Поняття, ознаки та правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності

 

Здійснення ЗЕД пов’язане з множинністю державних заходів контролю, тому і владний метод у цій сфері застосовується більш широко, ніж під час здійснення господарювання в цілому. Крім того, ці вертикальні відносини і відносини між рівноправними суб’єктами ускладнені наявністю іноземного елементу[253]. Важливо зазначити, що присутність останнього істотно впливає на регулювання зовнішньо­економічних відносин.

Нормативно-правове регулювання ЗЕД здійснюється низкою актів господарського законодавства загальної сфери дії та спеці­ального законодавства. При цьому останнє складається із законодав­чих актів різної юридичної сили, присвячених регулюванню цієї діяльності (в т.ч. окремих її аспектів), та окремих норм, що містяться в нормативно-правових актах загальної сфери дії чи покликаних забезпечити регулювання інших видів діяльності, що може поєднуватися із ЗЕД (банківська діяльність, страхування, спільне інвестування та ін.). Відтак систему актів законодавства про ЗЕД можна поділити на загальні, до яких відносяться нормативно-правові акти, що містять загальні положення про ЗЕД (ГК України, закони України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про між­народний комерційний арбітраж»[254], «Про регулювання товарообмін­них (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»[255] та ін.), та спеціальні, якими визнаються акти законодавства чи норми, що визначають специфіку здійснення ЗЕД в окремих сферах економіки, на окремих територіях, за участю окремих суб’єктів тощо (закони України «Про банки та банківську діяльність», «Про страхування»[256], «Про приватизацію державного майна»[257], «Про режим іноземного інвестування» та ін.).

ГК України у ст. 68 закріплює в цілому право підприємства самостійно здійснювати ЗЕД. При цьому остання визначається як частина ЗЕД держави. Визначення ЗЕД закріплене в ст. 377 ГК України, за яким – це господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 ГК України, та/або робочою силою. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» міститься дещо відмінне визначення досліджуваного поняття. Так, за ст. 1 вказаного Закону ЗЕД визначається як діяльність суб’єктів госпо­дарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Виходячи з аналізу цих дефініцій, можна акцентувати увагу майже на ідентичності вказаних визначень, хоча різна термінологія в них може призвести до різного тлумачення під час практичного застосування. З цього приводу зазначено[258], що така ситуація може пояснюватися недоліками законодавчої техніки, відсутністю достатнього досвіду законотвор­чої роботи.

У літературі наголошується на певних відмінностях у регулюванні ЗЕД між ГК України і Законом України «Про зовніш­ньоекономічну діяльність» та відсутності єдиної точки зору щодо визначення цього поняття, що зумовлено наявністю двох критеріїв для такого виду діяльності:

· перетинання під час здійснення господарської діяльності майном та/або робочою силою митного кордону України;

· здійснення господарської діяльності за участю іноземного суб’єкта господарювання. Зокрема, існує думка[259] про те, що за Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» не перед­бачається обов’язковість перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою в процесі здійснення такої діяльності.

Ознаки ЗЕД можна виявити шляхом аналізу відповідних вимог ст.ст. 377–389 ГК України та Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність». Характерними рисами ЗЕД є:

1) за ч. 1 ст. 3 ГК України належність такої діяльності до сфери господарювання, основним спрямуванням якої є виготов­лення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність;

2) наявність такої складової господарської діяльності, як пере­тинання митного кордону України робочою силою та/або майном;

3) за ст. 378 ГК України особливий суб’єктний склад: здійс­нення ЗЕД суб’єктами господарювання: 1) господарськими організа­ціями – юридичними особами, створеними відповідно до ЦК України, державними, комунальними та іншими підприємствами, створеними відповідно до ГК України, а також іншими юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку; 2) громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; 3) зовнішньо­економічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування;

4) спеціальний режим господарської діяльності, пов’язаний із спеціальним правовим регулюванням та відповідно: а) встанов­ленням низки заборон, обмежень щодо кола суб’єктів ЗЕД, видів господарської діяльності, порядку її здійснення з метою забезпе­чення інтересів національної економіки та національного товарови­робника; б) створенням системи спеціальних органів, що здійс­нюють державне регулювання у сфері ЗЕД (Державна митна служба, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі), та покладенням певних функцій щодо регулювання ЗЕД на Мінекономіки та євроінтеграції України, АМК України, НБ України та інші органи; в) застосу­ванням специфічних засобів державного регулювання, в т. ч.: ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій, держав­ної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів), конт­ролю за здійсненням ЗЕД, можливістю застосування специфічних санкцій за порушення правил здійснення ЗЕД (припинення експортно-імпортних операцій, застосування антидемпінгових заходів, застосування індивідуального режиму ліцензування).

Таким чином, для характеристики ЗЕД необхідно звернути увагу на дві базові обставини:

· така діяльність передбачає своє здійснення виключно у формі договірних зобов’язань, що виникли на основі укладених зовнішньоекономічних контрактів;

· така діяльність передбачає взаємодію вітчизняного суб’єк­та ЗЕД з іноземним суб’єктом, тобто однією із сторін зовнішньоеко­номічного договору повинен бути іноземний суб’єкт.

 

⇐ Предыдущая24252627282930313233Следующая ⇒

Поделиться: