Правове становище суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності

 

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про зовнішньоеко­номічну діяльність» суб’єктами ЗЕД в Україні є:

– фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і діє­здатність згідно із законами України і постійно проживають на території України;

– юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи АТ та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, коопе­ративи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, орга­нізації та ін.), в т. ч. юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

– об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

– структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

– спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнахо­дження на території України;

– інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені зако­нами України;

– Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управ­ління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у ЗЕД, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи.

ГК України у ст. 378 закріпив уніфіковані положення щодо суб’єктів ЗЕД, передбачивши, що ними є (можуть бути):

– суб’єкти господарювання: 1) індивідуальні підприємці, зареєстровані у встановленому порядку; 2) господарські організації зі статусом юридичної особи, створені відповідно до законодавства України; 3) зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, створені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Відтак ГК України виключив зі складу суб’єктів ЗЕД господарські організації, створені за законодавством України без статусу юридичної особи, зокрема:

· промислово-фінансові групи, які відповідно до одноймен­ного закону можуть не лише займатися ЗЕД, але й мати статус транснаціональних, створених за участю суб’єктів господарювання різних держав;

· пайові інвестиційні фонди, що створюються на договірних засадах і не мають статусу юридичної особи;

· філії, представництва, інші відокремлені підрозділи (структурні одиниці), господарських організацій-резидентів, ство­рені ними для здійснення господарської діяльності відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 55 ГК України, якщо відповідні повноваження закріп­лені в положенні про такий підрозділ (структурну одиницю) та ін.

Варто зауважити, що законодавець не має чіткої позиції щодо визначення суб’єктного складу господарських відносин, у т. ч. й відносин у сфері зовнішньоекономічних зв’язків, оскільки законо­давством України про ЗЕД, крім суб’єктів господарювання (ст. 55 ГК України), до осіб, які мають право здійснювати такого роду діяльність, відносяться й інші неправосуб’єктні особи (наприклад, філії та інші відокремлені структурні підрозділи), що вносить плутанину та колізії в норми чинного законодавства.

Фізичні особи мають право здійснювати ЗЕД з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із законодавством України, а фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають право здійснювати ЗЕД, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їхніх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Важливе значення під час регулювання ЗЕД має належність юридичної особи до тієї чи іншої юрисдикції, так звана національність юридичної особи. Так, КУ та спеціальними законами встановлений національний режим здійснення ЗЕД, зміст якого полягає у прирівнюванні правового становища іноземних суб’єктів господарювання до вітчизняних, за виключеннями, встановленими чинним законодавством. В Україні і більшості країн Європи діє принцип місця реєстрації юридичної особи.

Всі суб’єкти ЗЕД України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав. Іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють ЗЕД на території України, мають право на відкриття своїх пред­ставництв на її території. Реєстрація цих представництв здійс­нюється в порядку, встановленому ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Суб’єкти ЗЕД мають права та обов’язки (загальні та спе­ціальні), що є обов’язковими елементами їх правового статусу. До категорії загальних входять права та обов’язки, притаманні усім суб’єктам господарювання. До категорії спеціальних належать права та обов’язки, якими наділяються суб’єкти ЗЕД у процесі її здійс­нення[261]. Зокрема, спеціальними правами суб’єктів ЗЕД є:

– здійснювати будь-які види ЗЕД та зовнішньоекономічні операції, щодо яких закон не містить заборон/обмежень;

– відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахун­ки в банківських установах, розташованих на територіях інших держав;

– самостійно розпоряджатися (після сплати передбачених законом податків і зборів/обов’язкових платежів) валютною вируч­кою від проведених зовнішньоекономічних операцій (крім перед­бачених законом випадків);

– одержувати в іноземних фінансових установах на договір­ній основі валютні кредити на умовах, що не суперечать законодав­ству України;

– обирати контрагентів та укладати з ними зовнішньоеконо­мічні договори (контракти);

– обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоеко­номічним договором/контрактом юрисдикційний орган, що розв’язуватиме між ними спори; відповідно до ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори між суб’єктами ЗЕД можуть розглядати: суди України; за згодою сторін спору – Міжнародний комерційний арбітражний суд та Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України; інші органи вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України;

– обирати за домовленістю з контрагентом за зовнішньоеко­номічним договором/контрактом національну належність законодав­ства, що застосовуватиметься при розгляді таких спорів;

– користуватися державним захистом своїх прав та законних інтересів у разі їх порушення за межами України шляхом звернення до дипломатичних і консульських установ, державних торговельних представництв, а також в інший спосіб, визначений законом.

До спеціальних обов’язків суб’єктів ЗЕД належить:

– здійснення у передбачених актами законодавства випадках ліцензування та квотування імпортно-експортних операцій, а також виконання умов їх надання;

– дотримання вимог щодо змісту, форми та державної реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

– ведення бухгалтерського та оперативного обліку зовніш­ньоекономічних операцій, а також статистичної звітності, яку необхідно надсилати органам Державної статистики України;

– імпортування в Україну лише тих товарів, які за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів та вимог, що діють на території України (у разі відсутності національних стандартів та вимог України на певний товар застосовувати відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів);

– утримання від порушень встановлених законом заборон, обмежень щодо субсидованого імпорту, демпінгового імпорту, реекспорту;

– у разі порушення вимог законодавства про ЗЕД нести передбачену ним господарсько-правову відповідальність;

– інформування НБ України про відкриття валютних рахун­ків за межами України та надання відомостей про використання своїх валютних рахунків органам ДПС України у встановленому порядку.

Держава гарантує рівність прав та однаковий захист усіх суб’єктів ЗЕД. Проте у разі застосування до українських суб’єктів господарювання дискримінаційних заходів на території певних держав згідно з ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» в Україні можуть бути застосовані аналогічні заходи до суб’єктів господарювання відповідної країни.

 

 

⇐ Предыдущая25262728293031323334Следующая ⇒

Поделиться: