Етапи стратегічного менеджменту

Важко визначити загальну універсальну схему формування та функціонування стратегічного менеджменту на підприємстві. Різні наукові школи, які заангажовані в дослідження проблем стратегічного менеджменту виділяють різні етапи.

Так А. Томпсон і А. Стрікленд, виділяють п’ять задач стратегічного менеджменту, які водночас є і етапами створення та реалізації стратегій: визначення виду комерційної діяльності і формування стратегічних принципів; формування стратегічних цілей і задач; формування стратегії для досягнення встановлених цілей і результатів діяльності; реалізація стратегічного плану, оцінка результатів діяльності і зміна стратегічного плану і/або методів його реалізації[17].

О. Кузьмін, О. Мельник, М.Мескон та інші дотримаються точки зору, що процес стратегічного управління має складатися з п’яти етапів: встановлення місії організації та визначення цілей, оцінка і аналіз зовнішнього середовища, управлінське дослідження сильних та слабких сторін організації; аналіз стратегічних альтернатив; вибір стратегії та реалізація стратегії; оцінка стратегії[18].

О. Коробейніков та інші[19] доходять висновків, що етапи аналізу, прогнозування і моніторингу зовнішнього середовища, доцільно виділяти окремо, у вигляді базису, на якому будується модель стратегічного менеджменту. Такий підхід на думку авторів зумовлений тим, що фактори зовнішнього середовища не піддаються впливові підприємства.

Однак, тут слід зважити на те, що існують методи лобіювання корпоративних інтересів, злиття, об’єднання, перехрещення директорату, які дозволяють активно впливати на розвиток зовнішнього середовища.

О. Віханський стверджує, що стратегічний менеджмент доцільно розглядати, як динамічну сукупність з п’яти елементів: аналіз середовища, визначення місії і цілей, вибір стратегії, виконання стратегії, оцінка та контроль виконання стратегії[20].

Дана схема видається найбільш прийнятною з огляду на те, що вона не розділяє зовнішнє і внутрішнє середовище на дві окремі складові. Це можна віднести до переваги, оскільки весь інструментарій та моделі стратегічного менеджменту, як правило дозволяють одночасно аналізувати внутрішнє та зовнішнє середовище. Більше того в багатьох випадках одночасний аналіз просто необхідний для вироблення своєчасної реакції на можливості та зміни оточення.

Отже за основу в даному підручнику буде взято підхід який складається з п’яти етапів. На наступних сторінках буде зроблено спробу розвинути зміст виділених етапів з точок зору різних шкіл, етапів розвитку та підходів стратегічного менеджменту.

Формування системи стратегічного менеджменту на підприємстві необхідно здійснювати в чітко визначеній послідовності. Автором розроблено схема механізму формування та інтеграції стратегічного менеджменту в системи управління підприємством (рис. 2).

 

 

Рис. 2. Схема впровадження стратегічного менеджменту на підприємстві

 

Рис. 2 Схема механізму формування та інтеграції стратегічного менеджменту в системи управління підприємством.

Розділ 2

Перший етап формування стратегічного менеджменту. Встановлення  місії та цілей організації

 

Візія організації

       Перед тим як перейти безпосередньо до формування місії та цілей підприємства слід чітко встановити канву діяльності або напрям функціонування. Діяльність будь-якого підприємства починається з встановлення власних обмежень, які дають зрозуміти усім зацікавленим групам, чим організація має намір займатися і який рівень очікувань зацікавлених груп може задовольнити. Найбільш загальні обмеження діяльності організації встановлюються в її візії або місії.

Візія – є керуючою філософією бізнесу, обґрунтуванням існування фірми, в якій домінує філософська складова. Тобто, візія – це ідеальна картина майбутнього, такий стан, який може бути досягнутий за найкращих умов[21].

       Побудова візії завойовує все більшу популярність у світі бізнесу, а саме зростання значення візії визначається такими факторами[22]:

1. Візія є ефективним інструментом мотивації персоналу організації, особливо великих, децентралізованих, вона допомагає об’єднувати діяльність людей в одному напрямі.

У візії зазвичай не відзначають бажання отримати прибуток, у візії об’єднують індивідуальні ідеали всіх учасників організації в єдиний еталон цінностей. З цієї точки зору візія пересікається з внутрішньокорпоративною культурою, основним елементом, якої є система цінностей організації.

2. Візія створює почуття перспективи в діяльності організації, забезпечує прийняття цілей організації. Будь-яка ціль встановлює рамки діяльності фірми, а у візії немає фінішної лінії, вона створює імпульс для постійного прогресу.

Тобто візія дає нам картину того, «хто ми, чим займаємося і чого маємо намір досягнути»[23].

Місія організацій

Якщо на підприємстві сформовано візію то місія формується для окремих підрозділів. Якщо ж візію не сформовано то лише тоді місія формується як загальнокорпоративна. Формування місії і візії як загальнокорпоративних призводить до того, що вони дублюють роль один одного.

Понятття місії організації постійно змінювалось протягом розвитку науки менеджменту. Сьогодні враховуючи те, що організацію розуміють як соціотехнічну систему, місія такої організації повинна відображати інтереси всіх зацікавлених сторін.

       Як правило місія[24]:

• основна загальна мета організації, яка визначає чітко окреслену причину та необхідність її існування;
• деталізує статус організації, забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях;
• формує погляди вищого керівництва на довгострокові плани розвитку організації;
• публічно повідомляє про поведінку організації у зовнішньому середовищі, її переконання та цінності;
• знижує ризик недалекоглядного управління та прийняття необґрунтованих рішень;
• визначає наміри організації стосовно потреб споживачів, ринків, технологій;
• мотивує ефективну, злагоджену роботу працівників;
• здійснює політику зростання та фінансового забезпечення;
• дає змогу керівникам середньої ланки формулювати цілі, завдання, намагання структурного підрозділу, які б відповідали намірам і розвитку організації в цілому;
• полегшує підготовку організації до майбутніх змін.

Стратегічна візія і місія організації є дуже індивідуальними. Загальні положення, які приймаються до будь-якої організації не мають управлінської цінності. Стратегічна візія або місія ніби відділяють одну організацію від інших і наділяють її власними відмінними рисами, напрямом діяльності і шляхом розвитку[25].

       Багато організацій стараються в місії або візії підприємства ввести кількісні показники (рівень прибутковості, дохідності, частка ринку, ціні на продукцію тощо). Однак використання кількісних показників у місії або візії підприємства не дає можливості відрізнити одну організацію від іншої. В місії і цілях слід використовувати якісні показники серед них загальне (взуття, одяг, туризм) або детальне (дитяче взуття, одяг для середнього класу, подорожі у країни Східної Європи) визначення напрямів діяльності, цільової групи, приорітети тощо.

       Окремо слід підкреслити, що однією з ключових ролей місії є об’єднання та мотивування працівників. Місія повинна доносити працівнику, що його робота безпосередньо пов’язана з успіхом усієї організації. Тому важливо працівникам по-перше донести місію організації в найбільш доступний спосіб кожному працівнику, а по-друге виділити кожному із працівників причинно-наслідкові зв’язки між його роботою та місією організації. А також в залежності від результатів роботи та реалізації місії запропонувати систему стимулів.

       Найбільш вдалі формулювання місії організації викладені просто і коротко, вони виголошені голосно і зрозуміло, що породжує ентузіазм з приводу майбутнього організації[26]. Місії повинні мати однаково важливі впливи як на клієнтів, так і на всіх решту зацікавлених груп.

       Важливим елементом формування ефективної місії є адекватність місії двом вимірам: часу та простору. Тобто місія повинна бути узгодженою із змінами у зовнішньому середовищі, і доноситися до зацікавлених груп саме в ті моменти, коли підприємству необхідно для розвитку зусилля цих груп. Тому завдання керівництва чітко ідентифікувати загрози та можливості зовнішнього середовища та інтереси зацікавлених груп для внесення змін у місію підприємства. Просторовий аспект, як уже зазначалось, полягає насамперед у врахуванні інтересів зацікавлених груп.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: