Аналіз цілей та інтересів зацікавлених груп організації

Важливо при побудові стратегії оцінити сподівання та інтереси зацікавлених груп. Такий аналіз буде особливо ефективним для розробки та реалізації загальнокорпоративної стратегії.

 

Споживачі

Споживачі є найбільш впливовою групою в ринковій економіці. Якщо їхні сподівання не будуть виправдані, то вони купуватимуть товари та послуги інших організацій. Споживач це основа бізнесу[46]. Основні їхні цілі - якість товару, його цінність, ціна, сервісне обслуговування, розвиток послуг як елементу товару, повна та достовірна інформації про товар чи послугу тощо. Найбільші проблеми для системи менеджменту виникають в процесі ідентифікація потреб та цілей споживачів у конкретний часовий період. Для цього затрачаються значні кошти підприємства, які можуть перевищити затрати на врахування цілей усіх інших зацікавлених груп. Що думає купувати споживач і, що він вважає “цінністю” – це в першу чергу визначає пропозицію організації, і відповідно стратегію підприємства[47]. Однак, слід пам’ятати, що споживачі не є виключно одною групою від якої залежить успішність стратегії підприємства і твердження, яке все частіше зустрічається у вітчизняній та іноземній літературі, про те, що не на обсяги випуску, а на якість продукції та послуг, на задоволення потреб споживачів має орієнтуватись підприємство є хибними. Як влучно зауважує В.Герасимчук, не варто в категоричній формі заявляти, нібито підприємство у своїй комерційно-господарській діяльності має орієнтуватись на все, що завгодно, тільки не на збільшення обсягів виробництва[48].

Акціонери

Інвестори вклали свої кошти в підприємство з метою отримати винагороди у вигляді дивідендів та збільшенні вартості акцій, тобто основна їхня мета це отримання доходу на вкладений капітал. Деколи акціонери, як і окремі менеджери, вкладають кошти у проекти з високим рівнем економічного ризику, тобто йдуть на ризик за ради відчуття самого ризику[49]. В українській економіці акціонери мають значний вплив на діяльність підприємств. Хоча вітчизняне законодавство чітко регламентує відносини акціонерів та менеджменту підприємства. Відповідно до закону України ст. 47 “Про господарські товариства” керівництво поточною діяльністю не є компетенцією акціонерів, а виключно виконавчих органів[50]. Більше того дана стаття передбачає, що загальні збори можуть передати виконавчим органам товариства (менеджменту) частину належних їм прав. Однак, у практиці функціонування вітчизняних підприємств акціонери, як правило, здійснюють безпосереднє керівництво поточною діяльністю тим самим реалізуючи насамперед власні цілі, що загалом негативно позначається на розвитку підприємства та менеджменту. Відповідно до того ж таки закону акціонери мають право на отримання регулярної та вичерпної інформації про фінансову-господарську діяльність підприємства, своєчасні виплати дивідендів та справедливе відшкодування капіталу у випадку банкрутства підприємства[51]. У випадку незадоволення потреб та недосягнення основних цілей акціонерів, вони можуть звільнити управлінський персонал або продати організацію.

Однак вітчизняна інституційна структура економіки є недосконалою, що проявляється в порушенні прав акціонерів на отримання адекватної та вичерпної інформації, а також у перешкоджанні реалізації права участі в прийнятті управлінських рішень[52]. Тому виписані законодавчі норми не регулюють усіх конфліктів, що виникають через випадки розбіжностей у інтересах самих власників, власників і менеджерів, менеджерів і працівників, організацій та споживачів тощо.

Менеджмент підприємства

Основні цілі менеджменту - висока заробітна плата, влада (кар’єрне зростання), самовираження, соціальна захищеність, рівність можливостей, захист здоров’я на робочому місці, невтручання в особисте життя тощо. Саме такі матеріальні стимули та соціальний статус забезпечується стабільністю і розвитком підприємства. За останні десятиліття, як стверджують науковці, заробітна плата у менеджерів зростає швидшими темпами ніж величина акціонерного капіталу[53], що свідчить про значний вплив цілей та потреб менеджерів на розвиток підприємства. Однак, стрімко збільшується розрив між доходами працівників, з одного боку, і доходами підприємств і капіталу з іншого боку. Так, на початку 60-х років топ-менеджери в США заробляли приблизно в 40 разів більше, ніж працівники, 2002-2003 рр. – у 531 раз більше[54].

Менеджмент розробляє методи які включають норми поведінки персоналу, оплати посадових осіб, укладання майнових угод інші аспекти виробничо-господарського процесу. Такі норми оформлюються у вигляді внутрішньо корпоративних документах і мають правову чинність на рівні організації, якщо не суперечать законодавчо визначеним нормам.

Щоб створити добру управлінську команду, необхідні роки, а погане управління менеджментом здатне знищити її протягом декількох днів[55]. Часто на різних рівнях менеджменту є різні цілі. Такі цілі мають різні вектори спрямування і буває суперечать одне одному. Можливо тому, застосування принципів децентралізації сучасним менеджментом є способом вирішення проблем узгодженості цілей управління підприємства.

 

Працівники

Основні потреби працівників це - адекватна заробітна плата, нормальні умови праці, соціальна захищеність, недискримінаційне ставлення до будь-кого з членів колективу, особливо, членів меншин, які не входять у склад впливових неформальних груп, надання та створення можливостей для навчання та розвитку, кар’єри тощо. Права працівників захищені Конституцією України та законодавством. Працівники відносяться до керованої системи, а отже найменш суттєво впливають на ефективність менеджменту підприємства. Тільки відмова у задоволенні їхніх мінімальних очікувань може призвести до відмові від виконання власних обов’язків. Профспілкові організації покликані захищати права працівників та умови дотримання контрактів з боку адміністрації підприємства. Однак лише з прийняттям Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.1999 р. профспілки стали організацією, яка дійсно має змогу захистити трудові та соціально-економічні права та інтереси працівників. Тобто цілі профспілкових організацій в більшості збігаються із цілями працівників. У економічно розвинутих країнах профспілки своїми діями здатні обмежити здатність менеджменту управляти або повністю захопити контроль над підприємством та ситуацією, що склалась. Водночас в Україні рішення, які прийнятті профспілками носять рекомендаційний характер тобто не є обов’язковими до виконання роботодавцями. Особливість розвитку вітчизняних профспілок полягає у виборі незалежності від державних органів влади, і співпраці з політичними партіями та рухами за програмами соціально-економічного характеру, об’єднанні зусиль з останніми шляхом формування передвиборчих блоків та парламентських фракцій. Слід відмітити, що крім функції захисту прав та інтересів працівників профспілки повинні виконувати виховну та навчальну функції серед працівників з метою гармонізації інтересів зацікавлених груп. Менеджери кожної організації, де діють профспілкові організації, повинні формувати чіткі довгострокові цілі, на основі яких розвивати взаємовідносини з профспілковими організаціями [56].

 

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: