. Наказ Міністерства юстиції України від 11.11.2003 N 136/5 «Про затвердження Положення про умови і порядок проведення тендерів (конкурсів) з визначення спеціалізованих організацій для реалізації арештованого державними виконавцями майна»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2003 р. за N 1036/8357.
26. Наказ Міністерства юстиції України N 10/5а від 23.03.2000 «Про затвердження Порядку здійснення державною виконавчою службою України виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) стосовно підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов'язана з державною таємницею»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 2000 р. за N 278/4499.
27. Наказ Міністерства юстиції України, Державної митної служби N 46/5/571 від 17.08.2001 «Про затвердження Порядку передачі митними органами майна, конфіскованого за рішеннями судів, органам державної виконавчої служби»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2001 р. за N 720/5911.
28. Наказ Міністерства юстиції України N 42/5 від 15.07.99 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 р. за N 480/3773.
29. Наказ Міністерства юстиції України від 17.05.2004 N 37/5 «Про затвердження Порядку утворення та функціонування виконавчих груп при органах державної виконавчої служби»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 травня 2004 р. за N 624/9223.
30. Наказ Міністерства юстиції України N 68/5 від 27.10.99 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна»// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 745/4038.
31. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних валютах та банківських металів та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 03.12.2003 N 515// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 лютого 2004 р. за N 167/8766.
32. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок і умови зберігання та реалізації грошей, у тому числі іноземної валюти, цінних паперів, ювелірних та інших побутових виробів із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лому і окремих частин таких виробів, на які накладено арешт» N 489 від 04.10.99// Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 1999 р. за N 740/4033.
33. Лист Національного банку України «Про прийняття до виконання розрахункових документів від органів Державної виконавчої служби» N 25-111/2002-7659 від 13.12.2001.
34. Лист Національного банку України «Щодо стягнення з рахунків клієнтів банків сум виконавчого збору» N 18-212/3251-9184 від 19.11.99.
35. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» N 12 від 24.12.99
36. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» від 24 червня 1988 р. №6.
Допоміжна
37. Панченко М.І та ін. Цивільне виконавче право України Навчальний посібник. МОН 2007.
38. Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навчальний посібник. – К.:Прецедент, 2005.-192с.
39. Білоусов Ю.В.Цивільне виконавче право як самостійна галузь права.//Газета “Закон і бізнес” від 3-9 лютого 2001 р.
40. Головка Н., Выпирахин А. Частный судебный пристав: необходимость, реальность, перспективы.// Юрист.-1997. - №6.
41. Грось А. Исполнение судебных решений по спорам с участием предпринимателей//Рос. юстиция. – 1995.-№6.
42. Заворотько П.П., Пастухов В.П. Виконання судових рішень в Українській РСР(історико-правовий нарис). – К.:Вища школа,1973.-216с.
43. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Судове виконання: Для викладачів і студентів юрид. ВУЗів, працівників суду, прокуратури, юрисконсультів підприємств, установ, організацій. – К.:Видавництво Київського університету, 1967 р.
44. Законодавство України про виконавче провадження. Науково-практичний коментар. – К.:Видавничий дім, 2001.
45. Квалификация отношений по исполнительному производству.//Хозяйство и право. – 2000. - №4.
46. Коваленко В.Л. Типи і види державної служби в Україні: новий підхід в класифікації// Наукові засоби реформування державної служби в Україні / За заг. редакцією Аверинова В.Б. –К., 1999.
47. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства: в 3т. – 2-е, испр. И доп. изд. – Т.1 – Спб., Тип. Стасюлевича, 1876.ї
48. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Закон України ”Про виконавче провадження”. Постатейні матеріали. Коментарі. – К.:Атіка, 2002.-272с.
49. Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення: окремі питання.//Право України.-2001.- №1.
50. Морозова И.Б., Треушников А.М. Исполнительное производство: Учебно-практическое пособие.- М.:Городец, 1999.
51. Покрещук О.О, Фурса С. Я. Питання імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України про виконавче провадження.// Право України.-2000.- №3.
52. Покрещук О.О, Фурса С. Я. Процес становлення перекладача в нотаріальному та інших юридично значущих процесах: проблемні питання.// Право України.-2000.- №10.
53. Пособие по исполнительному производству для судебных приставов-исполнителей: Учебное пособие/Под. ред. Решетниковой И.В.-М.:”Статус”, 2000.
54. Сибилев Д.М. Закон Украины “Об исполнительном производстве”:Научно-практический комментарий. – Х.:Легас, 2000.
55. Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю державної влади// Право України.-1998.- №3.
56. Тертышников В.И., Тертышников Р.В.Закон Украины об исполнительном производстве:Научно-практический комментарий. – Х.:Консум, 2000.
57. Тітов В. Про деякі проблеми виконавчого провадження.// Право України.-1999.- №11.
58. Фурса С. Я. Спірні питання нотаріальної науки і практики.// Підприємництво, гослодарство і право.-2002.-№1.
59. Фурса С. Я. Фурса Є.І. Загальні питання порядку звернення стягнень на грошові кошти та інше майно боржника у виконавчому провадженні//Вісник Академії праці і соціальних відносин. Федерації профспілок України. – К., 2000.
60. Фурса С. Я., Щербак С.В. Виконавче провадження вУкраїні. Навчальний посібник.-К.:Атіка, 2002.-480с.
61. Фурса С. Я., Щербак С.В. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби//Підприємництво, гослодарство і право.-2001.-№8.
62. Худенко В.В. Учасники исполнительного производства: Автореферат, дис. … канд. юрид. наук:12.00.03/Саратовский юридический институт им. Д.Курского. – Саратов, 1992.
63. Штефан М.Й., Омельченко М.П., Штефан С.М. Виконання судових рішень. – К.:Юрінком Інтер, 2001.
64. Штефан М.Й. Цивільний процес. – К.:ІнЮре, 1997.
65. Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса. – Томск: Издательство Томского университета, 1979.
66. Щербак С.В. Виконавче провадження як одна з правозахисних функцій держави.//Право України.-2001.-№11.
67. Щербак С.В. К вопросу о правовом статусе государственного исполнителя// Предпринимательство, хозяйство и право.-1999.-№12.
68. Юков М.К. Самостоятельность норм, регулирующих исполнительное производство и проблемы совершенствования Гражданско-процесуального кодекса РСФСР: Научные труды. Свердловский юрид. Институт. Свердловск. 1975. – Вып.40.
69. Юридичний словник-довідник./За ред. Шемшученка Ю.С. – К.:Феміна.
.
Інформаційні ресурси
1. Робоча програма виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролів.
2. Підручник Цивільне виконавче право України «Магнолія -2006» Панченко М.І. та ін.
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
12.08 Виконавче провадження
(шифр і назва навчальної дисципліни)
напрям підготовки 6.030401 Правознавство
(шифр і назва напряму підготовки)
спеціальність 0304 Право
(шифр і назва спеціальності)
Спеціалізація Господарське право
(назва спеціалізації)
інститут, факультет, відділення міжнародної економіки і права
(назва інституту, факультету, відділення)
Кривий Ріг -2012 рік
Робоча програма з виконавчого провадження для студентів
(назва навчальної дисципліни)
за напрямом підготовки правознавство, спеціальністю право.
. „___” ________, 20__ року- __ с.
Розробники: Панченко Микола Іванович, ст. викладач кафедри правознавства, адвокат
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри (предметної комісії) правознавства
_______________________________________________________________________________
Протокол від. “____”________________20__ року № ___
Завідувач кафедри (циклової, предметної комісії)
_______________________ (Габріадзе Р.М. )
(підпис) (прізвище та ініціали)
“_____”___________________ 20___ року
Схвалено методичною комісією вищого навчального закладу за напрямом підготовки (спеціальністю)
Правознавство (право)
(шифр, назва)
Протокол від “____”________________20___ року № ___
“_____”________________20__ року Голова _______________ (_____________________)
(підпис) (прізвище та ініціали)
Ó__________, 20__ рік
Ó __________, 20__ рік
Последнее изменение этой страницы: 2019-03-31; Просмотров: 203; Нарушение авторского права страницы