Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) .

Виконавчий документ є документом строковим, тобто має ви­конавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) (ст. 22 Закону) — це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.

Тобто, добровільне виконання рішення після спливу виконавчої давності вважатиметься належною дією боржника і останній не вправі вимагати повернення виконаного.

Значення виконавчої давності полягає у тому, що вона сприяє чіткому і правильному виконанню рішень судів та інших юрисдикційних органів.

Виконавчі документи може бути пред'явлено до виконання в такі строки:

- виконавчі листи та інші судові документи протягом року, якщо інше не передбачено законом;.

- посвідчення комісій з трудових спорів — протягом трьох місяців;

- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розгля­дати справи про адміністративні правопорушення, — протягом трьох місяців.

Щодо окремих виконавчих документів спеціальним законо­давством встановлено окремі правила, які беруться до уваги. Наприклад, виконавчий напис нотаріуса може бути пред'явле­но до виконання протягом трьох років, якщо стягувачем або боржником є фізична особа, по усіх інших вимогах — протя­гом одного року (ст. 91 Закону України "Про нотаріат").

Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до приму­сового виконання в Україні протягом трьох років із дня на­брання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів протягом строку, що перевищує три ро­ки, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (ст. З Закону України "Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів").          

 Строки зазначені в частині першій ст. 22 Закону, встановлюються для:

• для виконання судових рішень — із наступного дня після набрання рішенням за­конної сили чи закінчення строку, встановленого у разі від­строчки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, якщо рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення;

• для виконання рішень господарських судів — із наступного дня після набрання рішенням законної сили;

• для виконання рішень комісій з трудових спорів — із дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

• для виконання рішень про притягнення особи до адмініст­ративної відповідальності — з дня винесення відповідної постанови;

• по інших виконавчих документах — із наступного дня піс­ля їх видачі, якщо інше не встановлено законом. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах

про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годуваль­ника тощо) може бути пред'явлено для виконання протягом усього періоду, на який присуджено платежі. Строки пред'яв­лення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Серед нововведень, внесених до процедури відкриття виконавчого провадження, слід зазначити, що стягувач отримав право у заяві про відкриття провадження вказувати відомості, що можуть сприяти виконанню рішення, наприклад, рахунки боржника, місцезнаходження майна тощо (ст. 19 нового Закону).

У разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, коли у справі застосовувалися заходи щодо забезпечення позову, необхідно пред'явити копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Переривання виконавчої давності (ст. 23 Закону) — це по­гашення виконавчої давності через обставини, визначені зако­ном, і після настання яких виконавча давність обчислюється спочатку. Зокрема, строки пред'явлення виконавчого докумен­та до виконання перериваються:

а) пред'явленням виконавчого документа до виконання, під яким слід визнавати подання його стягувачем, скерування судом, іншими уповноваженими органами або посадовими особами виконавчого листа або іншого виконавчого доку­мента державному виконавцеві;

б) частковим виконанням рішення боржником, що має бути добровільним, в силу чого є підставою для переривання ви­конавчої давності;

в) надання судом, який видав виконавчий документ, відстроч­ки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з неможливістю повного або часткового виконання рі­шення строк пред'явлення виконавчого документа до виконан­ня після перерви встановлюється з дня повернення виконавчо­го документа стягувачу. Після переривання строку пред'явлен­ня виконавчого документа до виконання перебіг строку понов­люється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховують.

Поновлення виконавчої давності (ст. 24 Закону) — це на­дання боржнику можливості звернутися до державного вико­навця із заявою про відкриття виконавчого провадження поза межами виконавчої давності з підстав, передбачених законом. Це, як правило, поважні причини, які перешкодили зверненню за примусовим виконанням рішення юрисдикційного органу.

Пропуск виконавчої давності, за загальним правилом, тягне за собою неможливість звернутися до державного виконавця за примусовим виконанням рішення. Тому державний викона­вець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого доку­мента, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповід­ний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розгля­дає таку заяву у десятиденний строк (ст. 24 Закону, ст.261 КАСУ, ст. 371 ЦПК, ст. 119 ГПК).

Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

ТЕМА 4. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: