ВСТУП ДО КУРСУ «ГЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»

Зміст

Вступ …………………….………………….………………….…………………………………	4

Розділ 1. Вступ до курсу «Гендерні дослідження» ……….………….………….……….……	6
1.1 Гендер як наука і навчальна дисципліна. Предмет і завдання курсу …………..	6
1.2 Напрями розвитку науки ………………….………………….………………….…	9
1.3 Методологічні підходи та методика дослідження ……………….……….………	11
1.4 Соціальні чинники статі у соціологічних теоріях ….………….……….……….…	13

Розділ 2. Гендерна соціалізація і гендерна ідентичність ……………….……….……….……	18
2.1 Статева ідентифікація як соціальний феномен ………………….……….………..	18
2.2 Соціальні норми і гендерні відмінності ………………….……….……….………	20
2.3 Гендерно-ролева соціалізація особистості ………………….……….……….…...	22
2.4 Концепція психологічної андрогінії ….…………………….……….……….……	24
2.5 Порушення статевої ідентичності ………………….……….……….……….……	28

Розділ 3. Гендерні ролі й стереотипи ….…………………….……….……….……….………	31
3.1 Соціальні ролі – гендерний аспект ….…………………….……….……….………	31
3.2 Соціально-конструкціоністський підхід до аналізу гендерних ролей ….……….	34
3.3 Соціальні уявлення про призначення чоловіка і жінки в суспільстві ….……….	35
3.4 Гендерні стереотипи ….…………….……….……….……….……….……….……	36

Розділ 4. Дослідження гендерних відмінностей ….……………… …….……….……….……	41
4.1 Гендерні відмінності. Порівняльні дослідження чоловіків і жінок із врахуванням психології статі …………….….……….……….……….……….………...……	41
4.2 Статеві відмінності в емоційній сфері …………………...……….……….……….	42
4.3 Особливості спілкування, пов’язані зі статтю ………………….………….………	44
4.4 Залежність стилю поведінки від статі ………………….………....……….……….	45
4.5 Дружні і сексуальні гендерні відносини ………………….……….……….………	46
4.6 Сімейні відносини ………………….……….……….……….……….……….……	48
4.7 Девіантна поведінка і стать ………………….……….……….……….……….…	51


Перелік питань на підсумковий модульний контроль з курсу «Гендерні дослідження» ......	55

Завдання для позааудиторної роботи студентів .......................…….……….……….……….	56

Завдання для самостійної письмової роботи ……...........................……….……….……….	64

Перелік завдань на експериментальне дослідження ................…….……….……….……….	66

Завдання для перевірки знань студентів ...................................... …….……….……….……	83

Рекомендована література........................................................…….……….……….……….…	92

Вступ

Життя, яке триває навколо нас, – воно динамічне, змінюване. Змінюються усталені способи життєдіяльності, суспільні норми, а з ними і роль чоловіка та жінки у суспільстві. Ці трансформації активно обговорюються на різних рівнях; формуються і розвиваються нові наукові напрямки, що мають на меті осмислити ці зміни. Одним із таких напрямів стала теорія гендеру.

Термін «гендер» та гендерна проблематика з’явились у вітчизняних соціальних і гуманітарних дослідженнях на початку 1990-х років. З того часу вони інтенсивно поширюються і розвиваються. Це було, передусім, зумовлено тим, що такі студії апелюють до поділу людей за ознакою статі. Ключовим стало питання: «Що таке бути жінкою чи чоловіком у сучасному суспільстві?». Відповіді на нього не є однозначними, про що і йдеться у посібнику, який розроблений відповідно до програми курсу «Гендерні дослідження», що читається на кафедрі психології та педагогіки НаУОА.

Мета курсу «Гендерні дослідження» – розкриття концепції гендеру, що включає в себе пояснення соціально-культурних відмінностей в життєдіяльності чоловіків та жінок. Поняття «гендер» у вітчизняних соціальних науках з’явилося нещодавно. Гендер розуміється як соціальна стать, що не тотожна біологічній, і є соціальним конструктом. Кожна культура чітко диференціює поведінку індивіда в залежності від статевої приналежності, приписуючи йому певні ролі, зайняття, стиль життя тощо.

Завдання курсу:

· розкрити сутність гендеру, умов його формування та проявів у суспільстві;

· проаналізувати основні концепції конструювання гендеру та наукові підходи до вивчення гендеру;

· виявити гендерну специфіку сучасних наукових досліджень;

· закріпити оперативне та пасивне володіння гендерною термінологією;

· вивчити історичні трансформації чоловічих та жіночих ролей в суспільстві;

· закріпити вміння виявляти та реконструювати ієрархічні стосунки між статями;

· розвинути здатність долати соціально-психологічні стереотипи та упередження стосовно сприйняття жінки чи чоловіка у сучасному оточенні;

· сформувати гендерну свідомість (культуру);

· розвинути здатність застосовувати гендерний підхід до аналізу конфліктних ситуацій, що виникають у трудовому колективі та відстоювати власні права, уникаючи гендерної дискримінації;

· сформувати позитивне сприйняття жінки як повноправного члена суспільства;

· розвинути здатність застосовувати отриманні знання задля розвитку особистості, у професійній діяльності та науково-дослідницькій роботі.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- поняття «гендер»,

- умови формування гендеру,

- прояви гендеру в суспільстві,

- основні концепції конструювання гендеру,

- наукові підходи до вивчення гендеру,

- гендерні стереотипи, які поширені в суспільстві.

вміти:

- відрізняти біологічно та соціально обумовлені аспекти відмінностей статей,

- застосовувати гендерний підхід до аналізу конфліктних ситуацій, що виникають у трудовому колективі,

- відстоювати власні права, уникаючи гендерної дискримінації,

- застосовувати отриманні знання у професійній діяльності та науково-дослідницькій роботі.

Методи навчання

Лекції із застосуванням інформативно-рецептивних методів, евристичних бесід, елементів навчальної дискусії, елементів проблемного викладу матеріалу. Практичні передбачено проводити у формі комбінованого опитування, опитування із застосуванням методу самооцінки, тестування, застосування індуктивного та дедуктивного методів, пізнавально-дидактичних ігор тощо.

РОЗДІЛ 1.

РОЗДІЛ 2.

РОЗДІЛ 3.

ГЕНДЕРНІ РОЛІ ТА СТЕРЕОТИПИ

3.1 сОЦІАЛЬНІ РОЛІ – ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ

Незалежно від рівня розвитку суспільства (чи воно є примітивним, чи розвинутим), незалежно від способу життя населення (чи кочове, чи осіле) – усі суспільства характеризуються фактом наявності в їхній соціальній структурі двох найбільших категорій – чоловіків і жінок. При цьому в культурі будь-якого суспільства є сукупність ідей, ставлень, норм, моделей поведінки, традицій, ціннісних уявлень про те, якими повинні бути чоловіки та жінки, які соціальні статуси мають посідати, які соціальні ролі відігравати. Ці уявлення про гендерні ролі передаються від покоління до покоління.

Гендерно-ролева поведінка людини має свою історію. Гендерні ролі не виникають одразу з народженням дитини, вони розвиваються залежно від багатьох умов і чинників протягом життя. Цей розвиток має свої закономірності та суперечності. Від нього залежить характер життєвого сценарію людини, стиль життя та стратегії поведінки у різноманітних життєвих ситуаціях.

Поняття «соціальна роль» запропонували Р. Лінтон та Дж. Мід незалежно один від одного у 1930 р.. При цьому перший описував соціальну роль як одиницю суспільної структури, другий – у контексті процесу взаємодії людей, коли людина, приймаючи роль іншої людини, засвоює певні соціальні норми.

Соціальна роль у соціології визначається як соціальна функція, модель поведінки, об’єктивно задана позицією особи в системі суспільних відносин та міжособистісних стосунків. Виконання соціальної ролі має відповідати прийнятим у суспільстві нормам і очікуванням. Від народження кожна людина отримує приписаний статус відповідно до статі, тобто статус жінки чи чоловіка з відповідними очікуваннями щодо їхньої поведінки. Проте гендерні соціальні ролі не слід розуміти як поділ усіх соціальних статусів, а відповідно, й ролей, на такі, що їх можуть виконувати лише чоловіки або жінки.

Гендерні ролі зумовлені диференціацією всіх членів суспільства на дві категорії – чоловіків і жінок – та передбачають очікувану від них ціннісно й нормативно визначену поведінку. Гендерна роль – диференціація діяльності, статусів, прав і обов’язків індивідів у залежності від їхньої статевої приналежності; є нормативною, виражає певні соціальні очікування, проявляється у поведінці. На рівні культури гендерні ролі існують у контексті певної системи статевої символіки й стереотипів маскулінності-фемінності.

Біологічно зумовленими, а отже, унеможливленими до виконання представником протилежної статі є лише кілька ролей: вагітної жінки, матері, годувальниці груддю, дочки, дружини, бабусі тощо – для жінок та генетичного батька, чоловіка, сина тощо – для чоловіків. Усі інші соціальні ролі, які мають гендерне маркування, тобто очікування щодо виконання представниками однієї з двох статей, зумовлені соціально-культурними, а не біологічними чинниками. Іншими словами, доглядати й навчати дітей, прати, прибирати, куховарити, вишивати, виконувати секретарську роботу, забивати цвяхи, ремонтувати, видобувати вугілля, здійснювати наукові відкриття, керувати, підіймати штангу може будь-хто, незалежно від біологічної статі.

За даними І. Клєциної індивід, дістаючи від оточення реакції-відповіді на свою поведінку, навчається поводитися згідно (або й, навпаки, незгідно) з очікуваннями щодо своєї статі, засвоює позитивні та негативні оцінки своєї статевовідповідної або невідповідної поведінки. У такий спосіб його психологічна сутність, початково зумовлена біологічною статтю, дістає належну оцінку оточення і знову засвоюється ним як щось його власне, притаманне йому, як те, що й називається психологічною статтю і визначає його гендер.

Виконуючи певні ролі в залежності від статі, людина несвідомо ототожнює свою поведінку з гендерними стереотипами і стає носієм гендерних ролей. На думку І. Кона, гендерні ролі завжди пов’язані з певною нормативною системою, яку особистість засвоює й переломлює у своїй свідомості й поведінці.

Таким чином, гендерні ролі можна розглядати як зовнішні прояви моделей поведінки й відносин, які дозволяють іншим людям оцінювати належність індивіда до жіночої чи чоловічої статі. Іншими словами, це соціальний прояв гендерної ідентичності індивіда.

Навряд чи доцільно говорити про єдину гендерну (статеву) чоловічу чи жіночу роль як таку. Більшість соціальних ролей у суспільстві містить гендерний складник у вигляді стереотипних уявлень та очікувань щодо статі виконавця певної ролі, яку, по суті, за набором вербальних і невербальних операцій може виконувати людина будь-якої статі. Немає й не може бути однієї раз і назавжди визначеної ролі, характерної для окремої статі, тобто «маскулінної» чи «фемінної». Існують лише очікування, які склалися історично і мають частково біологічне, але значною мірою соціально-культурне підґрунтя щодо відповідності між соціальною роллю та статтю людини. Навіть якщо соціальна роль вважається однаково прийнятною для людини будь-якої статі, у ній завжди міститься гендерна варіація щодо припустимих відмінностей виконання цієї ролі чоловіком чи жінкою. Такий підхід дає змогу порушити питання про причини й наслідки наявного розподілу соціальних ролей між чоловіками та жінками; про гендерні ролі, сформовані не лише за принципом взаємодоповнюваності, а й внаслідок владних відносин і домінування в суспільстві.

У роботах представника структурно-функціонального аналізу Т. Парсонса обґрунтовується диференціація статевих ролей (на той час поняття гендеру ще не вживали в науці), зважаючи на потреби самого суспільства в успішному функціонуванні й стабільному відтворенні. Цей підхід кілька десятиліть поспіль панував у західній суспільно-науковій думці й дістав назву статево-ролевого.

Концепція «природної» взаємодоповненості ролей Т. Парсонса і Р. Бейлза. Т. Парсонс з колегами стверджували, що, оскільки суспільство потребує виконання двох типів функцій – продуктивних і репродуктивних, здійснюваних у межах різних інституційних систем – професійної й родинної, то цілком логічним є розподіл соціальних ролей. Згідно з їх точкою зору, в сучасній сім’ї подружжя повинно виконувати дві різнотипові ролі.

Виконання інструментальних ролей вимагає від особи наявності таких рис, як самостійність, раціональність, змагальність, витривалість тощо, і передбачає діяльність, пов’язану з професійною зайнятістю поза домом, матеріальним забезпеченням сім’ї, підтримкою зв’язку між сім’єю та зовнішнім соціальним середовищем. Натомість виконання експресивних ролей вимагає від особи терпіння, чутливості до потреб інших, комунікативних і виховних здібностей, уміння налагоджувати контакт з іншими, регулювати взаємини всередині сім’ї, емоційно підтримувати її членів, доглядати за дітьми та представниками старших поколінь.

Як відбувається розподіл? Відповідь Т. Парсонса – визначається біологією. Здатність жінки до дітонародження та догляду за дітьми автоматично визначає її експресивну роль. Чоловік, який не може виконувати цих біологічних функцій, змушений брати на себе інструментальну роль. Такий розподіл ролей є універсальним, функціональним, якнайбільше задовольняє потреби суспільства, сприяє його стабільності, оскільки заснований на природній взаємодоповнюваності статей. Порушення такого розподілу ролей, їх заміна може призвести до появи багатьох соціально непристосованих індивідів. Звідси – настанови щодо соціалізації нових поколінь. Функціональний підхід переважав до середини 1960-х рр., обґрунтовуючи неминучість саме такого розподілу гендерних ролей у суспільстві, оскільки вони визначаються природою, а це змінити неможливо. Як би не залучали жінок до праці поза межами сім’ї, ролі не змінюються. Культура тільки наслідує або виконує вимоги природи.

Певною мірою підтверджували функціональну теорію взаємодоповнюваності гендерних ролей численні соціологічні й антропологічні дослідження. Проаналізувавши з боку інструментальної та експресивної функцій етнографічні описи 56 суспільств, один з дослідників дійшов висновку, що жіноча роль є експресивною в 48, інструментальною – в 3 і змішаною – в 5. Чоловіча роль виявилася інструментальною в 35, експресивною – в 1 і змішаною – в 19. Проте висновки таких досліджень не є однозначними. Якби соціальні ролі між чоловіками й жінками дійсно визначалися лише природними, біологічними ознаками, котрих не можна змінити, то жодні міжкультурні відмінності взагалі були б неможливими. Таким чином можна ствердити, що антропологічні дослідження першої половини ХХ ст. вперше поставили під сумнів біологічну детермінованість розподілу гендерних ролей.

Порівняння очікуваних від чоловіків і жінок ролей у різних суспільствах відкрило велике розмаїття моделей диференціації гендерних ролей навіть у межах одного типу суспільства. Доречно згадати хоча б визначну дослідницю-антрополога М. Мід, яка суттєво похитнула засади біологічного детермінізму, опублікувавши за результатами своїх досліджень на островах Нової Гвінеї монографію «Стать і темперамент» (1935 р.).

М. Мід продемонструвала на прикладі кількох досліджених племен (арапеші, мундугумори, тчамбулі), що перебували на однаковому рівні суспільного розвитку, існування відмінних форм гендерного розподілу соціальних ролей, навіть цілком протилежних до т.зв. традиційної моделі. Вона спростувала думку про те, що у всіх народів є така ж ролева диференціація статі, як і в західній культурі. Так, у ході досліджень на острові Ману в Новій Гвінеї вона виявила, що діти не знають, що таке ляльки. Проте коли їм вперше дали декілька дерев’яних статуеток, то як ляльки їх прийняли хлопчики, а не дівчатка. Хлопчики стали наспівувати статуеткам колискові пісеньки, проявляти по відношенню до них типову батьківську поведінку. Це відповідало моделі поведінки дорослих на цьому острові. Чоловіки, маючи в своєму розпорядженні достатньо вільного часу в проміжках між полюванням і ловлею риби, приділяють більше уваги дітям і грають з ними. М. Мід описала також емоційні характеристики чоловіків і жінок у цих трьох первісних племенах у Новій Гвінеї. У двох племенах відмінностей не було, причому в одному племені жінки і чоловіки демонстрували особливості, які в розвиненому суспільстві вважалися жіночими, а в іншому – чоловічими. У третьому ж племені чоловіки володіли «жіночими» рисами (граціозністю, артистичністю, сором’язливістю, емоційною чутливістю), тоді як жінки описувалися нею як знеособлені, практичні й умілі.

Суттєві відмінності у визначенні соціально прийнятної поведінки чоловіків і жінок виявив інший відомий антрополог Дж. Мердок, який здійснив порівняльний аналіз 224 суспільств.

Тим самим дослідники довели, що немає загальноприйнятих понять фемінності та маскулінності, по суті, єдиної біологічно зумовленої моделі гендерного розподілу соціальних ролей. Чоловічих і жіночих ролей навчаються в процесі соціалізації, і ці ролі суттєво різняться в різних культурах та історичних періодах. Якби соціальні відмінності між статями були наслідком лише біологічної диференціації чоловіків і жінок, крос-культурних відмінностей, описаних антропологами, не існувало б взагалі.

3.2 Соціально-конструкЦІОНІстський підхід до аналізу гендерних ролей

Сучасні дослідження гендерних ролей і стереотипів переважно ґрунтуються на ідеях соціально-конструкціоністської парадигми, в межах якої гендер розглядається як результат соціально сконструйованих відносин за ознакою статі, насамперед відносин нерівності. Соціально-конструкціоністський підхід до аналізу гендерно-ролевих стереотипів заснований на переконанні, що в соціальному розумінні жінки та чоловіки створюються самим суспільством, а не народжуються, не існує «жіночого» та «чоловічого» як природного та незмінного, гендерні ролі формуються внаслідок тривалої, постійно відтворюваної взаємодії між людьми. Статусно-ролеві характеристики жінки й чоловіка, а також відмінності між тим, що в суспільстві вважається маскулінним і фемінним, не мають біологічного походження.

На формування соціального конструкціонізму зробили визначальний вплив такі теорії:

1) структурно-конструкціоністська теорія П. Бергера та Т. Лукмана;

2) етнометодологія Г. Гарфінкеля;

3) драматургічна теорія Е. Гофмана.

Ключовим поняттям концепції соціального конструювання гендеру є поняття «duing gender» – створення або побудова гендеру, яке розуміється як процес взаємодії, в ході якого індивіди привласнюють гендерну ідентичність собі та приписують її іншим. Головними детермінантами побудови гендеру слугують соціальні очікування, ролі та вимоги статевої адекватності поведінки. Отже, вивчення продуктивних стратегій і тактик поведінки чоловіків та жінок, окреслення умов подолання традиційних гендерних стереотипів, а також з’ясування причин низької продуктивності цих стратегій виявляються важливою соціальною і науковою проблемою.

З погляду соціального конструкціонізму не існує універсальної чоловічої чи жіночої ролі. Гендерні ролі, виконання яких очікується від жінок чи чоловіків, суттєво диференціюються класовою, расово-етнічною, віковою, регіональною приналежністю людини. Гендерні відносини, статусно-ролева взаємодія між індивідами мають об’єктивно-суб’єктивний характер. Кожна людина народжується й соціалізується у суспільстві, де вже до неї і без неї сформувалися соціальні цінності й норми, що містять приписи та заборони щодо гендерно-диференційованої поведінки, визначають зміст гендерних ролей і стереотипів. Тому характер гендерно-ролевих відносин сприймається як об’єктивна зовнішня даність. Проте ці стосунки повсякчасно відтворюються, створюються і конструюються у процесі безпосередньої взаємодії між індивідами як наділеними свідомістю суб’єктами такої взаємодії, здатними не лише механічно відтворювати до них створені цінності та норми, а й свідомо змінювати ціннісно-нормативний характер взаємовідносин, зміст соціальних очікувань і стереотипів.

Отже, теорія соціального конструювання перебуває в опозиції біологічному детермінізму, який відстоює позицію есенціалізму – сутнісної незмінності поділу на чоловіче та жіноче. Для прихильників цього напрямку стать бачиться незмінною сутністю людини. Основою формування гендерних ролей виступає розподіл праці за статевою ознакою, критерієм якого історично була й досі великою мірою залишається біологічна здатність жінок до дітонародження, хоча в сучасних суспільствах давно відпала потреба розподіляти працю на такій підставі. Багато жінок не мають дітей, інші мають, але водночас працюють поза домом, чоловіки давно вже не мисливці й воїни, як і не єдині годувальники в сім’ї. Але традиційна гендерна ідеологія та ролі й надалі відтворюються, що має низку негативних наслідків та обмежень на індивідуальному, міжособистісному та загальносуспільному рівнях.

На індивідуальному рівні традиційні гендерно-ролеві стереотипи обмежують розвиток особистості, можливості самореалізації, вибору моделей та способів поведінки, видів професійної діяльності, кар’єрного просування; звужують або розширюють економічні, політичні та соціальні можливості людини. У крайніх випадках невідповідність людини очікуванням щодо неї як представника конкретної статі може позначитися на її психічному та фізичному станах, суттєво вплинути на самопочуття, спричинити розгубленість, пригніченість, навіть призвести до самогубства. Стрес, дискомфорт, депресія, занижена самооцінка, відчуття провини, рольовий конфлікт можуть супроводжувати людину, що через певні причини не відповідає стереотипним гендерно-ролевим очікуванням.

На рівні міжособистісних відносин стереотипні уявлення обмежують прояви тих соціально-психологічних рис, що їх вважають непритаманними цій статі. Внаслідок цього, наприклад, чоловіки мають набагато менш близькі й емоційні зв’язки з дітьми, батьками, друзями, адже діє традиційне гендерне табу на чоловічу емоційність. Натомість жінку, котра стосовно інших проявляє принциповість, твердість, непохитність, незворушність тощо, сприймають як відхилення від норми, як жінку, що втрачає жіночність.

На суспільному рівні декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються; упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжують відтворюватися; жінки та чоловіки загалом мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Суспільство втрачає значний потенціал для власного розвитку, обмежуючи можливості для самореалізації людей за статевою ознакою та обмежуючи їхню участь у прийнятті суспільно важливих рішень.

3.3 Соціальні уявлення про призначення чоловіка і жінки

в суспільстві

Соціальні уявлення про призначення чоловіка і жінки в суспільстві формуються історично. Малоймовірно, що гендерні ролі зміняться раніше, ніж зміниться розподіл обов’язків у сім’ї. Традиційний розподіл робіт по дому, як правило, сприяє підтримці низького статусу жінок у суспільстві. Дитині очевидно, що людина, що працює весь день на роботі й зобов’язана, повернувшись додому, готувати і прибирати, має більш низький статус, ніж той, хто працює весь день, але, кому не доводиться виконувати перераховані вище обов’язки після повернення додому. Діти можуть тоді зробити висновок, що жінки дійсно знаходяться у підлеглому становищі, інакше вони б не мали цього більш низького статусу.

Традиційний розподіл домашніх обов’язків призводить до того, що у дітей з’являються гендерні стереотипи і вони оволодівають різними навичками, заснованими на гендерній приналежності. Коли діти бачать жінок і чоловіків, які виконують різні ролі, вони починають думати, що чоловіки і жінки володіють різними якостями. Потім ці гендерні стереотипи діють у якості соціальних норм поведінки. Діти прагнуть оволодіти різними навичками, залежно від їх гендеру, і, як наслідок, можуть виявитися погано підготовленими до різноманітних ролей, які їм, можливо, доведеться виконувати у майбутньому. Хоча чоловіки і жінки часто погоджуються, що, коли працюють обидва партнера, повинен мати місце більш рівноправний розподіл обов’язків по дому, дослідження виявили відносно небагато прикладів поведінкових змін у цьому напрямку.

Е. Росс з колегами у 1983 р. встановили, що чим вище заробіток чоловіка, тим менш він бере участь у домашній роботі та догляді за дітьми, а чим вищий заробіток жінки, тим швидше він буде виконувати ці обов’язки. Стейл і Турецькі у 1987 р. у дослідженні 815 сімей, в яких працювали обидва подружжя, виявили, що чим більше заробляє дружина порівняно з чоловіком, тим більшою є її участь у прийнятті важливих рішень і тим меншу відповідальність вона несе за виконання домашніх обов’язків (крім догляду за дітьми, на який ця зміна не впливає).

Диференціація домашньої роботи, що ґрунтується на статевій приналежності, поширена навіть у тих випадках, коли їй важко знайти пояснення (виправдання). Однією з причин невідповідності між установками і поведінкою є те, що людина може не знати, як виконувати відповідні дії. Інколи справа не стільки в тому, що чоловіки намагаються уникнути виконання на рівних засадах роботи у «другу зміну», скільки в тому, що через особливості соціалізації вони просто не знають, як потрібно робити прибирання, готувати або доглядати за дітьми. Ранній досвід соціалізації міг не дозволити чоловікам оволодіти навичками, необхідними для виконання домашніх робіт, оскільки дівчаток просять робити більше робіт по дому, ніж хлопчиків, і вони значно частіше займаються приготуванням їжі, пранням та прибиранням. Крім того, діти звертають більше уваги на моделі, що мають відношення до їх статі, хлопчики не надають великого значення тому, що робить їх мати, і не моделюють її поведінку. У результаті вони не засвоюють більш деталізовані схеми домашніх робіт, якими оволодівають представниці жіночої статі.

Інша причина, що пояснює невідповідність між установками і поведінкою, полягає у тому, що загальні установки часто не передбачають конкретну поведінку. Іншими словами, загальні питання відносно того, чи повинна домашня робота виконуватися чоловіками на рівноправній основі, можуть не вказувати, який саме обсяг робіт слід виконувати конкретному чоловікові. Третя причина невідповідності між установками і поведінкою полягає в тому, що інші установки можуть формувати конкуруючі моделі поведінки. Наприклад, у сім’ях, де працюють обидва подружжя, часто буває необхідно, щоб чоловіки відмовлялися у якійсь мірі від свого дозвілля, щоб зробити більше робіт по дому. Установки чоловіків на користь дозвілля і відповідні моделі поведінки можуть вступати в протиріччя з моделями поведінки на користь справедливості. Установки чоловіків, спрямовані на просування по службі, можуть також бути більш значущими, ніж їх установки на користь домашньої роботи і справедливості, оскільки більший обсяг завдань по дому може означати менший час, присвячений роботі.

Подібно чоловікам, жінки можуть мати установку, яка передбачає, що чоловіки повинні робити більше роботи по дому, але при цьому мати уявлення, що «добропорядним» жінкам слід доглядати за будинком. Тому вони можуть бути не надто вимогливими щодо надання їм більшої допомоги. Прагнення збільшити внесок чоловіка в роботу по дому іноді призводить до нового конфлікту, коли чоловік робить те, що жінка розцінює як в’ялі спроби рівного розподілу домашніх обов’язків. Часто трапляється ситуація, коли жінка залишає на певний час дітей з чоловіком, а він забуває їх нагодувати, переодягнути чи розчесати. Його відповідь на її занепокоєння з приводу такого догляду за дітьми: «Але вони ж не померли через це?».

3.4 Гендерні стереотипи

Поняття «стереотип» було введено в соціальні науки У. Ліппманом як стандартизований, стійкий, емоційно насичений, ціннісно-визначений образ, уявлення про соціальний об’єкт, «картини в нашій голові», що здатний легко змінюватися.

Культура кожного суспільства, як і уява соціалізованого в ній індивіда, містить узагальнені уявлення про те, якими є чоловіки й жінки та чим вони повинні займатися. Такі узагальнені усталені уявлення стосовно спільнот чоловіків і жінок загалом називають гендерними стереотипами. Зазвичай вони можуть бути далекими від реальності, неточними, стійкими відносно нової інформації та віддаленими від реальних рис і поведінки конкретного індивіда. Це уявлення, що містять приписи й заборони стосовно того, що чоловікам та жінкам слід відчувати, проявляти та робити. Дослідники відзначають як безперечні факти: існування сильних гендерних стереотипів та їх прийняття членами тієї групи, з якою вони себе ідентифікують.

Чим менше ми знаємо людину, тим більша роль гендерних стереотипів, що опосередковують її оцінку. Статева приналежність у свідомості людини тісно пов’язана з певними очікуваннями статевовідповідної поведінки. Гендерні стереотипи – важливий соціально-психологічний механізм, що створює установку на те, якими мають бути чоловіки та жінки. Отже, гендерні стереотипи – це усталені, стійкі форми сприйняття й оцінки особистісних якостей та поведінки чоловіків і жінок.

Гендерні стереотипи мають складну структуру і поєднують у собі щонайменше чотири компоненти:

– особистісні якості, які вважають чоловічими або жіночими,

– типові для статі види діяльності,

– статевоспіввіднесені професії та соціальні ролі,

– оцінку зовнішніх даних.

Гендерні стереотипи, як узагальнені уявлення про чоловіків і жінок, виявляються як гендерно-ролеві стереотипи, що стосуються сприйняття різноманітних ролей і видів діяльності для чоловіків і жінок, а також як стереотипи гендерних рис, тобто психологічних та поведінкових характеристик, притаманних чоловікам і жінкам. Ці два компоненти гендерних стереотипів тісно пов’язані між собою. Переважання у прийнятті якої-небудь соціальної ролі для людини певної статі обґрунтовується мірою наявності в неї певних рис і характеристик. Зокрема, індивіди зазвичай вважають соціально-професійну роль льотчика прийнятнішою для чоловіків, оскільки ті витривалі, неемоційні, здатні зосередитися, краще обізнані з тонкощами техніки, а роль соціальної працівниці – для жінок, яким більшою мірою притаманні такі риси, як чуйність, співчуття, вміння налагоджувати стосунки з оточенням.

Отже, уявлення про психологічні та поведінкові відмінності статей є основою формування й відтворення гендерно-ролевих стереотипів. Тож нерідко доводиться чути, що жінки занадто емоційні й не здатні мислити раціонально, щоб бути лідерами та керівниками, а чоловіки – позбавлені чуттєвості й терпіння, щоб доглядати маленьких дітей. Характерною ознакою таких стереотипних уявлень є неврахування наявних у конкретної особи психологічних і поведінкових рис. Судження будується на тому, що ця людина є чоловіком/жінкою, яким притаманні такі-то риси, які є прийнятними/неприйнятними для тієї чи тієї діяльності. З іншого боку, дослідники стверджують, що самі гендерні стереотипи виникають на ґрунті різних статусів і ролей, що їх чоловіки й жінки набувають і відіграють у суспільстві. Усталені стереотипи набувають якості норм для чоловіків і жінок, стають моделями для гендерно-ролевої соціалізації дітей.

Дослідниця І. Клєцина виокремлює кілька груп гендерних стереотипів.

· І – стереотипи маскулінності-фемінності. У стереотипному уявленні маскулінності фіксуються «активно-творчі» характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінантність, впевненість у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінність, навпаки, вбачається як «пасивно-відтворююче начало», що проявляється у експресивних особистісних характеристиках, таких як залежність, піклування, тривожність, низька самооцінка, емоційність. Маскулінні характеристики протиставляються фемінним, розглядаються як протилежні, взаємодоповнюючі.

· ІІ група гендерних стереотипів включає уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками. Для жінок найбільш значущою соціальною роллю вважається роль домогосподарки, матері. Жінці відводиться приватна сфера життя – дім, народження дітей, на неї накладається відповідальність за взаємовідносини у сім’ї. У німецькій традиції існує приказка про чотири «К», яка відображає стереотипне уявлення про соціальну роль жінки. Перекладається вона як: «кухня, церква, дитина, сукня». Чоловікам передбачається включенність у суспільне життя, професійна успішність, відповідальність за забезпечення сім’ї. Найбільш значущими соціальними ролями для чоловіка являються саме професійні ролі.

· ІІІ група гендерних стереотипів визначається специфікою змісту праці. У відповідності з традиційними уявленнями жіноча праця повинна носити виконуючий, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки найчастіше працюють у сфері торгівлі, медицини, освіти. Для чоловіків можлива творча та керуюча робота, їх праця визначається в інструментальній сфері діяльності. У науковій практиці такий розподіл гендерних ролей був підтверджений концепцією взаємодоповненності статей.

Стереотипне мислення не є безпечним. Небезпека полягає у тому, що часто воно стає керівництвом до дій. А гендерні стереотипи, втілені в реальні справи, – це вже дискримінація за ознакою статі. І це підтверджує Е. Гідденс: «Стереотипне мислення, як правило, ґрунтується на забобонах, тобто упереджених уявленнях і думках, які члени однієї соціальної групи виражають стосовно інших; тоді як дискримінація – це фактична поведінка по відношенню до них». У результаті такого переходу від думок до фактичних дій гендерний стереотип «політика – не жіноча справа» перетворюється на дискримінацію жінок у сфері політики і ухвалення рішень; стереотип «чоловік – годувальник, жінка – хранителька вогнища» обертається дискримінацією на ринку праці і в сім’ї.

Аналізуючи дію і роль гендерних стереотипів в суспільстві, необхідно з’ясувати, якою мірою вони відповідають дійсності, наскільки вони помилкові або вірні. У сфері політики доводити помилковість гендерних стереотипів значно легше, ніж у сфері праці. Наприклад, аби довести, що стереотип «політика – не жіноча справа» застарілий і не відповідає дійсності, як аргументи можуть бути приведені імена багатьох видатних політичних діячів, таких як Катерина Велика, Індіра Ганді, Маргарет Тетчер, Беназір Бхутто, Гру Гарлем Брунтланд, яка тричі була прем’єр-міністром у Норвегії, президент Фінляндії Тарья Халонен, федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель й ін.

Популярним є стереотип про «традиційну чоловічу роль годувальника», через який жінок звільняють першими, а приймають на роботу останніми. Цей стереотип став особливо активно поширюватися у період переходу до ринкової економіки саме тому, що з’явилася конкуренція між чоловіками і жінками за робочі місця. З іншої сторони, чоловік у декретній відпустці не сприймається соціальним середовищем.

Розрізняють психологічні та соціальні функції гендерних стереотипів. До психологічних функцій відносяться: когнітивна, ціннісно-захисна тощо. До соціальних функцій, спрямованим на підтримку соціального порядку, зараховуються: функція соціального контролю, соціалізації, інтеграційна, функція встановлення і підтримки відносин влади і підпорядкування тощо.

Слід погодитися, що дійсно у суспільстві існують гендерні стереотипи, які можуть негативно впливати, багато в чому спотворюючи дійсну картину. Традиційні статеві ролі здатні обмежувати і стримувати розвиток не лише жінок, але і чоловіків. Вони служать джерелом психічної напруженості чоловіків і непридатні для виховання хлопчиків.

Перший негативний ефект гендерних стереотипів полягає у тому, що існуючі стереотипи образів чоловіків і жінок діють як збільшувальне скло, і відмінності між чоловіками і жінками підкреслюються у набагато більшій мірі, ніж є насправді. Чоловіки і жінки сприймають гендерні відмінності досить значними в тих сферах, де їх стать розглядається позитивно, і навпаки, при розгляді негативних сторін відмінності прагнуть зменшити.

Другий негативний ефект статевих стереотипів – це різна інтерпретація і оцінка однієї і тієї ж події залежно від того, до якої статі належить учасник цієї події. Це наочно виявляється при сприйнятті дорослими дітей різної статі. Опитування батьків, проведений через добу після народження дитини, показав, що дівчатка сприймалися м’якшими, миловиднішими, більш схожими на матір. Цей ефект гендерних стереотипів виявляється і в тому, що з одиничного випадку робляться узагальнення. Наприклад, варто жінці-водієві порушити правила дорожнього руху, як чоловіки відразу вигукують: «Я ж говорив, що жінки не уміють водити машину!» Тут виявляється ефект упередженого відношення до тієї групи, до якої належить той, кого оцінюють.

Третій негативний ефект гендерних стереотипів полягає у гальмуванні розвитку тих якостей, які не відповідають даному статево-ролевому стереотипу. Вважається, що чоловік має бути стриманим, урівноваженим, неупередженим у взаєминах з людьми. Жінка ж може дозволити собі каприз, а коли її образять, вона може поплакати. Велика емоційність жінок є одним із стійких гендерних стереотипів. Для особи чоловічої статі розплакатися – означає порушити норму мужності. У результаті у хлопчиків може розвинутися страх перед проявом у себе жіночності. Виховання хлопців у відповідності до традиційної гендерної ролі сприяє негативним наслідкам, які перешкоджають формуванню соціальної компетентності: обмежене емоційне життя, складність у встановленні близьких стосунків з іншими людьми, страх загубити контроль над собою, перенапруженість на роботі, і як наслідок – високий рівень агресії, алкоголізації, наркоманії, самогубств тощо. Негативними наслідками виховання дівчат у відповідності до традиційної гендерної ролі являються: виховання поступливості, пасивності, залежності, орієнтації на заохочення, формування страху успіху, спрямованість на збереження стосунків навіть у випадку «провалу справи», екзистенціальна криза в період психологічного відділення дорослих дітей.

Питання та завдання для самоперевірки:

1. Проаналізуйте біологічно зумовлені та соціально сконструйовані соціальні ролі жінок і чоловіків.

2. Охарактеризуйте концепцію «природної» взаємодоповненості ролей Т.Парсонса і Р.Бейлза.

3. Яка роль праці М.Мід «Стать і темперамент» у критиці основних засад біологічного детермінізму?

4. Визначіть основні засади соціально-конструкціоністської парадигми гендеру.

5. Роль гендерних стереотипів у житті жінок і чоловіків.

6. Проаналізуйте основні функції гендерних стереотипів.

· які обов’язки є у чоловіка та дружини по догляду за дитиною? Які обов’язки Ви готові/можете віддати партнеру?

· висловіть свою думку з приводу впливу гендерних стереотипів на ефективність роботи психолога;

· організуйте в групі дискусію на тему «Чи впливає стать на ефективність лідера?». Проаналізуйте відомих політиків та бізнесменів жінок. Наскільки стать сприяє чи заважає їм бути лідерами?

· проаналізуйте фільм «Страшная красавица» (Росія, 2012). Підготуйте рекомендації цій дівчині стосовно працевлаштування, щоб уникнути подібних проблем;

· організуйте дискусію між двома групами на теми «Гендерні стереотипи здійснюють суттєвий вплив на адекватне усвідомлення статевих відмінностей» та «У гендерних стереотипах сильно перебільшуються гендерні відмінності».

Рекомендована література:

1. Бендас Т. Гендерная психология: Учебное пособие / Т. Бендас. – СПб.: Питер, 2006. – 431 с.

2. Берн Ш. Гендерная психология [Електронний ресурс] / Ш. Берн. – Режим доступу: http:// http://www.koob.ru/burn/the_social_psychology_of_gender.

3. Основи теорії гендеру: Навчальний посібник / під ред. М.Скорик. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 536 с.

4. Римашевская Н. Гендерные стереотипы и логика социальных отношений [Електронний ресурс] / Н. Римашевская. – Режим доступу: http://ecsocman.hse.ru/data/154/699/1219/Rimashevskaya.pdf

5. Савельев Ю.Б. Либеральный гендерный порядок и гендерные стереотипы [Електронний ресурс] / Ю.Б. Савельев. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/995663

6. Социальные идентификации и идентичности / С.А.Макеев, С.Н.Оксамитная, Е.В.Швачко. – К.: Ин–т социологии НАН Украины, 1996. – 232 с.

7. Соціологія / за ред. В. Городяненка. – К.: Академія, 2006. – 422 с.

8. Степанова Л. Позитивная и негативная роль гендерных стереотипов в формировании самоопределения личности / Л. Степанова // Журнал практического психолога. – 2006. – № 6. – С. 39-44.

9. Українські гендерні стереотипи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article=2174. – Назва з екрану.

10. Чоловік чи жінка – хто важливіший [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: http://dyvensvit.org/articles/5746.html. – Назва з екрану.

РОЗДІЛ 4.

Розподіл ролей у сім’ї між чоловіком і дружиною. Хто головний в сім’ї – чоловік чи дружина. Зміст поняття родинного верховенства пов’язується із здійсненням функцій: загальним керівництвом родинними справами, ухваленням відповідальних рішень, що стосуються сім’ї у цілому, регулюванням внутрісімейних відносин, вибором методу виховання дітей, розподілом бюджету сім’ї і т.д. При цьому зустрічаються два типи верховенства: патріархальне (главою сім’ї є чоловік) і егалітарне (у сім’ї керівництво здійснюється спільно). У тих випадках, коли дружина приписує собі верховенство, вона оцінює якості чоловіка набагато нижче, ніж при інших типах верховенства і, природно, нижче, ніж свої якості. Це заниження оцінок спостерігається за всіма особовими якостями, але особливим чином воно виражене в оцінках вольових та інтелектуальних властивостей особи чоловіка, а також якостей, що характеризують його ставлення до виробничої і домашньої праці. Дружина як би вимушена узяти на себе верховенство, не тому що хоче чи підходить для цієї ролі, а тому, що з цими обов’язками не справляється чоловік. Чоловіки визнають верховенство дружини тому, що бачать у неї ті якості, які властиві чоловікові, а саме вольові та ділові якості.

«В одному із номерів газети «Комсомольська правда» був наведений цікавий приклад. У 100 опитаних сім’ях 90 жінок назвали себе главою сім’ї, і їхні чоловіки підтвердили це. Десять чоловіків спробували претендувати на верховенство, але дружини дев’ятьох їм заперечили. І лише одна жінка сказала, що глава сім’ї – чоловік. Цього єдиного щасливця із 100 вирішили нагородити, запропонувавши йому вибрати подарунок. І тоді чоловік, звернувшись до дружини, запитав: «Як ти вважаєш, Марія, який краще вибрати?» Так і не відбувся єдиний глава сім’ї».

Визнання главою сім’ї чоловіка або дружини зовсім не означає, що в їх руках зосереджені всі управлінські функції. У дійсності спостерігається розподіл функцій між чоловіком і дружиною. Верховенство чоловіка в сім’ї пов’язане з його перевагою в рівні освіти, суспільній активності, задоволеністю професією. Якщо рівень освіти і суспільна активність вищі у дружини, то главою сім’ї є вона.

Домашнє насильство. Сімейне житло часто ідеалізують, вважаючи його безпечним і щасливим, проте домашнє насильство переживають багато жінок. Деколи вважається, що жорстокість по відношенню до жінок вже рідкість, але свідоцтва побитих жінок говорять про зворотнє. Не дивлячись на правове законодавство, що покращується, звернення до закону для жінок, що піддалися домашньому насильству, утруднено. Звичайною для поліції є установка на невтручання у «родинні конфлікти». При подібних викликах вони прагнуть обмежити своє втручання і погасити конфлікт, а не шукати винного. Часто жінкам, що піддаються насильству, буває нелегко назавжди покинути будинок через різні соціальні та економічні причини, у тому числі через відповідальність за долю дітей.

Сексуальні переслідування на роботі. Цей вид девіантної поведінки досить поширений і особливо стосується жінок. Принципова відмінність сексуальних домагань і переслідувань на роботі від службових романів полягає у тому, що вони принижують гідність, і є чинником, від якого багато в чому залежить становище людини на роботі. Багато жінок відзначають, що ці домагання заважають їм нормально працювати і є умовою не втрати посади.

На робочому місці права жінок забезпечити набагато легше, і рівень насильства по відношенню до жінок тут нижчий. Та все ж сексуальні посягання поширені. Це явище може приймати різні форми, наприклад, коли жінці нав’язується статева близькість під загрозою звільнення. Проте в більшості випадків сексуальні посягання мають тонші форми. Наприклад, натяки на те, що жінка могла б розраховувати на певні поблажки, і навпаки, упертість може призвести до утруднення у кар’єрному просуванні. Вочевидь, нелегко провести лінію між посяганням і тим, що може розглядатися як звичайний флірт, що не виходить за рамки пристойності.

Зґвалтування. Дуже важко оцінити точні масштаби поширення зґвалтувань. Лише незначна частина потерпілих звертається до поліції і враховується статистикою. Реальні цифри можуть виявитися у кілька разів вищими за офіційну статистику, хоча оцінки даються різні. Дослідження, проведене в Лондоні, показало, що з 1236 опитаних жінок кожна шоста була зґвалтована, кожна п’ята з тих, що не були зґвалтовані, змогла захиститися від спроби зґвалтування, і що половина всіх нападів були зроблені або в будинку, де проживала потерпіла, або в будинку того, хто нападав. Більшість зґвалтованих жінок або не хочуть згадувати про це, або не бажають брати участь у принизливому процесі медичного огляду, надання свідчень у поліції та в суді. Судовий процес може бути тривалим у часі. При цьому недостатність доказів може призвести до того, що злочинець не буде покараний.

Проституція. Немає чіткої межі між оплачуваною коханкою і повією. Хоча останню відрізняє перш за все те, що вона віддається не одному, а багатьом покупцям. Ключовою ознакою сучасної проституції є те, що жінки і їх клієнти зазвичай не знають один одного. І хоча чоловіки можуть стати завсідниками подібних закладів, спочатку стосунки встановлюються не на основі особистого знайомства. Проституція безпосередньо пов’язана з розпадом малих сільських співтовариств, розвитком великих знеособлених міст і комерціалізацією суспільних відосин. У малих традиційних співтовариствах відношення між статями контролювалися тим, що вони були помітні для всіх. У містах легко встановлювалися більш знеособлені соціальні зв’язки. Багато жінок залучено в це заняття лише тимчасово. «Випадкові» повії – це ті, хто досить часто, але нерегулярно приймають гроші за секс як надбавку до основного доходу. Інші займаються цим постійно, роблячи проституцію основним джерелом доходу.

Прийнята в 1951 р. резолюція ООН засуджує тих, хто організовує проституцію або наживається на повіях, але не забороняє проституцію як таку. Законодавство різних держав з проблем проституції відрізняється. У ряді країн проституція поза законом. У інших країнах заборонені лише певні види – такі, як вулична і дитяча проституція. У деяких країнах влада видає дозволи офіційно визнаним будинкам розпусти або секс-салонам. Законодавство проти проституції направлене виключно на повій. Ті, хто купує сексуальні послуги, не піддаються арешту або покаранню, а в ході судового процесу їх імена можуть не оприлюднюватися. Такий дисбаланс у вивченні явища виражає некритичний підхід, відповідно до якого для чоловіків вважається «нормальним» активно шукати різноманітність у задоволенні своїх статевих потреб, а ті, хто обслуговує ці потреби, засуджуються. Тому оцінка цієї девіації є неоднозначною у різних суспільствах серед різних осіб.

Питання та завдання для самоперевірки:

Які є аргументи на користь висновку про несуттєвість гендерних відмінностей?
Назвіть результати досліджень стосовно статевих відмінностей в емоційній сфері.
Які стилі поведінки Ви знаєте? Як вони проявляються у чоловіків та жінок?
Охарактеризуйте найбільш відомі лідерські стилі. Чи є відмінності у їхній реалізації жінками та чоловіками?
У чому полягають відмінності та подібності в реакціях чоловіків та жінок на зраду і розрив відносин з партнером?
Чим відрізняються батьківські стилі поведінки у жінок і чоловіків? Чи однаковою є поведінка матері та батька до дочки і сина?
Назвіть подібні та відмінні риси девіантної поведінки чоловіків і жінок.

робота в парах (дитина\батько(мати)): слід розіграти проблемну ситуацію спілкування батьків з дітьми, що пов’язана із гендернонетиповою поведінкою або бажанням «дитини» (напр., син вирішив стати вихователем дитсадка або стриптизером; дочка вирішила стати слюсарем автосервісу або гонщиком). Кожен має бути в ролі дитини і батька/матері;

опишіть, які риси будуть домінувати у дитини, яка виховується у неповній сім’ї, якщо …

- це хлопчик і його виховує мати

- це хлопчик і його виховує батько

- це дівчинка і її виховує мати

- це дівчинка і її виховує батько;

· організуйте в групі дискусію на тему «Вербальна і невербальна поведінка чоловіків і жінок під час переговорів: спільне і відмінне».

Рекомендована література:

1. Бендас Т. Гендерная психология: Учебное пособие / Т. Бендас. – СПб.: Питер, 2006. – 431 с.

3. Васютинський В. Владно-підвладні аспекти статево-рольової і гендерної взаємодії / В. Васютинський // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 6. – С.6-16; №7 . – С. 21-31.

4. Визгина А., Пантелеев С. Проявления личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин / А. Визгина, С. Пантелеев // Вопросы психологии. – 2001. – №3. – С.91-100.

5. Джейс Ф. Самоисполняющиеся пророчества: гендер с социально-психологической точки зрения / Ф. Джейс // Сексология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 144-161.

6. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда // Э.Дюркгейм. Метод социологии. – М: Наука. – 390 с.

7. Ильин Е. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины / Е. Ильин. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.

8. Клецина И. Гендерная социализация / И. Клецина. – СПб.: Изд–во РГПУ им. А.И. Герцена, 1998.

9. Клецина И. Психология половых различий в контексте гендерных исследований [Електронний ресурс] / И. Клецина. – Режим доступу: http://giacgender.narod.ru/n2t2.htm

10. Кравчук С. Особливості агресивної поведінки чоловіків і жінок / С. Кравчук // Соціальна психологія. – 2008. – №1. – С. 142-148.

11. Масагутов Р. Гендерные различия в проявлении аутоагресии у подростков / Р. Масагутов // Вопросы психологии. – 2003. – №3. – С. 35-42.

12. Некрасов С., Возилкин И. Жизненные сценарии женщин и сексуальность / С. Некрасов, И. Возилкин. – Свердловск: Издательство Уральского университета, 1991.

13. Основи теорії гендеру: Навчальний посібник / під ред. М.Скорик. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 536 с.

14. Хоф Р. Возникновение и развитие гендерных исследований / Р. Хоф // Пол, гендер, культура. – М., 1999. – С. 46-48.

Перелік питань

Тренінг 1

План тренінгу

1. Анкетування («Анкета першого рівня»).

2. Вправа «Правила».

3. Вправи «Знайомство», «Очікування».

4. Вправа «Мені подобаються люди».

5. Блок «Діалог»:

- «Сніжинки».

- «Квадрат».

- Характеристика чоловіка та жінки.

- Міні-лекція «Гендер».

6. Вправа «Стереотипи».

7. Вправа «Паростки гендеру».

8. Підведення підсумків.

1. Анкета № 1

Шановні друзі! Просимо Вас взяти участь у дослідженні проблем гендерної культури. Уважно прочитайте питання і обведіть у коло варіант, з яким Ви найбільш згідні. Заздалегідь дякуємо за участь у дослідженні. Бажаємо успіхів.

1. Чи можете Ви чітко визначити, що таке гендер?

А) так; Б) не впевнеий (-а); В) ні

2. Чи існує різниця між поняттями гендер та стать:

а) існує; б) відсутня; в) не можу визначитися.

3. Чи погоджуєтесь Ви із твердженням: «У школі хлопці та дівчата повинні мати рівний доступ до всіх програм з отримання трудових навичок (вміння шити, готувати, друкувати, працювати з технікою)»?:

а) так; б) ні; в) не можу визначитися.

4. Відповідальність за здоров’я всієї сім’ї та виховання дітей має розподілятися між усіма дорослими членами сім’ї:

а) так;

б) ні, це у більшій мірі відповідальність жінки;

в) ні, це у більшій мірі відповідальність чоловіка.

5. В організаціях, де працюють чоловіки та жінки, обіймати керівні посади повинні чоловіки:

а) так; б) необов’язково; в) виключно жінки.

6. Соціальні ролі чоловіка та жінки, які існують у нашому суспільстві, впливають на життя людей:

а) негативно; б) позитивно; в) на можу визначитися.

7. Формування соціальних ролей відбувається:

а) у дитинстві; б) у дорослому віці; в) не можу визначитися.

8. Будь-які успішні дії у суспільстві, спрямовані проти сексизму (дискримінація на підставі статі), повинні широко оприлюднюватися:

а) так; б) ні; в) не можу визначитися.

9. Чи зустрічали Ви випадки дискримінації на підставі статі серед однолітків:

а) так; б) ні; в) не пам’ятаю.

10. Як Ви вважаєте, чи потрібно знайомити студентів ВНЗ з інформацією за темою «Гендер»:

а) було б непогано б) не можу визначитися в) необов’язково.

11. Вкажіть, за шкалою 1-5 (5 – максимальний бал) важливість для Вас особисто інформації з теми «Гендер»:

_________

12. Вкажіть, на які питання Вам було важко відповісти і чому?

_____________________________________________________________________________________

2. Вправа «Правила».

Мета: ознайомити учасників з формою та правилами роботи в групі соціального тренінгу. Правила повинні бути реальними, зрозумілими, не суперечити одне одному, бути чітко сформульованими, передбачати адекватні санкції за їх порушення.

Правила такі:

1. Приходити вчасно.

2. Конфіденційність (передбачає домовленість між учасниками про те, що особистісна інформація, яка може обговорюватися у ході роботи, не виноситься за межі групи).

3. Добровільність (кожен має право не брати участь у запропонованій вправі чи грі, якщо відчуває сильний дискомфорт, кожен також має право не відповідати на запитання).

4. Бути позитивним (-ною).

5. Не критикувати.

6. Говорити коротко, по одному (одній), по черзі, не перебивати.

7. Говорити від свого власного «Я».

8. Проявляти рівну чуйність до осіб жіночої та чоловічої статі.

9. Виконувати правило «Піднятої руки» (для послідовності висловлювань).

10. Виконувати правило «Відкритих долонь» (якщо порушується якесь правило, то учасники показують відкриті долоні, не кажучи при цьому ніяких фраз оцінювання).

3. Вправи «Знайомство» та «Очікування»

Мета: увійти в тренінгову форму роботи, висловити мотивацію участі в роботі групи, познайомитися один (одна) з одним (одною), з ведучим.

«Знайомство» – кожному по черзі назвати своє ім’я та розповісти історію свого імені в сім’ї.

«Очікування» – кожен записує свої очікування на вирізаних з кольорового паперу «зернах», які «засіюються», щоб у кінці тренінгу можна було побачити, як вони «проросли».

4. Вправа «Мені подобаються люди»

Мета: поглибити в учасників тренінгової групи знання про своїх товаришів, усунути психологічне напруження.

Тренер стає в центрі кола і називає якості людей чи зовнішні ознаки, які йому подобаються («Мені подобаються люди, які чарівно посміхаються» тощо). Учасники, які підтримують це висловлювання, повинні піднятися зі свого місця і пересісти на інше, при цьому не можна сідати на стілець, який стоїть поряд. Далі веде гру та людина, яка не встигла зайняти вільне місце.

5. Блок «Діалог»

«Сніжинки» – кожному (-ній) із учасників (-ць) видається серветка, яку вони складають за інструкцією тренера. Потім проводиться обговорення отриманих «сніжинок», адже вони практично різні у всіх. Важливо це відмітити.

«Квадрат» – на дошку вивішується аркуш ватману, на якому намальовано великий квадрат, який в свою чергу теж поділено на 9 квадратів. Учасникам (-цям) пропонується порахувати їх кількість. В обговоренні акцент робиться на тому, що всі люди індивідуальні, немає абсолютно однакових; всі сприймають інформацію виходячи з своїх індивідуальних особливостей, свого життєвого досвіду.

Характеристики жінок та чоловіків – всім пропонується індивідуально записати по 5 якостей, ознак, характеристик, які притаманні чоловікам, юнакам (в окрему колонку) та жінкам, дівчатам (теж в окрему колонку). Після індивідуальної роботи учасникам (-цям) пропонується скласти загальний список рис, які належать завжди і тільки чоловікам та юнакам або жінкам та дівчатам. При обговоренні акцент робиться на тому, що якості, які були названі для чоловіка (жінки) характерні для обох статей. Бажано підвести групу до висновку, що фізіологічні відмінності мають стійку приналежність до статевої групи.

Міні-лекція про гендер (поясніть значення термінів «гендер», «стать», розкажіть історію виникнення поняття «гендер», як «гендер» змінюється «в часі та просторі»).

6. Вправа «Стереотипи»

Робота проводиться в мікрогрупах. Студентам пропонується згадати, що таке стереотип, які стереотипи вони знають стосовно жінок та чоловіків та записати їх на окремому аркуші паперу. Потім спікер мікрогрупи представляє їхню роботу. Наступний етап роботи полягає у тому, що вся група за допомогою методики «мозковий штурм» обговорює, чим небезпечні стереотипи для жінки та чоловіка на прикладі одного стереотипу окремо для жінки та для чоловіка.

Наприклад: стереотип «Жінка повинна добре готувати» (негативні наслідки стереотипу для чоловіка: обмануті очікування, непристосованість до життя та інше; негативні наслідки стереотипу для жінки: формування почуття провини, невпевненість, засудження з боку оточення та інше). Стереотип «Чоловік повинен заробляти гроші, забезпечувати сім’ю» (негативні наслідки такого стереотипу для чоловіка: безвихідність у ситуації скрути, пасивність, якщо не вдається заробити гроші, підвищення ризику вживання алкоголю, психологічні зриви та інше; негативні наслідки стереотипу для жінки: залежність від чоловіка, обмануті очікування, пасивність та інше).

7. Вправа «Паростки гендеру»

Усім пропонується записати на вирізаних з кольорового паперу квітах своє розуміння поняття «гендер» та те, як справдилися їх очікування.

Тренінг 2

План тренінгу

1. Анкетування студентів («Анкета другого рівня»).

2. Вправа «Правила» (група розбивається на трійки-четвірки, кожній групі пропонується одне правило так, щоб не чули інші. Завдання: показати правило за допомогою міміки та жестів так, щоб інші учасники могли відгадати це правило). Вправи «Знайомство» і «Очікування».

3. Робота в мікрогрупах «Розповідь про гендер».

4. Вправа «Фруктовий салат».

5. Міні-лекція «Від гендеру до порушення прав людини».

6. Міні-лекція «Типи сімей».

7. Рольова гра «Погляньмо у дзеркало».

8. Підведення підсумків.

1. Анкета № 2

1. Дайте чітке визначення поняття «гендер».

Гендер це _______________________________

2. Назвіть різницю між гендером та статтю.

________________________________________

3. Як соціальні ролі чоловіка та жінки, які існують у суспільстві, впливають на життя людей:

а) негативно; б) позитивно; в) не можу визначитися.

4. Чи повинні чоловіки виправдовувати соціальні очікування – бути сильними, агресивними, конкурентноспроможними?

а) так; б) ні; в) це вибір кожного чоловіка.

5. Бути домогосподаркою – це такий самий спосіб реалізувати себе для жінки, як і працювати.

а) так; б) ні; в) це вибір кожної жінки.

6. Які, на Вашу думку, в більшості, повинні бути жінки:

а) бізнес-леді;

б) жінки-господині, матері-берегині;

в) жінки-красуні, вродливі, емоційні;

г) це вибір кожної жінки.

7. Чи повинна жінка мати дітей, щоб реалізувати себе?

а) так;

б) не обов’язково;

в) важко відповісти.

8. Чи погоджуєтесь із твердженням про те, що якщо робочих місць бракує, то чоловіки повинні мати більше прав на роботу, ніж жінки.

а) так;

б) у залежності від ситуації;

в) ні.

9. Чи впливають Ваші власні стереотипи на Ваше життя, роботу, навчання?

а) так;

б) ні;

в) важко відповісти.

10. Вкажіть за шкалою 1-5 (5 – максимальний бал) важливість для Вас особисто інформації з теми «Гендер»:

__________________

11. Вкажіть, на які питання Вам було важко відповісти і чому?

___________________________________________________________________________________

2. Вправи «Правила», «Знайомство», «Очікування»

Вправу «Знайомство» можна провести так: «Мене звуть... + Я себе люблю і поважаю» (назвати свої позитивні якості характеру або зовнішні переваги, можна окремо ті, за які себе люблю та за які себе поважаю, якщо є труднощі, то презентувати хоча б одну характеристику).

3. Робота в мікрогрупах «Розповідь про гендер»

Усі учасники об’єднуються у мікрогрупи по 3-4 особи в залежності від кількості людей у загальному колі. Кожен учасник розповідає про своє розуміння таких понять, як «гендер», «стать», «гендерні стереотипи», «гендерна рівність», «гендерна справедливість» тощо.

4. Вправа «Фруктовий салат»

Спочатку в загальному колі кожен учасник (-ця) отримує назву якогось фрукту (персик, банан, апельсин, ананас тощо), при цьому назву одного фрукту отримують 3-4 особи одночасно. Ведучий називає назву фрукту, наприклад, «банан».

Усі, хто отримали цю назву, повинні піднятися і помінятися місцями, сідати на сусідній стілець не можна, ведучий теж сідає на пустий стілець. Той учасник (-ця), який не встиг зайняти вільний стілець далі веде гру. Також можна використовувати висловлювання «Фруктовий салат» – всі учасники піднімаються і пересідають на інший стілець.

5. Міні-лекція «Від гендеру до порушення прав людини»

Основна ідея лекції – показати, як взаємопов’язані поняття «гендер», «гендерні стереотипи», «дискримінація» чоловіка та жінки, виникнення насильства стосовно жінки та чоловіка, і як, виходячи з усього цього, порушуються права людини.

На цю лекцію потрібно підготувати – «Міжнародну декларацію прав людини», «Конвенцію прав дитини», «Статті з Конституції України» (наприклад, стаття 24).

6. Міні-лекція «Типи сімей»

Основна ідея лекції – надати інформацію про типи сімей, які існують (патріархальна сім’я, сім’я з нерівномірним розподілом праці, партнерська сім’я). Розповісти про гендерні стереотипи, які лежать в основі кожного з типів.

7. Рольова гра «Погляньмо у дзеркало»

Формується декілька невеличких груп (по 3-4 особи), і дається завдання виконати роль, граючи особу іншої статі. Одній групі пропонується зіграти сценку з життя партнерської сім’ї, іншій – сценку з життя патріархальної сім’ї (де домашні соціальні ролі чітко поділені), іншій – сценку з життя сім’ї з нерівномірним розподілом праці (де основну хатню працю і «жіночу», і «чоловічу» виконує жінка). Кожна із груп бере сценки із реального життя.

Після гри запитується, як почували себе актори і глядачі, які у них є думки, чи швидко і просто долаються гендерні стереотипи.

8. Підведення підсумків

Обов’язкова вправа, яка робиться на кожному з тренінгів. (Дані за брошурою «Федорінов Д. Сучасні технології гендерної просвіти молоді: Методичні рекомендації / Д. Федорін. – Херсон, 2003. – 9 с.»)

Для самостійної

ПИСЬМОВОЇ роботи

1. Написати есе на тему «Якби я на 1 день став (-ла) жінкою/чоловіком» (2-3 стор.)

2. Написати гендерний щоденник

Інструкція: Протягом тижня слід вести щоденник про виконання чоловіками і жінками гендерних ролей у своєму повсякденному житті. Слід виявити стереотипи гендерної поведінки, домінування маскулінності/фемінності в суспільних відносинах, приклади дискримінації за статтю, гендерну нерівність. Необхідно описати свої щоденні взаємовідносини із чоловіком/дружиною у сім’ї, університеті, неформальних групах, громадських місцях. У щоденник варто вносити як найбільш яскраві, так і навпаки звичні ситуації. Через аналіз цих ситуацій необхідно описати найбільш типові характеристики гендерних ролей у нашому суспільстві, механізми їх формування, закріплення, функціонування. Важливо фіксувати свої гендерні почуття і переживання, які пов’язані із тією чи іншою ситуацією.

3. Написати гендерну автобіографію за планом.

План гендерної автобіографії:

- з якого віку Ви себе пам’ятаєте? Коли Ви вперше відчули відмінності між хлопчиками і дівчатками, чоловіками і жінками, різне ставлення дорослих до хлопців і дівчат? Що Вас здивувало або засмутило?

- з ким Ви частіше гралися у дошкільний і молодший шкільний вік? Якими були Ваші улюблені іграшки в цей час? Ваші ігри були рухливими чи спокійними, груповими чи одиночними?

- до якого типу Ви належали в шкільні роки: тихоня, шибеник або звичайна дитина? Чи було різним ставлення вчителів до успішності хлопців і дівчат?

- з ким Ви проводили час після школи – дівчатами, хлопцями чи і з тими й іншими? Коли з’явився перший інтерес до протилежної статі, в чому він проявлявся?

- хто із батьків був ближчим у дитинстві та зараз? Які конфлікти з батьками переважали? Коли батьки сперечались, чи займали Ви чиюсь сторону? Чому?

- якою була модель подружніх відносин між батьками? Чи маєте намір відтворити цю модель у своєму шлюбі?

- якщо Ви виховувались у неповній сім’ї, чи вплинуло це на Ваше ставлення до осіб обох статей?

- чи шкодували коли-небудь про те, що є чоловіком/жінкою? Чи легко Вам бути чоловіком/жінкою? Які риси у Вас домінують: маскулінні, фемінні, андрогінні?

- які риси цінуєте в чоловіках і жінках? Які риси не можете сприйняти у жінки і які – у чоловіка?

- як вважаєте, чи страждають чоловіки і жінки від гендерних стереотипів?

- чи вважаєте можливим існування суспільства, де досягнуто рівність статей? Чи хочете жити в такому суспільстві?

Перелік завдань

Бал

5 балів

7 балів

А+ В-

Б+ В-А+ Б-

А- Б+ Б- В+

А- В+

А+ В-

Б+ В-А+ Б-

А- Б+ Б- В+

А- В+

А- Б+ Б- В+

Б+ В-А+ Б-

А+ В-

А+ Б-

Б- В+ А+ В-

А- В+ Б+ В-

А- Б+

А+ Б-

Б- В+ А+ В-

А- В+ Б+ В-

А- Б+

А+В-

Б+ В-А+ Б-

А- Б+ Б- В+

А- В+

А-Б+

А- В+ Б+ В-

Б- В+ А+ В-

А+ Б-

Б- В+

А+ Б-А- В+

А+ В-А- Б+

Б+ В-

Б- В+

А+ Б-А- В+

А+ В-Л- Б+

Б+ В-

А+ Б-

Б- В+ А+ В-

А- В+ Б+ В-

А- Б+

А+ Б-

Б- В+ А+ В-

А- В+ Б+ В-

А- Б+

Б-В+

А+ Б-А- В+

А+ В-А- Б+

Б+ В-

А- В+

А- Б+ Б- В+

Б+ В-А+ Б-

А+ В-

Б+ В-

А+ В-А- Б+

А+ Б-А-В+

Б- В+

А+ Б-А- В+

А+ В-А- Б+

Б+ В-

Б-В+

А+Б-А-В+

А+В-А- Б+

Б+В-

А+ В-

Б+В-А+Б-

А-Б+ _я Б- В+

А-В+

А- Б+ Б-В+

Б+ В А+ Б-

А+ В-

Б+В-

А+В-А- Б+

А+Б-А-В+

Б- В+

А+ Б-

Б-В+ А+ В-

А-В+ Б+В-

А-Б+

До отриманої суми балів добавляються 20 балів. Це дає Мак-показник, який варіюється у межах від 40 до 160 балів. 100 балів приймають за медіану. Якщо Мак-показник менше меридіани, можна робити висновок про низький макіавеллізм, якщо більше – про високий, тому індивіда зараховують до макіавеллів.

5) проведіть дослідження за методикою Бейлза-Шнейера. Зробіть висновки про переваги кожного лідерського стилю для роботи в чоловічих, жіночих і змішаних за статтю групах.

ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

1. «Гендерні дослідження» як академічна дисципліна вперше з’явилася в американських коледжах у кінці …

а) 60-х рр. ХХ ст.

б) 70-х рр. ХХ ст.

в) 80-х рр. ХХ ст.

Рекомендована література

Базова

Бендас Т. Гендерная психология: Учебное пособие / Т. Бендас. – СПб.: Питер, 2006. – 431 с.

2. Берн Ш. Гендерная психология [Електронний ресурс] / Ш. Берн. – Режим доступу: http:// http://www.koob.ru/burn/the_social_psychology_of_gender

Введение в гендерное исследование. – Ч.1: Учебное пособие / Под ред. И. Жеребкиной. – Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001. – 708 с.
Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м.Київ, 11-13 грудня 2003 р.). – К.: ПЦ “Фоліант”, 2003. – 300 с.
Ильин Е. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины / Е. Ильин. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.
Ренкін П. Гендер і державна політика / П. Ренкін. – К.: Основи, 2004. – 394 с.
Хрестоматия по курсу «Основы гендерных исследований» / под. ред. О.Воронина. – М.: МЦГИ, 2001. – 320 с.

Допоміжна

Агеев В. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов / В. Агеев // Психология семьи. Хрестоматия / Под ред. Д. Райгородского. – Самара: Изд. дом «Бахрах-М», 2002. – С. 286.
Агеев В. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов / В. Агеев // Вопросы психологии. – 1987. – № 2. – С. 152-158.
Агеєва В. Філософія жіночого існування // Сімона де Бовуар. Друга стать / Перекл. з фр.: В 2 т. Т.1. – К.: Основи, 1994. – 390 с.
Алешина Ю., Лекторская Е. Ролевой конфликт работающей женщины // Вопросы психологии. – 1989. – № 5.
Алешина Ю., Волович А. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины: [Психол. исслед.] / Ю. Алешина // Вопросы психологии. – 1991. – №4. – С.74-82.
Бендас Т. Гендерные исследования лидерства / Т. Бендас // Вопросы психологии. – 2000. – №1. – С.87-95.
Бестужева-Лада И., Захарова О. В лабиринтах эмансипации. Женщина как социальная проблема / И. Бестужева-Лада. – М.: Академия, 2000. – 200 с.
Бовуар де Сімона. Друга стать / Переклад з фр.: В 2 т. Т.1 – К.: Основи, 1994. – 390 с.
Васютинський В. Владно-підвладні аспекти статево-рольової і гендерної взаємодії / В. Васютинський // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. – № 6. – С.6-16; №7. – С. 21-31.
Вейнингер О. Пол и характер / О. Вейнингер. – М.: Терра, 1999. – 480 с.
Визгина А., Пантелеев С. Проявления личностных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин / А. Визгина, С. Пантелеев // Вопросы психологии. – 2001. – №3. – С.91-100.
Виноградова Т., Семенов В. Сравнительное исследование познавательных процессов у мужчин и женщин: роль биологических и социальных факторов / Т. Виноградова, В. Семенов // Вопросы психологии. – № 2. – 1993. – С. 63-71.
Виткин Дж. Женщина и стресс. Мужчина и стресс / Дж. Виткин. – СПб.: ПитерПресс, 1995. – 350 с.
Ворник Б. Расстройства половой идентификации / Б. Ворник. – К.: ИЦ «Семья», 1998. – 329 с.
Воронина О. Введение в гендерные исследования / О. Воронина // Материалы Первой Российской летней школы по женским и гендерным исследованиям. – М.: МЦГИ, 1997. – С. 29-34.
Воронина О.А. Женщина – друг человека? / О.А. Воронина // Человек. – 1990. – №5. – С. 48-58.
Гаврилица О. Чувство вины у работающей женщины / О. Гаврилица // Вопросы психологии. – 1998. – №4. – С. 65-70.
Галичанська А. Психологічний клімат молодої сім’ї / А. Галичанська // Соціальна психологія. – 2003. – №1. – С. 116-122.
Гамаюнов Б. Почему мужчины конкурируют, а женщины сотрудничают / Б. Гамаюнов // Диалог. – 2002. – № 4. – С.54-55.
Гасюк М. Вплив гендерної соціалізації на розвиток подружніх взаємин / М. Гасюк // Психологія і суспільство. – 2002. – № 1. – С.75-82.
Гендерний аналіз та його методологія. Гендерна статистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cpk.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=686.
Гендерний паритет в умовах розбудови сучасного українського суспільства / Г. Алексєєва, О. Балакірєва, О. Гонюгов, Ю. Галусян. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2002. – 128 с.
Гендерні відмінності чоловіків та жінок [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zhenskij–sajt.ru/psyhologiya/stosunki/655–gendern–vdmnnost–cholovkv–zhnok–psihologya–gendernih–vdmnnostey.html.
Гендерно-ролева соціалізація особистості [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vchitel.info/konspekti–urokiv/lyudina–i–svit/11–klas–lyudina–i–svit/170–ponyattya–socializaciya–genderna–socializaciya–osobistosti.html.
Гилмор Д. Загадка мужественности / Д. Гилмор // Введение в гендерные исследования. Ч. II: Хрестоматия / Под ред. С.В. Жеребкина. – СПб.: Алетея, 2001. – С. 880-904.
Говорун Т., Кікінежді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс: Навчальний посібник / Т. Говорун, О. Кікінежді. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 1999. – 384 с.
Горбунова Н., Бурцева Ю. Проблема статевого виховання [Електронний ресурс] / Н. Горбунова, Ю. Бурцева. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/PNR_2006/Psihologia/5_gorbunova.rtf.htm.
Горностай П. Ресурсы женственности и мужественности / П. Горностай // Журнал практического психолога. – 2003. – № 6. – С. 51-55.
Горностай П. Рольова теорія особистості: теоретичні аспекти та практичні аплікації [Електронний ресурс] / П. Горностай. – Режим доступу: http://users.i.kiev.ua/~p_gorn/publ37.htm.
Грабовська І. Україна – простір гендерних утопій чи реальних проблем? / І. Грабовська // Сучасність. – 2002. – № 6. – С. 71-79.
Грошев И. Гендерные коррелятивы непосредственного поведения процесса общения / И.Грошев // Журнал прикладной психологии. – 2000. – № 5. – С.33-39.
Грошев И. Гендерные образы рекламы / И. Грошев // Вопросы психологии. – 2000. – №6. –С.38-49.
Демина И. Психологические различия юношей и девушек / И. Демина // Воспитание школьников. – 1991. – №4. – С.28-30.
Джейс Ф.Л. Самоисполняющиеся пророчества: гендер с социально-психологической точки зрения / Ф.Л. Джейс // Сексология. – СПб.: Питер, 2001. – С. 144-161.
Дюркгейм Э. О разделении общественного труда // Э.Дюркгейм. Метод социологии. – М: Наука. – 390 с.
Еремеева В., Хризман Т. Мальчики и девочки: два разных мира / В. Еремеева, Т. Хризман. – СПб.: Питер, 1998. – 378 с.
Здравомислова Е., Темкина А. Социальное конструирование гендеру / Е. Здравомислова, А. Темкина // Социологический журнал. – 1998. – №3. – С. 18-31.
Зелінська Т. Психологія материнської амбівалентності / Т. Зелінська // Психологія і суспільство. – 2002. – № 1. – С. 18-27.
Іванченко С. Багатовимірна модель гендеру / С. Іванченко // Соціальна психологія. – 2007. – №4. – С. 157-173.
Ильин Е. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины / Е. Ильин. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.
Исаев Д., Каган В. Половое воспитание детей: Медико-психологические аспекты / Д. Исаев, В. Каган. – Л.: Медицина, 1998. – 160 с.
Исаев Д., Каган В. Психогигиена пола у детей / Д. Исаев, В. Каган. – Л.: Медицина, 1986. – 336 с.
Каган В. Когнитивные и эмоциональные аспекты гендерных установок у детей 3-7 лет / В. Каган // Вопросы психологии. – 2002. – №2. – С.65-78.
Кириллина В. Социокультурные аспекты гендерного конфликта / В. Кириллина // Женщина и мужчина на пути к устойчивому развитию / Под ред. Е.Никоноровой. – М.: РЭФИА, 1997. – С. 66-79.
Клецина И. Гендерная социализация: Учебное пособие / И. Клецина. – СПб.: РГПУ, 1998. – 216 с.
Клецина И. От психологии пола – к гендерным исследованиям в психологии / И. Клецина // Вопросы психологии. – 2003. – №1. – С.61-78.
Клецина И. Психология половых различий в контексте гендерных исследований [Електронний ресурс] / И. Клецина. – Режим доступу: http://giacgender.narod.ru/n2t2.htm
Клецина И. Развитие гендерных исследований в психологии / И. Клецина // Общественные науки и современность. – 2002. – № 3. – С. 181-192.
Клецина И. Самореализация и гендерные стереотипы / И. Клецина // Психологические проблемы самореализации личности. Вып. 2. – СПб.: СПбГУ, 1998. – С. 188-202.
Клецина И. Теоретические проблемы гендерной психологии / И. Клецина // Мир психологии. – 2001. – №4. – С.162-179.
Коган И. Основания гендерной культурологи [Електронний ресурс] / И. Коган. – Режим доступу: http://www.kulturolog.h10.ru/articles/gendkult.htm
Кон И. Пол, гендер и сексуальность / И.Кон. – М., 2002. – 496 с.
Кон И. Социология личности / И. Кон. – М.: Политиздат, 1967. – 383 с.
Кон И. Введение в сексологию / И. Кон. – М.: Медицина, 1988. – 320 с.
Кон И. Мужские исследования: меняющиеся мужчины в изменяющемся мире / И. Кон // Введение в гендерные исследования. Часть 1. Учебное пособие / Под ред. И.Жеребкиной. Харьков-СПб., 2001. – С. 562-605.
Кон И. На стыке наук: [Социал.-психол. проблемы пола] / И. Кон // Вопросы философии. – 1981. – № 10. – С.47-55.
Кон И. Обсуждение темы «Проблемы и перспективы развития гендерных исследований в бывшем СССР» / И. Кон // Гендерные исследования. – № 5. – 2000. – С.27-33.
Кон И. Психология половых различий / И. Кон // Вопросы психологии. – 1981. – № 2. – С.47-57.
Кон И. Ребенок и общество: (Историко-этнографическая перспектива) / И. Кон. – М.: Наука, 1988. – 270 с.
Кон И. Социологическая психология / И. Кон. – М.: МОДЭК, 1999. – 560 с.
Кон И. Человеческие сексуальности на рубеже XXI века / И. Кон // Вопросы философии. – 2001. – № 8. – С.29-42.
Котлова Т., Рябова Т. Библиографический обзор исследований по проблемам гендерных стереотипов / Т. Котлова, Т. Рябова // Женщина в Российском обществе. – №1. – 2002. – С. 2-33.
Кравчук С. Особливості агресивної поведінки чоловіків і жінок / С. Кравчук // Соціальна психологія. – 2008. – №1. – С. 142-148.
Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг. – СПб.: Питер, 2000. – 680 с.
Лавриненко Н. Гендерні стереотипи масової свідомості // Українське суспільство: моніторинг – 2009 р. Інформаційно-аналітичні матеріали / за ред. В.Ворони, А.Ручки. – К.: І-нт соціології НАН України, 2009. – 168 с.
Лазорко О. Гендерні особливості діяльності менеджерів промислових підприємств / О. Лазорко // Соціальна психологія. – 2005. – №5. – С. 160-168.
Мазур Л. Врахування статевої детермінанти розвитку особистості [Електронний ресурс] / Л. Мазур. – Режим доступу: http://novyn.kpi.ua/2005–3–1/13_Mazur.pdf
Майерс Д. Пол, гены и культура / Д.Майерс. – СПб, 2001. – 552 с.
Майерс Д. Социальная психология / Д. Майерс. – СПб.: Питер, 1997. – 688 с.
Максименко С. Основи генетичної психології: навчальний посібник. / С. Максименко. – К.: МПЦ «Перспектива», 1998. – 220 с.
Марютина Т., Ермолаев О., Илларионова О. Влияние личностных особенностей матери на межличностные отношения ребенка / Т. Марютина, О. Ермолаев, О. Илларионова // Журнал прикладной психологии. – 2002. – № 1. – С.21-28.
Масагутов Р. Гендерные различия в проявлении аутоагресии у подростков / Р. Масагутов // Вопросы психологии. – 2003. – №3. – С. 35-42.
Методологічні підходи гендерних досліджень у соціології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Mtpsa/2009_15/Xarche.pdf.
Мид М. Культура и мир детства / М. Мид. – М.: Наука, 1988. – 429 с.
Минюрова С. Представления об отношениях полов у женщин разного социального статуса / С. Минюрова // Вопросы психологии. – 2005. – № 5. – С. 57-65.
Мниховский А. Женственность / А. Мниховский. – К., 1885. – 74 с.
Мольтманн-Вендель Э. И сотворил Бог мужчину и женщину: феминистическая теология и человеческая идентичность / Э. Мольтманн-Вендель // Вопросы философии. – 1991.– № 3. – С.91-104.
Москаленко В., Романова В. Особливості статево-ролевої соціалізації в умовах трансформації суспільства / В. Москаленко, В. Романова // Соціальна психологія. – 2003. – №1. – С. 107-115.
Основи теорії гендеру: Навчальний посібник / під ред. М.Скорик. – К.: “К.І.С.”, 2004. – 536 с.
Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии / Э. Пайнс, К. Маслач. – СПб.: Издательство “Питер”, 2000. – 528 с.
Попова Л. Психологические исследования и гендерный подход / Л. Попова // Женщина. Гендер. Культура. – М., 1999. – С. 119-130.
Попова Л.В. Гендерные аспекты самореализации личности: Учебное пособие / Л. Попова. – М.: Прометей, 1996. – С. 43-50.
Попова Л.В. Проблемы самореализации одаренных женщин / Л. Попова // Вопросы психологи. – 1996. – № 2. – С. 31- 41.
Прусс И. Из девочек в девушки / И. Прусс // Педология: Новый век. – 2001. – №10. – С. 54-58.
Радина Н. Об использовании гендерного анализа в психологических исследованиях / Н. Радина // Вопросы психологии. – 1999. – № 2. – С.22-27.
Разумникова О. Проявление половых различий в творческой деятельности / О. Разумникова // Вопросы психологии. – 2006. – №1. – С. 105-111.
Реан А. Психология изучения личности: Учебное пособие / А. Реан. – СПб.: Питер, 1999. – 288 с.
Репина Т. Анализ теорий полоролевой социолизации в современной западной психологи / Т. Репина // Вопросы психологии. – 1987. – №4. – С.38.
Репина Т. Особенности общения мальчиков и девочек в детском саду / Т. Репина // Вопросы психологии. – 1984. – №4. – 62-69.
Римашевская Н. Гендерные стереотипы и логика социальных отношений [Електронний ресурс] / Н. Римашевская. – Режим доступу: http://ecsocman.hse.ru/data/154/699/1219/Rimashevskaya.pdf
Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер. – СПб., 2002. – 688 с.
Романов И. Особенности половой идентичности подростков / И. Романов // Вопросы психологии. – 1997. – № 4. – С.39-47.
Савельев Ю. Либеральный гендерный порядок и гендерные стереотипы [Електронний ресурс] / Ю. Савельев. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/995663
Савчук О. Стратегії роботи зі співзалежними жінками, які зазнають насильства в сім’ї / О. Савчук // Практична психологія та соціальна ро6ота. – 2003. – № 4. – С.51-60.
Самойленко Є. Дослідження впливу психологічної статі на мотивацію навчальної діяльності юнаків і дівчат / Є. Самойленко // Психологія і суспільство. – 2006. – №2. – С. 133-136.
Семенова Л. Гендерный анализ стратегии и тактики притязаний у детей старшего дошкольного возраста / Л. Семенова // Вопросы психологии. – 2002. – № 6.– С.23-31.
Сєргєєва А. Гендерна ідентичність менеджера, як складова психологічного потенціалу особистості [Електронний ресурс] / А. Сєргєєва. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vonu_Psi/2010_11_1/serg.pdf.
Силласте Г. Гендерные исследования: размышления участника международного семинара / Г. Силласте // Социс. – 1992. – № 6. – С. 29-35.
Скорик М., Євменова Т. Аналіз жіночого політичного лідерства: теорії і контекст [Електронний ресурс] / М. Скорик, Т. Євменова. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppp/2011_12/Skoryk_Yevmenova.htm.
Словарь гендерных терминов / Под ред. А. Денисовой. – М.: Информация – ХХІ век, 2002. – 256 с.
Соколова Е., Бурлакова Н., Азонтиу Ф. К обоснованию клинико-психологического изучения расстройства гендерной идентичности / Е. Соколова, Н. Бурлакова, Ф. Азонтиу // Вопросы психологии. – 2001. – № 6. – С. 3-16.
Соколова Е., Бурлакова Н., Азонтиу Ф. Связь феномена диффузной гендерной идентичности с когнитивным стилем личности / Е. Соколова, Н. Бурлакова, Ф. Азонтиу // Вопросы психологии. – 2002. – №3. – С. 41-81.
Социальные идентификации и идентичности / С.Макеев, С.Оксамитная, Е.Швачко. – К.: Ин–т социологии НАН Украины, 1996. – 232 с.
Степанова Л. Позитивная и негативная роль гендерных стереотипов в формировании самоопределения личности / Л. Степанова // Журнал практического психолога. – 2006. – № 6. – С. 39-44.
Тартаковская И. Мужчины и женщины в легитимном дискурсе / И. Тартаковская // Гендерные исследования. – Харьков: ХЦГИ, 2000. – № 4. – С. 263.
Тартаковская И. Социология пола и семи / И. Тартаковская. – Самара: Луч, 1997. – 364 с.
Теория и методология гендерных исследований: Курс лекций / И. Тартаковская / Под ред. О. Ворониной. – М.: МЦГИ – МВШСЭН – ММФ, 2001. – 324 с.
Толстокорова А. Проблеми сімейного виховання: гендерний аспект / А. Толстокорова // Психолог. – К., 2003. – С. 45-48.
Фаррел С., Лорбер Д. Принципы гендерного конструирования / С. Фаррел, Д. Лорбер // Хрестоматия феминистских текстов. – СПб.: «Дмитрий Буланан», 2000. – С. 187-192.
Ферри М. Феминизм и семейные исследования / М. Ферри // Хрестоматия по курсу «Основы гендерных исследований» / под. ред. О.Воронина. – М.: МЦГИ, 2001. – С. 234-250.
Филиппова Т. Материнство и основные аспекты его исследования в психологи / Т. Филиппова // Вопросы психологи. – 2001. – № 2. – С.22-36.
Филиппова Т.. Материнство: сравнительно-психологический подход / Т. Филиппова // Психологический журнал. – 1999. – Т.20. – № 5. – С.81-88.
Фройд З. Вступ до психоаналізу / З. Фройд / пер. з нім. – К.: Основи, 1998. – 709 с.
Фромм Э. Искусство любить: Исследование природы любви / Э. Фромм / Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1990. – С. 52-90.
Хасан Б., Тюменева Ю. Особенности присвоения социальных норм детьми разного пола / Б. Хасан, Ю. Тюменева // Вопросы психологии. – 1997. – № 3. – С. 32-39.
Хлопунова І. Сексуальність як детермінанта жіночої ідентичності / І. Хлопунова // Соціальна психологія. – 2005. – №1. – С. 158-161.
Хорни К. Женская психология / К. Хорни. – СПб.: Вост.-Евр. институт психоанализа, 1993. – 382 с.
Хоф Р. Возникновение и развитие гендерных исследований / Р. Хоф // Пол, гендер, культура. – М., 1999. – С. 46-48.
Чекалина А. Какой пол у моего ребенка? / А. Чекалина // Семья и школа. – 2003. – № 1. – С.6-9.
Чекалина А. О формировании Я мальчика и Я девочки – мужчины и женщины / А. Чекалина // Мир психологии. – 2002. – № 2. – С.110-117.
Эриксон Э. Идентичность: Юность и кризи / Э. Эриксон / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1996. – 344 с.

Інформаційні ресурси

http://gender.org.ua

http://www.gender.univer.kharkov.ua

http://www.gender.ru

http://www.genderstudies.info

http://gender-ehu.org

http://tvergenderstudies.ru/articles

http://ecsocman.hse.ru

http://sexology.narod.ru

http://www.owl.ru/win/source.htm

http://www.koob.ru

Annotation

Зміст

Вступ …………………….………………….………………….…………………………………	4

Розділ 1. Вступ до курсу «Гендерні дослідження» ……….………….………….……….……	6
1.1 Гендер як наука і навчальна дисципліна. Предмет і завдання курсу …………..	6
1.2 Напрями розвитку науки ………………….………………….………………….…	9
1.3 Методологічні підходи та методика дослідження ……………….……….………	11
1.4 Соціальні чинники статі у соціологічних теоріях ….………….……….……….…	13

Розділ 2. Гендерна соціалізація і гендерна ідентичність ……………….……….……….……	18
2.1 Статева ідентифікація як соціальний феномен ………………….……….………..	18
2.2 Соціальні норми і гендерні відмінності ………………….……….……….………	20
2.3 Гендерно-ролева соціалізація особистості ………………….……….……….…...	22
2.4 Концепція психологічної андрогінії ….…………………….……….……….……	24
2.5 Порушення статевої ідентичності ………………….……….……….……….……	28

Розділ 3. Гендерні ролі й стереотипи ….…………………….……….……….……….………	31
3.1 Соціальні ролі – гендерний аспект ….…………………….……….……….………	31
3.2 Соціально-конструкціоністський підхід до аналізу гендерних ролей ….……….	34
3.3 Соціальні уявлення про призначення чоловіка і жінки в суспільстві ….……….	35
3.4 Гендерні стереотипи ….…………….……….……….……….……….……….……	36

Розділ 4. Дослідження гендерних відмінностей ….……………… …….……….……….……	41
4.1 Гендерні відмінності. Порівняльні дослідження чоловіків і жінок із врахуванням психології статі …………….….……….……….……….……….………...……	41
4.2 Статеві відмінності в емоційній сфері …………………...……….……….……….	42
4.3 Особливості спілкування, пов’язані зі статтю ………………….………….………	44
4.4 Залежність стилю поведінки від статі ………………….………....……….……….	45
4.5 Дружні і сексуальні гендерні відносини ………………….……….……….………	46
4.6 Сімейні відносини ………………….……….……….……….……….……….……	48
4.7 Девіантна поведінка і стать ………………….……….……….……….……….…	51


Перелік питань на підсумковий модульний контроль з курсу «Гендерні дослідження» ......	55

Завдання для позааудиторної роботи студентів .......................…….……….……….……….	56

Завдання для самостійної письмової роботи ……...........................……….……….……….	64

Перелік завдань на експериментальне дослідження ................…….……….……….……….	66

Завдання для перевірки знань студентів ...................................... …….……….……….……	83

Рекомендована література........................................................…….……….……….……….…	92

Вступ

Завдання курсу:

· розкрити сутність гендеру, умов його формування та проявів у суспільстві;

· проаналізувати основні концепції конструювання гендеру та наукові підходи до вивчення гендеру;

· виявити гендерну специфіку сучасних наукових досліджень;

· закріпити оперативне та пасивне володіння гендерною термінологією;

· вивчити історичні трансформації чоловічих та жіночих ролей в суспільстві;

· закріпити вміння виявляти та реконструювати ієрархічні стосунки між статями;

· сформувати гендерну свідомість (культуру);

· сформувати позитивне сприйняття жінки як повноправного члена суспільства;

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

- поняття «гендер»,

- умови формування гендеру,

- прояви гендеру в суспільстві,

- основні концепції конструювання гендеру,

- наукові підходи до вивчення гендеру,

- гендерні стереотипи, які поширені в суспільстві.

вміти:

- відрізняти біологічно та соціально обумовлені аспекти відмінностей статей,

- застосовувати гендерний підхід до аналізу конфліктних ситуацій, що виникають у трудовому колективі,

- відстоювати власні права, уникаючи гендерної дискримінації,

- застосовувати отриманні знання у професійній діяльності та науково-дослідницькій роботі.

Методи навчання

РОЗДІЛ 1.

ВСТУП ДО КУРСУ «ГЕНДЕРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ»

1.1 Гендер як наука і навчальна дисципліна. Предмет і завдання курсу.

Як свідчать результати досліджень науковців різних галузей і напрямів, цілісне розуміння функціонування людського суспільства можливе за умови визнання існування стереотипів мужності та жіночності. Ці стереотипи відображають відмінності у соціальних ролях чоловіків і жінок. Результати досліджень в галузі гендерної соціалізації дають нам висновок про те, що особливості чоловічої та жіночої статево-рольової ідентифікації специфічно позначаються на становищі людини в суспільстві, її особистій та професійній долі.

У даний час гендерні дослідження досить широко проводяться в усьому світі, в тому числі (з 1990-х рр.) і в Україні. Потужна хвиля жіночого руху на Заході кінця 1960-х – початку 1970-х років дала поштовх розвитку досліджень, які тепер називаються гендерними. За визначенням Е. Гіденса, напрям гендерних досліджень є одним з основних у сучасній науці. Якщо в зарубіжних публікаціях питанням гендерної психології давно приділяється велика увага (С. Бем, К. Джеклін, Е. Еріксон, Л. Колберг, Е. Маккобі та ін.), то вітчизняні психологи лише з 1970-х років почали здійснювати поодинокі дослідження цих питань. Зокрема, найбільш розробленими є психолого-педагогічні аспекти статевого та сімейного виховання (Д. Ісаєв, С. Ковалєв, А. Логінов, А. Хрипкова).

Результатом гендерних досліджень як окремого наукового напряму в діяльності широкого кола науковців з різних галузей знань стало створення сучасної гендерної науки, назва якої усталена як «Гендерні дослідження». Отже, гендерні дослідження – напрям наукової діяльності та її соціальної організації, спрямований на вивчення місця, ролі, активності, волевиявлення й самореалізації чоловіків і жінок у змінних історичних умовах соціального буття певної епохи.

Основу понятійного апарату науки складає категорія «гендер». Гендер – одне з центральних і фундаментальних понять сучасного суспільства, що потребує наукового осмислення. У найширшому розумінні гендер можна визначити так: це змодельована суспільством та підтримувана соціальними інститутами система цінностей, норм і характеристик чоловічої й жіночої поведінки, стилю життя та способу мислення, ролей та відносин жінок і чоловіків.

Термін «гендер» почали використовувати з середини 1950-х років. У перекладі з англійської мови «гендер» буквально означає граматичний рід – чоловічий, жіночий, середній. Згодом, це поняття почало означати соціо-статеві характеристики статі, на відміну від власне біологічних (генетико-морфологічних, анатомічних, фізіологічних), – із властивими їй характеристиками способу життя, поведінки, намірів і прагнень тощо. Поняття «гендер» характеризує відносини між чоловіками та жінками як між соціально-демографічними групами та гендерні відносини в цілому; те, як реалізуються соціальні ролі дівчаток та хлопчиків, жінок і чоловіків.

Гендер у психології – соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям «чоловік» і «жінка». Оскільки стать (sex) є біологічною категорією, соціальні психологи часто посилаються на ті гендерні відмінності, які обумовлені біологічно, як на статеві. Гендер відрізняється від поняття «sex», яке перекладається як «стать», тобто як здатність або нездатність виношувати й народжувати дітей. Біологічна стать виражає природні, біологічно задані відмінності між чоловіком і жінкою. Якщо стать задається природно, то гендер конструюється соціально та зумовлений культурою суспільства в конкретний історичний період. Гендер характеризує осіб і жіночої, й чоловічої статей, будучи продуктом соціалізації.

Отже, гендер – досить складне поняття, оскільки розкриває багатоаспектний зміст явища. У науковій літературі воно вживається в кількох значеннях:

• гендер як соціально-рольова й культурна інтерпретація рис особистості та моделей поведінки чоловіка і жінки, на відміну від біологічної;

• гендер як набуття соціальності індивідами, що народилися в біологічних категоріях жіночої або чоловічої статей;

• гендер як політика рівних прав і можливостей чоловіків та жінок, а також діяльність зі створення механізмів щодо її реалізації.

У всіх цих значеннях гендер вивчається у системі наукових гендерних досліджень.

Сутність гендерного підходу – це утвердження політики і практики рівних, незалежних від статевої приналежності, можливостей самореалізації особистостей з професійної, соціальної, культурної, психологічної точки зору. Гендерний підхід трансформує систему загальноприйнятих знань, акцентує увагу на перегляді застосовуваної методології соціальних та соціогуманітарних наук і на потребі створення нових методів та нових підходів.

У сучасних умовах систематизовані дослідження гендеру називають по-різному. Крім усталеної назви, «гендерні дослідження», пропонуються й інші – «гендерознавство», «гендерологія», «гендергетика». Дамо визначення цим термінам.

Гендерознавство визначається як система знань про соціальний статус жінок і чоловіків, їх взаємовідносини як безпосередньо у процесі самоорганізації та самоуправління власного життя, так і через громадські й державні структури, що зумовлені історично визначеними засобами виробництва та способами суспільного й індивідуального життя.

Гендерологія як основний предмет наукового вивчення розглядає гендерні стосунки. Це нова для Східної Європи міждисциплінарна галузь наукових досліджень.

Гендергетика – термін, яким окремі науковці пропонують називати міждисциплінарний напрям наукового пошуку – гендерні дослідження, що інтегрує часткові науки про людину, які вивчають гендер; виявляє загальні закономірності; і в рамках якого конструюється апарат для гендерних досліджень.

Однак незалежно від назви, котра ще усталюється, теорія гендеру конституювалася як науковий напрям і навчальна дисципліна і вже сьогодні потребує визначення предмета.

Основним предметом гендерних досліджень є гендерна система суспільства як сукупність взаємопов’язаних інститутів та організацій, за допомогою яких:

· соціально, ідеологічно й організаційно будуються стосунки жінки й чоловіка,

· формується ставлення суспільства до проблеми статі,

· забезпечується реальна соціо-статева рівність або нерівність,

· здійснюється завоювання й реальне утвердження гарантій прав, свобод, обов’язків та відповідальності жінок і чоловіків,

· здійснюється забезпечення реальних можливостей їх самореалізації відповідно до досягнутого рівня гендерної культури.

Завдання «Гендерних досліджень»:

o виявити особливості гендерних досліджень, в основі яких лежить поглиблене розуміння «гендеру» в сучасному світі,

o розробити методику гендерних досліджень,

o розвинути критичне мислення і гендерну чутливість до соціальної реальності,

o критично оцінити сексизм у повсякденному житті;

o показати тісний зв’язок всіх сторін соціального життя з гендерною проблематикою.

Гендерна теорія вивчає соціальне життя обох статей, їхню поведінку, ролі, характеристики. Здійснюється пошук спільного й відмінного між чоловіками та жінками. Розглядаючи світ порівняльно з позиції обох соціо-статевих груп, досліджуються соціальні взаємовідносини статей. Гендерна теорія спрямована як на теоретичну реабілітацію специфічно жіночого досвіду, що вже не може сприйматися як «екзотичний», так і на те, щоб зробити «видимим» і жіночий, і чоловічий досвіди суспільного буття.

Гендерна теорія має певні особливості. Вона має міждисциплінарний характер. У її розробці й розвитку беруть участь фахівці різних наукових галузей – психологи, політологи, історики, правознавці, економісти, філософи, соціологи, тощо. Ці фахівці, формуючи нову гендерну теорію, виконують потрійне завдання:

а) є творцями нового гендерного знання, що спроможне оновлювати й зберігати набуте в науці власним науковим саморозвитком, пояснювати важливі проблеми сучасності;

б) вносять зміни й зумовлюють перегляд багатьох теоретичних положень у своїх галузях і розширюють обсяг їх знань;

в) виробляють критичне бачення суспільних реалій задля світорозбудови на гуманних, справедливих принципах, серед яких принцип рівності статей є базовим.

Становленню гендеру як наукового напряму сприяє його інституалізація у системі освіти й науки. Зокрема, гендерні дослідження набули статусу академічної дисципліни в американських та європейських університетах, у т.ч. в Україні. Нині можна відзначити зростання кількості українських гендерних наукових центрів, збільшення спеціалістів з питань гендеру, тощо.

Гендерний підхід стає невід’ємною частиною роботи психолога: і дослідника, і консультанта, і керівника тренінгових груп. Цей підхід надає можливості для допомоги практикам, які працюють з людьми: політологам, менеджерам, юристам, вчителям та вихователям, медичним працівникам тощо.

Емпіричні гендерні дослідження проводити досить таки складно. Одна із причин цього полягає у тому, що часто, особливо у західних публікаціях, прослідковується однобокий підхід до гендерної проблематики, оскільки відмінності між гендерами пояснюються виключно вихованням і соціалізацією. Важко не погодитися із твердженням російського проф. Є. Ільїна, що «відмінності у поведінці чоловіків і жінок варто шукати не лише у впливі психологічних і соціальних установок суспільства, але й у біологічних відмінностях, у т.ч. гормональних, центрально-нервових, морфологічних. Яким би чином суспільство не впливало б на формування поведінки людей різної статі, першоджерела цих відмінностей слід шукати в біологічному призначенні чоловіків і жінок».

На думку української дослідниці О. Кікінеджі «соціальне конструювання гендеру детерміновано гендерним простором сучасного суспільства, що характеризується подвійним протиріччям: з одного боку, частковим вирішенням шляхів утвердження формальної рівності статей та апеляцією до природного призначення жінки, з іншого – новим, альтернативним устроєм гендерних відносин, що ґрунтується на принципі «рівності у відмінності», тенденції рівних прав і можливостей для самореалізації молодих чоловіків та жінок як унікальних суб’єктів соціально-історичного дійства ».

Треба відзначити, що вчені розходяться у поглядах на рівність можливостей чоловіків і жінок. І. Кон підкреслює значення врахування статевих відмінностей при вивченні формування особистості, бо «...всі або майже всі онтогенетичні характеристики є не просто віковими, але статево-віковими, а найперша категорія, в якій дитина осмислює власне "Я", – це статева приналежність». Теоретична недооцінка статі, пише І. Кон, «практично обертається тим, що традиційно чоловічі властивості та зразки поведінки мимоволі приймаються і видаються за універсальні (дуже багато психологічних і психіатричних опитувальників мають відверто маскулінні акценти, особливо коли йдеться про підлітків), що заважає розумінню специфічних проблем жіночої частини людства і суперечить принципу рівності статі...».

1.2 нАПРЯМИ РОЗВИТКУ НАУКИ

В історії розвитку гендерної проблематики в західній психології можна виділити три напрями.

Перший напрям розвивався під впливом статево-ролевого підходу, що спирався на ліберальний фемінізм (sex-role theory). Домінуюча наукова парадигма психологічних досліджень статі цього періоду – парадигма статевих (гендерних) відмінностей.

Другий напрям формувався під впливом психоаналізу та інших класичних психологічних концепцій. Відбувалося дослідження жінок як відображення радикально феміністських поглядів (women studies). Наукова орієнтація даного напрямку – парадигма унікальності жіночої психології.

Третій напрям оформлюється під впливом соціально-конструкціоністського і постмодерністського інтелектуальних рухів. Гендерні дослідження (gender studies) оформлюються як науковий напрям. Для цього напряму домінуючою стала парадигма соціального конструювання гендеру.

Розглянемо послідовно кожний напрям.

У першій половині XX ст. психологія розвивалася в руслі західноєвропейської традиції дихотомічного мислення, де «жіноче» і «чоловіче» сприймали як протилежності й взаємодоповнення. «Жіноче» асоціювалося з природним, низьким, слабким, порочним; «чоловіче» – з соціальним, високим, сильним, моральним. У цій дихотомії бачимо яскраве відображення статевої диференціації та ієрархічність. Саме цей аспект став ключовим моментом гендерних психологічних досліджень.

Особливістю психологічної науки у той час було те, що жінки практично не були присутні в психології ні як суб’єкти, ні як об’єкти дослідження. Увага психологів-чоловіків була зосереджена на вивченні психологічних характеристик чоловічого соціального досвіду з наступною екстраполяцією висновків на весь рід Homo sapiens. Імена жінок-психологів за рідкісним винятком (А. Фрейд, К. Хорні) залишалися невідомими науковій громадськості. Виявлені відмінності в психологічних характеристиках чоловіків і жінок розглядалися як природна протилежність чоловічої та жіночої природи. Активно ця теза використовувалася, наприклад, для виправдання обмежень при прийомі жінок в престижні навчальні заклади.

У 1960-70-ті рр. в соціальних науках широке розповсюдження отримав статево-ролевий підхід, що спирався на структурний функціоналізм. Наукова психологія теж відчула на собі вплив цієї концепції. Суть підходу полягає в тому, що статеві ролі засвоюються у процесі соціалізації, а це передбачає наявність не тільки певного типу поведінки, але й конкретних особистісних особливостей і навіть стилю життя. Особистість формується у відповідності з домінуючими культурними нормами, цінностями, зразками маскулінної і фемінної поведінки, а також можливостями суб’єкта інтеріоризувати пропоновані культурні стандарти. Тут важливим є вплив агентів соціалізації.

Психологічні дослідження, що проводилися в рамках статево-ролевого підходу, орієнтовані на пошук відмінностей між хлопчиками та дівчатками, чоловіками та жінками в особистісних характеристиках та особливостях поведінки, що породжуються умовами соціалізації.

Таким чином, у 1970-ті рр. гендерні та жіночі дослідження розвивалися переважно як феміністська критика біологічного детермінізму і есенціалізму, і їхні автори активно шукали докази соціокультурного походження відмінностей між чоловіками і жінками. Головною проблемою психологів було питання детермінації статевих відмінностей. Труднощі у виявленні джерел відмінностей між статями визначалися, з одного боку, впливом еволюційно-генетичного підходу, з іншого – підсилювалися за рахунок впливу на висновки дослідників феномена соціальної бажаності.

Гендерні та жіночі дослідження в психології, що спираються на статево-ролевий підхід, показали провідну роль процесу соціалізації у формуванні відмінностей за ознакою статі. Феміністська критика результатів психологічних досліджень відмінностей довела, що у психологічних характеристиках і в поведінці чоловіків та жінок вони можуть отримати адекватне пояснення лише в тому випадку, якщо будуть прийняті до уваги соціальні обставини, що опосередковують їх виникнення та прояв.

Другий напрям розвитку гендерних та жіночих досліджень у психології, що формувався під впливом психоаналізу, – парадигма унікальності жіночої психології. Починаючи приблизно з 1980-х рр. в руслі жіночих досліджень стала інтенсивно розвиватися феміністська/жіноча психологія. Психологи-феміністки виходили з того, що специфічна психологія жінки має соціальну обумовленість; психологія жінки є більш досконалою, ніж у чоловіків.

Новий ракурс проблеми статевої диференціації та ієрархічних відносин чоловіків і жінок у рамках жіночої психології пов’язаний з особливою її природою, унікальністю. Жіночий життєвий досвід, в певних областях, якісно відрізняється від чоловічого, накладає особливий відбиток на психіку жінки. Тільки жінки переживають менструацію, вагітність, пологи, вигодовування грудьми. Поряд з цими обставинами, зумовленими біологічними причинами, існує і культурна унікальність жіночого досвіду як наслідку виконання гендерних ролей. Ідея унікальності жіночого досвіду породжувала феміністську полеміку про «місце жінок», про «жіночу природу».

Слабким моментом даного напряму стало акцентування на внутрішніх психологічних жіночих особливостях без врахування індивідуальних, етнічних, вікових та інших відмінностей. Науковцям цього періоду слід було зосередити свої зусилля на проблемі соціального тлумачення статевих відмінностей та осмисленні витоків статевої дискримінації у сучасному суспільстві.

Звернемося до аналізу сучасного стану розвитку гендерних досліджень в психології, де домінуючою є парадигма соціально конструйованого гендеру (третій напрям). Проблема статевої диференціації тут аналізується в контексті гендерного підходу, в центрі уваги якого знаходяться механізми формування, відтворення і підтримки множинної гендерної нерівності. У рамках даного підходу гендер розуміється як соціально сконструйований.

Спирається ця наукова орієнтація на соціально-психологічну концепцію соціального конструкціонізму. Соціальний конструкціонізм як теорія намагається чітко визначити загальноприйняті форми розуміння світу в тому вигляді, в якому ці форми існують сьогодні й існували в минулі історичні епохи. Соціальний конструкціонізм – специфічний вид соціальної критики. Психологи-феміністки використали можливості концепції соціального конструкціонізму. У результаті феміністськи орієнтовані мислителі стали одними з перших, хто застосував інтерпретаційні дослідницькі стратегії, документально підтвердили процес наукового конструювання статі, продемонстрували практичне призначення конструкціоністського аналізу і звернулися до проблеми основ конструкціоністської метатеорії.

Серед психологів, які досліджували проблеми статі й статевої диференціації в руслі соціально конструкціоністської орієнтації, найбільш відомі Р. Ангер, Б. Лотт, Р. Харе-Мустин, Д. Маречек. У їх роботах, перш за все, підкреслюються відмінності нового погляду на актуальні проблеми гендерної психології від позицій, характерних для представників статево-ролевого підходу.

Перша відмінність стосується розуміння суті категорій «стать» і «статеві відмінності». На думку Р. Харе-Мустин та Д. Маречек, роботи психологів-феміністок в сфері статево-ролевої соціалізації залишаються в полоні ортодоксальних уявлень про феномен статі як залежного від соціальної ролі й психологічної поведінки. Ототожнивши ці поняття, вони виявляються заручниками пануючого маскулінного способу суспільного життя, де реальна асиметрія соціальних стосунків між статтями представлена як їх уявна рівність. Таким чином, в контексті соціально конструкціоністського підходу стать виступає як спосіб організації повсякденного життя і має бути осмислена не як відмінність, а як феномен.

Аналізуючи історію розвитку вивчення психологічних відмінностей між чоловіками й жінками у вітчизняній психологічній науці, можна виділити наступні напрями. До 1970-х рр. у радянській психології проблеми статевої диференціації не вивчали, а ті, вкрай малочислені роботи, що були опубліковані, належали до «психології статі» та ототожнювалися з питаннями сексуальних відносин, переважно подружніх. У 1970-80-ті рр. стали з’являтися поодинокі роботи, в яких ставилися спеціальні завдання, пов’язані з вивченням відмінностей між статями. Цей напрям визначався, як «психологія статевих відмінностей», а основні виявлені відмінності вважалися біологічно детермінованими. І лише в 1990-ті рр. у вітчизняній психології стали проводитися дослідження, орієнтовані на вивчення «гендерних відмінностей», необумовлених біологічною статтю.

1.3 Методологічні підходи та методика дослідження

Щоб певним чином упорядкувати багатоманіття методологічних підходів, доречним є виділення принаймні трьох ознак для їх класифікації: гендерна чутливість, дослідницька парадигма і кількісна та якісна методологічна традиція.

За ознакою чутливості можна виділити наступні підходи:

1. Гендерно-чутливий підхід – концентрує увагу на індивідуальних відмінностях та на відмінності поглядів чоловіків та жінок, визнаючи їх статусну рівність.

2. Гендерно-нейтральний підхід – наполягає на визнанні рівності статей, а гендерні відмінності визнаються незначними.

3. Гендерно-стереотипізований підхід – визнає відмінності, але заперечується рівність статей.

Розглянемо основні методи, за допомогою яких формуються гендерні знання.

Теоретичний метод – основний у методології, який пов’язує сукупність знань, здобутих усіма методами, у концептуальне бачення проблеми. Теоретичний метод передбачає впорядкування знань про гендер на принципах логічної побудови цілісної концепції та визначення місця цих знань у системі суспільствознавчих наук у цілому. Історико-генетичний метод становить процесуально динамічний підхід до розгляду гендеру. Соціально-психологічні методи вивчення гендеру передбачають дослідження соціально конструйованих жіночих і чоловічих ролей, відносин та ідентичності, статевих особливостей, психологічних характеристик тощо. Статистичні методи гендерного аналізу передбачають уведення й застосування показників, які відбивають ступінь справедливості розподілу та користування благами й послугами між соціальними групами із урахуванням гендерного чинника. Застосування прогностичного методу при дослідженні гендеру зумовлено необхідністю давати відповіді на питання, що визначили б перспективу гендерного розвитку з огляду на гендерну ситуацію в країні в цілому. В нових умовах перехідного періоду нашого суспільства прогностична функція гендерних знань зростає.

Гендерний підхід може спиратись на застосування кількісних або якісних методів дослідження. Їхній евристичний потенціал спробуємо розглянути на прикладі дослідження гендерних стереотипів. Кількісні методи можуть бути використані для виявлення розповсюдженості того чи іншого стереотипу, виявлення основних соціально-демографічних характеристик їх носіїв, визначення зумовленості гендерних уявлень соціальними характеристиками певних груп, для дослідження кореляції гендерних стереотипів з іншими соціальними стереотипами, репрезентації реального стану масової свідомості суспільства, застосування їх у міжнародних порівняльних дослідженнях гендерних стереотипів, з метою розглянути залежність існування певних суспільних структур, відносин, інститутів від наявних в даному суспільстві гендерних стереотипів, аналізу динаміки змін стереотипів досліджуваних груп. Якщо аналізувати такі компоненти стереотипу, як афективний, когнітивний, поведінковий, то зафіксовані вони можуть бути за допомогою застосування різних вимірювальних шкал: номінальні та порядкові шкали тощо. Однак недоліком застосування даної групи методів є те, що ми не ідентифікуємо їх зміст, він є попередньо заданим дослідником. А отже глибина аналізу сенсів наявних у респондентів стереотипів не є великою.

Якісні дослідження навпаки дають нам змогу ідентифікувати ту чи іншу стереотипну конструкцію, її зміст, дослідити джерела її формування та вплив на життєві стратегії особистості. Найбільш інформативним у цьому сенсі є нарративне інтерв’ю, яке дає змогу зафіксувати як зміст і форму вербалізованих текстів респондента, так і проаналізувати мову для виявлення індикаторів наявності гендерних стереотипів чи установок.

Для визначення діяльнісних та підсвідомих установок значної кількості респондентів ефективним також є метод опитування, поєднаний із психосемантичним аналізом.

У кожного методу є свої переваги та недоліки, значущість яких для кожного конкретного дослідження залежить від цілей дослідження. Отже, гендерні дослідження можуть спиратись на різні методологічні підходи та методи дослідження. У залежності від мети та предмету можливі та навіть потрібні рекомбінації та поєднання, незважаючи на усталені наукові традиції, адже лише тоді можливо розширити їх евристичний потенціал. Перспективним в подальших гендерних дослідженнях є питання розробки гендерно чутливих методик та інструментарію в межах різних дослідницьких парадигм, на основі методів, що відносяться як до кількісної, так і якісної традиції.

У психології гендерних відмінностей широко використовується і такий метод досліджень, як метааналіз. Він прийшов на зміну т.зв. якісному літературному огляду, який відходить в минуле. Метааналіз було введено в соціальні науки в 1976 р. Дж. Гласом. Ця техніка досить швидко стала потужним інструментом вивчення гендерних відмінностей.

Метааналіз – це статистична техніка, що полягає у комбінації інформації, отриманої з декількох досліджень, має на меті прийти до загальної оцінки величини відмінностей між групами; іншими словами, це аналіз результатів інших аналізів. Це метод вторинної математичної обробки незалежних досліджень, присвячених одній проблемі. Підбирається велика кількість однорідних робіт (досить часто – проведених із застосуванням одних і тих же методик), після чого складається база даних, куди включаються різні змінні, наприклад, стать дослідника, рік проведення дослідження, вік досліджуваних і т.п. При цьому скрізь присутній статистичний показник статевих відмінностей. В одних випадках перевага виявляється у чоловіків, в інших – у жінок, у третьому – відмінності відсутні. Потім ці дані піддаються новій математичній обробці, і в підсумку обчислюється величина d – ступінь відмінностей. Робиться висновок про те, чи є статеві відмінності й наскільки вони великі.

Метааналіз дає інформацію, чи є відмінність між групами по окремій змінній, і надає оцінку того, наскільки ця відмінність велика. Аби провести високоякісний метааналіз, необхідно зібрати всі доступні дослідження по даній темі, включаючи неопубліковані. Значення величини відмінності (d) підраховується для кожного дослідження шляхом віднімання середнього однієї групи від середнього іншої, після чого отримана різниця ділиться на внутрішньогрупове стандартне відхилення. Якщо d набуває значення 0,2, то треба говорити про малу величину відмінності, 0,5 – середня величина відмінності, а 0,8 – велика. Велика величина відмінності означає, що чоловіки і жінки сильніше відрізняються один від одного, ніж від представників своєї ж статі.

На жаль, у вітчизняній науці цей метод поки що не одержав поширення – перш за все, в силу технічних причин. У нас прийнято вивчати нові проблеми навіть на рівні дипломних робіт, тому створити базу даних з понад 100 досліджень, присвячених, одній проблемі, просто не є можливим.

1.4 Соціальні чинники статі у соціологічних теоріях

Оскільки людина – істота соціальна, то і її пізнавальна діяльність має розглядатися у соціальному контексті. Пізнаючи соціальне оточення, навколишній світ, індивід сприймає, пояснює і відтворює різні соціальні аспекти цього світу у своєму мисленні. Отож процес соціального пізнання посідає надзвичайно важливе місце в житті особи, у її взаємодії з іншими людьми. Статева диференціація у людини соціокультурно зумовлена і є першою і найважливішою особистісною категорією, яка засвоюється дитиною.

Як відзначає І. Клєцина, існують два протилежні підходи, що обґрунтовують диференціацію статі: статевий диморфізм і статевий символізм. Згідно першого підходу, тобто статевого диморфізму, статева диференціація – універсальний біологічний процес, який культура лише оформляє і осмислює з тими або іншими варіаціями. Цей підхід, пише І. Клєцина, йде як би знизу. «Його вихідна точка – біологічний статевий диморфізм, який доповнюється системою психічних відмінностей, що виявляються в певному наборі індивідуальних відмінностей в психофізіологічних реакціях, когнітивних процесах, мотивації, здібностях й інтересах чоловіків і жінок».

З позицій другого підходу – статевого символізму – гендерна диференціація не тотожна статевій дихотомії, пов’язаній із статевим диморфізмом, оскільки вона пов’язана з конструюванням статі протягом життя. Прибічники цього підходу вважають, що орієнтація на статеву роль хлопчика або дівчинки не має вродженої основи, хоча є спостереження, що вже у 7-8-місячних немовлят є різна реакція на чоловіків і жінок. Наявність двох статей зумовлює відмінність у будові та функціонуванні організмів, які відносяться до кожної з них. Зовнішні та внутрішні відмінності в жіночому та чоловічому організмі називають статевим диморфізмом. Тобто, це відмінності між статями, зумовлені біологічними факторами. Процес статевої диференціації починається з моменту запліднення яйцеклітини і проходить ряд стадій, кожна з яких має свої специфічні завдання, причому результати розвитку, досягнуті на кожній стадії, стають безповоротними.

На переконання прибічників біологічного детермінізму, розділеність людства за статтю стає фундаментальною основою всього буття культури. Звернемося до аргументів біологічного детермінізму, серед адептів якого багато представників суспільствознавчих дисциплін. Для культурологів, прихильників цього напрямку, стать бачиться первинною і майже незмінною сутністю людини. Наявна репродуктивна анатомофізіологічна відмінність чоловіка та жінки з необхідністю ставить перед дослідником проблему статевої диференціації та потребує пояснень. Такі пояснення, які знаходимо у працях Г. Белла, В. Геодакяна, В. Горшкова, інших вчених, інколи виходили за рамки біологічної еволюції і поширювалися на психологічні та соціальні процеси. Зокрема це стосується інформаційної теорії В. Геодакяна чи ідеї «біограм» Л. Тайгера та Р. Фокса. Участь у процесі репродукції є первинним біологічним призначенням як чоловіка, так і жінки, що закріплено їх анатомією та статевими ознаками.

Очевидною також є важливість психологічної складової гендеру, оскільки виводить на гендерну ідентичність, риси та характеристики, інші невід’ємні від конструювання гендеру поняття. Психічна стать – це певна система ціннісно-смислових уявлень про себе як про чоловіка чи жінку, що сформувалися у процесі соціалізації.

Серед соціологічних теорій найбільшу увагу соціальним чинникам статі приділяє соціорольова теорія. Соціорольова теорія розроблялася Р. Лінтоном, а згодом набула розвитку у роботах Е. Іглі, Дж. Мердок та М. Комаровські. Виникнувши у соціології в середині ХХ ст., ця теорія прагне пояснити соціальні ефекти поділу людей за статтю (розподіл праці, нерівність у доступі до суспільних ресурсів, відмінності у стратегіях поведінки та способах мотивації та оцінок) через аналіз особливостей ролей, які виконують чоловіки та жінки у суспільстві. У такому статево-рольовому підході аналізу підлягає соціальний компонент гендеру, але він подається як даний (пасивно засвоєний), що за методологією нагадує традиції біодетермінізму. Останній загалом досить часто присутній у багатьох, зокрема структурно-функціоналістських соціологічних та психологічних концепціях.

Варто наголосити, що досліджуючи феномен гендеру через опис наявного поділу на чоловічі та жіночі ролі, не можна вийти за межі вивчення існуючих міжособистісних відносин. Відповідно стає неможливим використовувати гендерний концепт при обговоренні проблем влади та нерівності. Статево-рольова концепція була орієнтована на підтвердження і обґрунтування природного характеру відмінностей у соціальній поведінці чоловіків і жінок, але у той же час її функціонування інтенсифікувало розвиток феміністської думки, що була спрямована на аналіз соціокультурних чинників, які розглядалися як детермінанти статевих відмінностей.

Важливу роль в утвердженні гендерного стереотипу про статеву зумовленість соціальних ролей відіграла теорія природної взаємодоповнюваності статей Т. Парсонса і Р. Бейлза. Ці вчені розглядали диференціацію жіночих і чоловічих ролей у контексті теорії структурного функціоналізму. На їхню думку, подружжя повинні виконувати протилежні ролі. Інструментальна роль полягає у підтримці зв’язку між сім’єю і зовнішнім світом – це професійна діяльність, що приносить матеріальний прибуток і надає соціального статусу. Експресивна роль передбачає, передусім, турботу про дітей і регулювання внутрішньосімейних відносин. Т. Парсонс і Р. Бейлз вважають, що здатність жінки до дітонародження і подальший догляд за дітьми визначає одночасно її експресивну роль, а чоловік, який не може виконувати ці біологічні функції, бере на себе інструментальну роль.

Теорія гендерних схем (розроблена С. Бем) передбачає, що оскільки гендерними ролями людина оволодіває у процесі соціалізації, то їх можна змінити шляхом навчання, позбавившись від стереотипів. Для підвищення ефективності навчально-виховного процесу педагогу потрібно знати закономірності гендерно-ролевої поведінки. По-перше, розвиток особистості та соціалізація, в основі якої лежить набуття людиною життєвих ролей, не можуть бути гармонійними без гендерно-ролевої соціалізації. Недоліки, допущені при формуванні гендерних ролей, ведуть до порушення статевої та гендерної ідентичності. По-друге, гендерні ролі тісно пов’язані зі статеворолевими девіаціями.

Розвінчання хибних уявлень про гендер дає можливість об’єктивно подивитися на питання становища чоловіка і жінки у суспільстві.

Хибне уявлення 1: гендерні відмінності є величезними.

Вираз «протилежна стать» є часто вживаним. Проте це всього лише один із прикладів поширеного уявлення, що один гендер значно відрізняється від іншого. В опитуванні Інституту Дж. Геллапа (the American Institute of Public Opinion, 1993 р.) 65% респондентів заявили, що, навіть не беручи до уваги суто фізичні відмінності, чоловіки і жінки докорінно відрізняються один від одного. Однак гендерні відмінності насправді не настільки великі, як наше суспільство змушує нас думати. Вони не проявляються у таких важливих сферах, як пам’ять, інтелект, творчість, аналітичні здібності, здатність управляти та особистісні якості. Невеликі відмінності знаходять в окремих вербальних, математичних здібностях і просторовому мисленні, але навіть коли гендерні відмінності все-таки виявляють, вони досить незначні, складають у середньому 5-10%. Дослідження гендерних відмінностей в емоціях, емпатії, агресії, альтруїзмі та здатності впливати на інших показали, що розбіжності не тільки малі, але й багато в чому залежать від гендерних норм, характерних для конкретної ситуації.

Дослідники виділяють три взаємопов’язаних причини, що обумовлюють те, чому ми вважаємо гендерні відмінності більш значними, ніж вони є насправді. По-перше, суспільство постійно звертає нашу увагу на гендер і декларує у різні способи, що чоловіки і жінки не схожі один на одного. По-друге, підкреслення нашим суспільством гендерних особливостей сприяє розвитку гендерних схем. Подібний когнітивний поділ на категорії впливає на інформаційні процеси, в результаті чого ми частіше зауважуємо, запам’ятовуємо і переробляємо ту інформацію, яка узгоджується з нашими гендерними очікуваннями. Ми схильні помічати і пояснювати саме таку поведінку, яка підкріплює наші уявлення про гендерні відмінності. По-третє, більшість соціальних ролей здійснюється головним чином або однією, або іншою статтю. Жіночі ролі, як правило, вимагають інших моделей поведінки та навичок, ніж чоловічі. У результаті створюється враження, що чоловіки і жінки сильно різняться між собою.

Хибне уявлення 2: гендерні відмінності викликані фундаментальними біологічними відмінностями між статями.

Уявлення, що гендерні відмінності обумовлені фундаментальними біологічними відмінностями, не викликає подиву, якщо враховувати ту інформацію, яку ми отримуємо з навколишнього культурного середовища. При цьому відмінності між статями часто обумовлені сексуально сегрегованими соціальними ролями та диференційованою соціалізацією, а не біологічними причинами. Ми починаємо соціалізувати наших дітей по-різному з раннього віку в залежності від їх статі. Суспільство насаджує чоловікам і жінкам різні очікування протягом всього їхнього життя. Наприклад, агресія, альтруїзм, емоції та емпатії – залежать від гендерних норм соціальної ситуації і гендерні відмінності зменшуються в міру того, як змінюються соціальні інститути. Це вказує на ту значну роль, яку відіграють соціальні фактори у формуванні гендерних відмінностей, а не біологічні.

Хибне уявлення 3: біологічні гендерні відмінності обумовлюють краще пристосування чоловіків і жінок до різних соціальних ролей.

З однієї сторони, вірно, що гендерні ролі можуть спочатку виникати в силу статевих відмінностей у фізичних можливостях і здатності жінок годувати немовлят. Однак, ці відмінності не виправдовують те диференційне ставлення до чоловіків і жінок, що має місце в сучасному суспільстві. Наприклад, на відміну від чоловіків, жінки рідше обіймають владні посади в нашому суспільстві, однак немає свідчень, що чоловіки краще виконують роль лідерів, ніж жінки. Гендерні відмінності у когнітивних здібностях також не настільки значні, щоб виправдовувати підготовку чоловіків і жінок до різної професійної діяльності.

Американська дослідниця С. Бем пише, що, навіть якщо жінки і чоловіки й відрізняються біологічно в плані здібностей і схильностей, ці відмінності нездатні виправдати ті різні ролі, які вони виконують у суспільстві. Наприклад, якщо жінки володіють кращими виховними якостями, ніж чоловіки, тоді їм варто було б бути психіатрами, а не секретарками. Немає свідчень про те, що чоловіки гірше жінок доглядають за дітьми. Наступний аргумент: навіть якщо чоловіки наділені більшими математичними здібностями, ніж жінки, це не пояснює того факту, що велика кількість жінок, які мають явну схильність до математики, не роблять відповідної професійної кар’єри. Навіть ті, хто вважає, що окремі гендерні відмінності викликані біологічними відмінностями між статями, визнають, що невірно на підставі цього стверджувати, що розбіжності неминучі. Дані відмінності існують, але це не означає, що їх не можна усунути за допомогою навчання і виховання.

Хибне уявлення 4: гендери розділені, але рівні між собою.

Гендерні відмінності випливають із: пов’язаного зі статті поділу обов’язків; уявлень, що гендерні відмінності сприяють кращому пристосуванню жінок і чоловіків до різної діяльності; різного способу життя чоловіків і жінок, обумовленого гендерними ролями. Гендерна нерівність проявляється у нижчій оплаті праці жінок, їх більш низькому статусі та непропорційному розподілі обов’язків по дому і догляду за дітьми навіть у тому випадку, коли працюють обидва подружжя. Гендерно-справедливе суспільство вимагає, щоб ми відмовилися від уявлення, що традиційний розподіл обов’язків між статями є природним і незмінним.

Хибне уявлення 5: традиційні гендерні ролі мають на меті найбільш повне задоволення потреб суспільства.

Американське суспільство протягом другої половини ХХ століття неодноразово піднімало питання рівності статей. Розвінчувалась низка гендерних стереотипів. При цьому в ході опитування американців дослідниками Інституту Дж. Геллапа у 1990-х рр. стосовно того, чи згідні вони з тим, що «для суспільства, як правило, краще, якщо чоловік працює поза домом, а жінка піклується про дім і родину», 43% відповіли «так», а 56% – «ні». Погляди українців є так само гендерно стереотипізовані. Люди часто вважають, що багато соціальних проблем, таких, як підліткова вагітність і молодіжні злочинні угруповання, викликані змінами в традиційних гендерних ролях, наприклад, зумовлені тим, що жінки стали працювати поза домом. Проте повернення до традиційних гендерних ролей не буде запорукою зміни соціальної ситуації. Хоча завжди буде певна частка людей, готових боротися за збереження цих ролей, вказуючи на їх корисність. Традиція сама по собі не є хорошим виправданням збереження чогось. Уважне вивчення традиційних ролей показує, що вони не здатні задовольняти запити сучасного суспільства.

Питання та завдання для самоперевірки:

Проаналізуйте процес становлення науки і навчальної дисципліни «Гендерні дослідження»
Що виступає предметом дослідження курсу?
Визначте основні завдання курсу «Гендерні дослідження».
Охарактеризуйте головні напрями розвитку гендерних студій.
Виділіть основні методи «Гендерних досліджень».

здійсніть презентацію власного гендерного образу. Під впливом яких чинників Ви виконуєте свої гендерні ролі? Наскільки думка оточуючих Вам важлива в оцінці Вас як чоловіка/жінки?
організуйте в групі дискусію на тему: «Як змінилися Ваші погляди на статеві відмінності за інтелектуальними та емоційними характеристиками з часу вступу на спеціальність»;
існує думка про те, що вивчення статевих відмінностей в психології здійснюється на основі тестових завдань, які розраховані на досліджуваних-чоловіків. Ця обставина може впливати на викривлення результатів досліджень. Проаналізуйте з цієї точки зору методики, які Ви використовували у своїх кваліфікаційних роботах; з’ясуйте наскільки вони гендерно-нейтральні.

Список використаних джерел та літератури:

1. Гендерний аналіз та його методологія. Гендерна статистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cpk.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=686.

2. Горбунова Н., Бурцева Ю. Проблема статевого виховання [Електронний ресурс] / Н. Горбунова, Ю. Бурцева. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/PNR_2006/Psihologia/5_gorbunova.rtf.htm.

3. Горностай П. Рольова теорія особистості: теоретичні аспекти та практичні аплікації [Електронний ресурс] / П. Горностай. – Режим доступу: http://users.i.kiev.ua/~p_gorn/publ37.htm.

4. Іванченко С. Багатовимірна модель гендера [Електронний ресурс] / С. Іванченко. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=72&c=1695.

5. Мазур Л. Врахування статевої детермінанти розвитку особистості [Електронний ресурс] / Л. Мазур. – Режим доступу: http://novyn.kpi.ua/2005–3–1/13_Mazur.pdf.

6. Методологічні підходи гендерних досліджень у соціології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Mtpsa/2009_15/Xarche.pdf.

7. Основи теорії гендеру: Навчальний посібник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gender.at.ua/_ld/1/186_osnovy_teorii_g.pdf.

8. Сєргєєва А. Гендерна ідентичність менеджера, як складова психологічного потенціалу особистості [Електронний ресурс] / А. Сєргєєва. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Vonu_Psi/2010_11_1/serg.pdf.

9. Скорик М., Євменова Т. Аналіз жіночого політичного лідерства: теорії і контекст [Електронний ресурс] / М. Скорик, Т. Євменова. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppp/2011_12/Skoryk_Yevmenova.htm.

10. Соціальне пізнання гендеру [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vash–psiholog.info/shon/gendernaya/2002–2010–09–24–15–31–04.html.

РОЗДІЛ 2.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒