Поняття, види зовнішньоекономічного договору, його зміст, форма та порядок укладення

 

Аналізуючи зобов’язальну природу зовнішньоекономічних відносин, необхідно звернути увагу на неточності деяких дефініцій Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Зокрема, законодавець використовує дві однорідні, але нерівнозначні кате­горії – «Зовнішньоекономічна угода» і «зовнішньоекономічний дого­вір (контракт)». З цього приводу зазначено[263], що очевидно, це пов’язано з тим, що термін «угода» підкреслює необхідність застосування загального цивільно-правового регулювання деяких зовнішньоекономічних відносин.

Суб’єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) – це матеріально оформ­лена угода двох або більше суб’єктів ЗЕД та їх іноземних контраген­тів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у ЗЕД.

Враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність», зовнішньоекономічні договори, залежно від предмета договору, можна поділити на кілька видів:

а) на експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

б) щодо надання суб’єктами ЗЕД України послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в т. ч.: виробничих, транс­портно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнацій­них, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, турист­ських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб’єктами господарської діяльності суб’єктам ЗЕД України;

в) кооперації (наукової, науково-технічної, науково-виробни­чої, виробничої, навчальної та ін.) з іноземними суб’єктами госпо­дарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

г) здійснення міжнародних фінансових операцій та операцій з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

ґ) щодо кредитних та розрахункових операцій між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності; створення суб’єктами ЗЕД банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб’єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

д) про спільну підприємницьку діяльність між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

е) про підприємницьку діяльність на території України, пов’я­зану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб’єктів ЗЕД за межами України;

є) про організацію та здійснення діяльності в галузі прове­дення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерцій­ній основі, за участю суб’єктів ЗЕД; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;

ж) про товарообмінні (бартерні) операції та іншу діяльність, побудовану на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

з) про орендні, в т.ч. лізингові, операції між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

і) щодо здійснення операцій з придбання, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанків­ському валютному ринку;

ї) щодо здійснення посередницьких операцій, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та ін.);

й) інші види ЗЕД, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (конт­ракту) відповідно до Закону України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність» та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається відпо­відно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти ЗЕД при складанні тексту зовнішньоеконо­мічного договору мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі законами України. Основою зобов’язальних відносин у рамках здійснення ЗЕД є так звана «автономія волі сторін», яка полягає в тому, що сторонам зобов’язального правовідношення надається гарантована міжнарод­ним співтовариством і національним законодавством можливість самостійно визначати право держави, яким сторони будуть керуватися у відносинах між собою. Автономія волі передбачається ч. 2 ст. 382 ГК України, Законом України «Про міжнародне приватне право»[264].

Зміст зовнішньоекономічного договору визначається відпо­відно до вимог ГК України про істотні умови договорів. Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)[265] є примір­ним договором і визначає обов’язкові для суб’єктів ЗЕД України умови таких договорів. Сторони можуть передбачити інші умови, якщо тільки така домовленість не позбавляє договір предмета, об’єкта та інших істотних умов. Це положення застосовується при укладенні договорів купівлі-продажу товарів (наданні послуг, виконанні робіт) і товарообмінних договорів.

До примірних умов зовнішньоекономічного договору належать: 1) назва, номер договору, дата й місце його укладення; 2) преамбула; 3) предмет договору; 4) кількість і якість товару; 5) базисні умови поставки товарів (відповідно до правил «Інкотермс») або порядок прийому-передачі виконаних робіт або зроблених послуг; 6) ціна й загальна вартість договору (контракту); 7) умови платежу, що вказують на спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків і гарантій виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань; 8) умови здачі (прийому) товарів (робіт, послуг), що передбачають строки й місце фактичної передачі товарів, перелік товаросупро­воджувальних документів; 9) умови про упакування й маркування товару; 10) форс-мажорні обставини; 11) порядок застосування санкцій, відшкодування збитків і пред’явлення претензій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань; 12) урегу­лювання спорів у судовому порядку; 13) місцезнаходження й платіжні реквізити сторін; 14) за домовленістю сторін в договорі можуть вказуватися додаткові умови: страхування, гарантії якості, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, порядок сплати податків, митних зборів, можливість і порядок внесення змін до договору.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єк­том ЗЕД або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) можуть випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Дії, які здійс­нюються від імені іноземного суб’єкта ЗЕД суб’єктом ЗЕД України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб’єкта ЗЕД.

Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб’єкту ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищої організації, за винятком випадків, передба­чених законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам національних законів або міжнародних договорів України.

 

Запитання для самоконтролю

1. Поняття та основні ознаки ЗЕД.

2. Основні нормативно-правові акти, що регулюють ЗЕД.

3. Принципи, на яких базується ЗЕД.

4. Суб’єкти ЗЕД, їх правове становище.

5. Підстави та порядок проведення ліцензування ЗЕД.

6. Підстави та порядок проведення квотування ЗЕД.

7. Специфіка зовнішньоекономічного договору.

8. Класифікаційні критерії зовнішньоекономічних договорів.

9. Форми укладання зовнішньоекономічних договорів.

10. Зміст зовнішньоекономічного договору.

 

 

 

Гетманець О. П., Сядристий А. О.

⇐ Предыдущая27282930313233343536Следующая ⇒

Поделиться: