Катання на санчатах - «трійках»

Три учні впрягаються в санчата, четвертий - пасажир. Трійки шикуються на стартовій лінії. Чия трійка швидше пробіжить певну відстань (20-30 м), та й перемагає.

«Хто далі проїде на одній лижі»

Учні шикуються у шеренгу на лінії старту. У всіх учнів на ногах по одній лижі. За сигналом учні відштовхуються однією ногою (без лижі), роблять розгін і ковзають на одній лижі. Перемагає той, хто проїде на одній лижі якнайдалі.

«Санчата - швидкоходи»

Учні поділяються на дві команди. Команди шикуються в колону по одному паралельно одна одній. Кожній команді видаються санчата. Один з гравців кожної команди лягає на санчата обличчям униз і згинає ноги так, щоб, тримаючись за його ноги, партнер, що стоїть позаду, міг не тільки штовхати санчата, а й правити ними. Довжина дистанції 30-40 м. За сигналом пари починають просуватися вперед до позначки в кінці дистанції. Доїхавши до позначки, партнери міняються місцями і повертаються до лінії старту. Тут їх чекає наступна пара гравців, яким вони передають естафету (санчата), а самі стають у кінець своєї колони. Перемагає команда, гравці якої першими закінчать естафету.

«Гонки на санчатах»

Учнів поділяють на команди і шикують в колони по двоє. За командою перші пари виходять на лінію старту, один учень сідає на санчата, а другий береться за мотузку і везе санки до обумовленого місця (прапорці встановлені на відстані 15-20 м від лінії старту проти кожної з команд). Там учні міняються місцями і повертаються назад, передаючи санки наступним парам.

Перемагає команда, яка закінчила гонку першою.

«Спритний лижник»

Гравців шикують в одну шеренгу. За сигналом гравці пересуваються на одній лижі, відштовхуючись ногою (без лижі). Хто фінішує першим, той перемагає.

«Спускання з гірки вдвох на лижах»

Для спускання вибирають невисоку гірку довжиною 10-15 м. Відбу­вається спускання учнів в основній стійці. Гра на краще виконання вправи.

«Сніговий тир»

На місцевості стоять мішені. Гравців ділять на команди, які шикуються на вершині гори в колону по одному, на одній спільній лінії старту. За 30-60 м від підніжжя гори, двома прапорцями, відзначають лінію фінішу. За сигналом вчителя всі гравці спускаються з гори і намагаються влучити сніжками в мішені. Виграє команда, яка буде мати більшість попадань.

«На гірку і з гірки»

Дві команди лижників шикуються колонами біля підніжжя гори. За сигналом керівника всі учасники стараються чим швидше вибратися на гірку. Способи піднімання довільні - з палицями, без палиць, «ялинкою». Виграє команда, яка швидше підніметься на гірку і потім, спустившись з неї, вишикується на місці старту.

«Спуск шеренгами»

За сигналом керівника шеренга лижників спускається вниз, нама­гаючись якомога далі проїхати по схилу, не загубивши жодного члена команди. В заїзді можуть брати участь дві-три шеренги.

«Хто швидше»

Учасники гри поділяються на команди. Шикуються на вершині гори в колону по одному на одній спільній лінії старту. За 30-60 м від підніжжя гори двома прапорцями відзначають лінію фінішу. За сигналом керівника всі гравці кожної команди з'їжджають на лижах (без палиць) униз до лінії фінішу.

Виграє команда, яка швидше від інших збереться в повному складі на лінії фінішу.

«З гори у ворота»

На схилі гори встановлюють ворота з лижних палиць. Учні по черзі спускаються вниз - без палиць, намагаючись проїхати крізь ворота і не зачепити їх. Той, кому це не вдається, одержує штрафне очко. Перемагає команда, що має менше штрафних очок.

«Сніжками по м'ячу»

Гравці поділяються на дві команди, відстань між ними 10-15 м. Посередині - волейбольний м'яч. За сигналом керівника учасники з обох боків кидають сніжки, намагаючись перекотити м'яч на бік суперника. Виграє команда, яка далі закотить м'яч.

«Сороканіжки»

Гравців поділяють на дві-три команди; члени кожної команди стають у колону по одному. Кожний лижник (без лижних палиць) тримається за довгу мотузку. За сигналом керівника команди одночасно виходять зі стартової лінії і намагаються швидше досягти фінішу. Виграє команда, яка найшвидше перетне лінію фінішу.

«Фінські гонки»

  На рівній місцевості позначають лінії старту і фінішу. Учасникам зв'язують ноги вище колін. За сигналом керівника лижники починають рухатися до фінішної лінії. Виграє той учасник, хто першим перетне лінію фінішу. Гру можна провести у вигляді естафети для цілого класу.

«Швидкий лижник»

Лижники шикуються в одну шеренгу, не заходячи за стартову лінію. За сигналом керівника гравці пересуваються на одній лижі, відштовхуючись другою. Хто фінішує перший - той переможець. При груповому старті перемога присуджується тій команді, останній учасник якої найшвидше перетне лінію фінішу.

ЛІТНІ РУХЛИВІ ІГРИ

ІГРИ З ПРЕДМЕТАМИ

«М'яч сусіду»

Діти утворюють коло, стоячи на відстані одного кроку один від одного. Ведучий знаходиться за колом. Гравці передають м'яч то вправо, то вліво, але обов'язково сусіду. Завдання ведучого - доторкнутися до м'яча. Якщо ведучий доторкнувся до м'яча, то гравець, у якого він був, стає ведучим.

Варіант: двоє ведучих і два м'ячі.

«Влучно в ціль»

Гравці діляться на 2 команди. Після жеребкування одна з команд виходить на «лінію вогню» (вона позначається) і шикується в шеренгу. Кожний учасник команди отримує по одному (можна по 2-3) малому м'ячу (набивному або тенісному). За 5-8 м від гравців у лінію паралельно команді розставляється 10-12 городків на відстані 50-80 см один від одного.

За сигналом вчителя всі гравці команди залпом кидають м'ячі, стара­ючись збити якомога більше городків. Збиті городки підраховуються і ставляться на місце. Команда, що відстрілялася, збирає м'ячі і передає їх іншій команді, яка теж намагається збити якомога більше городків. «Залпи» повторюються кілька разів. Виграє команда, що вибила більшу кількість городків.

«Хто далі кине? »

Всі учасники гри діляться на 3-4 групи і шикуються в шеренги одна за одною. Кожен з гравців першої шеренги отримує малий м'яч (мішечок з піском, хокейний або тенісний м'яч). Від лінії метання, що знаходиться за 2 м від першої шеренги, проведені лінії кидків: перша на відстані 10 м, друга - 12 м і т. д. Судді стоять збоку від лінії кидків.

За сигналом вчителя гравці першої шеренги по черзі кидають м'ячі. Судді визначають дальність кожного кидка в очках: м'яч, кинутий за першу лінію - 1 очко, за другу - 2 очка і т.д. Виграє та команда, яка набирає більшу кількість очок. М'ячі, кинуті першою шеренгою, збираються гравцями цієї ж шеренги і передаються в наступну шеренгу.

«М'яч середньому»

Гравці утворюють кілька кіл. У середині кожного кола стоїть ведучий, . який почергово кидає м'яч своїм товаришам по команді, а ті передають— його назад. Отримавши м'яч від останнього гравця, ведучий підіймає м'яч угору. Виграє команда, що першою закінчила передачу м'яча.

Варіанти: 1) передача м'ячів триває 2-3 рази підряд; 2) гравці, крім ведучого, сидять на підлозі; шикування - 2 півкола, ведучий - в середині.

«Квач зі стрічками»

Гравці, крім ведучого, пересуваються по майданчику (по залі), як їм заманеться. У кожного з них ззаду за поясом прикріплена кольорова стрічка, один кінець якої (довжиною 20-30 см) вільно звисає. За сигналом вихователя ведучий наздоганяє гравців-утікачів, стараючись схопитись за кінець стрічки. Якщо йому це вдається, він закріплює її у себе за поясом і стає втікачем. Гравець, що залишився без стрічки, стає ведучим. Він піднімає руку і вимовляє:

«Я - квач! »

«Виклик номерів»

Діти діляться на дві команди. Вони стають у шеренги обличчям один до одного на відстані 6-10 м і розраховуються по порядку номерів. На відстані 8-10 м збоку від шеренги лежать набивні м'ячі. Вихователь називає який-небудь номер, наприклад, «вісім». Тоді восьмі номери обох команд біжать до набивних м'ячів, оббігають їх і повертаються на свої місця. Той, хто прибіжить першим, принесе своїй команді очко. Потім викликається інший номер, і так доти, поки всі гравці не будуть викликані. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

Варіанти: команди стоять у колонах; оббігається не тільки м'яч, а й шеренга або колона; учасники гри пересуваються стрибками на двох ногах; на одній нозі; навприсядки; долаючи перешкоди.

«Гонка м'ячів по колу»

Гравці утворюють широке коло і розраховуються на «перший» - «другий». Перші номери - одна команда, другі - інша. Два гравці, які стоять поруч, - капітани. У них у руках по м'ячу. За сигналом вихователя м'ячі передаються по колу в різні боки через одного гравцям своєї команди. Кожна команда прагне передати м'яч якнайшвидше, щоб повернути його капітану першою.

Варіант: м'яч на початку гри знаходиться у дітей, що стоять напроти, і м'ячі передаються їм в одному напрямі.

«Команда прудконогих»

Гравці діляться на 2-3 команди, які розміщуються навколо майдан­чика так, щоб у всіх був хороший огляд (можна сісти на лави). На майданчику визначається загальна стартова лінія, на яку по одному стають гравці від кожної команди. За 12-16 кроків від них малюється коло, а в ньому вміщується дерев'яна паличка.

За сигналом вихователя гравці біжать до кіл, беруть палички, стукають ними 3 рази по землі (підлозі), кладуть палички у кола і повертаються назад. Той, хто прибіжить першим, приносить своїй команд 1 очко, другим - 2 очка і т.д. Після перших гравців встають другі, треті т.д. Виграє команда, що набрала меншу кількість очків.

Варіант: гравці біжать до кіл і назад не по прямій лінії, а оббігаючи розставлені на шляху городки, булави тощо.

«Влуч у м'яч»

Гравці діляться на 2 команди і стають у шеренги обличчям один до одного. Відстань між шеренгами 8-10 м. Посередині на табуретці лежить волейбольний м'яч. У кожного з гравців у руках по малому м'ячу. За сигналом вихователя гравці однієї команди по черзі виконують кидки, стараючись збити з табуретки волейбольний м'яч. Якщо будь-кому з них це вдається, команді зараховується одне очко. Після того, як одна команда закінчить кидки, кидають гравці іншої команди. Виграє команда, що набрала більшу кількість очок.

Варіанти: гравець, що попав у м'яч, має право на повторний кидок; гравці кидають м'яч не по одному, а групами по двоє-четверо; кидки виконуються одночасно всією командою.

«Рухлива ціль»

Гравці стоять за лінією кола, а в його центрі - ведучий. В одного з гравців у руках м'яч. Ті, що стоять за лінією кола, кидають м'ячем у ведучого, стараючись влучити в останнього, або передають м'яч това­ришеві, щоб той виконав кидок. Ведучий бігає, вивертається. Гравець, який не влучив м'ячем у ведучого, стає на його місце.

Варіант: гравець, що влучив м'ячем у ведучого, стає на його місце.

«Перестрілка»

Майданчик (зал) ділиться лінією навпіл на 2 рівні частини. На відстані 2-2, 5 м від кожної зі сторін майданчика проводиться ще по межі. Таким чином майданчик перетворюється в поле, розділене 4-ма смугами: 2 смуги широкі - «міста», 2 вузькі - місця для «полону».

Дві рівні по кількості гравців команди розміщуються кожна в своєму «місті» в довільному порядку. Вихователь виходить на середину майдан­чика і підкидає м'яч угору. Гравці намагаються, не виходячи зі своїх

«міст», заволодіти м'ячем, і між командами починається «перестрілка». Гравці кожної команди кидають м'яч у гравців противника, щоб вибити їх з «міста» і взяти у полон.

Кожний гравець, зачеплений м'ячем, стає полоненим, після чого він переходить за смугу, проведену за «містом» іншої команди. Полонений може підбирати (або ловити) залітаючий за його межу м'яч і кидати його в гравця команди супротивника. Полонених можна визволяти. Для цього треба кинути будь-якому полоненому м'яч так, щоб він міг піймати його нальоту. Якщо полонений піймає м'яч, то, тримаючи його в руках, він вертається на своє місце і має право звідти кидати цей м'яч у, противників або ж для виручки перекинути його іншому полоненому. Обидві команди намагаються перешкодити полоненим ловити м'ячі.

Виграє команда, що полонила більшу кількість гравців іншої команди.

Правила гри: 1. У грі не дозволяється: заходити за лінії (крім випадків, коли гравців відводять у полон або виручають з полону); брати м'яч, що знаходиться на іншій лінії; бігати з м'ячем; відбивати м'яч, що летить, долонями. У разі порушення правил команда супротивника отримує право брати назад у своє «місто» будь-кого зі своїх гравців, що потрапили в полон (або не віддавати в полон зачепленого м'ячем гравця). 2. Якщо гравець піймає м'яч, кинутий в нього, або м'яч, перекинутий полоненому гравцеві, то це не вважається влученням. Якщо ж при спробі піймати м'яч гравець випустив його з рук, то в такому випадку влучення вважається дійсним і цей гравець потрапляє в полон.

Ігри у туристичному поході

(за С. Фокіним)

Під час походу на привалі можна проводити з дітьми ігри, які прикрашають туристське життя, розвивають увагу, спостережливість, кміт­ливість, спритність, зосередженість, організованість та пам'ять дитини.

«Квач в лісі»

Гра розвиває координацію рухів, спритність, увагу.

Під час гри не можна торкатися гравця, який притулився до дерева або торкнувся його. Не можна торкатися двох гравців, якщо вони взялися за руки і стали навколо дерева; не можна торкатися тих, хто зможе обхопити дерево руками.

«Знайди своє дерево»

Гра розвиває увагу, спритність. Діти шикуються у шеренгу. За командою ведучого: «До берези (клена, ялини...) біжи! » усі шукають назване дерево і біжать до нього.

«Назви ім'я»

Гра розвиває увагу, зосередженість, зібраність, організованість. Під час читання або розповіді, коли вимовляється ім'я певного персонажа чи заздалегідь визначені два-три слова, слухачі повинні загинати пальці. Після закінчення читання чи розповіді підводять підсумки. Виграє й одержує приз той, хто жодного разу не пропустив ім'я або визначені слова (чи менше від інших).

«Що зникло? »

Гра виховує спостережливість, увагу, розвиває пам'ять. Перед гравцями розкладають 10-12 дрібних предметів природного походження (листя, шишки, жолуді, квіти і т. ін.). Після хвилинного споглядання їх накривають хусткою (рушником), і гравці повинні по черзі назвати ці предмети. Потім кілька предметів забирають з-під хустки. Коли хустку — підіймають, гравці по черзі називають предмети, шо зникли. Перемагає той, хто точно назвав їх. Перед іспитом кожного гравця предмети міняють місцями.

«Розбери завал»

Гра виховує точність рухів, кмітливість. На рівну поверхню висипають гіркою 15-20 сірників. По черзі кожен гравець двома пальцями правої чи лівої руки намагається зняти (витягти) з купи сірника, не зачепивши інших. Якщо зачеплений будь-який сірник, черга переходить до іншого гравця. Виграє той, хто набрав більше сірників. Комбінацію пальців кожного разу змінюють.

«Назви»

Гра виховує увагу, кмітливість, розвиває пам'ять, поповнює багаж знань. Гравці по черзі проказують назви річок, міст, гір, прізвища відомих людей і т.п. на одну з вибраних літер. Хто не зміг назвати слово, вибуває з гри. Перемагає той, хто залишився останнім.

Варіанти:

а) гравці називають чоловічі або жіночі імена;

б) рахують по порядку, не називаючи число 2; замість чисел, що
включають цифру 2 і діляться на 2, кажуть: «Отож! » Хто помилився, той
вибуває.

«Додай півслова»

Гра виховує увагу, пам'ять, кмітливість, розвиває точність рухів.

Гравці утворюють коло. Ведучий з м'ячем стоїть у центрі. Кидаючи м'яч будь-кому з учасників, він вимовляє першу половину слова (іменника). Гравець, якому адресується м'яч, повинен спіймати його і негайно закінчити слово. Хто не зміг цього швидко зробити, вибуває з гри (присідає). Виграє учасник, який залишився.

«Слухай сигнал»

Гра виховує увагу, спостережливість. Гравці утворюють коло. Ведучий у центрі. За його сигналом усі роблять обумовлений рух (руки вперед, угору, праву чи ліву руку вгору тощо) і повертаються у вихідне положення (руки вниз). Якщо ведучий подав два сигнали, рух не

виконується. Гравець, який помилився, робить крок назад, і гра продовжується. Перемагає той, хто після 5-6 рухів залишається найближче від центра кола.

«Бузьок»

У грі бере участь довільна кількість гравців. На кого випаде жереб,
той стає «бузьком». Він надіває на голову мішок, до носа приставляє
палець (дзьоб). Кого наздожене, того б'є в спину «дзьобом» і міняється
з ним ролями. Крізь мішковину погано видно, і гравці лягають під ноги
«бузькові», тому він часто падає, всюди чути веселий сміх.                  

 «Лавина»

У грі беруть участь 20-30 дітей. Гурт шикується в колону по одному. Один учасник стає на відстані 5-6 кроків перед колоною і котить прямо на гурт великого м'яча (кулю). Всі мусять підстрибувати, щоб уникнути зіткнення.

Гра може проводитись між гуртами як естафета. В такому разі учасник, ніг якого торкнеться м'яч, вибуває з гри. Перемагає команда, в якій залишиться більше гравців.

«У деркача»

На палиці роблять ряд зарубок так, щоб тріщало, коли по них чимось провести. Тоді міряються на жердині, кому за деркача бути, а кому за мисливця - бити деркача. Обом зав'язують очі, першому дають палицю із зарубками, а другому - джгутик із хустки. «Деркач» бігає по галявині й тріщить то в одному місці, то в іншому, а «мисливець» джгутом цілиться в нього. Як улучить, тоді вони міняються ролями.

Ігри екологічного спрямування (за Л. Шаповал)

Рухливі ігри можуть використовуватися і як засіб екологічного виховання. Обов'язковим моментом ігор цього виду є перевтілення у конкретний образ. Перевтілення в образ тварини чи рослини сприяє формуванню в учнів позитивних моральних рис - таких як співчуття, співпереживання, доброта, милосердя.

«Як тварини грають у квача»

Зміст і методика. Гравці діляться на дві команди і стають шеренгами одна напроти одної на відстані 3-4 метри. За командою одна група «тварин» утікає, а інша - наздоганяє їх. При цьому гравці мають рухатися по-особливому - як тварини. Наприклад, в одній грі - стрибаючи, як жаби, в наступній - високо піднімаючи ноги, як чаплі, чи пересуваючись на бокових частинах ступні, імітуючи ходу ведмедя. Вчитель може також запропонувати учням наздоганяти одне одного так, як це б робили, - наприклад, казкові зайчики, жителі тропічних лісів мавпи чи пінгвіни.

За кожного спійманого гравця команда отримує 1 очко. При повторі гри діти міняються ролями. Перемагає та команда, що першою набрала певну кількість очок.

Зауваження. Діти повинні розійтися по всьому майданчику, щоб не заважати одне одному під час пересування. Втікати і наздоганяти можна лише до обмежувальної лінії. З гри вибуває той, хто невірно імітує рухи тварин або, поспішаючи, виконує їх несумлінно.

Поради педагогові. Гра може проводитися під час екскурсії чи прогулянки після того, як учитель акцентує увагу учнів на характері пере­сування та рухів різноманітних тварин, доступних для спостереження. Так, діти із задоволенням «літають», як метелики (бджоли, комарі, джме­лі), супроводжуючи свій «політ» відповідними звуками, чи стрибають, як коники і т. ін. При цьому вчитель повинен не лише вказати на особливості рухів тварин, а й розкрити дітям їхню красу, небезпеку хижацького став­лення до природи, до її нищення. Тому під час «польотів» учитель розповідає, що метеликам (бабкам, іншим комахам) не слід боятися, адже діти знають, що ловити їх не можна, і не завдадуть комахам шкоди.

Недоцільно привертати увагу дітей відразу до великої кількості тва­рин і грати послідовно в усі запропоновані тут ігри. На різних прогулянках чи екскурсіях бажано використовувати новий для дітей варіант.

Після гри можна запропонувати дітям відгадати загадки про тих тварин, рухи яких, вони імітували.

«У зоопарку»

Діти діляться на дві команди і шикуються у дві шеренги, відстань між якими 5-10 кроків. Гравці кожної команди по черзі зображують певну тварину за допомогою різноманітних рухів, жестів, міміки та ін. Суперники мають відгадати, про яку тварину йде мова. Як тільки це розгадано, одна команда гравців утікає, а інша - наздоганяє. Впіймані переходять на бік суперників. Потім команди міняються ролями, і гра триває. Перемагає та команда, яка має найбільше спійманих.

Використання рухливих ігор може проводитися також і з метою закріплення знань учнів, умінь та навичок екологічного характеру. У процесі ігор в них виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати і т. ін. Так, після вивчення характерних ознак різних класів тварин та їх представників (комах, птахів, звірів та ін.), може бути проведена гра «Хто спритніший», яка сприяє закріпленню вивченого матеріалу.

«Хто спритніший»

Зміст і методика. Всі учні отримують етикетки з назвами тварин, їх прикріплюють так, щоб школярі, які стоять у колі, без труднощів зуміли прочитати назви. Серед них мають бути назви птахів, комах, риб, звірів. У центрі кола стоїть ведучий.

Завдання гравців, що знаходяться в колі, полягає в тому, щоб, домовившись зі своїм «родичем» певним умовним знаком (кивком голови, підморгуванням, помахом руки), швидко помінятися місцями. Якщо тварина, яку представляє ведучий, належить до того класу тварин, представники якого міняються місцями, він має зайняти одне з місць, що звільнилося. Той, хто залишився без місця; стає ведучим.

Якщо міняються місцями «тварини» інших класів, ведучий повинен швидко, до того, як вони займуть свої місця, назвати ще одного представника цього класу (будь-якого відомого йому). У такому випадку ведучим стає той, хто останнім дістався свого місця.

Зауваження. Не можна мінятися місцями гравцям-сусідам.

Поради педагогові. Назви тварин мають бути написані чітко й вираз­но. Доцільно етикетки зробити із цупкого картону: так вони довше прослу­жать і зможуть використовуватися в інших іграх та навчальних заняттях.

«Врятуємо ліс від вогню»

Зміст і методика. Кожен з учасників гри отримує свою роль: «пожежника» (четверта частина всіх учнів), «пожежі» (половина учнів), «тварин» та «рослин» лісу (решта). Суть гри полягає в рятуванні «пожежниками» лісу від «пожежі».

«Пожежа» - учні, які спочатку, стоячи близько одне біля одного і біля «дерев», імітують рухами язики полум'я за допомогою червоних стрічок тканини чи паперу. З часом «пожежа» поширюється. Діти розходяться, рухаючись у певному напрямку. Коли «пожежа» торкнеться якогось «дерева», «тварини» чи «рослини», вони теж перетворюються на «пожежу» (отримують частину червоних стрічок).

Завдання «пожежників» полягає в тому, щоб спочатку визначити напрям вітру і, відповідно, поширення вогню. Потім за допомогою рухів, що символізують різні способи боротьби з вогнем (засипання землею, поливання водою, затоптування вогню), «пожежники» гасять вогонь. Вогонь вважається погашеним лише в тому випадку, коли «пожежник» застосував усі можливі способи боротьби з ним. При цьому він забирає собі стрічки. Виграє той «пожежник», який врятує найбільшу кількість лісових жителів.

Поради педагогові. Ця гра може проводитися після вивчення дітьми правил поведінки і протипожежної безпеки в лісі. Перед початком гри учні актуалізують знання про те, де і як можна розпалювати вогнище в лісі, як його гасити, яку небезпеку несе неконтрольований вогонь для  життя не лише окремих рослин чи тварин, а й цілого природного угруповання, де всі організми взаємопов'язані.

З метою закріплення знань про різноманітність тваринного і рослинного світу різних природних угруповань доцільно провести гру «Знайди свій дім».

«Знайди свій дім»

Зміст і методика. Кожен із гравців отримує назву певної рослини чи тварини різних природних угруповань (лісу, поля, луків, водойми тощо). Кілька з них, що стоять на відстані 10-12 метрів від усіх учнів і за кілька метрів одне від одного, за командою вчителя піднімають таблички з назвами цих угруповань, а учні, що стоять у ряд, наввипередки біжать до того учня, який представляє ту місцевість, де їхня рослина чи тварина зустрічається в природі. Виграє та команда, що першою прибіжить і візьметься за руки. При повторі гри учні міняються назвами.

Зауваження. Під час визначення команди-переможця важливо враховувати не лише швидкість виконання командами завдання, а й правильність його.

В екологічних іграх, як і в народних, має бути багато гумору, жартів, змагального запалу. Точність і образність рухів доцільно супроводжувати несподіваними веселими моментами, привабливими для дітей лічилками, забавлянками. Прикладом такого підходу може бути гра-жарт.

«Ти жирафа знаєш? »

Зміст і методика. Всі діти стають у ряд, а ведучий очолює його. Завдання гравців полягає в тому, щоб якомога артистичніше повторювати фрази та жести, які промовляє та робить ведучий. Ведучий, починаючи гру, запитує в сусіда:

- Ти жирафа знаєш?

- Ні.

- Так він о-о-от такий (показує рукою вгору та витягується навшпиньки). Той, хто стоїть поруч з ведучим, повторює це зі своїм сусідом зліва, а той - зі своїм, і так далі. Кожен із гравців залишається у такій позі, поки всі не вимовлять ці слова. Тоді ведучий знову продовжує:

- Ти слона знаєш?

- Ні.

- Так він о-о-от такий (розставляє руки широко вгору).

Гра продовжується характеристикою зайчика. При цьому ведучий, а за ним усі діти присідають навпочіпки, тримаючи руки зігнутими в ліктях. Під час цього етапу гри діти повинні сидіти якомога ближче одне біля одного.

Закінчується гра досить несподівано:

- Ти бичка знаєш?

- Ні.

- Так він ось який!

Після цих слів ведучий штовхає свого сусіда зліва плечем, так, щоб він, втративши рівновагу, зробив те ж саме зі своїм сусідом і т.д. Оскільки учні сидять щільненько одне біля одного, утворюється веселий падаючий ланцюжок.

Поради педагогу. Хоча гра дуже подобається дітям, проводити її слід лише один раз. Проведена вдруге, вона втрачає ефект несподіванки.

ІГРИ НА ПРИРОДІ

(за шведською програмою " Навчаймося у природи" )

Уже саме перебування на природі задовольняє потребу школярів в активних вправах, а гра додає досвіду. Часом гра потрібна, щоб не змерзнути. Кілька запропонованих нижче ігор відповідають цій вимозі.

«Зміна дерева»

Кожен з учнів вибирає дерево, камінь чи якусь іншу примітну річ. Вони позначають обрані дерево або камінь за допомогою рюкзака, куртки - будь-чого, що може служити доброю позначкою: щоб усі бачили, які дерева і камені використовуються в грі. Один з учнів, без поміченого предмета, виходить на середину, тримаючи напоготові свою позначку, й вигукує: «Зміна! » Всі повинні поміняти місця, ставати вдруге на одне і те саме місце не дозволяється. Учень, який вигукував, займає вільне місце. А той, хто залишився без місця, сам виходить на середину і вигукує: «Зміна! » Є багато способів урізноманітнити цю гру: учень посередині може визначити, як мусять рухатися гравці - задом наперед, стрибаючи, як жаба, стрибаючи на одній нозі, рачкуючи... Грати можна також парами, тримаючись за руки.

Наступну гру можна почати з дослідження дерева за допомогою збільшувального скла, після чого учні переповідають одне одному те, що побачили.

«Яке дерево»

За допомогою ігор можна вивчити різні дерева у найближчому лісі. Спершу вчитель розповідає про певне дерево, групу дерев і пояснює, як розрізняти їхні породи. «Підбіжіть до горобини... до клена... Спробуйте розгадати, чому так багато дерев цієї породи саме в цьому місці».

«Медяники-чоловічки»

Станьте по двоє в коло. Візьміться попід руки, вільний лікоть міцно притисніть до тіла. Пари мають виглядати як традиційні шведські пряники -медяники-чоловічки». Одна з пар розбивається, і одна її половинка женеться за другою. За коло вибігати не можна. Той, за ким женуться, має якнайшвидше причепитися до іншого медяника-чоловічка, змусивши його партнера від'єднатися і самому тікати. Якщо переслідувач наздоганяє втікача, вони міняються ролями, і гра триває.

«Мисливці»

Узявшись за руки, двоє учнів удають мисливців. Вони «полюють» на інших і коли «впольовують» когось, той приєднується до них. Коли учнів стає четверо, вони розділяються і утворюють дві групи «мисливців». Гра триває, аж доки всі діти стануть «мисливцями».

«Число на землі»

Ця гра вимагає злагоджених дій усіх учнів у групах, щоб показати число, накреслене на землі, за допомогою ніг, рук,, пальців на ногах і руках. Керівник вибирає число, скажімо 18, а певна група мусить показати це число, використовуючи названі частини тіла. Участь повинні брати всі, і після показу кожна група пояснює свої дії.

Щоб почути звуки природи, дітям бажано навчитися слухати тишу. Це також вимагає тренувань. Уміння дотримуватися тиші, щоб можна було почути звуки природи, дуже важливе для спілкування з природою.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: