Семантичні мовні інструкції та функції інтерпретатора

abs	cf_not	do_section_of	log	question	system
and	cf_or	ending	ln	quit	sqrt
advice	chain	endst	max	range	startstr
arctan	clear_all	exit	min	restore_values	strlen
assign	clear_value	exp	not	rules	tan
boolean	concat	explanation	number	save_values	text
call	cos	false	or	section	true
category	description	hyperadvice	parameter	showpic	trunc
cf_add	display	If int	picture	sin	type
cf_and	do	known	power	sound	unknown

Редактор реалізовано у вигляді Windows – додатку. Основна форма додатку показана на рис. 2.39.

Рис. 2.39. Редактор бази знань системи

Експертна система “SF 2” – це програмна оболонка, яка зберігає введені теоретичні та практичні знання висококваліфікованих фахівців в конкретній ПрО та здатна давати рекомендації по проблемах в цій області з високим ступенем надійності.

У зв'язку з тим, що БЗ відділяється від програмних управляючих структур нижчого рівня, експерти системи можуть зосередитися на накопиченні й організації знань, а не на деталях їх комп'ютерної реалізації. Це дає можливість представити знання більш природним чином.

Інтерпретатор системи “SF 2” – це модуль з багаторівневим лінгвістичним процесором, складеним з лексичного аналізатора, блоку визначення слів, чисел та констант, блоку трансляції у внутрішню формальну мову, використовує системні бібліотеки Visual Prolog та призначений для моделювання діалогу користувача і системи.

Модель БЗ в “SF 2” має структуру в вигляді “дерева-графа”. Система автоматично малює граф БЗ та дозволяє підключати бази різних форматів. Структура БЗ задається у вигляді направленого графу, вузли якого – модулі обробки даних, а ребра задають напрям і послідовність пошуку відповіді.

Одночасно треба відзначити, що ЕС обмежена певною сферою експертизи.

а) Інтерпретація

Інтерпретуючі системи володіють здатністю одержувати певні висновки на основі результатів спостереження. Система PROSPECTOR, одна з найбільш відомих систем інтерпретуючого типа, об'єднує знання дев'яти експертів. Використовуючи поєднання дев'яти методів експертизи, системі вдалося виявити поклади руди вартістю в мільйон доларів, причому наявність цих покладів не припускав жоден з дев'яти експертів. Інша інтерпретує система-HASP/SIAP. Вона визначає місцеположення і типи судів в тихому океані за даними акустичних систем стеження.

б) Контроль і управління

Системи, засновані на знаннях, можуть застосовувавти як інтелектуальні системи контролю і ухвалювати рішення, аналізуючи дані, що поступають від декількох джерел. Такі системи вже працюють на атомних електростанціях, управляють повітряним рухом і здійснюють медичний контроль. Вони можуть бути також корисні при регулюванні фінансової діяльності підприємства і надавати допомогу при виробленні рішень в критичних ситуаціях.

в) Діагностика несправностей в механічних і електричних пристроях

У цій сфері системи, засновані на знаннях, незамінні як при ремонті механічних і електричних машин (автомобілів, дизельних локомотивів і т.д.), так і при усуненні несправностей і помилок в апаратному і програмному забезпеченні комп'ютерів.

г) Навчання

Системи, засновані на знаннях, можуть входити складовою в комп'ютерні системи навчання. Система одержує інформацію про діяльність деякого об'єкта (наприклад студента) і аналізує його поведінку. База знань змінюється відповідно до поведінки об'єкта. Прикладом цього навчання може служити комп'ютерна гра, складність якої збільшується у міру зростання ступеня кваліфікації того, що грає. Однієї з найцікавіших повчальних ЕС є розроблена Д.Ленатом система EURISCO, яка використовує прості евристики. Ця система була випробувана в грі Т.Тревевеллера, що імітує бойові дії. Суть гри полягає в тому, щоб визначити склад флотилії, здатної завдати поразки в умовах незмінної безлічі правил. Система EURISCO включила до складу флотилії невеликі, здатні провести швидку атаку кораблі, й одне дуже маленьке швидкісне судно і постійно вигравала протягом трьох років не зважаючи на те, що в прагненні перешкодити цьому правила гри міняли щороку.

Більшість ЕС включають знання, за змістом яких їх можна віднести одночасно до декількох типів. Наприклад, повчальна система може також володіти знаннями, що дозволяють виконувати діагностику і планування. Вона визначає здібності навчаного по основних напрямках курсу, а потім, з урахуванням одержаних даних, складає навчальний план. Система, що управляє, може застосовуватися для цілей контролю, діагностування, прогнозування і планування. Система, що забезпечує зберігання житла, може стежити за навколишнім оточенням, розпізнавати події (наприклад відкрилося вікно), що відбуваються, видавати прогноз (злодій-зломщик має намір проникнути в дім) і складати план дій (викликати міліцію).

2.12. Використання технології “ Intranet ”

І ntranet -система – локальна мережа, в якій у масштабах підприємства використовується та сама технологія, що й в Іnternet, та є доступною тільки співробітникам певної організації.

Усю сукупність технологічних рішень в Іntranet можна розбити на такі групи: не WWW-рішення; WWW-публікації; WWW-додатки; рішення на основі інтерфейсу прикладної програми Іntranet АРІ.

World Wide Web (WWW) − одна з найпоширеніших мережних служб (ресурсів, інструментів) Internet, що забезпечує зручний інтерфейс для пошуку й одержання інформації з бази даних, яка зберігається в десятках тисяч джерел у всій мережі у вигляді документів, файлів, систем колективної роботи, віртуальних бібліотек, аудіо- і відіотек, поштових повідомлень та новин.

Не WWW-рішеннями є такі системи, в яких використовуються будь-які протоколи Internet (ftp, gopher, news та ін.), крім Hypertext Transfer Protocol (http).

До WWW-публікацій належать рішення, якими користується більшість організацій і фірм для реалізації переваг Іnternet, реклами продукції, швидкої публікації інформації: технологія WWW, в основу якої покладено Hypertext Markup Language (НТМL), − мова подання гіпертекстових документів; НТТР – протокол для передачі даних по мережі; електронні дошки оголошень. Основною рисою WWW-публікацій є статистичний характер інформації, що пропонується користувачеві.

WWW-додатками вважають системи, які ґрунтуються на WWW-технології та динамічно формують контекст у процесі інтерактивної взаємодії з користувачем. Динамічне формування означає, що контекст сторінки формується “на льоту”, надаючи користувачеві найсвіжішу інформацію. Подібні Іnternet-системи дістали назву “активних” (Асtiv Internet). WWW-додатки мають серверну частину, тісно інтегровану власне WWW-сервером. У них використовуються стандартні (поширені на ринку ПЗ) програми перегляду або броузери як універсальний клієнт.

Рішення на основі інтерфейсу прикладної програми (Internet АРІ) є спеціалізованими. В них використовується Internet як мережнии транспорт, вони не передбачають установлення броузерів на клієнтських робочих місцях.

Саме системи третього типу є наступним етапом розвитку традиційних клієнт-серверних систем.

Таким чином, Іntranet-системами є WWW-додатки, що працюють у корпоративній мережі. Вони вписуються в тришарову модель організації додатків. Її суть − у розподілі рівня клієнтських уявлень (призначених для користувача інтерфейсу), рівня бізнес-процесів (власне змістової частини задачі) та рівня управління даними:

“Клієнт(и) <=> Web-сервер + сервер додатків <=> сервер(и) БД”.

Така архітектура дає змогу створювати гнучкі, легко адаптовані до вимог ринку додатки.

Клієнтами Іntranet-систем є програми перегляду. Це завжди автономні додатки, які запускаються на робочій станції. Клієнтом може бути також традиційне АРМ з вбудованим об'єктом, що забезпечує можливості перегляду (наприклад, WebBrowser компанії Місrosoft). “Товстий клієнт” (fat) сам реалізує основні бізнес-процеси, використовуючи сервер для організації доступу до БД при вирішенні загальних задач. На “тонкого клієнта” (thin) покладається тільки функція підтримання призначеного для користувача інтерфейсу. Вся свідома робота виконується на сервері додатків.

Тому основу інтрамережі становить мережа підприємств. Вона забезпечує потрібні з'єднання, надає доступ до інформації з будь-якого місця організації. Як і Іnternet, для з'єднання та обліку даних в інтрамережі використовується мережний протокол ТСР/ІР, який дає змогу унікального найменування комп'ютерів та мережі (ІР-адреси). Цей протокол забезпечує механізм, за допомогою якого комп'ютери можуть знаходити один одного й об'єднуватися. В інтрамережі застосовується також протокол НТТР (для передачі текстів, зображень та гіперпосилань, що вказують на Web-сторінки).

Іntranet як поняття характеризує сукупність додаткових ознак, властивих подібній мережі: переважно виробничий, а не рекламно-інформаційний характер задач, які ґрунтуються на Іntranet високошвидкісне з'єднання між сервером і робочою станцією. Це знімає ряд обмежень Іntranet; стосовно обсягів інформації, що пересилається, і частоти обміну даними. Для організацій, які вже мають мережну інфраструктуру, обсяг витрат на створення Іntranet є незначним. Інтрамережі висувають підвищені вимоги до безпеки мережі та цілісності даних.

Для захисту внутрішніх мереж від зовнішніх використовують брандмауери − відстеження і перерву обліку даними з метою запобігання несанкціонованому доступу до них. Як правило, в них застосовується комбінація таких засобів: фільтрів пакетів, за допомогою яких маршрутизатор відфільтровує несанкціоновані ІР-пакети; шлюзів додатків, що дають змогу здійснювати з'єднання із заданих додатків за заданими правилами; шлюзів каналів зв'язку − звичайних шлюзів, для яких не потрібно створювати окремі надбудови стосовно кожного додатка клієнта. Посередник (рroxy-server) − це другий, незалежний сервер в цих ТСР/ІР-з'єднаннях. Він може заблокувати несанкціоновані запити, попереджує будь-який прямий доступ до сервера та його даних.

Використання “товстого клієнта” пов'язано з певними проблемами. Адже у зв'язку з необхідністю забезпечити функціональність різних клієнтських місць, їх установлення і налагодження ускладнюється переносність системи і зростає складність її розроблення. Складна логіка клієнтського місця підвищує вимоги до його потужності. Зі зростанням популярності таких засобів доступу Іnternet/Іntranet, як мережні комп'ютери, стільникові телефони або РDА-пристрої, підвищення вимог до потужності стає все більш критичним обмеженням. “Товстому клієнту” потрібно одержати від сервера мережі великий масив первинних даних, які він оброблятиме. Це істотно збільшує навантаження на мережу. А перенесення логіки виконання бізнес-процесів на окремі клієнтські місця значно ускладнює процес синхронізації клієнтських додатків між собою.

Тому доцільним уявляється застосування в Іntranet-системах “тонкого клієнта”, основна функція якого полягає в підтриманні взаємодії додатка і користувача.

Хоч основна увага комп'ютерного світу приділяється технології Internet на боці клієнта, реальні зусилля фірм-лідерів комп'ютерної індустрії зосереджено на розвитку серверної частини. Вона включає, як правило, сервер додатка, інтегрований з власне WWW-сервером, й один або кілька серверів БД. Сервер додатка − це компонент Іntranet-системи, що відповідає за виконання бізнес-процесів на сервері. Сюди належать СGІ-програми, які виконуються на Web-сервері, й модулі ІSAPI, а також технологія Асtive Server Pages (АSР) − відкрите оточення, що об'єднує сторінки НТМL, серверні компоненти ActivXTM, ActivX Scripting Engine для створення динамічних інтерактивних серверних додатків.

У моделі з “тонким клієнтом” усю специфічну логіку додатків зосереджено на сервері, причому сервер додатків Іntranet-системи не обов'язково відповідає одному комп'ютеру, а може бути розосереджений по мережі. Клієнт взаємодіє з сервером, обмінюючись тільки інформацією про зміну стану, що запобігає перевантаженню мережі. Логіка робіт сервера може змінюватися розробником, а клієнт продовжуватиме працювати в колишньому режимі.

В Іntranet-системі WWW-сервер є точкою доступу клієнтів до даних. Запити користувача можуть оброблятися сервером додатків і переправлятися до серверів даних із використанням Іnternet Database Соnnector (IDC), ІSAРІ-компонентів, Аctiv Data Objects (АDO) й інших засобів доступу до даних через інтерфейс ODВС. У СGІ-додатках та ІSАРІ-компонентах можна також використовувати власні засоби доступу до даних.

    НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ

Контрольні запитання і завдання

1. Назвіть складові ІТ.

2. Розкрийте зміст терміна “Інформаційна технологія”.

3. Дайте визначення терміну “Інформаційний ресурс”.

4. Охарактеризуйте компоненти інформаційних систем.

5. Перерахуйте основні функції системи обробки даних.

6. Назвіть основні системи класифікації економічної інформації.

7. Охарактеризуйте зміст етапів проектування ІС на основі CASE- технологій.

8. У чому полягають переваги використання CASE-технологій?

9. Розкрийте сутність технології “клієнт-сервер”.

10. В чому полягає ефективність Intranet?

11. У чому полягає сутність технології OLAP?

12. Які фактори передували появі сховищ даних?

13. З яких компонентів складаються сховища даних?

14. Розкрийте сутність Grid-технології.

15. Опишіть види ресурсів Grid-технології.

 

Теми рефератів

1. WAP-технології.

2. PR-технології.

3. ІР-технології.

4. Характеристика технології оперативного аналітичного оброблення даних OLAP.

5. Тенденції розвитку сховищ даних.

6. Багатовимірна модель даних.

Тести

1. Які з компонент в широкому розумінні включає технологія:

a) Інформаційну;

b) Матеріальну;

c) Соціальну;

d) Психологічну.

2. До еволюційних етапів інформаційних технологій належать :

a) Розвиток науково-технічного прогресу;

b) Поява нових технологічних засобів переробки інформації;

c) Врахування закономірностей соціального середовища.

3. Основні методи класифікації інформації:

a) Ієрархічний і фасетний;

b) Фасетний і паралельний;

c) Ієрархічний і послідовний;

d) Послідовний і паралельний.

4. В ка жіть наступні принципи комп’ютерної технології :

a) Інтерактивний (діалоговий) режим роботи з комп’ютером;

b) Інтегрованість (взаємозв’язок) з іншими інструментарієм і продуктом;

c) Гнучкість процесу як зміни даних, так і постановок задач;

d) Еволюційність процесу зберігання даних.

5. Інформаційні системи управління являють собою:

a) Організаційно-технічні системи;

b) Системи моніторингу;

c) Організацій системи;

d) Організаційно-оперативні системи.

6. Файл – це:

a) Набір взаємопов’язаних даних однієї форми;

b) Пойменована сукупність записів для об’єктів одного типу;

c) Сукупність полів, об’єднаних за змістовим принципом, яка є об’єктом і результатом одного кроку оброблення даних;

d) Сукупність полів, об’єднаних за змістовим принципом, яка призначена для одночасного використання багатьма споживачами.

7. Основні методи кодування – це :

a) Порядковий, серійно-порядковий, послідовний, паралельний;

b) Порядковий, порядково-серійний, фасетний;

c) Паралельний, послідовний, ієрархічний;

d) Порядковий, серійно-порядковий, фасетний.

⇐ Предыдущая234567891011

Поделиться: